Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 154/1332/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 12.10.2021.
Дата набрання законної сили: 05.10.2021
Номер судового провадження: 61-19164ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України                           
		 
		05 жовтня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 154/1332/20
		провадження № 61-19164св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , 
		відповідачі: Приватне акціонерне товариство «Володимир-Волинська птахофабрика», Володимир-Волинська районна державна адміністрація Волинської області, Зарічанська сільська рада Володимир-Волинського району Волинської області,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 02 вересня 2020 року у складі судді Каліщука А. А. та постанову Волинського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст заявлених позовних вимог 
		 
		У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства «Володимир-Волинська птахофабрика» (далі - ПрАТ «Володимир-Волинська птахофабрика»), Володимир-Волинської районної державної адміністрації Волинської області (далі - Володимир-Волинська РДА), Зарічанської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області (далі - Зарічанська сільська рада) про визнання права на земельну частку (пай) та зобов`язання вчинити дії. 
		 
		На обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідно до приватизаційного сертифікату іменних акції № 536 від 10 квітня 1997 року він є членом ПрАТ «Володимир-Волинська птахофабрика». У період паювання земель ПрАТ «Володимир-Волинська птахофабрика» була сільськогосподарським акціонерним товариством та відповідно до пункту 1 Указу Президента України 
		від 10 листопада 1994 року № 666/94 мала право отримати у колективну власність землі, що обробляла, розпаювати їх між членами акціонерного товариства та видати сертифікати на право на земельну частку (пай).
		 
		Згідно зі статтею 3 Закону України «Про господарські товариства» до членів акціонерних товариств належать особи, які є власниками його акцій (акціонери). Список осіб, які мають право на земельний пай у сільськогосподарському товаристві, що затверджується на час паювання, має відповідати реєстру власників акцій товариства на той же час. Вважав, що його прізвище повинне бути внесено до списку осіб, що мають право на земельну частку пай, а тому відповідач Володимир-Волинська РДА повинна була видати йому сертифікат на право на земельну частку (пай).
		 
		Оскільки він не отримував сертифікат на земельну частку (пай), вважав, що відповідачі порушили його права на земельну частку (пай).
		 
		Посилаючись на наведене, позивач просив: 
		- зобов`язати ПрАТ «Володимир-Волинська птахофабрика» включити його до списку осіб для видачі сертифікату на право на земельну частку (пай), якщо він не був до цього включений, та надати згоду на виділення в натурі на місцевості земельної ділянки частки (паю) з земель колективної власності, якщо такі були отримані акціонерним товариством у колективну власність у період паювання земель; 
		- зобов`язати Володимир-Волинську РДА видати йому сертифікат на право на земельну частку (пай) у розмірі, що відповідає середньому земельному паю по Україні, що становить 4 га; 
		- зобов`язати Зарічанську сільську раду виділити йому в натурі на місцевості земельну частку (пай) у розмірі середнього земельного паю по Україні, що становить 4 га, а у разі встановлення, що ПрАТ «Володимир-Волинська птахофабрика» не може задовольнити його вимогу на отримання права на земельну частку (пай) із земель колективної власності - виділити йому земельну ділянку за рахунок земель запасу, а саме за рахунок земельної ділянки комунальної форми власності, кадастровий номер 0720581600:00:001:2670, шляхом поділу такої.
		- поновити строк для звернення до суду за захистом порушеного права. 
		 
		Короткий зміст судових рішення судів попередніх інстанцій
		 
		Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області 
		від 02 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. 
		 
		Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що за змістом статті 23 Земельного кодексу України (у редакції 1990 року), Указу Президента України від 10 листопада 1994 року № 666/94«Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва», Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», особа набуває право на земельну частку(пай) за наявності трьох умов: перебування у членах колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю, одержання КСП цього акта. Разом з тим, з наказу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Волинській області 
		від 13 березня 1996 року №197 «Про перетворення підприємства «Володимир-Волинська птахофабрика» у відкрите акціонерне товариство», та з повідомлення Володимир-Волинської РДА від 07 травня 2020 року № Б-51-Е встановлено, що ПАТ «Володимир-Волинська птахофабрика», правонаступником якого є ПрАТ «Володимир-Волинська птахофабрика», не отримувало у колективну власність землю, не отримувало державний акт на право колективної власності на землю і не здійснювало процедуру паювання земель. Крім того, ПАТ «Володимир-Волинська птахофабрика» ніколи не існувало в організаційно-правовій формі як «сільськогосподарське підприємство», у тому числі «сільськогосподарське акціонерне товариство», а тому дія зазначених вищеуказів Президента України на нього не поширювалась. Зважаючи на викладене, суди дійшли висновків про безпідставність доводів позивача про те, що відповідач ПАТ «Володимир-Волинська птахофабрика» було державним сільськогосподарським підприємством (радгосп) та у його постійному користуванні,відповідно до статей 19, 60 ЗК України (у редакції 1990 року),перебували землі, які підлягали передачі у колективну власність та підпадали під паювання між членами товариства.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи
		 
		У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 02 вересня 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 26 листопада 
		2020 року.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, надано заявнику строк до 05 лютого 2021 року для подання касаційної скарги у новій редакції із зазначенням підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України. Роз`яснено заявнику положення пункту 1 частини першої та частину другу статті 389 ЦПК України щодо випадків касаційного оскарження судових рішень.
		 
		У лютому 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 у новій редакції, у якій заявник просив скасувати рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 02 вересня 2020 року і постанову Волинського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року, та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		Як на підставу касаційного оскарження, у поданій на усунення недоліків касаційній скарзі, заявник посилався на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема суди не дослідили зібрані у справі докази; необґрунтовано відхилили клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів(пункти 1, 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України). 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України та витребувано матеріали справи.
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 у межах доводів та вимог, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, обґрунтована посиланням на те, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, зокрема необґрунтовано відхилив його клопотання 
		від 30 квітня 2020 року про витребування доказів. Вважає, що суди першої та апеляційної інстанції встановили обставини того, що земля акціонерного товариства «Володимир-Волинська птахофабрика» не передавалася у колективну власність на підставі недопустимих доказів, а саме повідомлення Володимир-Волинської РДА від 07 травня 2020 року № Б-51-Е, оскільки наявна у ньому інформація стосується «підприємства-двійника - ПрАТ «Володимир-Волинська птахофабрика», розташованого за неіснуючою адресою: вулиця Ужвій, 1, с. Федорівка, Володимир-Волинський район, Волинська область, що «рейдерським способом» захопило ВАТ «Володимир-Волинська птахофабрика» (код ЄДРПОУ 00851376). 
		 
		Заявник просив передати справу № 154/1332/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
		 
		Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
		 
		Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач ОСОБА_1 є членом ПрАТ «Володимир-Волинська птахофабрика», якому належать прості іменні акції номінальною вартістю 0,25 грн у кількості 538 штук на загальну суму 134,50 грн, що підтверджується сертифікатом від 10 квітня 1997 року № 536.
		 
		Згідно з наказом Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Волинській області від 13 березня 1996 року № 197 «Про перетворення підприємства «Володимир-Волинська птахофабрика» у Відкрите акціонерне товариство», ВАТ «Володимир-Волинська птахофабрика» передано нерухоме майно, перелік якого є вичерпний. Із зазначеного у переліку переданого майна встановлено, що ВАТ «Володимир-Волинська птахофабрика» не отримувала жодних земельних ділянок.
		 
		Відповідно до повідомлення Володимир-Волинської РДА від 07 травня 2020 року № Б-51-Е, рішення про передачу у колективну власність земель для розподілу між членами ПрАТ «Володимир-Волинська птахофабрика» Володимир-Волинською РДА Волинської області не приймалися, державний акт на право колективної власності на землю ПрАТ «Володимир-Волинська птахофабрика» та сертифікати на право на земельну частку (пай) членам ПрАТ «Володимир-Волинська птахофабрика» не видавалися.
		 
		Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
		 
		Установлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
		 
		Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). 
		 
		За пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
		 
		За змістом статей 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.
		 
		Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
		 
		При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай), суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».
		 
		Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.
		 
		Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
		 
		Отже, особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
		 
		Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатку до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.
		 
		У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в КСП.
		 
		Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: 
		від 02 березня 2020 року у справі № 573/813/19-ц (провадження № 61-1543св20), 
		від 17 березня 2020 року у справі № 396/1683/18-ц (провадження № 61-9879св19), від 13 травня 2020 року у справі № 627/66/17 (провадження № 61-42431св18), 
		від 20 травня 2020 року у справі № 384/642/17 (провадження № 61-37931св18), 
		від 02 вересня 2020 року у справі № 530/311/19 (провадження № 61-18113св19), від 22 жовтня 2020 року у справі № 149/2978/18 (провадження № 61-4932св19), від 16 грудня 2020 року у справі № 637/672/19-ц (провадження № 61-553св20), 
		від 23 грудня 2020 року у справі № 609/1117/18 (провадження № 61-5685св19).
		 
		Відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_1 , суди обґрунтовано виходили з недоведеності позивачем як фактів того, що ВАТ «Володимир-Волинська птахофабрика», правонаступником якої є ПрАТ «Володимир-Волинська птахофабрика», отримувало у колективну власність землю, державний акт на право колективної власності на землю та здійснювало процедуру паювання земель згідно з указами Президента України від 10 листопада 1994 року 
		№ 666/94 та від 08 серпня 1995 року № 720/95, так і самого факту, що підприємство «Володимир-Волинська птахофабрика» було державним сільськогосподарським підприємством (радгоспом).
		 
		Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).
		 
		Статтею 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		 
		Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		 
		Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів, що відповідає висновками, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18). Отже, переглядаючи законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, суд касаційної інстанції, діючи у межах повноважень визначених статтею 400 ЦПК України, не вправі здійснювати переоцінку доказів.
		 
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. 
		 
		Наведені в касаційній скарзі доводизаявника не спростовують того, що суди повно встановили фактичні обставини справи, а їх висновки по суті вирішення спору ґрунтуються на досліджених судом допустимих доказах, наявних у матеріалах справи .
		 
		Твердження заявника про існування відмінного від ПрАТ «Володимир-Волинська птахофабрика» акціонерного товариства з тим же кодом ЄДРПОУ 00851376, не підтверджені допустимими доказами. 
		 
		Щодо клопотання про передачу справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду 
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 містить клопотання про передачу зазначеної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, посилаючись на наявність у ній виключної правової проблеми, і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
		 
		Клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Частиною п`ятою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
		 
		Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, із обґрунтуванням підстав, визначених у частині п`ятій статті 403 цього Кодексу.
		 
		Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.
		 
		Заявником у касаційній скарзі не наведено належного обґрунтування у чому саме полягає виключна правова проблема у цій справі, а Верховним Судом у постановах: від 02 березня 2020 року у справі № 573/813/19-ц (провадження 
		№ 61-1543св20), від 17 березня 2020 року у справі № 396/1683/18-ц (провадження № 61-9879св19), від 13 травня 2020 року у справі № 627/66/17 (провадження 
		№ 61-42431св18), від 20 травня 2020 року у справі № 384/642/17 (провадження 
		№ 61-37931св18), від 02 вересня 2020 року у справі № 530/311/19 (провадження № 61-18113св19), від 22 жовтня 2020 року у справі № 149/2978/18 (провадження № 61-4932св19), від 16 грудня 2020 року у справі № 637/672/19-ц (провадження № 61-553св20), від 23 грудня 2020 року у справі № 609/1117/18 (провадження 
		№ 61-5685св19) уже сформульовано правовий висновок щодо підстав та необхідних передумов для визнання за особою права за земельну частку (пай).
		 
		Зважаючи на наведене, суд касаційної інстанції не встановив достатніх та обґрунтованих підстав для направлення справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Узагальнюючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволеннякасаційної скаргиОСОБА_1 .
		 
		Керуючись статтями 400, 401,403,415, 416ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Відмовити  ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду. 
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 02 вересня 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 26 листопада 
		2020 рокузалишити без змін.
		 
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                                     Г. І. Усик
		 
		І. Ю. Гулейков
		 
		О. В. Ступак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...