Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 120/5510/21-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо.
Надіслано для оприлюднення: 18.10.2021. Зареєстровано: 19.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 20.10.2021.
Дата набрання законної сили: 20.03.2023
Результат оскарження 20.03.2023 Сьомий апеляційний адміністративний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		м. Вінниця
		13 жовтня 2021 р. Справа №120/5510/21-а
		Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії,
		ВСТАНОВИВ:
		До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 .
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17 березня 2021 року №52 позивача з 17 березня 2021 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Тульчинського територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
		Проте, на день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 позивачу не проведено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 квітня 2015 року по 28 лютого 2018 року.
		Крім того, на день звільнення зі служби позивачу не проведено нарахування та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, як того вимагає частина 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
		Отже, позивач вважає дії відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення без урахування базового місяця січень 2008 року протиправними, а також протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний рік календарної служби, а тому просить зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за цей період з урахуванням базового місяця січень 2008 року, а також одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. 
		Ухвалою від 07 червня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою витребувано у військової частини НОМЕР_1 доказ виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні.
		28 липня 2021 року представником відповідача подано заяву про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву.
		Ухвалою суду від 29 липня 2021 року таку заяву задоволено та продовжено військовій частині НОМЕР_1 строк для подання відзиву на позов до 25 серпня 2021 року.
		02 серпня 2021 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що за період з 01 квітня 2015 року по 31 жовтня 2015 року позивачу виплачена індексація грошового забезпечення із застосуванням базового місяця грудень 2014 року. При цьому, у листопаді 2015 року позивачу присвоєно чергове військове звання, внаслідок чого відбулося підвищення його грошового забезпечення, а тому у листопаді та в грудні 2015 року для проведення індексації грошового забезпечення застосовувався базовий місяць листопад 2015 року. Щодо виплати індексації за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, то представник відповідача зазначив, що така проведена відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" шляхом підняття доходів випереджаючим шляхом Кабінетом Міністрів України і відповідно сума індексації грошового забезпечення позивача обчислена згідно правил обчислення споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів, визначених Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078. Відтак, за вказаний період сума індексації становить 0,00 гривень щомісячно та підтверджується довідкою військової частини №443 від 12 травня 2021 року.
		З приводу вимог про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, то представник відповідача вказав на те, що відповідно до частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 років і більше. Водночас, механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначені Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, відповідно до пункту 2 розділу XXXII якого у разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контрактуй зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше. Відтак, наведеними вище нормами передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби пов`язується із наявністю у військовослужбовця календарної вислуги 10 років і більше. Однак, на час звільнення позивача зі служби його вислуга років складає менше 10 календарних років. За наведених обставин, на думку відповідача, відсутні підстави для виплати позивачеві одноразової грошової допомоги.
		Окрім того, у відзиві представник відповідача просив залишити позовну заяву без розгляду та розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, що розцінено як відповідні клопотання.
		Ухвалами суду від 04 жовтня 2021 року подані представником відповідача клопотання залишено без задоволення.
		Дослідивши наявні у адміністративній справі докази, суд встановив такі обставини.
		Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17 березня 2021 року №52 ОСОБА_1 з 17 березня 2021 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Тульчинського територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
		16 квітня 2021 року позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 14 серпня 2014 року по 17 березня 2021 року.
		21 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до військової частини з іншою заявою, у якій просив нарахувати та виплатити йому одноразову грошової допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, як того вимагає частина 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"
		Проте, листом вих. №2860 від 12 травня 2021 року військова частина НОМЕР_1 повідомила заявника, що за період з 01 квітня 2015 року по 31 жовтня 2015 року позивачу виплачена індексація із застосуванням базового місяця грудень 2014 року. При цьому, у листопаді 2015 року позивачу присвоєно чергове військове звання, внаслідок чого відбулося підвищення його грошового забезпечення, а тому у листопаді та в грудні 2015 року при проведенні індексації грошового забезпечення застосовувався базовий місяць листопад 2015 року. Водночас, індексація грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 по 28 лютого 2016 року не проводилася. Також вказаним листом позивачу відмовлено у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.
		Статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
		Відповідно до частин 1 - 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
		Водночас, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України врегульовано Законом України "Про індексацію грошових доходів населення".
		Статтею 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
		Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (стаття 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення").
		Відтак, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
		Відповідно до положень частини 1 статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
		Статтею 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" передбачено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
		При цьому, в силу вимог статей 18 та 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" індексація доходів населення відноситься до державних соціальних гарантій, які є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
		Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення.
		Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
		Відповідно до пункту 4 цього Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
		У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац 8 пункту 4 Порядку).
		Відтак, індексація доходів громадян, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних соціальних гарантій, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
		Судом встановлено, що при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 сум індексації грошового забезпечення за період з 01 квітня 2015 року по 31 жовтня 2015 року включно відповідачем враховувався базовий місяць грудень 2014 року, а у листопаді та в грудні 2015 року враховувався базовий місяць листопад 2015 року. При цьому, в період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року відповідачем індексація грошового забезпечення позивача не проводилася. Встановлені обставини підтверджуються довідками військової частини НОМЕР_1 вих. 443 та 444 від 12 травня 2021 року. 
		Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 року № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
		При цьому, згідно з пунктом 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
		Відтак, аналіз вказаних приписів свідчить про те, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадового окладу особи. У разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу у місяці підвищення береться за 1 або 100 %, тобто місяць підвищення вважається базовим і індексація в цьому місяці не проводиться, якщо сума підвищення заробітної плати перевищить суму індексації.
		Суд зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабміну України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07 листопада 2007 року №1294 (надалі - Постанова №1294), якою затверджено нові схеми посадових окладів військовослужбовців.
		Відповідно до пункту 13 Постанови №1294 вказана постанова набирає чинності з 01 січня 2008 року.
		Відтак, з врахуванням приписів пункту 5 Порядку №1078 саме січень 2008 року є місяцем, в якому відбулося підвищення грошових доходів військовослужбовців та є базовим при проведенні індексації.
		Крім того, 30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою збільшив розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
		Відповідно до пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103) ця постанова набирає чинності з 01 березня 2018 року.
		Отже, з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року (з 01 березня 2018 року), якою змінені (збільшені) розміри грошового забезпечення військовослужбовців, базовим місяцем для розрахунку індексації є відповідно березень 2018 року.
		Аналогічні висновки викладені у постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2021 року у справі №240/11635/20, від 15 липня 2021 року у справі №120/1394/21-а, від 26 липня 2021 у справі №120/5988/20-а та ряду інших.
		За наведених обставин, військовою частиною НОМЕР_1 допущено протиправні дії щодо проведення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 протягом періоду з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року без урахування базового місяця січень 2008 року, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог цій частині.
		З огляду на те, що суд дійшов висновку задовольнити позовну вимогу щодо визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачеві індексації грошового забезпечення за період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року включно без урахування базового місяця січень 2008 року, а тому позовна вимога щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві індексацію грошового забезпечення за період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року включно, враховуючи базовий місяць січень 2008 року, врахувавши при цьому раніше виплачені суми, також підлягає задоволенню.
		Водночас, за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року відповідачем взагалі не проведено виплату індексації грошового забезпечення позивача, а тому питання про те, який базовий місяць має застосовуватись під час нарахування індексації за такий період є передчасним, адже права та інтереси ОСОБА_1 в цій частині ще не порушені.
		На переконання суду, в даному випадку слід визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у непроведенні нарахування та виплати ОСОБА_1 у період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно індексації грошового забезпечення та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачеві індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно.
		Щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, то суд зазначає наступне.
		Статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (надалі - Закон №2011-XII) визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
		Відповідно до частин 1 - 4 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
		Абзацом 1 пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
		Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей, пунктом 4 якого установлено, що строкова військова служба зараховується до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, у календарному обчисленні, а в разі її проходження в умовах, визначених у пункті 3 цієї постанови, у віддалених і високогірних місцевостях або в інших умовах, які згідно із законодавством колишнього СРСР були підставою для зарахування до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, - у відповідному пільговому обчисленні.
		Подібні за змістом до абзацу 1 пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII містяться й приписи у пункті 10 згаданого вище Порядку. Зокрема, визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
		Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що поняття "календарна вислуга років" застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги "в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби". При цьому, набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини 2 статті 15 "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" законодавець пов`язує із наявністю у військовослужбовця вислуги 10 років і більше.
		Відтак, на думку суду, слушними є твердження позивача про те, що в частині 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги.
		До подібних висновків дійшов і Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №806/2104/17.
		В ході судового розгляду встановлено, що загальна вислуга років ОСОБА_1 станом на час його звільнення зі служби становила 15 років 03 місяці 17 днів, про що свідчить витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №52 від 17 березня 2021 року, що підтверджує факт набуття позивачем права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні.
		За наведених вище обставин відповідачем необґрунтовано відмовлено позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
		Відтак, позовна вимога щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати під час розрахунку при звільненні одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
		З огляду на задоволення вимоги щодо визнання протиправної бездіяльності відповідача в частині ненарахування та невиплати під час розрахунку при звільненні одноразової грошової допомоги, а тому позовна вимога щодо зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачеві одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" також підлягає задоволенню.
		Окрім того, задовольняючи позовну вимогу щодо зобов`язання відповідача вчинити конкретну дію, суд зважає на те, що така вимога є похідною, що залежить від задоволення основної вимоги.
		Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своєї бездіяльності та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково.
		Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи, не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується. 
		Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, 
		ВИРІШИВ:
		Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року включно без урахування базового місяця січень 2008 року.
		Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2017 року включно, враховуючи базовий місяць січень 2008 року, врахувавши при цьому раніше виплачені суми.
		Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у непроведенні нарахування та виплати ОСОБА_1 у період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно індексації грошового забезпечення.
		Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно.
		Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
		Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
		В іншій частині позовних вимог відмовити.
		 
		Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
		Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 )
		Відповідач: військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 26614633).
		 
		Повний текст рішення складено 13.10.2021
		 
		 
		Суддя Яремчук Костянтин Олександрович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...