Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 754/10914/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про спонукання виконати або припинити певні дії.
Надіслано для оприлюднення: 13.10.2021. Зареєстровано: 13.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 18.10.2021.

Номер судового провадження: 2/754/1041/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Номер провадження 2/754/1041/21 
		Справа №754/10914/20
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 вересня 2021 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого - судді - Лісовської О.В.
		за участю секретаря         - Грей О.П.
		позивача ОСОБА_1 
		позивача ОСОБА_2 
		представника відповідачів ОСОБА_3 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Висотгарантбуд», третя особа: Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), про зупинення будівництва, знесення самочинно збудованої будівлі та відновлення стану території, -
		ВСТАНОВИВ:
		Позивачі ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ТОВ «Будівельна фірма «Висотгарантбуд» про зупинення будівництва, знесення самочинно збудованої будівлі та відновлення стану території, мотивуючи свої вимоги тим, що вони, як мешканці мікрорайону Биківня, занепокоєні забудовою сусідніх ділянок багатоповерховими комплексами на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Позивачі зазначають, що на земельних ділянках АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_2 наразі триває будівництво двох багатоквартирних житлових будинків. Із візуального спостереження на ділянках збудовано чотири поверхи житла та роботи тривають надалі, майно розташовується впритул до меж сусідніх ділянок з ймовірним порушенням норм ДБН. Згідно даних Держгеокадастру ділянки надавались громадянам для будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку. Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва у своїй відповіді від 24.04.2020 № 073-4180 повідомлено, що за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:62:264:0028) введено в експлуатацію одноповерховий будинок, загальна площа 327,0 кв. м., житлова площа 205,6 кв. м., кількість кімнат 5, матеріали загальних стін газобетон. Даний Об`єкт введено в експлуатацію на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, після чого виявлено на ділянці існування виключно фундаменту будинку. За відповідними ознаками та з метою проведення перевірки здійснено звернення до Деснянського УП ГУНП у місті Києві. Проте, від працівників поліції інформації щодо сприяння у вирішенні ситуації не надходило. Крім того, будівництво відповідачами ведеться з грубими порушеннями санітарно-гігієнічних норм, що унеможливлює проживання позивачів поряд з будівництвом і призводить до загрози для їхнього здоров`я. Оскільки будівництво багатоквартирних будинків за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 здійснюється без оформлення відповідної дозвільної документації, самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню. На підставі викладеного позивачі просять суд зупинити незаконне будівництво за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 (кадастрові номери: 8000000000:62:264:0028 та 8000000000:62:039:0067); зобов`язати відповідачів знести самочинно збудованої будівлі за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 та зобов`язати Відповідачів відновити стан території за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 ; Стягнути з відповідачів на користь позивачів судовий збір та витрати на правову допомогу.
		 
		       22.09.2020 року від представника третьої особи до суду надійшли Пояснення, в яких зазначено, що Департамент здійснює повноваження щодо державного архітектурно-будівельного контролю в місті Києві та дозвільно-реєстраційних функцій щодо об`єктів незначного (CCI) та середнього (СС2) класу наслідків (відповідальності) з 12.10.2016. Керуючись Законом, Порядком виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 (далі - Порядок № 466) та Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 (далі - Порядок № 461), Департамент зареєстрував подані замовником будівництва, фізичною особою, повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта «Будівництво індивідуального (садибного) житлового будинку у АДРЕСА_2 » від 23.05.2019 № КВ 061191431060 та декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта «Будівництво індивідуального (садибного) житлового будинку у АДРЕСА_2 » від 25.09.2019 № КВ 141192682086. Відповідно до пункту 11 Порядку № 466 замовник несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданому ним повідомленні про початок виконання підготовчих або будівельних робіт. Відповідно до п. 16 Порядку № 461 замовник несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації чи акті готовності об`єкта до експлуатації, за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката. Подання замовником будівництва інших документів, окрім примірника повідомлення або декларації законодавством не передбачається. Під час вчинення дій з реєстрації повідомлення та/або декларації орган державного архітектурно-будівельного контролю не наділено повноваженнями проводити перевірку достовірності інформації, зазначеної замовником будівництва. Процедура здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт визначена Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 (далі - Порядок № 553) (у редакції, що діяла на момент проведення перевірки). Згідно з пунктом 5 Порядку № 553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. Керуючись ст. 41 Закону та відповідно до Порядку № 553 посадовою особою Департаменту у жовтні 2019 року було розпочато проведення позапланової перевірки за адресою АДРЕСА_2 . Відповідно до п. 9 Порядку № 553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва. Під час виїзду на місце з метою проведення перевірки за вказаною вище адресою посадової особи Департаменту встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62:264:0028 розпочато роботи з влаштування фундаменту, доступу до об`єкта будівництва не було, уповноважених осіб замовника будівництва також не було, що унеможливило проведення позапланової перевірки, відповідно до п. 9 Порядку № 553. Враховуючи викладене, Департамент письмово запросив замовника будівництва з необхідними для проведення перевірки документами, проте останній не з`явився, документів не надано. Згідно із п. 10 Порядку № 553, орган державного архітектурно-будівельного контролю у своїй діяльності взаємодіє з органами виконавчої влади, що здійснюють контроль за дотриманням природоохоронних, санітарно-гігієнічних, протипожежних вимог, вимог у сфері охорони праці, енергозбереження та інших вимог, передбачених законом, а також з органами державної статистики, органами Національної поліції, прокуратури та іншими правоохоронними і контролюючими органами. Керуючись пунктом 10 Порядку № 553 Департамент листом звернувся до Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві з проханням сприяти у проведенні перевірки. Інформація про вжиті заходи від правоохоронних органів до Департаменту не надходила. Керуючись Законом, Порядком № 466 та Порядком № 461, Департамент зареєстрував подані замовником будівництва, фізичною особою, повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта «Будівництво індивідуального (садибного) житлового будинку та господарських споруд у АДРЕСА_1 » від 15.06.2020 № КВ 061201670628 та декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта «Будівництво індивідуального (садибного) житлового будинку та господарських споруд у АДРЕСА_1 » від 09.07.2020 № КВ 101200709590. Перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності посадовими особами Департаменту за вказаною вище адресою не проводились. Представник також зазначає, що пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про оптимізацію органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду» від 13.03.2020 № 219 зупинено дію постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 «Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю» до початку виконання функцій та повноважень Державної інспекції містобудування. Враховуючи викладене, на сьогодні у органів державного архітектурно-будівельного контролю відсутні правові підстави для здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю. На підставі викладеного представник третьої особи просить суд винести рішення згідно вимог чинного законодавства.
		 
		16.10.2020 року від представника відповідачів ОСОБА_7 - ОСОБА_3 до суду надійшов Відзив на позов. Заперечуючи проти задоволення позову, представник вказує про те, що у своїй позовній заяві позивачі стверджують про те, що у АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 відбувається незаконне будівництво багатоквартирних будинків у приватному секторі без дозвільних документів з порушенням цивільного, адміністративного та кримінального законодавства України. Таке твердження позивачів нічим не обґрунтовані та абсолютно безпідставні, зважаючи на нижченаведене. Дійсно, земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 перебувають у приватній власності відповідачів: ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 . З червня 2013 року всі відомості про земельну ділянку, в тому числі і її цільове призначення, фіксуються у Державному земельному кадастрі України. На виконання вимог нового Земельного кодексу України Київською міською радою було прийнято Генеральний план м. Києва та проекту планування приміської зони до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року №370/1804, та визначено, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 за функціональним призначенням належить до території перспективної садибної забудови. Виходячи з того, що цільове призначення земельної ділянки визначається на підставі документації із землеустрою, а документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, детальний план забудови території є землевпорядним документом, в якому також визначаються режим використання земельних ділянок та їх призначення. 14 квітня 2016 року Рішенням Київської міської пади 1 сесія VIII скликання за № 330/330 було затверджено Детальний план території мікрорайону Биківня, відповідно до якого функціональне призначення земельних ділянок - територія садибної забудови (землі житлової та громадської забудови). Отже, земельні ділянки, які належать на праві власності відповідачам, за своїм цільовим призначенням відносяться до земель житлової та громадської забудови, за класифікацією цільового призначення - 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, а за функціональним призначенням - для садибної забудови. Відповідно до положень ДБН Б.2.2-12:2019 Планування та забудова територій, який набрав чинності 01 жовтня 2019 року, поверховість будинків в межах територій садибної забудови не може перевищувати 3-х поверхів без урахування мансарди (а у сільських населених пунктах - 1-3 поверхи). Таким чином, на території земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_2 здійснюється будівництво індивідуального житлового будинку площею до 500 кв. м. та поверховістю до 3 поверхів без врахування мансарди на підставі будівельного паспорту, а тому, отримання містобудівних умов та обмежень у даному випадку не вимагається. Використання земельної ділянки відбувається в межах цільового та функціонального призначення. У своїй позовній заяві позивачі неодноразово стверджують про порушення діючих ДБН та вимог чинного законодавства під час будівництва будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_2 . Разом з тим, крім голослівних припущень позивачів стосовно здійснення порушення чинних будівельних норм та стандартів, виходу за межі червоних ліній під час будівництва будинку, використання якоїсь забороненої техніки, тріщин та інших ушкоджень у домоволодіннях позивачів, до матеріалів справи не долучено жодного належного та допустимого доказу цих фактів. Стосовно посилання на визначення поняття будівельного паспорту та висновок про те, що в даному випадку мова іде про самочинне будівництво. Дійсно, замовнику будівництва, яким не є відповідачі, видано будівельний паспорт. Як вже було зазначено вище, будівництво будинку здійснюється в межах встановлених норм, оскільки будинок запланований площею до 500 кв.м. та поверховістю не більше 3 поверхів без врахування мансарди. Дійсно, у відповідачів немає дозвільних документів на будівництво і не має бути, оскільки відповідачі є власниками земельних ділянок, а не замовниками будівництва. А у замовника будівництва наявні всі необхідні документи - будівельний паспорт та декларація про початок ведення будівельних робіт, докази чому наявні у матеріалах справи. Таким чином, твердження позивачів є надуманими та нічим не підтвердженими, а тому не заслуговують на увагу і не є належним обґрунтуванням необхідності задоволення їх позовних вимог. Таким чином, у позовній заяві позивачами не визначено які саме їх права порушені та ким з відповідачів, яким чином задоволення позовних вимог відновить їх порушені, невизнані чи оспорювані права, чому у контексті розгляду даної справи вони вирішили застосувати процесуальну співучасть відповідачів і в чому спільність чи однорідність їх прав та обов`язків, на які права та обов`язки Департаменту з питань державного архітектурного будівельного контролю міста Києва впливатиме рішення суду. На підставі викладеного представник просить суд відмовити в задоволені позовних вимог.
		 
		10.02.2021 року від представника позивачів до суду надійшла Відповідь на відзив, відповідно якої зазначено, що представник відповідача у відзиві стверджує про те, що на території земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_2 здійснюється будівництво індивідуального житлового будинку площею до 500 кв.м. та поверховістю до 3 поверхів без врахування мансарди на підставі будівельного паспорта, а тому отримання містобудівних умов та обстежень у даному випадку не вимагається. Разом з тим, відповідно до Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта від 17.09.2019 на території земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_2 здійснено будівництво індивідуального (садибного) житлового будинку площею до 327 кв.м. та одноповерхового. Таким чином, фактично здійснене будівництво не відповідає загальній декларації. Представник відповідачів стверджує про відповідність будівництва будівельним нормам. Разом з тим, відповідно до висновку експерта № 574/10/2020 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 15.10.2020: 1. Розташування досліджуваних об`єктів: незавершених будівництвом багатоповерхових будинків за адресою: АДРЕСА_1 на земельних ділянках з кадастровими номерами: 8000000000:62:264:0028 та 8000000000:62:039:0067 з цільовим призначенням для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд порушує вимоги: - п. 6.1.31 ДБН Б 2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», відповідно до якого поверховість будинків в межах територій садибної забудови не може перевищувати 3-х поверхів без урахування мансарди. Розміщення багатоквартирних (секційних) будинків в кварталах садибної забудова не допускається; - статті 5 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»; - містобудівну документацію, а саме детальний план території селища Биківня (шифр 46/ГПмд-14 складений «КО «Інститут генерального плану міста Києва»), яким передбачено, що досліджувана територія відноситься для садибної забудови. 2. Розміщення будинків в кварталах із сформованою забудовою чи новій садибній та дачній забудові менше ніж 1,0 м від межі земельної ділянки порушує вимоги п. 6.1.33 ДБН Б.2.2 - 12:2019 «Планування та забудова територій». 3. Розміщення будинку на відстані менше ніж 3,0 м від іншого будинку порушує вимоги п. 15.2.2. ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій». 4. Будівництво багатоквартирного будинку в межах земельних ділянках садибної забудови з цільовим призначенням: «Для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва», «Для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» порушує вимоги п. 6.1.31 ДБН Б.2.-12:2019 «Планування та забудова територій», відповідно до якого поверховість будинків в межах територій садибної забудови не може перевищувати 3-х поверхів без урахування мансарди. Розміщення багатоквартирних (секційних) будинків в кварталах садибної забудови не допускається.
		 
		09.03.2021 року від представника позивачів до суду надійшла Заява про зміну предмету позову, відповідно до якої він просить суд змінити предмет позову по справі 754/10914/20, виключивши з переліку вимог вимогу про зупинення незаконного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 , та АДРЕСА_1 .
		 
		09.03.2021 року від представника відповідачів ОСОБА_3 до суду надійшли заперечення, відповідно до яких зазначено, що ознайомившись із доводами представниками позивачів, викладених у відповіді на відзив, представник вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що не спростовують доводів відповідачів. У відповіді на відзив представник позивачів посилається на те, що будівництво, яке здійснюється за адресою: АДРЕСА_2 не відповідає встановленим будівельним вимогам та будівельному паспорту об`єкта. На підтвердження власної позиції представник позивачів посилається на висновок експерта №574/10/2020 від 15.10.2020 року. Однак, стверджувати про безспірність встановлення даних у вказаному висновку немає ніяких підстав. Зокрема, під час складання висновку експертом не було проведено натурного обстеження досліджуваного об`єкта. З проханням надати доступ до нього та провести вимірювання експерт до власників земельної ділянки не звертався. Крім того, 05.01.2021 року Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) були видані містобудівні умови та обмеження № 65 на об`єкт будівництва. Таким чином, будівництво індивідуального будинку по АДРЕСА_2 відповідає встановленим будівельним нормам. Крім того, з позовом про знесення самочинного будівництва на підставі відсутності дозвільних документів чи істотного відхилення від проекту має право звертатися відповідний державний орган або орган місцевого самоврядування, а не сусідні землевласники.
		 
		Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 20.05.2021 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивачів про забезпечення позову.
		 
		У судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повністю підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити у повному обсязі.
		 
		Позивачка - ОСОБА_4 - у судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності позивачки, за наявних у справі матеріалів.
		 
		       Позивачка - ОСОБА_5 - у судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності позивачки, за наявних у справі матеріалів.
		 
		Позивачка - ОСОБА_6 - у судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності позивачки, за наявних у справі матеріалів.
		 
		       Представник позивачів на початку судового розгляду уточнені позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. У подальшому представник позивачів у судове засідання не з`явився, у своєму клопотанні просив розгляд справи відкласти. Зважаючи на те, що представник позивачів двічі не з`явився у судові засідання, причини неявки судом визнано неповажними, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності представника позивачів.
		 
		Представник відповідачів ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечувала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у Відзиві на позов.
		 
		       Відповідачка ОСОБА_7 у судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки не повідомила. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності відповідачки, за наявних у справі матеріалів.
		 
		Відповідачка ОСОБА_8 у судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності відповідачки, за наявних у справі матеріалів.
		 
		Відповідачка ОСОБА_9 у судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності відповідачки, за наявних у справі матеріалів.
		 
		Представник відповідача - ТОВ «Будівельна фірма «Висотгарантбуд» - у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності представника відповідача, за наявних у справі матеріалів.
		 
		Представник третьої особи - Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) - у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в своїй заяві просить розглядати справу в його відсутність. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності представника третьої особи, за наявних у справі матеріалів.
		 
		Вислухавши пояснення позивачів, представника позивачів, представника відповідачів, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
		 
		Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
		 
		Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
		 
		Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		 
		Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
		 
		Судом встановлено, що позивач  ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:264:0003, загальною площею 0,1000 га, що розташована по АДРЕСА_3 , та житлового будинку, розташованого на вказаній земельній ділянці (а.с. 149-155, т. 1).
		 
		Відповідачка ОСОБА_7 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:039:0067, загальною площею 0,1000 га, що розташована по АДРЕСА_1 (а.с. 35-36, т. 1).
		 
		Відповідачі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є співвласниками по Ѕ частині земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:264:0028, загальною площею 0,1000 га, що розташована по АДРЕСА_2 (а.с. 41-43, т. 1).
		 
		У своїх позовних вимогах позивачі вказують про те, що на земельних ділянках по АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_2 триває незаконне будівництво двох багатоквартирних житлових будинків, у зв`язку з чим вони звертаються до суду з даним позовом.
		 
		Вирішуючи по суті позовні вимоги, суд враховує наступні вимоги діючого законодавства.
		 
		Відповідно до ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		 
		Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		 
		Згідно із ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
		 
		У відповідності до ст. 319 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
		 
		Згідно з вимогами ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		 
		Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).
		 
		За змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти лише за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.
		 
		Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 листопада 2014 року по справі № 6-І80цс14.
		 
		Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
		 
		Право власності має захищатися лише при доведеності самого факту його порушення із застосування наслідків, в тому числі і звільнення земельної ділянки від самовільно зведених споруд шляхом їх знесення чи усунення інших перешкод у користуванні земельною ділянкою.
		 
		Така позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №6363/3541/17.
		 
		При цьому позивач повинен довести, що таке будівництво порушує його права, тобто провести причинно-наслідковий зв`язок між завданням шкоди самочинним будівництвом і діями відповідача та неможливості усунути такі порушення іншим способом, ніж знесення самочинного будівництва, що є крайнім заходом.
		 
		Як на підставу задоволення своїх вимог позивачі посилаються на те, що їх права як мешканців сусідніх земельних ділянок по АДРЕСА_4 порушені у зв`язку із побудованими житловими будинками по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Будівництво ведеться з грубим порушенням санітарно-гігієнічних норм, що унеможливлює проживання позивачів поряд з будівництвом і призводить до загрози для їхнього здоров`я. Таким чином, на їх думку , відповідачами не дотримано вимог п. 6.1.11, 6.1.14, 6.1.21, 6.1.23, 6.1.27, 6.1.39 ДБН Б 2.2-12;2019 при будівництві багатоквартирних будинків будинку.
		 
		Разом з тим, як встановлено при розгляді справи, позивачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не є власниками земельних ділянок, а лише проживають по зазначених адресах.
		 
		Отже, позивачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не є належними позивачами у розумінні положень цивільного процесуального законодавства.
		 
		14 квітня 2016 року Рішенням Київської міської ради 1 сесія VIII скликання за № 330/330 було затверджено Детальний план території мікрорайону Биківня, відповідно до якого функціональне призначення земельних ділянок - територія садибної забудови (землі житлової та громадської забудови).
		 
		Отже, земельні ділянки, що належать на праві власності відповідачам, за своїм цільовим призначенням відносяться до земель житлової та громадської забудови, за класифікацією цільового призначення - 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, а за функціональним призначенням - для садибної забудови.
		 
		Положенням частини другої статті 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.
		 
		Частиною 4 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
		 
		Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у визначеному порядку, а саме: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених ст. 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; реєстрація права власності на об`єкт містобудування.
		 
		Так, положеннями п. 1, 2 ст. 34 вказаного Закону регламентовано, що замовник має право виконувати будівельні роботи після: подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України,зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.
		 
		Пунктом 7 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що  виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
		 
		Згідно із ст. 35 вказаного Закону після набуття права на земельну ділянку та відповідно до її цільового призначення замовник може виконувати підготовчі роботи, визначені будівельними нормами, стандартами і правилами, з повідомленням органу державного архітектурно-будівельного контролю. Форма повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, порядок його подання, форма повідомлення про зміну даних у поданому повідомленні визначаються Кабінетом Міністрів України. Виконання підготовчих робіт може здійснюватися на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт чи дозволу на виконання будівельних робіт. Виконання підготовчих робіт без подання повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, повідомлення про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт забороняється.
		 
		Стаття 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» надає право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), об`єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт. Виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт забороняється.
		 
		Отримання замовником інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт, крім направлення повідомлення про початок виконання будівельних робіт до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до частини першої цієї статті, не вимагається.
		 
		Як встановлено при розгляді справи, спірний об`єкт нерухомості належить до об`єктів з незначними наслідками (ССІ), відтак після подання замовниками повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю, зокрема до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), відповідачі у відповідності до положень п.1,2 ст. 34 вказаного Закону отримали  право виконувати будівельні роботи, оскільки в даному випадку законом інших дозвільних документів не вимагається.
		 
		Згідно з  Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", основним завданням орган державного архітектурно-будівельного контролю є виконання дозвільних реєстраційних функцій та здійснення контролю і нагляду у сфері будівництва, містобудування та архітектури. Крім того, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю є єдиним органом державної влади, уповноваженим на встановлення факту готовності об`єкту до експлуатації та приймання в експлуатацію закінчені будівництвом об`єкти.
		 
		Згідно листа Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №055-4845 від 24.04.2020 року зазначено, що обмеження для проектування об`єкта будівництва по АДРЕСА_2 (кадастровий номер 8000000000:62:264:0028) не надавались. Замовнику будівництва ОСОБА_10 видано будівельний паспорт забудови земельної ділянки для будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку у АДРЕСА_2 (кадастровий номер 8000000000:62:264:0028) від 08.05.2019 №216/19/012/010-19 (а.с. 30, т. 1).
		 
		Як вбачається з відповіді Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №073-4180 від 24.04.2020 року, керуючись Законом, Порядком виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 та Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461, Департамент зареєстрував подані замовником будівництва, фізичною особою, повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта «Будівництво індивідуального (садибного) житлового будинку у АДРЕСА_2 » від 23.05.2019 № КВ 061191431060 та декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта «Будівництво індивідуального (садибного) житлового будинку у АДРЕСА_2 » від 25.09.2019 № КВ 141192682086. Керуючись ст. 41 Закону та відповідно до Порядку № 553 посадовою особою Департаменту у жовтні 2019 року було розпочато проведення позапланової перевірки за адресою АДРЕСА_2 . Під час виїзду на місце з метою проведення перевірки за вказаною вище адресою посадової особи Департаменту встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62:264:0028 розпочато роботи з влаштування фундаменту, доступу до об`єкта будівництва не було, уповноважених осіб замовника будівництва також не було, що унеможливило проведення позапланової перевірки, відповідно до п. 9 Порядку № 553. Керуючись Законом, Порядком № 466 та Порядком № 461, Департамент зареєстрував подані замовником будівництва, фізичною особою, повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта «Будівництво індивідуального (садибного) житлового будинку та господарських споруд у АДРЕСА_1 » від 15.06.2020 № КВ 061201670628 та декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта «Будівництво індивідуального (садибного) житлового будинку та господарських споруд у АДРЕСА_1 » від 09.07.2020 № КВ 101200709590. Перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності посадовими особами Департаменту за вказаною вище адресою не проводились (а.с. 19-21, т. 1).
		 
		Відповідно до положень ДБН 6.2.2-12:2019 Планування та забудова територій, який набрав чинності 01 жовтня 2019 року, поверховість будинків в межах територій садибної забудови не може перевищувати 3-х поверхів без урахування мансарди (а у сільських населених пунктах - 1-3 поверхи).
		 
		Згідно ст. 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 500 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.
		 
		Проектування на підставі будівельного паспорту здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень. Для об`єктів, зазначених у частині першій цієї статті, розроблення проекту будівництва здійснюється виключно за бажанням замовника.
		 
		Таким чином, на території земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_2 , здійснюється будівництво індивідуального житлового будинку, площею до 500 кв. м., та поверховістю до 3 поверхів без врахування мансарди на підставі будівельного паспорту, а тому, отримання містобудівних умов та обмежень у даному випадку не вимагається. Використання земельної ділянки відбувається в межах цільового та функціонального призначення.
		 
		       Також слід зазначити, що позивачами під час розгляду справи не надано доказів проведення будь-яких будівельних робіт на земельній ділянці по АДРЕСА_1 .
		 
		       За змістом статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільним зайняттям земельної ділянки є вчинення особою будь-якої дії, спрямованої на фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дії, які відповідно закону є правомірними.
		 
		       Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї із наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; відсутній належний дозвіл на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.
		 
		       З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України  вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.
		 
		       Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2021 року у справі № 653/104/19(провадження № 61-18648св20).
		 
		       Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що відповідно до вимог частини сьомої статті 376 ЦК України для задоволення позову у цій категорії справ (про знесення самочинно збудованого нерухомого майна) необхідна наявність таких фактів, як неможливість перебудови об`єкта або відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови; у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов`язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову; знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
		 
		       Європейський суд з прав людини у справі «Іванова і Черкезов проти Болгарії» (№ 46577/15) від 21 квітня 2016 року, підтвердив, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
		 
		       Також суд приймає до уваги те, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
		 
		       Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), допустиме лише за умови, якщо неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.
		 
		       Згідно зі статтею 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
		 
		       Позивачі стверджують, що спірне нерухоме майно порушує їх законне право щодо користування та розпорядження їх майном, а саме, що використання будівельної техніки в безпосередній близькості до будинків позивачів призвело, до руйнування бетонних заборів та дало тріщину будинку за адресою по АДРЕСА_4 , є не підкріпленими доказами, а є лише твердженнями позивачів.
		 
		       Вимоги відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування про зобов`язання особи, яка, маючи дозвіл на будівництво нерухомого майна, допустила при цьому істотне відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, чи істотне порушення будівельних норм і правил, провести відповідну перебудову можуть бути заявлені як у разі, коли ці відхилення були допущені при будівництві нерухомості, так і внаслідок перебудови під час її експлуатації (частина сьома статті 376 ЦК).
		 
		       Під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність.
		 
		       При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, суди повинні в кожному випадку з`ясовувати, зокрема, наскільки збудована будівля за розміром відповідає площі, поверховості, розміщенню та іншим умовам, передбаченим проектом; як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо.
		 
		       Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.
		 
		       В інших випадках суд за позовом відповідного державного органу чи органу місцевого самоврядування може на підставі частини сьомої статті 376 ЦК зобов`язати забудовника здійснити перебудову житлового будинку, будівлі, споруди або іншого об`єкта нерухомості, який побудовано чи будується з істотними відхиленнями від проекту або з істотним порушенням основних будівельних норм і правил, у тому разі, коли таке будівництво суперечить суспільним інтересам, порушує права інших осіб, коли порушення будівельних норм і правил є істотним, а також є технічна можливість виконати перебудову.
		 
		       Якщо технічна можливість перебудови об`єкта нерухомості відсутня або забудовник відмовляється від такої перебудови, суд, незалежно від поважності причин відмови, за позовом зазначених органів або особи, права чи інтереси якої порушено таким будівництвом, ухвалює рішення про знесення житлового будинку або іншого нерухомого майна.
		 
		       Відмовою забудовника від перебудови слід вважати як його заяву про це, так і його дії чи бездіяльність щодо цього, вчинені до або після ухвалення рішення суду про зобов`язання здійснити перебудову.
		 
		Погодження забудовника на перебудову при розгляді справи про знесення самочинного будівництва за можливості перебудови, якщо це підтверджено, є підставою для відмови в позові лише тоді, коли рішення суду, яке набрало законної сили, про зобов`язання здійснити перебудову не виконано не з вини забудовника, про що державним виконавцем складено відповідний акт.
		 
		З роз`ясень, викладених у п. 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», вбачається, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Вимоги відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування про зобов`язання особи, яка, маючи дозвіл на будівництво нерухомого манна, допустила при цьому істотне відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, чи істотне порушення будівельних норм і правил, провести відповідну перебудову можуть бути заявлені як у разі, коли ці відхилення були допущені при будівництві нерухомості, так і внаслідок перебудови під час її експлуатації (частина сьома статті 376 ЦК). Під істотним порушенням будівельних норм і правил слід, розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність. Пунктом 5 указаної постанови роз`яснено, що відповідно до вимог статті 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.
		 
		У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянку якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинного будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинне збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦПК).
		 
		Разом з тим, всупереч вказаних норм закону позивачами не доведено належними доказами, що своїми діями відповідачі порушують їх права.
		 
		Суд приходить до переконання, що в жодному з наданих позивачами доказів не міститься даних стосовно наявності істотних порушень будівельних норм, які б однозначно вказували на необхідність знесення вказаних позивачами об`єктів нерухомості.
		 
		Підсумовуючи зазначене вище, суд вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
		 
		Крім того, Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 18.04.2019 по справі № 206/6229/15-ц зазначено про те, що право на звернення до суду з позовом про знесення самочинного будівництва на підставі статті 376 ЦК України сусідній землекористувач не має, таке право належить зокрема відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		 
		Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		 
		Статтями 10-13 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. 
		 
		Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
		 
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
		 
		Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
		 
		Відповідно до вимог ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1 ) письмовими, речовими і електронними доказами; 2 ) висновками експертів; 3 ) показаннями свідків.
		 
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилаються позивачі, як на підставу для задоволення їх позовних вимог, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах по справі, які доводять наявність існування порушень чи реальної небезпеки порушень з боку відповідачів права власності чи законного володіння позивачами, створюють для позивачів перешкоди у здійсненні ними права користування та розпоряджання своїм майном та підлягають відновленню в порядку, встановленому законом. А тому суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_4 та інших не підлягають задоволенню.
		 
		       На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, Конституцією України, ст. 15, 16, 386, 391 ЦК України, -
		ВИРІШИВ:
		 
		       У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Висотгарантбуд», третя особа: Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), про зупинення будівництва, знесення самочинно збудованої будівлі та відновлення стану території - відмовити.
		 
		Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення.
		 
		Позивач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_8 ; адреса проживання: АДРЕСА_7 .
		 
		Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_9 ; адреса проживання: АДРЕСА_3 .
		 
		Позивач - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_6 .
		 
		Позивач - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_10 ; адреса проживання: АДРЕСА_5 .
		 
		Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_11 ; адреса проживання: АДРЕСА_4 .
		 
		Відповідач - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_12 .
		 
		Відповідач - ОСОБА_9 , адреса: АДРЕСА_2 .
		 
		       Відповідач - ОСОБА_8 , адреса: АДРЕСА_2 .
		 
		Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Висотгарантбуд» код ЄДРПОУ 42297180, адреса: м. Київ, вул. Залізнична, 32.
		 
		Третя особа - Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), адреса: м. Київ, вул. Хрещатик, 32-А.
		 
		Повний текст рішення виготовлений 12 жовтня 2021 року.
		 
		       Суддя                                                                        О.В.Лісовська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...