Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 725/5968/16-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо.
Надіслано для оприлюднення: 13.10.2021. Зареєстровано: 14.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 18.10.2021.
Дата набрання законної сили: 12.10.2021
Номер судового провадження: К/9901/32210/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 жовтня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 725/5968/16-а
		адміністративне провадження № К/9901/32210/18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф., 
		 
		розглянув у порядку письмового провадження справу №725/5968/16-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України на постанову Першотравневого районного суду міста Чернівці від 27.03.2017 (суддя Стоцька Л.А.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 (головуючий суддя Совгира Д.І., судді: Курко О.П., Білоус О.В.),
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернівецької митниці ДФС про визнання незаконною та скасування постанови у справі про порушення митних правил, якою його було визнано винним у порушенні митних правил, передбачених статтею 485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, у розмірі 1' 517' 648грн. 70коп.
		 
		Постановою Першотравневого районного суду міста Чернівці від 27.03.2017, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017, позов задоволено.
		 
		Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій митний орган оскаржив їх у касаційному порядку. 
		 
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.06.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Чернівецької митниці ДФС у справі №725/5968/16-а.
		 
		Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №725/5968/16-а згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього Кодексу.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 11.10.2021 прийнято матеріали справи до провадження та призначено касаційний розгляд справи у порядку письмового провадження на 12.10.2021.
		 
		В обґрунтування касаційної скарги митний орган зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення матеріального права. Відповідач вказує, що позивач в порушення норм діючого законодавства, зберігаючи статус громадянина України, використовуючи паспорт громадянина Румунії, ввізши на митну територію України автомобіль, не сплатив до Державного бюджету митні платежі. Відповідач звертає увагу, що порушення митних правил, передбачені статтями 469, 477-485 Митного кодексу України є триваючими.
		 
		Крім того, відповідач звернувся до суду з клопотанням про заміну сторони її правонаступником.
		 
		Відповідно до частини першої статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
		 
		З урахуванням норм права, що підлягають застосуванню, Суд вбачає підстави клопотання відповідача задовольнити. Замінити у порядку процесуального правонаступництва Чернівецьку митницю ДФС її правонаступником - Буковинською митницею Держмитслужби. 
		 
		Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.10.2016 державним інспектором ВМО пункту пропуску «Порубне-Сірет» Чернівецької митниці ДФС відносно позивача було складено протокол про порушення митних правил №1541/40802/16 (а.с.9-12).
		 
		Як вбачається із змісту протоколу, інспектором виявлено порушення: 14.10.2016 при ввезенні на митну територію України транспортного засобу марки «Мерседес 312 D» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_1 подав паспорт громадянина Румунії № НОМЕР_2 від 20.11.2015 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 Республіки Румунія, заявив митний режим «Тимчасове ввезення транспортного засобу строком до 1-го року».
		 
		Таким чином, під час переміщення транспортного засобу через митний кордон України позивач ОСОБА_1 надавав документ, який є підставою для несплати митних платежів при ввезенні транспортних засобів особистого користування, маючи статус «резидента».
		 
		У свою чергу, митним органом встановлено, що позивач є громадянином України та одночасно має подвійне, у тому числі,  громадянство Румунії.
		 
		Постановою по справі про порушення митних правил №1541/40802/12 від 25.11.2016 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, а саме 1' 517' 648грн. 70коп. (а.с.13-15).
		 
		Не погодившись з прийнятим митним органом рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про його скасування.
		 
		В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що транспортним засобом керував не він, а ОСОБА_2 , який є громадянином Румунії, українського громадянства не має, і саме він ввіз автомобіль на територію України. Усі дії пов`язані з проходженням митного контролю вчиняв ОСОБА_2, який, взявши свої та його документи, самостійно пішов до пункту пропуску. 
		 
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, посилався на те, як встановлено під час судового розгляду транспортний засіб не належить позивачу ні на праві власності, а ні на праві користування, на митну територію України даний транспортний засіб ввіз ОСОБА_2 , який є громадянином Румунії. Таким чином, у даному випадку автомобіль ввозився на митну територію України уповноваженою особою, яка під час переміщення через митний кордон України даного транспортного засобу повинна була пред`явити митному органу документи, що підтверджували її право на користування ним (у тому числі з правом розпорядження).
		 
		Як встановлено пунктом 25 частини першої статті 4 Митного кодексу України (далі - МК України) митний режим - це комплекс взаємопов`язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення.
		 
		Відповідно до пункту 57 частини першої статті 4 МК України товари - будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі.
		 
		Згідно пункту 58 частини першої статті 4 МК України транспортні засоби - транспортні засоби комерційного призначення, транспортні засоби особистого користування, трубопроводи та лінії електропередачі.
		 
		Види митних режимів визначені статтею 70 МК України, в тому числі передбачені такі митні режими, як  транзит, тимчасове ввезення.
		 
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 292 МК України митні платежі не сплачуються у разі якщо, при ввезенні товарів на митну територію України або вивезенні товарів з митної території України товари були поміщені у митний режим, який відповідно до положень Митного кодексу України не передбачає сплату митних платежів, на період дії цього режиму та при виконанні умов, що випливають з такого режиму.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 380 МК України транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 319 цього Кодексу. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу. Пальне, що міститься у звичайних (встановлених заводом-виробником) баках зазначених транспортних засобів, не підлягає письмовому декларуванню та не є об`єктом оподаткування митними платежами.
		 
		Згідно з пунктом 50 частини першої статті  4 МК України резиденти - це фізичні особи: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном.
		 
		Стаття 485 Митного кодексу України передбачає адміністративну відповідальність у випадку заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.
		 
		У справі, що розглядається, на підставі матеріалів судами встановлено, що позивач, не погоджуючись з оскаржуваною постановою, наполягав, що транспортний засіб марки «Мерседес 312 D» р.н. НОМЕР_1 не належить йому на праві власності, на праві користування, на митну територію України даний транспортний засіб ввіз ОСОБА_2 , який є громадянином Румунії.
		 
		Зазначені обставини підтверджені показами свідка ОСОБА_2 , який вказав, що лише він володів правами на автомобіль та ввіз його на територію України.
		 
		З оглянутого у судовому засіданні свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 Республіки Румунія судами з`ясовано, що його власником є ОСОБА_4 (а.с.62).
		 
		Таким чином, у даному випадку автомобіль ввозився на митну територію України уповноваженою особою, яка під час переміщення через митний кордон України даного транспортного засобу повинна була пред`явити митному органу документи, що підтверджували її право на користування ним (у тому числі з правом розпорядження).
		 
		Разом із тим, матеріли справи про порушення митних правил, що були надані суду відповідачем, не містять будь-яких доказів щодо наявності у ОСОБА_1 права на користування (у тому числі з правом розпорядження) транспортним засобом марки «Мерседес 312 D» р.н. НОМЕР_1 .
		 
		Суди констатували, що вказані обставини представником відповідача під час судового розгляду будь-якими доводами спростовані не були.
		 
		Між тим, Верховний Суд зауважує, що як встановлено пунктом 1 статті 2 Закону України "Про громадянство України", якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.
		 
		Також необхідно враховувати, що зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння передбаченого статтею 485 МК України обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (визначений законом порядок сплати податків та зборів).
		 
		Аналізуючи зміст нормативного регулювання є підстави вважати, що склад правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, передбачає, з-поміж іншого, те що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути від сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі)
		 
		Провадження у справах про порушення митних правил, згідно положень статті 487 МК України здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
		 
		Відповідно до частини другої статті 529 МК України постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому КАС.
		 
		За змістом статті 530 МК України перевірка законності та обґрунтованості постанови у справі про порушення митних правил судом здійснюється у порядку, встановленому КАС.
		 
		Відповідно до частин першої та другої статті 69 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій), доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
		 
		Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
		 
		Як визначено частиною четвертою статті 70 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій), обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
		 
		Частиною четвертою статті 71 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій) встановлено, що суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов`язку суд витребовує названі документи та матеріали.
		 
		Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		 
		Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		 
		Касаційний суд наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
		 
		За таких обставин, Суд вважає, що доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи. Фактично доводи, наведені в касаційній скарзі, обґрунтовані тільки посиланням на обставини, що були перевірені судами першої та апеляційної інстанцій з дослідженням в судовому процесі доказів, на підставі оцінки яких судами зроблено правильні висновки.
		 
		Судами попередніх при винесенні судових рішень виконано вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
		 
		Згідно положень статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		Пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
		 
		Керуючись статтями 52, 341, 345, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Клопотання відповідача про заміну сторони її правонаступником задовольнити. Замінити Чернівецьку митницю ДФС - Буковинською митницею Держмитслужби.
		 
		Касаційну скаргу Буковинської митниці Держмитслужби залишити без задоволення.
		 
		Постанову Першотравневого районного суду міста Чернівці від 27.03.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 у справ №725/5968/16-а залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		В.В. Хохуляк
		Л.І. Бившева
		Р.Ф. Ханова
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...