Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 911/1047/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; оренди.
Надіслано для оприлюднення: 13.10.2021. Зареєстровано: 14.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 18.10.2021.

Номер судового провадження: 12/01/911/1047/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"29" вересня 2021 р. м. Київ Справа № 911/1047/21 
		 
		Суддя: Грабець С.Ю.
		Секретар судового засідання: Сорока П.М.
		 
		Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
		за позовом державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"
		до товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг"
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях,
		про стягнення заборгованості,
		 
		за участю представників:
		позивача: Старовойта М. В. (довіреність №01-22/7-151 від 01.02.2021 року);
		відповідача: Дзюбенка С.М. - адвоката (ордер, серії КС №613817, від 12.05.2021 року);
		третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 
		Желяк А.А. (довіреність №32 від 27.04.2021 року),
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		09 квітня 2021 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль (далі  позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю Аерохендлінг (далі  відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 1 083 380,99 грн.
		В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №2291 від 27.09.2019 року.
		Ухвалою суду від 12.04.2021 року відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі  третя особа) та призначено підготовче засідання на 12 травня 2021 року.
		28 квітня 2021 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника третьої особи надійшли пояснення щодо обставин справи №52-04.01-1870 від 26.04.2021 року.
		12 травня 2021 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 07.05.2021 року.
		12 травня 2021 року в засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. 
		Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.
		Представник третьої особи надала пояснення щодо обставин справи.
		Ухвалою суду від 12.05.2021 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 16 червня 2021 року.
		01 червня 2021 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подав відповідь на відзив №35-22/1-277 від 25.05.2021 року, а також заяву про поновлення процесуального строку для надання відповіді на відзив, яка підлягала задоволенню. 
		14 червня 2021 року на адресу суду від представника позивача надійшли відповіді на поставлені представником відповідача запитання у відзиві №35-22/1-319 від 10.06.2021 року.
		16 червня 2021 року через канцелярію суду представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив від 15.06.2021 року.
		16 червня 2021 року через канцелярію суду представник позивача подав заяву про зміну предмету позову №35-22/1-327 від 14.06.2021 року, в якій просив суд стягнути з відповідача 1 160 858,34 грн. основного боргу, 100 127,52 грн. пені, 23 212,32 грн. трьох процентів річних та 61 473,69 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.
		Так, суд дійшов висновку про те, що позивач звернувся із заявою про збільшення розміру позовних вимог.
		Ухвалою суду від 23.06.2021 року підготовче засідання відкладено на 30 червня 2021 року.
		24 червня 2021 року на адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення на заяву про зміну предмету позову від 18.06.2021 року.
		30 червня 2021 року в засіданні представник відповідача клопотання про письмове опитування третьої особи, в порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України, підтримав.
		Представники позивача та третьої особи в засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
		Ухвалою суду від 30.06.2021 року підготовче засідання відкладено на 04 серпня 2021 року.
		04 серпня 2021 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представників позивача та відповідача надійшли додаткові пояснення щодо обставин справи, а представник третьої особи заявила усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання відповіді на поставлені представником відповідача запитання.
		Представники позивача та відповідача в засіданні проти вищевказаного клопотання не заперечували.
		У підготовчому засіданні 04.08.2021 року оголошено перерву до 18 серпня 2021 року.
		11 серпня 2021 року через канцелярію суду від представника третьої особи надійшли письмові пояснення щодо обставин справи №52-04.01-3488 від 05.08.2021 року.
		16 серпня 2021 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення щодо обставин справи, а також представник позивача просила суд поновити пропущений строк для подання доказів. Клопотання представника позивача підлягало задоволенню судом.
		18 серпня 2021 року в підготовчому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. 
		Представник відповідача у засіданні проти задоволення позову заперечував.
		Представник третьої особи надала пояснення щодо обставин справи.
		Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.08.2021 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 08 вересня 2021 року.
		07 вересня 2021 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення.
		08 вересня 2021 року в судовому засіданні представник позивача просив заявлені вимоги задовільнити. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.
		Представник третьої особи у засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
		У судовому засіданні 08.09.2021 року оголошено перерву до 29 вересня 2021 року.
		29 вересня 2021 року в судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала. 
		Представник третьої особи надала пояснення щодо обставин справи.
		Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
		Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").
		Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
		Всі ці обставини судом враховуються при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
		У зв`язку із значним обсягом поданих доказів, а також з метою дотримання принципів змагальності та рівності сторін, розгляд справи по суті закінчився 29 вересня 2021 року.
		Оцінивши належність, допустимість, достовірність, вірогідність кожного доказу окремо, а також взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
		 
		27 вересня 2019 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та товариством з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" (далі  відповідач) укладено договір оренди №2291 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності (далі - договір), згідно з умовами якого Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області передало, а відповідач прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме частину приміщення №427, площею 102,00 кв.м., розташоване на першому поверсі пасажирського терміналу "D" (інв. №47578); частину приміщення №427, площею 50,00 кв.м., розташоване на першому поверсі пасажирського терміналу "D" (інв. №47578); частину приміщення №358, площею 54,30 кв.м., розташоване на другому поверсі пасажирського терміналу "D" (інв. №47578), які розміщені за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт (далі  майно), та перебувають на балансі державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі  позивач).
		Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області було змінено назву на Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі  третя особа), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб  підприємців та громадських формувань.
		Згідно з п. 1.2. договору, майно передається в оренду з метою розміщення офісних та допоміжних приміщень.
		Відповідно до п. 2.1. договору, відповідач вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати нотаріального посвідчення цього договору та підписання акту приймання-передавання майна.
		Пунктом 2.4. договору встановлено, що обов`язок щодо складання акта приймання  передавання при укладенні договору покладається на третю особу.
		Згідно з п. 3.1. договору, орендна плата визначена за результатами конкурсу на право оренди майна, становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку березень 2019 року 322 000 грн. (триста двадцять дві тисячі грн.) 00 коп. 
		Відповідно до п. 3.2. договору, нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
		Пунктом 3.3. договору встановлено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики. 
		Згідно з п. 3.6. договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та позивачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. 
		Відповідно до п. 3.7. договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та позивачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.
		Пунктом 5.4. договору встановлено, що відповідач зобов`язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та позивачу (у платіжних дорученнях, які оформлює відповідач, вказується "Призначення платежу" за зразком, наведеним у п. 11 договору).
		Згідно з п. 10.1. договору, цей договір діє з "27" вересня 2019 р. до "11" червня 2034 р. включно.
		28 жовтня 2019 року майно передано третьою собою відповідачу, що підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна, копія якого долучена до матеріалів справи.
		В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на те, що ним відповідачу були надані рахунки-фактури для сплати орендної плати за період з березня 2020 року до червня 2020 року та з жовтня 2020 року до лютого 2021 року, на загальну суму 3 657 057,96 грн., відповідно до яких відповідач повинен був сплатити позивачу 1 523 774,15 грн. (30%), що підтверджується рахунками-фактурами №76/579 від 31.03.2020 року, №76/679 від 30.04.2020 року, №76/901 від 31.05.2020 року, №76/1177 від 30.06.2020 року, №76/1977 від 31.10.2020 року, №76/2149 від 30.11.2020 року, №76/2372 від 31.12.2020 року, №76/292 від 31.01.2021 року, №76/561 від 28.02.2021 року, а також актами приймання-здачі виконаних послуг згідно договору №2291 від 27.09.2019 від 31.03.2020 року, 30.04.2020 року, 31.05.2020 року, 30.06.2020 року, 31.10.2020 року, 30.11.2020 року, 31.12.2020 року, 31.01.2021 року та 28.02.2021 року, копії яких долучені до матеріалів справи.
		За твердженнями представника позивача, відповідач орендну плату оплатив частково.
		У зв`язку з тим, що відповідач орендну плату за період з березня 2020 року до червня 2020 року та з жовтня 2020 року до лютого 2021 року сплатив частково, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача борг у сумі 981 537,15 грн., пеню в сумі 46 555,10 грн., три проценти річних у сумі 16 910,41 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 38 378,33 грн.
		16 червня 2021 року через канцелярію суду представник позивача подав заяву про зміну предмету позову №35-22/1-327 від 14.06.2021 року, в якій просив суд стягнути з відповідача за період з березня 2020 року до червня 2020 року та з жовтня 2020 року до квітня 2021 року борг у сумі 1 160 858,34 грн., пеню в сумі 100 127,52 грн., 23 212,32 грн. трьох процентів річних та 61 473,69 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції. 
		Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. 
		Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
		Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. 
		Відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. 
		Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
		Згідно з ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата  це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. 
		Відповідно до ч. 4 ст. 286 Господарського кодексу України, строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
		Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, яка діяла на момент укладення договору оренди), орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.
		Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, яка діяла на момент укладення договору оренди), орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
		Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. 
		Згідно з ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. 
		Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору для сплати орендної плати за період з березня 2020 року до червня 2020 року та з жовтня 2020 року до квітня 2021 року, позивачем були надані відповідачу рахунки-фактури, на загальну суму 4 517 799,69 грн., з яких до сплати саме позивачу підлягав 1 882 416,54 грн., що підтверджується рахунками-фактурами №76/579 від 31.03.2020 року, №76/679 від 30.04.2020 року, №76/901 від 31.05.2020 року, №76/1177 від 30.06.2020 року, №76/1977 від 31.10.2020 року, №76/2149 від 30.11.2020 року, №76/2372 від 31.12.2020 року, №76/292 від 31.01.2021 року, №76/561 від 28.02.2021 року, №76/879 від 31.03.2021 року, №76/1056 від 30.04.2021 року, а також актами приймання-здачі виконаних послуг згідно договору №2291 від 27.09.2019, від 31.03.2020 року, 30.04.2020 року, 31.05.2020 року, 30.06.2020 року, 31.10.2020 року, 30.11.2020 року, 31.12.202 року, 31.01.2021 року, 28.02.2021 року, 31.03.2021 року та 30.04.2021 року, копії яких долучені до матеріалів справи.
		Так, згідно з п. 3.6 договору, відповідач, відповідно до пропорцій розподілу, встановлених Кабінетом Міністрів України, мав сплатити на користь позивача за оренду майна: 
		-за рахунком-фактурою №76/579 від 31.03.2020 року та актом приймання-здачі виконаних послуг згідно договору №2291 від 27.09.2019 року, - 164 713,17 грн., у строк до 15.04.2020 року;
		-за рахунком-фактурою №76/679 від 30.04.2020 року та актом приймання-здачі виконаних послуг згідно договору №2291 від 27.09.2019 року, - 166 030,87 грн., у строк до 15.05.2020 року;
		-за рахунком-фактурою №76/901 від 31.05.2020 року та актом приймання-здачі виконаних послуг згідно договору №2291 від 27.09.2019 року, - 166 528,97 грн., у строк до 15.06.2020 року;
		-за рахунком-фактурою №76/1177 від 30.06.2020 року та актом приймання-здачі виконаних послуг згідно договору №2291 від 27.09.2019 року, - 166 862,02 грн., у строк до 15.07.2020 року;
		-за рахунком-фактурою №76/1977 від 31.10.2020 року та актом приймання-здачі виконаних послуг згідно договору №2291 від 27.09.2019 року, - 168 020,34 грн., у строк до 15.11.2020 року;
		-за рахунком-фактурою №76/2149 від 30.11.2020 року та актом приймання-здачі виконаних послуг згідно договору №2291 від 27.09.2019 року, - 170 204,60 грн., у строк до 15.12.2020 року;
		-за рахунком-фактурою №76/2372 від 31.12.2020 року та актом приймання-здачі виконаних послуг згідно договору №2291 від 27.09.2019 року, - 171 736,45 грн., у строк до 15.01.2021 року;
		-за рахунком-фактурою №76/292 від 31.01.2021 року та актом приймання-здачі виконаних послуг згідно договору №2291 від 27.09.2019 року, - 173 969,02 грн., у строк до 15.02.2021 року;
		-за рахунком-фактурою №76/561 від 28.02.2021 року та актом приймання-здачі виконаних послуг згідно договору №2291 від 27.09.2019 року, - 175 708,71 грн., у строк до 15.03.2021 року;
		-за рахунком-фактурою №76/879 від 31.03.2021 року та актом приймання-здачі виконаних послуг згідно договору №2291 від 27.09.2019 року, - 178 695,76 грн., у строк до 15.04.2021 року;
		-за рахунком-фактурою №76/1056 від 30.04.2021 року та актом приймання-здачі виконаних послуг згідно договору №2291 від 27.09.2019 року, - 179 946,63 грн., у строк до 15.05.2021 року.
		Судом встановлено, що відповідач вищевказані рахунки  фактури та акти приймання - здачі виконаних послуг згідно з договору №2291 від 27.09.2019 року отримав, що підтверджується реєстрами виданих/отриманих оригіналів документів за період надання послуг з 01.03.2020 по 31.03.2020, 01.04.2020 по 30.04.2020, 01.05.2020 по 31.05.2020, 01.06.2020 по 30.06.2020, 01.10.2020 по 31.10.2020, 01.11.2020 по 30.11.2020, 01.12.2020 по 31.12.2020, 31.01.2021 по 31.01.2021, 01.02.2021 по 28.02.2021, 01.03.2021 по 31.03.2021 та 01.04.2021 по 30.04.2021, копії яких долучені до матеріалів справи. 
		Як уже зазначалось, відповідно до п. 3.6 договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та позивачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
		Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. 
		Частиною 3 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. 
		Згідно з ч. 5 ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. 
		Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
		Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
		Згідно з ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. 
		Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		У справі "Мала проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що рівність сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом.
		12 травня 2021 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 07.05.2021 року та додаткові пояснення по справі, в яких представник відповідача проти задоволення позову заперечував.
		Так, за твердженнями представника відповідача, сума в розмірі 60 436,52 грн. підлягала взаємозарахуванню, в зв`язку із наявністю заборгованості позивача перед відповідачем.
		Доводи представника відповідача спростовуються, у зв`язку з наступними обставинами.
		Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Особливості припинення зобов`язань за правочинами щодо фінансових інструментів, вчиненими на організованому ринку капіталу та поза ним, встановлюються законодавством. Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов`язань на певних підставах не допускається.
		Згідно з ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
		Відповідно до ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.
		Згідно зі статтею 602 Цивільного кодексу України, не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4-1) за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.
		Зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявлено однією із сторін у зобов`язанні, здійснюється в силу положень ст. 601 Цивільного кодексу України та не пов`язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною. 
		Так, зобов`язання може бути припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за наявності умов, встановлених ст. 601 Цивільного кодексу України, та за відсутності обставин, передбачених ст. 602 Цивільного кодексу України, в наявності яких зарахування зустрічних вимог не допускається.
		Зарахування є одностороннім правочином, для нього достатньо заяви однієї сторони. 
		При цьому, чинним законодавством не передбачено спеціальних вимог щодо форми заяви про зарахування зустрічних вимог як одностороннього правочину.
		Так, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому).
		Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, повинні відповідати таким умовам:
		1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);
		2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, зокрема грошей). Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);
		3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.
		Так, зарахування є можливим лише у разі відсутності між сторонами спору щодо наявності підстав і розміру боргових зобов`язань, їх розмір повинен носити ясний та безспірний характер.
		Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої з названих вище умов виключає проведення зарахування у добровільному порядку. 
		Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Аналогічні висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладені, зокрема, у постановах в справах №908/3039/16 від 24.01.2018 року, №910/13205/17 від 05.04.2018 року, №910/6781/17 від 25.04.2018 року, №916/4933/15 від 25.07.2018 року, №910/21652/17 від 22.08.2018 року, №910/21648/17 від 11.09.2018 року, №910/23246/17 від 11.10.2018 року, №914/163/14 від 13.11.2018 року, № 918/539/18 від 02.04.2019 року.
		Так, до матеріалів справи долучений лист №03-22/48 від 02.06.2021 року, відповідно до якого позивач проти взаємозарахування між сторонами заперечував, а наявність заперечень іншою стороною виключає проведення взаєморозрахунків.
		Крім цього, представник відповідача послався на те, що за період з 01.03.2020 року до 11.03.2020 року орендна плата за користування майном у березні 2020 року відповідачем була повністю оплачена, з 12.03.2020 року до 31.03.2020 року відповідачем сплачувалась орендна плата в розмірі 50%, із врахуванням постанови Кабінету Міністрів України №611 від 15.07.2020 року "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" (далі  постанова №611), у зв`язку із встановленням на території України карантину, а з 18.03.2020 року до 14.06.2020 року відповідач не повинен був сплачувати орендну плату, у зв`язку з неможливістю користуватись майном.
		Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
		Відповідно до ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
		Так, положення частини ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України визначають в якості підстави звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату об`єктивну неможливість використовувати передане у найм майно, а саме: бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо, через обставини, за які орендар не відповідає. 
		Отже, для застосування ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача (орендатора) від плати за користування орендованим майном, визначальною умовою звільнення від сплати орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає. При цьому, це такі обставини, за яких майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем.
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у справах №910/10657/19, №914/2264/17, №914/1248/18, №914/70/18.
		Так, пунктом 14 «Прикінцеві та Перехідні положення» Цивільного кодексу України встановлено, що з моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №211 від 11.03.2020 року (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.
		В обґрунтування обставин, викладених в відзиві та письмових поясненнях, представник відповідача послався на те, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу SARS-CoV-2» №211 від 11.03.2020 року, з 12.03.2020 року на всій території України встановлено карантин. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №287-р від 14.03.2020 року, тимчасово закрито з 00 год. 00 хв. 17 березня 2020 року пункти пропуску (пункти контролю) через державний кордон для міжнародного пасажирського повітряного сполучення. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України №228 від 23.03.2020 року, заборонено прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують пасажирські перевезення осіб, які здійснюють подорож з туристичною метою. Відповідно до рішення державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» переведено обслуговування рейсів з пасажирського терміналу «D» до терміналу «F». Згідно з наказом Генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» №01-07/1-4 від 18.03.2020 року, відповідач зупинив свою господарську діяльність з 18 березня 2020 року в пасажирському терміналі «D», а відповідно до наказу Генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» №01-07/14 від 06.04.2020 року, у товаристві з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» встановлено простій з 07.04.2020 року до 14.06.2020 року.
		Проте, судом встановлено, що відповідач не був обмежений у можливості використання орендованого майна, а обмеження пасажирських авіаперевезень не позбавляло відповідача права доступу до орендованого майна та його використання. 
		Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Так, відповідачем не подано доказів того, що він був позбавлений протягом спірного періоду можливості доступу до орендованого майна та його використання, тому відсутні обставини, з якими закон пов`язує можливість звільнення орендаря від обов`язку сплачувати орендну плату.
		Також відповідач послався на неможливість користування орендованим майном, що підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати щодо форс-мажорних обставин №1219/05-4 від 28.07.2020 року, з якого, на думку відповідача, вбачається неможливість користування об`єктами оренди в період з 17 березня до 14 червня 2020 року.
		Судом встановлено, що Торгово-промислова палата України, на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України №44(5) від 18.12.2014 року, із змінами та доповненнями, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України, товариству з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг", місцезнаходження: 08301, Київська область, Борисільський район, Бориспіь-7, «Бориспіль» Міжнародний державний аеропорт, код ЄДРПОУ/ІПН: 32614518, щодо обов`язку (зобов`язання), а саме: використовувати за призначенням державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно - частину приміщення №427, площею 102,00 кв.м., на 1-му поверсі пасажирського терміналу "D" (інв. №47578); частину приміщення №427, площею 50,00 кв.м., на 1-му поверсі пасажирського терміналу "D" (інв. №47578); частину приміщення №358, площею 54,30 кв.м., на 2-му поверсі пасажирського терміналу "D" (інв. №47578); розміщені за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт, та перебувають на балансі державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», у термін: з 17 березня 2020 року, за договором оренди №2291 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 27.09.2019 року, укладеним з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (код ЄДРПОУ/ІПН 43173325), які унеможливили його виконання в зазначений термін. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання: 17 березня 2020 року; дата закінчення: 14 червня 2020 року.
		Разом з цим, умовами договору оренди №2291 від 27.09.2019 року не визначені обставини, які, через їх надзвичайний характер, є підставами для звільнення відповідача від господарської відповідальності у випадку порушення умов договору через такі обставини, як і не визначено порядку засвідчення факту виникнення таких обставин.
		Крім цього, з наданого відповідачем сертифікату Торгово-промислової палати вбачається, що наведені у ньому обставини свідчать про неможливість ведення господарської діяльності, для якої орендувалось майно, а не про перешкоди у користуванні ним. Однак, дія форс-мажорних обставин не звільняє відповідача від виконання зобов`язання щодо сплати орендних платежів.
		Так, підстави для звільнення відповідача від сплати орендної плати відсутні.
		Також, відповідач послався на те, що в період з 12.03.2020 року до 17.03.2020 року та з 15.06.2020 року до закінчення карантину, наявні підстави для зменшення розміру орендної плати на 50 %.
		Судом встановлено що постановою Кабінетів Міністрів України №611 від 15.07.2020 року «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» (далі - постанова №611) врегульовані питання щодо звільнення орендарів від орендної плати.
		Згідно з п. 1 постанови №611, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2:
		1) звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1;
		2) нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. № 786 (ЗП України, 1996 р., № 2, ст. 57; Офіційний вісник України, 2011 р., № 71, ст. 2677), здійснюється у розмірі:
		- 50 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2;
		- 25 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3.
		Відповідно до п. 2 постанови №611, на орендодавців державного майна покладено обов`язок із забезпечення нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови, починаючи з дати встановлення карантину.
		У додатку 2 до постанови №611 наведено перелік орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50%, зокрема, до переліку орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50% віднесено орендарів, які використовують нерухоме державне майно для розміщення офісних приміщень (зокрема в аеропортах).
		Згідно з п. 1.2 договору, майно передається в оренду з метою розміщення офісних та допоміжних приміщень.
		Так, відповідно до п. 2 постанови №611, орендодавців державного майна зобов`язано забезпечити нарахування орендної плати орендарям, згідно з п. 1 цієї постанови, починаючи з дати встановлення карантину.
		Оскільки у постанові №611 відсутні будь-які процедури надання передбачених нею звільнень і знижок, у тому числі не встановлено необхідність отримання погоджень або укладення додаткових угод, суд дійшов висновку, що нарахування орендної плати орендарям у розмірах, передбачених п. 1 цієї постанови, є державним регулюванням такої плати, а тому отримання погодження щодо звільнення або знижки орендної плати, так само як і внесення змін до договору оренди, цією постановою не вимагається.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду в справі №910/13397/20 від 26.08.2021 року.
		До матеріалів справи долучено копію наказу Фонду Державного майна України №710 від 05.11.2020 року, відповідно до якого на виконання, в тому числі й постанови Кабінету Міністрів України №611, встановлено, що на період дії карантину, введеного Кабінетом Міністрів України, нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 року, здійснюється у розмірі 50 % суми нарахованої орендної плати товариству з обмеженою відповідальністю «Аерохолдінг» за договором №2291 від 27.09.2019 року, починаючи з дати встановлення карантину.
		Враховуючи вищевикладене, у період з 12.03.2020 року (дата встановлення карантину) до квітня 2021 року (кінцевий період, зазначений позивачем), нарахування орендної плати за договором підлягає у розмірі 50 % суми нарахованої орендної плати.
		Так, сплаті відповідачем позивачу, як балансоутримувачу майна, є орендна плата у розмірі 30%, розрахована відповідно до визначеної Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 року, із зменшенням на 50%, відповідно до положень п.п. 2 п. 1 постанови №611 та додатку № 2 до цієї постанови, у період з 12.03.2020 року до квітня 2021 року.
		Судом встановлено, що орендна плата за 1 день березня 2020 року становила 5 313,33 грн. (164 713,17 грн. : 31 день).
		Так, орендна плата за 11 днів склала 58 446,63 грн. (5 313,33 грн. * 11 днів), а за період з 12 березня 2020 року до 31 березня 2020 року (20 днів), склала 106 266,60 грн. (5 313,33 * 20 днів).
		Оскільки з 12 березня 2020 року був встановлений карантин, то за користування майном відповідачем у період з 12.03.2020 року до 31.03.2020 року сплаті відповідачем підлягає орендна плата в сумі 53 133,30 грн.
		Так, за користування відповідачем майном у березні 2020 року сплаті підлягала орендна плата в сумі 111 579,93 грн. (58 446,63 грн. + 53 133,30 грн.); у квітні 2020 року, - 83 015,44 грн.; у травні 2020 року, - 83 264,49 грн.; у червні 2020 року, - 83 431,01 грн.; у липні 2020 року, - 82 930,43 грн.; у серпні 2020 року, - 82 764,57 грн.; у вересні 2020 року, - 83178,39 грн.; у жовтні 2020 року, - 84 010,17 грн.; у листопаді 2020 року, - 85 102,30 грн.; у грудні 2020 року, - 85 868,23 грн.; у січні 2020 року, - 86 984,51 грн.; у лютому 2020 року, - 87 854,36 грн.; у березні 2020 року, - 89 347,88 грн.; у квітні 2020 року, - 89 973,32 грн., всього 1 219 305,03 грн.
		Згідно з умовами договору, відповідач зобов`язувався сплачувати орендну плату не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу.
		Так, орендну плату за користуванням майном у березні 2020 року відповідач повинен був оплатити не пізніше 15 квітня 2020 року. 
		Оскільки відповідачем орендна плата була сплачена частково, а саме в сумі 1 219 304,95 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №6740 від 14.08.2020 року, на суму 165 860,85 грн.; №6962 від 15.09.2020 року, на суму 165 529,13 грн.; №7096 від 15.10.2020 року, на суму 166 356,77 грн.; №7049 від 13.11.2020 року, на суму 84 010,17 грн.; №7030 від 24.11.2020 року, на суму 58 446,61 грн.; №7162 від 15.12.2020 року, на суму 85 102,30 грн.; №11 від 29.12.2020 року, на суму 53 970,83 грн.; №7381 від 15.01.2021 року, на суму 85 868,22 грн.; №7657 від 15.02.2021 року, на суму 86 984,52 грн., а також банківськими виписками по рахунку позивача за березень 2021 року, на суму 87 854,36 грн.; за період з 01.04.2021 року до 26.04.2021 року, на суму 89 347,88 грн., та травень 2021 року, на суму 89 973,31 грн., стягненню з відповідача підлягає борг в сумі 0,07 грн., 
		Крім стягнення основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача 100 127,52 грн. пені.
		Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
		Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. 
		Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. 
		Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
		Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. 
		Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
		Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).
		Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		Так, пеня  це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання у відсотках від суми визначеною обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
		Відповідно до п. 3.7. договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та позивачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.
		Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
		Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
		Згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
		Оскільки відповідач повинен був сплатити орендну плату не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, то орендну плату за березень 2020 року, в сумі 111 579,93 грн., відповідач повинен був сплатити до 15.04.2020 року;
		-за квітень 2020 року, в сумі 85 015,44 грн., відповідач повинен був сплатити до 15.05.2020 року;
		-за травень 2020 року, в сумі 83 264,49 грн., відповідач повинен був сплатити до 15.06.2020 року;
		-за червень 2020 року, в сумі 83 431,01 грн., відповідач повинен був сплатити до 15.07.2020 року;
		-за жовтень 2020 року, в сумі 84 010,17 грн., відповідач повинен був сплатити до 15.11.2020 року;
		-за листопад 2020 року, в сумі 85 102,30 грн., відповідач повинен був сплатити до 15.12.2020 року;
		-за грудень 2020 року, в сумі 85 868,23 грн., відповідач повинен був сплатити до 15.01.2021 року;
		-за січень 2021 року, в сумі 86 984,51 грн., відповідач повинен був сплатити до 15.02.2021 року;
		-за лютий 2021 року, в сумі 87 854,36 грн., відповідач повинен був сплатити до строк до 15.03.2021 року;
		-за березень 2021 року, в сумі 89 347,88 грн., відповідач повинен був сплатити до 15.04.2021 року;
		-за квітень 2021 року, в сумі 89 973,32 грн., відповідач повинен був сплатити до 15.05.2021 року.
		Як встановлено судом, відповідач орендну оплату позивачу оплатив частково, а саме:
		-за березень 2020 року, - 13 серпня 2020 року, що підтверджується платіжним дорученням №6740 від 14.08.2020 року, на суму 165 860,85 грн. (165 860,85 грн.  111 579,93 грн. = 54 280,92 грн. (переплата));
		-за квітень 2020 року, - 13 серпня 2020 року, що підтверджується платіжним дорученням №6740 від 14.08.2020 року, на суму 165 860,85 грн. (54 280,92 грн. (переплата)) (83 015,44 грн.  54 280,92 грн. = 28 734,52 грн. та 14 вересня 2020 року, що підтверджується платіжним дорученням №6962 від 15.09.2020 року, на суму 165 529,13 грн. (165 529,13 грн.  28 734,52 грн. = 136 794,61 грн. (переплата));
		-за травень 2020 року, - 14 вересня 2020 року, що підтверджується платіжним дорученням №6962 від 15.09.2020 року, на суму 165 529,13 грн. (136 794,61 грн. (переплата)) (136 794,61 грн.  83 264,49 грн. = 53 530,12 грн. (переплата));
		-за червень 2020 року, - 14 вересня 2020 року, що підтверджується платіжним дорученням №6962 від 15.09.2020 року, на суму 165 529,13 грн. (53 530,12 грн. (переплата)) (83 431,01 грн.  53 530,12 грн. = 29 900,89 грн.) та 14 жовтня 2020 року, що підтверджується платіжним дорученням №7096 від 15.10.2020 року, на суму 166 356,77 грн. (166 356,77 грн.  29 900,89 грн. = 136 455,88 грн. (переплата));
		-за липень 2020 року, - 14 жовтня 2020 року, що підтверджується платіжним дорученням №7096 від 15.10.2020 року, на суму 166 356,77 грн. (136 455,88 грн. (переплата)) (136 455,88 грн.  82 930,43 грн. = 53 525,45 грн. (переплата));
		-за серпень 2020 року, - 14 жовтня 2020 року, що підтверджується платіжним дорученням №7096 від 15.10.2020 року, на суму 166 356,77 грн. (53 525,45 грн. (переплата)) (82 764,57 грн.  53 525,45 грн. = 29 239,12 грн.) та 12 листопада 2020 року, що підтверджується платіжним дорученням №7049 від 13.11.2020 року, на суму 84 010,17 грн. (84 010,17 грн.  29 239,12 грн. = 54 771,05 грн. (переплата));
		-за вересень 2020 року, - 12 листопада 2020 року, що підтверджується платіжним дорученням №7049 від 13.11.2020 року, на суму 84 010,17 грн. (54 771,05 грн. (переплата)) (83 178,39 грн.  54 771,05 грн. = 28 407,34 грн.) та 23 листопада 2020 року, що підтверджується платіжним дорученням №7030 від 24.11.2020 року, на суму 58 446,61 грн. (58 446,61 грн.  28 407,34 грн. = 30 039,27 грн. (переплата));
		-за жовтень 2020 року, - 23 листопада 2020 року, що підтверджується платіжним дорученням №7030 від 24.11.2020 року, на суму 58 446,61 грн. (30 039,27 грн. (переплата)) (84 010,17 грн.  30 039,27 грн. = 53 970,90 грн.) та 14 грудня 2020 року, що підтверджується платіжним дорученням №7162 від 15.12.2020 року, на суму 85 102,30 грн. (85 102,30 грн.  53 970,90 грн. = 31 131,40 грн. (переплата));
		-за листопад 2020 року, - 14 грудня 2020 року, що підтверджується платіжним дорученням №7162 від 15.12.2020 року, на суму 85 102,30 грн. (переплата)) (85 102,30 грн.  31 131,40 грн. = 53 970,90 грн.), 28 грудня 2020 року, що підтверджується платіжним дорученням №11 від 29.12.2020 року, на суму 53 970,83 грн. (53 970,83 грн.  53 970,90 грн. = 0,07 грн.) та 14 січня 2021 року, що підтверджується платіжним дорученням №7381 від 15.01.2021 року, на суму 85 868,22 грн. (85 868,22 грн.  0,07 грн. = 85 868,15 грн. (переплата));
		-за грудень 2020 року, - 14 січня 2021 року, що підтверджується платіжним дорученням №7381 від 15.01.2021 року, на суму 85 868,22 грн. (85 868,15 грн. (переплата)) (85 868,23 грн.  85 868,15 грн. = 0,08 грн.) та 14 лютого 2021 року, що підтверджується платіжним дорученням №7657 від 15.02.2021 року, на суму 86 984,52 грн. (86 984,52 грн.  0,08 грн. = 86 984,44 грн. (переплата));
		-за січень 2021 року, - 14 лютого 2021 року, що підтверджується платіжним дорученням№7657 від 15.02.2021 року, на суму 86 984,52 грн. (86 984,44 грн. (переплата)) (86 984,51 грн.  86 984,44 грн. = 0,07 грн.) та 14 березня 2021 року, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача за березень 2021 року, на суму 87 854,36 грн. (87 854,36 грн.  0,07 грн. = 87 854,29 грн. (переплата));
		-за лютий 2021 року, - 14 березня 2021 року, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача за березень 2021 року, на суму 87 854,36 грн. (87 854,29 грн. (переплата)) (87 854,36 грн.  87 854,29 грн. = 0,07 грн.) та 14 квітня 2021 року, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача період з 01.04.2021 року до 26.04.2021 року, на суму 89 347,88 грн. (89 347,88 грн.  0,07 грн. = 89 347,81 грн. (переплата));
		-за березень 2021 року, - 14 квітня 2021 року, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача період з 01.04.2021 року до 26.04.2021 року, на суму 89 347,88 грн. (89 347,81 грн. (переплата)) (89 347,88 грн. - 89 347,81 грн. = 0,07 грн.) та 13 травня 2021 року, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача та травень 2021 року, на суму 89 973,31 грн. (89 973,32 грн.  0,07 грн. = 89 973,25 грн. (переплата));
		-за квітень 2021 року, - 13 травня 2021 року, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача та травень 2021 року, на суму 89 973,31 грн. (89 973,25 грн. (переплата)) (89 973,32 грн.  89 973,25 грн. = 0,07 грн.).
		Так, розмір пені за прострочення сплати відповідачем орендної плати за березень 2020 року, враховуючи період заборгованості з:
		16.04.2020 року до 23.04.2020 року, суму боргу в розмірі 111 579,93 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 10,0%, складає 487,78 грн.;
		24.04.2020 року до 11.06.2020 року, суму боргу в розмірі 111 579,93 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 8,0%, складає 2 390,13 грн.;
		12.06.2020 року до 13.08.2020 року, суму боргу в розмірі 111 579,93 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,0%, складає 2 304,77 грн.;
		- за квітень 2020 року, враховуючи період заборгованості з:
		16.05.2020 року до 11.06.2020 року, суму боргу в розмірі 83 015,44 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 8,0%, складає 979,85 грн.;
		12.06.2020 року до 13.08.2020 року, суму боргу в розмірі 83 015,44 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,0%, складає 1 714,75 грн.;
		14.08.2020 року до 04.09.2020 року, суму боргу в розмірі 28 734,52 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,0%, складає 301,47 грн.;
		- за травень 2020 року, враховуючи період заборгованості з: 
		16.06.2020 року до 14.09.2020 року, суму боргу в розмірі 83 264,49 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,0%, складає 2 484,28 грн.; 
		- за червень 2020 року, враховуючи період заборгованості з: 
		16.07.2020 року до 14.09.2020 року, суму боргу в розмірі 83 431,01 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,0%, складає 1 668,62 грн.; 
		15.09.2020 року до 14.10.2020 року, суму боргу в розмірі 29 900,89 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,0%, складає 294,11 грн.; 
		- за жовтень 2020 року, враховуючи період заборгованості з:
		17.11.2020 року до 23.11.2020 року, суму боргу в розмірі 84 010,17 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,0%, складає 192,81 грн.;
		24.11.2020 року до 14.12.2020 року, суму боргу в розмірі 53 970,90 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,0%, складає 371,60 грн.;
		- за листопад 2020 року, враховуючи період заборгованості з: 
		16.12.2020 року до 28.12.2020 року, суму боргу в розмірі 53 970,90 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,0%, складає 230,04 грн.;
		29.12.2020 року до 14.01.2021 року, суму боргу в розмірі 0,07 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,0%, складає 0,0 грн.;
		- за грудень 2020 року, враховуючи період заборгованості з: 
		16.01.2021 року до 14.02.2021 року, суму боргу в розмірі 0,08 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,0%, складає 0,0 грн.;
		- за січень 2021 року, враховуючи період заборгованості з:
		16.02.2021 року до 04.03.2021 року, суму боргу в розмірі 0,07 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,0%, складає 0,0 грн.;
		05.03.2021 року до 14.03.2021 року, суму боргу в розмірі 0,07 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,5%, складає 0,0 грн.;
		- за лютий 2021 року, враховуючи період заборгованості з:
		16.03.2021 року до 14.04.2021 року, суму боргу в розмірі 0,07 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,5%, складає 0,0 грн.;
		- за березень 2021 року, враховуючи період заборгованості з:
		16.04.2021 року до 13.05.2021 року, суму боргу в розмірі 0,07 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 7,5%, складає 0,0 грн.;
		-за квітень 2021 року, враховуючи період заборгованості з:
		18.05.2021 року до 08.06.2021 року, суму боргу в розмірі 0,07 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 7,5%, складає 0,0 грн.,
		а разом 13 420,21 грн. (за розрахунком суду), які підлягають стягненню.
		Також позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 23 212,32 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 61 473,69 грн.
		Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. 
		Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
		Три проценти річних за прострочення сплати відповідачем орендної плати за березень 2020 року, враховуючи період заборгованості з:
		16.04.2020 року до 13.08.2020 року, складає 120 днів, тому три проценти річних від суми 111 579,93 грн. становлять 1 097,51 грн.;
		- за квітень 2020 року, враховуючи період заборгованості з:
		16.05.2020 року до 13.08.2020 року, складає 90 днів, тому три проценти річних від суми 83 015,44 грн. становлять 612,41 грн.;
		14.08.2020 року до 14.09.2020 року, складає 32 дні, тому три проценти річних від суми 28 734,52 грн. становлять 75,37 грн.;
		- за травень 2020 року, враховуючи період заборгованості з:
		16.06.2020 року до 14.09.2020 року, складає 91 день, тому три проценти річних від суми 83 264,49 грн. становлять 621,07 грн.;
		-за червень 2020 року, враховуючи період заборгованості з:
		16.07.2020 року до 14.09.2020 року, складає 61 день, тому три проценти річних від суми 83 431,01 грн. становлять 417,16 грн.;
		15.09.2020 року до 14.10.2020 року, складає 30 днів, тому три проценти річних від суми 29 900,89 грн. становлять 73,53 грн.;
		- за жовтень 2020 року, враховуючи період заборгованості з:
		17.11.2020 року до 23.11.2020 року, складає 7 днів, тому три проценти річних від суми 84 010,17 грн. становлять 48,20 грн.;
		24.11.2020 року до 14.12.2020 року, складає 21 день, тому три проценти річних від суми 53 970,90 грн. становлять 92,90 грн.;
		- за листопад 2020 року, враховуючи період заборгованості з:
		16.12.2020 року до 28.12.2020 року, складає 13 днів, тому три проценти річних від суми 53 970,90 грн. становлять 57,51 грн.;
		29.12.2020 року до 14.01.2021 року, складає 17 днів, тому три проценти річних від суми 0,07 грн. становлять 0,0 грн.;
		-за грудень 2020 року, враховуючи період заборгованості з:
		16.01.2021 року до 14.02.2021 року, складає 30 днів, тому три проценти річних від суми 0,08 грн. становлять 0,0 грн.;
		- за січень 2021 року, враховуючи період заборгованості з:
		16.02.2021 року до 14.03.2021 року, складає 27 днів, тому три проценти річних від суми 0,07 грн. становлять 0,0 грн.;
		- за лютий 2021 року, враховуючи період заборгованості з:
		16.03.2020 року до 14.04.2021 року, складає 30 днів, тому три проценти річних від суми 0,07 грн. становлять 0,0 грн.;
		- за березень 2021 року, враховуючи період заборгованості з:
		16.04.2021 року до 13.05.2021 року, складає 28 днів, тому три проценти річних від суми 0,07 грн. становлять 0,0 грн.;
		-за квітень 2021 року, враховуючи період заборгованості з:
		18.05.2021 року до 08.06.2021 року, складає 22 дні, тому три проценти річних від суми 0,07 грн. становлять 0,0 грн.,
		а разом 3 095,66 грн. (за розрахунком суду), які підлягають стягненню.
		Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. 
		Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж повинен бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому повинен бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
		Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду в справі №910/21564/16 від 10.07.2019 року.
		При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо оплату заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням цього місяця.
		Так, сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, на підставі рахунка-фактури №76/1177 від 30.06.2020 року, за період з 15.09.2020 року до 14.10.2020 року: у вересні 2020 року  100,5% (УК №199 від 13.10.2020 року), від суми 29 900,89 грн., складає 149,50 грн. (за розрахунком суду), які підлягають стягненню.
		З урахуванням дефляції та прострочення відповідачем виконання зобов`язання з орендної плати менше, ніж на місяць, тому заборгованість по сплаті орендної плати за період з березня 2020 року до червня 2020 року та жовтень 2020 року до квітня 2021 року, не збільшувалась на суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.
		Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
		Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 61, 124 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1, ч. 4 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 3 ст. 203, ч. 1 ст. 216, ст. 218, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232, ч. 1, ч. 6 ст. 283, ч. 1, ч. 4 ст. 286 Господарського кодексу України, ст. 253, ч. 5 ст. 254, ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 530, ст. 549, ст. 598, ч. 1 ст. 601, ст. 602, ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 2 ст. 625, ч. ч. 1, 3, 5 ст. 626, ст. 629, ч. 1 ст. 759, ч. ч. 1, 5, 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 18, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 86, ст. 123, ч. 9 ст. 129, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Задовільнити частково позов державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль до товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" про стягнення заборгованості.
		Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" (08301, Київська область, Бориспільський район, Бориспіль-7, "Бориспіль" Міжнародний державний аеропорт, ідентифікаційний код 32614518) на користь державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль (08300, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вулиця Бориспіль-7, ідентифікаційний код 20572069) 302 844,26 грн. (триста дві тисячі вісімсот сорок чотири грн. 26 коп.) основного боргу; 22 769,63 грн. (двадцять дві тисячі сімсот шістдесят дев`ять грн. 63 коп.) пені; 10 232,54 грн. (десять тисяч двісті тридцять дві грн. 54 коп.) трьох процентів річних; 30 390,00 грн. (тридцять тисяч триста дев`яносто грн. 00 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 5 493,55 грн. (п`ять тисяч чотириста дев`яносто три грн. 55 коп.) витрат на сплату судового збору.
		Відмовити в іншій частині позову. 
		 
		Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.
		Повний текст рішення складено 13.10.2021 року.
		 
		Суддя С. Грабець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...