Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 265/5663/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано для оприлюднення: 18.10.2021. Зареєстровано: 19.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 20.10.2021.
Дата набрання законної сили: 17.11.2021
Номер судового провадження: 2/265/1382/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 265/5663/21
		Провадження № 2/265/1382/21
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		(заочне)
		 
		18 жовтня 2021 року місто Маріуполь
		Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
		головуючого судді - Козлова Д. О.,
		за участю секретаря - Дрьомової О. В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу № 265/5663/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
		 
		 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого вказував, що 1 листопада 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики за розпискою, згідно із якою відповідачка отримала від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 65000 грн., які зобов`язалась повернути не пізніше 31 січня 2021 року. Вказував, що ОСОБА_2 є знайомою його матері. Так наприкінці 2020 року відповідачка мала намір придбання малогабаритної квартири, тому через нестачу грошей за проханням матері позивача ОСОБА_2 у ОСОБА_1 позичила 65000 грн., які пообіцяла повернути до 31 січня 2021 року. Однак у такий строк позику вона позивачу не повернула, а при зустрічах ОСОБА_2 повідомила, що у неї немає такої суми грошей, однак обіцяла повернути борг. Проте, за тривалий час користування позикою відповідачка зовсім не виконала свої зобов`язання. Крім того за ч. 2 ст. 625 ЦК ОСОБА_2 повинна сплатити окрім суми боргу за договором позики в розмірі 6500 грн. ОСОБА_1 також 3% річних в сумі 801,37 грн. та інфляційні втрати в сумі 3243,50 грн. Оскільки позивачем було витрачено 1200 грн. на правову допомогу та 908 грн. за подання до суду вказаної позовної заяви, то просив суд також стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати.
		Позивач, ОСОБА_1 , у судове засідання на з`явився, надавши заяву з проханням вирішити спір за його відсутності, який повністю підтримав заявлені ним позовні вимоги, які просив суд задовольнити, не заперечуючи проти ухвалення заочного рішення по справі.
		Відповідачка, ОСОБА_2 , у судове засідання за невідомих суду причин не з`явилась повторно, будучи про час та місце розгляду справи повідомленою належним чином відповідно до положень ч. 11 ст. 128 ЦПК.
		Згідно із ч. 4 ст. 223 ЦПК суд ухвалив заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
		Суд, дослідивши письмові докази, вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
		Суд встановив, що 1 листопада 2020 року між ОСОБА_1 , як позикодавцем, та ОСОБА_2 , як позичальником, було укладено договір позики, оформлений письмовою розпискою, написаною власноручно відповідачкою, з якої вбачається, що позикодавець передав позичальнику грошові кошти в розмірі 65000 (шістдесят п`ять тисяч) грн., які позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві 31 січня 2021 року (а. с. 13).
		На підставі ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) зобов`язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Відповідно до ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
		На підставі ч. 1, 2 ст. 1047 ЦК договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у 10 (десять) разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
		Згідно із ст. 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, то відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		На підставі ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		За ст. 631 ЦК строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
		Суд зазначає, що за своєю сутністю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
		У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування ст. 1046, 1047 ЦК суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики та його умов.
		Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 8 липня 2019 року по справі № 524/4946/16-ц.
		Зважаючи на викладені законодавчі норми та правові висновки Верховного Суду, суд дійшов переконання, що в судовому засіданні за письмовою розпискою від 1 листопада 2020 року відповідачки, наданою позивачем, було підтверджено передачу з боку ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 65000 (шістдесят п`ять тисяч) гривень на виконання умов укладеного між ними договору позики.
		При цьому суд зазначає, що ОСОБА_2 не надала суду доказів на підтвердження проведення нею з позивачем будь-якого розрахунку по такому договору позики на момент вирішення спору в суді.
		З огляду на наведене вмотивування, суд дійшов висновку, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню повністю сума боргу в розмірі 65000 грн. за письмовою розпискою від 1 листопада 2020 року.
		Таким чином, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що грошові кошти в сумі 65000 грн., які позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві 31 січня 2021 року, відповідачка не повернула, то через неналежне виконання умов договору позики від 1 листопада 2020 року судом достеменно було підтверджено законність заявлених вимог позивача про стягнення з відповідачки на його користь неповернутої суми позики в розмірі 65000 грн.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму за ст. 625 ЦК.
		Згідно зі ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Суд зазначає, що передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника.
		Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року по справі № 464/3790/16-ц.
		Дослідивши наданий суду позивачем розрахунки за ч. 2 ст. 625 ЦК 3% річних та інфляційних втрат, суд погоджується із ними повністю, як такими, що були проведені відповідно до діючого законодавства, вказуючи при цьому, що початок прострочення ОСОБА_2 повернення боргу в сумі 65000 грн. за розпискою від 1 листопада 2020 року є 1 лютого 2021 року.
		Таким чином суд встановив, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню також 3% річних в сумі 801,37 грн. та інфляційні втрати в сумі 3243,50 грн. за прострочення виконання відповідачкою грошового зобов`язання перед позивачем з повернення отриманої позики в розмірі 65000 грн.
		З огляду на наведене вмотивування, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 підлягає задоволенню шляхом стягнення на користь позивача з відповідачки заборгованості за розпискою від 1 листопада 2020 року в розмірі 65000 грн., 3 % річних в сумі 801,37 грн. та інфляційні втрати в сумі 3243,50 грн. за прострочення виконання відповідачкою узятого на себе грошового зобов`язання.
		Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за ч. 3 ст. 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу, які на підставі ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК несуть сторони, крім випадків, надання правової допомоги за рахунок держави, а за результатами розгляду справи витрати на правовому допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
		Згідно із ст. 141 ЦПК розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		Суд встановив, що 1 липня 2021 року між ОСОБА_1 та Центральною юридичною консультацією м. Маріуполя в особі завідуючого, ОСОБА_3 , було укладено договір № 118 про надання правової допомоги, на виконання якого за складання позовної заяви позивачем було сплачено 1200 грн. (а. с. 11, 12).
		Крім того за подання до суду вказаного позову ОСОБА_1 сплатив судовий збір у сумі 908 грн. (а. с. 1).
		Враховуючи, що суд повністю задовольнив заявлені позовних вимог ОСОБА_1 , то витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 1200 грн. та на оплату судового збору в сумі 908 грн. підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 як такі, що були доведені відповідно до вимог ст. 137 ЦПК.
		Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263-265, 280-282 ЦПК, -
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Позов  ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.
		Стягнути з  ОСОБА_2 на користь  ОСОБА_1 суму боргу за розпискою від 1 листопада 2020 року в розмірі 65000 (шістдесят п`ять тисяч) грн., 3 (три) відсотки річних від простроченої заборгованості в розмірі 801,37 грн. та інфляційні втрати в розмірі 3243,50 грн., а загалом - 69044 (шістдесят дев`ять тисяч сорок чотири) грн. 87 коп.
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь  ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 1200 грн., на оплату судового збору в сумі 908 грн., а всього судові витрати в розмірі 2108 (дві тисячі сто вісім) грн.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. 
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Заочне рішення може бути переглянуте відповідачем шляхом подачі письмової заяви протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 (двадцяти) днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
		Повний текст рішення суду складено та підписано 18 жовтня 2021 року.
		 
		Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , який зареєстрований в АДРЕСА_1 .
		 
		Відповідач: ОСОБА_2 , паспорт НОМЕР_2 , яка мешкає в АДРЕСА_2 .
		 
		 
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...