Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 584/800/20 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 11.10.2021.
Дата набрання законної сили: 07.10.2021
Номер судового провадження: 51-1800км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019200230000192

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		07 жовтня 2021 року
		м. Київ
		справа № 584/800/20
		провадження № 51-1800 км 21
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого     ОСОБА_1 ,
		суддів      ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання     ОСОБА_4 ,
		прокурора   ОСОБА_5 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу особи, яку звільнено від кримінальної відповідальності, ОСОБА_6 на ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 17 серпня 2020 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 12 січня 2021 року у кримінальному провадженні №12019200230000192 від 12 червня 2019 року за обвинуваченням 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ,
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_2 ,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
		 
		 
		Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 17 серпня 2020року звільнено ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ст. 46 КК України у зв`язку з примиренням обвинувачених із потерпілим та закрито кримінальне провадження.
		Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні. Стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь держави по 15652,48 грн з кожного витрат за проведення експертиз.
		Згідно з ухвалою ОСОБА_7 та ОСОБА_6 обвинувачувалися у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за наступних обставин.
		12 червня 2019 року приблизно о 18:40 ОСОБА_7 , керуючи автомобілем ВАЗ21091, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , виїжджаючи з території автозаправної станції № 25 на вул. Богдана Хмельницького у м. Путивль Сумської області, порушив вимоги пунктів 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху, не переконався у безпечності руху та не надав перевагу в русі автомобілю «Dacia Logan», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_6 , який, у свою чергу, рухаючись по автодорозі Р-44 «СумиПутивльГлухів» у напрямку м. Суми, порушивши вимоги пунктів 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху, не зменшив швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників об`їзду перешкоди та не обрав безпечну швидкість руху, у результаті чого відбулося зіткнення зазначених транспортних засобів, а пасажир автомобіля ВАЗ НОМЕР_3 ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості відносяться до середніх.
		Ухвалою Сумського апеляційного суду від 12 січня 2021 року апеляційні скарги захисників залишено без задоволення, а ухвалу місцевого суду  без зміни. 
		Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У своїй касаційній скарзі ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить рішення судів попередніх інстанцій у частині стягнення з нього процесуальних витрат у сумі 15 652,48 грн за проведення експертиз у кримінальному провадженні змінити та віднести вказані процесуальні витрати за рахунок держави.
		На обґрунтування своїх доводів ОСОБА_6 , посилаючись на постанови Верховного Суду від 25 червня 2018 року (кримінальне провадження №758/2420/17), від 06 червня 2019 року (кримінальне провадження №514/123/17) та від 01 березня 2021 року (кримінальне провадження №266/3090/18), стверджує, що суди попередніх інстанцій неправомірно стягнули з нього процесуальні витрати, оскільки кримінальне провадження щодо нього було закрито у зв`язку з примиренням із потерпілим, а тому, на його думку, такі витрати підлягають компенсації за рахунок державних коштів.
		Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу ОСОБА_6 не надходило.
		Позиції інших учасників судового провадження 
		У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги ОСОБА_6 , просила залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій  без зміни.
		Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
		Мотиви Суду
		Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК Українисуд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Як установлено ч. 1 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		Відповідно до ч. 2 ст. 438 КПК України при вирішенні питання про наявність зазначених у ч.1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412  414 цього Кодексу.
		Статтею 46 КК України передбачено, що особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
		За змістом положень ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
		Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, під час підготовчого судового засідання ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , їх захисники ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , а також потерпілий ОСОБА_8 звернулися до суду з клопотаннями, в яких просили звільнити обвинувачених від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України у зв`язку з примиренням із потерпілим.
		Установивши, що обвинувачені з потерпілим примирилися, а також відшкодували йому завдану кримінальним правопорушенням шкоду, місцевий суд задовольнив подані клопотання, звільнив обвинувачених ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на підставі ст. 46 КК України від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 цього Кодексу та закрив кримінальне провадження згідно з п. 1 ч. 2 ст.284 КПК України.
		При цьому суд, керуючись положеннями ч. 1 ст. 126 КПК України, постановив стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 процесуальні витрати за проведення експертиз у сумі 31 304,96 грн, а саме по 15 652,48 грн з кожного.
		Не погоджуючись з таким рішенням суду, захисник ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_7 звернулися до апеляційного суду з апеляційними скаргами, в яких просили ухвалу місцевого суду в частині вирішення процесуальних витрат змінити та компенсувати витрати на проведення експертиз у даному кримінальному провадженні за рахунок держави.
		Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційних скарг захисників, зазначив, що оскільки кримінальне провадження було закрито у зв`язку із звільненням ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням із потерпілим, що не є реабілітуючою обставиною, то підстави для компенсації процесуальних витрат за рахунок держави у даному конкретному випадку відсутні, а тому апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
		При цьому апеляційний суд також послався на висновок Великої Палати Верховного Суду упостанові від 17 червня 2020 року у провадженні № 13-47кс20 (справа №598/1781/17), відповідно до якого питання розподілу процесуальних витрат може вирішуватись не тільки у формі обвинувального вироку суду, а й ухвали. 
		Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.
		Згідно з ч. 1 ст. 126 КПК України питання щодо процесуальних витрат суд вирішує у вироку суду або ухвалою.
		Пунктом 3 ч. 1 ст. 118 КПК України встановлено, що процесуальні витрати складаються, зокрема, із витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.
		Процесуальні витрати виникають та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження. 
		Як було вище зазначено, кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 закрито на підставі ст. 46 КК України у зв`язку з примиренням обвинувачених з потерпілим, що є нереабілітуючою підставою.
		Нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається. 
		Зазначена підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження. У разі згоди особи на завершення кримінального провадження у зазначеній формі, без використання своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані з розслідуванням кримінального провадження, повинна відшкодувати саме вона.
		Отже, доводи ОСОБА_6 з приводу відсутності підстав для сплати ним процесуальних витрат є необґрунтованими, оскільки закриття кримінального провадження щодо нього на нереабілітуючих підставах і застосування до нього більш м`якої форми закінчення кримінального провадження, ніж обвинувальний вирок, не звільняє його від сплати процесуальних витрат, пов`язаних із проведенням експертиз.
		Що ж стосується тверджень у касаційній скарзі ОСОБА_6 про те, що висновки судів попередніх інстанцій у частині необхідності стягнення з нього процесуальних витрат не узгоджуються з правовим висновком Верховного Суду, зазначеним у постанові Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01 березня 2021 року у справі № 266/3090/18 (провадження №51-3281кмп19), то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки вказане рішення було ухвалено судом касаційної інстанції з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, які суттєво відрізняються від встановлених обставин у даному кримінальному провадженні. 
		Так, як убачається із зазначеного рішення, Суд дійшов висновку, що оскільки кримінальне провадження підлягає закриттю, то процесуальні витрати не можуть бути стягнені із обвинуваченого. Разом з тим з мотивувальної частини цього рішення вбачається, що кримінальне провадження підлягало закриттю у зв`язку з декриміналізацією статті кримінального закону, за якою обвинувачувалась особа, що є реабілітуючою обставиною, тому в даному конкретному випадку процесуальні витрати мають бути віднесені на рахунок держави.
		Посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 25 червня 2018 року (кримінальне провадження № 758/2420/17) та від 06 червня 2019 року (кримінальне провадження № 514/123/17), як на додатковий аргумент необхідності звільнення його від сплати процесуальних витрат, на переконання Суду, є невмотивованими, адже зазначені рішення (в яких Суд дійшов висновку, що стягнення з обвинуваченого процесуальних витрат, пов`язаних із залученням експерта, можливе лише у разі ухвалення обвинувального вироку) були прийняті до постанови Великої Палати Верховного Суду від 17червня 2020 року, в якій міститься висновок про те, що процесуальний закон не обмежує процесуальної форми вирішення питання щодо розподілу процесуальних витрат виключно обвинувальним вироком.
		Кримінальним процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, які полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції необхідно виходити з такого: висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного кримінального суду, мають перевагу над висновками колегії суддів: висновки об`єднаної палати Касаційного кримінального суду  над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду  над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного кримінального суду.
		Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №756/5803/17-к (провадження № 51-7432км18) та від 29 вересня 2021 року у справі № 342/1560/20 (провадження № 51-2331км21).
		З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би були підставами для скасування судового рішення, під час розгляду кримінального провадження в суді касаційної інстанції не встановлено, а тому касаційну скаргу ОСОБА_6 необхідно залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій  без зміни.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу особи, яку звільнено від кримінальної відповідальності, ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 17 серпня 2020 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 12 січня 2021 року  без зміни. 
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною йоскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...