Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 560/4309/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано для оприлюднення: 13.10.2021. Зареєстровано: 14.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 18.10.2021.
Дата набрання законної сили: 13.10.2021
Номер судового провадження: К/9901/34956/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 жовтня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 560/4309/20
		адміністративне провадження № К/9901/34956/20 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Мацедонської  В.  Е.,
		суддів: Данилевич  Н.  А., Уханенка  С.  А.
		розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу
		за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича, про визнання протиправною та скасування постанови, провадження у якій відкрито
		за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2020 року (головуючий суддя Тарновецький  І.  І.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16  листопада 2020  року (головуючий суддя Біла  Л.  М., судді: Курко  О.  П., Гонтарук  В.  М.),
		І. Суть спору
		У серпні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича (далі - приватний виконавець Клименко  Р.  В., відповідач), у якому просила:
		- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 31  березня 2020 року (ВП №  61677074), винесену приватним виконавцем Клименком  Р.  В. у ході примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №  310, виданого 13  лютого 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мажугою  В.  Ю., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» заборгованості в розмірі 33  485,95 грн;
		- визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 31  березня 2020 року (ВП №  61677074), винесену приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Клименком  Р.  В. у ході примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №  310, виданого 13  лютого 2020  року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мажугою  В.  Ю., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» заборгованості в розмірі 33  485,95 грн. 
		На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що оскаржувані постанови прийняті з порушенням приписів Закону України «Про виконавче провадження», оскільки приватним виконавцем Клименком  Р.  В. виконавчий документ прийнято до виконання не за місцем проживання, перебування боржника фізичної особи (позивача), а також не за місцем знаходження її майна.
		ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи.
		13  лютого 2020  року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мажугою  В.  Ю. був вчинений виконавчий напис №  310 про стягнення з боржника - ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» заборгованості в розмірі 33  485,95 грн.
		30 березня 2020 року ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» звернулось до приватного виконавця Клименка  Р.  В. із заявою про примусове виконання рішення у якій просило відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису від 13 лютого 2020 року №  310, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мажугою  В.  Ю. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» заборгованості у розмірі 33  485,95 грн.
		31березня 2020  року на підставі зазначеного виконавчого напису приватним виконавцем Клименком Р.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №  61677074 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» заборгованості у розмірі 33  485,95 грн. При цьому, адреса боржника ОСОБА_1 зазначена: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 .
		Цього ж дня відповідачем була прийнята постанова про арешт коштів боржника від 31  березня 2020  року ВП №  61677074.
		Не погоджуючись із винесеними постановами, вважаючи їх протиправними, позивачка звернулася до суду за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
		ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.
		Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2020  року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16  листопада 2020  року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича від 31  березня 2020  року про відкриття виконавчого провадження №  61677074. Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича від 31  березня 2020  року про арешт коштів боржника №  61677074. 
		Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач, в даному випадку, відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України від 02 червня 2016 року 
		№  1404-VIII «Про виконавче провадження», мав підстави для відкриття виконавчого провадження та винесення оскаржуваних постанов лише у разі, якщо місцезнаходженням боржника або місцезнаходженням майна боржника, є місто Київ. Проте, матеріали справи не містять належних письмових доказів того, що місцезнаходженням боржника або місцезнаходженням майна боржника є місто Київ.
		Також суди зазначили про відсутність законних підстав для прийняття приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження про стягнення з фізичної особи заборгованості, місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .
		IV. Провадження в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24  грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі п. 3 ч. 4 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
		V. Касаційне оскарження
		У касаційній скарзі приватний виконавець Клименко  Р.  В. просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
		На обґрунтування своєї позиції відповідач наголошує на тому, що суди попередніх інстанцій ототожнюють поняття «місце реєстрації» та «місце проживання». Такий висновок судів виключає можливість проживання боржника за іншою адресою, окрім адреси реєстрації, що унеможливлює застосування в повному обсязі приписів ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника, адже ця норма є диспозитивною, згідно з якою у стягувача є право вибору пред`явлення виконавчого документу або ж за місцем реєстрації, або ж за місцем проживання боржника.
		Відповідач посилається на те, що виконавчим документом, а саме виконавчим написом нотаріуса встановлено, що фактичне місце проживання боржника знаходиться в межах виконавчого округу міста Києва. Також скаржник вважає, що приватний виконавець, відкриваючи виконавче провадження, має керуватися виключно інформацією, зазначеною у виконавчому документі та заяві стягувача, оскільки виконавчий документ є єдиним, належним та допустимим доказом місця проживання боржника.
		Крім того відповідач наполягає, що приватний виконавець має право відкрити виконавче провадження не лише за зареєстрованою адресою проживання, але і за місцем перебування боржника.
		Позивачка відзиву на касаційну скаргу не подавала, що не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
		VІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування.
		Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року №  1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №  1404-VIII) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону №  1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.
		Приписами ч. 1 ст. 4 Закону №  1404-VIII визначено вимоги до виконавчого документа, зокрема, у виконавчому документі зазначаються адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб).
		Пунктом 10 ч. 4 ст. 4 Закону №  404-VIII встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
		Частинами 1, 2 ст. 5 Закону №  1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім винятків, установлених цією частиною.
		У відповідності до ч. 1 ст. 18 Закону №  1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
		Згідно з ч. 5 ст. 18 Закону №  1404-VIII під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних.
		Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону №  1404-VIII сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
		За ч. 1, 2 ст. 24 Закону №  1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
		Частиною 1 ст. 28 Закону №  1404-VIII установлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
		Статтею 3 Закону України від 02  червня 2016  року №  1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон №  1403-VIII) визначено, що завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
		За змістом ч. 1 ст. 4 Закону №  1403-VIII діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: 1)  верховенства права; 2) законності; 3) незалежності; 4) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 5) обов`язковості виконання рішень; 6)  диспозитивності; 7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; 8) розумності строків виконавчого провадження; 9) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.
		Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону №  1403-VIII державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.
		Статтею 16 Закону № 1403-VIII визначено, що приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом.
		Відповідно до ч. 1, 2, 6 ст. 25 Закону №  1403-VIII виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
		За визначеннями, поданими у ст. 3 Закону України від 11 грудня 2003 року 
		№  1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон №  1382-IV), місцем перебування є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місцем проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
		Частиною 2 ст. 2 Закону №  1382-IV встановлено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
		За змістом ст. 6 Закону №  1382-IV реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
		Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України від 20 листопада 2012 року №  5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон №  5492-VI) Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
		Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
		Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 7 Закону №  5492-VI до Реєстру вноситься додаткова змінна інформація про місце проживання, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - інформація про податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платників податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган), а також про місце роботи та посаду (у разі оформлення посвідчення члена екіпажу).
		VІІ. Висновки Верховного Суду
		Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судового рішення здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (ч.  1 ст.  341 КАС України).
		Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
		На обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 3 ч.  4 ст. 328 КАС України, скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» та вирішення питання про відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження за місцем проживання/перебування боржника, вказаному у виконавчому документі та/або заяві стягувача про відкриття виконавчого провадження.
		Так, спірним питанням у цій справі є застосування норм ст. 24 Закону №  1404-VIII в частині правомірності відкриття виконавчого провадження за місцем проживання боржника, вказаному у виконавчому документі та/або заяві стягувача про відкриття виконавчого провадження, а також питання наявності у приватного виконавця обов`язку перевіряти перед відкриттям виконавчого провадження відомості у виконавчому документі стосовно місця проживання боржника.
		Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 15 липня 2021 року у справі №  380/9335/20 надав оцінку правильності тлумачення положень ст. 24 Закону №  1404-VIII в контексті визначення місця проживання боржника та дійшов висновку, що визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача (як фізичної особи-боржника) має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника. Крім того, аналізуючи положення ст. 9, 18 Закону №  1404-VIII, положення ст. 27 Закону №  1403-VIII, а також положення Закону №  5492-VI, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що виконавець має реальну можливість перевірити місце знаходження боржника шляхом перевірки необхідної інформації у Єдиному демографічному реєстрі або шляхом запиту до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи. Такі дії відповідатимуть вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, яких приватний виконавець має дотримуватись. Верховний Суд наголосив, що відсутність прямої вказівки в Законі України «Про виконавче провадження» на обов`язок виконавця перевіряти місце проживання боржника не повинна слугувати інструментом ймовірних порушень прав боржника з боку виконавця - суб`єкта владних повноважень. Виходячи із системного аналізу п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону №  1404-VIII в сукупності з іншими положеннями цього Закону, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі №  380/9335/20 констатував, що надання триденного терміну для вирішення питання щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання спрямоване саме на необхідність перевірки органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем, зокрема і відповідності зареєстрованого місця проживання боржника - фізичної особи адресі боржника, вказаної у виконавчому документі, і належності такого зареєстрованого місця проживання виконавчому округу, на який поширюються повноваження приватного виконавця.
		При цьому, саме лише зазначення місця проживання, яке не має жодного взаємозв`язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем, територіальний округ якого охоплює місце виконання, визначеного за цією адресою.
		Колегія суддів зауважує, що фактичні обставини справи №380/9335/20 та цієї справи є подібними. Правове регулювання правовідносин здійснюється одними нормами права, а спір у вищенаведених справах виник з аналогічних підстав.
		Ураховуючи викладене, при розгляді цієї справи колегія суддів ураховує правову позицію, яку Верховний Суд раніше висловив у справі №  380/9335/20 щодо застосування норм матеріального права й через призму цих правозастосовних висновків і їхніх мотивів даватиме у межах, визначених ст. 341 КАС України, правову оцінку тому, як суди попередніх інстанцій вирішили спір.
		Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, відповідно до Єдиного реєстру приватних виконавців, приватний виконавець Клименко  Р.  В. здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва.
		Згідно із наявною у справі копією паспорта громадянина України серія НОМЕР_1   ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
		Відомостей про зміну місця реєстрації позивачки та наявності у неї будь-якого майна на території м. Києва матеріали справи не містять.
		З урахуванням встановлених у цій справі обставин, визначення місця виконання виконавчого документа щодо ОСОБА_1 має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання останньої.
		Будь-які інші відомості про місце проживання або перебування боржника можуть бути використані як додаткова інформація і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким Закон №  1404-VIII пов`язує місце виконання рішення, а з ним і виконавчий округ приватного виконавця.
		Отже, місце реєстрації позивачки (боржника) не належить до виконавчого округу приватного виконавця Клименка  Р.  В.
		Ураховуючи правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 15  липня 2021 року у справі №  380/9335/20, колегія суддів Верховного Суду у цій справі уважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідач прийняв до виконання виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців за наявності достовірної інформації про місце проживання та перебування боржника (позивача) в іншому виконавчому окрузі.
		За встановлених в цій справі обставин і з урахуванням наведеного правового регулювання колегія суддів Верховного Суду уважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 31  березня 2020 року ВП №  61677074 прийнята відповідачем з порушенням приписів ч. 2 ст. 24 Закону №  1404-VIII, оскільки приватним виконавцем виконавчий документ прийнято до виконання не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, або ж місцем знаходження майна такої особи. за таких обставин постанова про відкриття виконавчого провадження від 31 березня 2020 року ВП №61677074, а також постанова про арешт коштів боржника від 31 березня 2020 року, яка прийнята в цьому виконавчому провадженні, є протиправними та підлягають скасуванню.
		На обґрунтування підстави касаційного оскарження, визначеної п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України, скаржником зазначено, що судами проведено однобічне дослідження і оцінку доказів, без наведення мотивів, надано перевагу доказам, наданим позивачем, та відкинуто докази, що спростовують факти, викладені в позові, не надано оцінки у сукупності доказам, дослідженим у судовому засіданні.
		Суд відхиляє наведені доводи скаржника, оскільки останній обмежився лише доводами без наведення відповідних мотивів та обґрунтувань з посиланням на відповідний пункт частини другої, третьої статті 353 КАС України.
		З урахуванням викладеного колегія суддів Верховного Суду не встановила неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права під час ухвалення рішення судами першої та апеляційної інстанцій.
		Доводи, які містяться в касаційній скарзі та стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених ними обставин не спростовують і не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень. 
		Відповідно до ст.350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених ст. 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Враховуючи, що оскаржувані судові рішення, переглянуті судом касаційної інстанції в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
		Керуючись ст. 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича залишити без задоволення.
		Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2020  року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16  листопада 2020  року залишити без змін.
		Судові витрати не розподіляються.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                          В.  Е.  Мацедонська
		 
		Судді                                                                                                    Н.  А.  Данилевич
		 
		                                                                                                    С.  А.  Уханенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...