Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 639/1392/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи; Зґвалтування.
Надіслано для оприлюднення: 11.10.2021. Зареєстровано: 11.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 13.10.2021.

Номер судового провадження: 1-кп/639/123/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019220500002093

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 639/1392/20
		Провадження № 1-кп/639/123/21
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 жовтня 2021 року     м. Харків
		Судова колегія Жовтневого районного суду м. Харкова у складі: 
		головуючого судді  ОСОБА_1 ,
		суддів- ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю секретарів  ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		прокурорів  ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
		обвинувачених  ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
		захисників  ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,
		розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова обвинувальний акт по кримінальному провадженню №12019220500002093 від 09.12.2019 року за обвинуваченням 
		ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Буди, Харківського району, Харківської області, громадянина України, українця, з неповною середньою освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
		20.07.2020р. Жовтневим райсудом м.Харкова за ч.4 ст.187 КК України до 09 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна,
		ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт. Коломак Харківської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, працюючого у ФОП ОСОБА_18 на посаді водія, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ,
		ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Харкова, громадянина України, українця, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину- сина ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , працюючого на посаді експедитора в компанії «Бір» м. Харкова, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 , 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України,-
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		09 грудня 2019 року приблизно о 15 годині 45 хв. ОСОБА_11 разом із ОСОБА_17 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, перебували в районі зупинки міського транспорту поруч із будівлею Харківської загальноосвітньої школи I-III ступенів №92 по вул. Новопригородній м. Харкова, де познайомилися із ОСОБА_20 , яку запросили до себе у гості з метою сумісного вживання спиртних напоїв, на що остання погодилася. Після цього вони у трьох прибули до будинку АДРЕСА_4 , за місцем тимчасовогоо проживання ОСОБА_17 та ОСОБА_13 .
		Приблизно о 15 год.50 хв. того ж дня, ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_17 разом із ОСОБА_20 в приміщенні кухні вказаного будинку стали сумісно вживати алкогольні напої. Саме в цей час, у ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_17 виник єдиний злочинний умисел, направлений на вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним та оральним проникненням в тіло ОСОБА_20 з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої, групою осіб. 
		З цією метою, ОСОБА_13 , діючи узгоджено з іншими співучасниками, застосовуючи фізичну силу, схопив руками потерпілу ОСОБА_20 за обличчя та почав утримувати її з тим, щоб вона не чинила опір. При цьому він завдав потерпілій фізичного болю.
		Надалі ОСОБА_13 та ОСОБА_17 вийшли із приміщення кухні житлового будинку на подвір`я і зачинили вхідні двері на ключ, з тим, щоб ОСОБА_11 зміг вчинити зґвалтування ОСОБА_20 .
		При цьому ОСОБА_11 , продовжуючи реалізовувати єдиний протиправний умисел, усвідомлюючи протиправність своїх дій, та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки , використовуючи в якості знаряддя злочину взятий зі столу кухонний ніж з дерев`яною рукояткою, намагаючись залякати ОСОБА_20 та подолати можливий опір з її боку, приставив його колото-ріжучу частину до горла потерпілої та, висловлюючи погрози застосування фізичного насильства, почав вимагати від неї, щоб вона вступила з ним у статеві зносини. У відповідь на це ОСОБА_20 відмовилась від його вимоги та просила відпустити її. 
		Надалі ОСОБА_11 приблизно о 16 год., не дивлячись на відмову ОСОБА_20 від вступу у статеві зносини, використовуючи свою фізичну перевагу над жінкою, силою схопив потерпілу за руку та повів її до спальної кімнати, де, долаючи її опір, наніс один удар кулаком правої руки в ділянку нижньої частини її тулубу зліва. Від отриманого удару ОСОБА_20 упала на диван. 
		Відразу після цього ОСОБА_11 , бажаючи довести протиправний умисел до кінця, діючи з метою задоволення своєї статевої пристрасті, порушуючи статеву свободу та недоторканість ОСОБА_20 , подолавши таким чином волю до опору,вчинив оральне проникнення в тіло останньої своїми геніталіями без її добровільної згоди. Після цього, він, продовжуючи свої злочинні дії, охоплені єдиним злочинним умислом, силою поклав ОСОБА_20 на диван у положення лежачи на спину, стягнув з неї штани та спідню білизну та, діючи з метою задоволення своєї статевої пристрасті, вчинив вагінальне проникнення в тіло останньої своїми геніталіями,без її добровільної згоди.
		Таким чином, ОСОБА_11 у зазначений вище період часу виконав усі дії, які вважав за необхідне, для досягнення своєї спільної мети з іншими співучасниками злочину, щодо вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним та оральним проникненням в тіло потерпілої з застосуванням своїх геніталій , без добровільної згоди останньої.
		Відразу ж після цього ОСОБА_11 вийшов із приміщення спальної кімнати, куди увійшов ОСОБА_17 та наблизився до дивану, де лежала ОСОБА_20 . 
		Потім ОСОБА_17 , продовжуючи реалізовувати єдиний злочинний умисел, подолавши шляхом погроз волю ОСОБА_20 до вчинення нею будь-якого спротиву, діючи з метою задоволення своєї статевої пристрасті, порушуючи її статеву свободу та недоторканість, застосовуючи свої геніталії, вчинив вагінальне проникнення в тіло потерпілої, без добровільної її згоди . 
		Таким чином, ОСОБА_17 у зазначений вище період часу виконав усі дії, які вважав за необхідне, для досягнення своєї спільної мети з іншими співучасниками злочину, щодо вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло потерпілої з застосуванням своїх геніталій без добровільної згоди останньої.
		Надалі ОСОБА_17 вийшов із приміщення спальної кімнати, куди відразу ж увійшов ОСОБА_13 та наблизився до дивану, де лежала ОСОБА_20 . 
		Потім ОСОБА_13 , продовжуючи протиправні узгоджені з іншими співучасниками дії, подолавши шляхом погроз волю ОСОБА_20 до вчинення нею будь-якого спротиву, діючи з метою задоволення своєї статевої пристрасті, порушуючи її статеву свободу та недоторканість, вчинив оральне проникнення в тіло потерпілої, застосовуючи свої геніталії, без добровільної згоди останньої.
		Таким чином, ОСОБА_13 у зазначений вище період часу виконав усі дії, які вважав за необхідне, для досягнення своєї спільної мети з іншими співучасниками злочину, щодо вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із оральним проникненням в тіло потерпілої з застосуванням своїх геніталій без добровільної згоди останньої.
		Лише після цього приблизно о 16 год. 45 хв. того ж дня потерпіла ОСОБА_20 змогла залишити будинок, де у відношенні неї було вчинено зґвалтування групою вищевказаних осіб. 
		В результаті застосування фізичного насилля ОСОБА_13 завдав потерпілій ОСОБА_20 фізичного болю, а ОСОБА_11 та ОСОБА_17 спричинили їй тілесні ушкодження у вигляді синців в ділянці правого передпліччя та правого плеча, в поперековій ділянці зліва, на внутрішній поверхні правого і лівого стегна та на лобку. За ступенем тяжкості синці відносяться до легких тілесних ушкоджень, які викликали швидкі скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів. (п.п.2.3.2. «Б», 2.3.5. «Правил судово  медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17 січня 1995 року), що підтверджено висновком судово-медичного експерта за №09-395/2020 від 05.02.2020. 
		 
		Обвинувачений ОСОБА_17 в судовому засіданні визнав себе винним за ч.3 ст.152 КК України, щиро розкаявся. Пояснив суду, щоу грудні 2019 року він тимчасово мешкав разом із ОСОБА_13 у будинку АДРЕСА_4 . 09.12.2019р. вони разом із ОСОБА_13 та його знайомим ОСОБА_11 вживали алкогольні напої за вказаною адресою. Після обіду разом із ОСОБА_21 пішли за цигарками та горілкою до магазину, де на зупинці громадського транспорту познайомилися з ОСОБА_22 запропонував їй випити з ними. Вона погодилася. Разом пішли до них додому і стали вживати алкоголь. Оскільки він був нетверезий та весь час відлучався на вулицю покурити, то не бачив чи погрожував ОСОБА_21 потерпілій ножем, примушуючи вступити із ним у статевий акт. Тільки бачив як ОСОБА_21 пішов з ОСОБА_23 у спальню, зачинили за собою двері і через деякий час ОСОБА_21 повернувся один. Тоді він направився у спальну кімнату, де перебувала ОСОБА_23 . Запропонував їй зайнятися сексом , потерпіла заперечувала проти цього, але він наполіг, став погрожувати їй, долаючи її супротив. Потім вступив з нею у статевий акт природнім шляхом,без її добровільної згоди. Надалі він вийшов із кімнати і пішов на кухню. Слідом за ним у спальну кімнату пішов ОСОБА_24 , зачинивши за собою двері. Через деякий час ОСОБА_24 разом із ОСОБА_23 вийшли з кімнати і продовжили вживати горілку. Потерпіла попросила у нього мобільний телефон, зателефонувала сину. Потім ОСОБА_23 пішла на вулицю у туалет, він пішов разом із нею. Вони покурили на вулиці і потерпіла сказала, що їй потрібно йти додому,він відчинив їй хвіртку і вона пішла . У вчиненому щиро розкаюється. Просить вибачення за скоєне у потерпілої. Повністю відшкодував заявлений потерпілою цивільний позов. Також просить суд не призначати йому суворе покарання.
		Обвинувачений ОСОБА_11 в судовому засіданні свою вину у скоєнні злочину за ч.3 ст.152 КК України не визнав, суду пояснив,що 09.12.2019р. він весь день перебував в гостях у ОСОБА_25 , там же був і ОСОБА_26 . Всі разом вживали алкогольні напої. В післяобідній час він із ОСОБА_27 пішли у крамницю за горілкою та цигарками. На зупинці громадського транспорту познайомилися із ОСОБА_20 , він пригостив її пивом. Потім запропонував їй випити з ними вдома горілку. Вона погодилася і добровільно пішла, з нею поруч бігла її собака. Прийшли до будинку, розбудили ОСОБА_24 , який спав в іншій кімнаті, разом стали вживати горілку та спілкуватися. Потім він виходив курити на подвір`я, а ОСОБА_28 з потерпілою усамітнилися в спальній кімнаті. ОСОБА_24 у цей час приліг поспати, а він прийшов з вулиці та сидів на кухні один. Потім повернулися ОСОБА_27 з ОСОБА_23 . Остання вела себе по-хамськи за столом, висловлювалася нецензурно, задирала кофту. Двічі просила мобільний телефон і телефонувала комусь. Ані він, ані ОСОБА_24 не вступали з ОСОБА_20 у статевий акт природнім та неприроднім способом, тобто не гвалтували її. Також він не спричиняв їй ніяких тілесних ушкоджень,не погрожував та не тягав за волосся. В подальшому ОСОБА_28 , якого потерпіла за столом називала своїм чоловіком, провів її до хвіртки і вона поїхала додому. Він в цей день біля 18 год. також поїхав до себе додому. Вважає, що потерпіла ОСОБА_20 , яка веде аморальний спосіб життя та неодноразово судима, разом із своєю подругою придумали ці події, щоб отримати від них гроші. Просив суд його виправдати.
		Обвинувачений ОСОБА_13 свою вину у скоєнні злочину за ч.3 ст.152 КК України також не визнав, суду показав, що 09.12.2019р. зранку він з`їздив на роботу та біля 10-11 год. прийшов у гості до ОСОБА_29 . Там вже був ОСОБА_11 . Разом стали вживати спиртні напої. Потім він ліг спати, а ОСОБА_21 із ОСОБА_27 пішли до магазину купити горілку. Потім його розбудила раніше йому незнайома ОСОБА_20 , запросила познайомитися та випити на кухні горілку. Він пішов і деякий час вони разом вживали спиртне. Потім він знов пішов спати, а коли встав, то ОСОБА_23 із ОСОБА_27 вже на кухні не було. Шевченко сказав, що вони усамітнилися в іншій кімнаті. Потім він знов пішов спати і в подальшому його розбудили співробітники поліції. Ніяких насильницьких дій сексуального характеру, пов`язаних із оральним проникненням у тіло потерпілої він не вчиняв. Вважає,що потерпіла його безпідставно оговорює. 
		Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченими ОСОБА_13 та ОСОБА_11 , а також визнанням вини обвинуваченим ОСОБА_17 , їх вина у скоєнні інкримінованого їм злочину підтверджується сукупністю всіх зібраних по справі і досліджених судом доказів, а саме:
		-показаннями потерпілої ОСОБА_20 , даними нею в судовому засіданні, яка показала, що 09.12.2019р. в обідній час вона вийшла з дому і направилася на зупинку громадського транспорту неподалік від школи №92, щоб поїхати на маршрутці у гості до свого сина. На зупинці були двоє чоловіків, які сиділи на лавці. Поруч нікого не було. Вони почали спілкуватися,потім ОСОБА_21 , схопивши її за руку та волосся, сказав,що вона повинна піти з ними. Вона перелякалася і мовчки пішла з ними, боялася кликати когось на допомогу. При цьому ОСОБА_21 йшов поруч, а ОСОБА_27 - позаду, граючись у телефоні. Вона має фізичні вади ,тому йшла нешвидко. Потім вони підійшли до будинку АДРЕСА_4 , де ОСОБА_17 , перестрибнувши через паркан, відчинив хвіртку і її завели до будинку, при цьому двері закрили на ключ. Вона йшла із невеличкою собакою, яку чоловіки вигнали. В будинку її провели на кухню, ОСОБА_21 сказав, щоби вона роздягалася. Вона,зрозумівши їх наміри та щоби відтягнути час , запропонувала їм випити. Шевченко налив їй самогону. Потім чоловіки пішли в іншу кімнату і стали будити ОСОБА_30 . Той проснувся і зрозумівши,що відбувається, приєднавшись до них, став тримати її за обличчя,щоб вона не чинила опір. Чоловіки весь час над нею насміхалися. Потім ОСОБА_31 із ОСОБА_32 вийшли на вулицю покурити,зачинили за собою двері. На кухні залишився з нею ОСОБА_21 ,який взяв кухонний ніж , приставив до її горла та став погрожувати фізичною розправою. Вона стала його вмовляти не робити цього. Потім ОСОБА_21 схопив її за руку та повів у спальну кімнату,сказав,щоби вона роздягалася. Вона відмовилася. Тоді ОСОБА_21 наніс їй удар кулаком у лівий бік,від чого вона впала на диван. Після чого між ними відбувся статевий акт у неприродній (оральний) , а потім  у природній спосіб. Контрацептивом він не користувався. Статевий акт у природній спосіб закінчився сім`явиверженням у її піхву. Після скоєного ОСОБА_33 покинув кімнату і до неї зайшов ОСОБА_34 . Погрожуючи ,що вона не зможе покинути його будинок, змусив її вступити з ним у статеві зносини природнім шляхом. Статевий акт між нею і ОСОБА_32 також закінчився сім`явиверженням у її піхву. Надалі в кімнату зайшов ОСОБА_31 і вона зрозуміла,що він також бажає вступити з нею у статеві зносини. ОСОБА_24 наказав їй зробити йому масаж спини. Вона, побоюючись , почала це робити. Потім йому повідомила, що у неї не закінчився менструальний цикл. Тому він наказав їй зайнятися з ним сексом у неприродній (оральний) спосіб, наніс декілька ударів по сідниці. Вона була змушена це зробити. Потім знов у кімнату зайшов ОСОБА_21 і змусив вступити з ним у сексуальні зносини природнім шляхом. Надалі вона покинула спальну кімнату, вийшла на кухню, попросила у ОСОБА_17 мобільний телефон. Зателефонувала сину і сказала, що не приїде сьогодні до нього, не повідомивши його про події,що з нею відбуваються ,через побоювання за своє життя та здоров`я з боку обвинувачених. Потім вона попросилася у туалет, ОСОБА_27 вивів її на подвір`я, засунув їй у кишеню записку із заголовком «Братан» і своїм номером мобільного телефону, потім провів за хвіртку і вона,пригнічена, пішла до своїх подруг, яким розповіла,що з нею трапилось. Подруги викликали їй швидку допомогу та повідомили у поліцію. Працівникам поліції вона відразу показала будинок,в якому відбулися вказані події, де на місці були затримані ОСОБА_27 та ОСОБА_24 . Зазначила,що всі протиправні дії сексуального характеру у відношенні неї були скоєні обвинуваченими без її добровільної згоди. Обвинувачений ОСОБА_27 ніяких тілесних ушкоджень їй не спричиняв та добровільно повністю відшкодував їй спричинену матеріальну та моральну шкоду. Тому претензій до ОСОБА_27 вона немає. Просила призначити йому несуворе покарання. Заявила цивільний позов до обвинувачених ОСОБА_21 та ОСОБА_24 про відшкодування спричиненої злочином матеріальної шкоди у розмірі 14169 грн., моральної шкоди -10000 грн., з кожного з них. Просила призначити ОСОБА_21 та ОСОБА_24 покарання на розсуд суду;
		- показами в суді свідка ОСОБА_35 , згідно яких 09.12.2019р. біля 17 год. вона приїхала до своєї подруги ОСОБА_20 додому, з якою не бачились біля пів року. Вдома нікого не було. Вона пішла до свого знайомого ОСОБА_36 , там була його сусідка,з якою вони поспілкувалися і разом випили спиртних напоїв. Потім вона зателефонувала ОСОБА_20 з метою з`ясувати де вона перебуває, почула її плач у трубку. Остання повідомила ,що її зґвалтували троє чоловіків і повісили її собаку. Надалі ОСОБА_20 прийшла до них вся забруднена, розповіла про скоєне. Вони покликали співмешканця потерпілої, викликали швидку допомогу та поліцію;
		-показами в суді свідка ОСОБА_37 ,згідно яких ОСОБА_20 є його цивільною дружиною,з якою вони проживають біля 18 років разом . У грудні 2019р., точну дату не пам`ятає, ОСОБА_20 поїхала зранку до свого сина і перестала відповідати на його дзвінки, потім з нею переривався зв`язок , але він чув у трубку якийсь шум та гуркіт. Надалі після 17 год. зателефонувала йому ОСОБА_38 , повідомила, що трапилося з його дружиною і покликала його на АДРЕСА_6 . Він побіг туди і побачив там дружину, яка була вся забруднена, у неї була істерика. На протязі тижня вона не спала та не вживала їжу, у неї був нервовий зрив;
		-даними протоколу про прийняття заяви від потерпілої ОСОБА_20 про вчинене відносно неї кримінальне правопорушення від 09.12.2019р. (а.с.17-19 т.1 к\п);
		- даними протоколу обшуку від 09.12.2019р. та відеозаписом до нього, який в подальшому був легалізований ухвалою слідчого судді Жовтневого райсуду м.Харкова від 10.12.2019р. (а.с.14-16 т.1 к\п), згідно яких слідчим у присутності двох понятих, потерпілої ОСОБА_20 був проведений обшук домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 ,в ході якого було виявлено та вилучено наступні речі: наволочку , махровий рушник, підодіяльник з плямами бурого кольору, ніж складний металевий, 2 пластикові пляшки, ніж кухонний з дерев`яною ручкою,мобільні телефони Meizu, Nomi , Xiaomi, мобільний телефон невстановленої марки та моноблок Nokia, паспорт ОСОБА_13 , посвідчення водія ОСОБА_17 .. Під час обшуку у вказаному домоволодінні знаходилися два чоловіки ОСОБА_17 та ОСОБА_13 , на які вказала потерпіла як на осіб, що вчинили згвалтування щодо неї (а.с.19-24 т.1 к\п),
		-даними протоколу огляду предметів від 10.12.2019р.,згідно якого вищевказані предмети та речі були оглянуті слідчим та постановою від 10.12.2019р. визнані речовими доказами по вказаному кримінальному провадженню(а.с.25-28,29-30 т.1), ухвалою слідчого судді Жовтневого райсуду м.Харкова від 12.12.2019р. на них накладено арешт(а.с.34-36 т.1);
		-даними висновку судово-цитологічної експертизи №15/27-ДМ/2020р. від 28.01.2020р.(а.с.47-53 т.1 к\п),згідно якої при проведенні експертизи махрового рушника,вилученого при огляді місця події,виявлені сліди крові людини, походження якої можливе , в тому числі і від громадянки ОСОБА_20 ;
		- даними висновку судово-цитологічної експертизи №15-12/158-Дм/2020 від 26.02.2020р., згідно якого на кухонному ножі, вилученому 09.12.2019р. під час обшуку домоволодіння по АДРЕСА_4 знайдені сліди потожирових виділень. Враховуючи результати досліджень, можна припустити походження слідів потожирових виділень як від гр. ОСОБА_13 ,так і від ОСОБА_11 ; від ОСОБА_17 вони відбутися не могли (а.с.58-67 т.1 к\п);
		- даними висновку судово-цитологічної експертизи №15-12/157-Дм/2020 від 26.02.2020р.,згідно якого на розкладному ножі, вилученому 09.12.2019р. під час обшуку домоволодіння по АДРЕСА_4 знайдені сліди потожирових виділень. Враховуючи результати досліджень,можна припустити походження слідів потожирових виділень як від гр. ОСОБА_13 ,так і від ОСОБА_11 , від ОСОБА_17 вони відбутися не могли (а.с.72-74 т.1 к\п);
		- даними висновку судово-медичної експертизи №09-2196/2019 від 10.01.2020 (а.с.90-91 т.1 к\п),згідно якого на тілі ОСОБА_20 є синці в ділянці правого передпліччя та правого плеча,в поперековій ділянці зліва, на внутрішній поверхні правого та лівого стегна та на лобку, які утворилися від травматичної дії тупих твердих предметів за механізмом удару- стиснення та могли бути отримані в межах доби до проведення експертизи. За ступенем тяжкості синці відносяться до легких тілесних ушкоджень, які викликали швидкі скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів. (п.п.2.3.2. «Б», 2.3.5. «Правил судово  медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17 січня 1995 року). При судово-медичному дослідженні мазка та тампона із вмістом піхви ОСОБА_20 були виявлені сперматозоїди, а при дослідженні мазка та тампона із вмістом ротової порожнини ОСОБА_20 сперматозоїди не знайдені;
		-даними висновку судово-медичної експертизи №14/323-Дм/19 від 21.02.2020 (а.с.98-99 т.1 к\п),згідно якого на тампоні з вмістом піхви гр. ОСОБА_20 виявлені сліди сперми з домішками крові. Реакцією кількісної абсорбції виявлено антиген А, властивий як виділенням і крові самої потерпілої, так і можливо походить від сперми чоловіка -виділителя цього антигену, яким може бути і гр. ОСОБА_17 . Від ОСОБА_13 і ОСОБА_11 сперма в зазначеному об`єкті відбутися не могла;
		- даними протоколу огляду місця події від 10.12.2019р. (а.с.101-102,103-104 т.1 к\п),згідно якого потерпілою ОСОБА_20 в приміщенні кабінету №15 СВ Новобаварського ВП ГУ НП в Харківській області добровільно видано речі, в яких вона була вдягнена 09.12.2019р. під час вчинення відносно неї злочину, а саме: черевики, кофту, куртку, штани, підштанники, фрагмент паперу із надписом « ОСОБА_39 » і номером мобільного телефону НОМЕР_1 ;
		-даними постанови від 10.12.2019р., якою вищевказані речі визнані речовими доказами по кримінальному провадженню(а.с.105 т.1), на них ухвалою слідчого судді Жовтневого райсуду м.Харкова від 12.12.2019р. накладено арешт (а.с.109-111т.1);
		- даними висновку судово-імунологічної експертизи №14/140-Дм/20 від 06.02.2020р. (а.с.125-126 т.1),згідно якого на підштаниках, вилучених 10.12.2019р. у ОСОБА_20 , знайдена кров людини і виявлений антиген А. Походження крові від ОСОБА_20 або ОСОБА_17 , при наявності у них тілесних ушкоджень, що супроводжувались зовнішньою кровотечею на момент вказаних подій, не виключається. Від ОСОБА_13 та ОСОБА_11 ця кров походити не могла. Сперматозоїди в цьому об`єкті не знайдені;
		-даними протоколу проведення слідчого експерименту від 23.01.2020р. та фото таблиці до нього, проведеного за участю потерпілої ОСОБА_20 , згідно якого остання у присутності слідчого, двох понятих, спеціаліста ХОБСМЕ показала та розказала про обставини скоєного відносно неї злочину, розкрила механізм спричинення їй тілесних ушкоджень (138-144 т.1);
		-даними висновку судово-медичної експертизи №09-395/2020 від 05.02.2020 (а.с.150-151 т.1 к\п), згідно якого тілесні ушкодження гр. ОСОБА_20 могли бути отримані при обставинах та за механізмом спричинення, вказаними останньою під час проведення слідчого експерименту за її участю 23.01.2020р.;
		- даними висновку судово-імунологічної експертизи № 14/137-Дм/20 від 18.01.2020р. (а.с.161-162 т.1), згідно якого ОСОБА_20 має групу крові АВ(II) Rh позитивна та при дослідженні її слини є видільником властивого їй групового антигену А ізосерологічної системи АВО;
		- даними протоколу затримання ОСОБА_17 в порядку ст.208 КПК України від 10.12.2019р., згідно якого останній був затриманий 09.12.2019р. о 19 год. 24 хв.(а.с.166-169 т.1);
		- даними постанови про визнання речових доказів від 10.12.2019р. (а.с.170 т.1), згідно якої вилучені під час особистого обшуку ОСОБА_17 під час його затримання в порядку ст.208 КПК України речі:труси та шорти, визнані речовими доказами по кримінальному провадженню і передані на зберігання до камери схову Новобаварського ВП, ухвалою слідчого судді Жовтневого райсуду м.Харкова від 12.12.2019р. (а.с.172-175 т.1) на них накладено арешт;
		-даними висновку судово-імунологічної експертизи № 14/53-ДМ/20 від 08.01.2020р. (а.с.246т.1), згідно якого кров ОСОБА_17 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В;
		-даними протоколу пред`явлення речей для впізнання від 21.02.2020р. (а.с.248-251 т.1), згідно якого потерпіла ОСОБА_20 серед пред`явлених їй для впізнання кухонних ножів, впевнено впізнала ніж під №3 як такий, яким їй погрожував ОСОБА_21 під час вчинення відносно неї злочину;
		- даними,які містяться на відеозапису з камери відео спостереження,що розташована на житловому будинку АДРЕСА_7 , де на CD диску Verbation міститься запис від 09.12.2019р. із зображенням громадської зупинки по вулиці Новопригородній у м.Харкові, спілкування ОСОБА_20 із ОСОБА_11 та ОСОБА_17 , їх подальше прямування у трьох до будинку АДРЕСА_4 . На вказаному відеозапису відсутні відомості щодо фізичного примушування потерпілої ОСОБА_20 з боку обвинувачених слідувати до будинку по АДРЕСА_4 (а.с.5 т.2 к\п);
		-даними протоколу огляду предметів від 13.12.2019р.(а.с.6 т.2), згідно якого CD диск Verbation,700мб з відеозаписом був оглянутий слідчим, постановою від 13.12.2019р. визнаний речовим доказом по кримінальному провадженню та приєднаний до матеріалів справи(а.с.7 т.2);
		-даними протоколу затримання ОСОБА_13 в порядку ст.208 КПК України від 10.12.2019р., згідно якого останній був затриманий 09.12.2019р. о 19 год. 24 хв.(а.с.15-18 т.2);
		-даними постанови про визнання речових доказів від 10.12.2019р. (а.с.19 т.2), згідно якої вилучені під час особистого обшуку ОСОБА_13 під час його затримання в порядку ст.208 КПК України речі: спортивні штани, визнані речовими доказами по кримінальному провадженню і передані на зберігання до камери схову Новобаварського ВП, ухвалою слідчого судді Жовтневого райсуду м.Харкова від 12.12.2019р. (а.с.19,22-23 т.2) на них накладено арешт;
		-даними висновку судово-імунологічної експертизи № 14/54-ДМ/20 від 08.01.2020р. (а.с.75 т.2), згідно якого кров ОСОБА_13 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А;
		-даними висновку судово-імунологічної експертизи № 14/55-ДМ/20 від 08.01.2020р. (а.с.125 т.2), згідно якого кров ОСОБА_11 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В;
		-даними протоколів пред`явлення осіб для впізнання від 11.12.2019р.,18.12.2019р., ,згідно яких потерпіла ОСОБА_20 серед пред`явлених їй для впізнання фотознімків впевнено впізнала на них ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 як осіб, які вчинили відносно неї зґвалтування 19.12.2019р. (а.с.138-140,141-143,144-146 т.2 к\п)
		При цьому колегія суддів не поклала в основу судового рішення докази,які були досліджені судом під час судового розгляду, однак всупереч ст.84 КПК України не мали доказового значення по справі.
		Достовірність та об`єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, у зв`язку з чим суд вважає можливим прийняти вказані докази. Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинувачених та визнання їх винуватості за фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті. 
		Колегія суддів вважає, що підстав не вірити показанням потерпілої та свідків у суду немає, оскільки вони є послідовними і узгоджуються з іншими доказами, а тому доводи сторони захисту про недостовірність показів потерпілої та свідків, позбавлені підстав.
		Констатуючи це, суд виходить із змісту норми ч. 3 ст. 152 КК України, якою передбачена кримінальна відповідальність за вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди, вчинене групою осіб або щодо неповнолітньої особи. 
		Втілений законодавчий підхід до визначення зґвалтування бере до уваги, серед іншого, позицію ЄСПЛ, яка полягає у тому, що для кваліфікації вчиненого як зґвалтування принциповим є не стільки застосування сили чи погрози її застосування,скільки встановлення відсутності згоди потерпілої особи на статевий контакт (зокрема рішення ЄСПЛ у справі «М.С. проти Болгарії» від 4.12.2003).
		Згідно примітки до статті 152 КК України згода вважається добровільною, якщо вона є результатом вільного волевиявлення особи, з урахуванням супутніх обставин.
		У даному випадку потерпіла ОСОБА_20 категорично заперечує добровільність свого волевиявлення на вчинення з нею обвинуваченими будь-яких дій сексуального характеру та стверджує про застосування ними як фізичного, так і психічного насильства. Приймаючи до уваги ці її твердження як правдиві, суд враховує відсутність близьких, особистих стосунків потерпілої та обвинувачених до вказаної події та випадковість їх знайомства, грубе і настирливе домагання вступити в статевий зв`язок з обвинуваченими, вчинення з нею дій сексуального характеру групою осіб у зачиненому, незнайомому для неї приміщенні, в якому вона опинилась , що само по собі викликало у неї острах як від переваги насильників у фізичній силі, так і можливого, виходячи із обстановки, що склалася, втілення в життя висловлюваних ними на її адресу погроз, що подавляло її волю до опору, факт застосування до неї фізичного та психічного насильства у виді утримання рук, удари по тілу, погроз ножем, обмеження свободи пересування. Крім того, факт звернення потерпілої до органів поліції відразу після вчиненого злочину свідчить також, на думку суду, про правдивість її свідчень як під час досудового розслідування, так і в суді.
		Суд не приймає до уваги твердження обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_13 про непричетність їх до зґвалтування потерпілої, так як вони нібито не вчинювали з нею статевого акту в будь-якій його формі. Однак ці твердження спростовуються обвинуваченим ОСОБА_17 , який підтвердив в судовому засіданні факт вчинення ним злочину щодо потерпілої групою осіб.
		Не приймаючи ці твердження обвинувачених до уваги, суд також виходить з того, що обвинуваченим інкримінується вчинення злочину групою осіб. При кваліфікації ж зґвалтування як такого, що вчинене групою осіб, виконавці (співвиконавці) діють узгоджено, з єдиним умислом і кожен з них безпосередньо виконує діяння, що утворюють повністю чи частково об`єктивну сторону складу злочину, тобто як саме проникнення в тіло іншої особи, так і дії спрямовані на подолання її волі. Групове зґвалтування є закінченим злочином з моменту початку статевих зносин хоча б одним із його учасників. На кваліфікацію зґвалтування як закінченого злочину для всіх співвиконавців не впливає те, вдалося чи ні кожному із ґвалтівників вчинити природний статевий акт з потерпілою особою. Узгодженість дій учасників щодо потерпілої особи означає, що свідомістю кожного учасника зґвалтування охоплюється об`єктивне сприяння один одному у вчиненні злочину, що і мало місце в даному випадку.
		Крім того, твердження обвинувачених про нібито непричетність до зґвалтування потерпілої спростовується переглядом відеозапису проведеного обшуку від 09.12.2019р., із якого видно, що ОСОБА_13 під час вказаної слідчої дії не заперечував , що він був у статевих зносинах з потерпілою, вказуючи, що все відбулося добровільно, за її згодою .
		Крім того, на спростування тверджень сторони захисту, для кваліфікації вчиненого злочину за ст.152 КК України не мають значення, зокрема, моральний аспект характеристики потерпілої особи, те, що вона веде аморальний спосіб життя, раніше судима, тощо. Віктимна поведінка потерпілої особи, не виключаючи кримінальну відповідальність за ст.152 КК, може судом враховуватись при призначенні покарання.
		Суд не приймає до уваги клопотання сторони захисту про недопустимість як доказів по матеріалам кримінального провадження протоколу проведеного слідчого експерименту за участю потерпілої, протоколів її допиту під час досудового розслідування, оскільки покази потерпілої є неправдивими і , нібито, не відповідають дійсним обставинам вчиненого злочину.
		Суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки, як вже зазначалося вище, потерпіла ОСОБА_20 під час звернення із заявою до органу поліції про вчинення злочину 19.12.2019р. була попереджена про кримінальну відповідальність за ст.383 КК України за завідоме неправдиве повідомлення про злочин. Під час слідчого експерименту надала однакові покази, як і під час всього досудового розслідування, так і в суді, які за висновками наведених вище судово-медичних експертиз дійсно могли мати місце і визнані судом правдивими. Всі слідчі дії в рамках кримінального провадження проведені відповідно до вимог процесуального закону.
		При цьому суд, оцінюючи у своїй сукупності наявні у матеріалах провадження докази, також враховує поведінку потерпілої як до, так і під час вчинення відносно неї кримінального правопорушення, а саме те, що вона добровільно прийшла із малознайомими їй чоловіками до будинку з метою вживання алкогольних напоїв, не скористалася можливістю покликати на допомогу під час спілкування по мобільному телефону із сином, який був наданий їй обвинуваченим ОСОБА_17 , що свідчить про її віктимну поведінку під час вищевикладених подій.
		Суд, з огляду на наведені висновки, на підставі сукупності встановлених у судовому засіданні обставин погоджується зі стороною обвинувачення щодо кваліфікації дій обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_17 та кваліфікує їх дії за ст.152 ч.3КК Українияк вчинення дій сексуального характеру, що пов`язані з вагінальним та оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), вчинене групою осіб.
		Відтак, невизнання своєї вини обвинуваченими ОСОБА_21 та ОСОБА_24 суд розцінює як намагання уникнути покарання за вчинений злочин, оскільки їх вина доведена сукупністю наведених вище доказів, які узгоджуються між собою.
		Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_11 встановлено, що він на обліку у лікарів психіатра на нарколога не перебуває, офіційно не одружений та не працевлаштований, має постійне місце реєстрації та проживання, раніше судимий за корисливий злочин із застосуванням насильства.
		Вивчення особи обвинуваченого ОСОБА_13 встановлено,що він раніше не судимий,одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, до затримання офіційно працював, позитивно характеризується за місцем роботи, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце реєстрації проживання. 
		Вивчення особи обвинуваченого ОСОБА_17 встановлено,що він раніше не судимий, неодружений, офіційно працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце реєстрації проживання, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно. 
		Обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_17 відповідно до вимог, передбачених п.1, п. 2 ч. 1 ст. 66 КК України, є визнання вини, щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку.
		Обставин,що пом`якшують покарання обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_13 у відповідності до ст.66 КК України,не встановлено.
		Обставиною, яка обтяжує покарання обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_17 відповідно до вимог, передбачених п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України, є: вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.
		Призначаючи показання обвинуваченим ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_17 суд виходить з положень ст.ст.50, 65 КК України та враховує те, що ними скоєно особливо тяжкий злочин, дані про їх особу, наведені вище, а також дані про особу потерпілої та про її віктимну поведінку під час скоєння злочину відносно неї, ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, відношення обвинувачених до скоєного, думку потерпілої ОСОБА_20 про призначення обвинуваченим ОСОБА_11 та ОСОБА_13 покарання на розсуд суду, обвинуваченому ОСОБА_17  несуворого покарання і вважає необхідним і достатнім призначити їм покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк , оскільки саме таке покарання , на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення ними нового кримінального правопорушення.
		Однак враховуючи наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_17 , дані про його особу , а саме те, що він раніше не судимий, офіційно працює, має постійне місце проживання та реєстрації, позитивно характеризуються за місцем роботи та проживання, має намір одружитися, його позитивну посткримінальну поведінку, а саме усвідомлення протиправності своєї злочинної поведінки та наміру в подальшому суворо дотримуватись закону, які на думку суду, також істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, думку потерпілої про призначення йому несуворого покарання, суд вважає за можливе призначення ОСОБА_17 покарання за ч.3 ст. 152 КК України із застосуванням положень ч.1 ст. 69 КК України, а саме нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією вищезазначеної статті.
		Підстав для застосування ОСОБА_17 ст.75 КК України, а ОСОБА_11 та ОСОБА_13 - ст.69,75 КК України суд не вбачає.
		 
		Крім того, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_11 вчинив злочин за ч.3 ст.152 КК України до винесення останнього вироку Жовтневого райсуду м.Харкова від 20.07.2020 р., тому суд призначає йому покарання за сукупністю злочинів відповідно до ч.4 ст.70 КК України.
		 
		Крім того, потерпілою ОСОБА_20 в рамках даного кримінального провадження було заявлено цивільний позов до обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_17 , ОСОБА_13 про відшкодування матеріальної шкоди у загальному розмірі 42507 грн. (по 14169 грн. з кожного) та моральної шкоди у загальному розмірі 30000 грн. (по 10000 грн. з кожного), завданої вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 152 КК України. (с/п том №1 а.с. 228-239)
		В подальшому потерпілою ОСОБА_20 до суду було подано заяву про відмову від цивільного позову відносно ОСОБА_17 , оскільки обвинуваченим було повністю відшкодована матеріальна та моральна шкода. Будь-яких претензій до обвинуваченого ОСОБА_17 потерпіла немає. (с/п том №2 а.с. 11)
		При вирішенні цивільного позову в частині відшкодування матеріальної шкоди колегія суддів виходить з наступного.
		Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		За змістом статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, які особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які б особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
		Положеннями статті 623 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
		Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи Ї наслідком такої протиправної поведінки.
		Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У виді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.
		Так, потерпіла ОСОБА_20 просить стягнути з обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_13 упущену вигоду в розмірі щомісячної мінімальної заробітної плати, яка складає  4723 грн., за період трьох місяців з моменту події, тобто в загальній сумі  14169 грн. (з кожного). Проте матеріали пред`явленого цивільного позову не містять жодного доказу на підтвердження позиції потерпілої з приводу втрати нею 3 місяців робочого часу, що складає 14169 грн., а тому суд приходить до висновку, що сума збитків (упущеної вигоди), яку просить стягнути потерпіла, обґрунтовується лише її умовними припущеннями про можливість отримання нею доходу. ОСОБА_20 не доведено, що неправомірні дії обвинувачених, що мали місце 09.12.2019 року стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила її можливості отримати прибуток. З огляду на викладене, правові підстави для стягнення із обвинувачених на користь потерпілої упущеної вигоди при втраті робочого часу у розмірі 14169 грн.(з кожного) відсутні.
		Щодо відшкодування моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з п. 2 ч. 2, ч. 3ст. 23 ЦК Україниморальна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Статтями 1167 та 1168ЦК Українивстановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
		Оцінюючи у сукупності пояснення ОСОБА_20 щодо обґрунтування моральної шкоди, суд дійшов висновку, що в результаті протиправних дій ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , потерпіла ОСОБА_20 безумовно зазнала фізичних та моральних страждань, оскільки вона зазнала тілесних ушкоджень, фізичного болю, душевних страждань, нервового стресу,переляку, приниження честі та гідності, пошкодження здоров`я, у зв`язку з вчиненням проти неї злочину проти статевої свободи та статевої недоторканості.
		Зважаючи на викладене, суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення цивільного позову ОСОБА_20 в частині відшкодування моральної шкоди повністю, стягнувши з ОСОБА_11 , ОСОБА_13 на користь ОСОБА_20 моральну шкоду у розмірі 20000 гривень в солідарному порядку. 
		 
		Запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_11 , ОСОБА_13 у вигляді тримання під вартою,до вступу вироку у закону силу, залишити без змін. Запобіжний захід ОСОБА_17 не обирався, підстав для його застосування, до набрання вироком суду законної сили ,суд не вбачає.
		 
		Процесуальних витрат по даному провадженню немає. Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
		На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 369  371, 373, 374, 376, 392  395 КПК України, судова колегія, -
		у х в а л и л а:
		 
		ОСОБА_11  визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення- злочину, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України та призначити йому покаранняу виді 7 ( семи) років позбавлення волі.
		На підставі ст. 70 ч.4 КК України до призначеного покарання за даним вироком, частково приєднати покарання за вироком Жовтневого райсуду м.Харкова від 20.07.2020 року у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, остаточно призначити ОСОБА_11 покарання у вигляді 10 (десяти) років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
		Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_11 рахувати з 11.10.2021 року
		На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України №2046-VІІІ від 18.05.2017),ч.4 ст.70 КК України зарахувати ОСОБА_11 до строку покарання строк попереднього ув`язнення та строк покарання частково відбутого за вироком Жовтневого райсуду м.Харкова від 20.07.2020р.  з 12.12.2019р. по 10.10.2021 включно, із розрахунку 1 (один) день за 1 (один) день.
		ОСОБА_13  визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення- злочину, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України та призначити йому покаранняу виді 7 ( семи) років позбавлення волі.
		Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_13 рахувати з 11.10.2021 року. 
		На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України №2046-VІІІ від 18.05.2017),зарахувати строк попереднього ув`язнення у строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_13 з 09.12.2019 року по 10.10.2021р. включно, із розрахунку 1 (один) день за 1 (один) день.
		Запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_11 , ОСОБА_13 у вигляді тримання під вартою до вступу вироку у законну силу - залишити без змін.
		ОСОБА_17  визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України та призначити йому покаранняіз застосуванням ст.69 КК України у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
		Після набрання вироком суду законної сили ОСОБА_17 затримати та через Державну установу «Харківський слідчий ізолятор» направити до місць відбування покарання.
		Строк відбуття покарання ОСОБА_17 відраховувати з моменту фактичного затримання та приведення вироку до виконання.
		На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України №2046-VІІІ від 18.05.2017),зарахувати ОСОБА_17 в строк покарання строк його тримання під вартою з 09.12.2019р. по 21.10.2020 року включно, із розрахунку 1 (один) день попереднього ув`язнення за 1 (один) день позбавлення волі.
		 
		Заявлені цивільні позови потерпілої ОСОБА_20 до обвинувачених ОСОБА_13 , ОСОБА_11 задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_13 , ОСОБА_11 солідарно на користь ОСОБА_20 у відшкодування моральної шкоди, спричиненої злочином 20000 (двадцять тисяч) грн.
		У задоволенні інших позовних вимог  відмовити.
		 
		Скасувати арешт з майна, який накладено ухвалами слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 12.12.2019 р., яке було вилучено 05.08.2021 року в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_4 , також яке було добровільно передано потерпілою ОСОБА_20 та яке було вилучено 10.12.2019 року в ході особистого обшуку ОСОБА_17 та ОСОБА_13 .
		Після набрання вироком законної сили речові докази по кримінальному провадженню, а саме: 
		- наволочку з квітковим принтом, махровий рушник зелено-білого кольору, підодіяльник жовтого кольору, ніж складний металевий, 2 пластикові пляшки, ніж кухонний з дерев`яною ручкою, фрагмент паперу з написом, які зберігаються в камері схову ВП №1 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області  знищити (к/п том №1 а.с. 29, 105);
		- мобільні телефони марок: Meizu, Nomi , Xiaomi, мобільний телефон невстановленої марки та моноблок Nokia, які зберігаються в камері схову ВП №1 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області  повернути обвинуваченим ОСОБА_17 , ОСОБА_13 за належністю (к/п том №1 а.с. 29);
		- пару жіночих черевиків чорного кольору, куртку жіночу синього кольору, кофту жіночу з квітковим принтом, підштаники жіночі чорного кольору, штани жіночі чорного кольору, які зберігаються в камері схову ВП №1 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області  повернути потерпілій ОСОБА_20 як законному власнику (к/п том №1 а.с. 105);
		- труси чоловічі сірого кольору, шорти чорного кольору, які зберігаються в камері схову ВП №1 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області  повернути обвинуваченому ОСОБА_17 як законному власнику (к/п том №1 а.с. 170);
		- спортивні штани синього кольору, які зберігаються в камері схову ВП №1 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області  повернути обвинуваченому ОСОБА_13 як законному власнику (к/п том №2 а.с. 19);
		- диск CD-R з відеозаписом, який зберігається в матеріалах кримінального провадження  залишити зберігати там же (к/п том №2 а.с. 5).
		Вирок може бути оскаржений в порядку статті 394 КПК України до Харківського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а для особи, що перебуває під вартою - з моменту вручення копії судового рішення.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                             ОСОБА_1 
		 
		 
		 
		Судді                                     ОСОБА_2 
		 
		 
		 
		                            ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...