Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/8541/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; дорожнього руху.
Надіслано судом: 13.10.2021. Зареєстровано: 14.10.2021. Оприлюднено: 18.10.2021.
Дата набрання законної сили: 13.10.2021
Номер судового провадження: 854/10308/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		 
		 
		___________________________________________________________________________________
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		13 жовтня 2021 р.м.ОдесаСправа № 522/8541/21Головуючий в 1 інстанції: Косіцина В.В.
		 
		П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: 
		судді-доповідача  Федусика А.Г.,
		суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,
		розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 15 червня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області та інспектора 1 батальйону 7 роти 1 взводу управління патрульної поліції в Одеській області Алімагомедова А.А. про визнання дій інспектора поліції незаконними та скасування постанови,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Одеській області (далі УПП) та інспектора 1 батальйону 7 роти 1 взводу управління патрульної поліції в Одеській області Алімагомедова А.А. про визнання дій інспектора поліції незаконними і скасування постанови ЕГА №266415 від 04.05.2021 за ч.1 ст.182 КУпАП, та закриття провадження по справі.
		Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 15 червня 2021 року позов задоволено.
		Не погоджуючись з даним рішенням суду УПП подало апеляційну скаргу.
		В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та відмовити в задоволенні позову.
		Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
		Судом першої інстанції встановлено, що 04 травня 2021 року інспектор поліції 1-го взводу 7-ї роти 1-го батальйону УПП в Одеській області Алімагомедов А.А. склав постанову ЕГА № 266415, в якій притягнув позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.182 КУпАП та наклав адміністративне стягнення у вигляді попередження. 
		Зі змісту постанови вбачається, що позивач 04.05.2021 року проводив ремонтні роботи, що супроводжувалося шумом, за адресою пров.Віце-адмірала Жукова, 7, без погодження з мешканцями прилеглих квартир, чим порушив ст.24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».
		В зазначеній постанові позивача притягнуто до адміністративної відповідальності по ч.1 ст.182 КУпАП в вигляді попередження, а вказану постанову про адміністративне правопорушення відразу в той же день було вручено позивачу як порушнику.
		Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що обмеження на шум у вихідні дні відповідають обмеженням, як і в робочі дні, тобто шум при здійсненні будь-яких видів діяльності не повинен перевищувати рівнів, установлених санітарними нормами для відповідного часу доби.
		При цьому, відповідачем при винесенні відносно позивача постанови по справі про адміністративне правопорушення не замірялися допустимі межі шуму, а лише вказано про наявність шуму.
		Отже, згідно з нормами чинного законодавства, вихідні дні не є святковими та не є неробочими днями, і заборона щодо здійснення у вихідні дні будівельних робіт, що супроводжуються шумом, відсутня.
		Також, суд зазначив, що 04 травня 2021 року (дата складання вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення) був вихідним днем, а не святковим чи неробочим днем.
		Колегія суддів вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими і такими, що не відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, водночас, погоджується з наявністю підстав для задоволення позову з огляду на таке.
		Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		З матеріалів справи, а саме прохальної частини апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог, а тому з врахуванням наведеного, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції лише в цій частині.
		Відповідно до ч.1 ст.182 КУпАП порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від п`яти до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і накладення штрафу на посадових осіб та громадян - суб`єктів господарської діяльності - від п`ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Так, преамбулою Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (далі Закон) передбачено, що цей Закон регулює суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права і обов`язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні.
		Положеннями статті 4 Закону передбачено, що громадяни мають право на:
		- безпечні для здоров`я і життя харчові продукти, питну воду, умови праці, навчання, виховання, побуту, відпочинку та навколишнє природне середовище;
		- участь у розробці, обговоренні та громадській експертизі проектів програм і планів забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, внесення пропозицій з цих питань до відповідних органів;
		- відшкодування шкоди, завданої їх здоров`ю внаслідок порушення підприємствами, установами, організаціями, громадянами санітарного законодавства;
		- достовірну і своєчасну інформацію про стан свого здоров`я, здоров`я населення, а також про наявні та можливі фактори ризику для здоров`я та їх ступінь.
		Законодавством України громадянам можуть бути надані й інші права щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя.
		Зі змісту статті 5 вбачається, що громадяни зобов`язані:
		- піклуватися про своє здоров`я та здоров`я і гігієнічне виховання своїх дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян;
		- брати участь у проведенні санітарних і протиепідемічних заходів;
		- проходити обов`язкові медичні огляди та робити щеплення у передбачених законодавством випадках;
		- виконувати розпорядження та вказівки посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби при здійсненні ними державного санітарно-епідеміологічного нагляду;
		- виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя.
		Так, з аналізу спірної постанови відповідача вбачається, що позивача притягнуто за порушення ст.24 Закону, а саме: провадження 04 травня 2021 року ремонтних робіт, що супроводжувались шумом, та без погодження з мешканцями прилеглих квартир.
		Статтею 24 Закону регламентовано питання захисту населення від шкідливого впливу шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів. Так, згідно вказаної статті, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни при здійсненні будь-яких видів діяльності з метою відвернення і зменшення шкідливого впливу на здоров`я населення шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів зобов`язані:
		- здійснювати відповідні організаційні, господарські, технічні, технологічні, архітектурно-будівельні та інші заходи щодо попередження утворення та зниження шуму до рівнів, установлених санітарними нормами;
		- забезпечувати під час роботи закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу, культури, при проведенні концертів, дискотек, масових святкових і розважальних заходів тощо рівні звучання звуковідтворювальної апаратури та музичних інструментів у приміщеннях і на відкритих площадках, а також рівні шуму в прилеглих до них жилих і громадських будівлях, що не перевищують рівнів, установлених санітарними нормами;
		- вживати заходів щодо недопущення впродовж доби перевищень рівнів шуму, встановлених санітарними нормами, в таких приміщеннях і на таких територіях (захищені об`єкти):
		1) жилих будинків і прибудинкових територіях;
		2) лікувальних, санаторно-курортних закладів, будинків-інтернатів, закладів освіти, культури;
		3) готелів і гуртожитків;
		4) розташованих у межах населених пунктів закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу;
		5) інших будівель і споруд, у яких постійно чи тимчасово перебувають люди;
		6) парків, скверів, зон відпочинку, розташованих на території мікрорайонів і груп житлових будинків.
		Шум на захищених об`єктах при здійсненні будь-яких видів діяльності не повинен перевищувати рівнів, установлених санітарними нормами для відповідного часу доби.
		У нічний час, із двадцять другої до восьмої години на захищених об`єктах забороняються гучний спів і викрики, користування звуковідтворювальною апаратурою та іншими джерелами побутового шуму, проведення салютів, феєрверків, використання піротехнічних засобів.
		Проведення на захищених об`єктах ремонтних робіт, що супроводжуються шумом, забороняється у робочі дні з двадцять першої до восьмої години, а у святкові та неробочі дні - цілодобово. Власник або орендар приміщень, у яких передбачається проведення ремонтних робіт, зобов`язаний повідомити мешканців прилеглих квартир про початок зазначених робіт. За згодою мешканців усіх прилеглих квартир ремонтні та будівельні роботи можуть проводитися також у святкові та неробочі дні. Шум, що утворюється під час проведення будівельних робіт, не повинен перевищувати санітарних норм цілодобово.
		З аналізу викладеного вбачається, що вищевказаним законом передбачено, що шум, яким супроводжуються ремонтні роботи (які правомірно проводяться у належний час), в будь-якому випадку не може перевищувати санітарних норм.
		З огляду на наведене колегія суддів зазначає, що саме перевищення санітарних норм шумом, який утворився під час проведення будівельних робіт, підлягає доведенню шляхом здійснення відповідних замірів, в той час, як проведення ремонтних робіт в неналежний час (день) не вимагає доведення рівня шуму шляхом здійснення замірів, склад правопорушення присутній за наявності самого факту проведення ремонтних робіт, що супроводжуються шумом.
		Відповідно до ст.67 КЗпП України у випадку, коли святковий або неробочий день (стаття 73) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.
		Згідно ст.73 КЗпП України встановлено такі святкові дні: 
		1 січня - Новий рік
		7 січня і 25 грудня - Різдво Христове
		8 березня - Міжнародний жіночий день
		1 травня - День праці
		9 травня - День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги)
		28 червня - День Конституції України
		24 серпня - День незалежності України
		14 жовтня - День захисників і захисниць України.
		Робота також не провадиться в дні релігійних свят: 7 січня - Різдво Христове; один день (неділя) - Пасха (Великдень); один день (неділя) - Трійця.
		Колегія суддів зазначає, що оскільки у 2021 році День праці та Пасха (Великдень) припадали на 01 та 02 травня, то на підставі ст.67 КЗпП України наступні 2 дні - 03 травня (понеділок) та 04 травня (вівторок) є вихідними, тобто неробочими, що в даному випадку та в контексті спірних правовідносин є одним і тим самим.
		Разом з тим, положеннями статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
		Колегія суддів зазначає, що виключно за наявності належних та достатніх доказів вчинення певною особою правопорушення, така особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності.
		Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається, а відповідачем не надано належних та достатніх доказів вчинення саме позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст.182 КУпАП.
		Так, на підтвердження власної правової позиції, відповідачем надано відеозапис обставин притягнення позивача до відповідальності, водночас вказаний інформаційний носій не містить відомостей, як наявності суттєвого (в контексті даної справи) шуму, так і відомостей того, що саме позивач міг такий шум (якщо він був) створювати.
		Дійсно, з відеозапису вбачається, що приміщення, з якого виходив позивач, перебуває в стані ремонту, водночас сама по собі така обставина не свідчить про наявність правопорушення, за вчинення (нібито) якого притягнуто позивача.
		При цьому, інспектором поліції ні на відеозаписі, ні у відзиві не зазначено, що станом на час його прибуття на виклик, з приміщення позивача лунає шум, що створюється ремонтними роботами.
		Наведені висновки також підтверджуються тією обставиною, що прибувши на виклик, інспектор спочатку звернув увагу на інший об`єкт, в якому проводились ремонтні роботи, який розташований в безпосередній близькості до об`єкта позивача.
		Не можна вважати належним доказом вчинення правопорушення і саму заяву про виклик поліції, оскільки така заява в даному випадку є лише підставою для прибуття працівників поліції та не може безумовно свідчити про наявність складу адміністративного правопорушення та/або такого складу саме в діях позивача.
		Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Враховуючи все вищевикладене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про не доведеність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 статті 181 КУпАП України, що виключає можливість притягнення його до відповідальності та свідчить про наявність підстав для скасування спірної постанови.
		За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а тому, на підставі п.1 ч.1 статті 317 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в мотивувальній частині у викладеній редакції.
		Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області  залишити без задоволення, а рішення Приморського районного суду м.Одеси від 15 червня 2021 року  змінити в мотивувальній частині у викладеній редакції.
		В решті рішення Приморського районного суду м.Одеси від 15 червня 2021 року  залишити без змін.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту прийняття та не підлягає оскарженню.
		 
		Головуючий суддя  Федусик А.Г.Судді    Бойко А.В.   Шевчук О.А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...