Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 937/6500/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано судом: 11.10.2021. Зареєстровано: 13.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 18.10.2021.
Дата набрання законної сили: 11.11.2021
Номер судового провадження: 2/937/1276/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу 07.10.2021 
		ЄУН № 937/6500/20
		Провадження№ 2/937/1276/21
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07 жовтня 2021 року м. Мелітополь
		 
		Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
		головуючого судді Юрлагіної Т.В.,
		за участю секретаря - Бондаренко Г.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Мелітопольська центральна районна лікарня» Мелітопольської районної ради про відшкодування шкоди внаслідок неналежного лікування та захисту прав споживачів,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, у якому, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача завдану внаслідок надання неякісної медичної допомоги матеріальну шкоду у розмірі 100000,00 грн., а також стягнути з відповідача на користь позивача завдану позивачу неналежним лікуванням моральну шкоду у розмірі 100000,00 грн.
		В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що, 18.06.2017 р. він звернувся до КНП «Мелітопольська центральна районна лікарня» МРР на підставі направлення з міської онкологічної лікарні з метою лікування (операції) видалення пухлини у січовому міхурі. Інших захворювань, на момент приходу до лікарні не мав. Лікарем було призначено Сеітягья 3. Оперативне втручання відбулось 20 червня 2017 року. Після операції, лікар ОСОБА_2 повідомив що він видалив аденому, але він не розуміє навіщо й чому не був поставлений до відома, що йому ще щось вирізають при тому що він на це не скаржився. 26.06.2017р. він був виписаний з лікарні. Перебуваючи вдома, через 2 дні в нього підвищилась температура тіла. Лікарем ОСОБА_3 , було здійснено призначення лікування по телефону, уколи він робив у поліклініці міста, проте результату не було, та його повторно поклали на лікування 14.07.2017. під час лікування ним витрачались власні кошти на проведення досліджень та купівлю призначених ліків. Також погіршились складові показників крові. Піднявся цукор у крові до 24 одиниць, що було шоком для нього, розпухали ноги й статеві органи. Також після проведення УЗІ виявилось, що на правій нирці з`явився паранефрит(гнійник). При цьому лікар Сеітягья 3. все прописував невідомі ліки в його рахунок, не звертаючи уваги, що йому стає все гірше. Лікарем ОСОБА_4 було призначено повторне оперативне втручання, внаслідок якого він також витрати власні кошти. Та на підсумок зазначає, що від дій лікаря Сеітягья 3. він майже здорова людина, отримав цукровий діабет, порушилась робота нирок, передміхурової залози, на місці операційного шву ї виникла грижа, яка у собі містить сліпу кишку, яка заважає йому мені вільно жити та почувати себе здоровою особою.
		За наслідками проходження комп`ютерної томографії, йому стало відомо, що при лікуванні та оперативному втручанню, завдяки халатності та злочинній бездіяльності лікаря Сеітягья 3. було невірно зроблено операцію, а саме: створено грижеве випинання у якому розміщена сліпа кішка ( хоча на повинна розміщуватись у зовсім іншому місці людського організму). Це утворення постійно його турбує та він вимушений постійно пити заспокійливі ліки для зменшення болі. Також через неякісну операцію він був вимушений наприкінці 2017 року пройти курс променевої терапії в онкодиспансеру, лікування проходив за власні кошти у сумі 1800 грн. за 35 сеансів. У січні 2020р. звернувся до МОЗ України стосовно недбалості лікаря ЦРЛ Сеітягья 3., після чого отримав письмову відповідь від головного лікаря ОСОБА_5 , що грубих помилок зі сторони лікаря не встановлено, що є наклепом. Він знову звернувся до Урядової гарячої лінії з проханням й вимогою до МОЗ України про створення КЕК(клініко - експертна комісія) з метою його обстеження, вивчення медичних документів (томографії, УЗІ, флюорографії тощо) для встановлення халатності та недбалості лікаря Сеітягьї 3., який не вилікував, а залікував його.
		05.02.2020р. був скликаний КЕК у м. Запоріжжя, головуючий Сидоренко Л.Д., але він був відсутній на засіданні, у телефонному режимі, просив перенести КЕК на інший день, проте засідання провели без нього, що на його думку є грубим порушенням, при цьому на КЕК були присутні Сеітягья, ОСОБА_6 , які скориставшись його відсутністю повідомили неправду за наслідками засідання усі члени КЕК підписались під висновком, однак допустили помилку у році в якому він лікувався вказавши 2018 рік, а лікувався він у 2017 році. Даним висновком КЕК він не був задоволений, й неодноразово знову вертався до Урядової лінії й до МОЗ України, щоб було проведено повторне чітке скликання КЕК за його участю, як особи, що постраждала.
		Також йому телефонував головний лікар ОСОБА_5 пропонував прийти до ЦРЛ з висновком комп`ютерної томографії, під час зустрічі після ознайомлення з висновком томографії у присутності хірурга ОСОБА_4 , головний лікар визнав, що у його випадку присутня лікарська халатність та недбалість лікаря ОСОБА_7 та запропонував йому знову оперативне втручання з метою встановлення сітки між сліпою кишкою та м`якими тканинами живота, а це знову витрати моїх коштів. Спричинені йому тілесні ушкодження під час начебто лікування лікарем Сеітягьєю 3. потребували відновлення стану здоров`я, під час лікування ним було витрачено коштів на придбання ліків та лікарських засобів й проведення операції  35000 грн. Був змушений відвідувати лікарні для планових оглядів та лікування для підтримання стану здоров`я, зазнав сильний фізичний біль, великі труднощі із повсякденним життям, маючи цукровий діабет, який виник через злочинне лікування з боку Сеітягья 3. Як слідство такого лікування віг втратив зуби й вимушений був поновити їх у міській стоматології на загальну суму майже 16000 грн. Після операції він також втратив слух й вимушений був придбати собі слуховий апарат на зальну суму, включаючи обстеження 11000 грн.
		Окрім матеріальної шкоди йому було завдано і моральну шкоду неправомірними діями відповідача, оскільки зазнав фізичного болю, було завдано тілесних ушкоджень, було порушено звичайний спосіб життя, оскільки був змушений докладати додаткові зусилля для захисту своїх прав і для лікування у закладі охорони здоров`я. В даний час постійно приймає ліки, на придбання який витратив майже 100000 (сто тисяч гривень). У цю суму входить й обстеження, й здача аналізів, й ліки для підтримки цукру у крові й серця, ліки від болю у правому боці, ліки для січового міхура, тощо. Осягнути в повній мірі рівень моральних страждань, пов`язаних з ушкодженням здоров`я під час «лікування» у ЦРЛ, а тим більше оцінити в грошовому виразі надзвичайно важко. Однак, враховуючи всі перелічені вище фактори, заподіяну моральну шкоду оцінює у розмірі 100000 (сто тисяч гривень).
		У судове засідання позивач не з`явився, надав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій також зазначив про те, що позовні вимоги підтримує та просить суд позов задовольнити.
		В судове засідання представник відповідача Комунального некомерційного підприємства «Мелітопольська центральна районна лікарня» Мелітопольської районної ради Левадний О.І. не з`явився, надав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій також зазначив про те, що позовні вимоги не визнає, просить суд у задоволені позову відмовити.
		Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
		Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов висновку, що надані позивачем та відповідачем докази та повідомлені ними обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено статтею 279 ЦПК України.
		Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
		Статтями 76-79 ЦПК України регламентовано, що доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
		Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, суд встановив такі обставини та дійшов таких висновків.
		З долучених до позовної заяви документів судом встановлено, як зазначено у висновку судової експертизи № 598/к, описовій частині судово-медичної експертизи з медичної карти, що 18.06.17. ОСОБА_1 зі скаргами на домішок крові у сечі позивача госпіталізовано до хірургічного відділення Комунального некомерційного підприємства «Мелітопольська центральна районна лікарня» Мелітопольської районної ради для лікування в ургентному порядку. З діагнозом: «Рецидив пухлини сечовог о міхура, доброякісна гіперплазія передміхурової залози».
		Виписано з лікарні до дому під нагляд уролога поліклініки лікарняний лист з 18.06.17. до 26.06.17. до праці 27.06.17. Діагноз: Пухлина сечового міхура, рецидив. ДГПЖ 1-2 ст. Рекомендовано продовжити лікування амбулаторно. Виписується в задовільному стані під спостереження мед. персоналу за місцем мешкання. Лікувальні і трудові рекомендації: 1) спостереження уролога за м/мешкання. 2) Проведення Уро-БЦЖ або хіміотерапії за схемою 3)Контроль через 3 місяці. Аналізи під час виписки:НЬ-152; ер-4,4;КП-0.87;Л-ти-Ю.45;ШОЄ-16;Пя-5; Ся-68;Еоз-6;Баз-0.2;Лімф- 3.45; Мон-2. Глюкоза крові-3.56 ммоль/л.»
		Відповідно до дані з медичної карти стаціонарного хворого № 2668 з КНП «Мелітопольська ЦРЛ» на ім`я ОСОБА_1 , який 14.07.17 об 11.00. госпіталізованій: «Скарги на підвищення Т тіла до 40 С, біль в правій грудній клітці, слабкість, кашель, зниження апетиту. Анамнез хвороби: зазначає протягом 2 діб. В анамнезі операція 12 днів тому ТУР пухлини сечового міхура, простати, в п/о періоді отримував антибактеріальну терапію протягом 10 діб. Після закінчення антибіотиків зазначив підвищення Т тіла, з`явився кашель. Хворий оглянутий терапевтом, поставлений діагноз - нижнедолева правобічна пневмонія. Враховуючи підвищену кількість лейкоцитів в сечі, перенесену урологічну операцію 2 тижні тому, хворому виконано дослідження УЗД МВС, ТРУЗІ гострої патології не виявлено. Хворий госпіталізований в ХВ МЦРБ для подальшого обстеження і лікування. Попередній діагноз: нижнедолева правобічна пневмонія. Хронічний пієлонефрит, загострення.
		Під час перебування ОСОБА_1 після надходження в ургентному порядку 14.07.2017, згідно медичної карти вперше виявлено інсулінову залежність, встановлено діагноз гострий паранефрит справа. Хронічний пієлонефрит, неповна ремісія, рекомендовано та призначено оперативне лікування  розтин паранефрита. Прооперовано.
		До матеріалів справи позивачем долучено висновок лікаря-хірурга ОСОБА_4 від 17.01.20 (лікувальний заклад не зазначено) ОСОБА_1 , 1953 г.р., м. Мелітополь Діагноз: Післяопераційна грижа поперечної ділянки справа. Рекомендовано оперативне лікування у плановому порядку.
		Відповідно до висновку отоларинголога від 24.04.18г. ОСОБА_1 встановлено діагноз: «Двусторонній неврит слухових нервів, двусторонній тубо отит».
		Відповідно до Акту №1379 КП «Мелітопольською міською стоматологічною поліклінікою» МГСЗО від 05.09.2018г. проведено роботи по зубопротезуванню ОСОБА_1 на суму 15 423,02 грн.
		Відповідно до наказу Департаменту охорони здоров`я Запорізької облдержадміністрації від 05.02.2020 року № 118, було створено клініко-експертну комісію, з метою перевірки фактів викладених у заявах ОСОБА_1 . 
		Засідання комісії відбулося в актовому залі КУ «ЗОКОД» ЗОР 14.02.2020 року. ОСОБА_1 завчасно був попереджений про час та місце проведення засідання комісії, про те своїм правом на участь у засіданні не скористувався. Крім того, ОСОБА_1 у телефонній розмові наполягав, щоб комісійне дослідження відбулося у нього вдома. 
		Відповідно до висновку за результатами проведеного засідання Експертної комісії Департаменту охорони здоров`я Запорізької облдержадміністрації щодо перевірки якості та обсягу надання медичної допомоги ОСОБА_1 в умовах закладів охорони здоров`я Запорізької області на всіх етапах було складено висновок про те, що медична допомога фахівцями КНП «Мелітопольська центральна районна лікарня» МРР ЗО ОСОБА_1 надана згідно з встановленим діагнозом. Факти викладені у звернені заявника необґрунтовані.
		Згідно висновку судово-медичної експертизи № 598/к, від 14.04.2021 року, встановлено: що відповідно до медичної карти стаціонарного хворого № 2358 відомо, що ОСОБА_1 , 1953 р.г. 18.06.2017р. самостійно звернувся до КНП «Мелітопольська центральна районна лікарня» зі скаргами на «домішки крові та згустків в сечі, різі в сечівнику, часте, болісне сечовипускання» з цього приводу був госпіталізований до хірургічного відділення для стаціонарного лікування з діагнозом: «Рецидив пухлини сечового міхура, доброякісна гіперплазія передміхурової залози». У приймальному відділенні ОСОБА_1 надав результати флюорографії, фіброуретроцистоскопії та загально клінічних обстежень (загальний аналіз крові, сечі, цукор крові, печінкові проби, коагулограмма, визначення групи крові та резус фактору, серологічне дослідження крові на сифіліс та на наявність антитіл до ВІЛ), які ним були зроблені раніше. Під час перебування у стаціонарі ОСОБА_1 проведено оперативне лікування в об`ємі «трансуретральна резекція сечового міхура та простати, папіломи сечового міхура», у подальшому проведена антибактеріальна, знеболююча та симптоматична терапія, вводилися антикоагулянти в лікувальній дозі. 26.06.2017р. ОСОБА_1 виписано із відділення у задовільному стані з закритим лікарняним листом.
		14.07.17р. ОСОБА_1 зі скаргами на підвищення температури тіла до 40° С, біль у правій половині грудної клітки, виражену слабкість, виражену задишку, кашель, зниження апетиту, звернувся до хірургічного відділення КНП «Мелітопольська ЦРЛ» (медична карта стаціонарного хворого № 2668), при цьому повідомив, що вищезазначені скарги відмічає на протязі 2 діб. Хворий був госпіталізований до хірургічного відділення для подальшого обстеження та лікування.
		Із анамнезу відомо, що 12 днів тому пацієнт переніс трансуретральну резекцію пухлини сечового міхура, простати. В післяопераційному періоді отримував антибактеріальну терапію протягом 10 діб. Після закінчення курсу антибіотиків зазначив підвищення температури тіла, з`явився кашель. Після огляду терапевтом встановлено діагноз «Нижньодольова правостороння пневмонія». Враховуючи підвищену кількість лейкоцитів в сечі, перенесену урологічну операцію 2 тижні тому - хворому було рекомендовано обстеження та лікування в умовах стаціонару.
		За час перебування на стаціонарному лікуванні з 14.07.2017 по 22.08.2017р. ОСОБА_1 були проведені загально клінічні обстеження: (загальний аналіз крові тасечі, цукор крові, визначення креатинину, сечовини, загального білірубіну, АЛТ, АСТ, коагулограмма, визначення групи крові та резус фактору, серологічне дослідження крові на вірусний гепатит В, сифіліс та на наявність антитіл до ВІЛ); інструментальні методи дослідження: рентгенографія органів грудної клітки, ультразвукове дослідження органів черевної порожнини та сечовидільної системи, трансректальне ультразвукове дослідження, неодноразово оглядався хірургом, урологом, кардіологом, ендокринологом, терапевтом.
		На підставі скарг, анамнезу, об`єктивних даних та інструментальних обстежень хворому виставлено діагноз: «Гострий паранефрит праворуч. Цукровий діабет вперше виявлений, інсулінозалежний. Пухлина сечового міхура Т2аІЧ0М0, ст.2, гр..2. Хронічний пієлонефрит, неповна ремісія. Стан після операції ТУР (грансуретральна резекція) пухлини сечового міхура (2014р.). З урахуванням огляду терапевтом та результатів флюроографії (13.07.21) ОСОБА_1 встановлено діагноз «Правостороння нижньодолеваочагова пневмонія».
		За показаннями гр. ОСОБА_1 було проведено оперативне лікування - «Розтин паранефрита» призначена та проведена антибактеріальна, протимікробна, протизапальна, антигістамінна, гормональна, інфузійна та протикашльова медикаментозна терапія. 22.08.17р. хворий у задовільному стані був виписаний із стаціонару.
		З урахуванням вищезазначеного, вважаємо, що медична допомога (об`єм лікування), що була надана ОСОБА_1 під час його перебування у стаціонарі в КНП «Мелітопольська центральна районна лікарня» у період зі 18.06. по 26.06.2017р. та з 14.07.2017 по 22.08.2017 відповідала вимогам існуючої нормативної документації, а саме:
		-вимогам «Протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю «Онкологія», затверджених Наказом №554 від 17.09.2007 МОЗ України;
		-вимогам клінічних протоколів за спеціальністю «Урологія», затверджених Наказом №604 від 12.06.2004р. МОЗ України;
		-вимогам «Протоколів надання медичної допомоги хворим на негоспітальну пневмонію», затверджених Наказом № 433від 03.07.2006 МОЗ України.
		Під час стаціонарного лікування у в КНП «Мелітопольська центральна районна лікарня» у ОСОБА_1 вперше був діагностований «Цукровий діабет, інсулинозалежний».
		Крім цього відомо, що 24.04.18г. під час огляду лікарем отоларингологом, ОСОБА_1 був встановлено діагноз: «Двухсторонний неврит слухових нервов, двухсторонний тубо отит»; під час консультативного огляду лікарем-хірургом 17.01.20 - було встановлено діагноз: «После операционная грижа поясничной области справа», при цьому об`єктивний статус з боку уражених органів та систем лікарями не відмічено.
		 
		Судово-медичних даних, що дозволили б стверджувати, що «поява у ОСОБА_1 туговухості, гнійного паранефриту, падіння білку в крові, виникнення цукрового діабету, випадіння зубів та поява на післяопераційному шву кили» є наслідком зазначених вище лікувань, та знаходяться у прямому наслідковому зв`язку, у комісії експертів не має.
		Як встановлено з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 звернувся до Комунального некомерційного підприємства «Мелітопольська центральна районна лікарня» Мелітопольської районної ради», де йому лікарями було надано медичну допомогу.
		Вказана обставина визнана учасниками справи, у зв`язку з чим доказуванню не підлягає.
		Згідно висновку, наданого клініко-експертною комісією МОЗ України за результатами проведеної клініко-експертної оцінки якості та обсягів надання медичної допомоги ОСОБА_1 в умовах КНП «Мелітопольська центральна районна лікарня» МРР ЗО, медична допомога пацієнту була надана в повному обсязі.
		Встановлені судом вищевказані обставини свідчать про те, що, між сторонами виникли правовідносини, які регулюються наступними нормами права.
		Згідно роз`яснень, наданих у п.11 Постанови Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» N 14 від 18.12.2009р., оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
		Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		При цьому, підставою для притягнення особи до цивільно-правової відповідальності є склад цивільного правопорушення, який складається з: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкоди, завданої такою поведінкою; причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду, у вигляді умислу або необережності.
		Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		Згідно п.5 зазначеної Постанови, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		З наведеного суд вбачає, що, для притягнення особи до цивільно-правової відповідальності суд повинен встановити на підставі належних та допустимих доказів факт: вчинення особою протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкоди, завданої такою поведінкою; причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду, у вигляді умислу або необережності.
		При цьому, згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14, підстав відступити від якого Верховний Суд не встановив.
		Разом з тим, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.
		Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що, матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту завдання позивачу шкоди при перебуванні у стаціонарі в КНП «Мелітопольська центральна районна лікарня» у період зі 18.06. по 26.06.2017р. та з 14.07.2017 по 22.08.2017 року а саме лікарем Сеітягьєю 3.
		Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилався на неякісне надання медичних послуг.
		Відповідно до Порядку контролю якості медичної допомоги, який затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28 вересня 2012 року № 752, контроль якості наданої медичної допомоги проводиться у випадках смерті пацієнтів, первинного виходу на інвалідність осіб працездатного віку, розбіжності встановлених діагнозів, недотримання закладами охорони здоров`я стандартів медичної допомоги (медичних стандартів), клінічних протоколів, табелів матеріально-технічного оснащення, а також у випадках, що супроводжуються скаргами пацієнтів та/або близьких осіб, які доглядають за пацієнтами, шляхом клініко-експертної оцінки якості та обсягів медичної допомоги.
		Клініко-експертна оцінка якості та обсягів медичної допомоги здійснюється шляхом експертизи клінічних питань діагностики, лікування та реабілітації медичними радами закладів охорони здоров`я, клініко-експертними комісіями Міністерства охорони здоров`я України та/або управлінь охорони здоров`я протягом 30 днів з дня надходження відповідного звернення або з ініціативи Міністерства охорони здоров`я України, про що складається висновок за результатами клініко-експертної оцінки за формою, наведеною в додатку до цього Порядку.
		Відповідно до Положення про клініко-експертну комісію Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, яке затверджене наказом Міністерства охорони здоров`я України від 06 серпня 2013 року № 693 «Про організацію клініко-експертної оцінки якості медичної допомоги» клініко-експертна комісія (далі КЕК) створюється Міністерством охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурними підрозділами з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій для колегіального розгляду клініко-експертних питань діагностики, лікування та реабілітації в закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування та у фізичних осіб підприємців, що провадять господарську діяльність з медичної практики щодо надання медичної допомоги та медичних послуг.
		Підставою для здійснення клініко-експертної оцінки якості обсягів медичної допомоги та медичних послуг відповідно до цього Положення є наказ МОЗ України або відповідного органу охорони здоров`я, який приймається за результатами розгляду запитів і звернень фізичних та юридичних осіб з ініціативи МОЗ України.
		Клініко-експертна комісія проводить клініко-експертну оцінку якості та обсягів медичної допомоги та медичних послуг шляхом експертизи клінічних питань діагностики, лікування та реабілітації, наявності відповідної кваліфікації спеціалістів за напрямком надання медичної допомоги та медичних послуг.
		Матеріали справи містять висновок, наданий клініко-експертною комісією МОЗ України, який спростовує доводи позивача про завдання відповідачем шкоди позивачу при наданні останньому медичної допомоги.
		Крім того, висновок судово-медичної експертизи № 598/к, від 14.04.2021 року, відповідно до якого судово-медичних даних, що дозволили б стверджувати, що «поява у ОСОБА_1 туговухості, гнійного паранефриту, падіння білку в крові, виникнення цукрового діабету, випадіння зубів та поява на післяопераційному шву кили» є наслідком зазначених вище лікувань, та знаходяться у прямому наслідковому зв`язку, у комісії експертів не має.
		Встановивши таким чином в ході розгляду справи те, що, позивач не довів суду наявності обставин, за яких в нього виникає право на відшкодування майнової шкоди, суд також дійшов висновку про те, що, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідачів на користь позивача моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн. є необґрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають.
		Оскільки обов`язок довести суду обставини, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень - покладено на сторони по справі, суд, приймаючи до уваги те, що, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, дійшов висновку про те, що, даний позов є необґрунтованим, та таким, що задоволенню не підлягає у повному обсязі. 
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 10, 12, 13, 81, 89, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Мелітопольська центральна районна лікарня» Мелітопольської районної ради про відшкодування шкоди внаслідок неналежного лікування та захисту прав споживачів - відмовити у повному обсязі.
		Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги в Мелітопольський міськрайонний суд.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справі, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		 
		Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 
		Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство «Мелітопольська центральна районна лікарня» Мелітопольської районної ради, ЄДРПОУ 01992877, розташована за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кізіярська, буд. 55
		 
		Повний текстрішення складено тапроголошено 11 жовтня 2021 року о 12-00 годині.
		 
		Суддя:                                    Т.В.Юрлагіна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...