Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/35116/19-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 08.10.2021.
Дата набрання законної сили: 29.09.2021
Номер судового провадження: 61-1416ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		29 вересня 2021 року
		м. Київ
		справа № 757/35116/19-ц
		провадження № 61-1416св21
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., 
		Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідачі: Офіс Генерального прокурора, приватне акціонерне товариство «Телерадіокомпанія Люкс», ОСОБА_2 ,
		розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Офісу Генерального прокурора, приватного акціонерного товариства «Телерадіокомпанія Люкс», в інтересах якого діє адвокат Ничка Юрій Вадимович, ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Литвин Олександр Олександрович, на рішення Печерського районного суду м. Києва, у складі судді Ільєвої Т. Г., від 14 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., 
		Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., від 09 грудня 2020 року,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У липні 2019 року адвокат Парінова М.В., діючи як представника 
		ОСОБА_1 , звернулась до суду із позовом до Офісу Генерального прокурора, приватного акціонерного товариства (далі - ПрАТ) «Телерадіокомпанія Люкс», ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами було поширено недостовірну інформацію щодо ОСОБА_1 . 
		Так, ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті телеканалу «24», що належить 
		ПрАТ «Телерадіокомпанія Люкс» був оприлюднений сюжет програми «Право на гідність», який демонструвався в ефірі цього телеканалу, автором та ведучим сюжету зазначений ОСОБА_2 . 
		У вказаному сюжеті та його текстовій версії на веб-сайті телеканалу, ОСОБА_2 у контексті своїх міркувань щодо визнання Конституційним Судом України неконституційною статті Кримінального кодексу України (далі - КК України), яка передбачає відповідальність за незаконне збагачення, зазначив, що «забрати майно можна буде у ОСОБА_1 , кримінальне провадження про незаконне збагачення якого на суму 
		26 мільйонів було закрито. Але матеріали про ці статки залишилися, тож можна спробувати дістати їх за цією новою процедурою цивільної конфіскації».
		Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_3 на сторінці Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) у мережі Facebook було опубліковано допис під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2», в якому САП проінформувала про прийняття Конституційним Судом України рішення про визнання неконституційною статті 3682 КК України, що передбачала відповідальність за незаконне збагачення, у зв`язку з чим було закрито 65 кримінальних проваджень та надано їх перелік. При цьому щодо позивача, у цьому переліку, містилася інформація в наступному форматі: «З метою уникнення спекуляцій та припинення інформаційних вкидів щодо «фігурантів» вказаних розслідувань, надаємо перелік всіх закритих кримінальних проваджень за ознаками злочину, передбаченого статтею 3682 КК України за хронологією їх реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань: … 32. Кримінальне провадження від 27 листопада 2017 року щодо незаконного збагачення радника Президента України на суму 26 млн грн (грошові активи). Закрито 06 березня 2019 року на підставі пункту 4 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України». Наведеної САП інформації виявилося достатньо для ідентифікації особи позивача та така інформація ймовірно була використана ОСОБА_2 .
		Разом із тим, позивач стверджував, що не існувало кримінального провадження щодо його незаконного збагачення, відтак відповідачами було розповсюджено недостовірну інформацію, яка є негативною, оскільки в ній стверджується про незаконну діяльність, що створює враження про нього як про правопорушника, що у свою чергу руйнує оцінку його людських, ділових і професійних якостей та порушує його право на повагу до честі, гідності та недоторканість ділової репутації.
		Враховуючи викладене, позивач просив суд:
		- визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 інформацію, викладену ІНФОРМАЦІЯ_3 у мережі Facebook на сторінці САП за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, а саме: «З метою уникнення спекуляцій та припинення інформаційних вкидів щодо «фігурантів» вказаних розслідувань, надаємо перелік всіх закритих кримінальних проваджень за ознаками злочину, передбаченого статтею 3682 КК України за хронологією їх реєстрації в ЄРДР: … 32. Кримінальне провадження від 27 листопада 2017 року щодо незаконного збагачення радника Президента України на суму 26 млн грн (грошові активи). Закрито 06 березня 2019 року на підставі пункту 4 частини першої статті 284 КПК України»;
		- зобов`язати Офіс Генерального прокурора протягом 5 календарних днів з дня набранням рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену про ОСОБА_1 , викладену ІНФОРМАЦІЯ_3 у мережі Facebook на сторінці САП за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 шляхом розміщення на сторінці САП на веб-сайті  https://www.facebook.com вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування»;
		- визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 інформацію, розповсюджену ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті телеканалу «24», а також в ефірі цього телеканалу в програмі «Право на гідність», а саме інформацію про існування та подальше закриття щодо позивача ОСОБА_1 кримінального провадження про незаконне збагачення на суму 26 млн грн;
		- зобов`язати ОСОБА_2 та ПрАТ «Телерадіокомпанія Люкс» протягом 10 календарних днів з дня набрання рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену про ОСОБА_1 шляхом розміщення спростування на веб-сайті 24 каналу за адресою: https://24tv.ua та оголошення в програмі «Право на гідність», а у разі неможливості у зв`язку з припиненням її існування - в ефірі 24 каналу спростування наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті 24 каналу був оприлюднений сюжет програми «Право на гідність», що також демонструвався в ефірі цього каналу. В цій програмі мною, ОСОБА_2 , було повідомлено недостовірну інформацію відносно ОСОБА_1 , а саме про те, що щодо нього існувало кримінальне провадження про незаконне збагачення».
		 
		Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
		Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 14 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
		Визнано недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 інформацію, викладену ІНФОРМАЦІЯ_3 у мережі Facebook на сторінці САП за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, а саме: «З метою уникнення спекуляцій та припинення інформаційних вкидів щодо «фігурантів» вказаних розслідувань, надаємо перелік всіх закритих кримінальних проваджень за ознаками злочину, передбаченого статтею 3682 КК України, за хронологією їх реєстрації в ЄРДР: … 32. Кримінальне провадження від 27 листопада 2017 року щодо незаконного збагачення радника Президента України на суму 26 млн грн (грошові активи). Закрито 06 березня 2019 на підставі пункту 4 частини першої статті 284 КПК України».
		Зобов`язано Офіс Генерального прокурора протягом 5 календарних днів з дня набрання рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену про ОСОБА_1 , викладену ІНФОРМАЦІЯ_3 у мережі Facebook на сторінці САП за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 , шляхом розміщення на сторінці САП на веб-сайті https://www.facebook.com вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування».
		Визнано недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 інформацію, розповсюджену ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті телеканалу «24», а також в ефірі цього телеканалу в програмі «Право на гідність», а саме інформацію про існування та подальше закриття щодо ОСОБА_1 кримінального провадження про незаконне збагачення на суму 26 млн грн.
		Зобов`язано ОСОБА_2 та ПрАТ «Телерадіокомпанія Люкс»протягом 
		10 календарних днів з дня набрання рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену про ОСОБА_1 , шляхом розміщення спростування на веб-сайті 24 каналу за адресою: https://24tv.ua та оголошення в програмі «Право на гідність», а у разі неможливості у зв`язку з припиненням її існування, - в ефірі 24 каналу спростування наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті 24 каналу був оприлюднений сюжет програми «Право на гідність», що також демонструвався в ефірі цього каналу. В цій програмі мною, ОСОБА_2 , було повідомлено недостовірну інформацію відносно ОСОБА_1 , а саме про те, що щодо нього існувало кримінальне провадження про незаконне збагачення».
		Вирішено питання розподілу судових витрат.
		Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що існування кримінального провадження № 42017000000004815 від 27 листопада 2017 року, в якому не було складено та вручено повідомлення про підозру не дає підстав стверджувати про те, що воно здійснювалось відносно ОСОБА_1 . Інформація, яка поширена відповідачами, є недостовірною та негативною, оскільки створює уявлення про позивача як особу, яка причетна до вчинення кримінального правопорушення.
		Короткий зміст вимог касаційних скарг
		У касаційних скаргах представник ПрАТ «Телерадіокомпанія Люкс» - адвокат Ничка Ю. В. та представник ОСОБА_2 - адвокат Литвин О. О. просять скасувати оскаржувані рішення та у задоволенні позову відмовити, а Офіс Генерального прокурора просить скасувати оскаржувані рішення в частині вирішення позовних вимог заявлених до Офісу Генерального прокурора та в їх задоволенні відмовити.
		Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
		У січні 2021 року Офіс Генерального прокурора, представник 
		ПрАТ «Телерадіокомпанія Люкс» - адвокат Ничка Ю. В., представник ОСОБА_2 - адвокат Литвин О. О. подали до Верховного Суду касаційні скарги на рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 липня 
		2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 
		2020 року.
		Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ «Телерадіокомпанія Люкс», в інтересах якого діє адвокат Ничка Ю. В., витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
		Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора.
		Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Литвин О. О.
		У березні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		Доводи осіб, які подали касаційні скарги
		Касаційна скарга Офісу Генерального прокурора мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржені судові рішення, не врахували висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 756/7924/17-к, 
		від 18 травня 2020 року у справі № 639/2837/19, від 29 квітня 2020 року у справі № 757/76446/17, від 11 грудня 2019 року у справі № 757/4402/16-ц, 
		від 14 листопада 2018 року в справі № 757/15638/16-ц.
		Заявник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах у контексті можливості розгляду та задоволення в порядку цивільного судочинства позовів про спростування інформації, яка міститься у постановах органів досудового слідства, а також у Єдиному реєстрі досудових розслідувань.
		Також звертає увагу на те, що оспорювана інформація є предметом суспільного інтересу та відповідає матеріалам кримінального провадження.
		Суди дійшли помилкового висновку, що оспорювана інформація містила відомості про закриття кримінального провадження щодо позивача, оскільки в інформації, поширеній САП , сполучник щодо вживався до незаконного збагачення радника Президента України, тобто розслідування за фактом такого збагачення, а не стосовно (щодо) конкретної особи.
		У розміщеній САП публікації не вказано конкретну особу, про яку йде мова, а використання автором висловлювань: «Кримінальне провадження 
		від 27 листопада 2017 року щодо незаконного збагачення радника Президента України на суму 26 млн грн (грошові активи)» безпосередньо не вказує на особу позивача. При цьому, поширена інформації не містить періоду роботи особи на зазначеній посаді, жодних персональних даних позивача, номеру кримінального провадження, а тому не дає змоги ідентифікувати особу, про яку у ній зазначено.
		САП проінформувала громадськість про результати розслідування ряду кримінальних проваджень за певними фактами, а не зазначала про винуватість ОСОБА_1 .
		Касаційна скарга ПрАТ «Телерадіокомпанія Люкс» мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржені судові рішення, не врахували висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 757/14129/16-ц, 
		від 25 листопада 2020 року у справі № 760/16924/18, від 06 травня 2020 року у справі № 757/25649/17-ц, від 16 березня 2020 року у справі № 306/29/18, від 17 липня 2019 року у справі № 757/49189/16-ц, від 20 травня 2020 року у справі № 758/12586/15-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 127/24530/16-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 758/2393/16-ц, від 14 серпня 
		2019 року у справі № 522/4762/15-ц, від 09 грудня 2020 року у справі 
		№ 758/10885/16-ц, від 18 лютого 2019 року у справі № 761/39175/17, 
		від 14 листопада 2018 року у справі № 757/15638/16-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 333/6816/17, а також у постанові Верховного Суду України у справі № 6-639цс17 
		від 29 листопада 2017 року.
		Зазначає, що саме по собі кримінальне провадження не є звинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, не має негативного навантаження, а лише вказує на етап доказування певних обставин і може завершуватись як доведенням вини особи так і встановленням її невинуватості у вчиненні кримінального правопорушення.
		Поширена інформація щодо позивача не стосувалась того, що його було звинувачено у вчиненні злочину, адже відповідна стаття КК України взагалі була декриміналізована, а висвітлювалось повідомлення про перебіг розслідування в кримінальному провадженні та є оціночним судженням. Також судами не враховано, що поширена інформація є суспільно важливою та стосувалася позивача як публічної особи, межа допустимої критики якої є значно ширшою.
		Касаційна скарга  ОСОБА_2  мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржені судові рішення, не врахували висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду 
		від 04 листопада 2020 року у справі № 757/30984/18-ц, від 21 жовтня 
		2020 року у справі № 757/65146/17-ц, від 03 вересня 2020 року у справі 
		№ 761/14486/17, від 22 травня 2019 року у справі № 757/22307/17-ц, 
		від 03 квітня 2019 року у справі № 757/4403/16-ц, від 06 травня 2020 року у справі № 757/25649/17-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 461/9631/15-ц, від 21 серпня 2018 року у справі № 607/4318/16-ц, від 01 лютого 2018 року у справі № 757/33799/15-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду 
		від 30 червня 2020 року у справі № 333/6816/17.
		Вказує, що оспорювана інформація стосується інформування громадськості щодо досудового розслідування та ніяк не вказує на встановлення вини позивача у вчиненні тих чи інших протиправних дій і не порушує принцип презумпції невинуватості. Оспорювана інформація є суспільно важливою та стосується публічної особи.
		Крім того, виступ в програмі «Право на гідність» базувався, зокрема і на відкритих відомостях, розміщених у тому числі веб-ресурсі «Судова влада» щодо справи № 757/5607/19-к та постановленої в ній за скаргою представника ОСОБА_1 ухвали Печерським районним судом м. Києва від 20 лютого 2019 року. У вказаній ухвалі слідчий суддя використовував ті самі мовні та лексичні засоби для встановлення правового зв`язку позивача із конкретним кримінальним провадженням. 
		У своєму виступі відповідач надав власну оцінку обставинам декриміналізації статті КК України, що передбачала незаконне збагачення, змісту нових законопроектів, якими можна буде повернути кримінальну відповідальність за незаконне збагачення, а також долі кримінальних проваджень, що були закриті. Інформація, яка поширена ним, стосується трактування подій та обставин, що були викладені в судовому рішенні слідчого судді у справі № 757/5607/19-к, а також офіційному повідомленні прокуратури щодо ходу досудового розслідування в конкретному кримінальному провадженні.
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційні скарги
		У березні 2021 року адвокат Парінова М.В., діючи в інтересах  ОСОБА_1 , подала відзив на касаційні скарги Офісу Генерального прокурора та 
		ПрАТ «Телерадіокомпанія Люкс», в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень, просить касаційні скарги залишити без задоволення. Вказує, що оскаржені судові рішення не суперечать висновкам Верховного Суду наведеним заявниками в касаційних скаргах. Крім того поширена відповідачами інформація не належить до оціночних суджень чи критики, а містила повідомлення про факти, яких не існувало. 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		ІНФОРМАЦІЯ_3 САП у мережі Facebook було опубліковано допис під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2», в якому повідомлялося про прийняття Конституційним Судом України рішення про визнання неконституційною 
		статті 3682 КК України (незаконне збагачення), у зв`язку з чим було закрито 65 кримінальних проваджень та надано їх перелік, в тому числі було зазначено: «З метою уникнення спекуляцій та припинення інформаційних вкидів щодо «фігурантів» вказаних розслідувань, надаємо перелік всіх закритих кримінальних проваджень за ознаками злочину, передбаченого статтею 3682 КК України за хронологією їх реєстрації в ЄРДР: … 
		32. Кримінальне провадження від 27 листопада 2017 року щодо незаконного збагачення радника Президента України на суму 26 млн грн (грошові активи). Закрито 06 березня 2019 року на підставі пункту 4 частини першої статті 284 КПК України».
		Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 42017000000004815 від 27 листопада 2017 року, правова кваліфікація: частина третя статті 3682 КК України, у період з липня 
		2011 року по 31 грудня 2013 року службова особа, перебуваючи на посадах Радника Президента України - керівника Головного управління з питань судоустрою, а у подальшому на посаді Радника Президента України, одержала неправомірну вигоду в орієнтовному розмірі 26 млн грн. Відомості про особу якій повідомлено про підозру, наслідки розслідування щодо особи та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування щодо неї у витягу відсутні. У витягу зазначена інформація про закриття кримінального провадження 06 березня 2019 року згідно пункту 4 частини першої статті 284 КПК України.
		Суди вважали встановленим, що відомості, опубліковані САП набули значного розповсюдження та стали підставою для численних публікацій у мережі Інтернет із зазначенням прізвища позивача.
		В ефірі на телеканалі «24» у програмі «Право на гідність», автором та ведучим якої зазначений відповідач ОСОБА_2 , а сюжет програми був оприлюднений на веб-сайті телеканалу 24, що належить 
		ПрАТ «Телерадіокомпанія Люкс», ОСОБА_2 розповідає про визнання неконституційною статті 3682 КК України «незаконне збагачення», та розмірковує про зміст нових законопроектів, зокрема, зазначає, що «забрати майно можна буде в ОСОБА_1 , кримінальне провадження про незаконне збагачення якого на суму 26 мільйонів було закрито. Але матеріали про ці статки залишилися, тож можна спробувати дістати їх за цією новою процедурою цивільної конфіскації».
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Касаційні скарги підлягають задоволенню.
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Відповідно до частин першої-другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Стаття 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		Згідно із частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і частин другої та третьої статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. 
		Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.
		У статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
		Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
		Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
		Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Згідно з частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (частина сьома статті 277 ЦК України).
		Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одної особи у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; 
		в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Відповідно до частини другої статті 272 ЦК України фізична особа має право вимагати від посадових і службових осіб вчинення відповідних дій, спрямованих на забезпечення здійснення нею особистих немайнових прав, а згідно із частиною третьою статті 273 цього Кодексу діяльність фізичних та юридичних осіб не може порушувати особисті немайнові права.
		Відповідно до частини першої статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		Презумпція невинуватості, закріплена у частині другій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), є одним із елементів справедливого судового розгляду, про який зазначається у частині першій цієї статті.
		У рішенні Європейського суду з прав людини «Корбан проти України» 
		від 04 липня 2019 року зазначено, що частина друга статті 6 Конвенції не дозволяє посадовим особам оголошувати особу винною до засудження цієї особи судом. Посадові особи повинні повідомляти громадськість про кримінальні розслідування шляхом, наприклад, інформування про підозри, затримання та зізнання, якщо вони роблять це обережно. Має значення обране ними формулювання (рішення у справі «Турьєв проти Росії» 
		від 11 жовтня 2016 року, п. 19).
		Як наголошує Європейський суд з прав людини, вагоме розрізнення має проводитись між твердженнями про те, що особа лише підозрюється у вчиненні певного злочину, і відвертим визнанням того, що особа його вчинила (рішення у справах «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 
		2002 року; «Нештяк проти Словаччини» від 27 лютого 2007 року).
		У справі, що переглядається, позивач просить визнати недостовірною наступну інформацію:
		- «З метою уникнення спекуляцій та припинення інформаційних вкидів щодо «фігурантів» вказаних розслідувань, надаємо перелік всіх закритих кримінальних проваджень за ознаками злочину, передбаченого 
		статтею 3682 КК України за хронологією їх реєстрації в ЄРДР: 
		… 32. Кримінальне провадження від 27 листопада 2017 року щодо незаконного збагачення радника Президента України на суму 26 млн грн (грошові активи). Закрито 06 березня 2019 року на підставі пункту 4 частини першої статті 284 КПК України», що поширена ІНФОРМАЦІЯ_3 у мережі Facebook;
		- інформацію про існування та подальше закриття щодо позивача 
		ОСОБА_1 кримінального провадження про незаконне збагачення на суму 26 млн грн, розповсюджену ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті телеканалу «24», а також в ефірі цього телеканалу в програмі «Право на гідність».
		Щодо позовних вимог до Офісу Генерального прокурора
		Судами попередніх інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 САП у мережі Facebook у зв`язку з прийняття Конституційним Судом України рішення про визнання неконституційною статті 3682 КК України (незаконне збагачення) розмістило інформацію про закриття 65 кримінальних проваджень та надала їх перелік, зокрема зазначивши: «З метою уникнення спекуляцій та припинення інформаційних вкидів щодо «фігурантів» вказаних розслідувань, надаємо перелік всіх закритих кримінальних проваджень за ознаками злочину, передбаченого статтею 3682 КК України за хронологією їх реєстрації в ЄРДР: … 32. Кримінальне провадження від 27 листопада 
		2017 року щодо незаконного збагачення радника Президента України на суму 26 млн грн (грошові активи). Закрито 06 березня 2019 року на підставі пункту 4 частини першої статті 284 КПК України».
		Проте, Верховний Суд зауважує, що зазначена інформація по суті узгоджується із фабулою кримінального провадження 
		№ 42017000000004815, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 листопада 2017 року за частиною третьою 
		статті 3682 КК України.
		При цьому, САП не наведено відомостей про конкретну особу (прізвище, ім`я, по-батькові) та інших ідентифікуючих ознак, які б прямо вказували на позивача.
		Саме по собі зазначення в поширеній САП оспорюваній інформації відомостей про посаду (радник Президента України) та вартості імовірних необґрунтованих активів прямо не вказує на позивача.
		До схожих висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 29 квітня 
		2020 року у справі № 757/76446/17, які не були враховані апеляційним судом.
		Натомість подальший аналіз зацікавленими особами поширеної САП оспорюваної інформації, у тому числі використання журналістами і засобами масової інформації під час журналістських розслідувань, та зроблені ними власні висновки, в даному випадку, не можуть перебувати в межах відповідальності САП та Офісу Генерального прокурора.
		Більш того, суди попередніх інстанцій не звернули уваги, що інформація про зв`язок між закритим 06 березня 2019 року кримінальним провадженням та позивачем, поширювалась в мережі Інтернет і до публікації 28 березня 
		2019 року повідомлення САП, про що зокрема свідчить додана до відзиву ОСОБА_2 роздруківка статті із сайту «LB.UA» від 25 березня 2019 року.
		Повідомлена САП інформація стосується лише результатів розслідування кримінального провадження, а не наявності чи відсутності події чи складу кримінального правопорушення та доведеності вини особи.
		Очевидно, що інформація про кримінальні провадження, які були закриті у зв`язку з прийняття Конституційним Судом України рішення від 26 лютого 2019 року про визнання неконституційною статті 3682 КК України була суспільно важливою, а повідомлення САП було спрямовано на інформування суспільства про юридичні наслідки прийняття такого рішення.
		При формулюванні оспорюваної позивачем інформації, САП було дотримано необхідний баланс між задоволенням актуального суспільного запиту та повагою до прав позивача. 
		Верховним Судом не встановлено підстав вважати, що оспорювана позивачем інформація поширена ІНФОРМАЦІЯ_3 у мережі Facebookє такою, що не відповідає дійсності, порушує немайнові права позивача та потребує спростування.
		Щодо позовних вимог до ПрАТ «Телерадіокомпанія Люкс» та ОСОБА_2 .
		Судами встановлено, що в ефірі на телеканалі «24» у програмі «Право на гідність», автором та ведучим якої зазначений відповідач ОСОБА_2 , сюжет якої був оприлюднений на веб-сайті телеканалу 24, що належить ПрАТ «Телерадіокомпанія Люкс», ОСОБА_2 розповідає про визнання неконституційною статті 3682 КК України «незаконне збагачення», та розмірковує про зміст нових законопроектів, зокрема, зазначає, що «забрати майно можна буде в ОСОБА_1 , кримінальне провадження про незаконне збагачення якого на суму 26 мільйонів було закрито. Але матеріали про ці статки залишилися, тож можна спробувати дістати їх за цією новою процедурою цивільної конфіскації».
		Разом з тим, заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 зазначав, що при підготовці сюжету ним була використана інформація з відкритих джерел, зокрема інформація, наявна на веб-ресурсі «Судова влада» та ухвалі Печерського районного суду від 20 лютого 2019 року у справі № 757/5607/19-к щодо зв`язку ОСОБА_1 із кримінальним провадженням № 42017000000004815 від 27 листопада 2017 року, а також відкрита інформація, наявна в мережі Інтернет.
		Так, в тексті ухвали Печерського районного суду м. Києва від 20 лютого 
		2019 року у справі № 757/5607/19-к, розміщеному в загальному доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, особа, в інтересах якої адвокатом Мікітян К. О. подане клопотання, зазначена як «Особа_2».
		Натомість факт подання у справі № 757/5607/19-к клопотання адвокатом Мікітян К. О. саме в інтересах ОСОБА_1 , учасниками розглядуваної справи не заперечувався.
		При цьому, з тексту зазначеного судового рішення дійсно вбачається, що в ньому наявна інформація про особу, якої стосується кримінальне провадження № 42017000000004815 від 27 листопада 2017 року, зокрема вона викладена наступним чином:
		- «…Національним антикорупційним бюро України здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження № 42017000000004815 
		від 21 листопада 2017 року за фактом можливого одержання неправомірної вигоди Особа_2 у період його перебування на посадах Радника Президента України з липня 2011 року по 31 грудня 2013 року за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 3682 КК України»;
		- «…слідчий суддя погоджується з доводами клопотання з приводу необхідності встановлення строку досудового розслідування, та вважає за доцільне встановлення процесуального строку досудового розслідування в кримінальному провадженні № 42017000000004815 від 21 листопада 
		2017 року та встановлення строку прокурору в кримінальному провадженні для прийняття одного з передбачених ч. 1 ст. 283 КПК України процесуальних рішень за результатами проведення досудового розслідування щодо Особа_2»;
		- «…в судому засіданні встановлено, що кримінальні провадження відносно Особа_2 за №42014100000000209 з 06 березня 2014 року та за 
		№ 42017000000004815 від 21 листопада 2017 року з огляду на їх тривалість, є маніпуляцією, та мають на меті створити оманливе відчуття вини Особа_2 у вчиненні кримінальних правопорушень».
		У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 
		2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що у порядку цивільного чи господарського судочинства не можуть розглядатися зокрема позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, у вироках та інших судових рішеннях.
		Верховний Суд враховує, що поширена ОСОБА_2 та оспорювана ОСОБА_1 інформація не суперечить, закріпленому в статті 62 Конституції України та частині другій статті 6 Конвенції, принципу презумпції невинуватості, не містить тверджень про винність позивача у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення, а лише вказує на його зв`язок із кримінальним провадженням, яке було закрито внаслідок визнання неконституційною статті 3682 КК України.
		При цьому, існування такого зв`язку підтверджено, зокрема і судовим рішенням, яке набрало законної сили та було прийнято за результатами розгляду клопотання представника ОСОБА_1 (ухвала Печерського районного суду від 20 лютого 2019 року в справі № 757/5607/19-к).
		За таких обставин, Верховним Судом не встановлено підстав вважати, що оспорювана позивачем інформація поширена  ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті телеканалу «24», а також в ефірі цього телеканалу в програмі «Право на гідність» є такою, що не відповідає дійсності, порушує немайнові права позивача та потребує спростування.
		Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 17 липня 2019 року у справі № 757/49189/16-ц, від 06 травня 2020 року у справі № 757/25649/17, від 21 жовтня 2020 року у справі 
		№ 757/65146/17-ц, які не були враховані апеляційним судом. 
		Зважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків щодо наявності підстав для задоволення позову.
		За змістом статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
		Керуючись статтями 400, 409, 412, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційні скарги Офісу Генерального прокурора, приватного акціонерного товариства «Телерадіокомпанія Люкс», в інтересах якого діє адвокат Ничка Юрій Вадимович, ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Литвин Олександр Олександрович, задовольнити.
		Рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року скасувати і ухвалити нове рішення у справі.
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, приватного акціонерного товариства «Телерадіокомпанія Люкс», ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації відмовити.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий Судді:  Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...