Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 278/3011/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 07.10.2021. Зареєстровано: 08.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 11.10.2021.
Дата набрання законної сили: 06.10.2021
Номер судового провадження: 22-ц/4805/2426/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УКРАЇНА 
		Житомирський апеляційнийсуд 
		 
		 
		Справа №278/3011/20 Головуючий у 1-й інст. Татуйко Є. О. 
		Категорія 58 Доповідач Миніч Т. І. 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 жовтня 2021 року Житомирський апеляційний суд в складі:
		головуючого  судді: Миніч Т.І. 
		суддів:              Трояновської Г.С., 
		Павицької Т.М. 
		секретаря
		судового засідання Ляшук М.В.
		з участю представника відповідача 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу  ОСОБА_1 
		на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 09 серпня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Татуйка Є.О. 
		у цивільній справі за позовом  ОСОБА_1 до приватного підприємства "Медіа Ресурс" про захист честі, гідності та ділової репутації, -
		в с т а н о в и в:
		 
		У листопаді2020року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом. Просив визнати такими, що не відповідають дійсності, відомості, надруковані у друкованому тижневику; зобов`язати спростувати такі відомості та стягнути моральну шкоду, спричинену такими протиправними діями в розмірі 2 млн гривень. В обґрунтування поданого позову зазначав, що 8 жовтня 2020 року у спецвипуску газети «20 хвилин» вийшли публікації, в яких згадується його прізвище, під назвами «ОДІОЗНИЙ ДАІШНИК МІЛЬЙОНЕР», «МІЛЬЙОННА АФЕРА ЗА «ПІДТРИМКИ» ЕКСНАРДЕПА ВІКТОРА РАЗВАДОВСЬКОГО», «ПОРТРЕТ РАЗВАДОВСЬКОГО» ТА «ЧИ ВИЯВЛЕНІ ПОРУШЕННЯ В ДЕКЛАРАЦІЇ ОСОБА_2 ». 
		22 жовтня 2020 року рішенням суду у справі №278/2799/20 за позовом до приватного підприємства «МЕДІА РЕСУРС» були частково задоволені його вимоги. Визнані протиправними дії відповідача щодо поширення відомостей стосовно ОСОБА_1 у спецвипуску № 5 газети «20 хвилин» у статтях «ОДІОЗНИЙ ДАІШНИК МІЛЬЙОНЕР», «МІЛЬЙОННА АФЕРА ЗА «ПІДТРИМКИ» ЕКСНАРДЕПА ВІКТОРА РАЗВАДОВСЬКОГО» та «ЧИ ВИЯВЛЕНІ ПОРУШЕННЯ В ДЕКЛАРАЦІЇ ОСОБА_2 ». Також відповідачу заборонено розповсюджувати дані публікації і вилучено електронну версію цієї статті із сайту. Вимоги були задоволені судом в рамках адміністративного позову при вирішенні спору під час перебігу виборчого процесу.
		За таких обставин вважав, що відповідачем спричинено позивачу моральну шкоду у вигляді негативних наслідків немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням його ділової репутації, розголошенням неправдивих відомостей оприлюднених широкому колу людей.
		Рішенням Житомирського районногосуду Житомирськоїобласті від09серпня 2021року у задоволенні позову відмовлено.
		У поданійапеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказане рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема вказує, що 17.10.2020 року на вулицях смт.Романів, в житлових будинках та магазинах безкоштовно розповсюджувався спецвипуск №5 газети «20 хвилин» від 08.10.2020 року, в яких були опубліковані різні статті щодо ОСОБА_1 . Вищевказані статті стали предметом судового розгляду у справі №278/2799/20 за адміністративним позовом до ПП «Медіа Ресурс» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Рішенням Житомирського районного суду від 22.10.2020 року у справі №278/2799/20 було встановлено, що поширена ПП «Медіа ресурс» інформація відносно ОСОБА_1 в спецвипуску №5 газети 20 хвилин від 08.10.2020 року, є недостовірною. 
		У зв`язку з тим, що поширенням недостовірної інформації завдало шкоди честі, гідності та ділової репутації позивача, у останнього виникла необхідність у поданні позову до суду для захисту його прав в судовому порядку. Тобто, факт поширення неправдивої інформації відповідачем встановлено судовим рішенням у справі №278/2799/20.
		Вважає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не було враховано приписів ЗУ «Про інформацію» щодо обов`язку ЗМІ перевірки інформації, що публікується; пункту 18 постанови Пленуму ВСУ від 28.09.1990 р. №7 «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації», ст.277 ЦК України і ст.10 ЦПК України, відповідно до яких обов`язок доведення факту поширення недостовірної інформації покладено на відповідача; норми ч.4 ст.82 ЦПК України щодо відсутності необхідності доказування обставин. Вважає, що судом залишено поза увагою рішення Житомирського районного суду по справі №278/2799/20; висновок судового експерта по даній справі щодо встановлення факту спричинення позивачу спірними публікаціями моральної шкоди. Апелянт також вважає, що судом не застосована практика Європейського суду та не вжито ефективного засобу правового захисту позивача від протиправних дій відповідача.
		Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
		З матеріалівсправи вбачається,що 8 жовтня та 9 вересня 2020 року у спецвипуску газети «20 хвилин» вийшли публікації, в яких згадується позивач, під назвами «ОДІОЗНИЙ ДАІШНИК МІЛЬЙОНЕР», «МІЛЬЙОННА АФЕРА ЗА «ПІДТРИМКИ» ЕКСНАРДЕПА ВІКТОРА РАЗВАДОВСЬКОГО», «ПОРТРЕТ РАЗВАДОВСЬКОГО» ТА «ЧИ ВИЯВЛЕНІ ПОРУШЕННЯ В ДЕКЛАРАЦІЇ ОСОБА_2 » (а.с.16-18,76-79 т.1).
		Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи і має у зв`язку із цим посвідчення категорії 1 серії А із вкладкою (а.с.19 т.1). 
		23 вересня 2020 року позивач був зареєстрований, як кандидат в депутати Житомирської обласної ради (а.с.20-23 т.1).
		22 жовтня 2020 року рішенням суду у справі № 278/2799/20 за позовом до приватного підприємства «МЕДІА РЕСУРС» вимоги були задоволені частково. Визнано протиправними дії відповідача щодо поширення відомостей стосовно ОСОБА_1 у спецвипуску № 5 газети «20 хвилин» у статтях «ОДІОЗНИЙ ДАІШНИК МІЛЬЙОНЕР», «МІЛЬЙОННА АФЕРА ЗА «ПІДТРИМКИ» ЕКСНАРДЕПА ВІКТОРА РАЗВАДОВСЬКОГО» та «ЧИ ВИЯВЛЕНІ ПОРУШЕННЯ В ДЕКЛАРАЦІЇ ОСОБА_2 ». Також відповідачу заборонено розповсюджувати дані публікації і вилучено електронну версію цієї статті із сайту. Вимоги були задоволені судом в рамках адміністративного позову при вирішенні спору під час перебігу виборчого процесу (а.с.24-32 т.1).
		Інші вимоги позивача до відповідача як в рамках цивільного, так і в рамках адміністративного судочинства відхилялись (а.с.33  43, 168  170, а.с.172  174 т.1).
		Відповідач на підтвердження достовірності здійснених публікацій наводив суду наступні матеріали: стан корупції в Україні станом на 2007  2009, та в 2011 роках (а.с.80-82 т.1); роздруківку із сайту Верховної Ради України щодо поіменного голосування за закон № 3879 від 16 січня 2014 року (про посилення відповідальності), в якому наявні відомості щодо того, що позивач голосував за їх прийняття (а.с.83-86 т.1); позивач в подальшому відкликав свій голос щодо прийняття такого закону (а.с.87-91 т.1); позивач був в переліку Народних депутатів, які звертались із Конституційним Поданням щодо відповідності Конституції України Постанови ВРУ "Про підтримку звернення Президента України до ОСОБА_3 про надання Томосу про автокефалію Православної Церкви в Україні" (а.с.92-105 т.1); газета «Житомир Онлайн» від 5 січня 2019 року розповсюдила публікацію під назвою « ОСОБА_4 потурбувався про придбання для Миропільської ОТГ сучасної швидкої Фольксваген» (а.с.106  112 т.1); відомості з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «ДУАЦ» та ТОВ «ГЕРАВІТ 2005» (а.с.112,113 т.1); відомості щодо проведеного тендеру по закупівлі автомобіля швидкої медичної допомоги від 13 грудня 2018 року з очікуваною вартістю 1,7 млн гривень (а.с.114-118 т.1); ухвала Новоград  Волинського міськрайонного суду Житомирської області з єдиного державного реєстру судових рішень у кримінальному провадженні за ознаками правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 366 та ч. 2 ст. 364 КК України по факту укладення договору поставки за результатами проведеної процедури державної закупівлі автомобіля швидкої медичної допомоги за завищеною ціною (а.с.119-125 т.1); рішення НАЗК № 1554 від 31 травня 2019 року про результати здійснення повної перевірки декларації ОСОБА_1 , якою, серед іншого, зазначено про відображення декларантом недостовірної інформації (а.с.126  130 т.1).
		18 жовтня 2020 року позивач подавав скаргу на відповідача, щодо порушення останнім виборчого процесу, зокрема, під час випуску тижневика № 5 від 8 жовтня 2020 року (а.с.160-0161 т.1), за наслідками якого складено протокол про адміністративне правопорушення та матеріали передані для розгляду у суд (а.с.162 т.1).
		Висновком №9727від 3червня 2021року зарезультатами проведеноїсудово-психологічноїекспертизи зазначенонаступне.Ситуація,що досліджуєтьсяу справі,а самерозповсюдження спецвипуску№ 5від 8жовтня 2020року вгазеті «20хвилин» єпсихотравмувальною дляпозивача іспричиняє йомуморальну шкоду,розмір якоїможе бутив розмірах27мінімальних заробітнихплат (а.с.250 262т.1). 
		Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення вимог позивача.
		Так, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує право на справедливий судовий розгляд.
		Відповідно до ч.1ст.4 ЦПКУкраїни кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Частинами 1 та 3статті 13 ЦПКУкраїни встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
		Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації . Право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім`ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію . Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв`язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (ст. 277 ЦК України).
		Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості (ч. ч. 1, ст. 30 Закону України "Про інформацію").
		З даного приводу в пункті 15 ППВСУ № 1 від 27 лютого 2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" зазначено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Таким чином, відповідно достатті 277 ЦКпредметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (зокрема, пункту 46 рішення від 08 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії»).
		Крім того, у постанові Верховного Суду у складі суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 серпня 2018 року у справі № 607/4318/16-ц зроблено висновок, що «оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв`язку з цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи або органу державної влади є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Вказані особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати».
		Аналіз згадуваної норми матеріального закону (ст. 277 ЦК України), у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, дає достатні підстави стверджувати, що до предмета доказування даної справи належать твердження, згадувані обома сторонами.
		Так, враховуючи чинне законодавство та діючу з даного приводу усталену судову практику, позивач мав довести, що опубліковані статті містять саме недостовірну інформацію. Мав надати докази, які підтверджують дані факти з проведенням їх аналізу у контексті з опублікованими відомостями.
		Натомість, позивачем та його представниками не було доведено суду наявність у опублікованих статтях саме недостовірної інформації будь-якими доказами загалом та щодо певних обставин тощо. Посилання на поширену інформацію, як недостовірну  апріорі, суд вважає, передчасним та таким, що ґрунтується на припущеннях, що в свою чергу та на підставі положень ч. 4 ст. 60 ЦПК України є неприпустимим.
		Застосовані у статті гіперболи та алегорії задля висловлювання оціночних суджень не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості відповідно до закону (речення друге ч. 2 ст. 30 Закону України "Про інформацію").
		Навпроти, представниками відповідача у судовому засіданні досить ретельно і щодо кожної статті окремо та з посиланням на конкретні офіційні джерела підтвердили наявність підстав давати оцінку конкретним та згадуваним діям позивача, як публічної особи. Дані докази судом досліджено і додатково з`ясовано відсутність підстав для визнання недостовірною інформацію поширеною в оспорюваних випусках засобу масової інформації.
		Надане на дослідження суду рішення суду, яким визнано протиправними дії відповідача щодо оприлюднення того самого випуску газети, не знімає обов`язку з позивача доводити правомірність заявлених вимог у зазначений спосіб, оскільки порушення у друкованому засобі масової інформації стосувалось виборчого процесу. Тобто, рішення в рамках адміністративного позову не є преюдиційним для вирішення даної справи, адже у даних спорах інший предмет, підстави і рішення у такій справі не може викривати зміст публікації саме як визначення достовірної чи не достовірної інформації.
		Вихід статті у засобі масової інформації зі згадуванням позивача, як публічної особи та відображенням критики його певних дій, саме по собі не можна визнавати таким, яке принижує честь, гідність та ділову репутацію, адже межа критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної людини.
		Апеляційний судпогоджується звисновком судупершої інстанції,про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання недостовірної інформації, та підставдля стягненняморальної шкоди,яка єпохідною вимогою. 
		Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають, а зводяться до переоцінки доказів.
		Разом з тим, будь-яких процесуальних порушень, які б давали підстави для переоцінки доказів, апеляційним судом не встановлено.
		Підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційний суд не вбачає, оскільки воно постановлено судом із додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись ст.ст.258,259,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд, -
		п о с т а н о в и в:
		 
		  Апеляційнускаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 09 серпня 2021 року залишитибез змін. 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і з цього дня протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
		 
		 
		Головуючий: Судді:
		 
		 
		 
		 
		 
		Повний текст постанови складений 06.10.2021 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...