Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 368/683/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 13.10.2021.
Дата набрання законної сили: 05.10.2021
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Київський апеляційний суд 
		 
		 
		 
		 
		 
		У Х В А Л А 
		 
		І м е н е м У к р а ї н и 
		 
		 
		5 жовтня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
		 
		головуючого  судді  ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю секретаря  ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 , 
		представника установи виконання покарань ОСОБА_6 ,
		засудженого ОСОБА_7 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції під час трансляції з приміщення Державної установи Кагарлицька виправна колонія (№ 115) матеріали провадження щодо
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
		уродженця м. Нововолинськ Волинської області,
		громадянина України, що зареєстрований та проживає за адресою: 
		АДРЕСА_1 ,
		який засуджений вироком Іваничівського районного суду Волинської області від 11.03.2019 з урахуванням змін, внесених ухвалою Рівненського апеляційного суду від 01.10.2019, за ч.2 ст.286 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки,
		за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 10 серпня 2021 року,
		 
		у с т а н о в и л а :
		 
		Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 10.08.2021 задоволено подання начальника ДУ Кагарлицька виправна колонія (№ 115), погоджене із спостережною комісією при Обухівській районній державній адміністрації Київської області, і ОСОБА_7 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі умовно-достроково на 1 рік 234 дні.
		В апеляційній прокурор Кагарлицького відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою в умовно-достроковому звільненні від відбування покарання ОСОБА_7 відмовити. 
		Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначає, що висновки суду про те, що ОСОБА_7 довів своє виправлення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки необхідно враховувати не характеристику особи в період, що безпосередньо передує настанню строку, після відбування якого особа має право на умовно-дострокове звільнення, а комплекс даних за весь час відбування покарання або принаймні його значної частини. Як вказує прокурор, критеріями оцінки ступеню виправлення засудженого, серед іншого, є прагнення відшкодувати завдані злочином збитки, визнання вини у вчиненні злочину та каяття. При цьому добросовісна поведінка  це не пасивна поведінка засудженого, який утримується від порушень режиму відбування покарання, а його активна участь у громадському житті, виконання громадських доручень, підвищення свого освітнього рівня, тощо. А добросовісне відношення до праці повинне виражатися у виконанні та перевиконанні планів роботи, підвищенні кваліфікації, прояву ініціативи. Між тим, суд першої інстанції залишив поза увагою, що визнання засудженим вини носить формальний характер, відшкодування збитків, завданих злочином, у сумі 440 000 гривень в період відбування покарання не здійснювалося. Не врахував суд і те, що засуджений, будучи працівником правоохоронного органу, вчинив злочин у стані алкогольного сп`яніння. 
		У запереченнях на апеляційну скаргу засуджений зазначає, що за час відбування покарання став на шлях виправлення, що підтверджується матеріалами його особової справи. Він працює з самого початку відбування покарання, позитивно характеризується, бере активну участь у громадському житті відділення та установи, вимог режиму не порушував. За сумлінне ставлення до праці та зразкову поведінку отримав 5 заохочень у виді подяки від адміністрації установи, а також право на короткочасний виїзд за межі виправної колонії за місцем реєстрації. Такі заохочення є систематичними, вони не отримані в період, що передував настанню права на умовно-дострокове звільнення, і це не свідчить про наявність формально-юридичних підстав для застосування положень ст.81 КК України. Вказані обставини є проявом девіантної позитивної поведінки, рішучого, свідомого в часі вибору шляху виправлення. 
		Також ОСОБА_7 звертає увагу, що під час досудового розслідування активно сприяв розкриттю злочину, щиро каявся, неодноразово просив вибачення у потерпілих. Ще до ухвалення вироку повністю відшкодував завдані збитки двом потерпілим, які претензій не мають і просили не позбавляти його волі, а ще двом потерпілим частково відшкодував завдані збитки в сумі по 25000 гривень кожному. Стверджує, що переосмислив свій вчинок і дійшов висновків, які в майбутньому не дозволять вчинити новий злочин. Після звільнення планує офіційно працевлаштуватись, сплатити кошти за цивільним позовом, створити сім`ю та нормально жити в соціумі. Крім того, вважає, що доводи в апеляційній скарзі стосовно тяжкості злочину, його наслідків, вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки ці обставини були враховані Іваничівським районним судом Волинської області при призначенні покарання, і, вказуючи про відсутність визнання вини, прокурор надає інформацію, яка не відповідає дійсності.
		Що стосується цивільного позову, то на користь потерпілих ОСОБА_9 ,  ОСОБА_10 з його заробітку здійснюються відрахування у розмірі 20 % кожному, і за період перебування у виправній колонії у рахунок погашення заборгованості за цивільними позовами бухгалтерією установи відраховано 19340 гривень 75 копійок. При цьому, відбуваючи покарання, він обмежений у працевлаштуванні, що негативно відбивається на можливості відшкодовувати шкоду. З огляду на викладене просить ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора  без задоволення. 
		Заслухавши суддю-доповідача; доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити; доводи засудженого та представника установи виконання покарань, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги і просили ухвалу суду першої інстанції залишити без змін; провівши судові дебати, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її належить задовольнити, з таких підстав.
		Як вбачається з матеріалів судового провадження, вироком Іваничівського районного суду Волинської області від 11.03.2018 з урахуванням змін, внесених ухвалою Рівненського апеляційного суду від 01.10.2019, ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, і йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. 
		21.07.2021 начальник ДУ Кагарлицька виправна колонія (№ 115) звернувся з поданням, погодженим із спостережною комісією при Обухівській районній державній адміністрації Київської області, про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_7 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі. 
		Задовольняючи подання, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що станом на 01.07.2021 засуджений відбув частину строку покарання та сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Такого висновку суд дійшов, враховуючи дані особової справи, згідно з якими ОСОБА_7 характеризується позитивно, вимог режиму не порушував, дотримувався норм, які визначають порядок та умови відбування покарання, правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом. До праці ставився сумлінно, чесно виконував свої трудові обов`язки, за що 5 разів був заохочений адміністрацією установи, дисциплінарних стягнень не має, у скоєному злочині розкаявся, тощо. 
		З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується. 
		Згідно з ч.1 і ч.2 ст.6 КВК України виправлення засудженого  процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
		Ресоціалізація  свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.
		Відповідно до положень ст.81 КК України в редакції Закону № 1698-VII від 14.10.2014до засудженого, що відбуває покарання у виді позбавлення волі і сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше половини строку покарання, призначеного судом за необережний тяжкий злочин.
		Зі змісту вказаної норми випливає, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання являє собою звільнення засудженого від подальшого відбування покарання за наявності таких обов`язкових умов, як відбування покарання у виді позбавлення волі, доведення засудженим свого виправлення сумлінною поведінкою і ставленням до праці, фактичне відбуття встановленої законом частини призначеного покарання в залежності від класифікації злочину за ступенем тяжкості, формою вини та об`єктом суспільно-небезпечного посягання, наявності попередніх судимостей.
		Під сумлінною поведінкою засудженого слід розуміти зразкове дотримання вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених, беззаперечне виконання законних вказівок і розпоряджень адміністрації установи виконання покарань, відсутність порушень дисципліни, товариське ставлення до інших засуджених, а під сумлінним ставленням до праці  участь у суспільно корисній роботі, добросовісне виконання трудових обов`язків, використання форм і методів отримання доходів, які допустимі з точки зору не лише індивідуальних, а й суспільних інтересів (сплата податків, обов`язкових платежів тощо), підвищення кількісних і якісних показників у роботі, бережливе ставлення до обладнання та інструментів, додержання правил охорони праці та техніки безпеки.
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_7 відбуває покарання з 01.10.2019, тобто на час звернення з поданням відбув більше половини строку покарання, призначеного судом. В ДУ Кагарлицька виправна колонія (№ 115) засуджений прибув 29.11.2019, з того ж часу працює робітником на контрагентському об`єкті ПрАТ Вентиляційні системи. 
		За період перебування в колонії характеризується позитивно, дотримується норм, які визначають порядок та умови відбування покарання. До нього п`ять разів застосовувалися заходи заохочення у виді подяки за добросовісне ставлення до праці на контрагентському об`єкті  02.04.2020, 08.10.2020, 05.01.2021, 01.04.2021, 01.07.2021, дисциплінарних стягнень немає. Підтримує рівні стосунки з іншими засудженими, адекватно реагує на критику. Дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, виконує роботу з самообслуговування, має достатній рівень необхідних навичок. Вину у скоєному злочині визнав і розкаюється. 
		Між тим, така поведінка свідчить лише про виконання засудженим своїх обов`язків, передбачених ст.ст.9, 107 КВК України. 
		Посилання прокурора на обставини вчинення ОСОБА_7 злочину, а так само доводи засудженого у запереченнях з приводу повного та часткового відшкодування потерпілим завданих збитків до ухвалення вироку, є обставинами, які враховуються при призначенні покарання, а не при вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення. 
		Разом з тим, згідно з ч.2 ст.118 КВК України засуджені до позбавлення волі, які мають заборгованість за виконавчими документами, зобов`язані працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії, до погашення такої заборгованості.
		Як вбачається з довідки за підписом начальника колонії та головного бухгалтера від 08.07.2021, виконавчий документ до бухгалтерії установи про стягнення на користь ОСОБА_9 моральної шкоди в розмірі 242169 гривень надійшов 06.04.2020, і засудженим було відшкодовано борг у сумі 15301 гривня 6 копійок. Це відшкодування здійснювалося в примусовому порядку і, зважаючи на загальний розмір стягнутих за вироком суду коштів у рахунок відшкодування процесуальних витрат та моральної шкоди, завданої двом потерпілим, який становить більше ніж 440 000 гривень, сума відшкодованих збитків є незначною. Ніяких заходів до відшкодування завданої шкоди у добровільному порядку ОСОБА_7 не вживав. 
		Такі обставини, на переконання колегії суддів, не доводять позитивну динаміку змін в особистості засудженого, і не дають підстав вважати, що ОСОБА_7 своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, на що обґрунтовано вказує в апеляційній скарзі прокурор. 
		Колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції не може бути визнана законною, обґрунтованою і вмотивованою, оскільки викладені в ній висновки не відповідають фактичним обставинам провадження як такі, що не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, що згідно з ст.ст.407, 409, 411 КПК України є підставою для скасування ухвали та ухвалення нової ухвали судом апеляційної інстанції про відмову в задоволенні подання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. 
		Тому апеляційна скарга прокурора задовольняється в повному обсязі.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів 
		у х в а л и л а :
		 
		Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
		Ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 10 серпня 2021 року, якою  ОСОБА_7 звільнено від відбування основного покарання, призначеного вироком Іваничівського районного суду Волинської області від 11 березня 2019 року, умовно-достроково на невідбутий строк 1 /один/ рік 234 /двісті тридцять чотири/ дні, скасувати. 
		У задоволенні подання начальника Державної установи Кагарлицька виправна колонія (№ 115), погодженого із спостережною комісією при Обухівській районній державній адміністрації Київської області, про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 від відбування покарання відмовити.
		Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		 
		 
		 ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...