Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 911/1990/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань; спонукання виконати або припинити певні дії.
Надіслано для оприлюднення: 18.10.2021. Зареєстровано: 18.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 19.10.2021.
Дата набрання законної сили: 15.11.2022
Результат оскарження 15.11.2022 Північний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: 29/01/911/1990/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		"29" вересня 2021 р. м. Київ Справа № 911/1990/21 
		 
		Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Бойко О.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом
		 
		товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська агенція приватизації» (02002, м. Київ, вул. Є. Сверстюка, 19, офіс 604, код 37267221)
		до
		Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (03039, м. Київ, проспект Голосіївський, б. 50, код 43173325)
		 
		Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
		Національна академія аграрних наук України (01010, місто Київ, вул. Омеляновича-Павленка Михайла, будинок 9, код 00024360)
		 
		про визнання протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії
		 
		 
		за участю представників учасників справи:
		від позивача:Качур Д.М.;
		від відповідача:Котовський В.О.;
		від третьої особи:не з`явився;
		 
		 
		06.07.2021 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська агенція приватизації» (далі по тексту  ТОВ «Всеукраїнська агенція приватизації»/позивач) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі по тексту  РВ ФДМ/відповідач), в якій позивач просить суд:
		- визнати протиправним та скасувати рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях щодо відмови у включені до переліку об`єктів державного майна, що підлягають приватизації, яка викладена у формі листа від 23.06.2021 № 50-03.01-2715;
		- зобов`язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях повторно розглянути заяву ТОВ «Всеукраїнська агенція приватизації» від 01.06.2021.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що він звернувся до відповідача та Національної академії аграрних наук України із заявою про включення об`єкта права державної власності  ДП «Білоцерківська дослідно-селекційна станція інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків» Національної академії аграрних наук України» до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації. Однак, відповідачем було відмовлено позивачу, що на думку позивача є незаконним та протиправним, оскільки відмова Національної академії аграрних наук України не була належним чином обґрунтована, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом.
		Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.07.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/1990/21 та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Вказаною ухвалою суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача  Національну академію аграрних наук України (далі по тексту  НААНУ/третя особа).
		На адресу суду 26.07.2021 від третьої особи надійшли письмові пояснення, за змістом яких третя особа заперечує заявлені позовні вимоги та просить суд відмовити у задоволені позову в повному обсязі.
		11.08.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечує проти пред`явлених позовних вимог та просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
		11.08.2021 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на письмові пояснення третьої особи.
		Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.08.2021 підготовче засідання відкладено на 08.09.2021.
		07.09.2021 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
		На адресу суду 08.09.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив із запереченнями проти доводів відповідача наведених у відзиві.
		Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.09.2021 підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті на 29.09.2021.
		В судове засідання 29.09.2021 з`явились представники позивача та відповідача. Представник третьої особи в судове засідання не з`явилися, при цьому згідно поданої до суду 26.08.2021 заяви НААНУ просила розгляд справи здійснювати без участі представника.
		Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позову.
		Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		03.06.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про включення об`єкта права державної власності  державного підприємства «Білоцерківська дослідно-селекційна станція Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків» Національної академії аграрних наук України (надалі  ДП «БДСС») до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації.
		04.06.2021 відповідачем на адресу НААНУ скеровано лист № 50-03.01-2486 щодо розгляду питання приватизації зазначеного об`єкта державної власності, в якому відповідач просив у разі позитивного рішення про приватизацію надати низку документів, згідно переліку наведеного у листі.
		09.06.2021 НААНУ листом № 10.3-3/234 повідомила відповідачу про свої заперечення проти приватизації зазначеного об`єкту, обґрунтувавши їх тим, що ДП «БДСС» створена з метою організаційно-господарського забезпечення науковим установам НААНУ умов для проведення фундаментальних та прикладних досліджень в галузі рослинництва, здійснення науково-дослідних робіт, проведення досліджень, випробувань та доопрацювання наукових розробок, їх апробації, проведення виробничої перевірки і впровадження їх у виробництва, виробництва доказового, базового і сертифікованого насіння сільськогосподарських культур, саджанців та здійснення іншої господарської діяльності. Та оскільки, виконання зазначених завдань відповідає інтересам продовольчої безпеки, як складової національної безпеки країни, а також забезпечує здійснення НААНУ наукових досліджень галузей агропромислового розвитку України, на думку НААНУ, приватизація ДП «БДСС» є недоцільною.
		Листом від 23.06.2021 № 50-03.01-2715 відповідач повідомив позивача про те, що оскільки уповноваженим органом управління державним майном  НААНУ згоду на приватизацію ДП «БДСС» не надано, відповідач відмовляє у включенні зазначеного об`єкта до переліку об`єктів державного майна, що підлягають приватизації.
		Позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом, оскільки вважає, що відмова відповідача у включенні ДП «БДСС» до переліку майна, що підлягає приватизації, яка викладена у листі № 50-03.01-2715 від 23.06.2021 є неправомірною та такою, що порушує його права, адже така відмова ґрунтується на немотивованій відмові НААНУ, оскільки аргументи НААНУ викладені у листі не відповідають вимогам законодавства та не можуть бути підставою для відмови у включенні майна до переліку об`єктів, що підлягають приватизації.
		Відповідач заперечуючи проти позову посилався на те, що діяв правомірно, адже за приписами ч. 9 ст. 11 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» надходження вмотивованої відмови органу, уповноваженого управляти державним майном, у погодженні щодо включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації є підставою для відмови органом приватизації у включенні відповідного об`єкту до зазначеного переліку. Та оскільки, відмова НААНУ цілком відповідає вимогам законодавства та є вмотивованою, відповідач вважає, що правові підстави для задоволення позову відсутні.
		До того ж, відповідач посилався на те, що позивач обрав неефективний спосіб захисту свого права, адже при повторному розгляді заяви позивача та у разі повторного надходження від НААНУ заперечень проти приватизації ДП «БДСС», відповідач не зможе прийняти ніякого іншого рішення, окрім як про відмову у включенні зазначеного майна до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, адже він не наділений повноваженнями надавати оцінку вмотивованості отриманої ним відмови, а якщо спір з цього приводу і існує, то він має бути адресований безпосередньо до НААНУ, а не відповідачу, який відмовивши у включенні ДП «БДСС» до переліку майна, що підлягає приватизації діяв правомірно та із дотриманням вимог законодавства про приватизацію.
		НААНУ у своїх письмових поясненнях проти позову заперечувала із посиланням на обставини, якими здебільшого було обґрунтовано її відмову у включенні ДП «БДСС» до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, що викладено у листі від 09.06.2021, скерованого на адресу відповідача на його запит.
		 
		Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.
		 
		Згідно п. 22) ч. 1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» приватизація державного або комунального майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути покупцями.
		Відповідно до ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» основною метою приватизації є прискорення економічного зростання, залучення іноземних і внутрішніх інвестицій, зменшення частки державної або комунальної власності у структурі економіки України шляхом продажу об`єктів приватизації ефективному приватному власнику. Приватизація здійснюється на основі таких принципів: законності; відкритості та прозорості; рівності та змагальності; державного регулювання та контролю; продажу об`єктів приватизації з урахуванням особливостей таких об`єктів; захисту економічної конкуренції; створення сприятливих умов для залучення інвестицій; повного, своєчасного та достовірного інформування про об`єкти приватизації та порядок їх приватизації; забезпечення конкурентних умов приватизації.
		За змістом ст. 5 зазначеного Закону з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації поділяються на об`єкти малої приватизації та об`єкти великої приватизації. До об`єктів малої приватизації належать, зокрема, єдині майнові комплекси державних і комунальних підприємств, їх структурних підрозділів, у тому числі єдині майнові комплекси та їх структурні підрозділи, що передані в оренду, крім єдиних майнових комплексів державних і комунальних підприємств, що належать до об`єктів великої приватизації.
		Відповідно до ст. 6 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» суб`єктами приватизації є: державні органи приватизації; місцеві ради, органи приватизації територіальних громад; покупці.
		Згідно ст. 7 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим становлять єдину систему державних органів приватизації. Державні органи приватизації у межах своєї компетенції, зокрема, затверджують переліки об`єктів, що підлягають приватизації.
		Відповідно до ч. ч. 1, 3, 7-9 ст. 11 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» ініціювати приватизацію об`єктів можуть органи приватизації, уповноважені органи управління, інші суб`єкти управління об`єктами державної і комунальної власності або покупці (ч. 1 ст. 11 Закону).
		Переліки об`єктів малої приватизації державної власності, що підлягають приватизації, затверджуються Фондом державного майна України (ч. 3 ст. 11 Закону).
		Заяви про включення об`єктів права державної власності до відповідного переліку об`єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації, подаються потенційними покупцями до державних органів приватизації за місцезнаходженням об`єкта, що приватизується, у порядку, що встановлюється Фондом державного майна України. Уповноважені органи управління державним майном надають згоду на приватизацію об`єкта державної власності або вмотивовану відмову протягом 15 днів з моменту надходження звернення від державних органів приватизації. У разі якщо орган приватизації не одержав у встановлений строк дозвіл чи відмову від органу, уповноваженого управляти відповідним майном, згода на приватизацію вважається наданою (ч. 7 ст. 11 Закону).
		Державні органи приватизації протягом 30 днів розглядають заяви та приймають рішення щодо включення до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, і в п`ятиденний строк письмово повідомляють про це заявника, підприємство, що приватизується (балансоутримувача об`єкта), а також відповідний уповноважений орган управління (ч. 8 ст. 11 Закону).
		Відмова державними органами приватизації у включенні до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, можлива у разі: коли підприємство, що пропонується приватизувати, перебуває у процесі ліквідації; коли законодавством установлено обмеження щодо приватизації об`єкта; вмотивованої відмови органу, уповноваженого управляти державним майном, у погодженні щодо включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації; невключення Кабінетом Міністрів України за поданням Фонду державного майна України до переліку об`єктів великої приватизації, що підлягають приватизації (ч. 9 ст. 11 Закону).
		Аналогічні за змістом положення передбачені Порядком подання та розгляду заяв про включення об`єктів права державної власності до відповідного переліку об`єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації, затвердженим Наказом Фонду державного майна України від 22.05.2018 № 675, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.06.2018 за № 730/32182.
		З матеріалів справи вбачається, що позивач подав до відповідача відповідну заяву у якості потенційного покупця, а відповідач, як належний та уповноважений орган приватизації, повідомив НААНУ, як уповноважений орган управління державним майном, про необхідність погодження включення ДП «БДСС» до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, та НААНУ, протягом терміну визначеного ч. 7 ст. 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» повідомив орган приватизації про свою незгоду з приватизацією ДП «БДСС».
		Тобто учасниками розглядуваних правовідносин було дотримано послідовність та формальну процедуру розгляду відповідної заяви позивача щодо приватизації ДП «БДСС».
		Щодо суті спору то, як вбачається, спір виник стосовно того, чи відповідає відповідь НААНУ, що викладена у листі від 09.06.2021 НААНУ № 10.3-3/234 критеріям вмотивованої відмови, адже згідно приписів ч. 9 ст. 11 Закону «Про приватизацію державного і комунального майна» саме вмотивована відмова органу, уповноваженого управляти державним майном у погодженні щодо включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації може бути підставою для відмови державним органом приватизації у включені такого об`єкту до відповідного переліку.
		Позивач в цій частині виходить із того, що відмова у погодженні приватизації буде законною лише тоді, коли відповідним органом управління державним майном буде зазначено про наявність обставин, визначених ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», що прямо визначило перелік об`єктів, що не підлягають приватизації та в інших випадках відмова не ґрунтуватиметься на вимогах законодавства, а тому не має братися органом приватизації до уваги та він має виходити із того, що відповідна згода на приватизацію була висловлена.
		Надаючи наведеним аргументам належну юридичну оцінку суд приходить до висновку, що хоча ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» і визначає конкретний перелік майна, що не підлягає приватизації, втім відмова органу управління державним майном у включенні того чи іншого об`єкту до переліку об`єктів, що підлягають приватизації може ґрунтуватися і на інших підставах, які, з огляду на власне суб`єктивне бачення такого органу, є перешкодою для приватизації відповідного об`єкту.
		Згідно приписів ст. 1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
		Статтею 4 зазначеного Закону до складу суб`єктів управління об`єктами державної власності віднесено і Національну академію наук України, галузеві академії наук.
		Згідно з п.п. 11, 15 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», уповноважені органи управління ведуть облік об`єктів державної власності, що перебувають в їх управлінні, здійснюють контроль за ефективним використанням та збереженням таких об`єктів, а також виявляють державне майно, яке тимчасово не використовується, та вносять пропозиції щодо умов його подальшого використання.
		На думку суду, реалізація наведених повноважень відповідним органом управління об`єктами державної власності передбачає визначення таким органом долі відповідного майна, в тому числі доцільності його приватизації.
		Своє ставлення до поданої позивачем заяви про включення ДП «БДСС» до переліку об`єктів, що підлягають приватизації НААНУ, в межах своєї компетенції, висловила у листі від 09.06.2021 № 10.3-3/234, в якому обґрунтувала недоцільність приватизації зазначеного об`єкта.
		З огляду на викладене вище та беручи до уваги, що відповідач позбавлений можливості вільного трактування відмови органу уповноваженого управляти державним майном на предмет її вмотивованості, суд дійшов висновку, що підстав вважати поведінку відповідача, який виконуючи приписи ч. 9 ст. 11 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» відмовив у включенні ДП «БДСС» до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, неправомірною судом не встановлено та позивачем не доведено.
		Із суті спору вбачається, що позивач не згодний зі змістом наданої НААНУ відповіді. Позивач вважає, що НААНУ неефективно здійснює свої функції органу управління державним майном та перешкоджає досягненню мети приватизації об`єктів державної власності, але зазначені аргументи виходять за межі позову, пред`явленого позивачем саме до відповідача, адже про неправомірність саме його поведінки такі аргументи не свідчать.
		Отже, з огляду на відсутність законодавчо визначених критеріїв оцінки органом приватизації відмови органу управління державним майном у включенні майна до переліку об`єктів, що підлягають приватизації на предмет її вмотивованості, а також приймаючи до уваги недоведеність очевидної безпідставності наданої відмови, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, адже відповідач прийняв рішення, яке ним викладено у листі № 50-03.01-2715 від 23.06.2021 про відмову у включенні ДП «БДСС» до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, із дотриманням вимог ч. 9 ст. 11 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» на підставі вмотивованої відмови органу, уповноваженого управляти державним майном.
		Посилання позивача на правові позиції Верховного Суду, що викладено у постанові від 04.06.2020 у справі № 910/6319/19 судом до уваги не приймаються, оскільки дослідивши зміст зазначеної постанови судом встановлено, що предметом розгляду в межах зазначеної справи був спір щодо захисту прав орендаря на викуп орендованого майна, приватизація якого врегульована окремою нормою Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», а саме статтею 18 цього Закону.
		У зазначеній справі орендар захищав своє порушене право на викуп того майна, що ним орендувалося та щодо якого понесено витрати на його поліпшення. Та в межах цієї справи судами констатовано, що орендар виконав усі вимоги, визначені ст. 18 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» та, відповідно, набув право на викуп орендованого майна. З огляду на це відмова органу управління державним майном не може перешкоджати включенню такого майна до переліку майна, що підлягає приватизації, оскільки перебування такого майна в оренді передбачає виникнення у орендаря, за дотримання певних умов, права на викуп цього майна.
		Втім, в межах розглядуваної справи позивачу не належить власне (переважне) право викупу щодо ДП «БДСС», відповідне право виступити покупцем зазначеного майна позивач набуде у разі включення його до переліку майна, що підлягає приватизації, на рівні із будь-якими іншими особами (юридичними та фізичними), які виявлять бажання прийняти участь у відповідній процедурі на конкурентних засадах.
		Жодних обставин, що виокремлювали б позивача від інших юридичних та фізичних осіб невизначеного кола, що за загальним правилом можуть виступати покупцями, судом не встановлено, про наявність будь-яких переважних прав щодо зазначеного об`єкту позивач не зазначав ані в позові, ані в інших заявах по суті справи. З ЄДР та інших відкритих джерел вбачається, що основною діяльністю позивача є скоріше супроводження процедури приватизації, надання консультаційних послуг в цій сфері, ніж здійснення власної господарської діяльності, яка прямо чи опосередковано пов`язана із сутністю діяльності ДП «БДСС» та його майновим комплексом.
		Тобто суд вважає, що позивач звернувся до суду не стільки з метою захисту свого власного суб`єктивного права, скільки з метою захисту суспільних інтересів  спонукання відповідних органів до пришвидшення проведення приватизації державного майна, як спосіб зміни неефективного власника  держави, на приватного власника.
		Отже, розглядувані справи та розглядувані правовідносини, хоча і є певною мірою подібними, втім у справі № 910/6319/19 об`єктом захисту виступало цілком конкретне визначене право позивача на викуп того майна, що ним орендується, та щодо якого у нього виникло право набути його у власність адже для такого майна, Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна» визначено спеціальний, переважний для орендаря спосіб викупу майна. Тобто правовідносини, що були предметом оцінки у межах справи № 910/6319/19 є відмінними, в тій мірі, яка не дозволяє суду застосувати висновки Верховного Суду до розгляду цієї справи.
		Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
		З огляду на викладене суд вважає, що позивачем в перебігу розгляду справи не доведено як самого факту протиправності поведінки відповідача, який прийняв рішення про відмову у включенні ДП «БДСС» до переліку майна, що підлягає приватизації, так і наявності власного суб`єктивного права, яке такою відмовою порушено, що в сукупності дає підстави для висновку про відмову у задоволенні позову.
		Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, суд відносить на позивача.
		Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська агенція приватизації» відмовити повністю.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
		Повний текст рішення складено та підписано 18.10.2021.
		 
		Суддя Р.М. Колесник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...