Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/4007/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу.
Надіслано для оприлюднення: 11.10.2021. Зареєстровано: 13.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 18.10.2021.
Дата набрання законної сили: 04.11.2021
Номер судового провадження: 1-кп/461/450/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62019140000000246

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа №461/4007/21 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		   04.10.2021 року         Галицький районний суд міста Львова 
		       
		       у складі:    
		       головуючого судді             ОСОБА_1 ,
		       секретарів судового засідання      ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		       з участю прокурорів              ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		       обвинуваченого              ОСОБА_6 ,
		       захисників обвинуваченого          ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,                                      ОСОБА_9 ,
		   
		   розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62019140000000246 від 26.03.2019 року, про обвинувачення
		 
		    ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Золочів Львівської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		   
		   - у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.365 КК України, 
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		   Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що будучи службовоюособою правоохоронногооргану таобіймаючи посадуслідчого вособливо важливихсправах 2відділення слідчоговідділу УправлінняСлужби безпекиУкраїни уЛьвівській області,діючи умисно,в порушеннявимог ч.2ст.19,ст.68Конституції України,п.17ч.1ст.3,ст.9,ч.2ст.40,ч.1,2,6ст.100КПК України,п.23Порядку,постанови від29.11.2018про визнаннявилучених згіднопротоколу пропорушення митнихправил №7110/20900/18від 21.11.2018року ювелірнихвиробів у ОСОБА_10 речовими доказами,14.01.2019року,в періодз 17год.20хв.до 18год.00хв.,перебуваючи уприміщенні кабінету№122слідчого відділуУправління Службибезпеки Україниу Львівськійобласті,розташованого заадресою:м.Львіввул.СтепанаБандери,1,перевищив службовіповноваження,тобто умисновчинив дії,які явновиходять замежі наданихйому правта повноважень,достовірно знаючи,що навказані ювелірнівироби накладеноарешт згідноухвали Галицькогорайонного судум.Львовавід 04.12.2018року (справа№461/8825/18провадження №1-кс/461/10623/18),який станомна 14.01.2019року нескасовано,безпідставно прийняврішення пропередачу вилученихзгідно протоколупро порушеннямитних правил№7110/20900/18від 21.11.2018року ювелірнихвиробів,виготовлених зісплавів золота585проби тасрібла 925проби убрухті загальноювартістю станомна 14.01.2019року 8650715,32грн.(вісіммільйонів шістсотп`ятдесяттисяч сімсотп`ятнадцять гривень тридцять дві копійки), та особисто їх передав на відповідальне зберігання ОСОБА_10 , який не був володільцем вказаних ювелірних виробів. В подальшому, внаслідок їх безпідставної незаконної передачі ОСОБА_11 , ОСОБА_12 . скоiв кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.388 КК України, а саме: розтратив вказані ювелірні вироби, загальною вартістю 8 650 715, 32 грн. (вісім мільйонів шістсот п`ятдесят тисяч сімсот п`ятнадцять гривень тридцять дві копійки), що призвело до невиконання рішення Галицького районного суду м.Львова від 26.02.2019 року про визнання винним ОСОБА_10 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.472 Митного кодексу України (недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення) в частині здійснення конфіскації товару, вилученого згідно протоколу про порушення митних правил №7110/20900/18 вiд 21.11.2018 року (справа №461/1234/19) у дохід держави, загальною вартістю 8 650 715, 32 грн. (вісім мільйонів шістсот п`ятдесят тисяч сімсот п`ятнадцять гривень тридцять дві копійки), що у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, що спричинило тяжкі наслідки.
		   Дії ОСОБА_6 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.3 ст.365 КК України.
		   Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні не визнав та пояснив суду, що з 08.05.2018 року призначений на посаду слідчого в особливо важливих справах 2 відділення слідчого відділу УСБУ у Львівській області. 21.11.2018 року прокурором прокуратури Львівської області ОСОБА_13 до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено кримінальне провадження №42018140000000358 за фактом зловживання владою та службовим становищем службовими особами митного поста «Львів-Аеропорт» Львівської митниці ДФС. Здійснення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні заступник прокурора Львівської області ОСОБА_14 доручила слідчим слідчого відділу УСБУ у Львівській області. Він був включений до групи слідчих, які здійснювали досудове розслідування у даному кримінальному провадженні. В ході огляду місця події у даному кримінальному провадженні 21.11.2018 року у громадянина ОСОБА_10 було виявлено та вилучено вироби з металу білого та жовтого кольорів. Ці вироби залишились на зберіганні на митниці, оскільки митним органом було складено протокол про порушення митних правил. Оскільки вказані вироби мали ознаки речових доказів у кримінальному провадженні за фактом зловживання службовим становищем службовими особами митного поста «Львів-Аеропорт», слідчим ОСОБА_15 було винесено постанову про визнання вилучених виробів речовими доказами. Наскільки він пригадує, 04.12.2018 року слідчий суддя Галицького районного суду міста Львова ОСОБА_16 наклала арешт на вилучені у ОСОБА_10 вироби з металу білого та жовтого кольорів. В грудні 2018 року обвинувачений разом зі слідчим ОСОБА_15 , прокурорами та іншими брав участь в оперативній нараді, яка відбувалась в кабінеті заступника прокурора Львівської області ОСОБА_14 . Під час цієї наради вирішувалось питання щодо необхідності вилучення ювелірних виробів, оскільки такі визнані речовими доказами у справі, але знаходяться у Львівській митниці ДФС. На нараді також вирішувалось питання про доцільність проведення експертизи після вилучення даних виробів та можливості взяття такої до уваги. Рішення щодо можливості визнання такої експертизи чи призначення експертизи в кримінальному провадженні так і не було прийнято. На виконання ухвали про тимчасовий доступ до речей та документів, яка була винесена слідчим суддею Галицького районного суду міста Львова, він вилучив у Західному казенному підприємстві пробірного контролю вилучені раніше у ОСОБА_10 вироби. Ці вироби він передав ОСОБА_10 на відповідальне зберігання у встановленому законом порядку, склавши 14.01.2019 року протокол попередження про недопустимість розтрати, відчуження, приховування, підміни, пошкодження, зміни та знищення речових доказів, переданих на відповідальне зберігання, в якому ОСОБА_10 розписався, будучи попередженим про кримінальну відповідальність. Також він роз`яснив ОСОБА_10 зміст статей 98, 100 КПК України та роз`яснив зміст статті 388 КК України, про що ОСОБА_10 також розписався у протоколі від 14.01.2019 року. Зазначив, що на момент передачі виробів ОСОБА_10 на відповідальне зберігання у нього не було висновку компетентного органу про те, що ці вироби являються ювелірними, а також не було висновку експерта про вартість переданих ОСОБА_10 виробів на відповідальне зберігання. Судову товарознавчу експертизу він не призначав, оскільки, як зазначив вище, обговорювалась можливість використання у цьому кримінальному провадженні експертизи, яка проводилась на підставі постанови Львівської митниці ДФС в межах справи про порушення митних правил. Вважає, що в силу положень статті 100 КПК України він мав право передати ці вироби на відповідальне зберігання, оскільки наділений такими повноваженнями у відповідності до ч.6 ст.100 КПК України. 
		   Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 повідомив, що з 2015 року по 2019 рік працював на посадах слідчого слідчого відділу УСБУ у Львівській області. Зазначив, що 21.11.2018 року прокурором прокуратури Львівської області ОСОБА_13 зареєстроване кримінальне провадження №42018140000000358 за фактом зловживання владою та службовим становищем службовими особами митного поста «Львів-Аеропорт» Львівської митниці ДФС. Слідчі слідчого відділу УСБУ у Львівській області проводили у цьому кримінальному провадженні досудове розслідування. Він був включений до складу групи слідчих, які проводили досудове розслідування у даному кримінальному провадженні та був старшим групи. Також до складу групи слідчих входив ОСОБА_6 . Приблизно 21.11.2018 року під час огляду місця події, який здійснював прокурор ОСОБА_13 , було виявлено та вилучено у громадянина ОСОБА_10 вироби з металу білого та жовтого кольорів. Ці вироби залишились на зберіганні на митниці, оскільки митним органом було складено протокол про порушення митних правил. Оскільки вказані вироби мали ознаки речових доказів у кримінальному провадженні за фактом зловживання службовим становищем службовими особами митного поста «Львів-Аеропорт», виніс постанову про визнання вилучених виробів речовими доказами. 04.12.2018 року слідчий суддя Галицького районного суду міста Львова ОСОБА_16 наклала арешт на вилучені у ОСОБА_10 вироби з металу білого та жовтого кольорів. В грудні 2018 року він приймав участь в оперативній нараді, яка відбувалась в кабінеті заступника прокурора Львівської області ОСОБА_14 , на якій також були присутні прокурори ОСОБА_13 та ОСОБА_17 . Під час цієї наради піднімалось питання щодо необхідності вилучення даних виробів, оскільки такі рахувались у справі речовими доказами, а фактично їх ніхто не бачив і не було визначено відповідальної особи в межах кримінального провадження за їх зберігання. На нараді також піднімалось питання про доцільність проведення експертизи після вилучення даних виробів та вирішувалось, чи визнавати експертизу, проведену за постановою Львівської митниці ДФС та чи призначати таку експертизу в межах кримінального провадження. Разом з тим, остаточного рішення по цьому питанню прийнято не було. Приблизно з 05.01.2019 року по 05.02.2019 року він перебував у відпустці, знаходився за межами Львівської області, а тому, розслідування у кримінальному провадженні №42018140000000358 проводив слідчий  ОСОБА_6 . Більше по даному факту нічого повідомити не може. 
		   Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 повідомив, що станом на 21.11.2018 року працював на посаді прокурора першого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Львівської області. На займаній посаді здійснював нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва. 20.11.2018 року за дорученням керівництва він виїхав на місце події у Львівський міжнародний аеропорт ім.Данила Галицького за адресою: м.Львів, вул.Любінська, 168, де працівники УСБУ у Львівській області та працівники відділу контрабанди Львівської митниці виявили незаконне переміщення ОСОБА_10 через митну територію України виробів з металу жовтого та білого кольорів, які останній переміщував, прибувши літаком із Туреччини, а саме, з міста Стамбул. В період приблизно з 00:45 год. до 04:00 год. 21.11.2018 року він провів огляд місця події, під час якого виявив у громадянина ОСОБА_10 вироби з металу білого та жовтого кольорів, які належали останньому. Вказані вироби він не вилучав, оскільки працівниками митниці було складено протокол про порушення митних правил, де було зафіксовано детальний опис цих виробів та такі були вилучені. За результатами цих подій працівниками УСБУ у Львівській області подано рапорт про виявлення кримінального правопорушення, на підставі якого ним були внесені відповідні відомості до ЄРДР та зареєстровано кримінальне провадження №42018140000000358 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України. Був призначений старшим групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні, тому надав письмові вказівки слідчому ОСОБА_15 , а саме: визнати речовими доказами вироби з металу жовтого та білого кольорів, які були вилучені у ОСОБА_10 та накласти на ці вироби арешт. Також було надано вказівку призначити по цих виробах відповідні експертизи. Оскільки вилучені вироби не перебували у володінні слідчих УСБУ у Львівській області, з метою огляду речових доказів та проведення експертизи, погоджував клопотання про тимчасовий доступ до виробів з металу жовтого та білого кольорів та документації, яка знаходилась у Львівській митниці ДФС. В подальшому було встановлено, що зазначені вироби знаходяться на експертизі в Західному казенному підприємстві пробірного контролю, яка була призначена в адміністративній справі посадовими особами Львівської митниці ДФС. З метою вилучення цих речей, слідчий ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням про тимчасовий доступ до речей та документів, яке він погоджував. Наскільки пригадує, 14.01.2019 року вироби з металу жовтого та білого кольорів були вилучені слідчим ОСОБА_6 з Західного казенного підприємства пробірного контролю та були передані в установленому законом порядку на відповідальне зберігання володільцю цих виробів ОСОБА_10 . Про те, що вилучені 21.11.2018 року в ході огляду місця події в Львівському міжнародному аеропорту ім. Данила Галицького вироби з металу жовтого та білого кольорів були передані на відповідальне зберігання знав. 12.12.2018 року при заступнику прокурора ОСОБА_14 проводилась оперативна нарада з його участю, участю начальника першого відділу прокуратури Львівської області ОСОБА_17 , начальника СВ УСБУ у Львівській області ОСОБА_18 , слідчих ОСОБА_15 та ОСОБА_6 , начальника четвертого відділу ГВ БКОЗ УСБУ у Львівській області ОСОБА_19 . Під час наради обговорювався стан досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018140000000358, виконання письмових вказівок прокурора та додержання слідчим розумних строків розслідування. Слідчому було вказано на необхідність проведення додаткових слідчих дій, проведення огляду речей та документів, допит свідків, тощо. Серед інших питань ОСОБА_18 або ОСОБА_19 було висловлено проблему із майбутнім можливим зберіганням речових доказів, а саме: ювелірних виробів, вилучених у ОСОБА_10 , у зв`язку із тим, що в УСБУ у Львівській області немає спеціально відведених місць для зберігання. Постанову слідчого ОСОБА_6 про передачу речових доказів на відповідальне зберігання ОСОБА_10 не скасовував, оскільки, на його переконання, зазначена постанова була винесена у відповідності до вимог КПК України. Також повідомив суду, що в подальшому, коли досудове розслідування у кримінальному провадженні №42018140000000358 здійснювали слідчі ДБР, прокурори у даному кримінальному провадженні також цю постанову не скасовували. 30.01.2019 року слідчий ОСОБА_6 виніс постанову про закриття кримінального провадження №42018140000000358, яку він, будучи прокурором у кримінальному провадженні, 12.02.2019 року скасував як передчасно винесену. 
		   Окрім показань обвинуваченого та допитаних в судовому засіданні свідків, судом в ході судового розгляду кримінального провадження були досліджені такі докази:
		-Витяг з наказу УСБУ у Львівській області № 294-ОС від 08 травня 2018 року по особовому складу, згідно якого старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_6 було призначено слідчим в особливо важливих справах 2 відділення слідчого відділу.
		- Протокол обшуку, проведеного 29 березня 2019 року в службових приміщеннях СВ УСБУ у Львівській області, в ході якого було вилучено матеріали кримінального провадження №42018140000000358.
		-Протокол тимчасового доступу до речей і документів від 07 червня 2019 року, відповідно до якого вилучені матеріали справи про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_10 за ч.1 ст.482, ст.472 МК України. 
		-Протокол огляду речей, предметів та документів від 20 травня 2019 року, відповідно до якого проведено огляд вилучених у слідчому відділі УСБУ у Львівській області матеріалів кримінального провадження №42018140000000358 від 21 листопада 2018 року.
		-Постанова про визнання речовими доказами від 29 листопада 2018 року у кримінальному провадженні № 42018140000000358, відповідно до якої визнано речовими доказами у кримінальному провадженні майно ОСОБА_10 , вилучене співробітниками МП «Львів-Аеропорт» Львівської митниці ДФС під час митного огляду від 20 листопада 2018 року, в тому числі ювелірні вироби з металу білого та жовтого кольорів.
		-Ухвала слідчого судді Галицького районного суду міста Львова ОСОБА_16 від 04 грудня 2018 року (справа № 461/8825/18) про накладення арешту на майно ОСОБА_10 , а саме: незадекларовані ювелірні вироби з металу білого та жовтого кольорів згідно протоколу про порушення митних правил №7110/20900/18 від 20 листопада 2018 року. 
		-Постанова слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ у Львівській області ОСОБА_6 про передачу речових доказів на відповідальне зберігання від 14 січня 2019 року, відповідно до якої слідчий постановив передати ОСОБА_10 на відповідальне зберігання належні йому ювелірні вироби (вилучені в останнього в ході проходження митного контролю) речові докази  ювелірні вироби у кримінальному провадженні №42018140000000358. В постанові також зазначено про необхідність роз`яснити ОСОБА_10 порядок зберігання речових доказів та відповідальність за їх втрату або пошкодження, а копію постанови скерувати процесуальному керівнику для відома. 
		-Клопотання ОСОБА_10 на ім`я слідчого ОСОБА_6 про видачу йому на відповідальне зберігання майна, яке було у нього вилучене 20 листопада 2018 року в ході проходження митного контролю через МП «Львів-Аеропорт», в якому ОСОБА_10 зазначив, що вказані ювелірні вироби потребують належного зберігання, яке він може забезпечити. Також ОСОБА_10 зазначив, що йому відомо про те, що ювелірні вироби визнані речовими доказами в кримінальному провадженні та на них накладено арешт, а тому він створить усі умови для належного зберігання до прийняття кінцевого рішення у справі.
		-Акт прийому-передачі на відповідальне зберігання речових доказів, на які накладено арешт, складений 14 січня 2019 року слідчим в ОВС слідчого відділу УСБУ у Львівській області ОСОБА_6 , відповідно до якого ОСОБА_10 було передано на відповідальне зберігання вироби згідно з переліком, зазначеним в Акті. Крім того, у вказаному акті рукописним текстом зазначено, що ОСОБА_10 отримав вилучені у нього вироби на відповідальне зберігання в повному обсязі та зобов`язується виконувати вимоги статей 98, 100 КПК України.
		-Протокол попередження про недопустимість розтрати, відчуження, приховування, підміни, пошкодження, зміни та знищення речових доказів, переданих на відповідальне зберігання, складений 14 січня 2019 року слідчим в ОВС ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №42018140000000358, відповідно до якого ОСОБА_10 попереджено про недопустимість розтрати, відчуження, приховування, підміни, пошкодження, зміни та знищення речових доказів, переданих йому на відповідальне зберігання, а також ознайомлено та роз`яснено зміст статей 98, 100 КПК України, ст.388 КК України. 
		-Акт експертизи №1, складений 15 лютого 2019 року Західним казенним підприємством пробірного контролю, у якому вирішувались питання, з якого металу складаються надані на дослідження вироби та яка їх вага і проба. 
		-Повідомлення про підозру від 19 липня 2019 року у кримінальному провадженні №22019140000000025, відповідно до якого слідчий ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_10 про підозру за фактом розтрати, відчуження та вчинення інших незаконних дій з майном, на яке накладено арешт, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.388 КК України. 
		-Вирок Галицького районного суду міста Львова від 03 лютого 2020 року у справі №461/7388/19, відповідно до якого ОСОБА_10 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.388 КК України, у зв`язку із втратою ним ювелірних виробів, переданих йому слідчим ОСОБА_6 на відповідальне зберігання. 
		-Постанова Галицького районного суду міста Львова від 15 березня 2021 року у справі №461/1234/19, відповідно до якої подання головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління (м.Львів) ОСОБА_20 про зміну способу виконання постанови Галицького районного суду міста Львова від 26 лютого 2019 року задоволено. Змінено спосіб і порядок виконання постанови Галицького районного суду міста Львова від 26 лютого 2019 року шляхом зміни конфіскації в дохід держави вилученого згідно протоколу про порушення митних правил №7110/20900/18 від 21 листопада 2018 року товару, на стягнення з боржника ОСОБА_10 вартості майна, що підлягало конфіскації у сумі 10162621,24 грн.
		-Службова характеристика на ОСОБА_6 , згідно якої останній характеризується позитивно.
		-Вимога про судимість ОСОБА_6 , згідно якої останній судимостей не має.
		-Довідки з психоневрологічного та наркологічного диспансерів, відповідно до яких ОСОБА_6 на обліку в цих установах не перебуває.
		-Інші характеризуючі ОСОБА_6 документи, згідно яких останній одружений, має на утриманні неповнолітню доньку, є учасником бойових дій. 
		   Разом з тим, суд критично оцінює клопотання захисника обвинуваченого  адвоката ОСОБА_7 про визнання доказів недопустимими, оскільки такі в сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження підлягатимуть оцінці судом при постановленні кінцевого рішення у такому. 
		   Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.
		   У статті 7КПК України закріплені найважливіші засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.
		   Статтею 8КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципів верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		   Згідно зі статтею 62 Конституції України, статтею 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. 
		   Статтею 94 КПК України, встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		   Відповідно до приписівст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		   В кримінальному провадженні доказами є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження і підлягають доказуванню, що врегульованост.84 КПК України.
		   Згідно ч.1 ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
		   Згідно ч.2 ст.91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. 
		   Обов`язок доказування обставин, передбаченихстаттею 91Кодексу, за винятком випадків, передбаченихчастиною другоюцієї статті, покладається на слідчого, прокурора (ч.1 ст.92 КПК).
		   Суд, постановляючи вирок у даному кримінальному провадженні, звертає особливу увагу на один із конституційних принципів, закладених у ст.62 Конституції України, за яким ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, оскільки доведення вини - це завдання сторони обвинувачення. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		   Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання ОСОБА_6 винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.3ст.365 КК України, тобто у перевищенні службових повноважень, суд бере до уваги наступні обставини.
		   Відповідальність за ч.3 ст.365 КК України настає у випадку умисного вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень. Злочинний характер дій працівника правоохоронного органу при перевищенні влади або службових повноважень виражається у тому, що службова особа вчиняє те чи інше діяння по службі, яке не входить до її компетенції. 
		   Як перевищення влади або службових повноважень кваліфікуються: а) вчинення дій, які є компетенцією вищої службової особи даного відомства чи службової особи іншого відомства; б) вчинення дій одноособово, тоді як вони могли бути здійснені лише колегіально; в) вчинення дій, які дозволяються тільки в особливих випадках, з особливого дозволу і з особливим порядком проведення - за відсутності цих умов; г) вчинення дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти.
		   Перевищення влади або службових повноважень утворює склад злочину, передбаченого ст.365 КК України, лише у випадку вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй законом прав і повноважень. Явний вихід службової особи за межі наданих їй повноважень слід розуміти як відкритий, очевидний, ясний для всіх, у т.ч. для винного, безсумнівний, відвертий. Для того, щоб визначити, чи мало місце перевищення службовою особою влади або службових повноважень, необхідно з`ясувати компетенцію цієї службової особи і порівняти її із вчиненими діями.
		   Повноваження, за межі яких виходить службова особа при їх перевищенні, повинні бути передбачені відповідним нормативно-правовим актом: законом, декретом, указом, постановою, статутом, положенням, інструкцією, правилами тощо. Якщо з`ясується, що службова особа діяла в межах своїх службових повноважень, її дії не можуть бути кваліфіковані за ст.365 КК України.
		    ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що перебуваючи на посаді слідчого в особливо важливих справах 2 відділення слідчого відділу Управління СБУ у Львівській області, діючи умисно, перевищив службові повноваження, тобто умисно вчинив дії, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, достовірно знаючи, що на ювелірні вироби накладено арешт, який станом на 14.01.2019 року не скасовано, безпідставно прийняв рішення про передачу вилучених згідно протоколу про порушення митних правил №7110/20900/18 від 21.11.2018 року ювелірних виробів, виготовлених зі сплавів золота 585 проби та срібла 925 проби у брухті загальною вартістю, станом на 14.01.2019 року, 8650715,32 грн., та особисто передав їх на відповідальне зберігання ОСОБА_10 , який не був володільцем вказаних ювелірних виробів, внаслідок чого ОСОБА_10 в подальшому скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.388 КК України, а саме: розтратив вказані ювелірні вироби, що призвело до невиконання рішення Галицького районного суду міста Львова від 26.02.2019 року в частині здійснення конфіскації товару, вилученого згідно протоколу про порушення митних правил №7110/20900/18 від 21.11.2018 року, у дохід держави. 
		   В обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_6 порушив вимоги ч.2 ст.19, ст.68 Конституції України, п.17 ч.1 ст.3, ст.9, ч.2 ст.40, ч.1, 2, 6 ст.100 КПК України, п.23 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної обробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого Постановою КМУ №1104 від 19.11.2012 року.
		   Аналізуючи інкриміноване ОСОБА_6 обвинувачення, суд зазначає наступне.
		   Частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державноївлади таоргани місцевогосамоврядування,їх посадовіособи зобов`язанідіяти лишена підставі,в межахповноважень тау спосіб,що передбаченіКонституцією тазаконами України. 
		   Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
		   Частина 1 статті 100 КПК України передбачає, що речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбаченихстаттями 160-166,170-174цього Кодексу. Зазначене положення передбачає обов`язок відповідної сторони кримінального провадження повернути володільцю речовий доказ, якщо такий не був вилучений в порядку виконання ухвали про тимчасовий доступ до речей та документів, а також, якщо на речовий доказ не був накладений арешт.
		   Отже, суд вважає, що ОСОБА_6 положення ч.1 ст.100 КПК України не порушував, так як він не обвинувачується у неповерненні речового доказу володільцю.
		   Частина 2 статті 100 КПК України регламентує порядок зберігання речових доказів відповідною стороною кримінального провадження, а також обов`язок слідчого чи прокурора оглянути, сфотографувати та докладно описати в протоколі огляду речові докази.
		    ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що безпідставно прийняв рішення про передачу вилучених згідно протоколу про порушення митних правил від 21.11.2018 року ювелірних виробів та особисто їх передав на відповідальне зберігання ОСОБА_10 , який не був володільцем вказаних ювелірних виробів.
		   Однак, суд вважає, що ОСОБА_10 був законним володільцем таких ювелірних виробів, оскільки він ввіз їх на територію України та саме у ОСОБА_10 ці ювелірні вироби були вилучені під час проходження митного контролю.
		   Таким чином, суд приходить до висновку, що  ОСОБА_6 положення ч.2 ст.100 КПК України не порушував.
		   Вищевказані норми закону не містять заборон для слідчого передати речовий доказ на відповідальне зберігання. 
		   Частина 6 статті 100 КПК України передбачає можливість передати власнику або законному володільцю на відповідальне зберігання речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю.
		   Таким чином, суд приходить до переконання, що прийняті у відповідності з вимогами статті 100 КПК України процесуальні рішення щодо речових доказів є реалізацією слідчим повноважень, якими він наділений як службова особа. Аналогічні правові позиції Верховного Суду про застосування положень статті 100 КПК України містяться у Постанові від 27 січня 2020 року у справі №758/16546/18, а також, у Постанові від 22 травня 2018 року у справі №554/7483/16-к. 
		   Отже, закон надає слідчому повноваження передати, за певних умов, речові докази на відповідальне зберігання.
		   Відповідно до статті 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
		   Відповідно до статті 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 КПК України, покладається на прокурора.
		   Суд вважає, що прокурором не доведено умисел ОСОБА_21 на вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.365 КК України, оскільки такий злочин характеризується умисною формою вини.
		   Судом враховано, що ювелірні вироби були передані ОСОБА_10 на відповідальне зберігання у встановленому законом порядку із складенням 14 січня 2019 року відповідного протоколу попередження про недопустимість розтрати, відчуження, приховування, підміни, пошкодження, зміни та знищення речових доказів, переданих на відповідальне зберігання, в якому ОСОБА_10 розписався про попередження його про кримінальну відповідальність. Також ОСОБА_10 було роз`яснено зміст статей 98, 100 КПК України, а також, було роз`яснено зміст статті 388 КК України, про що ОСОБА_10 також розписався у протоколі від 14 січня 2019 року.
		   З врахуванням наведеного, суд приходить до переконання, що в діях ОСОБА_6 відсутні ознаки явного перевищення службових повноважень.
		   В той же час, частина 6 статті 100 КПК України передбачає, що речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.
		   Таким чином, приймаючи рішення про передачу речових доказів на відповідальне зберігання ОСОБА_10 , ОСОБА_6 повинен був з`ясувати вартість переданого майна та чи можливо без шкоди для кримінального провадження передати ці ювелірні вироби Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
		   Станом на 14 січня 2019 року експертиза щодо того, з якого металу складаються надані на дослідження вироби, яка їх вага та проба, а також експертиза щодо вартості ювелірних виробів проведена не була. Відтак, суд вважає, що рішення про можливість передачі ювелірних виробів на відповідальне зберігання ОСОБА_10 прийняте ОСОБА_6 передчасно та без урахування питання, - чи можливо без шкоди для кримінального провадження передати ці ювелірні вироби Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. 
		   Стаття 100 КПК України передбачає різні способи зберігання речових доказів у кримінальному провадженні, які обвинуваченим не були в повній мірі проаналізовані та оцінені, внаслідок чого ОСОБА_6 не було вибрано такий спосіб зберігання речових доказів, який би унеможливив заподіяння шкоди для кримінального провадження. 
		   Внаслідок таких дій ОСОБА_6 ,  ОСОБА_22 скоiв кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.388 КК України, а саме: розтратив вказані ювелірні вироби, загальною вартістю 8 650 715, 32 грн. (вісім мільйонів шістсот п`ятдесят тисяч сімсот п`ятнадцять гривень тридцять дві копійки), що призвело до невиконання рішення Галицького районного суду м.Львова від 26 лютого 2019 року про визнання винним ОСОБА_10 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.472 Митного кодексу України (недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення) в частині здійснення конфіскації товару, вилученого згідно протоколу про порушення митних правил №7110/20900/18 вiд 21.11.2018 (справа №461/1234/19) у дохід держави, загальною вартістю 8 650 715, 32 грн. (вісім мільйонів шістсот п`ятдесят тисяч сімсот п`ятнадцять гривень тридцять дві копійки), що у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, що спричинило тяжкі наслідки.
		   З врахуванням наведеного, суд приходить до переконання, що в діях ОСОБА_6 наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, оскільки останній допустив неналежне виконання своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, а саме, передчасно, до отримання результатів необхідних експертиз, які проводились в межах справи про порушення митних правил, прийняв рішення про передачу ювелірних виробів на відповідальне зберігання ОСОБА_10 , та не розглянув питання, чи можливо без шкоди для кримінального провадження передати ці ювелірні вироби Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, внаслідок чого було спричинено тяжкі наслідки.
		   Суд, дотримуючись принципу змагальності сторін, передбаченого ст.22 КПК України, виходячи із загальних засад кримінального судочинства: верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та обов`язків, дослідивши надані докази, керуючись своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, безпосередньо дослідивши та оцінивши кожен доказ окремо, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку про те, що під час судового провадження не здобуто та не надано суду безсумнівних доказів, які б свідчили про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч.3ст.365 КК України.
		   За загальним правилом ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
		   За правилами ч.3ст.337 КПК України,з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
		   Відповідно до вимог ст.368 КПК України, суд ухвалюючи вирок, повинен вирішити такі питання: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчинені цього кримінального правопорушення; чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення.
		   Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.     
		   Стаття 6Конвенції «Прозахист правлюдини іосновоположних свобод» гарантує кожному право на справедливий суд.
		   Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Сумнівний характер вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому суспільно-небезпечного діяння не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов свій вияв в практиці Європейського суду з прав людини.
		   Правова позиція Європейського суду з прав людини щодо цього відображена у п.43 Рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Суд зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм поза розумним сумнівом. Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених. У рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» зазначалось, що суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних презумцій факту. 
		   Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. Так, у справі «Барбера, Мессегу і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 pоку (п.146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний скоїв злочин, який ставиться йому в провину; обов`язок доведення лежить на обвинуваченні, і всі сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. Європейський суд з прав людини також підкреслив, що за змістом пункту 2 статті 6 Конвенції, докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, повинні відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
		   Відповідно до фактичних обставин цієї справи, встановлених на підставі безпосередньо сприйнятих судом доказів, - ОСОБА_6 неналежно виконував свої службові обов`язки, однак, у його діях відсутній явний вихід за межі наданих йому прав чи повноважень.
		   У зв`язку з відсутністю такої ознаки як явний вихід за межі службових повноважень, не доведення стороною обвинувачення умисної форми вини в діях обвинуваченого, суд вважає, що в діях обвинуваченого ОСОБА_6 наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.367 КК України, а тому, приходить до висновку про необхідність змінити правову кваліфікацію кримінального правопорушення з пред`явленого досудовим слідством обвинувачення за ч.3ст.365 КК Українина ч.2ст.367 КК України, як службова недбалість.
		   Суд вважає за можливе здійснити таку зміну правової кваліфікації кримінального правопорушення на підставі ч.3ст.337 КПК України, оскільки при таких обставинах права обвинуваченої особи порушені не будуть через те, що покарання за ч.2 ст.367КК України є менш суворим, ніж покарання за ч.3 ст.365 КК України.
		   Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
		   При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому, виходячи з вимог закону про достатність покарання для їхнього виправлення, запобігання скоєнню ними нових злочинів, суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, особу обвинуваченого, який за місцем праці характеризується позитивно, являється учасником бойових дій, одружений, має на утриманні неповнолітню доньку, а також враховує наявність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин.
		   Відповідно до ст.ст.50,65 КК Українита п.3постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.
		   Як вказує законодавець уст.50 КК України,покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		   Так, вчинене обвинуваченим ОСОБА_6 кримінальне правопорушення, передбачене ч.2ст.367 КК України, з урахуванням вимогст.12 КК України,є нетяжким злочином.
		   Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно дост.66 КК України, не встановлено.
		   Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно дост. 67 КК України, не встановлено.
		   Крім того, ОСОБА_6 раніше не судимий, позитивно характеризується по службі, є учасником бойових дій, одружений та має на утриманні неповнолітню доньку.
		   Відповідно до статті 19 Закону України «Про Службу безпеки України», кадри Служби безпеки України складають, зокрема, співробітники- військовослужбовці, на яких, відповідно до статті 20 цього закону, поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством. Військовослужбовці Служби безпеки України приймаютьВійськову присягу на вірність народу України.
		   Таким чином, обвинувачений ОСОБА_6 являється військовослужбовцем, і до нього може бути застосовано службові обмеження, передбачені статтею 58 КК України. 
		   Відповідно до статті 58 КК України, покарання у виді службового обмеження застосовується до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк.
		   Враховуючи вказані обставини справи, суспільну небезпеку діяння, дані про особу обвинуваченого, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на два роки, замінивши позбавлення волі службовим обмеженням на той самий строк.
		   Клопотань про обрання запобіжного заходу в ході судового розгляду справи не надходило. Підстави для обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_6 не встановлені.
		   Долю речових доказів слід вирішити на підставі ч.6 ст.100 КПК України.
		   У межахданого кримінальногопровадження проведеносудові почеркознавчіекспертизи (висновокексперта №10/7/633від 28.07.2020року тависновок експерта№СЕ-19/114-20/24369-ПЧвід 30.12.2020року),вартість проведенняяких становить3269,00 грн. та у відповідності до ч.2ст.124 КПК України, підлягає стягненню з обвинуваченого  ОСОБА_6 в користь держави у повному обсязі.
		   Керуючись ст.ст.368,371,373-374 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -
		 
		у х в а л и в:
		 
		    ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця, капітана юстиції, визнати винним у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.367 КК України, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
		   На підставі статті 58 КК України, замість позбавлення волі військовослужбовцю, капітану юстиції  ОСОБА_6  призначити покарання у вигляді 2 (двох) років службового обмеження для військовослужбовців з відрахуванням в дохід держави 10 відсотків із суми грошового забезпечення ОСОБА_6 . 
		   
		   Стягнути з  ОСОБА_6  накористь держависудові витрати,пов`язані ізпроведенням судовихпочеркознавчих експертизв сумі3269,00(тритисячі двістішістдесят дев`ять) гривень.
		   Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 не обирати.
		   Речові докази, а саме: 
		- сейф пакет ДБР №М1001983, до якого поміщено речові докази, а саме:
		А) матеріали кримінального провадження №42018140000000358 від 21.11.2018 року: постанова про доручення здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення органу досудового розслідування від 21.11.2018 року; постанова про визначення групи прокурорів від 21.11.2018 року у кримінальному провадженні №42018140000000358 від 21.11.2018 року; протокол огляду місця події від 21.11.2018 року, проведеного прокурором прокуратури Львівської області ОСОБА_13 ; клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів від 09.01.2019 року у кримінальному провадженні №42018140000000358 від 21.11.2018 року; ухвала слідчого судді Галицького районного суду м.Львова ОСОБА_16 від 09.01.2019 року (справа №461/8825/18) про тимчасовий доступ до речей і документів; протокол тимчасового доступу до речей і документів від 14.01.2019 року у кримінальному провадженні №42018140000000358 від 21.11.2018 року; постанова слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ у Львівській області ОСОБА_6 про передачу речових доказів на відповідальне зберігання від 14.01.2019 року; клопотання ОСОБА_10 на ім`я слідчого ОСОБА_6 про видачу йому на відповідальне зберігання майна, яке було у нього вилучене 20.11.2018 року; акт прийому  передачі на відповідальне зберігання речових доказів, на які накладено арешт, складений 14.01.2019 року слідчим в ОВС слідчого відділу УСБУ у Львівській області ОСОБА_6 ; протоколом попередження про недопустимість розтрати, відчуження приховування, підміни, пошкодження, зміни та знищення речових доказів, переданих на відповідальне зберігання, складений 14.01.2019 року слідчим в ОВС ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №42018140000000358 від 21.11.2018 року;
		Б) матеріали судової справи №461/8825/18 (провадження №1кс/461/234/19), які вилучені 23.09.2020 року на підставі ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова ОСОБА_23 (справа №436/4541/19; провадження №1кс/461/4811/20 від 18.09.2020 року) у Галицькому районному суді м.Львова за адресою: м.Львів, вул.Чоловського, 2 - залишити при матеріалах справи. 
		- Матеріали з особової справи ОСОБА_6 , вилучені згідно протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 20.07.2020 року  передати до Управління Служби безпеки України у Львівській області.
		 
		   Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Галицький районний суд міста Львова протягом 30 діб з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасникисудового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                      ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...