Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/15587/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 13.10.2021. Зареєстровано: 13.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 18.10.2021.

Номер судового провадження: 1-кп/752/37/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42015110000000216

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 752/15587/15-к 
		Провадження № 1-кп/752/37/21 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12.10.2021 року                            м. Київ
		Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
		головуючого судді             ОСОБА_1 
		при секретарях             ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		                        ОСОБА_4 , ОСОБА_5 
		за участю прокурорів         ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		                        ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , 
		                        ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
		                        ОСОБА_12 
		захисників                 ОСОБА_13 , ОСОБА_14 
		обвинуваченого             ОСОБА_15 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві кримінальне провадження відносно
		ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Селидове Донецької області, громадянина України, освіта вища, одруженого, має на утриманні неповнолітніх дитей, 2002, 2006 та 2012 року народження, працюючого на посаді заступника начальника Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 369-2 ч. 2 КК України, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Згідно пред`явленого обвинувачення ОСОБА_15 , перебуваючи на посаді заступника начальника Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві, 13.05.2015 року о 14 годині 15 хвилин, перебуваючи в салоні автомобіля "Тойота", поблизу офісного центру "Тауер", розташованого за адресою: місто Київ, вулиця Льва Толстого, 57, одержав від представника ТОВ «Ресурс Трейдінг Україна» ОСОБА_16 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в розмірі 70 000 гривень за вплив, обумовлений авторитетом та наявністю у ОСОБА_15 зв`язків з іншими службовими особами у зв`язку із займаною на той час посадою у сфері державної реєстрації права власності, через невстановлених під час досудового розслідування осіб, за прийнятття посадовою особою Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України рішення щодо державної реєстрації за ТОВ «Ресурс Трейдінг Україна» частки майна на нежиле приміщення, що розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Сергія Струтинського, будинок 8, літера А, загальною площею 708, 1 кв.м., та обіцянку здійснити вплив на прийняття рішення щодо оформлення та видачі свідоцтва про право власності за ТОВ «Ресурс Трейдінг Україна» частки майна на нежиле приміщення, що розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Сергія Струтинського, будинок 8, літера А, загальною площею 708, 1 кв.м. посадовою особою реєстраційної служби Головного упраління юстиції у місті Києві, уповноваженою, відповідно до примітки до ст. 369-2 КК України (в редакції від 26.04.2015 року) на виконання функцій держави.
		Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_15 були кваліфіковані за ст. 369-2 ч. 2 КК України (в редакції від 26.04.2015 року) як одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, та обіцянку здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
		Обвинувачений ОСОБА_15 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав та показав суду про те, що у 2014 році його було призначено на посаду заступника начальника Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві. У жовтні 2014 року його було звільнено із займаної посади. В кінці листопада 2014 року до нього звернувся його давній товариш ОСОБА_16 за консультацією щодо порядку виділення зі спільної власності майна в натурі, у зв`язку з чим він проконсультував його з приводу вказаного питання. Після чого ОСОБА_16 приїхав до офісу ТОВ "МІСЬКСПЕЦЕКСПЕРТ" по вулиці Костьольній в місті Києві, засновником якого є його дружина, та у присутності інженера з інвентаризації майна в ТОВ «Міськспецексперт»  ОСОБА_17 , було визначено авансовий платіж - 16000 гривень, кінцева сума мала бути визначена після виконання умов договору, після чого укладено Договір №547 про надання послуг між ТОВ «Міськспецексперт» та ТОВ "Ресурс Трейдінг Україна", у звязку з чим  ОСОБА_16 було внесено авансовий платіж - 16 000 гривень. 09.02.2015 року його було поновлено на посаді заступника начальника Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві. Приблизно у цей же час ОСОБА_16 повідомив йому про те, що скоро розрахується за всю виконану роботу та на початку травня ОСОБА_16 повідомив, що отримав всі документи на право власності та попросив зустрітися. Проконсультував ОСОБА_16 про необхідність отримання рішення Господарського суду міста Києва та подачі вказаних документів до Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України через Центр надання адміністративних послуг. Після чого, реєстратор отримує документи в електронному файлі та згодом приймається рішення щодо видачі або відмови у видачі свідоцтва на право власності. 13 травня 2015 року вранці ОСОБА_16 зателефонував йому, а він у свою чергу повідомив його про необхідність розрахуватися з ОСОБА_17 , оскільки ОСОБА_16 було сплачено лише авансовий платіж. Після чого ОСОБА_16 приїхав до місця його роботи та у салоні свого автомобіля "Тойота Фуджи" останній передав йому грошові кошти в розмірі 70 000 гривень за виконані роботи ТОВ «Міськспецексперт», відповідно до Додаткової угоди №2 від 03.12.2014 року, для подальшої передачі їх до офісу, засновником якого була його дружина. В подальшому його було затримано.
		В ході судового розгляду були досліджені наступні докази, надані стороною обвинувачення.
		Так, свідок ОСОБА_16 показав суду про те, що він у 2014 році зустрів свого знайомого ОСОБА_15 та звернувся до нього за консультацією, оскільки ОСОБА_15 є фахівцем з реєстрації права власності. Останній порадив йому, які необхідно зібрати документи та до якої організації потрібно звернутись. В кінці квітня 2014 року ОСОБА_15 ще декілька разів консультував його та повідомив, що для отримання свідоцтва на право власності йому необхідно надати 5000 доларів США, у зв`язку з чим він повідомив, що вказана сума є непомірною та ОСОБА_15 зменшив розмір до 3000 доларів США. Зазначив, що ОСОБА_15 неодноразово телефонував йому та зазначав про необхідність надати неправомірну вигоду за видачу свідоцтва про право власності, у зв`язку з чим він звернувся до Департаменту протидії злочинності у сфері економіки Міністерства внутрішніх справ України із заявою про вчинення кримінального правопорушення. Після чого, співпрацюючи з органами поліції, він призначив зустріч ОСОБА_15 та у салоні свого автомобіля передав йому неправомірну вигоду - грошові кошти у розмірі 70 000 гривень, після чого ОСОБА_15 було затримано. 
		Свідок ОСОБА_18 показала суду про те, що вона працювала на посаді головного спеціаліста Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, до її повноважень входив: розгляд заяви про державну реєстрацію права власності та інших речових прав. Зазначила, що рішення про державну реєстрацію приймає державний реєстратор Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, яке вносить до електронного реєстру, після чого вказане рішення в електронному вигляді передається державному реєстратору територіального управління, який вносить відповідні дані до бази даних та приймає відповідне рішення щодо можливої видачі свідоцтва. Зазначила, що жодних вказівок щодо реєстрації їй не надходили. Обвинуваченого ОСОБА_15 особисто вона не знає. Також зазначила, що наявність рішення у електронному вигляді є підтвердженням права власності, не зважаючи на наявність свідоцтва про право власності в паперовому вигляді.
		Свідок ОСОБА_19 показав суду про те, що він з 2013 року по 2015 рік працював на посаді головного спеціаліста Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві, і до його обов`язків входило прийом документів та передача вказаних документів на розгляд, однак до його компетенції не входять питання з приводу розгляду вказаних заяв. В ході судового розгляду вказаному свідку було пред`явлено картку прийому заяви №20609531 від 09.04.2015 року (т. 1 а.с. 32-33), на що останній пояснив, що підпис його, ним було прийнято вказану заяву, однак порядок проходження документів йому не відомий, вказівок щодо реєстрації вказаної заяви йому ніхто не надавав.
		Витяг з кримінального провадження №42015110000000216 від 05.05.2015 року, згідно якого 05.05.2015 до ЄРДР внесено повідомлення про злочин за ст. 368 ч. 3 КК України, заявником зазначено - матеріали правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень (т.1 а.с. 1).
		Витяг з кримінального провадження №42015110000000216 від 06.05.2015, згідно якого 05.05.2015 до ЄРДР внесено повідомлення про злочин за ст. 14 ч. 1, 368 ч. 3 КК України, заявником зазначено - матеріали правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень (т.1 а.с.4).
		Повідомлення про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015110000000216 за фактом готування до отримання посадовими особами органу державної влади неправомірної вигоди, поєднане з вимаганням (т. 1 а.с. 6).
		Постанова про визначення підслідності від 14.05.2015 року, згідно якої визначено підслідність у кримінальному провадженні № 42015110000000216 за слідчим управлінням прокуратури Київської області (т.1 а.с.13-14).
		Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 05.05.2015 року, згідно якого головний оперуповноважений-інспектор ДПЗСЕ МВС ОСОБА_20 прийняв усну заяву від ОСОБА_16 про вимагання неправомірної вигоди (т. 1 а.с. 17-18);
		Диск, наданий ОСОБА_16 з стенограмою запису розмови між ОСОБА_16 та ОСОБА_15 , яку ОСОБА_16 записував на власний диктофон (т.1 а.с. 22-24).
		Письмова згода ОСОБА_16 на залучення до конфіденційного співробітництва та проведення інших негласних дій (т.1 а.с. 47).
		Постанова від 06.05.2015 року про залучення ОСОБА_16 до конфіденційного співробітництва та проведення інших негласних слідчих дій (т.1 а.с. 50-51).
		Протокол огляду та вручення грошових коштів, отриманих в ДФЗБО МВС України, ОСОБА_16 , якого було залучено до конфіденційного співробітництва та проведення інших негласних слідчих (розшукових) дій від 13.05.2015 з переписом серій та номерів грошових купюр та фотокопії вказаних грошових купюр (т.1 а.с. 90-127).
		Копія протоколу затримання ОСОБА_15 від 13.05.2015 року, згідно якого 13.05.2015 року о 14 годині 20 хвилин у місті Києві по вулиці Льва Толстого, 57, було затримано ОСОБА_15 та вилучено грошові кошти в сумі 140 гривень та мобільні телефони "Samsung" та "Iphone" (т.1 а.с. 128-134).
		Протокол огляду від 28.05.2015 року, згідно якого було оглянуто мобільні телефони "Samsung" та "Iphone" та встановлено останні виклики, вхідні, вихідні, пропущені дзвінки, диспетчер викликів (т.1 а.с. 135-141).
		Постанова про визнання речовими доказами та долучення їх до матеріалів кримінального провадження від 01.06.2015 року, згідно якої визнано речовими доказами, в тому числі мобільний телефон марки "Samsung" модель GT-E 1200i, imei НОМЕР_1 з сім-картою мобільного оператора «Life» (т.1 а.с.142-143).
		Протокол огляду документів (речей) від 25.06.2015 року, згідно якого проведено огляд речей, вилучених 13.05.2015 року у ОСОБА_15 під час його затримання, в тому числі, мобільного телефону марки "Iphone", в частині телефонних з`єднань та смс-листування (т.1 а.с. 144-174).
		Постанова про визнання речовими доказами та долучення їх до матеріалів кримінального провадження від 25.06.2015 року, згідно якої визнано речовим доказом мобільний телефон марки "Iphone" (т.1 а.с.175-176).
		Протокол проведення освідування від 13.05.2015 року, в ході якого руки та піджак ОСОБА_15 просвічено ультрафіолетовою лампою. На правій руці виявлено одне свічення, схоже на точкове свічення. На лівій руці та на піджаку свічення не виявлено. З правої та лівої рук ОСОБА_15 взято змиви на окремі стерильні серветки. Піджак ОСОБА_15 вилучено та поміщено до поліетиленового пакету (т.1 а.с. 208-211).
		Протокол огляду місця події від 13.05.2015 року, згідно якого в автомобілі «Тойота Фуджи Крузер», який розташований за адресою: місто Київ, вулиця Льва Толстого, 57, між передніми водійськими та пасажирським сидіннями виявлено конверт білого кольору формату А4 з грошовими коштами номіналом по 500 гривень, загальною сумою 70 000 гривень (т.1 а.с.212-217).
		Висновок експерта №360хс від 10.07.2015 року, згідно якого на внутрішній та зовнішній поверхні паперового конверта та на грошових купюрах, а саме на 140 купюрах номіналом по 500 гривень виявлено сліди спеціальної хімічної речовини, яка однакова за своїми фізико-хімічними властивостями із спеціальною хімічною речовиною, наданою в якості зразка порівняння на аркуші паперу формату А4. На правій внутрішній верхній прорізній кишені, яка розміщена в підкладці піджака ОСОБА_15 , виявлено сліди спеціальної хімічної речовини, яка однакова за своїми фізико-хімічними властивостями із спеціальною хімічною речовиною, наданою в якості зразка порівняння на аркуші паперу формату А4. На серветках з волокнистого матеріалу, якими було зроблено змиви з лівої та правої рук ОСОБА_15 та на серветці з волокнистого матеріалу, яка надана в якості контролю серветки, сліди спеціальної хімічної речовини, в межах чутливості використаних методів дослідження, не виявлено(т.1 а.с. 221-230).
		Протокол обшуку від 13.05.2015 року на виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.05.2015 року, згідно якого було проведено обшук у офісному приміщенні «Міськспецексперт», за адресою: місто Київ, вулиця Костьольна, 10, офіс 26, і директором ТОВ «Міськспецексперт» - ОСОБА_21 було добровільно видано журнал реєстрації договорів ТОВ «Міськспецексперт», який прошитий та пронумерований та складається з 80 аркушів (т.2 а.с.50-54).
		Протокол огляду від 14.05.2015 року, згідно якого оглянуто журнал реєстрації договорів ТОВ «Міськспецексперт», на 49 аркуші якого міститься запис "Договір 547, 03.12.14 ТОВ "Ресурс Трейдінг Україна", Струтинського Сергія, буд 8, 16 000, знак +, акт вик робіт" (т. 2 а.с.55-59).
		Постанова про визнання речовим доказом та долучення його до матеріалів кримінального провадження від 14.05.2015 року, згідно якої визнано речовим доказом журнал реєстрації договорів ТОВ «Міськспецексперт» (т. 2 а.с. 60-61).
		Копія Положення про реєстраційну службу Головного управління юстиції у місті Києві (т. 2 а.с.97-102).
		Копія особової справи ОСОБА_15 , згідно якої 27.10.2014 року ОСОБА_15 було звільнено, після чого 09.02.2015 року поновлено на посаді заступника начальника Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві (т. 2 а.с.103-252).
		Постанова про проведення негласної слідчої дії контролю за вчиненням злочину  імітування обстановки злочину із застосуванням заздалегідь ідентифікованих засобів (грошових коштів) від 07.05.2015 року, згідно якої прокурором постановлено провести негласну слідчу (розшукову) дію - контроль за вчиненням злочину  імітування обстановки злочину із застосуванням заздалегідь ідентифікованих засобів (грошових коштів) стосовно ОСОБА_15 , строком на 30 діб; проведення вказаної слідчої дії доручено слідчому слідчого відділу управління прокуратури Київської області ОСОБА_22 спільно зі співробітниками ДПЗСЕ МВС України; залучено до проведення вказаної слідчої дії ОСОБА_16 ; для використання під час проведення вказаної слідчої дії застосувати заздалегіть ідентифіковані засоби - грошові кошти у сумі згідно висунутої вимоги, які отримати в ДФЗБО МВС України (т.3 а.с. 1-3).
		Ухвала слідчого судді Апеляційного суду м. Києва від 07.05.2015 року, згідно якої надано дозвіл на проведення негласної слідчої дії щодо ОСОБА_15 , а саме:аудіо-, відео контроль особи строком на 60 діб з моменту винесення ухвали (т.3 а.с. 20-22).
		Ухвала слідчого судді Апеляційного суду м. Києва від 07.05.2015 року, згідно якої надано дозвіл на проведення негласної слідчої дії щодо ОСОБА_15 , а саме: зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж по абоненту НОМЕР_2 оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» строком на 60 діб з моменту винесення ухвали, яким користується ОСОБА_15 (т.3 а.с. 23-25).
		Ухвала слідчого судді Апеляційного суду м. Києва від 07.05.2015 року, згідно якої надано дозвіл на візуальне спостереження за ОСОБА_15 у публічно доступних місцях строком на 60 діб з моменту винесення ухвали (т.3 а.с. 26-28).
		Протокол про результати здійснення негласних слідчих (розшукових) дій (зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж) від 03.06.2015 року, згідно якого 12.05.2015 року ОСОБА_16 та ОСОБА_15 в телефонній розмові домовляються про зустріч на 13.05.2015 року (т.3 а.с. 30).
		Протокол про результати здійснення негласних слідчих (розшукових) дій (проведення аудіо-, відеоконтролю особи) від 03.06.2015 року, згідно якого 13.05.2015 року приблизно о 14 годині 15 хвилин, поблизу будинку №57 по вулиці Льва Толстого в місті Києві, ОСОБА_16 передав Липовому паперовий конверт з грошовими коштами в сумі 70 000 гривень (т.3 а.с. 32-33).
		Копія посадової інструкції заступника начальника реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві (т.3 а.с. 38-47).
		На ствердження відсутності у діях ОСОБА_15 складу кримінального равопорушення, передбаченого ст. 369-2 ч. 2 КК України, стороною захисту було забезпечено явку свідків , які були допитані в ході судового розгляду.
		Свідок ОСОБА_21 показала, що вона, починаючи з 02.08.2011 року працювала директором у ТОВ «Міськспецексперт», засновником якого є дружина ОСОБА_15 , вказане Товариство займається наданням послуг з виготовлення технічної документації. Так, до її повноважень входить прийняття замовлень та підписання документів. Також право підпису документів мав її заступник у її відсутність. Додаткові угоди підписує її заступник. Сума договору оговорюється з замовником та вказується у договорі, яку частково може сплатити замовник. Грошові кошти проходять по безготівковому розрахунку, або кошти може прийняти адміністратор чи будь-яка інша особа. Якщо кошти проходять по безготівковому розрахунку, то надається розрахунковий рахунок, куди треба перерахувати кошти. Відповідно до додаткової угоди остаточна сума зазначається актом здачі-прийняття наданих послуг. Так, між ТОВ «Міськспецексперт» та ТОВ «Ресурс Трейд Україна» було укладено договір про надання послуг, згідно додаткової угоди №1 авансовий платіж становив 16 000 гривень, який було сплачено ОСОБА_16 , однак згідно додаткової угоди №2 була визначена кінцева сума в розмірі 70 000 гривень по завершенню всіх виконаних робіт, яку представником ТОВ «Ресурс Трейд Україна» сплачено не було. Зазначила, що вказану суму представник ТОВ «Ресурс Трейд Україна» повинен був передати через ОСОБА_15 .
		Свідок ОСОБА_17 показав суду про те, що на момент події він займав посаду інженера з інвентаризації майна в ТОВ «Міськспецексперт». У кінці 2014 року надійшло замовлення на інвентаризацію приміщення нежитлового фонду від ТОВ «Ресурс Трейд Україна». При укладенні договору замовнику було зазначено, що виділення приміщення можливе після рішення суду. Згідно договору необхідно було скласти технічний паспорт та зробити висновок про можливість виділення приміщення в натурі. Вказана робота виконувалась у два етапи: спочатку видача технічного паспорту, а потім можливість отримання висновку про виділення майна в натурі. За договором робота мала бути виконана за приблизною ціною 4000-5000 доларів США. ТОВ «Ресурс Трейд Україна» було проплачено аванс по товарному чеку, а друга частина коштів мала бути сплачена у другий етап, коли вони мали зробити висновок про виділення майна, оплата другої частини могла проходити як готівковим, так і безготівковим платежем, тобто замовник міг просто дати кошти готівкою ОСОБА_15 . Друга частина коштів не була проплачена вчасно, після отримання ОСОБА_16 рішення Господарського суду було зроблено висновок про виділення майна. Після виконання робіт замовник не розрахувався в повному обсязі. 
		Крім того, стороною захисту у розпорядження суду було надано Договір №547 про надання послуг від 03.12.2014 року, згідно якого виконавцем є ТОВ «Міськспецексперт», а замовником послуг ТОВ "Ресурс Трейдінг Україна", Додаткову угоду №1 до Договору №547 від 03.12.2014 року, а також Додаткову угоду №2 до Договору №547 від 16.02.2015 року, яка не містить підпису та печатки директора ТОВ "Ресурс Трейдінг Україна", Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 15.12.2014 (т. 5 а.с. 109-115).
		При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання ОСОБА_15 винуватим, суд керується стандартом доведення, тобто стандартом переконання, визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК України, зокрема тим, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, а також те, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того стандарт доведення означає, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. 
		Що стосується письмових доказів, наданими стороною обвинувачення в обґрунтування доведеності вини ОСОБА_15 у вчиненому, судом було встановлено наступне.
		Так, згідно протоколу огляду місця події від 13.05.2015 року, 13.05.2015 року в автомобілі «Тойота Фуджи Крузер», який розташований за адресою: місто Київ, вулиця Льва Толстого, 57, між передніми водійськими та пасажирським сидіннями виявлено конверт білого кольору формату А4 з грошовими коштами номіналом по 500 гривень, загальною сумою 70 000 гривень.
		Як вбачається зі змісту вказаного протоколу, під час цієї слідчої дії відкривався автомобіль та оглядались особисті речі, які перебували в автомобілі, після чого виявлено та вилучено конверт білого кольору формату А4 з грошовими коштами у розмірі 70 000 гривень, що є ознакою обшуку.
		За таких обставин, проведений органом досудового розслідування 13.05.2015 року огляд фактично є обшуком, який згідно приписів ст.234ч.2КПК України здійснюється лише на підставі ухвали слідчого судді. До постановлення ухвали слідчого судді слідчий, прокурор має право увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей, майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді.
		Оскільки з зазначеним клопотанням до слідчого судді прокурор, слідчий не звертались, то згідност. 233 ч. 3 КПК Українивстановлені внаслідок такої слідчої дії докази є недопустимими та не можуть бути використані при прийнятті процесуального рішення.
		Крім того, в ході вказаного огляду, який фактично був обшуком, не було з`ясовано інформації щодо власника вказаного транспортного засобу, тобто відсутня навіть добровільна згода власника вказаного транспортного засобу.
		На підставі викладеного, суд надходить до висновку про те, що вказаний доказ - протокол огляду місця події від 13.05.2015 року - є недопустимим доказом відповідно до ст. 87 ч. 1 КПК України, оскільки огляд та вилучення в ході огляду відповідних речей відповідно до ст.237ч.2КПК України здійснюється згідно з правилами, передбаченими кримінальним процесуальним законом для проведення обшуку відповідного приміщення, однак в ході судового розгляду було встановлено, що слідчим фактично проводився обшук без наявності у нього на те правових підстав, тобто ухвали слідчого судді. У подальшому слідчий не звернувся до слідчого судді і у порядку статті 233 ч. 3 КПК України.
		Що стосується протоколу огляду та вручення грошових коштів ОСОБА_16 , якого було залучено до конфіденційного співробітництва та проведення інших негласних слідчих (розшукових) дій від 13.05.2015 з переписом серій та номерів грошових купюр та фотокопії вказаних грошових купюр (т.1 а.с. 90-127), то суд звертає увагу на те, що вказаний протокол, а також матеріали кримінального провадження у їх сукупності містять інформацію з приводу походження грошових коштів, зазначених в матеріалах НСРД, однак доказів їх походження до матеріалів кримінального провадження стороною обвинувачення не надано.
		Так, ст. 369-2 ч. 2 КК України (в редакції частини статті чинній станом на 13.05.2015 року) встановлено наступний склад злочину - прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, або пропозиція чи обіцянка здійснити вплив за надання такої вигоди.
		Невід`ємними елементами складу вказаного злочину, що підлягають доказуванню в ході судового розгляду з поміж іншого, є: неправомірність вигоди; вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
		Відповідно до примітки до ст. 364-1 КК України, у статтях 364, 364-1, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2 та 370 цього Кодексу під неправомірною вигодою слід розуміти грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав.
		З диспозиції ст. 369-2 КК вбачається, що отримання неправомірної вигоди відбувається виключно за вчинення протиправного впливу, наслідком якого може бути прийняття відповідного рішення іншою особою, яка уповноважена на виконання функцій держави.
		Згідно формулювання обвинувачення, ОСОБА_15 одержав від представника ТОВ «Ресурс Трейдінг Україна» ОСОБА_16 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в розмірі 70 000 гривень за вплив, обумовлений авторитетом та наявністю у ОСОБА_15 зв`язків з іншими службовими особами у зв`язку із займаною на той час посадою у сфері державної реєстрації права власності, через невстановлених під час досудового розслідування осіб, за прийняття посадовою особою Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України рішення щодо державної реєстрації за ТОВ «Ресурс Трейдінг Україна» частки майна на нежиле приміщення та обіцянку здійснити вплив на прийняття рішення щодо оформлення та видачі свідоцтва про право власності за ТОВ «Ресурс Трейдінг Україна» частки майна на нежиле приміщення, що розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Сергія Струтинського, будинок 8, літера А, загальною площею 708, 1 кв.м. посадовою особою реєстраційної служби Головного упраління юстиції у місті Києві, уповноваженою, відповідно до примітки до ст. 369-2 КК України.
		Вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, - це будь-яка дія, що полягає у здатності однієї особи (завдяки авторитету, особистим якостям, дружнім чи іншого роду стосункам, тощо) вносити певні або суттєві корективи та зміни у процедуру чи порядок ухвалення рішення, що належить до компетенції особи, уповноваженої на виконання функцій держави, або у поведінку цієї особи.
		Так, в обвинувальному акті не зазначено коло осіб, які мають відповідати критеріям в пунктах 1-3 частини першої статті 4 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", на яких обвинувачений ОСОБА_15 міг нібито здійснити вплив за прийняття рішення. Також, не зазначено, чи мають невстановлені слідством особи, повноваження як особи, які уповноважені на виконання функції держави або місцевого самоврядування.
		Досліджені судом докази жодним чином не підтверджують намір ОСОБА_15 вчинити протиправний вплив на осіб, уповноважених на виконання функцій держави, що є невід`ємним елементом інкримінованого злочину.
		Тобто, у вказаному обвинуваченні не зазначені і фактично не описані об`єкт та об`єктивна сторона складу злочину за ст. 369-2 ч. 2 КК України.
		Крім того, стороною обвинувачення не підтверджена та не доведена вина ОСОБА_15 у формі прямого умислу у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 369-2 ч. 2 КК України, що є обов`язковим елементом при такій кваліфікації, тобто відсутня і суб`єктивна сторона складу злочину.
		Досліджені судом докази лише підтверджують те, що заявником була подана заява про злочин, а також те, що ОСОБА_15 та ОСОБА_16 зустрічалися декілька разів, оскільки до цього були знайомі, потім ОСОБА_16 передав грошові кошти, проте досліджені докази не містять даних про мету передання грошових коштів, наявність можливості у ОСОБА_15 вплинути на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, їх дані.
		В матеріалах кримінального провадження взагалі відсутні відомості про встановлення органами досудового розслідування обставин встановлення конкретної посадової особи, на яку мав здійснюватися вплив обвинуваченим ОСОБА_15 .
		Одночасно, суд звертає увагу на те, що є суперечливим і сам зміст заяви ОСОБА_16 від 05.05.2015 року, оскільки в ній він повідомляв, що ОСОБА_15 вимагає неправомірну вигоду у розмірі 3000 доларів США за видачу свідоцтва на право власності на об`єкт нерухомого майна площею 708, 1 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , літера А. однак з його показань вбачається, що останній самостійно неодноразово звертався до свого знайомого ОСОБА_15 з приводу надання йому консультацій щодо відокремлення приміщення в окремий об`єкт нерухомості.
		Тобто, самі по собі покази свідка ОСОБА_16 , - ні окремо, ні у своїй сукупності також не доводять та не можуть доводити вчинення ОСОБА_15 інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки в ході судового розгляду не було встановлено факту того, що ОСОБА_15 міг здійснювати вплив на посадову особу з приводу виготовлення свідоцтва про право власності, а також в ході судового розгляду не встановлено можливу особу, уповноважену на виконання функцій держави, на яку ОСОБА_15 , будучи службовою особою, міг здійснити вплив.
		 
		Також суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_15 не заперечував факт отримання ним від ОСОБА_16 грошових коштів у розмірі 70 000 гривень, однак зазначив, що вказані грошові кошти передавались на виконання додаткової угоди №2 від 16.02.2015 року, згідно якої додаткова вартість робіт за виготовлення документів Товариством з обеженою відповідальністю "Міськспецексперт" складає 70 000 гривень. 
		Крім того, суд не приймає до уваги позицію сторони обвинувачення щодо сумнівності походження вказаної додаткової угоди №2 від 16.02.2015 року до Договору №547 про надання послуг від 03.12.2014 року, укладеної між виконавцем - ТОВ "Міськспецексперт" та замовником - ТОВ " Ресурс трейдінг Україна", оскільки на підтвердження своїх доводів у розпорядження суду не надано будь-яких доказів.
		Таким чином, навіть за наявності підстав вважати, що ОСОБА_15 міг як службова особа, використовувати таке своє становище, будь-яким чином вплинути на прийняття рішення щодо видачі свідоцтва на право власності, то стороною обвинувачення доказів на ствердження таких обставин не надано.
		Твердження сторони обвинувачення зводяться до непрямих доказів, які на думку сторони обвинувачення у своїй сукупності доповнюють один одного та доводять обставини, які вказані в обвинуваченні, однак на переконання суду є безпідставним припущенням, яке фактично не відповідає обставинам справи, та дослідженим доказам, враховуючи об`єктивну та суб`єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 369-2 ч. 2 КК України.
		Тобто, покази свідків, які були допитані в ході судового розгляду, не містять жодних доказів про те, що ОСОБА_15 вчиняв дії, які становлять склад злочину, передбаченого ст. 369-2 ч. 2 КК України, а усі інші докази, у тому числі протоколи негласних слідчих (розшукових) дій, не містять прямих відомостей про те, що ОСОБА_16 , спілкуючись з ОСОБА_15 висловлював пропозицію про одержання неправомірної вигоди за вплив на прийняття відповідного рішення, на що ОСОБА_15 погодився або обіцяв здійснити вплив за надання такої вигоди. Будь-які інші докази у кримінальному провадженні, які можуть бути використані як безсумнівні та достовірні, які безпосередньо досліджені судом, не містять таких відомостей.
		За таких обставин суд надходить до висновку про те, що стороною обвинувачення не доведено винуватість ОСОБА_15 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 369-2 ч. 2 КК України, оскільки стороною обвинувачення не надано достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_15 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
		 
		Сумнівний характер вчинення ОСОБА_23 інкримінованого йому суспільно-небезпечного діяння не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", який знайшов свій вияв як в положеннях ст. 17 ч. ч. 3, 4 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. the United Kingdom), п. 161, Series А заява № 25), згідно якого докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
		Відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»  суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Оскільки на даний час вичерпані всі можливості отримання будь-яких достовірних доказів, виходячи з вимог ст. 62 Конституції України, оцінюючи досліджені в ході судового розгляду докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд надходить до висновку про те, що стороною обвинувачення не доведено винуватість ОСОБА_15 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 369-2 ч. 2 КК України, оскільки стороною обвинувачення надано недостатньо доказів для доведення того, що в діянні ОСОБА_15 є склад інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, викладених у обвинувальному акті.
		Будь-яких інших доказів, окрім тих, що були досліджені в ході судового розгляду, які б могли прямо чи опосередковано свідчити про вчинення ОСОБА_15 інкримінованого йому кримінального правопорушення, стороною обвинувачення в ході судового розгляду надано не було, а відтак суд надходить до висновку про те, що стороною обвинувачення не було доведено вину ОСОБА_15 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушень поза розумним сумнівом, тому усі сумніви щодо доведеності його вини тлумачаться судом на користь ОСОБА_15 .
		Отже, в ході судового розгляду було встановлено факт отримання ОСОБА_15 грошових коштів від ОСОБА_16 в розмірі 70 000 гривень, однак не у зв`язку з вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ст. 369-2 ч. 2 КК України, а у інший спосіб, у тому числі, суд не виключає, що у шахрайський спосіб, однак підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_15 зі ст. 369-2 ч. 2 КК України на злочин проти власності, зокрема, передбачений ст. 190 КК України у суду немає, оскільки в такому випадку суд зобов`язаний буде формулювати нове обвинувачення, яке не було предметом досудового розслідування, що є порушенням принципу диспозитивності, встановленого ст. 26 КПК України, згідно якого суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що віднесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
		Більше того, при перекваліфікації кримінального правопорушення у сфері службової діяльності на кримінальне правопорушення проти власності, суд фактично буде виконувати функцію сторони обвинувачення, тобто вийде за межі своїх повноважень.
		За таких обставин, провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримавшись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримавшись принципу диспозитивності, тобто, діючи виключно у межах своїх повноважень та компетенції, суд вирішив у вказаному кримінальному провадженні лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень, зберігаючи при цьому об`єктивність і неупередженість та створивши при цьому необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання ними процесуальних обов`язків, надійшов до висновку про те, що рівність перед законом і судом виключає будь-які привілеї у сторін кримінального провадження в ході судового розгляду, а тому суд надходить до висновку про необхідність у відповідності з вимогами ст. 373 ч. 1 п. 3 КПК України ухвалення у даному кримінальному провадженні виправдувального вироку у зв`язку із тим, що стороною обвинувачення не доведено наявність у діяннях ОСОБА_15 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 369-2 ч. 2 КК України.
		На підставіст.124КПК Українипроцесуальні витратиу кримінальномупровадженні врозмірі 1107гривень96копійок  вартість проведеної Науково-досліднимекспертно-криміналістичнимцентром Міністерствавнутрішніх справУкраїни судовоїхімічної експертизи№360хсвід 10.07.2015року, слід віднести на рахунок держави.
		Заходи забезпечення кримінального провадження, а саме - арешт, накладений на майно ОСОБА_15 , ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14.05.2015 року, слід скасувати після вступу вироку в законну силу на підставі ст. 174 ч. 4 КПК України.
		Долю речових доказів слід вирішити згідно вимог ст. 100 КПК України.
		Керуючись ст. ст. 368, 373 КПК України, -
		ЗАСУДИВ:
		ОСОБА_15 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 369-2 ч. 2 КК України.
		ОСОБА_15 виправдати за ст. 369-2 ч. 2 КК України на підставі ст. 373 ч. 1 п. 3 КПК України, оскільки не доведено наявність у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 369-2 ч. 2 КК України.
		Процесуальні витратив розмірі1107гривень96копійок  вартість проведеної Науково-досліднимекспертно-криміналістичнимцентром Міністерствавнутрішніх справУкраїни судовоїхімічної експертизи№360хсвід 10.07.2015року - віднести на рахунок держави.
		Арешт,накладений намайно ОСОБА_15 ,а саме:автомобіль "ToyotaHilux",державний номернийзнак НОМЕР_3 , автомобіль"Mercedes-BenzS500",державний номернийзнак НОМЕР_4 ,катер "TrackerProGuideV16",державний номернийзнак НОМЕР_5 , ухвалоюслідчого суддіПечерського районногосуду містаКиєва від14.05.2015року- скасувати після вступу вироку в законну силу.
		Речові докази:
		- грошові кошти купюрами номіналом 100 гривень, 20 гривень - МЕ 0343523, ПБ 7219593, СВ 2784761, мобільний телефон "Samsung", IMEI: НОМЕР_6 з карткою мобільного оператора "Life" та мобільний телефон "Iphone 5", - які зберігаються в камері схову речових доказів прокуратури Київської області, - повернути ОСОБА_15 за належністю.
		Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд міста Києва протягом 30 діб з дня його проголошення.
		На підставі ст. 376 ч. 3 КПК України роз`яснити учасникам кримінального провадження право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
		Відповідно до ст. 376 ч. 6 КПК України роз`яснити учасникам кримінального провадження їх право отримання в суді копії вироку та вручити його обвинуваченому  негайно.
		 
		Суддя                                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...