Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/3453/13-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних).
Надіслано для оприлюднення: 12.10.2021. Зареєстровано: 13.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 18.10.2021.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		05 жовтня 2021 року                               м. Київ                               № 826/3453/13-а
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
		головуючого судді Аблова Є.В., 
		при секретарі судового засідання Васильєвої Ю.В.
		за участю представників сторін:
		представників позивача: Славінського М.О., Потопальської Т.В., Вашетіна Н.В.
		представника відповідача: Норця В.М.
		розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали адміністративної справи
		за позовом           Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»            
		до                          Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 43141471, адреса: 04119, місто Київ, вул. Дегтярівська, будинок 11Г)
		про                     визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 грудня 2012 року № 0001224110,-
		 
		На підставі частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 05 жовтня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		О Б С Т А В И Н И  С П Р А В И:
		У березні 2013 року Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 грудня 2012 року № 0001224110.
		В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» не погоджується з податковим повідомленням-рішенням від 26 грудня 2012 року № 0001224110
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 червня 2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2013 року та ухвалу суду апеляційної інстанції від 10 грудня 2013 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
		Постановою Верховного Суду від 14 квітня 2021 року касаційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року у справі № 826/3453/13-а скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
		Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2021 справу передано на розгляд головуючому судді Аблову Є.В.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2021 року адміністративну справу №826/3453/13-а прийнято до свого провадження. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2021 року замінено відповідача - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби його правонаступником - Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків. Вирішено перейти до розгляду справи №826/3453/13-а за правилами загального позовного провадження.
		У судовому засіданні 05.10.2021 представники позивача просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
		Представники відповідачів просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
		У С Т А Н О В И В:
		Відповідачем у період із 27 вересня по 28 листопада 2012 року проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 30 червня 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 12 грудня 2012 року №1412/41-10/24584661 (далі - акт перевірки).
		Актом перевірки, з урахуванням рішення відповідача про результати розгляду заперечень до акту перевірки від 25 грудня 2012 року №17030/10/41-148, встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог п. 5.1, пп. 5.2.1, пп. 5.2.10 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, пп. 7.3.2, пп. 7.3.3 п. 7.3, пп. 8.6.1 п. 8.6, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28 грудня 1994 року (далі - Закон №334/94-ВР), п. 44.1 ст. 44, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.3, п. 138.6, пп. 138.8.1, пп. 138.8.5 п. 138.8, пп. 138.10.1, пп. 138.10.2, пп. 138.10.6 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.5, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 144.1, п. 144.2, ст. 144, п. 146.6, п. 146.11, п. 146.12 ст. 146, п. 148.5 ст. 148, абз. 2 п. 15 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на 1554196428,00 грн., в тому числі за 4 квартал 2010 року в сумі 15060296,00 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі 196471238,00 грн., за 2-3 квартали 2011 року в сумі 412448061,00 грн., за 2-4 квартали 2011 року в сумі 1009411592,00 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 426321840,00грн., за півріччя 2012 року в сумі 529724540,00 грн., та до завищення податку на прибуток підприємств на 80123915,00 грн. за 1 квартал 2011 року.
		Висновок відповідача про заниження позивачем податку на прибуток ґрунтується на виявленому у ході перевірки факті:
		- протиправного декларування на підставі абз. 2 п. 15 підрозділу 4 розділу XX ПК України звільненого від оподаткування прибутку підприємства за період з 01 квітня 2011 року по 30 червня 2012 року у розмірі 6781803164,00 грн. (податок - 1320786226,00 грн.);
		- завищення валового доходу в наслідок порушення п. 5.9 ст. 5 Закону №334/94-ВР у розмірі 319853308,00 грн. (податок - 79963327,00 грн.);
		- завищення валових витрат на порушення пп. 7.3.2, 7.3.3 п. 7.3 ст. 7, пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону №334/94-ВР у розмірі 642353,00 грн. (податок - 160588,00 грн.);
		- порушення вимог пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України - неправомірне включення суми за послуги з визначення ринкової вартості, уніфікації та розробки облікової політики необоротних активів станом на 31 грудня 2010 року у розмірі 23205723,00 грн. (податок - 4873202,00 грн.);
		- порушення вимог п. 144.1 ст. 144, п.п. 146.11, 146.21 ст. 146 ПК України - завищено суму витрат, що пов`язані з ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів (перевищення 10% ліміту) у розмірі 924615065,00 грн. (податок - 212661465,00 грн.);
		- порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР, п. 44.1 ст. 44, п.п. 138.1, 138.2, 138.6, 138.8, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України - до складу скоригованих валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, неправомірно віднесено вартість товарів, робіт, послуг по господарським операціям з ПАТ «НДІ «Техностандарт», ТОВ «Сенсор Україна», ТОВ «Атомпоставка», ТОВ «ТД «Агрінол», ТОВ «Прогрес XXI», ТОВ «Промкабельзбут», ТОВ Фірма «Електропостачзбут», ТОВ «Укренеготорг», ТОВ «Інтер-Юг», ПП «Комманд» ПП «Базіс Торг» та ПП «Візіт Торг» у розмірі 13294979,00 грн. (податок - 3315239,00 грн.);
		- порушення пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону №334/94-ВР - завищено суму амортизації у розмірі 50241184,00 грн. (податок - 12560296,00 грн.).
		З матеріалів справи також вбачається, що ДП «Енергоатом» відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №007230 та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ №167209 від 14 березня 2013 року зареєстроване Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 20 грудня 1996 року (номер запису в ЄДР 1 074 120 0000 000221). Узято на облік в органах державної податкової служби 26 грудня 1996 року за №36307 та станом на час проведення перевірки перебувало на обліку у відповідача згідно довідки про взяття на облік платника податків від 31 серпня 2012 року №86/18-321.
		Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ДП «Енергоатом» здійснює такі види діяльності: виробництво електроенергії; діяльність у сфері телевізійного мовлення; діяльність у сфері телевізійного мовлення; передача електроенергії; постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря; будівництво житлових і нежитлових будівель.
		На підставі акту перевірки 26 грудня 2012 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 126 9078315,00 грн. за основним платежем та у розмірі 268 627344,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
		За результатами адміністративного (досудового) оскарження, вказане рішення залишено без змін.
		Незгода з вказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
		Відповідно до п. 134.1 ст. 134, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, ст. 151, п.п. 152.1 - 152.4 ст. 152 Податкового кодексу України (тут і далі - на момент виникнення спірних правовідносин)   об`єктом оподаткування податку на прибуток є:
		- прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст. 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст. 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст. 152 цього Кодексу;
		- дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі ст. 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.
		До складу інших доходів включається вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче за звичайну ціну, а також суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.
		Основна ставка податку становить 16 відсотків. Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням п. 10 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу.
		Податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною п. 151.1 ст. 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі ст. 149 цього Кодексу. Податок, отриманий від діяльності, яка підлягає патентуванню відповідно до розділу XII цього Кодексу, підлягає сплаті до бюджету в сумі, яка визначена відповідно до цього розділу, і зменшена на вартість придбаних торгових патентів на право провадження такого виду діяльності.
		Доходи і витрати нараховуються з моменту їх виникнення згідно з правилами, встановленими цим розділом, незалежно від дати надходження або сплати коштів, якщо інше не встановлено цим розділом.
		Платник податку, який має у своєму складі відокремлені підрозділи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів, а також за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього розділу та зменшений на суму податку, сплаченого за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.
		Сума податку на прибуток відокремлених підрозділів за відповідний звітний (податковий) період визначається розрахунково виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми витрат відокремлених підрозділів такого платника податку в загальній сумі витрат цього платника податку.
		Вибір порядку сплати податку на прибуток, визначеного цим підпунктом, здійснюється платником податку самостійно до 1 липня року, що передує звітному, про що повідомляються контролюючі органи за місцезнаходженням такого платника податку та його філій (відокремлених підрозділів).
		Зміна порядку сплати податку протягом звітного року не дозволяється. При цьому відокремлені підрозділи подають контролюючому органу за своїм місцезнаходженням розрахунок податкових зобов`язань щодо сплати консолідованого податку, форма якого встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, виходячи з положень цього пункту. Рішення про сплату консолідованого податку поширюється також на відокремлені підрозділи, створені таким платником податку протягом будь-якого часу після такого повідомлення.
		Відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету за місцезнаходженням відокремлених підрозділів несе платник податку, у складі якого знаходяться такі відокремлені підрозділи.
		У разі якщо платник податку, який прийняв рішення про сплату консолідованого податку, сплачує авансовий внесок з податку згідно з пп. 153.3.2 п. 153.3 ст. 153 цього Кодексу, такий авансовий внесок сплачується за місцезнаходженням юридичної особи та її відокремлених підрозділів пропорційно питомій вазі суми витрат відокремлених підрозділів, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування відповідно до положень цього розділу, в загальній сумі таких витрат цього платника податку, визначених у останній податковій звітності, поданій таким платником податку.
		З наведеного вище вбачається, , що дохід відокремлених підрозділів визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст. ст. 135 - 137 ПК України, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст. ст. 138 - 143 ПК України, з урахуванням правил, встановлених ст. 152 Кодексу.
		Водночас, відокремлені підрозділи подають податковому органу за своїм місцезнаходженням розрахунок податкових зобов`язань щодо сплати консолідованого податку, форма якого встановлюється центральним органом державної податкової служби України, виходячи з положень цього пункту. Наказом ДПС України від 24 січня 2011 року №36 «Про затвердження форми Розрахунку податкових зобов`язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства та форми Повідомлення платника податку про прийняття рішення щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства» затверджено форму розрахунку податкових зобов`язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства та форму повідомлення платника податку про прийняття рішення щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства.
		Відповідно до п. п. 152.8, 152.9, 152.11 ст. 152 ПК України відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податків, зазначених у п. 153.3 ст. 153, ст. 156, ст. 160 цього Кодексу, несуть платники податку, які здійснюють відповідні виплати.
		Згідно п. 152.9 ст. 152 Податкового кодексу України звітними періодами для подачі податкової декларації є  календарний  квартал, півріччя, три квартали, рік.
		Декларація подається протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного періоду, що встановлено підпунктом 49.18.2 пунктом 49.18. статті 49 Податкового Кодексу.
		Відповідно до п. 152.11 ст. 153 Податкового кодексу України платники податку, дохід (прибуток) яких повністю та/або частково звільнено від оподаткуванням цим податком, а також ті, що проводять діяльність, яка підлягає патентуванню, ведуть окремий облік доходу (прибутку), який звільняється від оподаткування згідно з нормами цього Кодексу, або доходу, отриманого від діяльності, що підлягає патентуванню. При цьому: до складу витрат таких платників податку, пов`язаних з отриманням доходу (прибутку), що не звільняється від оподаткування, не включаються витрати, пов`язані з отриманням такого звільненого доходу (прибутку); сума амортизаційних відрахувань, нарахованих на основні засоби, що використовуються для отримання такого звільненого доходу (прибутку), не враховується у витратах, пов`язаних з отриманням доходу (прибутку), що не звільняється від оподаткування.
		У разі якщо основні засоби використовуються для отримання звільненого доходу (прибутку) та інших доходів (прибутків), які підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом на загальних підставах, витрати платника податку підлягають збільшенню на частку загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань, яка так відноситься до загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань звітного періоду, як сума доходів (прибутків), що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом на загальних підставах, відноситься до загальної суми доходів (прибутків) з урахуванням звільнених. Аналогічно відбувається розподіл витрат, що одночасно пов`язані як з діяльністю, дохід (прибуток) від провадження якої звільняється від оподаткування, так і з іншою діяльністю.
		Водночас, відповідно до абз. 2. п. 15 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України тимчасово, до 1 січня 2020 року, звільняються від оподаткування, зокрема, прибуток підприємств, отриманий ними від діяльності з одночасного виробництва електричної і теплової енергії з використанням біологічних видів палива та/або виробництва теплової енергії з використанням біологічних видів палива.
		З матеріалів справи вбачається, що ДП НАЕК «Енергоатом» за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року задекларовано звільнений від оподаткування прибуток підприємства відповідно до абз. 2. п. 15 підрозділу 4 Розділу ХХ Податкового кодексу України на загальну суму 6 781 803 164, 00 грн.
		Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.04.2010 р. по 30.06.2012 р. встановлено його заниження на загальну суму 1   658   107   057, 00 грн.
		Згідно із п.п. 30.1 - 30.3 ст. 30 ПК України, податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п. 30.2 цієї статті.
		Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
		Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.
		Положення щодо звільнення від оподаткування прибутку підприємства, отриманого ним від діяльності з одночасного виробництва електричної та теплової енергії та/або виробництва теплової енергії з використанням біологічних видів палива, було введено в дію із внесенням змін до Закону №334/94-ВР. Ці зміни внесено Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо сприяння виробництву та використанню біологічних видів палива» від 21 травня 2009 року №1391-VI, згідно преамбули якого визначено, що його метою є стимулювання виробництва та використання біологічних видів палива, розвитку в Україні національного паливного ринку на основі залучення біомаси, як відновлювальної сировини для виготовлення біологічних видів палива.
		Із набранням чинності положень ПК України норми Закону №1391-VI щодо звільнення від оподаткування прибутку підприємств, отриманого ними від одночасного виробництва електричної та теплової енергії та/або виробництва теплової енергії з використанням біологічних видів палива, не втратили чинності.
		Як встановлено судом, ДП «Енергоатом» до введення ПК України не користувався звільненням від оподаткування прибутку з одночасного виробництва електричної та теплової енергії та/або виробництва теплової енергії з використанням біологічних видів палива.
		Відповідно до ст. ст. 1, 15, 23 Закону України «Про теплопостачання» від 02 червня 2005 року №2633-IV (далі - Закон №2633-IV) виробництво теплової енергії - господарська діяльність, пов`язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору.
		Господарська діяльність з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії підлягає ліцензуванню в порядку, встановленому законом.
		Державне регулювання у сфері теплопостачання здійснюється Кабінетом Міністрів України; Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, крім суб`єктів господарської діяльності з теплопостачання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні чи поновлювані джерела енергії; Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, для суб`єктів господарювання у сфері теплопостачання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні чи поновлювані джерела енергії; Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до закону.
		Відповідно до ст. 16 Закону №2633-IV до повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, при регулюванні господарської діяльності суб`єктів відносин у сфері теплопостачання, крім систем з теплоелектроцентралями, ТЕС, АЕС, іншими когенераційними установками та установками, що використовують нетрадиційні або поновлювані джерела енергії, належать, зокрема, ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами).
		Статтею 17 Закону №2633-IV передбачено, що до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій при регулюванні діяльності у сфері теплопостачання належить ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах, що не перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами).
		Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що для отримання права на провадження діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії суб`єкт господарювання повинен отримати ліцензію, що видається НКРЕ.
		Тобто, відповідно до ПК України для підприємств, які звільняються від оподаткування прибутку згідно з абз. 2 п. 15 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України, необхідною умовою її застосування є здійснення діяльності із одночасного виробництва електричної і теплової енергії з використанням біологічних видів палива на підставі отриманих дозвільних документів на таку діяльність.
		У цьому контексті суд також звертає увагу на Постанову НКРЕ «Про затвердження Умов та правил (ліцензійних умов) провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії» від 26 квітня 2006 року № 540, відповідно до якої умови та правила (ліцензійні умови) провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії (далі - Ліцензійні умови) розроблені відповідно до Законів України «Про теплопостачання», «Про електроенергетику», «Про природні монополії», «Про захист економічної конкуренції».
		Дія цих Ліцензійних умов поширюється на суб`єктів господарювання при провадженні ними господарської діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії (п.1.2).
		Ліцензована діяльність - господарська діяльність з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на право провадження якої ліцензіат отримав ліцензію (п. 1.3)
		Разом з тим, позивачем на підтвердження наявності права на використання пільги передбаченої абз. 2. п. 15 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України не надано ліцензії, яка б надавала право на вироблення теплової енергії.
		При цьому, посилання позивача на постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України «Про затвердження тарифу ДП «НАЕК» «Енергоатом» на виробництво теплової енергії, виробленої на атомних електростанціях» від 30 грудня 2009 року №1573, від 20 січня 2011 року №33 та «Про встановлення тарифів ДП «НАЕК» «Енергоатом» на відпуск електричної енергії та виробництво теплової енергії, вироблених на атомних електростанціях» від 23 грудня 2011 року №94, від 23 лютого 2012 року №124, як на доказ того, що позивач є одночасно виробником електричної та теплової енергії, оскільки чинним законодавством чітко передбачено, що виробництво, транспортування, постачання теплової енергії підлягає ліцензуванню суд вважає необґрунтованими. Належним доказом, що посвідчує таке ліцензування є відповідна ліцензія на виробництво теплової енергії.
		Окремо суд зазначає щодо доводів позивача про відсутність до 2013 року органу, відповідального за видачу ліцензій з виробництва теплової енергії атомними електростанціями. Так, судом встановлено, що Указом Президента України від 23 листопада 2011 року № 1059/2011 затверджено Положення  про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, відповідно до якого основними завданнями НКРЕ є, зокрема, державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій та  суб`єктів господарювання,  що провадять діяльність на суміжних ринках,  у сферах  електроенергетики,  теплопостачання в частині діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних  електростанціях  і  когенераційних  установках  та  установках  із використанням нетрадиційних  або   поновлюваних   джерел   енергії (далі -   сфера   теплопостачання),  на  ринках  природного  газу, нафтового (попутного) газу,  газу (метану)  вугільних  родовищ  та газу   сланцевих   товщ   (далі   -   природний   газ),  нафти  та нафтопродуктів. Разом з тим, п. 4 встановлено, що НКРЕ відповідно до покладених на неї завдань:  здійснює ліцензування господарської  діяльності  у  сферах електроенергетики,  теплопостачання  та  нафтогазовому  комплексі, видає ліцензії на право провадження діяльності з  виробництва електричної енергії  в  обсягах,  що  перевищують рівень, установлений ліцензійними умовами;комбінованого виробництва теплової та електричної енергії; передачі та постачання електричної енергії; виробництва теплової   енергії  на  теплоелектроцентралях  та установках з використанням нетрадиційних або  поновлюваних  джерел енергії; транспортування нафти, нафтопродуктів  магістральним трубопроводом,  транспортування природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ трубопроводами та їх розподілу; постачання природного  газу,  газу (метану) вугільних родовищ за регульованим та нерегульованим тарифом; зберігання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ в обсягах, що перевищують рівень, установлений ліцензійними умовами.
		З урахуванням наведеного зазначені доводи позивача суд визнає необґрунтованими.
		Окрім цього, під час дослідження матеріалів справи встановлено, що згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України відносно ДП «Енергоатом» такого виду діяльності за КВЕД, як виробництво теплової енергії не має.
		У ході судового розгляду справи судом також встановлено, що виробниками одночасно електричної і теплової енергії та/або з використанням біологічних видів палива є лише чотири відокремлені підрозділи ДП «Енергоатом», а саме ВП «Запорізька АЕС», ВП «Рівненська АЕС», ВП «Хмельницька АЕС» та ВП «Южно-Українська АЕС».
		Разом з тим, суд вважає за  необхідне зазначити щодо доводів позивача щодо того, що розділом 3 Статуту ДП «Енергоатом» визначено мету та предмет діяльності підприємства, зокрема, пп. 3.3.8 п. 3.3 якого передбачено такий вид діяльності, як виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії.
		Суд зазначає, що Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) - це класифікатор видів економічної діяльності, згідно із Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики «Про затвердження та скасування національних класифікаторів» № 457 від 11.10.2010 р. (далі - Наказ №457). Його головна мета - визначати та кодувати основні та другорядні види економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців.
		Класифікація видів економічної діяльності є складовою системи національних класифікаторів. КВЕД розроблено на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 04.05.93 р. № 326 «Про Концепцію побудови національної статистики України та Державну програму переходу на міжнародну систему обліку і статистики». 
		Разом з тим, код КВЕД підприємства є важливим при визначенні класу професійного ризику для нарахування та сплати ЄСВ (ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI). Окремі коди КВЕД згадуються в приписах Податкового кодексу України. Тобто, вони важливі для платників ПДВ та єдиноподатників. 
		Водночас, суд звертає увагу, що зазначення у статуті будь-якої компанії переліку видів діяльності чи зазначення певного виду як основного саме собою не є доказом фактичного здійснення всіх цих видів діяльності чи здійснення певного виду діяльності саме як основного.
		З урахуванням наведеного, посилання позивача на положення Статуту, в якому визначено за мету та предмет діяльності підприємства такий вид діяльності, як виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії не є належним та достатнім доказом для підтвердження права позивача на використання податкової пільги.
		Відтак, позивачем не надано суду належних та достатніх доказів того, що в межах спірних правовідносин мало місце виробництво та реалізація ДП «Енергоатом» електричної та теплової енергії, прибуток за якою підлягає звільненню від оподаткування.
		Суд також вважає доцільними посилання під час судового розгляду на приписи п. 5.9 ст. 5 Закону №334/94-ВР платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).
		Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.
		У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.
		З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті: ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої вартості однорідних запасів; вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю).
		Для всіх одиниць податкового обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.
		У разі обрання платником податку методу оцінки вартості вибуття запасів зміна такого методу протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.
		Згідно наданих позивачем наказів «Про облікову політику» від 21 листопада 2008 року №1150, від 24 грудня 2009 року №1137 та додатків до них, визначено бухгалтерський облік запасів: оцінка ядерного палива при завантаженні в активну зону, продажу та іншому вибутті здійснюється за методом середньозваженої собівартості за кожним видом ядерного палива. Вартість ядерного палива, що списується із активної зони на витрати, визначається згідно з діючою Методикою планування та списання витрат ядерного палива на виробництво електричної та теплової енергії на АЕС України з реакторами типу ВВЕР, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 18 червня 2004 року №331.
		Для енергогенеруючих підприємств, визнаних такими згідно із класифікацією видів економічної діяльності, норми цього пункту застосовуються для податкового періоду, що дорівнює звітному податковому року.
		Податковий облік приросту (убутку) балансової вартості запасів, які використовуються з метою виробництва електроенергії за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України, здійснюється за наслідками звітного (податкового) року, а решта запасів підлягає коригуванню в загальному порядку.
		При поданні податкової (звітної) декларації з податку на прибуток в додатку К1/1 до декларації, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року №143, передбачено таблицю 1 «Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів», яка заповнюється саме у відповідності п. 5.9 ст. 5 Закону №334/94-ВР та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року №246 (далі - П(С)БО 9).
		Відповідно до ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік, та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
		Згідно із п.п. 4, 6, 8 П(С)БО 9 запаси - це активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.
		Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають, зокрема сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб; незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу.
		Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.
		У п. 9 П(С)БО 9 наведено складові, з яких складається первісна вартість запасів, що придбані за плату, зокрема ціна договору без податку на додану вартість, транспортно-заготівельні витрати, суми ввізного мита, інші витрати, які безпосередньо пов`язані з придбанням запасів і доведенням: їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.
		При цьому, порядок ведення обліку витрат на ядерне паливо на підприємствах атомної енергетики регламентується: галузевими методичними рекомендаціями з формування собівартості виробництва, передачі та постачання електричної і теплової енергії, затвердженими наказом Міністерства палива та енергетики України від 20 вересня 2001 року№447; методикою планування та обліку витрат на ядерне паливо на АЕС України з ВВЕР, затвердженої Державним комітетом України по використанню атомної енергії 13 листопада 1997 року (ГНД 95.1.07.03.030-97); методикою планування та обліку витрат ядерного палива на виробництво електричної та теплової енергії на АЕС України з реакторами типу ВВЕР, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України (ГНД 95.1.07.03.056-2004).
		Ядерне паливо - це актив, перебуває в процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва (енергії) та в активній зоні є складовою технологічного процесу, оскільки воно бере участь у процесі виробництва електричної (теплової) енергії протягом тривалого циклу і поступово переносить свою вартість на вартість виробленої продукції (енергії), що підтверджується бухгалтерськими рахунками 20.3 «Ядерне паливо» та 39 «Витрати майбутніх періодів».
		Відповідно до п. 6.1 Методики планування та обліку витрат ядерного палива на виробництво електричної та теплової енергії на АЕС України (ГНД 95.1.07.03.030-97), розподіл вартості ядерного палива на виробництво електричної та теплової енергії проводиться на підставі визначення вартості, палива, що витрачене на вироблену за певний період електроенергію, та вартості ядерного палива, витраченого на відпущене за певний період тепло.
		Отже, у бухгалтерському обліку підприємств-виробників витрати на ядерне паливо списуються поступово відповідно до обсягу виробленої електричної та теплової енергій. Тобто, ядерне паливо в активній зоні є складовою незавершеного технологічного процесу, оскільки воно безпосередньо бере участь у процесі виробництва електричної енергії протягом тривалого циклу і поступово переносить свою вартість на вартість виробленої продукції (електроенергії).
		При веденні платниками податку податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості ядерного палива враховується балансова вартість залишків такого палива у вузлах свіжого ядерного палива та в активній зоні.
		При завантаженні ядерного палива в активну зону реактора, продажі та іншому вибутті з вузлів свіжого палива здійснювати його оцінку за методом середньозваженої собівартості.
		При списанні вартості ядерного палива із активної зони реакторів на витрати підприємства здійснювати його оцінку за методом середньозваженої собівартості.
		Отже, вартість залишків запасів за даними податкового обліку, що наведені в розрахунках приросту/убутку (додаток К1/1 до декларацій з податку на прибуток) повинні співпадати з даними бухгалтерського обліку.
		У податковому обліку відокремлених підрозділів підприємства витрати по придбанню ядерного палива включаються до складу валових витрат при оприбуткуванні, але не враховуються у складі вартості залишків на початок та кінець податкових періодів при розрахунку приросту/убутку, частина вартості ядерного палива, яка не використана (не списана) на виробництво електричної енергії рахується на рахунку 203.
		При цьому, у ході судового розгляду справи судом встановлено, що на початок звітного періоду вартість запасів ядерного палива була меншою від вартості запасів на кінець відповідних звітних періодів, чим порушено вимоги п. 5.9 ст. 5 Закону №334/94-ВР: різниця не включена до складу валових доходів.
		Щодо встановлених відповідачем в акті перевірки порушень позивачем вимог пп. 7.3.2, 7.3.3 п. 7.3 ст. 7, пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону №334/94-ВР суд зазначає наступне.
		Відповідно до пп. 5.2.9 п. 5.2 ст. 5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми витрат по операціях, передбачених п. 5.9 цієї статті та ст. 7 цього Закону.
		Згідно із пп. 7.3.1 - 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону №334/94-ВР доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв`язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв`язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.
		Витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями пп. 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і не підлягають перерахуванню у зв`язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.
		Балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).
		У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення).
		Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.
		Для цілей цього підпункту під терміном «заборгованість» розуміються: основна сума (непогашена частина основної суми) фінансового кредиту, депозиту (вкладу); сума процентів, нарахованих на таку основну суму фінансового кредиту, депозиту (вкладу), строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду; вартість (непогашена частина вартості) об`єкта фінансового лізингу; платежі за такий об`єкт фінансового лізингу, строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду; балансова вартість цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, а також товарних чи фондових деривативів, якщо інше не встановлено нормами цього Закону.
		Відповідно до пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону №334/94-ВР датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є нерезидентами, резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у ст. 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у п. 7.2 ст. 7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб`єктами згідно із законодавством, - є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).
		А тому, на виконання вимог Закону №334/94-ВР балансова вартість іноземної валюти для визначення валових витрат, понесених платником податку в іноземній валюті, розраховується шляхом перерахування в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів або витрат.
		Щодо встановлених відповідачем в акті перевірки порушень позивачем вимог п. 144.1 ст. 144, п.п. 146.11, 146.21 ст. 146 ПК України щодо завищення суми витрат, що пов`язані з ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів (перевищення 10% ліміту), суд зазначає наступне.
		Відповідно до п. 144.1 ст. 144, п.п. 146.11, 146.12 ст. 146 ПК України, амортизації підлягають витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року.
		Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних із ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що приводить до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єктів у сумі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об`єкт основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт та поліпшення.
		Сума витрат, що пов`язана з ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.
		Згідно з пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону №334/94-ВР платники податку мали право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов`язані з поліпшенням основних фондів, що підлягали амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.
		При цьому, відповідно до п. 6 підрозділу 4 розділу XX ПК України для визначення переліку об`єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за групами відповідно до п. 145.1 ст. 145 цього Кодексу з метою нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу застосовуються дані інвентаризації, проведеної за станом на 1 квітня 2011 року.
		Вартість, яка амортизується, по кожному об`єкту основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів визначається як первісна (переоцінена) з урахуванням капіталізованих витрат на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкції тощо, а також суми накопиченої амортизації за даними бухгалтерського обліку на дату набрання чинності розділом III цього Кодексу.
		Норми цього підпункту поширюються також на платників податку у разі їх переходу із спрощеної системи оподаткування на загальну.
		До переоціненої вартості основних засобів не включається сума дооцінки основних засобів, що проведена після 1 січня 2010 року.
		Якщо загальна вартість усіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку менша, ніж загальна вартість усіх груп основних фондів за даними податкового обліку на дату набрання чинності розділом III цього Кодексу, то тимчасова податкова різниця, яка виникає в результаті такого порівняння, амортизується як окремий об`єкт із застосуванням прямолінійного методу протягом трьох років.
		Строк корисного використання об`єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів для нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу визначається платником податку самостійно з урахуванням дати введення їх в експлуатацію, але не менше мінімально допустимих строків корисного використання, визначених п. 145.1 ст. 145 цього Кодексу.
		Первісна вартість основних засобів не збільшується на вартість придбання або поліпшення після дати набрання чинності розділом III цього Кодексу в частині витрат, віднесених на збільшення балансової вартості об`єктів до такої дати.
		Враховуючи те, що розділ 3 ПК України набрав чинності з 01 квітня 2011 року, платник податків розраховує 10 відсотковий ліміт витрат, пов`язаних з ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів за сумою сукупної балансової вартості всіх груп, основних засобів станом на 01 січня 2011року, визначений у декларації за 1 квартал 2011 року.
		Сума витрат, що пов`язана з ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів, у другому, другому і третьому кварталах та другому-четвертому кварталах 2011 року не повинна перевищувати 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року (станом на 01 січня 2011 року) за виключенням витрат з ремонту та поліпшенням об`єктів основних засобів, включених до складу валових витрат у першому кварталі 2011 року.
		Перевіркою встановлено, що балансова вартість всіх груп основних засобів ДП «Енергоатом» на початок звітного року (станом на 01 січня 2011 року) становить 1143706904,00 грн. А тому, сума витрат, що пов`язана з ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів, у 2, 2-3 та 2-4 кварталах 2011 року, яка не повинна перевищувати 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року (станом на 01 січня 2011 року) за виключенням витрат з ремонту та поліпшенням об`єктів основних засобів, включених до складу валових витрат у першому кварталі 2011 року становить 838701792,00 грн. Сума витрат, що пов`язана з ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів у 1, 2, 2-3, 2-4 кварталах 2011 року становить 2068321970,00 грн.
		Завищення суми витрат, що пов`язана з ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів, у 1, 2, 2-3, 2-4 кварталах 2011 року становить 924615065,00 грн.
		Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог п. 144.1 ст. 144, п.п. 146.11, 146.21 ст. 146 ПК України з приводу завищення суми витрат, що пов`язані з ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів.
		Суд також погоджується з висновками відповідача про порушення позивачем вимог пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону №334/94-ВР щодо завищення суми амортизації у розмірі 50241184,00 грн. виходячи з наступного.
		Відповідно до пп. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1, пп. 8.3.1 - 8.3.5 п. 8.3 ст. 8 Закону №334/94-ВР, під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.
		Амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов`язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.
		Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду (далі - розрахункові квартали).
		Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених п. 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.
		Суми амортизаційних відрахувань вилученню до бюджету не підлягають, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків, зборів (обов`язкових платежів).
		Балансова вартість групи основних фондів (окремого об`єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу визначається за формулою: Б(а) = Б(а-1) + П(а-1) - В(а-1) - А(а-1), де: Б(а) - балансова вартість групи (окремого об`єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу; Б(а-1) - балансова вартість групи (окремого об`єкта основних фондів групи 1) на початок кварталу, що передував розрахунковому; П(а-1) - сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації, протягом кварталу, що передував розрахунковому; В(а-1) - сума виведених з експлуатації основних фондів (окремого об`єкта основних фондів групи 1) протягом кварталу, що передував розрахунковому; А(а-1) - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому.
		Облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення групи 1, ведеться по кожній окремій будівлі, споруді або їх структурному компоненту та в цілому по групі 1 як сума балансових вартостей окремих об`єктів такої групи.
		Облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4, ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів. При цьому окремий облік балансової вартості індивідуальної матеріальної цінності, що входить до складу основних фондів груп 2, 3 або 4, з метою оподаткування не ведеться.
		Згідно з пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону №334/94-ВР (в редакції до 01 січня 2004 року), норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал): група 1 - 1,25 відсотка; група 2 - 6,25 відсотка; група 3 - 3,75 відсотка; група 4 - 15 відсотків.
		Платник податку може прийняти рішення про застосування інших норм амортизації, що не перевищують норм, визначених цим підпунктом.
		Тобто, Законом №334/94-ВР встановлено застосування норм амортизації окремо по основних засобах, які введено в експлуатацію до 01 січня 2004 року та по основних засобах, які введено в експлуатацію після 01 січня 2004 року Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 01 липня 2004 року №1957-IV встановлено для цілей податкового обліку платники податку зобов`язані вести окремий облік витрат, понесених у зв`язку з придбанням, спорудженням та/або поліпшенням основних фондів, що здійснюються після 01 січня 2004 року.
		Суд звертає увагу, що позивачем не надано належних та достатніх доказів в обґрунтування правовірності формування сум амортизації у розмірі 50241184,00 грн.
		Крім того, відповідач також стверджував, що позивачем протиправно у перевіряємому періоді формувались валові витрати, зокрема, по господарським операціям з ТОВ «Оцінювальна компанія «ДК-Експерт», ПАТ «НДІ «Техностандарт», ТОВ «Сенсор Україна», ТОВ «Атомпоставка», ТОВ «ТД «Агрінол», ТОВ «Прогрес XXI», ТОВ «Промкабельзбут», ТОВ Фірма «Електропостачзбут», ТОВ «Укренеготорг», ТОВ «Інтер-Юг», ПП «Комманд» ПП «Базіс Торг» та ПП «Візіт Торг», в обґрунтування чого посилався, зокрема, на неможливість встановлення якими силами та засобами контрагенти позивача виконували свої зобов`язання за договорами.
		Разом з тим,  під час розгляду справи встановлено, що відповідачу у ході перевірки не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду робіт (послуг) та у сукупності підтверджують їх фактичне (реальне) виконання.
		Внаслідок відсутності у контрагентів відповідних ресурсів, неможливості виконання ними господарських операцій, за такими операціями оформлювалися окремі первинні документи без фактичного виконання платниками податків обумовлених операцій, чим створювалася видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Складені за такими операціями первинні документи, у тому числі податкові накладні, внаслідок «безтоварності» операцій, є юридично дефектними та не створюють правових наслідків для цілей формування спірних сум податкових вигод, що, відповідно, зумовлює висновок суду про відсутність у позивача підстав для формування таких валових витрат.
		Згідно з п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
		Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
		Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
		Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
		Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
		Відтак, платник податків може формувати валові витрати у разі реального придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності що, у першу чергу, має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статусу первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати.
		Згідно зі ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
		Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
		Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
		В інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) №742/11/13-11 зазначено, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
		Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
		Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
		Дослідивши та оцінивши надані позивачем відповідачу копії документів, суд дійшов висновку, що вони не є достатнім доказом реальності фінансово-господарських відносин позивача із вказаними контрагентами, а також здійснення ними реальних господарських операцій.
		З урахуванням зазначено суд не вбачає за доцільне посилання позивача на висновки, наведені у судових рішеннях у справах №№826/3451/13-а, 826/10564/13-а.
		Підсумовуючи вище викладене, зважаючи на факт не підтвердження документально реальності господарських операцій за участю позивача та його контрагентів, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків відповідача щодо протиправного завищення позивачем валових витрат по господарським операціям із вказаними контрагентами.
		З урахуванням наведеного, підсумовуючи усе вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість прийняття відповідачем оскаржуваного рішення та, як наслідок, відсутність підстав для його скасування.
		За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
		Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Відповідач довів перед судом правомірність своїх дій та прийнятих рішень, натомість доводи позивача не знайшли своє підтвердження та обґрунтування.
		Розподіл судових витрат відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.
		Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		В И Р І Ш И В:
		У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01031, м. Київ, вул. Назарівська, 3, ЄДРПОУ 24584661) до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (04119, місто Київ, вул. Дегтярівська, 11-Г, ЄДРПОУ 43141471) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 грудня 2012 року № 0001224110 - відмовити повністю.
		Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Повний текст рішення суду складено 11 жовтня 2021 року.
		          Суддя                                                                                                Є.В. Аблов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...