Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 560/204/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано для оприлюднення: 13.10.2021. Зареєстровано: 14.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 18.10.2021.
Дата набрання законної сили: 13.10.2021
Номер судового провадження: К/9901/19300/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 жовтня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 560/204/21
		адміністративне провадження № К/9901/19300/21 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Мацедонської В.Е.
		суддів: Єресько Л.О., Радишевської О.Р., 
		розглянувши в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції
		касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни
		на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2021    року (головуючий суддя - Фелонюк Д.Л.)
		та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2021    року (головуючий суддя -Боровицький О.А., судді: Матохнюк Д.Б.,   Шидловський В.Б.)
		у справі № 560/204/21
		за позовом ОСОБА_1 
		до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» 
		про визнання протиправними та скасування постанов,-
		в с т а н о в и в :
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		1. Короткий зміст позовних вимог 
		У січні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни
		(далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал", в якому просив суд:
		- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни про відкриття виконавчого провадження від 14 грудня 2020 року ВП №63906156; 
		- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 14 грудня 2020 року ВП №63906156;
		- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни про стягнення з боржника основної винагороди від 14 грудня 2020 року ВП №63906156. 
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані постанови є протиправними, оскільки приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна порушила вимоги   статті 24 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження", адже виконавчий документ прийнятий до виконання не за місцем проживання ОСОБА_1 , яким є м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області, та не за місцем знаходження його майна. 
		2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року   , яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року, адміністративний   позов задоволено:
		- визнано протиправними та скасовано постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни про відкриття виконавчого провадження від 14 грудня 2020 року ВП№63906156, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 14 грудня 2020 року ВП №63906156 та про стягнення з боржника основної винагороди від 14 грудня 2021 року ВП №63906156.
		Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, дійшли висновку, що приватним виконавцем при відкритті виконавчого провадження було порушено вимоги, визначені частиною другою   статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"   та частиною другою   статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", та, як наслідок, протиправно прийнято постанови про відкриття виконавчого провадження від 14 грудня 2020 року ВП№63906156, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 14 грудня 2020 року ВП №63906156 та про стягнення з боржника основної винагороди від 14 грудня 2020 року ВП №63906156
		3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзивів (заперечень)
		У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. 
		Скаржник вказує про  необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
		На обґрунтування скаржником зазначено, що є необхідність відступлення від правової позиції, що була викладена у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі №380/7750/20, з таких причин:
		- у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року в справі №380/7750/20 викладено правову позицію, відповідно до якої суд дійшов висновку, що хоча приватний виконавець не має обов`язку перевіряти вірогідність відомостей, які зазначено у виконавчому документі, водночас приватний виконавець повинен здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність (частина друга статті 4 Закону № 1403-VIII), повинен дотримуватися принципів верховенства права, законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності (частина перша статті 4 Закону № 1403-VIII). Закріплені у статті 4 Закону № 1403-VIII засади діяльності, зокрема, приватного виконавця вимагають діяти добросовісно, що, окрім іншого, вимагає від нього більш вдумливого і ретельно виваженого підходу до виконання своїх професійних обов`язків (пункти 79-80);
		- за наслідком розгляду справи № 380/7750/20 Верховний Суд дійшов висновку, що, отримавши заяву стягувача про примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріуса, в якій, як і в указаному виконавчому документі, зазначено дві різні адреси боржника, приватний виконавець не міг не звернути уваги, що ці адреси, якщо вирішувати питання про прийняття до виконання цього виконавчого документа, відсилають до різних виконавчих округів (Львівська область та місто Київ відповідно). Звідси виникає потреба з`ясування місця проживання боржника як умови прийняття виконавчого документа до примусового виконання приватним виконавцем, територіальним округом якого є місто Київ.
		Окрім того, відповідач вказує на те, що суди попередніх інстанцій ототожнюють поняття «місце реєстрації» та «місце проживання». Такий висновок судів виключає можливість проживання боржника за іншою адресою, окрім адреси реєстрації, що унеможливлює застосування в повному обсязі приписів частини другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника, адже ця норма є диспозитивною, згідно з якою у стягувача є право вибору пред`явлення виконавчого документу або ж за місцем реєстрації, або ж за місцем проживання боржника.
		Відповідач посилається на те, що виконавчим документом, а саме виконавчим написом нотаріуса, встановлено, що фактичне місце проживання боржника знаходиться в межах виконавчого округу міста Києва. Також скаржник вважає, що приватний виконавець, відкриваючи виконавче провадження, має керуватися виключно інформацією, зазначеною у виконавчому документі та заяві стягувача, оскільки виконавчий документ є єдиним належним та допустимим доказом місця проживання боржника.
		Також відповідач наполягає, що приватний виконавець має право відкрити виконавче провадження не лише за зареєстрованою адресою проживання, але і за місцем перебування боржника.
		Відзиву на касаційну скаргу не надходило, що не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
		Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2021 року відкрито провадження за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року, з підстави, визначеної пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
		Ухвалою від 12 жовтня 2021 року розгляд справи призначено в попередньому судовому засіданні на 13 жовтня  2021 року.
		ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, згідно із наявною у справі копією паспорта громадянина України серія НОМЕР_1 , виданого 14 червня 1997 року Кам`янець-Подільським МВ УМВС України в Хмельницькій області, ОСОБА_1    зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .
		На підставі заяви ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" про примусове виконання виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Малковою М.В. 14 грудня 2020 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №63906156 з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая О.С. №93617 від 20 листопада 2020 року.
		Боржником у виконавчому провадженні №63906156 визначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 .
		Стягувачем у виконавчому провадженні №63906156 визначено ТОВ "Вердикт Капітал", адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5Б. 
		В цей же день, 14 грудня 2020 року, у виконавчому проваджені №63906156 відповідачем прийнято постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 669 грн та постанову про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 6704,34 грн.
		Не погоджуючись з вказаною постановою, позивачка звернулася до суду  з відповідним позовом.
		ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
		Конституція України 
		Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		 
		Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02 червня 2016 року (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі- Закон № 1404-VIII)  
		 
		Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII  виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.
		 
		Частиною першою статті 4 Закону № 1404-VIII визначено вимоги до виконавчого документа, зокрема, у виконавчому документі зазначаються адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб).
		 
		Пунктом 10 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
		 
		Частинами першою, другою статті 5 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім винятків, установлених цією частиною.
		 
		Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
		 
		Згідно з частиною п`ятою статті 18 Закону № 1404-VIII під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних.
		 
		Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 1404-VIII сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
		 
		Відповідно до частин першої та другої статті 24 Закону № 1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
		 
		Частиною першою статті 28 Закону № 1404-VIII встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
		 
		Закон України від 02.06.2016 № 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1403-VIII)
		 
		Статтею 3 Закону № 1403-VIII визначено, що завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
		За змістом частини першої статті 4 Закону № 1403-VIII діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: 1) верховенства права; 2) законності; 3) незалежності; 4) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 5) обов`язковості виконання рішень; 6)     диспозитивності; 7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; 8) розумності строків виконавчого провадження; 9)     співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.
		 
		Згідно з частиною другою статті 4 Закону № 1403-VIII державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність. 
		 
		Статтею 16 Закону № 1403-VIII визначено, що приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом.
		 
		Відповідно до частин першої, другої і шостої статті 25 Закону № 1403-VIII виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
		Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» №1382-IV від 11 грудня 2003 року
		За визначеннями, поданими у статті 3 Закону, місцем перебування є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місцем проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
		Частиною другою статті 2 Закону встановлено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
		За змістом статті 6 Закону реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
		Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» №5492-VI від 20 листопада 2012 року (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 5492-VI)
		Згідно з частиною першою статті 4 Закону Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
		Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
		Відповідно до пункту 14 частини першої статті 7 Закону до Реєстру вноситься додаткова змінна інформація про місце проживання, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - інформація про податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платників податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган), а також про місце роботи та посаду (у разі оформлення посвідчення члена екіпажу).
		IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Приписами частини першої   статті 341 КАС України   визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Згідно з частиною другою   статті 341 КАС України   суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
		Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2021 року касаційне провадження у цій справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги, яка подана на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
		Відповідач стверджує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, на підтвердження чого вказує, що Верховним Судом 31 березня 2021       року винесено постанову у справі № 380/7750/20, в якій наголошено на неможливості відкриття виконавчого провадження за місцем проживання боржника, відмінним від місця його реєстрації. 
		Отже, у цій справі необхідним є тлумачення положень   статті 24 Закону №1404-VІІІ   в контексті визначення місця проживання боржника, а також питання наявності у приватного виконавця обов`язку перевіряти перед відкриттям виконавчого провадження відомості у виконавчому документі стосовно місця проживання боржника.
		Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 15 липня 2021 року  у справі № 380/9335/20 надав оцінку правильності тлумачення  положень статті 24 Закону № 1404-VIII в контексті визначення місця проживання боржника та дійшов висновку, що визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача (як фізичної особи-боржника) має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника. Крім того, аналізуючи положення статей 9, 18 Закону № 1404-VIII, положення статті 27 Закону №1403-VIII, а також положення Закону № 5492-VI, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що виконавець має реальну можливість перевірити місце знаходження боржника шляхом перевірки необхідної інформації у Єдиному демографічному реєстрі або шляхом запиту до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи. Такі дії відповідатимуть вимогам частини другої статті 2 КАС України, яких приватний виконавець має дотримуватись. Верховний Суд наголосив, що відсутність прямої вказівки в Законі України "Про виконавче провадження" на обов`язок виконавця перевіряти місце проживання боржника не повинна слугувати інструментом ймовірних порушень прав боржника з боку виконавця - суб`єкта владних повноважень. Виходячи із системного аналізу пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII в сукупності з іншими положеннями цього Закону, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі № 380/9335/20 констатував, що надання триденного терміну для вирішення питання щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання спрямоване саме на необхідність перевірки органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем, зокрема і відповідності зареєстрованого місця проживання боржника - фізичної особи адресі боржника, вказаної у виконавчому документі, і належності такого зареєстрованого місця проживання виконавчому округу, на який поширюються повноваження приватного виконавця.
		При цьому, саме лише зазначення місця проживання, яке не має жодного взаємозв`язку з особою  боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем, територіальний округ якого охоплює місце виконання, визначеного за цією адресою.
		Колегія суддів зауважує, що фактичні обставини справ №380/9335/20, №380/7750/20, та цієї справи є подібними. Правове регулювання правовідносин здійснюється одними нормами права, а спір у вищенаведених справах та в цій справі виник з аналогічних підстав.
		Зважаючи на наведене, при розгляді цієї справи колегія суддів ураховує правову позицію, яку Верховний Суд раніше висловив у справі № 380/9335/20, щодо застосування норм матеріального права й через призму цих правозастосовних висновків і їхніх мотивів даватиме у межах, визначених статтею 341 КАС України, правову оцінку тому, як суди попередніх інстанцій вирішили спір.
		Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, відповідно до Єдиного  реєстру приватних виконавців, приватний виконавець Малкова М.В. здійснює примусове  виконання рішень у виконавчому  окрузі міста Києва.
		У виконавчому написі приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая О.С. № 93617 від 20 листопада 2020 року зазначено місце проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 . Одночасно зазначено, що ОСОБА_1 зареєстрований  за адресою: АДРЕСА_3 .
		Відомостей про зміну місця реєстрації позивача та наявності у нього будь-якого майна на території м. Києва  матеріали справи не містять.
		З урахуванням встановлених у цій справі обставин, визначення місця виконання виконавчого документа щодо ОСОБА_1 має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання останнього.
		Будь-які інші відомості про місце проживання або перебування боржника можуть бути використані як додаткова інформація і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким Закон №1404-VIII пов`язує місце виконання рішення, а з ним і виконавчий округ приватного виконавця. 
		Отже, місце реєстрації позивача (боржника) не належить до виконавчого округу приватного виконавця Малкової М.В.
		Ураховуючи правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року  у справі № 380/9335/20, колегія суддів Верховного Суду у цій справі уважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідач прийняв до виконання виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців за наявності достовірної інформації про місце проживання та перебування боржника (позивача) в іншому виконавчому окрузі.
		За встановлених в цій справі обставин і з урахуванням наведеного правового регулювання колегія суддів Верховного Суду уважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 14 грудня 2020 року ВП№ 63906156, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 14 грудня 2020 року ВП №63906156 та про стягнення з боржника основної винагороди від 14 грудня 2020 року ВП №63906156 прийняті відповідачем з порушенням приписів частини другої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки приватним виконавцем виконавчий документ прийнято до виконання не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, або ж місцем знаходження майна такої особи.
		За змістом частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує вимоги щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави і його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти  внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.
		З урахуванням наведених відповідачем підстав для відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №380/7750/20, колегія суддів не вважає за необхідне у цій справі відступати від викладеного висновку.
		З урахуванням викладеного колегія суддів Верховного Суду не встановила неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права під час ухвалення рішення судами першої та  апеляційної інстанцій.
		Доводи, які містяться в касаційній скарзі та стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених ними обставин не спростовують і не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення. 
		Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. 
		V. Висновки щодо розподілу судових витрат
		Відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки суд касаційної інстанції не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
		Керуючись статтями   341,   343, 349, 350, 355,   356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни залишити без задоволення.
		Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2021    року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2021    року залишити без змін.
		Судові витрати не розподіляються.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач                                                                         В.Е. Мацедонська
		 
		Судді                                                                                      Л.О. Єресько
		 
		                                                                                          О.Р. Радишевська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...