Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 558/376/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано для оприлюднення: 08.10.2021. Зареєстровано: 08.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 11.10.2021.
Дата набрання законної сили: 09.11.2021
Номер судового провадження: 2/566/64/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		№ 558/376/20
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		28 вересня 2021 року             смт.Млинів Рівненської області
		Млинівський районний суд Рівненської області 
		в складі : головуючого судді Феськова П.В.
		при секретарі: Логін Ж.Г.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Млинів Рівненської області цивільну справу за позовом Тернопільського національного медичного університету імені І.Я.Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України до ОСОБА_1 про стягнення коштів за навчання,- 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		   У липні 2020 року Тернопільський національниймедичний університетімені І.Я.ГорбачевськогоМіністерства охорониздоров`я Українизвернувсядо Демидівськогорайонного судуРівненської областіз позовомдо ОСОБА_1 про стягнення коштів за навчання.
		   Позов мотивований тим, що на підставі рішення приймальної комісії від 5 серпня 2009 року наказом ректора Державного вищого навчального закладу «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я.Горбачевського» (далі - ДВНЗ «ТДМУ імені І.Я. Горбачевського») №207 від 10 серпня 2009 року ОСОБА_1 зараховано студентом першого курсу медичного факультету.
		   На виконання вимог Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №992 від 22.08.1996 року, та Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого наказом МОЗ України №367 від 25.12.1997 року, 01 вересня 2009 року між ДВНЗ «ТДМУ імені І.Я. Горбачевського» та відповідачем укладено Угоду №9 про підготовку фахівців з вищою освітою (далі - Угода).
		   Згідно з умовами укладеної Угоди відповідач зобов`язується прибути після закінчення ДВНЗ «ТДМУ імені І.Я. Горбачевського» на місце працевлаштування відповідно до направлення і відпрацювати не менше трьох років по закінченню навчання в інтернатурі; у разі відмови їхати за призначенням - відшкодувати відповідно до державного бюджету вартість навчання в установленому порядку.
		   Угодою передбачено обов`язок ДВНЗ «ТДМУ імені І.Я. Горбачевського» забезпечити студентові: якісну теоретичну і практичну підготовку фахівця з вищою освітою згідно з навчальними планами та програмами і вимогами кваліфікаційних характеристик фахівця; оформити студентові направлення на працевлаштування.
		   На виконання умов укладеної Угоди, згідно з Протоколом засідання комісії з персонального розподілу молодих спеціалістів, які закінчують ДВНЗ «ТДМУ імені І.Я. Горбачевського МОЗ України» у червні 2015 року, від 16 січня 2015 року, а також враховуючи заяву Відповідача від 27 листопада 2013 року, подану на ім`я ректора Університету із проханням направити його на роботу у Рівненську область по місцю проживання його батьків, постановлено направити відповідача як молодого спеціаліста на роботу у Демидівську центральну районну лікарню управління охорони здоров`я Рівненської ОДА на посаду лікаря-анестезіолога.
		   Із пропозицією щодо працевлаштування відповідач був ознайомлений та згоден, про що свідчать його підписи в Картці працевлаштування випускника та пропозиції щодо працевлаштування.
		   Окрім цього, направлення на роботу № 02010830/011 було вручено відповідачу особисто, про що свідчить його підпис в Журналі обліку направлень на роботу випускників 2015 року.
		   Наказом ректора ДВНЗ «ТДМУ імені І.Я. Горбачевського МОЗ України» № 95(ДМ) від 25 червня 2015 року на підставі результатів державних екзаменів і відповідно з рішенням Державної екзаменаційної комісії Відповідачу присвоєно кваліфікацію лікаря і видано диплом.
		   Виходячи з наведеного, ДВНЗ «ТДМУ імені І.Я. Горбачевського МОЗ України» повністю виконано умови укладеної з Відповідачем Угоди, а саме: забезпечено студентові якісну теоретичну і практичну підготовку фахівця з вищою освітою згідно з навчальними планами та програмами і вимогами кваліфікаційних характеристик фахівця та оформлено студентові направлення на працевлаштування.
		   Відповідно до листа головного лікаря КНП «Демидівська центральна районна лікарня» Демидівської районної ради №683 від 22 травня 2020 року, відповідача було прийнято на посаду лікаря-інтерна за спеціальністю «анестезіологія» з 01 серпня 2015 року по 31 липня 2017 року. У подальшому 04 серпня 2017 року на підставі заяви відповідача від 04 серпня 2017 року наказом головного лікарня Демидівської ЦРЛ №87-oc відповідача було переведено на посаду лікаря-анестезіолога палати інтенсивної терапії Демидівської ЦРЛ. 29 вересня 2017 року наказом головного лікаря Демидівської ЦРЛ №95-ос відповідача звільнено з посади лікаря-анестезіолога за угодою сторін.
		   Вищевказане свідчить про те, що відповідач відмовився відпрацювати не менше трьох років як молодий фахівець в державній установі охорони здоров`я, і як наслідок, невиконання ним умов Угоди, що тягне за собою обов`язок відшкодувати у встановленому порядку відповідно до державного бюджету вартість навчання.
		   Відповідно до розрахунку фактичних затрат на навчання одного студента медичного факультету Університету за державним замовленням випуску 2015 року вартість навчання становить 80088,38 грн.
		   Крім цього, згідно з довідками про доходи № 07/1331 від 05 березня 2020 року та 07/1544 від 06 квітня 2020 року, виданої на ім`я відповідача, за період навчання в Університеті з вересня 2009 року по червень 2015 року йому було нараховано та виплачено стипендію в розмірі 48441,56 гривень.
		   Просить суд стягнути з відповідача кошти затрачені навчальним закладом на навчання в розмірі 128529 (сто двадцять вісім тисяч п`ятсот двадцять дев`ять) гривень 94 копійки та суму сплаченого судового збору.
		Після заявлених суддями Демидівського районного суду Рівненської області самовідводів 05.08.2020 року розпорядженням голови Демидівського районного суду Рівненської області справу передано на розгляд до Млинівського районного суду Рівненської області.
		   Протоколом автоматизованого розподілу від 21.08.2020 року справу передано на розгляд судді Млинівського районного суду Феськову П.В.
		   Ухвалою від 21 серпня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. 
		   25 листопада 2020 року представником відповідача надано відзив на позов.
		   02 грудня 2020 року представником позивача надано відповідь на відзив.
		   21 січня 2021 року представником відповідача суду надано письмові пояснення на відповідь на відзив та клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду цивільної справи №607/3693/17 (провадження №14-151цс20)
		   Ухвалою Млинівського районного суду від 21.01.2021 року зупинено провадження у цивільній справі.
		   19.08.2021 року до суду надійшло клопотання представника позивача про поновлення провадження у справі.
		   Ухвалою Млинівського районного суду від 11.08.2021 року поновлено провадження у цивільній справі позовом Тернопільського національного медичного університету імені І.Я.Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України до ОСОБА_1 про стягнення коштів за навчання.
		У поданому відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні 27.08.2021 року представник відповідача зазначив, що як на правову підставу для задоволення позовних вимог судом у позовній заяві позивач покликається на положення ч. 1 ст. 509, ч.1 ст.526, ст.629, ч.1 ст.610, п. 4 ч.1 ст.611, ч.1 ст.1165 ЦК України, п.3 ч.3 ст.18 та ч.2 ст.52 Закону України «Про вищу освіту» (в редакції від 24.07.2014 року), пункти 3, 4, 6, 14, 18, 19, 20 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №992 від 22.08.1996 року, пункти 1 - 2 Указу Президента України «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих учбових закладів» №77/96 від 23.01.1996 року (із змінами внесеними Указом Президента України №342/96 від 16.05.1996 року, пункти 6, 9, 18, 21 Порядку працевлаштування випускників державних медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням та пункти 1.1., 2.3, 3.2 Положення про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації медичних факультетів університетів, затвердженого наказом МОЗ України № 291 від 19.09.1996 року.
		   Однак, на час коли відповідач закінчував навчання в Тернопільському національному медичному університеті ім. І .Я. Горбачевеького Міністерства охорони здоров`я України ч.2
		ст. 52 була виключена із Закону України «Про освіту» (в редакції відповідно до Постанови ВР України № 100а/96-ВР від 26.04.1996 року), у зв`язку із внесенням змін до Закону України «Про освіту» Законом України «Про вищу освіту» №1556-УІІ від 01.07.2014 року (розділ XV «Прикінцеві та перехідні положення» ч. 4 п. 2).
		   Згідно статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
		   Відповідно до статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
		   Таким чином, норма Закону, на яку посилається позивач у позовній заяві, як на час закінчення ним навчання, так і на час звернення позивачем із позовом до суду, була не чинна.
		   Частиною 1 ст. 64 Закону України «Про вищу освіту» № 1556-УІІ від 01.07.2014 року (в редакції чинній на час видання йому направлення на роботу) було передбачено, що держава у співпраці з роботодавцями забезпечує створення умов для реалізації випускниками вищих навчальних закладів права на працю, гарантує створення рівних можливостей для вибору місця роботи, виду трудової діяльності з урахуванням здобутої вищої освіти та суспільних потреб.
		   Відтак, на час закінчення ним навчання в Тернопільському національному медичному університеті ім. І.Я. Горбачевеького Міністерства охорони здоров`я України, зазначеним Законом не було передбачено умов про обов`язковість трирічного відпрацювання або відшкодування в установленому порядку до державного бюджету вартості навчання.
		   Окрім того, до структури всіх витрат, передбачених пунктом 21 Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 25 грудня 1997 року№367, отримана студентом стипендія не входить.
		   Тобто, стипендію не можна вважати ані витратами, ані вартістю навчання. Тому її стягнення з випускника, який не працював за направленням після закінчення вузу, не можливе. Тим більш неможливе стягнення персональної стипендії під час навчання, яка виплачується за особливі досягнення студента і являє собою премію за результати навчання.
		   Отже отримана випускником вищого навчального закладу під час навчання академічна стипендія не входить до складу витрат, які випускник вищого учбового закладу має компенсувати замовникові у разі неприбуття за направленням або відмови без поважних причин приступити до роботи за призначенням.
		   З врахуванням вище названих положень Конституції України, Міжнародної Конвенції про скасування примусової праці №105, Закону України «Про вищу освіту», Закону України «Про освіту» (у редакції, що була чинною як на час закінчення ним навчання вищого учбового закладу, на час подання позивачем позову до суду та є чинною на час розгляду справи судом), статті 5 ЦК України у частині заборони зворотної дії закону у часі, вважає, що будь-які матеріальні претензії позивача до нього, є неправомірними, оскільки не існує законних підстав, які б зобов`язали його відшкодувати вартість навчання. (а.с.92-94) 
		В судове засідання представник позивача не з`явився, звернувся до суду з заявою в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить справу розглядати без його участі, проти винесення заочного рішення у справі не заперечує. (а.с.168)
		Відповідач ОСОБА_1 28.09.2021 року в судове засідання не з`явився, представник відповідача звернувся до суду з письмовим клопотанням в якому зазначив, що ОСОБА_1 позовні вимоги не визнає, та просить справу розглядати у його відсутності за наявними доказами. (а.с.170) 
		На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		   Дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
		Як встановленосудом 23 липня 2009 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до ректора Тернопільського державного медичного університету імені І.Я.Горбачевського із заявою про допуск його до участі у конкурсному відборі на денну форму навчання медичного факультету цього університету. У заяві відповідач зобов`язався в разі вступу до університету поїхати на роботу за державним розподілом, а у разі відмови від державного розподілу або неприбуття на місце роботи за розподілом - повернути витрачені Державою кошти на навчання. (а.с.10)
		   Відповідно до угоди від 01 вересня 2009 року позивач зобов`язується оформити відповідачу направлення на працевлаштування. Натомість відповідач зобов`язується прибути після закінчення університету на місце працевлаштування відповідно до направлення і відпрацювати не менше трьох років по закінченню навчання в інтернатурі, а у разі відмови їхати за призначенням-відшкодувати до Державного бюджету вартість навчання в установленому порядку. Зміни та доповнення до цієї угоди вносяться шляхом підписання її сторонами додаткових угод. (а.с.12)
		   Відповідно до витягу з наказу №95 (ДМ), на підставі результатів державних екзаменів і відповідно з рішенням Державної екзаменаційної комісії ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію лікаря. (а.с.13)
		   Згідно з направленням на роботу № 02010830/011, виданим ДВНЗ «ТДМУ імені І.Я. Горбачевського МОЗ України», ОСОБА_1 направлено на роботу на посаді лікаря-анастезіолога Демидівської центральної районної лікарні Управління охорони здоров`я Рівненської обласної державної адміністрації. (а.с.14)
		   Відповідно до листа головного лікаря КНП «Демидівська центральна районна лікарня» Демидівської районної ради №683 від 22 травня 2020 року, відповідача згідно наказу головного лікаря Демидівської ЦРЛ №51 від 10.07.2015 року було прийнято на посаду лікаря-інтерна за спеціальністю «анестезіологія» з 01 серпня 2015 року по 31 липня 2017 року. (а.с.18-19) 
		   В подальшому 04 серпня 2017 року на підставі заяви ОСОБА_1 від 04 серпня 2017 року наказом головного лікарня Демидівської ЦРЛ №87-oc останнього переведено на посаду лікаря-анестезіолога палати інтенсивної терапії Демидівської ЦРЛ. (а.с.21)
		    29 вересня 2017 року наказом головного лікаря Демидівської ЦРЛ №95-ос ОСОБА_1 звільнено з посади лікаря-анестезіолога за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України. (а.с.22)
		Відповідно до розрахунку фактичних витрат на навчання одного студента медичного факультету за державним замовленням випуску 2015 року, зробленого позивачем, вартість навчання відповідача становила 80088,38 гривень. (а.с.42)
		   За період навчання в університеті з вересня 2009 року до червня 2015 року ОСОБА_1 було нараховано та виплачено стипендію на загальну суму 48441,56 гривень. (а.с.39-41)
		   Загальна сума коштів, витрачених на навчання ОСОБА_1 , за розрахунками позивача становить 128529,94 гривень.
		   Згідно ізстаттею 53 Конституції Україникожен має право на освіту. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам (частина третястатті 53 Конституції України).
		   Відповідно до частини першоїстатті 54 Закону України від 17 січня 2002 року № 2984-III «Про вищу освіту»(в редакції, чинній на дату укладення угоди від 01 вересня 2009 року, далі-Закон про вищу освіту 2002 року) особи, які навчаються у вищих навчальних закладах, мають право на призначення стипендій. Абзац другий частини другої цієї ж статті передбачав, що студенти вищих навчальних закладів мають право на отримання стипендій, призначених юридичними та фізичними особами, які направили їх на навчання, а також інших стипендій відповідно до законодавства.
		   Абзац п`ятий частини шостої статті 64 Закону про вищу освіту 2002 року визначав, що особи, які успішно навчаються у вищих навчальних закладах державної або комунальної форми власності за денною (очною) формою навчання за кошти державного або місцевого бюджету, забезпечуються стипендіями у розмірі не менше ніж два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян. Порядок призначення і виплати стипендій встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		   Відповідно до пункту 4 Порядку призначення і виплати стипендій, затвердженогоПостановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2004 року № 882 «Питання стипендіального забезпечення»(в редакції, чинній на дату укладення угоди від 01 вересня 2009 року, далі- Порядок призначення і виплати стипендій) особам, зазначеним у пункті 1 Порядку призначення і виплати стипендій, можуть призначатися академічні або соціальні стипендії, а окремим категоріям цих осіб можуть призначатися одночасно академічні і соціальні стипендії.
		   Відповідно до пункту 1 Порядку призначення і виплати стипендій його дія поширюється на осіб, які навчаються у навчальних закладах та наукових установах за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, у навчальних закладах, що перебувають у власності Автономної Республіки Крим, та комунальних навчальних закладах за рахунок коштів відповідних бюджетів.
		   Пункт 6 Порядку призначення і виплати стипендій передбачав, що соціальні стипендії призначаються студентам і курсантам, які потребують соціального захисту та яким за підсумками навчання не призначена академічна стипендія. Підставою для призначення соціальної стипендії є наявність в особи права на отримання державних пільг і гарантій, установлених законами для відповідних категорій громадян.
		   Пункт 1 Порядку призначення і виплати стипендій (в чинній редакції, далі-чинна редакція Порядку призначення і виплати стипендій) передбачає, що його дія поширюється на осіб, які навчаються у навчальних закладах або наукових установах (далі-навчальні заклади) за державним (регіональним) замовленням за рахунок коштів загального фонду державного (відповідного місцевого) бюджету, зокрема, студентів денної форми навчання вищих навчальних закладів I-IV рівня акредитації (наукових установ) (далі-студенти) (підпункт 2).
		   Відповідно до пункту 4 чинної редакції Порядку призначення і виплати стипендій особам, визначеним пунктом 1 цього Порядку, призначаються такі стипендії:
		1) академічні, зокрема, особам, зазначеним у підпункті 2 пункту 1 цього Порядку-за результатами навчання у закладах вищої освіти (наукових установах);
		2) соціальні -на підставі законів, що встановлюють державні пільги і гарантії щодо призначення соціальних стипендій для окремих категорій громадян.
		   З наведених норм випливає, що студентам, які навчаються за державним замовленням у закладах вищої освіти державної або комунальної власності, призначається академічна стипендія за результатами навчання з урахуванням критеріїв, визначених Кабінетом Міністрів України, або соціальна стипендія - як частина державних пільг і гарантій.
		   Таким чином, витрати на виплату академічної стипендії включаються до витрат на підготовку за державним замовленням одного фахівця.
		   Згідно з пунктом 1 частини першоїстатті 1215 ЦК Українине підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
		   Отже, стипендія, надана фізичній особі як засіб до існування, належить до особистих майнових виплат, яка виплачується громадянинові і не підлягає поверненню.
		   Водночас академічна стипендія призначається студентам як засіб заохочення академічної успішності і не ставить на меті забезпечення студента засобами для існування, на відміну від соціальної стипендії, яка призначається студенту саме як частина державної допомоги, тобто надається саме як засіб до існування.
		   Враховуючи викладене, суд зазначає, що академічні стипендії, які сплачуються студентам закладів вищої освіти, належать до категорії витрат на навчання таких студентів, які за наявності на те підстав підлягають компенсації замовникові відповідного навчання.
		   Щодо зобов`язаннявипускника вищого навчального закладу повернути понесені на навчання витрати:
		   Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року № 992, було затверджено Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі-Порядок працевлаштування випускників ВНЗ), підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, пунктом 3 якого передбачено, що цей Порядок поширюється на осіб, які навчаються за спеціальністю медичного профілю.
		   Згідно з пунктом 4 Порядку працевлаштування випускників ВНЗ, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, керівники вищих навчальних закладів після зарахування осіб на навчання за державним замовленням укладають з ними угоду за формою згідно з додатком № 1.
		   Згідно зУказом Президента України від 23 січня 1996 року № 77/96 «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів»(в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Указ Президента № 77/96) особи, які навчаються за рахунок державних коштів, укладають з адміністрацією вищого навчального закладу угоду, за якою вони зобов`язуються після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації працювати в державному секторі народного господарства не менше ніж три роки. У разі відмови працювати в державному секторі народного господарства випускники відшкодовують в установленому порядку до Державного бюджету повну вартість навчання.
		   Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 25 грудня 1997 року № 367затверджено Порядок працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі-Порядок працевлаштування № 367), пунктом 6 цього Порядку передбачено, що випускники, які уклали угоду з вищим закладом освіти після зарахування на навчання, зобов`язані відпрацювати за місцем призначення не менше ніж три роки.
		   Договірне зобов`язання-це відносне правовідношення між юридично рівними і майново самостійними особами, що виникає на підставі укладеного договору, який виражає їх загальну волю на досягнення цивільно-правових результатів майнового чи немайнового характеру, настання яких відбувається у разі здійснення боржником певних активних дій, що відповідають праву вимоги кредитора і не зачіпають прав і законних інтересів третіх осіб, що не є учасниками зазначеного правовідношення. Оскільки метою договірних зобов`язань є досягнення їх сторонами певних правових результатів, особливого значення набуває їх виконання. Виконання зобов`язання-це вчинення кредитором і боржником дій, що становлять його предмет. При виконанні різноманітних договірних зобов`язань суб`єкти мусять керуватися загальними засадами, що йменуються принципами виконання зобов`язання.
		   Частиною першоюстатті 509 ЦК Українивизначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		   Відповідно до частини першоїстатті 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		   Згідно із частиною першоюстатті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		   Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивизначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
		   Статтею 610 ЦК Українивизначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		   За змістомстатті 611 ЦК Україниу разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором абозаконом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором абозаконом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.
		   Відповідно до частини другоїстатті 52 Закону України від 23 травня 1991 року «Про освіту»у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов`язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		   Обов`язок особи, яка зобов`язалась відпрацювати за направленням після завершення її навчання за рахунок коштів держави, не передбачає втручання у її права, гарантовані статтею 4 Конвенції щодо заборони примусової чи обов`язкової праці. ЄСПЛ підкреслює, що не кожна праця, яку вимагають від особи під загрозою «покарання», становить заборонену цим положенням «примусову чи обов`язкову працю». Слід врахувати, зокрема, характер і обсяг даної діяльності, вільне укладення відповідних домовленостей (угод) у зв`язку із чим особа усвідомлює принцип і обсяг свого зобов`язання, яке вона бере, отримуючи безкоштовну освіту тощо. Такі обставини дозволяють відрізнити «примусову працю» від роботи, якої можна розумно вимагати за відповідних обставин. В протилежному випадку ЄСПЛ застосовує поняття «непропорційний тягар» та перевіряє, чи на особу було накладено такий тягар, що є єдиним чинником, на підставі якого ЄСПЛ може встановити порушення пункту 2 статті 4 Конвенції.
		   Обов`язок особи відшкодувати на користь держави кошти, витрачені на її навчання (пов`язані із цим витрати, їх окремі види тощо) за невиконання вимоги про відпрацювання за направленням не є втручанням у право власності особи, гарантоване статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції, та не становить порушення принципу пропорційності. Відповідно до практики ЄСПЛ такі суми відшкодування на корить держави можуть визначатись з урахуванням вартості навчання, виплат на утримання особи, яка навчається (наприклад, вартість проживання, їжі та обладнання, наданих особі під час навчання), субсидованої державою стипендії особі, яка навчається.
		   Відповідно до частини другої статті 52 Закону України про освіту 1991 року випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов`язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		   Відповідно до частини другоїстатті 52 Закону України «Про освіту»(в редакції, чинній з 23 березня 1996 року по 06 вересня 2014 року, у тому числі на час укладення угоди від 01 вересня 2009 року), пункту 2Указу Президента № 77/96, пункту 14 Порядку працевлаштування випускників ВНЗ (редакція чинна на час укладення угоди від 01 вересня 2009 року) та пункту 21 Порядку працевлаштування № 367 (редакція чинна на час укладення угоди від 01 вересня 2009 року) випускник має обов`язок відшкодувати у встановленому порядку до Державного або місцевого бюджетів вартість його навчання та компенсувати замовникові його навчання всі витрати цього замовника на це навчання за наступних умов, погоджених між ним та відповідним навчальним закладом, який здійснив відповідне навчання за рахунок Державного бюджету, а саме: випускник після отримання вищої освіти повинен прибути до місця призначення у термін, визначений у направленні його на роботу, та відпрацювати обумовлений угодою на його навчання термін; цього випускника звільнено за власним бажанням протягом навчання в інтернатурі та трьох років після закінчення останньої. При цьому незгода цього випускника з рішенням комісії з працевлаштування випускників не звільняє його від обов`язку прибути на роботу за відповідним призначенням.
		   У разі неприбуття молодого фахівця за направленням або його відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років випускник зобов`язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовниковівсі витрати(відповідно до пункту 14Порядку працевлаштування випускників ВНЗ).
		   Крім того, пунктом 21 чинного Порядку працевлаштування № 367, передбачено обов`язок особи, яка не відпрацювала встановлений трирічний строк, компенсувати, крім вартості навчання, також всі витрати на освіту, тобто і виплати академічної стипендії.
		   Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року (справа № 607/3693/17, провадження № 14-151цс20).
		    ОСОБА_1 добровільно підписуючи угоду від 01 вересня 2009 року, погодився на працевлаштування його навчальним закладом, отримав направлення на роботу та, навчаючись за кошти Державного бюджету, погодився відшкодувати вартість свого навчання у разі відмови відпрацювати не менше трьох років.
		   Відповідачем не було дотримано вимог законодавства України та угоди від 01 вересня 2009 року в частині його зобов`язання відпрацювати після закінчення Медуніверситету три роки (відповідно до направлення на роботу).
		Таким чином, з врахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ДВНЗ «ТДМУ імені І.Я. Горбачевського МОЗ України» 128529,94 гривні витрат, пов`язаних з утриманням в навчальному закладі.
		На думкусуду,підлягають дозадоволення івимоги позивачащодо стягненняз відповідачасудових витратпо справі.Відповідно дост.141ЦПК України,судовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. Іншісудові витрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: 1)у разізадоволення позову-на відповідача; 2)у разівідмови впозові -на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Згідно платіжного доручення №2102 від 26.06.2020 року позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 гривень (а.с.1).
		Керуючись ст.ст. 7, 8, 18, 76, 81, 133, 141, 206, 223, 263-265, 273, 354 ЦПК України, ст.ст. 22, 509, 526, 611, 623, 626, 638, 629 ЦК України, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		   Позов Тернопільського національногомедичного університетуімені І.Я.ГорбачевськогоМіністерства охорониздоров`я Українидо ОСОБА_1 про стягненнякоштів занавчаннязадовольнити.
		   Стягнути з ОСОБА_1 ,(РНОКПП НОМЕР_1 )на користь Тернопільського національного медичного університету імені І.Я.Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України ( р/р UA758201720313201003201004491 в ДКСУ м.Київ, код 02010830) кошти затрачені навчальним закладом на навчання в розмірі 128529 (сто двадцять вісім тисяч п`ятсот двадцять дев`ять) гривень 94 копійки.
		   Стягнути з ОСОБА_1 ,(РНОКПП НОМЕР_1 )на користь Тернопільськогонаціонального медичногоуніверситету іменіІ.Я.ГорбачевськогоМіністерства охорониздоров`я Українисудовий збір в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок.
		До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційну скаргу може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду до Рівненського апеляційного суду через Млинівський районний суд Рівненської області.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст рішення виготовлено 08 жовтня 2021 року.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя :                                     П.В.Феськов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...