Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 641/7683/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 13.10.2021.
Дата набрання законної сили: 08.10.2021
Номер судового провадження: 61-16624ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем  України 
		 
		08 жовтня 2021 року
		 
		справа № 641/7683/19
		провадження № 61-16624св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Комунальне підприємство «Тролейбусне депо № 2»,
		треті особи - ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство «Харківське автотранспортне підприємство 16330», ОСОБА_3 ,
		провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07 липня 2020 року в складі судді Фанди О. А. та постанову Харківського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року в складі колегії суддів: Кругової С. С., Тичкової О. Ю., Пилипчук Н. П.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог 
		 
		У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства «Тролейбусне депо № 2» (далі - КП «Тролейбусне депо № 2») та просила стягнути з відповідача на її користь 1 534 464 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
		В обґрунтування позову зазначала, що  16 лютого 2006 року приблизно о 05:20 год ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автобусом «ПАЗ-4243», державний номерний знак НОМЕР_1 , що належав Відкритому акціонерному товариству «Харківське автотранспортне підприємство 16330», рухався по проспекту 50-річчя СРСР зі сторони вулиці Киргизької в напрямку вулиці Ньютона в місті Харкові зі швидкістю близько 60 км на годину. В цей же час ОСОБА_2 , керуючи технічно справним тролейбусом «ЮМЗТ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належав тролейбусному депо № 2 ГПК «МЕТ», рухався по проспекту Героїв Сталінграда з боку вулиці Морозова в напрямку проспекту 50-річчя СРСР в м. Харкові. Під час руху в районі перетину проспекту 50-річчя СРСР і проспекту Героїв Сталінграда сталася дорожня - транспортна пригода (далі - ДТП) за участю вказаних водіїв з подальшим наїздом автобуса «ПАЗ» на світлофор, яким вона була травмована як пішохід.
		 
		Внаслідок ДТП їй заподіяні тілесні ушкодження у вигляді тяжкої черепно-мозкової травми з крововиливами біля ока зліва, лінійного перелому лівої тім`яної-скроневої області, крововиливу над і під оболонки головного мозку, забиття головного мозку з вогнищами коркових контузій лівої лобової скроневої долі і тім`яної правої скроневої долі, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.
		 
		ДТП сталася з вини водіїв ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
		 
		Внаслідок ДТП вона отримала тяжкі тілесні ушкодження, тривалий час перебувала на лікуванні, перенесла операцію по видаленню гематоми черепу, була в комі, згідно висновку МСЕК № 013735 від 20 червня 2007 року визнана інвалідом ІІ групи безстроково та понесла значні витрати на лікування.
		 
		ОСОБА_3 та Публічне акціонерне товариство «Харківське автотранспортне підприємство 16330» (далі - ПАТ «ХАТП №16330») під час її перебування на лікуванні та протягом реабілітаційного періоду надавали їй необхідну матеріальну допомогу і частково відшкодували завдану їй моральну шкоду.
		 
		Водій ОСОБА_2 , який на час вчинення ДТП працював в КП «Тролейбусне депо № 2» жодним чином не відшкодували їй ні матеріальну, ні моральну шкоду.
		 
		Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
		 
		Короткий зміст судових рішень
		Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 067 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що на момент вчинення ДТП ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з Харківським комунальним підприємством «Міськелектротранс» (далі -  ХКП «Міськелектротранс») та працював у структурному підрозділі вказаного підприємства «Тролейбусне депо № 2».
		 
		Постановою Господарського суду Харківської області від 11 червня 2013 року в справі № 5023/5435/12 ХКП «Міськелектротранс» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. 23 березня 2018 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб внесено запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи.
		 
		КП «Тролейбусне депо № 2» створене на підставі рішення Харківської міської ради від 06 квітня 2011 року та не є правонаступником ХКП «Міськелектротранс», тому не є належним відповідачем у справі.
		 
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
		 
		У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася  до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07 липня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		В обґрунтування касаційної скарги заявник посилався на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначав, що суди застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2019 року в справі № 724/716/16-а.
		 
		Крім того ОСОБА_1 оскаржила судові рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). 
		 
		Вказувала, що встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.
		 
		В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про виконання судами своїх процесуальних обов'язків, які передбачені статтею 51 ЦПК України.
		 
		Апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про заміну неналежного відповідача належним - ОСОБА_2 , який є особою, винною у ДТП.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Комінтернівського районного суду м. Харкова.
		 
		25 січня 2021 року справа № 641/7683/19 надійшла до Верховного Суду.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
		 
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
		3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. 
		 
		Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Суди встановили, що 16 лютого 2006 року приблизно о 05:20 год ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автобусом «ПАЗ-4243», державний номерний знак НОМЕР_1 , що належав ВАТ «ХАТП-16330», рухався по проспекту 50-річчя СРСР зі сторони вулиці Киргизької в напрямку вулиці Ньютона в місті Харкові зі швидкістю близько 60 км на годину. В цей же час ОСОБА_2 , керуючи технічно справним тролейбусом «ЮМЗТ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належав тролейбусному депо № 2 ГПК «МЕТ», рухався по проспекту Героїв Сталінграда з боку вулиці Морозова в напрямку проспекту 50-річчя СРСР в місті Харкові. Під час руху в районі перетину проспекту 50-річчя СРСР і проспекту Героїв Сталінграда сталася ДТП за участю вказаних водіїв з подальшим наїздом автобуса «ПАЗ» на світлофор, яким була травмована пішохід ОСОБА_1 .
		 
		Внаслідок ДТП пішоходу ОСОБА_1 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді тяжкої черепно-мозкової травми з крововиливами біля ока зліва, лінійного перелому лівої тім`яної-скроневої області, крововиливу над і під оболонки головного мозку, забиття головного мозку з вогнищами коркових контузій лівої лобової скроневої долі і тім`яної правої скроневої долі, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.
		 
		Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2017 року кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 за частиною другою статті 286 КК України закрито на підставі статті 49 КК України. Звільнено ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за частиною другою статті 286 КК України у зв`язку з закінченням строків давності.
		 
		Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 липня 2018 року кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 за частиною другою статті 286 КК України закрито на підставі статті 49 КК України та звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за частиною другою статті 286 КК України у зв`язку з закінченням строків давності.
		 
		На момент ДТП ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ХКП «Міськелектротранс» та працював у виробничому підрозділі вказаного підприємства «Тролейбусне депо № 2», що підтверджується трудовою книжкою ОСОБА_2 .
		 
		Встановлено, що КП «Тролейбусне депо № 2» створене на підставі рішення Харківської міської ради № 261/11 від 06 квітня 2011 року, є новоствореним підприємством та не є правонаступником ХКП «Міськелектротранс». 
		 
		Відповідно до наказу №6785-вк від 12 серпня 2011 року ОСОБА_2 звільнений у зв`язку з переведенням в КП «Тролейбусне депо №2».
		 
		Постановою господарського суду Харківської області від 11 червня 2013 року в справі № 5023/5435/12 ХКП «Міськелектротранс» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
		 
		23 березня 2018 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб внесено запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи.
		 
		Відповідно до частин першої, п`ятої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням, транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
		 
		Частинами першою - третьою статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		 
		Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		 
		Згідно з пунктом першим частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
		 
		Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
		 
		Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		 
		Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
		 
		Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України).
		 
		Згідно з частинами першою та другою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. 
		 
		Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
		 
		Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що сторонами у справі є позивач і відповідач, між якими саме і виник спір, за вирішенням якого позивач звернувся до суду з позовом до відповідача.
		 
		Належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача. Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем.
		 
		Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог.
		 
		Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи.
		 
		Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).
		 
		ЦПК України саме на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі.
		 
		Звертаючись до суду з позовом, заявник повинен чітко зазначити спосіб захисту, якого він вимагає, та яке право він вважає порушеним, невизнаним чи оспорюваним, чітко вказати ким порушені його права та в чому полягає порушення.
		 
		Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		 
		У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (частина шоста статті 367 ЦПК України).
		 
		Позивач у цій справі в суді першої інстанції клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем не заявляла та звернулася з таким клопотанням лише до апеляційного суду. 
		 
		При таких обставинах суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановивши, що КП «Тролейбусне депо № 2» не є правонаступником ХКП «Міськелектротранс», у якому працював ОСОБА_2 на момент ДТП, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, враховуючи вказані норми матеріального права, обґрунтовано відмовив у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до неналежного відповідача.
		 
		Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суди застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2019 року в справі № 724/716/16-а, оскільки висновки суду касаційної інстанції у наведеній адміністративній справі зроблені за встановлення інших фактичних обставин. 
		 
		Окрім того колегія суддів звертає увагу, що вказана справа була розглянута в порядку адміністративного судочинства й статтею 52 КАС України (в редакції, чинній станом на 2016 рік) було передбачено право суду першої інстанції за згодою позивача замінити відповідача належним відповідачем, якщо це не потягне за собою зміну підсудності адміністративної справи.
		 
		В той же час положеннями ЦПК України не передбачено право суду на заміну неналежного відповідача з власної ініціативи.
		 
		Інші доводи касаційної скарги, є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, їм надала належна оцінка апеляційним судом й вони не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		 
		Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті                 і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу                       ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07 липня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року залишити без змін.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. 
		 
		Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд                         у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07 липня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                                 М. Ю. Тітов
		 
		                                                                                                            
		А. Ю. Зайцев
		 
		                                                                                                            
		Є. В. Коротенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...