Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 512/581/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 13.10.2021. Зареєстровано: 13.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 18.10.2021.
Дата набрання законної сили: 12.11.2021
Номер судового провадження: 1-кп/512/39/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021162360000228

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Є.у.н.с. 512/581/21
		Провадження № 1-кп/512/39/21 
		"12" жовтня 2021 р.                                смт. Саврань
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		Савранський районний суд Одеської області у складі:
		головуючого судді: ОСОБА_1 
		за участю: секретаря  ОСОБА_2 ,
		прокурора  ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_4 ,
		потерпілого  ОСОБА_5 , 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Саврань, Савранського району, Одеської області, кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.08.2021 за № 12021162360000228, по обвинуваченню:
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чемерпіль, Голованівського (Гайворонського) району Кіровоградської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, непрацюючого, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей немає, депутатом не являється, який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до статті 89 КК України раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КК України, 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		 
		 
		13.08.2021 року, у вечірній час ОСОБА_4 , знаходячись за місцем свого тимчасового мешкання на території домогосподарства, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , належного ОСОБА_6 , під час спільного вживання спиртних напоїв з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканцем АДРЕСА_3 , у ОСОБА_4 виник словесний конфлікт з останнім, в ході якого у ОСОБА_4 раптово виник протиправний умисел, направлений на спричинення ОСОБА_5 тілесних ушкоджень. 
		Реалізуючи свій злочинний протиправний умисел, направлений на умисне спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , ОСОБА_4 в той же день та час, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом та з мотивів явної неповаги до потерпілого, з метою спричинення тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_5 один удар кулаком правої руки в область правого плеча та один удар кулаком правої руки в область лівої частини обличчя, в результаті чого останній впав на підлогу, після чого ОСОБА_4 наніс ще один удар ногою, в нижню частину живота ОСОБА_5 .
		У результаті спричинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: «саден і крововиливів обличчя, крововиливу лобкової ділянки, розлитого перитоніту, закритої тупої травми живота з розривом дна сечового міхура». 
		Тілесне ушкодження у вигляді «розриву дна сечового міхура» могло бути спричинено дією тупих предметів, якими могли бути взута нога, кулак та інші подібні предмети, та згідно п.2.1.3 (л) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», (1995 року) відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя.
		Враховуючи викладене,  ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КК України  умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
		Письмове повідомлення про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення вручено  ОСОБА_4 01.09.2021.
		Запобіжний захід відносно  ОСОБА_4 обрано у вигляді особистого зобов`язання строком до 02.11.2021.
		Потерпілий ОСОБА_5 під час судового провадження до початку судового розгляду пред`явив цивільний позов до обвинуваченого про відшкодування моральної шкоди в сумі 100 000,00 гривень та матеріальної шкоди в сумі 26 575, 81 гривень, мотивуючи вимоги тим, що внаслідок спричинених тілесних ушкоджень перебував на стаціонарному лікуванні та змушений проходити курс лікування. Також у зв`язку з ушкодженням здоров`я він зазнав фізичного болю та душевного страждання, чим було порушено його нормальний спосіб життя та через що він був змушений докладати додаткових зусиль для лікування.
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений  ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КК України, визнав повністю, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, він їх у повному обсязі підтверджує та пояснив, що 13.08.2021 року, у вечірній час, знаходячись за місцем свого тимчасового мешкання на території домогосподарства, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , належного ОСОБА_6 , під час спільного вживання спиртних напоїв з ОСОБА_5 , у нього виник словесний конфлікт з останнім, наніс ОСОБА_5 один удар кулаком правої руки в область правого плеча та один удар кулаком правої руки в область лівої частини обличчя, в результаті чого останній впав на підлогу, після чого ОСОБА_4 наніс ще один удар ногою, в нижню частину живота ОСОБА_5 .
		Пояснив, що обставини викладені у його обвинуваченні та встановлені органами досудового розслідування, ним визнаються та не оспорюються, погоджується з кваліфікацією вчиненого діяння, розкаюється у вчиненому. Цивільний позов визнав повністю.
		Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні погодився з обвинувальним актом прокурора, цивільний позов підтримав в повному обсязі.
		Прокурор у судовому засіданні зазначив, що у судовому засіданні достеменно було встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинено обвинуваченим, тому просить суд визнати ОСОБА_4 винуватим та призначити покарання за частиною 1 статті 121 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років, але звільнити від покарання з випробувальним строком на 3 роки відповідно до положень статей 75, 76 КК України.
		Обвинуваченому  ОСОБА_4 та іншим учасникам судового провадження правильно зрозумілі суть обвинувачення та обставини кримінального провадження.
		Приймаючи до уваги повне визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини в обсязі пред`явленому йому обвинуваченні, а також враховуючи те, що він та інші учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини провадження та вважають, що обставини даного кримінального провадження доведені наявними у ньому доказами і не потребують дослідження у ході судового розгляду, на підставі частини 3 статті 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів, зібраних в ході досудового розслідування, стосовно фактичних обставин справи, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності їх позиції немає.
		Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в іншим спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.
		Це узгоджується з вимогами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
		Роз`яснивши учасникам судового розгляду наслідки щодо позбавлення їх права оскаржити в апеляційному порядку обставини, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого, дослідженням висновка експерта, ухвали про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, постанови про визнання і приєднання речових доказів, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.
		Окрім визнання вини обвинуваченого, вина  ОСОБА_4 доводиться наступними доказами:
		- висновком експерта № 36, відповідно до якого у ОСОБА_5 виявлені наступні тілесні ушкодження у вигляді: «саден і крововиливів обличчя, крововиливу лобкової ділянки, розлитого перитоніту, закритої тупої травми живота з розривом дна сечового міхура». Тілесне ушкодження в вигляді «розриву дна сечового міхура» могло бути спричинено дією тупих предметів, якими могли бути взута нога, кулак та інші подібні предмети, та згідно п.2.1.3 (л) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», (1995 року) відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя;
		- ухвалою Любашівського районного суду Одеської області від 18.08.2021 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно;
		- постановою про визнання і приєднання речових доказів від 16.08.2021.
		Отже, проводячи судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, суд приходить до переконання про доведеність винуватості обвинуваченого поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а тому суд кваліфікує дії  ОСОБА_4 за частиною 1 статті 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
		Призначаючи обвинуваченому  ОСОБА_4 покарання суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені частиною 1 статті 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, яка його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
		Згідно з приписами статті 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.
		Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.
		Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
		При призначенні міри покарання для обвинуваченого  ОСОБА_4 суд враховує наступне:
		- відношення обвинуваченого до вчиненого (щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення);
		- характер та ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке в силу частини 5 статті 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів;
		- особливості й обставини вчинення кримінального правопорушення: форму вини (прямий умисел), мотив і мету (на ґрунті явної неповаги до потерпілого, спричинення тілесних ушкоджень), стадію вчинення (закінчене кримінальне правопорушення), характер і ступінь тяжкості наслідків що настали (заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому);
		- відсутність обтяжуючих покарання обставин;
		- обвинувачений ОСОБА_4 відповідно до статті 89 КК України вважається таким, що не має судимостей. При цьому згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 27.09.2018 року (справа №647/1831/15-к) припинення судимості анулює всі кримінально-правові та загальноправові наслідки засудження та призначення покарання. Особа, судимість якої погашена або знята, вважається такою, яка раніше злочину не вчиняла, покарання не відбувала. Вона не зобов`язана будь-де вказувати про вчинення нею в минулому злочину та призначення за нього покарання, не повинна відчувати жодних негативних наслідків колишньої судимості. Врахування погашеної чи знятої судимості при вирішенні будь-яких питань, у т.ч. і при характеристиці особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості і є неприпустимим.
		- особу обвинуваченого, який визнав свою вину; щиро розкаявся; має постійне місце проживання за адресою АДРЕСА_1 ), відповідно до довідки-характеристики, виданої виконавчим комітетом Заваллівською селищної ради Голованівського району Кіровоградської області № 45 від 17.08.2021 характеризується з посередньої сторони, за характером неврівноважений, запальний, часто вступає в конфліктні ситуації, зловживає алкогольними напоями, учасник АТО; на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога КНП "ЦМЛ" Гайворонської міської ради Кіровоградської області не перебуває, згідно досудової доповіді Голованівського РС № 1 філії "Центру пробації" в Кіровоградській області ризик повторного вчинення кримінального правопорушення та рівень небезпеки для суспільства оцінюється як середній.
		До обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого згіднозі статтею 66 КК України, суд відносить щире каяття, яке проявилося в критичній оцінці ним свого діяння шляхом визнання вини та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
		Водночас, суд дійшов висновку, що обставини, які пом`якшуть покарання обвинуваченого, не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєного кримінального правопорушення, не зменшують його суспільну небезпеку до рівня, який виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого статті 69 КК України - призначення більш м`якого покарання, ніж передбаченого законом.
		Обставин, передбачених статтею 67 КК України, які обтяжують покарання обвинуваченого не встановлено.
		На підставі викладеного, при визначенні виду та міри покарання по вказаному кримінальному провадженню, враховуючи всі встановлені в судовому засіданні обставини кримінального провадження, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке в силу частини 5 статті 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, беручи до уваги особу  ОСОБА_4 , який відповідно до статті 89 КК України раніше не судимий, характеризується посередньо, повністю визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання в межах санкції частини 1 статті 121 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі, із застосуванням статті 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 частини 1 та пунктом 2 частини 3 статті 76 КК України, що буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Підстав для застосування статті 69 КК України суд не вбачає.
		У справі «Бакланов проти Росії» (рішення суду від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалось пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
		Вирішуючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 про стягнення матеріальної шкоди в сумі 26 575, 81 грн та моральної шкоди в сумі 100 000,00 грн який обвинувачений визнав повністю, суд зазначає наступне.
		За змістом частини 1 статті 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		Відповідно до частини 5 статті 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України.
		Згідно з положеннями статті 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
		Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.
		Відповідно до частини 1 статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
		На підставі частини 1 статті 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
		При визначенні розміру шкоди, яка підлягає відшкодуванню, суд враховує те, що потерпілому дійсно спричинено моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях у зв`язку із вчиненням кримінального правопорушення та порушенням нормального ритму життя потерпілого внаслідок цього, що і фактично пояснив потерпілий в суді, вказавши, що після події зазнав стресу та переживає додаткові хвилювання, лікувався, відчуває гострі болі та дискомфорт, позбавлений можливості матеріально допомагати своїй дочці, яка навчається у вищому навчальному закладі.
		Обвинувачений ОСОБА_4 , який є цивільним відповідачем за позовом, позов визнав повністю, суми заявлених вимог не оспорює.
		Отже, враховуючи викладене та те, що обвинувачений ОСОБА_4 визнав цивільний позов повністю, суми матеріальних збитків та моральної шкоди не оспорював, беручи до уваги обставини вчинення кримінального правопорушення, характер нанесених потерпілому тілесних ушкоджень, та, відповідно, тривалість стаціонарного лікування, фізичних і душевних страждань потерпілого, виходячи із засад виваженості та розумності та з огляду, що позовні вимоги ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 26 575, 81 грн та моральної шкоди в сумі 100 000,00 грн, знайшли належне підтвердження в ході розгляду кримінального провадження, суд вважає, що справедливим та доведеним наданими доказами з огляду на всі істотні обставини справи буде задоволення цивільного позову.
		У даному кримінальному провадженні щодо обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, який полягає у зобов`язанні прибувати до слідчого в якого перебуває кримінальне провадження, повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, утримуватися від спілкування з потерпілим ОСОБА_5 та свідками ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . Отже, оскільки суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_4 , а також необхідності призначення покарання, наведений запобіжний захід слід залишити без змін до набуття вироком законної сили.
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Любашівського районного суду Одеської області від 18 серпня 2021 року на речові докази  скасувати.
		Долю речових доказів суд вирішує на підставі статті 100 КПК України.
		Процесуальні витрати у кримінальному провадженні  відсутні.
		На підставі викладеного, керуючись статтею 50, пунктом 1 частини 1 статті 66, частиною 1 статті 121 КК України, частиною 3 статті 349, статтею 368, частиною 1 статті 369, статтями 370, 371, 374 КПК України, суд, 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		 
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чемерпіль, Голованівського (Гайворонського) району Кіровоградської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, непрацюючого, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей немає, депутатом не являється, який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до статті 89 КК України раніше не судимого, визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КК України та призначити йому покарання у виді позбавленням волі на 5 (п`ять) років.
		На підставі статті 75 КК України ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.
		Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 та пункту 2 частини 3 статті 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 до обвинуваченого ОСОБА_4  задовольнити.
		Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_2 , матеріальну шкоду у розмірі 26 575 (двадцять шість тисяч п`ятсот сімдесят п`ять) гривень 81 копійок та моральну шкоду у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок.
		Запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, який полягає у зобов`язанні прибувати до слідчого в якого перебуває кримінальне провадження, повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, утримуватися від спілкування з потерпілим ОСОБА_5 та свідками ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . ОСОБА_4 залишити без змін до набуття вироком законної сили.
		Речові докази:
		- чоловічу сорочку синього кольору, без рукавів, зі слідами речовини бурого кольору, яку поміщено та опечатано до експертного сейф-пакету № 7085160 та два зразки ватового покривала коричневого кольору, зі слідами речовини бурого кольору, які поміщені та опечатані до паперового безномерного пакету  повернути у володіння ОСОБА_4 за належністю.
		Процесуальні витрати у кримінальному провадженні  відсутні.
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Любашівського районного суду Одеської області від 18 серпня 2021 року на речові докази  скасувати.
		Вирок може бути оскаржений обвинуваченим або його захисником в частині, що стосується інтересів обвинуваченого, потерпілим або його представником - у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ним в суді першої інстанції, а також прокурором в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 24-а) шляхом подачі апеляційної скарги через Савранський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку (п.п.1, 6, 7 ч.1 ст.393, п.1 ч.1, п.1 ч.2 ст.395 КПК України).
		Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України (ч.2 ст.394 цього Кодексу).
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції (ч.ч.1, 2ст.532 КПК України).
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...