Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 756/10189/20 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 11.10.2021.
Дата набрання законної сили: 04.10.2021
Номер судового провадження: 51-517км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020110200001531

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		04 жовтня 2021 року
		м. Київ
		справа № 756/10189/20
		провадження № 51-517 кмо 21
		Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів:   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		  ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання ОСОБА_6 , 
		прокурора  ОСОБА_7 ,
		розглянула у відкритому судовому засіданні касаційні скарги представника потерпілого ОСОБА_8  адвоката ОСОБА_9 та заступника Генерального прокурора ОСОБА_10 на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 січня 2021 року про повернення апеляційної скарги у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12020110200001531. 
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 25 серпня 2020 року повідомлення про підозру ОСОБА_11 у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 Кримінального кодексу України (далі  КК) скасовано.
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_12 в інтересах підозрюваної ОСОБА_11 залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді від 25 серпня 2020 року  без змін.
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 січня 2021 року апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_8  адвоката ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 25 серпня 2020 року повернуто особі, яка її подала, на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК), як особі, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
		Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
		У касаційній скарзі представник потерпілого адвокат ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вважає оскаржене судове рішення необґрунтованим і незаконним, адже суд апеляційної інстанції, повернувши апеляційну скаргу представника потерпілого на ухвалу слідчого судді про скасування повідомлення про підозру на підставі пункту 2 частини 3 статті 399 КПК, відступив від правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 18лютого 2020 року по справі № 359/10654/18 (провадження № 51-4366 км19). Також зазначає, що апеляційне провадження по справі на момент ухвалення оскарженого рішення було відкрито, а тому суддя-доповідач не мав процесуального права повертати апеляційну скаргу й вирішувати таке питання одноособово. Крім того, на думку представника потерпілого, судом порушено приписи ч. 2 ст. 309 та ч.3 ст. 392 КПК, згідно з якими під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про скасування повідомлення про підозру.
		Прокурор у касаційній скарзі також не погоджується з ухвалою апеляційного суду, вважає судове рішення таким, що не відповідає вимогам Конституції України, кримінального процесуального закону, рішенням Конституційного Суду України та Верховного Суду, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою гарантовано право особи на справедливий суд. Зокрема, прокурор зазначає, що оскарження рішення слідчого судді про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру прямо передбачено ч. 2 
		ст. 309 КПК, а п. 10 ч. 1 ст.303 КПК не визначає виключне коло суб`єктів оскарження рішення слідчого судді про скасування повідомлення про підозру, а регулює інші правовідносини. Висновок суду про те, що рішення слідчого судді про скасування повідомлення про підозру не стосується інтересів потерпілого прокурор вважає не обгрунтованим, адже саме потерпілий безпосередньо заінтересований у тому, щоб особа, яку він вважає винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, була притягнута до кримінальної відповідальності і відшкодувала йому збитки, що без повідомлення про підозру є неможливим. В обґрунтування зазначеної позиції посилається на постанову Верховного Суду від 18 лютого 2020 року у справі №359/10654/18 (провадження № 51-4366 км 19) та рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними зверненнями ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) від 25 грудня 1997 року 
		№ 9-зп/1997.
		Підстави розгляду кримінального провадження об`єднаною палатою 
		Ухвалою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 02 червня 2021 року матеріали провадження за вказаними касаційними скаргами прокурора та представника потерпілого ОСОБА_8  адвоката ОСОБА_9 на підставі ч. 2 ст. 434-1 КПК було передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
		Ухвалу мотивовано тим, що колегією суддів Першої судової палати Верховного Суду у постанові від 18 лютого 2020 року у справі № 359/10654/18 (провадження 
		№ 51-4366 км 19) висловлена позиція щодо можливості оскарження потерпілим ухвали слідчого судді про скасування повідомлення про підозру. У зазначеному рішенні констатовано, що п. 7 ч. 1 ст. 393 КПК передбачено право на подання апеляційної скарги потерпілим або його законним представником чи представником  у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції.
		Однак, колегія суддів Третьої судової палати вважала за необхідне відступити від указаного висновку зазначивши, що розгляд слідчим суддею скарг на повідомлення про підозру відноситься до групи проваджень, суб`єктний склад яких не є тотожним складу основного кримінального провадження, а тому з огляду на положення ч. 3 ст.306, ч. 3 ст. 307, ч.ч.1, 2 ст. 309, ч. 3 ст.392 та п. 7 ч. 1 ст. 393 КПК потерпілий не належить до кола суб`єктів, які можуть оскаржити вказане рішення слідчого судді в апеляційному порядку. 
		З огляду на викладене, виходячи з необхідності забезпечення додержання принципу правової (юридичної) визначеності, є передбачені законом підстави для здійснення касаційного розгляду цього провадження об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
		Позиції учасників судового провадження
		У судовому засіданні прокурор підтримав касаційні скарги, за доводами зазначеними у них, та просив скасувати оскаржене судове рішення і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів об`єднаної палати дійшла наступних висновків.
		Відповідно до п. 8 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках  на касаційне оскарження судового рішення.
		Як неодноразово наголошував Верховний Суд право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є важливою складовою конституційного права особи на судовий захист.
		Однак формулювання ст. 129 Конституції України не вказує на коло суб`єктів, які наділені правом оскарження судових рішень. Такі особи визначені КПК та іншими Законами.
		При цьому ч. 2 ст. 24 КПК гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
		За змістом пунктів 19, 25, 26 ч. 1 ст. 3 КПК потерпілий відноситься до числа учасників (сторін) кримінального провадження та учасників судового провадження.
		З урахуванням пунктів 10, 24 ч. 1 статті 3 КПК, кримінальне провадження є цілісною відносно автономною полістадійною частиною кримінального процесу, що об`єднує комплекс взаємопов`язаних і взаємообумовлених процесуальних дій, які, будучи спрямованими на вирішення загальних завдань кримінального провадження через досягнення конкретного правового результату, здійснюються уповноваженими суб`єктами з приводу процесуальних відносин (що можуть бути пов`язані чи не пов`язані безпосередньо з матеріально-правовими відносинами), які відрізняються предметною характеристикою, в особливому процесуальному порядку, результати яких формалізуються у відповідних процесуальних рішеннях.
		Загальним критерієм класифікації системи процесуальних проваджень є їх спрямованість. За критерієм спрямованості всі наявні в системі сучасного кримінального процесу процесуальні провадження поділяються на дві групи: 1)провадження, предметом яких виступають кримінально-правові відносини (встановлення наявності або відсутності таких відносин, а за наявності  встановлення підстав для притягнення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, до кримінальної відповідальності; 2) провадження, що спрямовані на врегулювання правових відносин, які безпосередньо не пов`язані із кримінально-правовими, але їх виникнення та розвиток створюють необхідні умови для вирішення завдань кримінального провадження.
		Провадження, що належать до другої групи, мають забезпечувальний характер стосовно основних проваджень, оскільки, з одного боку, створюють необхідні умови для здійснення основного провадження, а з другого - забезпечують дотримання прав людини під час здійснення основного провадження. Така їх спрямованість визначає їх специфічний предмет, зміст якого становлять правові відносини, які безпосередньо не пов`язані з тими, що є предметом основних проваджень. 
		Характер цих правових відносин також не є однорідним, що обумовлює необхідність виокремлення в цій групі забезпечувальних проваджень двох окремих підгруп.
		До першої підгрупи відносяться провадження, що мають допоміжний до основного провадження характер, до яких належать провадження з відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження, а також провадження, в межах якого здійснюється міжнародне співробітництво під час кримінального провадження.
		Матеріально-правову основу процесуальних проваджень другої підгрупи становлять відносини, що виникають і розвиваються у зв`язку зі здійсненням судового контролю під час досудового розслідування.
		До таких особливих процесуальних проваджень можна віднести провадження: з надання слідчим суддею дозволу на проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій; з розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження та скарг на рішення, дії та бездіяльність слідчого і прокурора, а також розв`язання інших процесуальних питань, що виникають під час досудового розслідування і віднесені до повноважень слідчого судді.
		У межах кожного із проваджень існують різні порядки здійснення кримінальної процесуальної діяльності, що в сукупності дозволяють вирішити завдання конкретного різновиду процесуального провадження і всього кримінального провадження в оптимальний спосіб.
		Колегія суддів вважає, що провадження з розгляду слідчим суддею скарг на повідомлення про підозру відноситься саме до другої підгрупи другої групи проваджень.
		Аналіз положень ч. 3 ст. 306 КПК, яка регламентує порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування, дозволяє зробити висновок щодо кола суб`єктів такого провадження, а отже, й кола суб`єктів, які можуть оскаржити рішення слідчого судді в апеляційному порядку у випадках, передбачених ч. 3 ст. 307 КПК та частинами 1, 2 ст. 309 КПК.
		Так, розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов`язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується.
		На слідчого суддю не покладається обов`язок повідомляти про час та місце розгляду такої скарги усім іншим учасникам кримінального провадження, крім тих, що прямо зазначені в ч. 3 ст. 306 КПК та направляти їм копію ухвали, постановлену за результатами такого розгляду, з роз`ясненням права на її оскарження у випадках, передбачених законом. 
		Таким чином, суб`єктний склад забезпечувальних проваджень не є тотожним суб`єктному складу основного кримінального провадження.
		Саме такий підхід, на думку колегії суддів, відображає логіку законодавця стосовно нормативної регламентації забезпечувальних проваджень. Інше б свідчило про недотримання законності як загальної засади кримінального провадження, відповідно до якої, згідно з доктринальним тлумаченням, особа має бути своєчасно допущена до провадження, їй повинні бути роз`яснені її права та обов`язки та надана реальна можливість реалізувати права.
		Відповідно до ст. 55 КПК, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України«Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. 
		Кримінально-процесуальний статус потерпілого, залежно від конкретної стадії кримінального провадження, відрізняється колом його прав та специфікою їх реалізації. Проте, потерпілий на будь-якій стадії кримінального провадження залишається самостійним учасником кримінального провадження, а зміна його процесуального статусу характеризується лише колом його прав, які визначені для різних стадій кримінального провадження, відповідно до ст. 56 КПК.
		Згідно п. 19 ч. 1 ст. 3 КПК, стороною кримінального провадження  з боку обвинувачення є слідчий, дізнавач, керівник органу досудового розслідування, керівник органу дізнання, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом.
		Отже, потерпілий є учасником кримінального та судового провадження, однак, на загальних підставах, але до жодної із сторін кримінального провадження не належить. Лише у випадку, коли прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення в суді, а потерпілий погодився підтримувати обвинувачення в суді, то такий потерпілий користується усіма правами сторони обвинувачення під час судового розгляду (частини 2 та 4 статті 340 КПК). Потерпілий на стадії досудового розслідування правами сторони обвинувачення не наділений та, відповідно, не користується, а перелік його прав та обов`язків передбачено у статтях 56-57 КПК. 
		Так, порядок оскарження ухвал слідчого судді, які постановлені під час досудового розслідування та їх перелік передбачені частинами 1, 2 статті 309 КПК. Серед таких ухвал значиться й ухвала слідчого судді про скасування повідомлення про підозру, яка в силу положень ч. 2 зазначеної норми КПК може оскаржуватися під час досудового розслідування в апеляційному порядку.
		Коло осіб, які мають право подати апеляційну скаргу визначено ст.393 КПК. Водночас, відповідно до положення п. 7 ч. 1 ст. 393 КПК, апеляційну скаргу мають право подати потерпілий або його законний представник чи представник - у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції.
		Таким чином, з огляду на положення наведених правових норм, законодавчо не визначено право потерпілого, його законного представника чи представника оскаржити в апеляційному порядку постановлене слідчим суддею судове рішення про скасування повідомлення про підозру. 
		Крім того, про відсутність у потерпілого або його законного представника чи представника права на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді постановленої за результатом розгляду скарги про скасування повідомлення про підозру, свідчать і положення п. 10 ч. 1ст. 303 КПК. Так, відповідно до згаданих вимог, законодавець надав право оскарження повідомлення про підозру лише самому підозрюваному, його захиснику чи законному представнику, таким чином визначивши коло осіб, інтересів яких це стосується. Відсутність у потерпілого або його законного представника чи представникаправа оскарження повідомлення про підозру свідчить і про відсутність можливості оскаржити рішення слідчого судді в апеляційному порядку.
		Беручи до уваги вищевикладене, потерпілий або його законний представник чи представник не є особами, які мають право оскаржити в апеляційному порядку постановлену на стадії досудового розслідування ухвалу слідчого судді про скасування повідомлення про підозру, в розумінніп. 7 ч. 1 ст. 393, ч. 2 ст. 309, п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК.
		З урахуванням обставин цього кримінального провадження, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що представник потерпілого ОСОБА_8  адвокат ОСОБА_9 не є особою, яка наділена правом апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 25 серпня 2020 року про скасування повідомлення про підозру ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 КК.
		Відповідно дост. 422 КПКотримавши апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді, суддя-доповідач невідкладно витребовує з суду першої інстанції відповідні матеріали та не пізніш як за день повідомляє особу, яка її подала, прокурора та інших заінтересованих осіб про час, дату і місце апеляційного розгляду. Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді розглядається не пізніш як через три дні після її надходження до суду апеляційної інстанції.
		Такий порядок дій та обмежені строки щодо розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді не передбачають прийняття окремого процесуального рішення щодо відкриття апеляційного провадження, однак призначення судового засідання щодо розгляду апеляційної скарги формально вказує на початок апеляційного розгляду.
		Водночас це не виключає можливості застосування положень п. 2 ч. 3ст. 399 КПК на стадії вирішення питання про призначення судового засідання щодо розгляду апеляційної скарги. Згідно з цією нормою апеляційна скарга повертається, якщо апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, після надходження апеляційної скарги представника потерпілого  ОСОБА_8  адвоката ОСОБА_9 , суддею-доповідачем витребуваного відповідні матеріали та призначено її розгляд на 18 грудня 2020 року. Водночас, відповідно до довідки секретаря судового засідання, справу за вказаною скаргою було знято з розгляду у зв`язку із ненадходженням матеріалів судового провадження, а розгляд відкладено на 18 січня 2021 року (т. 1, а.п.132, 137).
		Після надходження і вивчення матеріалів провадження було установлено, що апеляційну скаргу подано особою, яка не наділена таким правом, та ухвалою судді Київського апеляційного суду від 18 січня 2021 року апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_8  адвоката ОСОБА_9 на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК повернуто особі, яка її подала.
		Таким чином, правильно встановивши, що апеляційна скарга подана особою, яка не має права її подавати, суддя-доповідач апеляційного суду одноособово постановив ухвалу про повернення апеляційної скарги, що на думку Верховного Суду є порушенням норм КПК, оскільки ухвалу про повернення апеляційної скарги суддя апеляційного суду може постановити лише на стадії відкриття апеляційного провадження (призначення апеляційного розгляду).
		Однак, з огляду на підставиприйняття рішення та обставини справи, колегія суддів об`єднаної палати вважає, що в даному конкретному випадку повернення апеляційної скарги без постановлення рішення про його закриття не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки суд апеляційної інстанції правильно встановивши, що апеляційну скаргу подано особою, яка не наділена відповідним правом, постановив рішення, яким, по суті, завершив апеляційне провадження. Скасування такої ухвали в будь-якому разі не призведе до перегляду ухвали слідчого судді від 25 серпня 2020 року, оскільки при новому розгляді апеляційний суд все одно повинен буде повернути апеляційну скаргу представника потерпілого  адвоката ОСОБА_9 . 
		За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення касаційних скарг та скасування ухвалу Київського апеляційного суду від 18 січня 2021 року про повернення апеляційної скарги. 
		Виконуючи приписи ст. 442 КПК, об`єднана палата Верховного Суду дійшла такого висновку про застосовування норми права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, яка передала кримінальне провадження на розгляд об`єднаної палати.
		Висновок:
		Відповідно до положень п. 7 ч. 1 ст. 393, ч. 2 ст. 309, п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК потерпілий або його законний представник чи представник не є особами, які мають право оскаржити в апеляційному порядку постановлену на стадії досудового розслідування ухвалу слідчого судді про скасування повідомлення про підозру.
		Керуючись статтями 434, 434-2, 436, 441, 442 КПК, Суд
		ухвалив:
		Касаційні скарги представника потерпілого ОСОБА_8  адвоката ОСОБА_9 та заступника Генерального прокурора ОСОБА_10 залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 18 січня 2021 року про повернення апеляційної скарги  без зміни.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2  ОСОБА_3 
		 
		ОСОБА_4   ОСОБА_5

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...