Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 405/4884/15-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:.
Надіслано для оприлюднення: 11.10.2021. Зареєстровано: 12.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 13.10.2021.
Дата набрання законної сили: 04.10.2021
Номер судового провадження: 22-ц/4809/35/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		іменем України
		 
		04 жовтня 2021 року                             м. Кропивницький
		 
		справа № 405/4884/15-ц
		провадження № 22-ц/4809/35/21 
		 
		   Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорова С.М., Письменного О.А.
		за участю секретаря судового засідання Антошиної А.В.,
		 
		учасники справи: 
		позивачі   ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , 
		відповідач  Приватне підприємство «Фірма Інгуша»,
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Кіровоградська міська рада, Управління власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради, Житлово-експлуатаційна контора №1, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07 червня 2016 року у складі судді Плохотніченка Л.І.,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		У липні2015року ОСОБА_1 , ОСОБА_2  звернулися в суд із позовом до Приватного підприємства «Фірма Інгуша» (далі по тексту  ПП «Фірма Інгуша») про витребування нежилого приміщення у будинку АДРЕСА_1 з незаконного володіння відповідача.
		Позов мотивований тим, що 06 квітня 2005 року між територіальною громадою міста Кіровограда в особі Кіровоградської міської ради та ПП «Фірма Інгуша» укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення АДРЕСА_1 . Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25 березня 2011 року за позовом ОСОБА_2 визнано незаконним і скасовано пункт 29 додатку до рішення Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 27 жовтня 2004 року №1637, скасовано свідоцтво про право власності від 16 лютого 2005 року №153 про право власності територіальної громади м. Кіровограда в особі Кіровоградської міської ради на вбудоване приміщення площею 251,2 кв. м.
		Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16 січня 2013 року визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилого приміщення, укладений 06 квітня 2005 року між територіальною громадою м. Кіровограда в особі Кіровоградської міської ради та ПП «Фірма Інгуша». Дане рішення суду скасовано рішенням Апеляційного суду Кіровоградської областівід 05 березня 2015 року, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до Кіровоградської міської ради, ПП «Фірма Інгуша» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилого приміщення АДРЕСА_1 з тих підстав, що дані правовідносини регулюються не нормами ст.216 ЦК України, а нормами ст. 388 ЦК.
		Позивачі вважають, що, оскільки спірне підвальне приміщення є допоміжним і на нього поширюються положення ч.2 ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», вказане приміщення належить співвласникам багатоквартирного жилого будинку АДРЕСА_1 , яке вибуло з їх власності проти їх волі, такеприміщення має бути витребувано на їх користь на підставі статей 388, 391 ЦК України.
		Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07 червня 2016 рокуу задоволенні позову відмовлено.
		Не погоджуючисьіз зазначенимрішенням  ОСОБА_1 , ОСОБА_2  подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення їх позову.
		Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 28 вересня 2016 року апеляційна скарга ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відхилена, рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07 червня 2016 року залишено без змін.
		Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року касаційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2  задоволена частково. Ухвала Апеляційного суду Кіровоградської області від 28 вересня 2016 рокускасована,справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		ОСОБА_21 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , підтримав доводи поданої апеляційної скарги, просив її задовольнити.
		Інші сторони у судове засідання апеляційного суду не з`явилися. Про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили. 
		Колегія суддівпостановила ухвалупро слуханнясправи увідсутності позивачаОСОБА_2 , відповідача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України. 
		Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
		Судом встановленота підтвердженописьмовими доказамипо справі,що рішенням Ленінського районного суду м. Кіровоград від 16 січня 2013 року задоволено позов ОСОБА_2 , визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилого приміщення, укладений 06 квітня 2005 року між територіальною громадою міста Кіровограда в особі Кіровоградської міської ради та ПП «Фірма «Інгуша», нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського округу Ваврентович В. І. та зареєстрований в реєстрі за № 1030. Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 05 березня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Скасовуючи рішення суду першої інстанції Апеляційний суд Кіровоградської області зазначив про недоведеність ОСОБА_2 того, що спірне приміщення є допоміжним, а також про те, що право особи, яка вважає себе власником майна, не підлягає захисту на підставі статті 216 ЦК України, а такий захист можливий на підставі статті 388 ЦК України. Вказане рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 травня 2013 року.
		Рішення суду першої інстанції, що оскаржується у цій справі, мотивоване тим, щопозивачем надано ксерокопію експертного висновку про визначення призначення підвального приміщення на АДРЕСА_1 , відповідно до якого підвал є допоміжним приміщенням багатоквартирного жилого будинку, призначеним для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Зурахуванням заперечень представників відповідача, якими експертний висновок поставлено під сумнів, та які заперечували щодо прийнятності такого висновку,суд не бере до уваги ксерокопію наданого експертного висновку, підписаного не судовим експертом, а керівником групи обстеження, оскільки зазначений доказ в розумінні статті 57 ЦПК України у редакції, що діяла на час розгляду справи, є недопустимим,відповідно до якої фактичнідані встановлюються, зокрема, на підставі висновків експертів.Ухвалою від 07 червня 2016 року судом відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про призначення судової експертизи з огляду на те, що представник позивача пропустив стадію надання доказів, тобто не заявив таке клопотання до початку розгляду справи по суті.Позивачі не довели, що спірне приміщення, відчужене за договором купівлі-продажу від 06 квітня 2005 року, є допоміжним, тому відсутні підстави вважати, що вказане приміщення належить співвласникам багатоквартирного жилого будинку АДРЕСА_1 і вибуло з їх власності проти їх волі. У задоволенні клопотання сторони позивачів про призначення судово-будівельної експертизи судом було відмовлено з тих підстав, що таке клопотання подано з порушенням порядку. встановленого ч.1 ст.59 ЦПК України, у редакції, яка діяла на час ухвалення рішення судом.
		Апеляційний суд не може погодитись з такими висновками суду, виходячи з такого.
		Судом апеляційної інстанції встановлені нові обставини і досліджені нові докази.
		Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
		Відповідно до частини другої статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»власники квартир багатоквартирних будинків та жилих приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках.
		У частинах першій і другій статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.
		Як встановлено рішенням Конституційного Суду України 09 листопада 2011 року №14-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_22 щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир дво- або багатоквартирних жилих будинків та жилих приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуттяправа власностіна такіквартири,жилі приміщення,є співвласникамидопоміжних приміщеньу будинкучи гуртожитку,технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.
		У статті 19 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що спільне майно власників квартир складається з неподільного і загального майна. Неподільне майно перебуває у їх спільній сумісній власності і не підлягає відчуженню, загальне майно - у спільній частковій власності. Відповідно до висновків, викладених у наведеному вище Рішенні Конституційного Суду України, правовий режим майна, що перебуває у спільній власності власників квартир, має визначатися відповідно до Конституції України (пункт 7 частини першої статті 92) виключно законами України. Власники квартир дво- або багатоквартирних жилих будинків і жилих приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, жилі приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.
		Згідно з пунктом 4 вищезазначеного рішення Конституційного Суду України під поняттям «мешканці» треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих жилих і нежилих приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб`єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об`єкт  допоміжні приміщення.
		У статті 382 ЦК України встановлено, що власникам квартири у дво- або багатоквартирному жилому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежилих приміщень, які розташовані у жилому будинку.
		Конституційний СудУкраїни урішенні від02березня 2004року №4-рп/2004у справіза конституційнимзверненням ОСОБА_23 та іншихгромадян проофіційне тлумаченняположень пункту2статті 10Закону України«Про приватизаціюдержавного житловогофонду» таза конституційнимподанням 60народних депутатівУкраїни проофіційне тлумаченняположень статей1,10цього Закону(справапро праваспіввласників надопоміжні приміщеннябагатоквартирних будинків)зазначив,що підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.
		Таким чином, у багатоквартирних жилих будинках можуть розміщуватись як допоміжні приміщення, так і інші приміщення, які не є допоміжними, а є нежилими приміщеннями, призначеними для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, в жилий фонд не входять (частина третястатті 4 Житлового кодексу України) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх жителями право власності у останніх на ці приміщення не виникає.
		Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, призначених для забезпечення його експлуатації і побутового обслуговування мешканців будинку та входять до жилого фонду, і нежилих приміщень, призначених для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, у жилий фонд не входять, необхідно виходити з місця їх розташування та з загальної характеристики властивостей таких приміщень, зокрема, способу і порядку їх використання.
		Відповідно до положень статті391,396 ЦК Українипозов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстав, передбачених законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння порушується його право власності чи законного володіння.
		Відповідно до статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
		При вирішенні даного спору визначальним є визначення правового статусу спірного нежилого приміщення у багатоквартирному будинку, а саме встановлення того, чи належить таке приміщення до допоміжних чи є нежилим приміщенням у структурі жилого будинку.
		Відповідно до статті 1Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»допоміжні приміщення багатоквартирного будинку є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); нежиле приміщення  ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до жилого фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.
		Допоміжними приміщеннями є всі приміщення багатоквартирного жилого будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. Лише приміщення, що будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.
		Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 21 січня 2020 року у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07 червня 2016 року призначено судово-будівельну експертизи.
		Відповідно до частини 2статті 78 ЦПК Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Згідно зі статтею 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
		Відповідно до частини 1 статті 103 ЦПК України для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, зокрема, для з`ясування чи виконаний підпис даною чи іншою особою, призначається експертиза.
		Висновком судово-будівельної експертизи від 29 липня 2021 року №298/299/20-27, складеним Кропивницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, встановлено, що підвальне приміщення житлового будинку АДРЕСА_1 є допоміжним (підсобним) приміщенням багатоквартирного будинку, яке слугує для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. В підвальному приміщенні житлового будинку АДРЕСА_1 розміщено технічне оснащення  інженерні комунікації та технічні пристрої, необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації квартир будинку (водопостачання, каналізація, електропостачання) (т.4 а.с.27-34).
		Враховуючи те, що встановлені апеляційним судом обставини вказують на те, що спірне приміщення є допоміжним і використовується для обслуговування будинку, та що позивачі є співвласниками спірного приміщення, позов  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є доведеним та підлягає задоволенню.
		Відповідно дост.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
		За таких обставин колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного застосування судом норм матеріального права, а відтак і помилкового визначення юридичних наслідків цих обставин. Зазначене відповідно до вимог ч.1 ст.376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог. 
		Відповідно до частини 13статті 141 ЦПК Україниу разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		З відповідача підлягають стягненню понесені судові витрати по справі, які було сплачено за подання позову, апеляційної скарги та проведення судово-будівельної експертизи, а саме на користь ОСОБА_2 у розмірі1086грн;на користь ОСОБА_1 у розмірі 9258 грн (судові витрати за проведення судово-будівельної експертизи у розмірі 8172грн та сплачений судовий збіру розмірі 1086 грн).
		Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити.
		Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове.
		Позов  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити.
		Витребувати у Приватного підприємства«Фірма Інгуша»(ЄДРПОУ13769653, Кіровоградська область,місто Кропивницький,вулиця Руслана Слободянюка, будинок 219) приміщення підвалу, розташованого у будинку АДРЕСА_1 , площею 251, 2 кв. м, передавши його співвласникам будинку.
		Стягнути зПриватного підприємства«Фірма Інгуша»(ЄДРПОУ13769653, Кіровоградська область,місто Кропивницький,вулиця Руслана Слободянюка, будинок 219)на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) судові витрати у розмірі 9258 (дев`ять тисяч двісті п`ятдесят вісім) грн.
		Стягнути зПриватного підприємства«Фірма Інгуша»(ЄДРПОУ13769653, Кіровоградська область,місто Кропивницький,вулиця Руслана Слободянюка, будинок 219)на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ) судові витрати у розмірі 1086 (одна тисяча вісімдесят шість) грн.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
		Повний текст постанови складено 08 жовтня 2021 року.
		Головуючий суддя     О.І. Чельник
		Судді C.М.Єгорова 
		    О.А.Письменний

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...