Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 911/3981/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; банківської діяльності; кредитування; забезпечення виконання зобов’язань.
Надіслано для оприлюднення: 13.10.2021. Зареєстровано: 13.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 18.10.2021.
Дата набрання законної сили: 28.09.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"28" вересня 2021 р.           Справа№ 911/3981/16
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Михальської Ю.Б.
		суддів:            Тищенко А.І. 
		          Скрипки  І.М. 
		 
		 
		секретар судового засідання: Білоус О.О.
		за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 28.09.2021,
		 
		розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль»
		на рішення Господарського суду Київської області від 22.06.2021 (повний текст складено 07.07.2021)
		у справі №911/3981/16 (суддя Подоляк Ю.В.) 
		за позовом Національного банку України
		до Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль»
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит»
		про звернення стягнення на предмет іпотеки,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		Національний банк України (далі, позивач або НБУ) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом (із урахуванням  заяви про уточнення позовних вимог від 29.04.2021 вих. №18-0012/37600) до Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» (далі, відповідач або ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль») про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 16.02.2015, укладеним між Національним банком України та Приватним акціонерним товариством «Білоцерківська теплоелектроцентраль», що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрований в реєстрі за №746, та за іпотечним договором (наступна іпотека) від 17.06.2015, укладеним між Національним банком України та Приватним акціонерним товариством «Білоцерківська теплоелектроцентраль», що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрований в реєстрі за №2928, в рахунок погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» перед Національним банком України в загальній сумі заборгованості (станом на 29.04.2021) 1  509  568 515 (один мільярд п`ятсот дев`ять мільйонів п`ятсот шістдесят вісім тисяч п`ятсот п`ятнадцять) грн 35 коп., яка виникла за Генеральними кредитними договорами №44 від 16.02.2015 та №47 від 17.06.2015.
		Остаточний зміст прохальної частини позовної заяви із переліком майна, на яке позивач просить звернути стягнення за іпотечними договорами та сум заборгованостей за конкретними кредитними договорами, укладеними в межах Генеральних кредитних договорів №44 від 16.02.2015 та №47 від 17.06.2015, в рахунок погашення заборгованості за якими позивач просить звернути стягнення на іпотечне майно, наведено у заяві НБУ про уточнення позовних вимог від 29.04.2021 вих. №18-0012/37600 (том 7, а.с. 102-109).
		Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.12.2016 залучено до участі у справі №911/3981/16 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» (далі, третя особа або Банк).
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання боржником - Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» своїх договірних зобов`язань щодо повернення тіла кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами, які зі сторони відповідача забезпечені іпотекою відповідно до умов іпотечних договорів, укладених між сторонами у справі.
		 
		Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
		 
		Рішенням Господарського суду Київської області від 22.06.2021 у справі №911/3981/16 позов задоволено повністю.
		Звернено стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 16.02.2015, укладеним між Національним банком України та Приватним акціонерним товариством «Білоцерківська теплоелектроцентраль», що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрований в реєстрі за №746, та за іпотечним договором (наступна іпотека) від 17.06.2015, укладеним між Національним банком України та Приватним акціонерним товариством «Білоцерківська теплоелектроцентраль», що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрований в реєстрі за №2928, а саме на наступне нерухоме майно: Єдиний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Запорожця Петра (нова назва вул. Івана Кожедуба), будинок №361 та складається з наступних складових частин - об`єктів нерухомого майна:
		1) головний корпус ТЕЦ і майстерні котельників, турбіністів і ЦТАВ, загальною площею 21627,7 кв.м.;
		2) об`єднаний допоміжний корпус № 2 (літ. був Б2, Т) загальною площею      916,8 кв.м.;
		3) водогрійна котельня (літ. Т), загальною площею 1032,8 кв.м.; 
		4) приміщення газоаналізаторів (літ. Ф), загальною площею 24,4 кв.м.;
		5) ГРП ТЕЦ (літ. Н), загальною площею 154,8 кв.м.;
		6) приміщення електролізної (літ. В), загальною площею 154,2 кв.м.;
		7) будівля маслоапараторної (літ. М), загальною площею 174,2 кв.м.;
		8) головний розподільний пристрій (літ. Ц), загальною площею 1101,4 кв.м.; 
		9) головний щит управління (літ. Ч), загальною площею 1655,6 кв.м.;
		10) побутові приміщення (літ. У), загальною площею 33,3 кв.м.;
		11) будівля масломазутогосподарства (літ. З), загальною площею 1698,5 кв.м.;
		12) протипожежна насосна (літ. Ж), загальною площею 195,2 кв.м.;
		13) об`єднаний допоміжний корпус № 1 (літ. К2), загальною площею            6267,4 кв.м.;
		14) насосна станція промзливної каналізації (літ. О), загальною площею           18,2 кв.м.;
		15) склад гідразіну, вбудований в ОДК-1 (літ. К), загальною площею 85,6 кв.м.;
		16) службовий корпус (літ. Б), загальною площею 3296,4 кв.м.;
		17) прохідна (літ. Р), загальною площею 7,9 кв.м.;
		18) прохідна ТЕЦ (літ. Г), загальною площею 213,1 кв.м.;
		19) будівля для залучення рем. служб (літ Я2), загальною площею 463,1 кв.м.; 
		20) каналізаційна насосна станція госп. побутових стоків (літ. П), загальною площею 30,5 кв.м.; 
		21) очисні споруди промдощових стоків (літ. Ш), загальною площею 45,9 кв.м.; 
		22) насосна пінопожежогасіння (літ. Х), загальною площею 134,8 кв.м.;
		23) мазутонасосна (літ. С), загальною площею 710, кв.м.; 
		24) сховище ізотопів (літ Р2), загальною площею 19,3 кв.м.;
		25) автогосподарство (гаражі) (літ Д), загальною площею 704,6 кв.м.;
		26) теплоходний склад (літ. Ш-3), загальною площею 943,9 кв.м.;
		27) склад ППМ (літ. Х2), загальною площею 56,1 кв.м.;
		28) резервуари (літ. 1-3);
		29) цоколь (літ. 4);
		30) естакада (літ. 5)
		та Устаткування, обладнання, машини та інвентар, мережі та передавальні пристрої, перелік яких зазначено в додатку № 1 (іпотечний договір від 16.02.2015 №746 та від 17.06.2015 №2928), транспортні засоби, перелік яких зазначено у додатку №2 (іпотечний договір від 16.02.2015 №746 та від 17.06.2015 №2928) в рахунок погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» перед Національним банком України в загальній сумі заборгованості (станом на 29.04.2021) 1  509  568 515 (один мільярд п`ятсот дев`ять мільйонів п`ятсот шістдесят вісім тисяч п`ятсот п`ятнадцять) грн 35 коп., яка складається з наступного:
		- заборгованість за кредитним договором від 16.02.2015 №44/1 складає 82  489 638,15 грн, а саме: заборгованість за кредитом 74  427 586,21 грн, заборгованість за процентами 8  001 863,01 грн, пеня за прострочення сплати процентів 30 188,93 грн, штраф (п. 2.3.12 кредитного договору) 30 000 грн;
		- заборгованість за кредитним договором від 24.02.2015 №44/2 складає 216  108 499,83 грн, а саме: заборгованість за кредитом 195  862 068,97 грн, заборгованість за процентами 20136986,31 грн., пеня за прострочення сплати процентів 79 444,55 грн, штраф (п. 2.3.12 кредитного договору) 30 000 грн;
		- заборгованість за кредитним договором від 03.03.2015 №44/3 складає 78  691 925,69 грн, а саме: заборгованість за кредитом 68  551 724,14 грн, заборгованість за процентами 10  068 493,16 грн, пеня за прострочення сплати процентів 41 708,39 грн, штраф (п. 2.3.12 кредитного договору) 30 000 грн;
		- заборгованість за кредитним договором від 13.03.2015 №44/4 складає 33  444 104,87 грн, а саме: заборгованість за кредитом 29  379 310,34 грн, заборгованість за процентами 4  064 794,53 грн;
		- заборгованість за кредитним договором від 20.03.2015 №44/5 складає 68  810 210,50 грн, а саме: заборгованість за кредитом 60  717 241,38 грн, заборгованість за процентами 8  026 027,40 грн, пеня за прострочення сплати процентів 36 941,72 грн, штраф (п. 2.3.12 кредитного договору) 30 000 грн;
		- заборгованість за кредитним договором від 27.03.2020 №44/6 складає 41  903 409,54 грн, а саме: заборгованість за кредитом 37  213 793,10 грн, заборгованість за процентами 4  689 616,44 грн;
		- заборгованість за кредитним договором від 03.04.2015 №44/7 складає 84520255,23 грн., а саме: заборгованість за кредитом 75  406 896,55 грн, заборгованість за процентами 9  037 479,45 грн, пеня за прострочення сплати процентів 45 879,23 грн, штраф (п. 2.3.12 кредитного договору) 30 000 грн.;
		- заборгованість за кредитним договором від 14.04.2015 №44/8 складає 52  243 578,77 грн, а саме: заборгованість за кредитом 47  006 896,55 грн, заборгованість за процентами 5  178 082,18 грн, пеня за прострочення сплати процентів 28 600,04 грн, штраф (п. 2.3.12 кредитного договору) 30 000 грн;
		- заборгованість за кредитним договором від 21.04.2015 №44/9 складає 63  787 611,70 грн, а саме: заборгованість за кредитом 57  779 310,34 грн, заборгованість за процентами 6  008 301,36 грн;
		- заборгованість за кредитним договором від 28.04.2015 №44/10 складає 43  004 194,61 грн, а саме: заборгованість за кредитом 39  172 413,79 грн, заборгованість за процентами 3  831 780,82 грн;
		- заборгованість за кредитним договором від 17.06.2015 №47/1 складає 69  483 638,80 грн, а саме: заборгованість за кредитом 68  551 724,14 грн, заборгованість за процентами 929 178,08 грн, пеня за прострочення сплати процентів 2 736,58 грн;
		- заборгованість за кредитним договором від 25.06.2015 №47/2 складає 675  081 447,66 грн, а саме: заборгованість за кредитом 665  931 034,49 грн., заборгованість за процентами 9  026 301,37 грн, пеня за прострочення сплати процентів 94 111,80 грн, штраф (п. 2.3.12 кредитного договору) 30 000 грн.
		шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», за ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки суб`єкта оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
		Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» на користь Національного банку України 206  700,00 грн витрат зі сплати судового збору.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем доведено прострочення кредитних зобов`язань Банком та    настання підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, водночас, доказів сплати боргу суду не надано.   
		 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
		 
		Не погодившись із прийнятим рішенням, 30.07.2021 (про що свідчить відмітка Укрпошти Експрес на конверті) Приватне акціонерне товариство «Білоцерківська теплоелектроцентраль» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 22.06.2021 у справі №911/3981/16 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:
		1. При розгляді даної справи суд першої інстанцій зобов`язаний був дослідити та встановити загальний розмір заборгованості та всі її складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки. При цьому, розмір та складові заборгованості повинні відповідати дійсності та бути обґрунтованими і доведеними належними та допустимими доказами. Відповідач наголошує, що враховуючи вимоги Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій Постановою Правління НБУ №22 від 21.01.2004, Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ №566 від 30.12.1998, єдиним належним та допустимим доказом безготівкового перерахування кредитором коштів позичальнику є відповідний первинний розрахунковий документ, оформлений під час здійснення операції, або безпосередньо після її закінчення в паперовому, або в електронному вигляді, який містить всі необхідні реквізити, зокрема підписи (електронні підписи) та штамп банку. В якості доказів надання кредитних коштів за генеральними договорами позивачем надано до матеріалів справи нібито меморіальні ордери, на яких вказано, що вони роздруковані з ПК АБС Барс Millennium. Відповідач наголошує, що вказані «меморіальні ордери» є роздруківкою, а не копією розрахункових документів, а тому не є належними та допустимими доказами у справі.
		Стосовно долучених позивачем до матеріалів справи оборотно-сальдових відомостей та виписок скаржник зазначає, що в регістрах дані відображаються на підставі первинних документів. Отже, регістри є результатом обробки та обліку первинних документів, а це означає, що вони не можуть замінити сам первинний документ та самостійно (без наявності відповідного первинного документа) підтвердити проведення операції. Тобто, регістри (в т.ч. в оборотно-сальдових відомостях та виписках) не можуть бути належним та допустимим доказом у справі та замінити собою відповідні розрахункові документи.
		Також відповідач наголошує, що надані позивачем до справи виписки містять інформацію, яка спростовує надання кредиту в порядку, встановленому договорами, і наявність заборгованості за кредитними договорами. Так, кредитні кошти повинні були надаватися на рахунок № НОМЕР_1 . Натомість, у виписках у графах, де відображено нібито видачу кредитних коштів, вказано абсолютно інші номери рахунків - НОМЕР_2 та НОМЕР_3 . Отже, наданими НБУ виписками жодним чином не підтверджується надання кредитних коштів у відповідності до умов генеральних договорів, а саме на рахунок № НОМЕР_1 . Також НБУ не надано доказів, що сторонами кредитних договорів змінювався порядок надання кредитних коштів шляхом їх перерахування на рахунки НОМЕР_2 або НОМЕР_3;
		2. Відповідно до пунктів 2.2.1. генеральних договорів НБУ має право застосовувати відповідно до статті 73 Закону України «Про Національний банк України» переважне і безумовне право щодо списання у безспірному порядку всієї заборгованості з рахунків позичальника. У наданих позивачем виписках відображено цілий ряд операцій щодо списання зобов`язань та процентів, на які суд взагалі не звернув уваги і в рішенні жодним чином не обґрунтував причини ігнорування даних операцій;
		3. Під час розгляду справи судом першої інстанції НБУ намагався ввести суд першої інстанції в оману та приховував від суду інформацію про те, що згідно з обліком НБУ заборгованість за кредитними договорами зменшилася в 2020 році. У зв`язку з введенням НБУ суду в оману відповідачем подавалися відповідні клопотання про витребування доказів від позивача і тільки після подання відповідачем клопотань про витребування доказів НБУ визнав, що дійсно згідно з його обліком заборгованість за кредитними договорами була частково погашена. У зв`язку з цим НБУ довелося уточнювати позовні вимоги в частині суми заборгованості за кредитними договорами. Після прийняття оскаржуваного рішення відповідач довідався, що в 2021 році (тобто, під час розгляду справи в суді першої інстанції) відбулося зменшення заборгованості за кредитними договорами. Так, у листі адвоката Рекуна А.І. від 08.07.2021 вказано, що в 2021 році відбулося часткове погашення заборгованості за кредитними договорами (копія листа додана до апеляційної скарги, яку відповідач просить долучити до матеріалів справи). Зазначене, на думку скаржника, знову ж таки свідчить про приховування НБУ дійсних обставин справи щодо наявної суми заборгованості;
		4. До складу заборгованості, заявленої позивачем, входить сума пені та штрафу в загальному розмірі 569 611,24 грн. Як вбачається з довідок-розрахунків позивача, пеня нарахована ним за липень та вересень 2015 року. У позовній заяві позивача не вказано, за які саме порушення та коли були нараховані штрафи, але, враховуючи те, що за твердженнями позивача прострочення по кредитним договорам виникло в липні 2015 року, то очевидно, що штрафи були нараховані теж в липні 2015 року. Враховуючи те, що позивач звернувся з позовом до суду в грудні 2016 року, тобто більше ніж через рік після нарахування пені та штрафу, відповідач до прийняття рішення у справі заявив про застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення пені та штрафу. Судом першої інстанції було відмовлено в застосуванні позовної давності до вимог позивача з посиланням на пункти 6.2. генеральних договорів. Відповідач не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки відповідач не є стороною генеральних кредитних договорів і не погоджував збільшення строку позовної давності за вимогами НБУ, а вимоги НБУ до відповідача ґрунтуються на іпотечних договорах. З огляду на це суд був зобов`язаний відмовити в позові в частині звернення стягнення на майно відповідача у рахунок погашення заборгованості за пенею та штрафом у зв`язку з пропуском строку позовної давності;
		5. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо правової природи укладених договорів іпотеки та порушення порядку звернення стягнення на майно відповідача. Так, приймаючи оспорюване рішення, суд першої інстанції зробив висновок, що предметом іпотеки за договорами є єдиний майновий комплекс підприємства, однак, іпотечні договори не містять положень про те, що в іпотеку передається підприємство як єдиний майновий комплекс. Аналіз положень іпотечних договорів свідчить, що за своєю правовою природою дані договори є змішаними, оскільки передбачають передання в заставу як нерухомого, так і рухомого майна відповідача. За таких обставин до правовідносин за договорами іпотеки від 16.02.2015 та 17.06.2015 підлягають до застосування у відповідних частинах Закон України «Про заставу», Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та Закон України  «Про іпотеку»;
		6. Враховуючи те, що предметом іпотечних договорів є окрім нерухомого і рухоме майно, то при зверненні стягнення на рухоме майно позивач зобов`язаний був дотриматися процедури, передбаченої Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», а саме до початку процедури звернення стягнення обтяжувач зобов`язаний був зареєструвати в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про звернення стягнення, а також зобов`язаний до початку судового провадження письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження, про початок звернення стягнення;
		7. Судом порушено вимоги статті 39 Закону України «Про іпотеку» та статті 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», оскільки не зазначено у рішенні суду опису рухомого майна та не вказано початкову ціну такого майна для його подальшої реалізації;
		8. Судом допущені порушення норм процесуального права, зокрема, положення статті 227 Господарського процесуального кодексу України (безпідставна відмова у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/7270/21), статей 13, 177 Господарського процесуального кодексу України (суд не відклав підготовче засідання 18.05.2021 для надання відповідачу часу для подання заперечень на подані позивачем уточнення позовних вимог), статті 43 Господарського процесуального кодексу України (суд не повідомив відповідача про подання АТ «Київмедпрепарат» позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами щодо предмету спору у даній справі).
		У тексті апеляційної скарги апелянтом викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
		Також до апеляційної скарги відповідачем додані:
		1. Клопотання про витребування у НБУ та Банку належним чином засвідчених копій постанов Правління Національного банку України від 31.07.2015 №500/БТ, від 12.02.2015 №101/БТ, від 10.06.2015 №367/БТ, від 19.01.2015 №34/БТ, від 16.07.2015 №463/БТ; листів (в тому числі електронних) ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», які були направлені Національному банку України, від 09.06.2015 №11-043100/11576, від 10.06.2015 №3-084000/1651, від 12.06.2015 № 3-043000/11785, від 19.06.2015 №3-084200/12288, від 22.06.2015 №3-230000/12394, від 16.07.2015 №3-043100/14228, від 29.07.2015 №3-084000/14856, від 30.07.2015 №3-084000/15017, листів (в тому числі електронних) Національного банку України від 15.07.2015 №06-106/10426, від 30.07.2015 №06-105/11132;
		2. Клопотання про витребування у НБУ належним чином засвідчених копій платіжних документів (платіжних доручень, меморіальних ордерів тощо), якими підтверджується перерахування Національним банком України протягом 2021 року сум в погашення заборгованості ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» за Генеральним кредитним договором про надання стабілізаційного кредиту №44 від 16.02.2015 та Генеральним кредитним договором про надання стабілізаційного кредиту №47 від 17.06.2015 за період з 16.02.2015;
		3. Клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням у справі №910/7270/21 за позовом АТ «Київмедпрепарат» до Банку та ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» про визнання недійсними іпотечних договорів.
		27.09.2021 відповідач через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду подав доповнення до клопотання про зупинення провадження у справі, у яких зазначив, що після подання апеляційної скарги частково змінилися обставини, які є підставою для зупинення провадження у справі, а саме АТ «Київмедпрепарат» доповнив свої підстави позову у справі №910/7270/21, зазначивши додатково підставою визнання недійсними договорів іпотеки те, що оспорювані договори суперечать вимогам статті 5 Закону України «Про іпотеку» в частині передання в іпотеку нерухомого майна (градирня №1 з інвентарним номером 00401; градирня №2 з інвентарним номером 00402, дамба №1 з інвентарним номером 00438, дамба №2 з інвентарним номером 00439, залізнична колія №9 та №10 з інвентарним номером 00456, під`їздні з/ш путі з інвентарним номером 00423), право власності на яке не було зареєстроване в установленому законом порядку. До доповнень відповідачем додані копія заяви АТ «Київмедпрепарат» про зміну (доповнення) підстав позову у справі №910/7270/21, копія ухвали Господарського суду міста Києва від 27.07.2021 у справі №910/7270/21 про задоволення вказаної заяви.
		Крім того, 27.09.2021 відповідач подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду клопотання про встановлення відповідачу додаткового строку для подання доказів, а саме копії вимоги НБУ про усунення порушення №18-005/84162 від 10.09.2021, долучення до матеріалів справи вказаної вимоги НБУ, розгляд клопотання ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» про витребування у НБУ належним чином засвідчених копій платіжних документів просив розглядати з урахуванням вимоги НБУ про усунення порушення №18-005/84162 від 10.09.2021.
		 
		Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
		 
		20.09.2021 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін. 
		У відзиві позивач наголосив на наступному:
		- до матеріалів справи у якості письмових доказів для підтвердження факту видачі кредитних коштів та наявності заборгованості ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» долучені наступні документи: оригінали меморіальних ордерів, оригінали оборотно-сальдової відомості, оригінали виписок по особовому рахунку, оригінали довідок-розрахунок заборгованості за кредитними договорами. У спростування тверджень відповідача, надані меморіальні ордери як зведені облікові документи, які складаються в результаті оброблення даних на підставі первинних документів, містять всі обов`язкові реквізити, передбачені частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та відповідають затвердженим типовим формам меморіальних ордерів. До матеріалів справи позивачем долучено також оборотно-сальдову відомість, яка відображає облік заборгованості за виданими Кредитними договорами, прострочення сплати коштів ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за відсотками та облік пені. Відповідач, у свою чергу, не надав жодний належний доказ, що встановлював би чи спростовував розмір заборгованості за Кредитними договорами;
		- щодо невідповідності номерів рахунків, на які перераховувались кредитні кошти, позивач зазначив, що відповідно до відомостей, які відображені у виписках по рахунках у стовпчику «рахунок банку» чітко вказано номер рахунку, на який перераховано кошти - « 37394151001». Щодо тверджень апелянта про те, що нібито у виписках відображено часткове погашення заборгованості із наведенням таблиці (сторінка 7 апеляційної скарги), в якій зазначається «суть операції: списання нарахованих реструкт. простр. %» позивач зазначає, що вірна назва вказаних операцій відображається у виписках, як «тех. транзит. Списання нарахованих реструкт. простр %» і відображає технічну транзакцію щодо перенесення нарахованих відсотків з рахунку, на якому обліковуються нараховані відсотки, на рахунок, на якому обліковуються прострочені відсотки. Якщо ж відбувалося погашення заборгованості, то у виписці суть операції відображається саме сплата, а не списання, як наприклад у виписці по Кредитному договору №44/1 «Сплата процентів за період з 01.06.2015 по 30.06.2015 згідно договору №44/1 від 16.02.2015», на суму 1 311 780,82 грн, яка, в тому числі, відображена і в розрахунку заборгованості по вказаному Кредитному договору;
		- Національний банк України станом на день ухвалення рішення у справі №911/3981/16 надав Господарському суду Київської області всі наявні в нього відомості щодо розміру заборгованості та факти часткового погашення заборгованості за Генеральними кредитними договорами №44 та №47, укладеними між Національним банком України та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»;
		- беручи до уваги норми статті 259 Цивільного кодексу України, положення пункту 6.2. Кредитних договорів та пунктів 1 Договорів іпотеки, вимоги відповідача щодо застосування строку позовної давності щодо стягнення пені та штрафу є безпідставними та не заслуговують на увагу суду;
		- щодо правової природи укладених договорів іпотеки позивач зазначає, що в іпотеку за спірним договором було передано саме цілісний майновий комплекс (об`єкт з завершеним циклом виробництва), оскільки чинним законодавством визначена можливість передачі в іпотеку нерухомого майна разом з усіма його приналежностями, що не суперечить пункту 3 частини 1 статті 18 Закону України «Про іпотеку». Питання щодо визначення сутності переданого в іпотеку майна (є нерухомим чи рухомим) неодноразово досліджувалось судами всіх інстанцій в рамках розгляду спорів, ініційованих ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» про визнання Договорів іпотеки недійсними (справи №910/24075/16, №910/1948/18, №910/2308/18, №910/24073/16);
		- вказане в додатках №1 та №2 до договору іпотеки майно входять до складу підприємства, як єдиного майнового комплексу, що за своєю суттю є нерухомістю, а тому до нього не застосовується норма частини 3 статті 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»;
		- наданий відповідачем до апеляційної скарги документ (лист адвоката Рекуна А.І. від 08.07.2021) не може бути долучений до матеріалів справи, оскільки скаржник не довів у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України обставин, що свідчили б про неможливість його подання до суду першої інстанції з об`єктивних причин, вказаний лист датований 08.07.2021, тобто вже після прийняття оскаржуваного судового рішення. Наданий відповідачем лист не є доказом на підтвердження часткового погашення заборгованості Банком станом на дату прийняття оскаржуваного судового рішення.
		До відзиву позивачем також додані:
		1. Заперечення на клопотання відповідача про витребування доказів (постанов правління НБУ та листування);
		2. Заперечення на клопотання відповідача про витребування доказів (доказів оплати);
		3. Заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.
		Представник третьої особи письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
		 
		Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги 
		 
		Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 05.08.2021 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» у справі №911/3981/16 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Разіна Т.І., Іоннікова І.А.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2021 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» на рішення Господарського суду Київської області від 22.06.2021 у справі №911/3981/16 залишено без руху. Роз`яснено Приватному акціонерному товариству «Білоцерківська теплоелектроцентраль», що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 310  050, 00   грн та належні докази на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів позивачу та третій особі у справі листом з описом вкладення.
		25.08.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду представник апелянта подав клопотання, до якого додано платіжне доручення №1465 від 17.08.2021 на підтвердження сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 310  050,00   грн та поштові квитанції з описами вкладення на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів позивачу та третій особі у справі листом з описом вкладення.
		Згідно наказу голови Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 №413-В головуюча суддя у справі Михальська Ю.Б. у період з 06.08.2021 по 20.08.2021 перебувала у щорічній відпустці. 
		Згідно наказу виконуючого обов`язки голови Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2021 головуюча суддя у справі Михальська Ю.Б. у період з 25.08.2021 по 28.08.2021 перебувала у щорічній відпустці.
		Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/4039/21 від 02.09.2021 у зв`язку з перебуванням судді Іоннікової І.А.., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці та перебуванням судді Разіної Т.І., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, призначено  повторний автоматизований розподіл справи №911/3981/16.
		Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу від 02.09.2021 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» на рішення Господарського суду Київської області від 22.06.2021 у справі №911/3981/16 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2021 поновлено Приватному акціонерному товариству «Білоцерківська теплоелектроцентраль» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 22.06.2021 у справі №911/3981/16, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» на рішення Господарського суду Київської області від 22.06.2021 у справі №911/3981/16, зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 22.06.2021 у справі №911/3981/16 на час апеляційного оскарження, запропоновано учасникам справи надати власні доводи та міркування з приводу клопотання апелянта про витребування доказів, клопотання про долучення до матеріалів справи нового доказу та клопотання про зупинення провадження у справі, встановлено строк для подання відзивів, заяв, клопотань, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 28.09.2021.
		У судовому засіданні 28.09.2021 суд перейшов до розгляду заявлених відповідачем разом із апеляційною скаргою клопотань про витребування доказів, зупинення провадження у справі, долучення доказу, а також клопотання від 27.09.2021 про встановлення відповідачу додаткового строку для подання доказів та долучення до матеріалів справи копії вимоги НБУ про усунення порушення №18-005/84162 від 10.09.2021.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2021 відмовлено у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» про витребування доказів №1, а саме належним чином засвідчених копій постанов Правління Національного банку України від 31.07.2015 №500/БТ, від 12.02.2015 №101/БТ, від 10.06.2015 №367/БТ, від 19.01.2015 №34/БТ, від 16.07.2015 №463/БТ; листів (в тому числі електронних) ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», які були направлені Національному банку України, від 09.06.2015 №11-043100/11576, від 10.06.2015 №3-084000/1651, від 12.06.2015 № 3-043000/11785, від 19.06.2015 №3-084200/12288, від 22.06.2015 №3-230000/12394, від 16.07.2015 №3-043100/14228, від 29.07.2015 №3-084000/14856, від 30.07.2015 №3-084000/15017, листів (в тому числі електронних) Національного банку України від 15.07.2015 №06-106/10426, від 30.07.2015 №06-105/11132, та про витребування доказів №2, а саме належним чином засвідчених копій платіжних документів (платіжних доручень, меморіальних ордерів тощо), якими підтверджується перерахування Національним банком України протягом 2021 року сум в погашення заборгованості ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» за Генеральним кредитним договором про надання стабілізаційного кредиту №44 від 16.02.2015 та Генеральним кредитним договором про надання стабілізаційного кредиту №47 від 17.06.2015 за період з 16.02.2015.
		Ухвала суду мотивована тим, що відповідачем не доведено, що витребувані ним докази можуть підтвердити або спростувати обставини, які входять до предмета доказування у даній справі.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2021 відмовлено у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» про зупинення провадження у справі №911/3981/16 до набрання законної сили рішенням суду у справі №910/7270/21.
		Ухвала суду мотивована тим, що відповідачем не доведено об`єктивної неможливості розгляду справи №911/3981/16 до вирішення справи №910/7270/21, таке зупинення призведе до порушення розумних строків розгляду справи.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2021 долучено до матеріалів справи №911/3981/16 копію листа адвоката Рекуна А.І. від 08.07.2021. 
		Суд ухвалив долучити вказаний доказ до матеріалів справи, враховуючи, що відповідач посилався на вказаний лист в обґрунтування, зокрема, клопотання про витребування доказів, з метою дотримання загальних принципів судочинства, закріплених у статтях 124, 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України, а також у статтях 76-79 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, суд наголосив, що оцінка долученій судом копії листа адвоката Рекуна А.І. від 08.07.2021 буде здійснена судом апеляційної інстанції в сукупності з усіма наявними у справі доказами та перевіркою обставин справи під час розгляду справи по суті.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2021 відмовлено Приватному акціонерному товариству «Білоцерківська теплоелектроцентраль» у залученні до матеріалів справи №911/3981/16 вимоги НБУ №18-005/84162 від 10.09.2021.
		Ухвала суду мотивована тим, що вимога НБУ про усунення порушення №18-005/84162, яку відповідач просить долучити до матеріалів справи, датована  10.09.2021, тобто вже після прийняття судом оскаржуваного в даній справі рішення, а відсутність доказу як такого на момент розгляду справи судом першої інстанції виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. 
		Суд у судовому засіданні 28.09.2021 після заслуховування пояснень представників сторін оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
		 
		Явка представників учасників справи
		 
		У судове засідання, призначене на 28.09.2021, з`явились представники позивача та відповідача.
		Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.
		Колегія суддів, враховуючи, що третя особа була належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання у даній справі, ухвалила розглядати апеляційну скаргу за відсутності її представників, оскільки згідно з частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. 
		Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
		Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
		 
		Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
		 
		Пунктом 3  статті 7 Закону України «Про Національний банк України»  передбачено, що Національний банк України виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування.
		Відповідно до п. 1 частини 1  статті 42 Закону України «Про Національний банк України»  Національний банк для забезпечення виконання покладених на нього функцій здійснює такі операції, як надає кредити банкам для підтримки ліквідності за ставкою не нижче ставки рефінансування Національного банку та в порядку, визначеному Національним банком.
		Так, 16.02.2015 між Національним банком України (далі,  кредитор) та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» (далі,  позичальник) укладено генеральний кредитний договір про надання стабілізаційного кредиту №44 (далі,  Генеральний кредитний договір №44), відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику стабілізаційний кредит для підтримки ліквідності шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії (далі,  кредит) у загальній сумі 700  000 000 грн (сімсот мільйонів гривень) на строк з 16.02.2015 до 10.02.2017 (включно). В рамках цього генерального кредитного договору укладаються окремі кредитні договори (далі,  окремі кредитні договору, транші), при цьому загальна сума оформлених траншів не повинна перевищувати ліміт, встановлений постановою. Кредит надається частинами, шляхом оформлення окремих кредитних договорів, відповідно до умов Постанови, в сумах, які не перевищують обсягу зменшення коштів фізичних осіб за останніх п`ять робочих днів до дати звернення позичальника для отримання відповідної частини кредиту. Розмір процентної ставки за користування кредитом, порядок її зміни, графік погашення кредиту зазначається у кожному окремому кредитному договорі (пункт 1.1. генерального кредитного договору).
		У рамках Генерального кредитного договору №44 між Національним банком України (далі,  кредитор) та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» (далі,  позичальник)  укладено наступні кредитні договори:
		1. Кредитний договір від 16.02.2015 №44/1 (далі,  кредитний договір №44/1), відповідно до пункту 1.1. якого кредитор надає позичальнику стабілізаційний кредит для підтримки ліквідності у сумі 760 00 000 грн (сімдесят шість мільйонів гривень) на строк з 16.02.2015 по 10.02.2017 (включно).
		Процентна ставка за користування кредитом є змінною, її розмір встановлюється на рівні облікової ставки Національного банку України плюс півтора процентного пункту, та на день підписання цього кредитного договору становить 21,0% річних (облікова ставка Національного банку України станом на 16.02.2015 становить 19,5%). 
		При зміні облікової ставки Національного банку України в процесі виконання кредитного договору позичальник, з дати набрання чинності нової облікової ставки, самостійно перераховує розмір процентної ставки, застосовуючи діючу облікову ставку Національного банку України плюс півтора процентного пункту. 
		На період з 02.03.2015 по 10.06.2015 процентна ставка за користування кредитом встановлюється на рівні 21,0% річних (передостанній абз п. 1.1 кредитного договору №44/1 в редакції додаткового договору від 13.03.2015 № 2 до кредитного договору № 44/1).
		Позичальник нараховує та сплачує нараховані проценти за користування кредитом щомісячно в останній робочий день поточного місяця та одночасно з кінцевим строком погашення кредиту (пункт 1.4.).
		2. Кредитний договір від 24.02.2015 №44/2 (далі,  кредитний договір № 44/2), відповідно до пункту 1.1. якого кредитор надає позичальнику стабілізаційний кредит для підтримки ліквідності у сумі 200  000 000 грн (двісті мільйонів гривень) на строк з 24.02.2015 по 10.02.2017 (включно).
		Процентна ставка за користування кредитом є змінною, її розмір встановлюється на рівні облікової ставки Національного банку України плюс півтора процентного пункту, та на день підписання цього кредитного договору становить 21,0% річних (облікова ставка Національного банку України станом на 24.02.2015 становить 19,5%).
		При зміні облікової ставки Національного банку України в процесі виконання кредитного договору позичальник, з дати набрання чинності нової облікової ставки, самостійно перераховує розмір процентної ставки, застосовуючи діючу облікову ставку Національного банку України плюс півтора процентного пункту.
		Базовою кількістю днів для нарахування процентів є фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році.
		На період з 02.03.2015 по 10.06.2015 процентна ставка за користування кредитом встановлюється на рівні 21,0% річних (передостанній абз п. 1.1 кредитного договору №44/2 в редакції додаткового договору від 13.03.2015 № 2 до кредитного договору №44/2).
		Позичальник нараховує та сплачує нараховані проценти за користування кредитом щомісячно в останній робочий день поточного місяця та одночасно з кінцевим строком погашення кредиту (пункт 1.4.).
		3. Кредитний договір від 03.03.2015 №44/3 (далі,  кредитний договір № 44/3), відповідно до пункту 1.1. якого кредитор надає позичальнику стабілізаційний кредит для підтримки ліквідності у сумі 70  000 000 грн (сімдесят мільйонів гривень) на строк з 03.03.2015 по 10.02.2017 (включно).
		Процентна ставка за користування кредитом є змінною, її розмір встановлюється на рівні облікової ставки Національного банку України плюс півтора процентного пункту, та на день підписання цього кредитного договору становить 21,0% річних (облікова ставка Національного банку України станом на 03.03.2015 становить 19,5%).
		При зміні облікової ставки Національного банку України в процесі виконання кредитного договору позичальник, з дати набрання чинності нової облікової ставки, самостійно перераховує розмір процентної ставки, застосовуючи діючу облікову ставку Національного банку України плюс півтора процентного пункту.
		Базовою кількістю днів для нарахування процентів є фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році.
		Позичальник нараховує та сплачує нараховані проценти за користування кредитом щомісячно в останній робочий день поточного місяця та одночасно з кінцевим строком погашення кредиту (пункт 1.4.).
		Сторони домовились перенести з березня-травня 2015 року до 10.06.2015 терміни сплати нарахованих процентів за користування кредитом за березень 2015 року, квітень 2015 року, травень 2015 року (абз. 2 п. 1.4 кредитного договору №44/3 в редакції додаткового договору від 13.03.2015 № 1 до кредитного договору №44/3);
		4. Кредитний договір від 13.03.2015 №44/4 (далі,  кредитний договір №44/4), відповідно до пункту 1.1. якого кредитор надає позичальнику стабілізаційний кредит для підтримки ліквідності у сумі 30  000 000 грн (тридцять мільйонів гривень) на строк з 13.03.2015 по 10.02.2017 (включно).
		Процентна ставка за користування кредитом є змінною, її розмір встановлюється на рівні облікової ставки Національного банку України плюс півтора процентного пункту, та на день підписання цього кредитного договору становить 31,5% річних (облікова ставка Національного банку України станом на 13.03.2015 становить 30%).
		При зміні облікової ставки Національного банку України в процесі виконання кредитного договору позичальник, з дати набрання чинності нової облікової ставки, самостійно перераховує розмір процентної ставки, застосовуючи діючу облікову ставку Національного банку України плюс півтора процентного пункту.
		Базовою кількістю днів для нарахування процентів є фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році.
		Позичальник нараховує та сплачує нараховані проценти за користування кредитом щомісячно в останній робочий день поточного місяця та одночасно з кінцевим строком погашення кредиту (пункт 1.4.).
		Сторони домовились перенести з березня - травня 2015 року до 10.06.2015 терміни сплати  нарахованих процентів за користування кредитом за березень 2015 року, квітень 2015 року, травень 2015 року (абз. 2 п. 1.4 кредитного договору №44/4 в редакції додаткового договору від 26.03.2015 №1 до кредитного договору №44/4);
		5. Кредитний договір від 20.03.2015 №44/5 (далі,  кредитний договір №44/5), відповідно до пункту 1.1. якого кредитор надає позичальнику стабілізаційний кредит для підтримки ліквідності у сумі 62  000 000 грн (шістдесят два мільйона гривень) на строк з 20.03.2015 по 10.02.2017 (включно).
		Процентна ставка за користування кредитом є змінною, її розмір встановлюється на рівні облікової ставки Національного банку України плюс півтора процентного пункту, та на день підписання цього кредитного договору становить 31,5% річних (облікова ставка Національного банку України станом на 20.03.2015 становить 30%).
		При зміні облікової ставки Національного банку України в процесі виконання кредитного договору позичальник, з дати набрання чинності нової облікової ставки, самостійно перераховує розмір процентної ставки, застосовуючи діючу облікову ставку Національного банку України плюс півтора процентного пункту.
		Базовою кількістю днів для нарахування процентів є фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році.
		Позичальник нараховує та сплачує нараховані проценти за користування кредитом щомісячно в останній робочий день поточного місяця та одночасно з кінцевим строком погашення кредиту (пункт 1.4.).
		Сторони домовились перенести з березня-травня 2015 року до 10.06.2015 терміни сплати  нарахованих процентів за користування кредитом за березень 2015 року, квітень 2015 року, травень 2015 року (абз. 2 п. 1.4 кредитного договору №44/5 в редакції додаткового договору від 26.03.2015 №1 до кредитного договору №44/5);
		6. Кредитний договір від 27.03.2015 №44/6 (далі,  кредитний договір №44/6), відповідно до пункту 1.1. якого кредитор надає позичальнику стабілізаційний кредит для підтримки ліквідності у сумі 38  000 000 грн (тридцять вісім мільйонів гривень) на строк з 27.03.2015 по 10.02.2017 (включно).
		Процентна ставка за користування кредитом є змінною, її розмір встановлюється на рівні облікової ставки Національного банку України плюс півтора процентного пункту, та на день підписання цього кредитного договору становить 31,5% річних (облікова ставка Національного банку України станом на 27.03.2015 становить 30%).
		При зміні облікової ставки Національного банку України в процесі виконання кредитного договору позичальник, з дати набрання чинності нової облікової ставки, самостійно перераховує розмір процентної ставки, застосовуючи діючу облікову ставку Національного банку України плюс півтора процентного пункту.
		Базовою кількістю днів для нарахування процентів є фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році.
		Позичальник нараховує та сплачує нараховані проценти за користування кредитом щомісячно в останній робочий день поточного місяця та одночасно з кінцевим строком погашення кредиту (пункт 1.4.).
		Сторони домовились перенести з березня-травня 2015 року до 10.06.2015 терміни сплати  нарахованих процентів за користування кредитом за березень 2015 року, квітень 2015 року, травень 2015 року (абз. 2 п. 1.4 кредитного договору №44/6 в редакції додаткового договору від 31.03.2015 № 1 до кредитного договору №44/6);
		7. Кредитний договір від 03.04.2015 №44/7 (далі,  кредитний договір №44/7), відповідно до пункту 1.1. якого кредитор надає позичальнику стабілізаційний кредит для підтримки ліквідності у сумі 77  000 000 грн (сімдесят сім мільйонів гривень) на строк з 03.04.2015 по 10.02.2017 (включно).
		Процентна ставка за користування кредитом є змінною, її розмір встановлюється на рівні облікової ставки Національного банку України плюс півтора процентного пункту, та на день підписання цього кредитного договору становить 31,5% річних (облікова ставка Національного банку України станом на 03.04.2015 становить 30%).
		При зміні облікової ставки Національного банку України в процесі виконання кредитного договору позичальник, з дати набрання чинності нової облікової ставки, самостійно перераховує розмір процентної ставки, застосовуючи діючу облікову ставку Національного банку України плюс півтора процентного пункту.
		Базовою кількістю днів для нарахування процентів є фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році.
		Позичальник нараховує та сплачує нараховані проценти за користування кредитом щомісячно в останній робочий день поточного місяця та одночасно з кінцевим строком погашення кредиту (пункт 1.4.).
		Сторони домовились перенести з квітня-травня 2015 року до 10.06.2015 терміни сплати  нарахованих процентів за користування кредитом за квітень 2015 року, травень 2015 року (абз. 2 п. 1.4 кредитного договору №44/7 в редакції додаткового договору від 24.04.2015 № 1 до кредитного договору №44/7);
		8. Кредитний договір від 14.04.2015 №44/8 (далі,  кредитний договір №44/8), відповідно до пункту 1.1. якого кредитор надає позичальнику стабілізаційний кредит для підтримки ліквідності у сумі 48  000 000 грн (сорок вісім мільйонів гривень) на строк з 14.04.2015 по 10.02.2017 (включно).
		Процентна ставка за користування кредитом є змінною, її розмір встановлюється на рівні облікової ставки Національного банку України плюс півтора процентного пункту, та на день підписання цього кредитного договору становить 31,5% річних (облікова ставка Національного банку України станом на 14.04.2015 становить 30%).
		При зміні облікової ставки Національного банку України в процесі виконання кредитного договору позичальник, з дати набрання чинності нової облікової ставки, самостійно перераховує розмір процентної ставки, застосовуючи діючу облікову ставку Національного банку України плюс півтора процентного пункту.
		Базовою кількістю днів для нарахування процентів є фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році.
		Позичальник нараховує та сплачує нараховані проценти за користування кредитом щомісячно в останній робочий день поточного місяця та одночасно з кінцевим строком погашення кредиту (пункт 1.4.).
		Сторони домовились перенести з квітня-травня 2015 року до 10.06.2015 терміни сплати  нарахованих процентів за користування кредитом за квітень 2015 року, травень 2015 року (абз. 2 п. 1.4 кредитного договору №44/8 в редакції додаткового договору від 24.04.2015 № 1 до кредитного договору №44/8);
		9. Кредитний договір від 21.04.2015 №44/9 (далі,  кредитний договір №44/9), відповідно до пункту 1.1. якого кредитор надає позичальнику стабілізаційний кредит для підтримки ліквідності у сумі 59  000 000 грн (п`ятдесят дев`ять мільйонів гривень) на строк з 21.04.2015 по 10.02.2017 (включно).
		Процентна ставка за користування кредитом є змінною, її розмір встановлюється на рівні облікової ставки Національного банку України плюс півтора процентного пункту, та на день підписання цього кредитного договору становить 31,5% річних (облікова ставка Національного банку України станом на 21.04.2015 становить 30%).
		При зміні облікової ставки Національного банку України в процесі виконання кредитного договору позичальник, з дати набрання чинності нової облікової ставки, самостійно перераховує розмір процентної ставки, застосовуючи діючу облікову ставку Національного банку України плюс півтора процентного пункту.
		Базовою кількістю днів для нарахування процентів є фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році.
		Позичальник нараховує та сплачує нараховані проценти за користування кредитом щомісячно в останній робочий день поточного місяця та одночасно з кінцевим строком погашення кредиту (пункт 1.4.).
		Сторони домовились перенести з квітня-травня 2015 року до 10.06.2015 терміни сплати  нарахованих процентів за користування кредитом за квітень 2015 року, травень 2015 року (абз. 2 п. 1.4 кредитного договору №44/9 в редакції додаткового договору від 24.04.2015 № 1 до кредитного договору №44/9);
		10. Кредитний договір від 28.04.2015 №44/10 (далі,  кредитний договір №44/10), відповідно до пункту 1.1. якого кредитор надає позичальнику стабілізаційний кредит для підтримки ліквідності у сумі 40  000 000 грн (сорок мільйонів гривень) на строк з 28.04.2015 по 10.02.2017 (включно).
		Процентна ставка за користування кредитом є змінною, її розмір встановлюється на рівні облікової ставки Національного банку України плюс півтора процентного пункту, та на день підписання цього кредитного договору становить 31,5% річних (облікова ставка Національного банку України станом на 21.04.2015 становить 30%).
		При зміні облікової ставки Національного банку України в процесі виконання кредитного договору позичальник, з дати набрання чинності нової облікової ставки, самостійно перераховує розмір процентної ставки, застосовуючи діючу облікову ставку Національного банку України плюс півтора процентного пункту.
		Базовою кількістю днів для нарахування процентів є фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році.
		Позичальник нараховує та сплачує нараховані проценти за користування кредитом щомісячно в останній робочий день поточного місяця та одночасно з кінцевим строком погашення кредиту (пункт 1.4.).
		Сторони домовились перенести з квітня-травня 2015 року до 10.06.2015 терміни сплати  нарахованих процентів за користування кредитом за квітень 2015 року, травень 2015 року (абз. 2 п. 1.4 кредитного договору №44/10 в редакції додаткового договору від 29.04.2015 № 1 до кредитного договору №44/10).
		17.06.2016 між Національним банком України (далі,  кредитор) та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» (далі,  позичальник) укладено генеральний кредитний договір про надання стабілізаційного кредиту №47 (далі,  Генеральний кредитний договір №47), відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику стабілізаційний кредит для підтримки ліквідності шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії (далі,  кредит) у загальній сумі 750  000 000 грн (сімсот п`ятдесят мільйонів гривень) на строк з 17.06.2015 до 09.06.2017 (включно). В рамках цього генерального кредитного договору укладаються окремі кредитні договори (далі  окремі кредитні договору, транші), при цьому загальна сума оформлених траншів не повинна перевищувати ліміт, встановлений постановою. Кредит надається частинами, шляхом оформлення окремих кредитних договорів. Розмір процентної ставки за користування кредитом, порядок її зміни, графік погашення кредиту зазначається у кожному окремому кредитному договорі (п. 1.1 генерального кредитного договору №47).
		У рамках Генерального кредитного договору №47 між Національним банком України (далі,  кредитор) та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» (далі,  позичальник) укладено наступні кредитні договори:
		1. Кредитний договір від 17.06.2015 №47/1 (далі,  кредитний договір № 47/1), відповідно до пункту 1.1. якого кредитор надає позичальнику стабілізаційний кредит для підтримки ліквідності у сумі 70  000 000 грн (сімдесят мільйонів гривень) на строк з 17.06.2015 по 09.06.2017 (включно).
		Процентна ставка за користування кредитом є змінною, її розмір встановлюється на рівні облікової ставки Національного банку України плюс півтора процентного пункту, та на день підписання цього кредитного договору становить 31,5% річних (облікова ставка Національного банку України станом на 17.06.2015 становить 30%).
		При зміні облікової ставки Національного банку України в процесі виконання кредитного договору позичальник, з дати набрання чинності нової облікової ставки, самостійно перераховує розмір процентної ставки, застосовуючи діючу облікову ставку Національного банку України плюс півтора процентного пункту.
		Базовою кількістю днів для нарахування процентів є фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році.
		Позичальник нараховує та сплачує нараховані проценти за користування кредитом щомісячно в останній робочий день поточного місяця та одночасно з кінцевим строком погашення кредиту (пункт 1.4.).
		2. Кредитний договір від 25.06.2015 №47/2 (далі,  кредитний договір №47/2), відповідно до пункту 1.1. якого кредитор надає позичальнику стабілізаційний кредит для підтримки ліквідності у сумі 680  000 000 грн (шістсот вісімдесят мільйонів гривень) на строк з 25.06.2015 по 09.06.2017 (включно).
		Процентна ставка за користування кредитом є змінною, її розмір встановлюється на рівні облікової ставки Національного банку України плюс півтора процентного пункту, та на день підписання цього кредитного договору становить 31,5% річних (облікова ставка Національного банку України станом на 25.06.2015 становить 30%).
		При зміні облікової ставки Національного банку України в процесі виконання кредитного договору позичальник, з дати набрання чинності нової облікової ставки, самостійно перераховує розмір процентної ставки, застосовуючи діючу облікову ставку Національного банку України плюс півтора процентного пункту.
		Базовою кількістю днів для нарахування процентів є фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році.
		Позичальник нараховує та сплачує нараховані проценти за користування кредитом щомісячно в останній робочий день поточного місяця та одночасно з кінцевим строком погашення кредиту (пункт 1.4.).
		У пунктах 1.2. усіх вищезазначених кредитних договорів сторони погодили графіки повернення кредитів.
		          У пунктах 1.6. усіх вищезазначених кредитних договорів сторони погодили, що у разі неповернення позичальником заборгованості за кредитом та/або несплати процентів за користування ним, починаючи з першого робочого дня, що настає за днем закінчення строку виконання зобов`язань, згідно з умовами кредитного договору, кредитор має право здійснювати: відображення такої заборгованості за рахунками з обліку простроченої заборгованості та/або прострочених нарахованих доходів; нарахування пені за невиконання або несвоєчасне виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором.
		Пунктами 1.7. усіх вищезазначених кредитних договорів передбачено, що за невиконання або несвоєчасне виконання позичальником грошових зобов`язань за кредитним договором нараховується пеня в розмірі 0,5 процента від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку, що діла в період прострочення виконання зобов`язання. Базовою кількістю днів для нарахування пені є фактична кількість днів у році/місяці. 
		Згідно з підпунктом 2.2.8. пункту 2.2. усіх вищезазначених кредитних договорів кредитор має право у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань, передбачених цим кредитним договором, стягнути з позичальника штраф у сумі 30 000 грн.
		Підпунктами 2.3.4., 2.3.12. пункту 2.3. усіх вищезазначених кредитних договорів передбачено обов`язок позичальника у разі невиконання або несвоєчасного виконання грошових зобов`язань за кредитним договором сплатити пеню в розмірі 0,5 процента від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення виконання зобов`язання; у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань, передбачених цим кредитним договором, сплатити кредитору штраф у сумі 30 000 грн.
		Пунктами 6.2. усіх вищезазначених кредитних договорів сторони, керуючись положеннями чинного законодавства України, в т.ч. положеннями статті 259 Цивільного кодексу України, за взаємною згодою встановили, що строк позовної давності за будь-якими вимогами кредитора, що випливають з цього кредитного договору, встановлюється тривалістю 10 (десять) років.
		16.02.2015 між Національним банком України (іпотекодержатель), Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» (позичальник) та Приватним акціонерним товариством «Білоцерківська теплоелектроцентраль» (іпотекодавець) укладено іпотечний договір від 16.02.2015, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., зареєстрований в реєстрі за №746 (далі, Іпотечний договір №746).
		Згідно пункту 1 Іпотечного договору №746 цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з Генерального кредитного договору про надання стабілізаційного кредиту від 16.02.2015 №44, укладеного між Іпотекодержателем та Позичальником, а також всіх додаткових договорів (угод), що будуть укладені до нього, а також з усіх окремих кредитних договорів (та змін до них), які укладені в рахунок Генерального кредитного договору про надання стабілізаційного кредиту (далі разом або окремо згадуються як Кредитні договори), в тому числі, щодо суми зобов`язань, строків їх виконання, розміру процентів та інших умов, у тому числі щодо: повернення Позичальником заборгованості за кредитом у сумі, на умовах та в строки, визначені Кредитними договорами; виконання Позичальником інших зобов`язань, передбачених Кредитними договорами, у повному обсязі, на умовах і в строки, визначені в Кредитних договорах (у тому числі при зміні строків виконання зобов`язань), у томі числі зобов`язань щодо сплати неустойок (пені та штрафів) та відшкодування збитків.
		Пунктом 5 Іпотечного договору №746 передбачено, що в забезпечення виконання Позичальником зобов`язань за Кредитним договором Іпотекодавець надає в іпотеку належне йому на праві власності наступне майно:
		5.1. Єдиний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Запорожця Петра, будинок № 361 (далі, Предмет іпотеки-1). Нерухоме майно Єдиного майнового комплексу, складається з наступних складових частин - об`єктів нерухомого майна:
		1) головний корпус ТЕЦ і майстерні котельників, турбіністів і ЦТАВ, загальною площею 21627,7 кв.м.;
		2) об`єднаний допоміжний корпус № 2 (літ. був. Б2,Т), загальною площею 916,8 кв.м.;
		3) водогрійна котельня (літ. Т), загальною площею 1032,8 кв.м.;
		4) приміщення газоаналізаторів (літ. Ф), загальною площею 24,4 кв.м.;
		5)  ГРП ТЕЦ (літ. Н), загальною площею 154,8 кв.м.;
		6)  приміщення електролізної (літ. В), загальною площею 154,2 кв.м.;
		7) будівля маслоапараторної (літ. М), загальною площею 174,2 кв.м.;
		8) головний розподільний пристрій (літ. Ц), загальною площею 1101,4 кв.м.;
		9) головний щит управління (літ. Ч), загальною площею 1655,6 кв.м.;
		10) побутові приміщення (літ. У), загальною площею 33,3 кв.м.;
		11)  будівля масломазутогосподарства (літ. З), загальною площею 1698,5 кв.м;
		12) протипожежна насосна (літ. Ж), загальною площею 195,2 кв.м.;
		13) об`єднаний допоміжний корпус № 1 (літ. К2), загальною площею 6267,4 кв.м.;
		14) насосна станція промзливної каналізації (літ. О), загальною площею 18,2 кв.м.;
		15) склад гідразіну, вбудований в ОДК-1 (літ. К), загальною площею 85,6 кв.м.;
		16) службовий корпус (літ. Б), загальною площею 3296,4 кв.м.;
		17) прохідна (літ. Р), загальною площею 7,9 кв.м.;
		18) прохідна ТЕЦ (літ. Г), загальною площею 213,1 кв.м.;
		19) будівля для залучених рем. служб (літ. Я2), загальною площею 463,1 кв.м.;
		20)  каналізаційна насосна станція госп. побутових стоків (літ. П), загальною площею 30,5 кв.м.;
		21) очисні споруди промдощових стоків (літ. Ш), загальною площею 45,9 кв.м.;
		22) насосна пінопожежогасіння (літ. X), загальною площею 134,8 кв.м.;
		23) мазутонасосна (літ. С), загальною площею 710,0 кв.м.;
		24) сховище ізотопів (літ. Р2), загальною площею 19,3 кв.м.;
		25) автогосподарство (гаражі) (літ. Д), загальною площею 704,6 кв.м.;
		26) теплохолодний склад (літ. Ш-3), загальною площею 943,9 кв.м.;
		27) склад ППМ (літ. Х2), загальною площею 56,1 кв.м.;
		28) резервуари (літ. 1 -3);
		29) цоколь (літ.4);
		30) естакада (літ.5).
		Право власності на Предмет іпотеки-1 зареєстровано 24.12.2013 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданим за індексним номером 15282973, номер запису про право власності 4023358, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 252945532103.
		5.2. Устаткування, обладнання, машини та інвентар, мережі та передавальні пристрої, перелік яких зазначено у Додатку №1 до цього Договору, та транспортні засоби, перелік яких зазначено у Додатку №2 до цього Договору (далі, Предмет іпотеки-2), що належать Іпотекодавцю на праві власності на підставі балансових довідок від 16.02.2015 №367/10/7, №367/10/8.
		Транспортні засоби належать Іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, перелік яких наведено у пункті 5.2. Іпотечного договору №746.
		Надалі у договорі Єдиний майновий комплекс Іпотекодавця разом з устаткуванням, обладнанням, транспортними засобами, машинами та інвентарем, мережами та передавальними пристроями іменуються «Предмет іпотеки».
		Ринкова вартість Предмета іпотеки становить 1  971  000 515,00 грн, що підтверджується Звітом про оцінку єдиного (цілісного) майнового комплексу ПрАТ «БІЛОЦЕРКІВСЬКА ТЕЦ» від 05 травня 2015 року №05/05-15-1о, наданим Суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Бейкер Тіллі Україна ЕК» (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №16865/14 від 01.09.2014, виданий Фондом державного майна України) (абз. п. 5 Іпотечного договору №746 в редакції договору про внесення змін від 17.06.2015 №1).
		Відповідно до Балансової довідки Іпотекодавця від 17 червня 2015 року №1331/10/2 балансова вартість Предмета іпотеки-1 складає 21  039 148,01 грн станом на 17 червня 2015 року (абз. п. 5 Іпотечного договору №746 в редакції договору про внесення змін від 17.06.2015 №1).
		Відповідно до Балансової довідки Іпотекодавця від 17 червня 2015 року №1331/10/1 балансова вартість Предмета іпотеки-2 складає 60  159 803,67 грн станом на 17 червня 2015 року (абз. п. 5 Іпотечного договору №746 в редакції договору про внесення змін від 17.06.2015 №1).
		Сторони цього договору оцінюють Предмет іпотеки у сумі 1  971  000 515,00 грн (абз. п. 5 Іпотечного договору №746 в редакції договору про внесення змін від 17.06.2015 №1).
		У додатку №1 до Іпотечного договору №746  сторони погодили найменування майна, його інвентарні номери, дати поставлення на баланс та первісну балансову вартість.
		У додатку №2 до Іпотечного договору №746 сторони погодили перелік транспортних засобів, їх роки випусків, державні реєстраційні номери ТЗ, номери кузовів, шасі, об`єми двигунів/вантажопідйомність, дати вводу, первісну вартість та залишкову вартість.
		Також 17.06.2015 між Національним банком України (іпотекодержатель), Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» (позичальник) та Приватним акціонерним товариством «Білоцерківська теплоелектроцентраль» (іпотекодавець) укладено Іпотечний договір (наступна іпотека) від 17.06.2015, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., зареєстровано в реєстрі за №2928 (далі, Іпотечний договір №2928).
		Відповідно до пункту 1 Іпотечного договору №2928 цей договір забезпечує вимоги Іпотекодержателя, що випливають з Генерального кредитного договору про надання стабілізаційного кредиту від 17.06.2015 №47, укладеного між Іпотекодержателем та Позичальником, а також всіх додаткових договорів (угод), що будуть укладені до нього, а також з усіх окремих кредитних договорів (та змін до них), які укладені/будуть укладені в рахунок Генерального кредитного договору про надання стабілізаційного кредиту (далі разом або окремо згадуються як Кредитні договори), в тому числі, щодо суми зобов`язань, строків їх виконання, розміру процентів та інших умов, у тому числі щодо: повернення Позичальником заборгованості за кредитом у сумі, на умовах та в строки, визначені Кредитними договорами; виконання Позичальником інших зобов`язань, передбачених Кредитними договорами, у повному обсязі, на умовах і в строки, визначені в Кредитних договорах (у тому числі при зміні строків виконання зобов`язань), у томі числі зобов`язань щодо сплати неустойок (пені та штрафів) та відшкодування збитків.
		Предметом іпотеки за Іпотечним договором №2928 є майно, ідентичне попередньому договору іпотеки №746.
		У відповідності до пунктів 6 іпотечних договорів №746, №2928 іпотека за цими договорами поширюється також на ту частину Предметів іпотеки, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до Предметів іпотеки після укладення цих іпотечних договорів без реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості.
		На строк дії цих договорів Предмети іпотеки залишаються у володінні та користуванні Іпотекодавця (пункт 7 іпотечних договорів №746, №2928).
		У пункті 9.1. іпотечних договорів №746, №2928 сторони зазначили, що предмети іпотеки за цими договорами належить Іпотекодавцю на праві власності, не знаходиться в іпотеці у третіх осіб, не подаровані, не продані, не є об`єктом судового спору та можуть бути вільно реалізовані. Предмети іпотеки під забороною (арештом), в іпотеці, та в податковій заставі не перебувають. Відсутність арешту, заборони відчуження, іпотеки зазначених Предметів іпотеки підтверджується витягами за результатом пошуку інформації про зареєстровані речові права, їх обтяження на об`єкт нерухомого майна у порядку доступу нотаріусів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відсутність податкової застави підтверджується витягами з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (про податкові застави), наданими 16.02.2015 та 17.06.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В.
		На підставах, передбачених чинним законодавством, на Предмети іпотеки може бути звернене стягнення (пункт 9.3. іпотечних договорів №746, №2928).
		При частковому виконанні Позичальником/Іпотекодавцем зобов`язань за Кредитним договором іпотека зберігається у початковому обсязі (пункт 13 іпотечних договорів №746, №2928).
		Відповідно до пункту 14.8.1. іпотечних договорів №746, №2928 з метою задоволення своїх вимог іпотекодержатель має право звернути стягнення на Предмети іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов`язань, передбачених Кредитним договором, вони не будуть виконані.
		Згідно пункту 14.8.2. іпотечних договорів №746, №2928 з метою задоволення своїх вимог іпотекодержатель має право звернути стягнення на Предмети іпотеки незалежно від настання термінів виконання якого-небудь із зобов`язань за Кредитним договором у випадках: порушення Іпотекодавцем та/або Позичальником якого-небудь із зобов`язань, передбачених умовами Кредитного договору та цього договору; порушення Іпотекодавцем правил заміни Предмету іпотеки; виявлення Іпотекодержателем погіршення стану Предмету іпотеки, або зменшення вартості предмету іпотеки понад норми нормального фізичного зносу, або фактичної часткової відсутності Предмету іпотеки; віднесення Позичальника до категорії проблемних, неплатоспроможних, порушення господарським судом справи про відновлення платоспроможності Позичальника/Іпотекодавця або визнання його банкрутом, чи про визнання недійсними його установчих документів, чи про скасування його державної реєстрації; встановлення невідповідності дійсності відомостей, що містяться в Кредитному договорі або в цьому договорі; ліквідації юридичної особи Позичальника/Іпотекодавця; невиконання вимог пункту 16.1. цього договору.
		У разі звернення стягнення на Предмети іпотеки за умовами цього договору Іпотекодержатель має право задовольнити за рахунок Предметів іпотеки свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи проценти та інші платежі, відшкодування збитків, неустойки, витрати на утримання Предметів іпотеки, а також на здійснення забезпечених іпотекою вимог (пункт 14.9. іпотечних договорів №746, №2928).
		Відповідно до пункту 19 іпотечних договорів №746, №2928 звернення стягнення на Предмети іпотеки здійснюється у випадках, передбачених умовами цього договору, відповідно до ст.  33  та розділу  V Закону України «Про іпотеку»  на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із п. 23 цих договорів.
		Термін дії договору встановлено до повного виконання Позичальником зобов`язань за Кредитними договорами, зазначеними в пункті 1 цього договору, та всіма додатковими договорами до них (пункт 24 іпотечних договорів №746, №2928).
		На виконання умов вищеперелічених кредитних договорів Національний банк України як кредитор у період з 17.02.2015 по 26.06.2015 перерахував Публічному акціонерному товариству «Банк «Фінанси та кредит» як позичальнику грошові кошти у сумах, визначених кредитними договорами, на підставі меморіальних ордерів (том 1, а.с. 170-177):
		- від 17.02.2015 №7000003738 (#943177101) на суму 76  000  000,00 грн;
		- від 25.02.2015 №7000004191 (#947260801) на суму 200  000  000,00 грн;
		- від 03.03.2015 №7000006156 (#951100101) на суму 70  000  000,00 грн;
		- від 13.03.2015 №7000006572 (#955870701) на суму 30  000  000,00 грн;
		- від 20.03.2015 №7000006762 (#959212801) на суму 62  000  000,00 грн;
		- від 27.03.2015 №7000006972 (#962534401) на суму 38  000  000,00 грн;
		- від 03.04.2015 №7000008666 (#967227401) на суму 77  000  000,00 грн;
		- від 14.04.2015 №7000008847 (#971823001) на суму 48  000  000,00 грн;
		- від 21.04.2015 №7000009323 (#975809801) на суму 59  000  000,00 грн;
		- від 28.04.2015 №7000009505 (#979777601) на суму 40  000  000,00 грн;
		- від 18.06.2015 №7000012728 (#1010737001) на суму 70  000  000,00 грн;
		- від 26.06.2015 №7000012906 (#1016433501) на суму 680  000  000,00 грн.
		Постановою Правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»» від 17.12.2015 №898 відкликано банківську ліцензію ПАТ  «Банк «Фінанси та кредит» та постановлено ліквідувати ПАТ «Банк «Фінанси та кредит».
		18.12.2015 виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення №230 від 18.12.2015 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «Фінанси та кредит»».
		Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав.
		Позивач із посиланням на вказану правову норму звернувся до відповідача з вимогою про усунення порушень від 17.08.2016 №18-0005/69374, в якій вимагав сплатити заборгованість за кредитними договорами від 16.02.2015 №44/1, від 24.02.2015 №44/2, від 03.03.2015 №44/3, від 13.03.2015 №44/4, від 20.03.2015 №44/5, від 27.03.2015 №44/6, від 03.04.2015 №44/7,  від 14.04.2015 №44/8, від 21.04.2015 №44/9, від 28.04.2015 №44/10, які укладені в рамках генерального кредитного договору від 16.02.2015 №44, у тридцятиденний термін з моменту направлення цієї вимоги та зазначив, що у разі залишення цієї вимоги без задоволення НБУ залишає за собою право звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, визначеному умовами договору іпотеки та  Закону України «Про іпотеку». Надіслання вказаної вимоги на адресу відповідача підтверджується описом вкладення у цінний лист від 18.08.2016, списком цінних листів, поданих в поштове відділення від 18.08.2016, фіскальним чеком «Укрпошта» від 18.08.2016 №6915. 
		Також позивач звертався до відповідача з вимогою про усунення порушень від 17.08.2016 №18-0005/69366, в якій вимагав сплатити заборгованість за кредитними договорами від 17.06.2015 №47/1, від 25.06.2015 №47/2, які укладені в рамках генерального кредитного договору від 17.06.2015 №47, у тридцятиденний термін з моменту направлення цієї вимоги та зазначив, що у разі залишення цієї вимоги без задоволення НБУ залишає за собою право звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, визначеному умовами договору іпотеки та  Закону України «Про іпотеку». Надіслання вказаної вимогу на адресу відповідача підтверджується описом вкладення у цінний лист від 18.08.2016, списком цінних листів, поданих в поштове відділення від 18.08.2016, фіскальним чеком «Укрпошта» від 18.08.2016 №6914. 
		Вказані вимоги були залишені відповідачем без задоволення.
		Звертаючись до суду із позовом у даній справі, позивач зазначає, що позичальник своїх зобов`язань за переліченими вище кредитними договорами щодо повернення кредитних коштів у строк та в порядку, визначеному вказаними договорами, належним чином не виконав, у зв`язку з чим за Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» станом на 29.04.2021 рахується наступна заборгованість:
		- за кредитним договором від 16.02.2015 №44/1: заборгованість за кредитом 74  427 586,21 грн, заборгованість за процентами 8  001 863,01 грн, пеня за прострочення сплати процентів - 30  188,93 грн, штраф - 30  000,00 грн.
		-  за кредитним договором від 24.02.2015 №44/2: заборгованість за кредитом 195  862 068,97 грн, заборгованість за процентами 20  136 986,31 грн, пеня за прострочення сплати процентів - 79  444,55 грн, штраф - 30  000,00 грн.
		- за кредитним договором від 03.03.2015 №44/3: заборгованість за кредитом 68  551 724,14 грн, заборгованість за процентами 10  068 493,16 грн, пеня за прострочення сплати процентів - 41  708,39 грн, штраф - 30  000,00 грн.
		- за кредитним договором від 13.03.2015 №44/4: заборгованість за кредитом 29  379 310,34 грн, заборгованість за процентами 4  064 794,53 грн;
		- за кредитним договором від 20.03.2015 №44/5: заборгованість за кредитом 60  717 241,38 грн, заборгованість за процентами 8  026 027,40 грн, пеня за прострочення сплати процентів - 36  941,72 грн, штраф - 30  000,00 грн.
		- за кредитним договором від 27.03.2020 №44/6: заборгованість за кредитом 37  213 793,10 грн, заборгованість за процентами 4  689 616,44 грн;
		- за кредитним договором від 03.04.2015 №44/7: заборгованість за кредитом 75  406 896,55 грн, заборгованість за процентами 9  037 479,45 грн, пеня за прострочення сплати процентів - 45  879,23 грн, штраф - 30  000,00 грн.
		- за кредитним договором від 14.04.2015 №44/8: заборгованість за кредитом 47  006 896,55 грн, заборгованість за процентами 5  178 082,18 грн, пеня за прострочення сплати процентів - 28  600,04 грн, штраф - 30  000,00 грн;
		- за кредитним договором від 21.04.2015 №44/9: заборгованість за кредитом 57  779 310,34 грн, заборгованість за процентами 6  008 301,36 грн;
		- за кредитним договором від 28.04.2015 №44/10: заборгованість за кредитом 39  172 413,79 грн, заборгованість за процентами 3  831 780,82 грн;
		- за кредитним договором від 17.06.2015 №47/1: заборгованість за кредитом 68  551 724,14 грн, заборгованість за процентами 929 178,08 грн, пеня за прострочення сплати процентів - 2  736,58 грн;
		- за кредитним договором від 25.06.2015 №47/2: заборгованість за кредитом 665  931 034,49 грн, заборгованість за процентами 9  026 301,37 грн, пеня за прострочення сплати процентів - 94  111,80 грн, штраф - 30  000,00 грн.
		Позивач зазначає, що оскільки постановою Правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»» від 17.12.2015 №898 відкликано банківську ліцензію ПАТ  «Банк «Фінанси та кредит» та постановлено ліквідувати ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», а виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення №230 від 18.12.2015 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «Фінанси та кредит»», позивач в порядку, визначеному Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», набув право звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечними договорами шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», за ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки суб`єкта оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. 
		 
		Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови, оцінка аргументів учасників справи 
		 
		У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін з наступних підстав.
		Згідно вимог  статті 345 Господарського кодексу України  кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
		У відповідності до частини 1  статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Відповідно до    статті 1048 Цивільного кодексу України  позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
		За змістом статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
		Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Відповідно до  статті 546 Цивільного кодексу України  виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою. 
		Виконання зобов`язання забезпечується, якщо це встановлено договором (стаття 548 Цивільного кодексу України).
		Згідно  статті 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. 
		Статтею 1 Закону   України «Про іпотеку» (тут і надалі у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
		Згідно з частиною 1  статті 7 Закону України «Про іпотеку»  за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.
		У  статті 33 Закону України «Про іпотеку»  передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки. Зокрема, за змістом частини 1 цієї статті у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених  статтею 12 цього Закону.
		Відповідно до частини 1  статті 35 Закону України «Про іпотеку»  у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
		Отже, чинне законодавство передбачає право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.
		Зі змісту пункту 1 статті «Предмет договору» укладених сторонами у цій справі іпотечних договорів №746 та №2928 вбачається домовленість сторін про те, що ці договори забезпечують вимоги іпотекодержателя, що випливають, зокрема, з кредитних договорів №44/1, №44/2, №44/3, №44/4, №44/5, №44/6, №44/7, №44/8, №44/9, №44/10, №47/1, №47/2.
		Згідно частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Засобами доказування відповідно до частини 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України можуть бути письмові, речові, електронні докази, висновки експертів, показання свідків.
		Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
		Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
		Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).
		У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
		Верховний Суд    у постановах від 02.10.2018 у справі    №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
		Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»  первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
		Перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції, та їх обов`язкові реквізити визначений Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим  постановою Національного банку України №254 від 18.06.2003  (далі, Положення №254), який був чинним у період видачі позивачем кредиту за зазначеними вище кредитними договорами (з 17.02.2015 по 26.06.2015).
		Залежно від виду операції первинні документи банку (паперові та електронні) поділяють на касові, які підтверджують здійснення операцій з готівкою, та меморіальні, що використовуються для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій.
		До первинних меморіальних документів, які підтверджують надання банком послуг з розрахунково-касового обслуговування, належать меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки та інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.
		Відповідно до пункту 1.19-1  статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»  та пункту 1.4. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій  постановою Національного банку України №22 від 21.01.2004, меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунку платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до  Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»  та нормативно-правових актів Національного банку України.
		Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
		Матеріалами справи підтверджується, що Національний банк України у період з 17.02.2015 по 26.06.2015 на виконання умов кредитних договорів надав позичальнику кредит на загальну суму (за усіма зазначеними кредитними договорами) 1  450  000  000,00 грн.
		Факт надання позивачем та отримання позичальником (третьою особою у справі) грошових коштів у зазначеному розмірі підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи меморіальними ордерами, виписками по кредитним договорам (у системі автоматизації процесів банківської та фінансово-господарської діяльності Національного банку України), оборотно-сальдовими відомостями та довідками-розрахунками заборгованості.
		Крім того, колегія суддів наголошує, що обставини щодо видачі кредитних коштів не заперечувалися і самим позичальником (третьою особою у справі). 
		Також, серед іншого, на підтвердження наявної заборгованості Національним банком України до матеріалів справи додана довідка ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» від 14.06.2016 №3-131100/7622 про включення до Реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку кредиторської вимоги Національного банку України на загальну суму 7 063 176 917,08 грн до п`ятої черги вимог кредиторів. У довідці зазначений перелік кредитних договорів, які були укладені між Національним банком України та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», заборгованість за якими була підтверджена (акцептована) останнім та які є предметом розгляду даної справи.
		Вищеперелічені докази у своїй сукупності підтверджують факт видачі позичальнику кредиту та його розмір за усіма наведеними позивачем кредитними договорами, є більш вірогідними, ніж доводи відповідача, покладені в обґрунтування апеляційної скарги щодо відсутності у матеріалах справи належних доказів на підтвердження факту надання позивачем відповідачу кредитних коштів за кредитними договорами.
		Стосовно доводів скаржника про те, що наданими НБУ виписками жодним чином не підтверджується надання кредитних коштів у відповідності до умов генеральних договорів, а саме на рахунок № НОМЕР_1 , оскільки у виписках, у графах, де відображено нібито видачу кредитних коштів, вказано абсолютно інші номери рахунків - 4629К11000 та НОМЕР_3, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до умов пункту 2.1. кредитних договорів кредитор зобов`язується після підписання цього Кредитного договору та договорів застави/іпотеки, перерахувати на рахунок Позичальника № НОМЕР_1 , код Позичальника 300131, код за ЄДРПОУ 09807856 кошти відповідно до пункту 1.1. цього Кредитного договору.
		Також, відповідно до пункту 1.5. кредитних договорів Позичальник повертає кредит на рахунок № НОМЕР_4 , відкритий в ОПЕРУ Національного банку України, код банку 300001, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 00032106, окремим платежем з обов`язковим зазначенням у реквізиті «Призначення платежу» системного номеру кредитного договору.
		Позичальник повертає проценти на рахунок №4629011000, відкритий в ОПЕРУ Національного банку України, код банку 300001, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 00032106, окремим платежем з обов`язковим зазначенням у реквізиті «Призначення платежу» системного номеру кредитного договору.
		Відповідно до відомостей, які відображені у виписках по кредитним договорам у стовпчику «рахунок банку», чітко вказано номер рахунку, на який перераховано кошти - №37394151001, що спростовує вищенаведені доводи скаржника.
		Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Судом встановлено, що позичальник своїх зобов`язань за переліченими вище кредитними договорами щодо повернення кредитних коштів у строк та в порядку, визначеному вказаними договорами, належним чином не виконав, у зв`язку з чим за Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» станом на 29.04.2021 рахується наступна заборгованість:
		- за кредитним договором від 16.02.2015 №44/1: заборгованість за кредитом 74  427 586,21 грн, заборгованість за процентами 8  001 863,01 грн;
		          -  за кредитним договором від 24.02.2015 №44/2: заборгованість за кредитом 195  862 068,97 грн, заборгованість за процентами 20  136 986,31 грн;
		          - за кредитним договором від 03.03.2015 №44/3: заборгованість за кредитом 68  551 724,14 грн, заборгованість за процентами 10  068 493,16 грн; 
		          - за кредитним договором від 13.03.2015 №44/4: заборгованість за кредитом 29  379 310,34 грн, заборгованість за процентами 4  064 794,53 грн;
		          - за кредитним договором від 20.03.2015 №44/5: заборгованість за кредитом 60  717 241,38 грн, заборгованість за процентами 8  026 027,40 грн;
		          - за кредитним договором від 27.03.2020 №44/6: заборгованість за кредитом 37  213 793,10 грн, заборгованість за процентами 4  689 616,44 грн;
		          - за кредитним договором від 03.04.2015 №44/7: заборгованість за кредитом 75  406 896,55 грн, заборгованість за процентами 9  037 479,45 грн;
		          - за кредитним договором від 14.04.2015 №44/8: заборгованість за кредитом 47  006 896,55 грн, заборгованість за процентами 5  178 082,18 грн;
		          - за кредитним договором від 21.04.2015 №44/9: заборгованість за кредитом 57  779 310,34 грн, заборгованість за процентами 6  008 301,36 грн;
		-          за кредитним договором від 28.04.2015 №44/10: заборгованість за кредитом 39  172 413,79 грн, заборгованість за процентами 3  831 780,82 грн;
		          - за кредитним договором від 17.06.2015 №47/1: заборгованість за кредитом 68  551 724,14 грн, заборгованість за процентами 929 178,08 грн;
		- за кредитним договором від 25.06.2015 №47/2: заборгованість за кредитом 665  931 034,49 грн, заборгованість за процентами 9  026 301,37 грн.
		ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ», як вбачається із матеріалів справи, не заперечує наявність заборгованості ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» перед НБУ, в той же час не визнає розмір нарахованої позивачем суми заборгованості, наголошуючи на тому, що НБУ вводить суд в оману щодо дійсного її розміру.
		Проте, відповідач зі своєї сторони не надає жодних контррозрахунків або письмових обґрунтувань щодо порушення нарахування Національним банком України розміру заборгованості, доказів на підтвердження її погашення позичальником у розмірі більшому, ніж зазначає позивач. При цьому, третя особа (позичальник) заперечень щодо розміру кредитної заборгованості не висловила.
		Долучений судом на стадії апеляційного провадження лист адвоката Рекуна А.І. від 08.07.2021 не може бути взятий судом до уваги як належний та допустимий доказ, яким підтверджується інший розмір заборгованості, ніж зазначений позивачем та встановлений судом, оскільки із наданої копії листа неможливо достовірно встановити дати погашення, суми погашення, хто здійснив погашення заборгованості та за якими саме кредитними договорами в розрізі Генеральних кредитних договорів №44 та №47. 
		Матеріалами справи, натомість, підтверджується, що Національним банком України у зв`язку з частковим погашенням основної заборгованості під час розгляду справи судом першої інстанції подавалися заяви про уточнення позовних вимог із долученими до них виписками по кредитним договорам, оборотно-сальдовими відомостями, якими підтверджується розмір заборгованості на відповідну дату. При цьому, позивач наголошує, що станом на дату прийняття оскаржуваного рішення ним було повідомлено суд про усі оплати, здійснені Банком у рахунок погашення кредитної заборгованості, твердження із приводу чого відповідачем не спростовані.
		Щодо тверджень апелянта про те, що нібито у виписках відображено часткове погашення заборгованості (на сторінках 6, 7 апеляційної скарги наведено таблицю), в якій зазначається «суть операції: списання нарахованих реструкт.простр. %», колегією суддів взяті до уваги пояснення позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, де зазначено, що вірна назва вказаних операцій відображається у виписках, як «тех. транзит. Списання нарахованих реструкт.простр %» і відображає технічну транзакцію щодо перенесення нарахованих відсотків з рахунку, на якому обліковуються нараховані відсотки, на рахунок, на якому обліковуються прострочені відсотки. Якщо ж відбувалося погашення заборгованості, то у виписці суть операції відображається саме сплата, а не списання, як наприклад у виписці по Кредитному договору №44/1 «Сплата процентів за період з 01.06.2015 по 30.06.2015 згідно договору №44/1 від 16.02.2015» (том 4, а.с. 133, зворот), на суму 1 311 780,82 грн, яка, в тому числі, відображена і в розрахунку заборгованості по вказаному Кредитному договору.
		Відтак, посилання скаржника на те, що суд при дослідженні питання щодо суми заборгованості за кредитними договорами не взяв до уваги операції щодо списання зобов`язань та процентів, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
		Враховуючи зазначене, доводи апеляційної скарги відповідача про непідтвердження позивачем реального розміру заборгованості за кредитними договорами станом на дату прийняття оскаржуваного рішення оцінюються судом критично.
		Оскільки матеріалами справи підтверджується, що позичальник порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, позивач на підставі пп. 2.3.4 пункту 2.3 перелічених кредитних договорів нарахував позичальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на прострочені суми зі сплати процентів за користування кредитними коштами за загальний період прострочки з 01.07.2015 по 14.07.2015 та 01.09.2015, яка за розрахунком позивача становить:
		-          за порушення строку виконання грошового зобов`язання за кредитним договором від 16.02.2015 №44/1 щодо сплати процентів за користування кредитними коштами з простроченої суми 1  311 780,82 грн за період прострочення з 01.07.2015 по 14.07.2015 складає 30 188,93 грн;
		-          за порушення строку виконання грошового зобов`язання за кредитним договором від 24.02.2015 №44/2 щодо сплати процентів за користування кредитними коштами з простроченої суми 3  452 054,79 грн за період прострочення з 01.07.2015 по 14.07.2015 складає 79 444,55 грн;
		-          за порушення строку виконання грошового зобов`язання за кредитним договором від 03.03.2015 №44/3 щодо сплати процентів за користування кредитними коштами з простроченої суми 1  812 328,77 грн за період прострочення з 01.07.2015 по 14.07.2015 складає 41 708,39 грн;
		-          за порушення строку виконання грошового зобов`язання за кредитним договором від 20.03.2015 №44/5 щодо сплати процентів за користування кредитними коштами з простроченої суми 1  605 205,48 грн за період прострочення з 01.07.2015 по 14.07.2015 складає 36 941,72 грн;
		-          за порушення строку виконання грошового зобов`язання за кредитним договором від 03.04.2015 №44/7 щодо сплати процентів за користування кредитними коштами з простроченої суми 1  993 561,64 грн за період прострочення з 01.07.2015 по 14.07.2015 складає 45 879,23 грн;
		-          за порушення строку виконання грошового зобов`язання за кредитним договором від 14.04.2015 №44/8 щодо сплати процентів за користування кредитними коштами з простроченої суми 1  242 739,73 грн за період прострочення з 01.07.2015 по 14.07.2015 складає 28 600,04 грн;
		-          за порушення строку виконання грошового зобов`язання за кредитним договором від 17.06.2015 №47/1 щодо сплати процентів за користування кредитними коштами з простроченої суми 1  849 726,03 грн за період прострочення 01.09.2015 складає 2 736,58 грн;
		          - за порушення строку виконання грошового зобов`язання за кредитним договором від 25.06.2015 №47/2 щодо сплати процентів за користування кредитними коштами з простроченої суми 2  934 246,58 грн за період прострочення з 01.07.2015 по 14.07.2015 складає 67 527,87 грн, простроченої суми 17  968 767,13 грн за період прострочення 01.09.2015 складає 26 583,93 грн, що разом складає 94 111,80 грн.
		Також позивач за неналежне виконання позичальником зобов`язань, передбачених кредитними договорами, посилаючись на пп. 2.3.12 пункту 2.3  перелічених кредитних договорів нараховує позичальнику штраф:
		-          за кредитним договором від 16.02.2015 №44/1 штраф у розмірі 30 000 грн;
		-          за кредитним договором від 24.02.2015 №44/2 штраф у розмірі 30 000 грн;
		-          за кредитним договором від 03.03.2015 №44/3 штраф у розмірі 30 000 грн;
		          -    за кредитним договором від 20.03.2015 №44/5 штраф у розмірі 30 000 грн;
		          -    за кредитним договором від 03.04.2015 №44/7 штраф у розмірі 30 000 грн;
		          -    за кредитним договором від 14.04.2015 №44/8 штраф у розмірі 30 000 грн;
		          -    за кредитним договором від 25.06.2015 №47/2 штраф у розмірі 30 000 грн.
		Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
		Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.  Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов`язання. 
		Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
		Колегія суддів, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, вважає його арифметично вірним, таким, що відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи.
		З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не дослідив докази видачі кредиту та розрахунок заборгованості за наведеними позивачем кредитними договорами, забезпеченими іпотекою.
		Заперечення скаржника проти нарахування позивачем пені та штрафу з підстав того, що вимоги про стягнення нарахованих сум пені та штрафу заявлені з пропуском строку позовної давності, не приймаються судом до уваги при вирішенні даного спору, враховуючи наступне.
		Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (пункт 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України).
		У відповідності до статті 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
		Так, у пункті 6.2. Генеральних кредитних договорів №44 та №47 та укладених у їх межах кредитних договорів сторони, керуючись положеннями чинного законодавства України, в т.ч. положеннями статті 259 Цивільного кодексу України, за взаємною згодою встановили, що строк позовної давності за будь-якими вимогами кредитора, що випливають з цього кредитного договору, встановлюється тривалістю 10 (десять) років.
		При цьому, пунктом 1 іпотечних договорів №746 та №2928 сторони погодили, що ці договори забезпечують вимоги іпотекодержателя, що випливають з Генерального кредитного договору про надання стабілізаційного кредиту від 16.02.2015 №44 та Генерального кредитного договору про надання стабілізаційного кредиту від 17.06.2015 №47, укладених між Іпотекодержателем та Позичальником, а також всіх додаткових договорів (угод), що будуть укладені до них, а також з усіх окремих кредитних договорів (та змін до них), які укладені в рахунок Генеральних кредитних договорів про надання стабілізаційного кредиту (далі разом або окремо згадуються як Кредитні договори), в тому числі, щодо суми зобов`язань, строків їх виконання, розміру процентів та інших умов, у тому числі щодо: повернення Позичальником заборгованості за кредитом у сумі, на умовах та в строки, визначені Кредитними договорами; виконання Позичальником інших зобов`язань, передбачених Кредитними договорами, у повному обсязі, на умовах і в строки, визначені в Кредитних договорах (у тому числі при зміні строків виконання зобов`язань), у томі числі зобов`язань щодо сплати неустойок (пені та штрафів) та відшкодування збитків.
		Згідно пунктів 2 іпотечних договорів №746 та №2928 іпотекодавець зобов`язався виконувати зобов`язання за кредитними договорами в порядку, передбаченому кредитними договорами.
		Відтак, беручи до уваги норми статті 259 Цивільного кодексу України, положення пункту 6.2. Генеральних кредитних договорів №44 та №47 та укладених у їх межах кредитних договорів, пунктів 1, 2 іпотечних договорів №746 та №2928, вимоги відповідача про застосування строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені та штрафу є безпідставними.
		Отже, матеріалами справи підтверджується факт наявності у позичальника за кредитними договорами заборгованості перед НБУ станом на 29.04.2021 у загальному розмірі 1  509  568  515,35 коп.
		Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав.
		Згідно пункту 14.8.2. статті «Права та обов`язки сторін» іпотечних договорів №746, №2928 з метою задоволення своїх вимог іпотекодержатель має право звернути стягнення на Предмети іпотеки незалежно від настання термінів виконання якого-небудь із зобов`язань за Кредитним договором у випадку, зокрема, віднесення Позичальника до категорії проблемних, неплатоспроможних, порушення господарським судом справи про відновлення платоспроможності Позичальника/Іпотекодавця або визнання його банкрутом, чи про визнання недійсними його установчих документів, чи про скасування його державної реєстрації, ліквідації юридичної особи Позичальника/Іпотекодавця.
		Відповідно до пункту 19 іпотечних договорів №746, №2928 звернення стягнення на Предмети іпотеки здійснюється у випадках, передбачених умовами цього договору, відповідно до ст.  33  та розділу  V Закону України «Про іпотеку», зокрема, на підставі рішення суду.
		Національний банк України постановою №898 від 17.12.2015 відкликав банківську ліцензію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси і кредит», а Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення №230 від 18.12.2015 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «Фінанси і кредит».
		Враховуючи зазначене, виходячи із умов пункту 14.8.2. іпотечних договорів №746, №2928, за яким позивач набуває право вимоги дострокового виконання зобов`язань за кредитними договорами та право звернути стягнення на предмет іпотеки у разі прийняття компетентним органом рішення про ліквідацію позичальника, невиконання вимог позивача про сплату заборгованості за кредитними договорами (№18-005/69366 та №18-0005/69374 від 17.08.2016), суд доходить висновку про те, що відповідно до умов іпотечних договорів та приписів статей  33, 35 Закону України «Про іпотеку» Національний банк України як Іпотекодержатель набув право звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечними договорами №746 та №2928.
		Стосовно способу реалізації предмета іпотеки у даній справі судом встановлено наступне.
		Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки.
		У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
		Відповідно до статті 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.
		Враховуючи вищевикладене, визначений позивачем спосіб реалізації предмета іпотеки (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 07.02.2020) відповідає наведеним правовим нормам.
		Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки позивач в порушення вимог Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» не зареєстрував в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про звернення стягнення на предмет обтяження, що є обов`язковою умовою при зверненні стягнення на заставу.
		Суд першої інстанції, відхиляючи вказані доводи відповідача, зазначив, що за умовами іпотечних договорів майно передавалось в іпотеку єдиним майновим комплексом, як нерухоме майно, а тому вказані положення Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» не підлягають у даному випадку до застосування.
		В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо правової природи укладених договорів іпотеки та відсутності порушення порядку звернення стягнення на майно відповідача. За доводами скаржника, аналіз положень іпотечних договорів свідчить, що за своєю правовою природою дані договори є змішаними, оскільки передбачають передання в заставу як нерухомого, так і рухомого майна відповідача. За таких обставин до правовідносин за договорами іпотеки від 16.02.2015 та 17.06.2015 підлягають до застосування у відповідних частинах Закон України «Про заставу», Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та Закон України  «Про іпотеку». За доводами скаржника при зверненні стягнення на рухоме майно позивач зобов`язаний був дотриматися процедури, передбаченої Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», а саме до початку процедури звернення стягнення обтяжувач зобов`язаний був зареєструвати в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про звернення стягнення, а також зобов`язаний до початку судового провадження письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження, про початок звернення стягнення, чого позивачем зроблено не було.
		Колегія суддів відхиляє зазначені доводи скаржника та погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що предметом іпотечних договорів є саме нерухоме майно, враховуючи наступне. 
		За змістом статті 5 Закону України «Про іпотеку»  (у редакції, чинній на момент укладення іпотечних договорів) предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов:
		- нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;
		- нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;
		- нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.
		Предметом іпотеки також може бути об`єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору.
		Частина об`єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об`єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості.
		Нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями, якщо інше не встановлено іпотечним договором.
		Відповідно до пункту 5 іпотечних договорів №746, №2928 у забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитними договорами іпотекодавець надає в іпотеку, наступну іпотеку належне йому на праві власності майно:
		1) Єдиний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Запорожця Петра, будинок 361 (Предмет іпотеки-1). Нерухоме майно Єдиного майнового комплексу; 
		2) устаткування, обладнання, машини та інвентар, мережі та передавальні пристрої, перелік яких зазначено в додатку №1 та транспортні засоби, перелік яких зазначено в додатку №2 (Предмет іпотеки - 2).
		Стаття 179 Цивільного кодексу України визначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.
		Згідно зі  статтею 181 Цивільного кодексу України  до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об`єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.
		Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.
		Частиною 1  статті 184 Цивільного кодексу України  унормовано, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.
		У свою чергу,  статтею 191 Цивільного кодексу України  унормовано, що підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності.
		До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю.
		Права на земельну ділянку та інші об`єкти нерухомого майна, які входять до складу єдиного майнового комплексу підприємства, підлягають державній реєстрації в органах, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно.
		Підприємство або його частина можуть бути об`єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.
		При цьому, за приписами  статті 177 Цивільного кодексу України  об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
		Відтак, в силу  положень статті 177 Цивільного кодексу України  перелік об`єктів цивільних прав не має вичерпного характеру.
		У свою чергу, за приписами   статті 188 Цивільного кодексу України  якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ).
		Правочин, вчинений щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо інше не встановлено договором.
		Частиною 1  статті 62 Господарського кодексу України  унормовано, що підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
		За приписами  статті 66 Господарського кодексу України  майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Єдиний майновий комплекс підприємства визнається нерухомістю і може бути об`єктом купівлі-продажу та інших угод, на умовах і в порядку, визначених цим Кодексом та законами, прийнятими відповідно до нього.
		Поняття єдиного (цілісного) майнового комплексу розкривається також у Законі України «Про концесії», Законі України «Про оренду державного та комунального майна».
		Так, відповідно до статті 5 Закону України «Про концесії» під майном підприємств, які є цілісними майновими комплексами або системою цілісних майнових комплексів, що надається у концесію, треба розуміти майно (основні засоби, у тому числі незавершене будівництво, нематеріальні активи), що забезпечує вироблення (створення) відповідної продукції (послуг) у сферах діяльності, визначених частинами другою і третьою цієї статті (теплопостачання, розподіл і постачання природного газу; виробництво та (або) транспортування електроенергії).
		Згідно статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (у редакції станом на дату укладення іпотечних договорів) цілісним майновим комплексом є господарський об`єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання.
		Статтею 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у чинній редакції передбачено, що єдиний майновий комплекс державного або комунального підприємства, його структурного підрозділу (єдиний майновий комплекс) - усі види майна, призначені для діяльності підприємства, його структурного підрозділу, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інші позначення та права, включаючи права на земельні ділянки.
		Відповідно до пункту 1 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України  від  10 вересня 2003 року №1440, цілісними майновими  комплексами  є  підприємства,  а  також  їх  структурні підрозділи  (цехи,  виробництва,  дільниці тощо),  які можуть бути виділені в установленому порядку в самостійні об`єкти з подальшим  складанням відповідного балансу і можуть бути зареєстровані як самостійні суб`єкти господарської діяльності.
		З огляду на наведені визначення поняття єдиного (цілісного) майнового комплексу, колегія суддів, проаналізувавши зміст пунктів 5 іпотечних договорів №746, №2928, дійшла висновку, що в іпотеку за вказаними договорами було передано саме єдиний майновий комплекс,    оскільки чинним законодавством визначена можливість передачі в іпотеку нерухомого майна разом з усіма його приналежностями, що не суперечить пункту 3 частини 1  статті 18 Закону України «Про іпотеку».
		При цьому, сторонами погоджено умови такої передачі підписанням даних іпотечних договорів, а також погоджено безпосередньо у тексті іпотечних договорів, що єдиний майновий комплекс (предмет іпотеки-1) іпотекодавця разом з устаткуванням, обладнанням, транспортними засобами, машинами та інвентарем, мережами та передавальними пристроями (предмет іпотеки-2) іменується «предмет іпотеки».
		Реєстрація окремих об`єктів єдиного майнового комплексу (рухомого майна), як і відсутність рухомого майна, зазначеного в додатках №1, №2 в описі майна, наведеного в пункті 5.1. іпотечних договорів не заперечує сутність єдиного майнового комплексу (об`єкту з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання), як і не забороняє передачу його в іпотеку з зазначенням в договорі всіх об`єктів, що є складовими комплексу, враховуючи, що майном цілісного майнового комплексу є основні засоби, у тому числі незавершене будівництво, нематеріальні активи.
		Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що рухоме майно, вказане в додатках №1 та №2 до іпотечних договорів є складовою частиною єдиного майнового комплексу, а тому до нього не застосовуються положення частини 3 статті 24 (щодо зобов`язання обтяжувача до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження) та статті 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (щодо  зазначення у рішенні суду опису рухомого майна та початкової ціни такого майна для його подальшої реалізації).
		Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
		Стосовно посилань відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
		Доводи відповідача щодо необхідності зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/7270/21 є безпідставними та їм надана оцінка в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2021 про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, яке аналогічне поданому до суду першої інстанції.
		Посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм статей 13, 177 Господарського процесуального кодексу України (суд не відклав підготовче засідання 18.05.2021 для надання відповідачу часу для подання заперечень на подані позивачем уточнення позовних вимог) оцінюються судом критично, оскільки, по-перше, як підтверджується технічним звукозаписом судового засідання від 18.05.2021, суд повідомив відповідача про те, що він може ознайомитись із поданими уточненнями після засідання, а судом у подальшому будуть розглянуті його заперечення, за їх наявності, по-друге, в апеляційній скарзі, за відсутності доказів на спростування суми заборгованості за кредитними договорами, скаржником не доведено, що закриття 18.05.2021 підготовчого провадження призвело до прийняття неправильного по суті судового рішення. 
		Доводи скаржника із приводу того, що суд не повідомив відповідача про подання АТ «Київмедпрепарат» позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами щодо предмету спору у даній справі також не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки по-перше така обставина у відповідності до частини 3 статті  277 Господарського процесуального кодексу України не є підставою для скасування судового рішення, а по-друге, ухвалою Господарського суду Київської області від 22.06.2021 у справі №911/3981/16, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду 20.09.2021, позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Акціонерного товариства «Київмедпрепарат» до Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» про звернення стягнення на належне відповідачу майно повернено заявнику як таку, що подана із порушенням вимог частини 2 статті 180 Господарського процесуального кодексу України.
		Усі інші доводи сторін, окрім викладених у мотивувальній частині постанови, суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують висновків суду першої інстанції про задоволення позову.
		При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).
		 
		Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
		 
		Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.     
		Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
		Доводи апеляційної скарги відповідача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість  позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.
		Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
		Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
		Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.
		Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
		Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		          Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» на рішення Господарського суду Київської області від 22.06.2021 у справі №911/3981/16 залишити без задоволення.
		Рішення Господарського суду Київської області від 22.06.2021 у справі №911/3981/16 залишити без змін.
		Матеріали справи №911/3981/16 повернути до місцевого господарського суду.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		          Повний текст постанови складено та підписано 12.10.2021. 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                            Ю.Б. Михальська 
		 
		Судді                                                                                А.І. Тищенко
		 
		                                                                                І.М. Скрипка

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...