Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 317/2737/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Крадіжка.
Надіслано судом: 11.10.2021. Зареєстровано: 14.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 18.10.2021.
Дата набрання законної сили: 06.10.2021
Номер судового провадження: 11-кп/807/1636/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020080230000072

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		        Дата документу 06.10.2021 Справа № 317/2737/20
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		Єдиний унікальний № 317/2737/20                 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1 
		Провадження № 11-кп/807/1636/21                 Доповідач в 2 інст.  ОСОБА_2 
		Категорія ст. 183 КПК України
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		6 жовтня 2021 року                         м. Запоріжжя
		Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Запорізького апеляційного суду в складі:
		головуючого судді ОСОБА_2 ,
		суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		при секретарі ОСОБА_5 , 
		розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду матеріали провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 8 вересня 2021 року, якою у відношенні
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Труженки Куйбишевського району Запорізької області, громадянина України, маючого середню освіту, не працюючого, не маючого місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого,
		обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, 
		продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 6 листопада 2021 року включно, з визначенням застави в розмірі 45400 гривень, а також з роз`ясненням певних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, -
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні Запорізького районного суду Запорізької області перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України.
		Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 8 вересня 2021 року було задоволено клопотання прокурора та продовжено застосування у відношенні ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 6 листопада 2021 року включно, з одночасним визначенням застави в розмірі 45400 гривень.
		Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що дані про особу обвинуваченого, тяжкість вчинених кримінальних правопорушень та суворість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винним, свідчать про подальше існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України  переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих та свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, що виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою, оскільки інший більш м`який запобіжний захід не буде здатний забезпечити його належну процесуальну поведінку.
		В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 вважає ухвалу суду незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
		В обґрунтування своїх вимог зазначає, що його мати потребує допомоги у зв`язку з поганим станом здоров`я, він поміняв свої погляди на життя, хоче замінити фото в паспорті та зареєструвати місце свого проживання.
		Також зазначає, що свідки та потерпілі не мають до нього жодних претензій, його вина не доведена, кваліфікація є невірною, а він сам про все зізнався.
		Просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою застосувати до нього більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
		Будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_6 із заявою про забезпечення його участі у розгляді провадження в апеляційному суді не звертався. 
		Від захисника обвинуваченого  адвоката ОСОБА_7 та прокурора заяв про відкладення розгляду апеляційної скарги не надходило. 
		Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України (в редакції, яка набрала чинності 14.01.2021 року), у зв`язку із відсутністю клопотання прокурора, обвинуваченого, його захисника про розгляд апеляційних скарг за їх участю, апеляційній розгляд здійснюється без участі сторін кримінального провадження. 
		Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження та дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. 
		Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
		Вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
		З огляду на статті 131, 132КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
		Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою  наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
		За положенням ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення тощо.
		Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
		Порядок продовження строку тримання під вартою визначений ст. 199 КПК України.
		Зокрема, частиною 3 статті 199 КПК України передбачено, що клопотання прокурора повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
		На переконання колегії суддів, в даному випадку суд першої інстанції вищевказаних вимог закону дотримався, перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою, правильно встановив як наявність певних ризиків, так і неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.
		Враховуючи тяжкістьінкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень,які відносятьсядо категоріїумисних нетяжкихта тяжкихзлочинів противласності,суворість можливогопокарання увиді позбавленняволі настрок до6років,що загрожуєобвинуваченому вразі визнанняйого винним,факт неодноразовоговідбування нимпокарання вмісцях позбавленняволі вминулому,а також відсутність стійких соціальних зв`язків, дружини та неповнолітніх дітей на утриманні, продовжує й надалі існувати ризик переховування від суду.
		Колегія суддів погоджується з висновками суду про те, що тяжкість можливого покарання може спонукати обвинуваченого переховуватися від суду.
		Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
		На думку колегії суддів, матеріальне становище обвинуваченого ОСОБА_6 , а також те, що він має реальну можливість вільної зміни свого місця проживання, підвищує ймовірність його переховування від суду, а у сукупності з іншими обставинами кримінального провадження підтверджує наявність ризику втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
		При встановленні наявності ризику впливу на свідків та потерпілих, слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав від свідків та потерпілих під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та потерпілих та дослідження їх судом.
		Колегія суддів погоджується з висновками суду, що не виключається можливість незаконного впливу на свідків та потерпілих, оскільки вони у судовому засіданні допитані не були, а ОСОБА_6 можуть бути відомі адреси їх проживання чи роботи, у зв`язку з чим, він може здійснювати на них певний вплив з метою зміни ними показань або відмови від їх надання для уникнення кримінальної відповідальності, а факт їх допиту на стадії досудового розслідування не свідчить про відсутність вказаного ризику, оскільки вони повинні бути допитані безпосередньо в судовому засіданні для виконання вимог ч. 4 ст. 95 КПК України.
		Крім того, ОСОБА_6 раніше 5 разів судимий за вчинення умисних злочинів, у тому числі, корисливих тяжких злочинів проти власності, раніше неодноразово звільнявся від відбування покарання як з випробуванням з іспитовим строком, так і умовно-достроково, а маючи не зняті та не погашені судимості, вчинив нові умисні корисливі нетяжкі та тяжкі злочини, він не працює, суспільно-корисною працею не займається, не має постійного джерела доходу, що вказує на те, що він заробляє на життя шляхом вчинення корисливих злочинів, та у свою чергу, в сукупності свідчить про наявність вкрай високого ризику можливості вчинення інших аналогічних корисливих злочинів.
		Встановлені ризики є надзвичайно високими, що в сукупності з тяжкістю можливого покарання, яке відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків, свідчать про недостатність застосування іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, адже більш м`який запобіжний захід, у тому числі, у вигляді нічного домашнього арешту, як того вимагає апелянт, не здатний забезпечити виконання ОСОБА_6 процесуальних обов`язків, а також запобігти спробам переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків чи потерпілих або вчинити інше кримінальне правопорушення.
		Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_6 має хвору матір, яка потребує догляду, змінив свої погляди на життя та планує зареєструвати місце свого проживання, не спростовують висновки суду та не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення.
		Колегія суддів вважає, що ці обставини не є безумовними підставами для відмови в продовженні застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
		Крім того, соціальні і родинні зв`язки ОСОБА_6 не є настільки міцними та впливовими на його поведінку, щоб запобігти ризику втечі та гарантовано забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків.
		Доводи апеляційної скарги про те, що вина ОСОБА_6 не доведена, а кваліфікація є невірною, є предметом дослідження судом при судовому розгляді по суті обвинувачення, у зв`язку з чим, вказаним обставинам колегія суддів не вправі надавати оцінку при вирішенні питання про продовження дії запобіжного заходу.
		Всі інші доводи апеляційної скарги були досліджені судом при продовженні строку дії запобіжного заходу і ним надана належна оцінка, а жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги не встановлено.
		З урахуванням викладеного, колегії суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та ухваленим на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, у зв`язку з чим, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін.
		На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 199, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
		 
		У Х В А Л И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
		Ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 8 вересня 2021 року, якою продовжено застосування у відношенні обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 6 листопада 2021 року включно, залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		 
		Судді:
		ОСОБА_2          ОСОБА_3              ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...