Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 300/2204/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них; осіб, звільнених з публічної служби (крім звільнених з військової служби).
Надіслано судом: 12.10.2021. Зареєстровано: 13.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 18.10.2021.
Дата набрання законної сили: 12.11.2021
Номер судового провадження: П/300/2486/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"12" жовтня 2021 р. справа № 300/2204/21
		м. Івано-Франківськ 
		 
		Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Остап`юка С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства Оборони України про стягнення інфляційних витрат, трьох процентів річних від простроченої суми та моральної шкоди, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		14.05.2021 ОСОБА_1 (далі  позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Міністерства Оборони України (далі  відповідач) про стягнення інфляційних витрат в розмірі 4 578, 50 гривень, трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 8 730, 50 гривень та моральної шкоди в розмірі 50 000 гривень. 
		19.05.2021 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач на виконання рішення суду відповідачем, 06.08.2020, призначено позивачу призначено одноразову грошову допомогу, як інваліду війни ІІІ групи в розмірі 457 850 гривень, а 20.08.2020 здійснено її виплату. Однак, рішення про відмову в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги було прийнято 27.12.2019. Внаслідок цих обставин виникло прострочення виконання зобов`язання терміном 232 дні по призначенню одноразової грошової допомоги за період з 27.12.2019 до 20.08.2020. У зв`язку з виникненням грошових зобов`язань до цих правовідносин поширюється дія положень статті 625 Цивільного кодексу України. На заяву позивача відповідач відмовив у виплаті 4 578, 50 гривень інфляційних витрат та трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 8 730, 50 гривень. 
		Відповідач направив суду відзив на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погодився, із посиланням на відповідні норми права та твердження.
		Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив наступне.
		27.12.2019 комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із
		призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум відмовлено ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги.
		Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2020 скасовано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.04.2020 за № 300/277/20 та прийнято постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 07.08.2019 III групи інвалідності, що настала внаслідок поранення, отриманого під час виконання обов`язків військової служби, яке оформлене протоколом № 182 від 27.12.2019 року. Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності III групи, що настала внаслідок поранення, отриманого під час виконання обов`язків військової служби. Зобов`язано Міністерство оборони України призначити та здійснити виплату ОСОБА_1 1 одноразову грошову допомогу, у зв`язку з встановленням III групи інвалідності, внаслідок поранення, отриманого під час виконання обов`язків військової служби, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, станом на 01 січня 2019 року.
		06.08.2020 комісією Міністерством оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум ОСОБА_1 призначено одноразов грошову допомогу як інваліду III групу у розмірі 457 850 гривень. Вказану суму коштів позивач отримав 20.08.2020.
		26.10.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату йому 4 578, 50 гривень інфляційних витрат та трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 8 730, 50 гривень.
		За змістом листа за № 0290/Г-1502 від 10.11.2020 відповідач відмови позивачу у задоволенні його заяви. 
		Позивач вважаючи, що в даній справі між сторонами виник публічно-правовий спір щодо грошових зобов`язань, тому стягнення інфляційних витрат та 3% річних на підставі 625 Цивільного кодексу України підлягають стягненню в порядку адміністративного судочинства.
		Відповідальність за порушення грошового зобов`язання визначає стаття 625 Цивільного кодексу України, згідно частин 1, 2 якої, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Суд зазначає, що судова юрисдикція  це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
		При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
		Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 лютого 2021 року у справі №520/17342/18 вказала, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних особистих прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є зазвичай фізична особа (стаття 19 Цивільного процесуального кодексу України).
		Натомість публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих правовідносин з їх специфічними суб`єктами та їх підпорядкованістю.
		Тому, загальними критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути і пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 10 квітня 2019 року у справі №761/10730/18, від 19 червня 2019 року у справі №646/14523/15-ц, від 07 квітня 2020 року у справі №910/4590/19, від 05 травня 2020 року №761/218908/16-ц, від 07 липня 2020 року у справі №296/10217/15-ц, від 22 вересня 2020 року у справі №918/631/19.
		Отже, спори, які виникають у судах у зв`язку з невиконанням суб`єктом владних повноважень своїх функцій (щодо його незаконних дій та/або зобов`язання до виконання таких повноважень), та ухвалення за результатами розгляду цих спорів судових рішень не змінює правову природу та характер правовідносин, які виникли між сторонами, а тому спори щодо порушення своїх зобов`язань суб`єктом владних повноважень, зокрема щодо перерахування, нарахування, виплати грошових сум, у тому числі після судового рішення або на його виконання, повинні розглядатись судами за юрисдикцією, визначеною відповідно до характеру цих правовідносин.
		З огляду на характер правовідносин, що виникли між сторонами, зміст прав та обов`язків у цих правовідносинах і їх суб`єктивний склад, суд зазначає, що у цій справі між сторонами виник публічно-правовий спір щодо нарахування та сплати соціальних виплат, який підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
		За змістом частини 3 статті 11 та частини 1 статті Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
		Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Згідно із частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов`язку, і таке зобов`язання в силу частин 2 та 3 статті 11 Цивільного кодексу України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.
		Поряд з цим, стягнення інфляційних втрат регулюється статтею 625 Цивільного кодексу України.
		За результатами системного аналізу законодавчих приписів, які регулюють спірні правовідносини, та фактичних обставин справи, суд робить висновок про відсутність цивільно-правових відносин між позивачем та Міністерством оборони України, як суб`єктом владних повноважень, відсутність цивільно-правового порушення з боку відповідача, який мав би складатися з протиправної поведінки (умисне протиправне користування відповідачем коштами належними позивачеві), що спричинила збитки, вини заподіювача шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між ними.
		Отже, Міністерством оборони України не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов`язання, у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.
		Вказана правова позиція щодо застосування положень статті 625 Цивільного кодексу України узгоджується з правовою позицією, що міститься у постанові Верховного Суду від 27 серпня 2020 року у справі №804/871/16, від 18 липня 2018 року у справі №2а-11853/10/1570, від 08 лютого 2018 у справі №826/22867/15.
		Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що спірні правовідносини не відносяться до цивільних, не засновані на договірних зобов`язаннях, а є публічно-правовими, тому положення статті 625 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
		Судові витрати, які підлягають розподілу відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
		На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Міністерства Оборони України (проспект Повітрофлотський, будинок 6, місто Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) про стягнення інфляційних витрат, трьох процентів річних від простроченої суми та моральної шкоди, відмовити. 
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		 
		 
		Суддя Остап`юк С.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...