Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 613/1247/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти правосуддя; Завідомо незаконні затримання, привід, арешт або тримання під вартою.
Надіслано судом: 19.10.2021. Зареєстровано: 19.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 20.10.2021.
Дата набрання законної сили: 21.02.2025
Результат оскарження 21.02.2025 Апеляційний суд Харківської області: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/613/1/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42015200000000179

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                   
		  Справа №-613/1247/15-к  Провадження №-1-кп/613/1/21    
		 
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 жовтня 2021 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:
		    головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		    за участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 
		захисника ОСОБА_6 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 42015200000000179 від 15 квітня 2015 року за обвинуваченням:
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Саратов Російської Федерації, громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , освіта вища, розлученої, працюючої суддею Ковпаківського районного суду м. Суми, раніше не судимої, 
		у скоєнні кримінальних правовпорушень, передбачених ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 375 КК України
		 
		В С Т А Н О В И В:
		Відповідно до обвинувального акту, який підтримано прокурором під час судового розгляду, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 375 КК України, а саме: у постановленні суддею завідомо неправосудної ухвали, вчинене з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах, та прийнятті завідомо незаконного рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, вчинене в інших особистих інтересах.
		Так, постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 11 липня 2002 року №107 ОСОБА_7 безстроково обрано на посаду судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області. Указом Президента України «Про переведення суддів» від 11 січня 2012 року №7/2012 суддю Охтирського міськрайонного суду Сумської області ОСОБА_7 переведено на посаду судді Ковпаківського районного суду м. Суми.
		Законодавством України визначено заходи здійснення правосуддя, метою яких є захист основних прав, законних інтересів і свобод громадян.
		Статтею 21 Конституції Українипередбачено, що всі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
		Відповідно дост. 3 Конституції Українивизначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
		Згідно зіст. 29 Конституції Україникожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його припинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин повинна бути перевірена судом.
		Відповідно до ч. 3ст. 62 Конституції Україниобвинувачення (повідомлення про підозру) не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Уст. 68 Конституції Українизазначено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватисяКонституції Українита законів України. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
		Статтею 129 Конституції Українивизначено, що однією з основних засад судочинства є законність.
		Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»передбачено, що суд повинен здійснювати правосуддя на засадах верховенства права, забезпечувати кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованихКонституцієюі законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Відповідно до ч. 1ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»суди здійснюють правосуддя на основіКонституціїі законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права.
		Положеннями ч. 1ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»визначено, що суддя здійснює правосуддя на основіКонституціїі законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
		Згідно з ч. 4ст. 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»суддя, серед іншого, зобов`язаний додержуватися присяги судді, своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
		Суддя присягає об`єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов`язки судді, дотримуватися морально-етичних принципів поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади (ч. 4ст. 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
		Відповідно дост. 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства, зокрема, є: 1) законність; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Крім того, у Кодексі суддівської етики, затвердженому XI з`їздом суддів України від 22.02.2013, визначено, що суддя повинен бути прикладом законослухняності, неухильно додержуватися присяги й завжди поводитися так, щоб зміцнювати віру громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду, старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов`язки і підтримувати свою професійну компетентність на належному рівні. Також суддя повинен здійснювати судочинство в межах та в порядку, визначених процесуальним законом.
		Пунктом 66 Рекомендацій СМ/Rес (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів встановлено, що тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості.
		Згідно зКонвенцією про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, ратифікованою Верховною Радою України 17.07.1997, та процесуальним законодавством України кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
		Відповідно до п. 18 ч. 2ст. 3 КПК Українислідчий суддя є суддею суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
		Стаття 8 КПК Українипередбачає, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права і свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		Статтею 9 КПК Українипокладено на суд, слідчого суддю, обов`язок неухильно додержуватись вимогКонституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та інших актів законодавства.
		Згідно з ч. 1ст. 12 КПК Українипід час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
		Статтею 17 КПК Українивизначено, що підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Відповідно до вимог ч. 1ст. 176 КПК Українинайбільш суворим запобіжним заходом є тримання під вартою. У ч. 4ст. 176 КПК Українизазначено, що запобіжні заходи застосовуються під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора.
		Згідно зіст. 194 КПК Українипід час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
		1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
		2)наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбаченихст. 177 цього Кодексу, і на які вказують слідчий, прокурор;
		3)недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
		Метою застосування запобіжного заходуст. 177 КПК Українивизначено забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:
		1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
		2)знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
		3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
		4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
		5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, обвинувачується.
		Відповідно до ч. 2ст. 177 КПК Українипідставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Згідно з п. 1 ч. 1ст. 178 КПК Українипри вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених уст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення.
		Частиною 2ст. 194 КПК Українипередбачено, що слідчий суддя зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
		Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» від 04.04.2013 № 511-550/0/4-13 роз`яснено, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні застосовуються тільки з метою та за наявності підстав, визначенихст. 177 КПК України. Слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного з видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним уКПК Україниконкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
		При цьому, вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов`язаний:
		- здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування і судового розгляду, діяти відповідно до вимог кримінального процесуального закону;
		- пам`ятати, що критерії для обрання того чи іншого запобіжного заходу, передбачені у ч. 1ст. 194 КПК України, а тому слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу, якщо за результатами розгляду клопотання встановить:
		1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
		2)наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор;
		3)недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні;
		- перевіряти наявність підстав і мети застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, встановлювати обґрунтованість таких підстав з огляду на фактичні дані, встановлені конкретні обставини кримінального провадження;
		- враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантованіст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначенихКПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
		Крім того, слідчий суддя має сумлінно виконувати обов`язки щодо загального захисту прав людини у порядкуст. 206 КПК України.
		Виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано з необхідністю запобігання ризикам, передбаченимст. 177 КПК України. Слідчий суддя, суд має зважати, що слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу за відсутності для цього підстав, передбаченихст. 177 КПК України. Тому в разі розгляду відповідного клопотання, не підкріпленого визначеними уКПК Україниметою та підставами, воно має бути відхилено.
		Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено п.п. 1 - 5 ч. 1ст. 177 КПК Українита не підлягає розширеному тлумаченню.
		У кожному випадку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених уст. 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно дост. 178 КПК Українивагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення. У такий спосіб встановленню підлягає обґрунтованість підозри органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення підозрюваним, обвинуваченим.
		Незважаючи на обов`язок неухильно дотримуватися зазначених норм, суддя Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_7 , маючи відповідну фахову підготовку та досвід роботи, знехтувала вимогами законодавства і постановила низку завідомо неправосудних ухвал, якими незаконно застосувала до учасників мирної акції протесту, що відбулась 26 та 27 січня 2014 року біля будівлі Сумської обласної ради за адресою: площа Незалежності, 2 м. Суми, запобіжні заходи у вигляді домашнього арешту та особистого зобов`язання, чим порушила конституційне право громадян на свободу, особисту недоторканість та інше. 
		Так, 26 - 27 січня 2014 року біля будівлі та у вестибюлі Сумської обласної ради відбулась мирна акція протесту громадян на підтримку європейського вектора зовнішньої політики України та зміни чинної влади.
		Працівники правоохоронних та судових органів Сумської області отримали усну вказівку від керівництва органів внутрішніх справ, прокуратури та судової гілки влади незаконно затримувати осіб, які могли брати чи брали участь у мирних акціях протесту, складати протоколи про їх затримання згідно з вимогами ст. 208 КПК України, а також складати та вручати письмові повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 341 КК України, ініціювати обрання стосовно осіб, які не вчиняли кримінальних правопорушень, запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою.
		Такі дії правоохоронців та суддів повинні були залякати інших учасників мирних акцій та спонукати їх відмовитись від участі у них.
		З метою виконання зазначеної незаконної вказівки 26 січня 2014 року слідчим відділом Сумського міського відділу УМВС України в Сумській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014200440000409 внесено відомості за фактом нібито захоплення групою невстановлених осіб першого поверху приміщення Сумської обласної ради, розташованої на пл. Незалежності, 2 у м. Суми, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. 1, 2 ст. 341 КК України.
		Після цього 27 січня 2014 року, у період приблизно з 00 годин 30 хвилин до 01 години 00 хвилин, працівники міліції, які здійснювали охорону громадського порядку, перевищуючи службові повноваження, безпідставно, порушуючи права та законні інтереси учасників мирних зібрань, з метою перешкоджання організації та проведенню мирних акцій протесту, виконуючи незаконні вказівки керівництва УМВС України в Сумській області, застосовуючи фізичну силу витіснили громадян з приміщення Сумської обласної ради та затримали ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , та інших осіб, які неправомірних дій не вчиняли, застосували до них фізичне насильство та примусово доставили до приміщення Сумського МВ УМВС України в Сумській області, розташованого по вул. Першотравневій, 21 у м. Суми.
		У подальшому слідчими зазначеного відділу міліції складено завідомо незаконні протоколи про затримання учасників мирної акції ОСОБА_8 і ОСОБА_9 згідно з вимогами ст. 208 КПК України нібито безпосередньо під час вчинення захоплення будівлі Сумської обласної ради.
		Всупереч вимогам ст.ст. 7, 9, ч. 1 ст. 276 КПК України прокурори прокуратури м. Суми за відсутності достатніх доказів для підозри у вчиненні злочинів склали і вручили вказаним особам повідомлення про підозру за ч. 1 ст. 341 КК України.
		Крім того, прокурори прокуратури м. Суми, вивчивши матеріали кримінального провадження № 12014200440000409, за відсутності достатніх доказів участі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у захопленні адміністративних будівель, а також підстав для застосування запобіжних заходів склали клопотання про застосування до підозрюваних запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому підстави, визначені ст. 177 КПК України, для застосування запобіжних заходів, а саме наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, були відсутні.
		Матеріали про застосування запобіжного заходу цього ж дня було направлено до Ковпаківського районного суду м. Суми, де їх розгляд доручено слідчому судді ОСОБА_7 .
		Слідчий суддя Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_7 , діючи умисно, з метою постановлення завідомо неправосудної ухвали при фактичному здійсненні правосуддя, з кар`єристських мотивів та інших особистих інтересів, достовірно знаючи, що учасники мирної акції протесту було затримано всупереч вимогам, передбаченим ч. 1 ст. 208 КПК України, та повідомлені про підозру у вчиненні тяжкого злочину всупереч вимогам ч. 1 ст. 276 КПК України, за відсутності достатніх, належних та допустимих доказів, які б вказували на обґрунтованість підозри ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 341 КК України, а також чітко усвідомлюючи, що ризики, які б давали будь-які підстави вважати, що вони можуть вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, відсутні, враховуючи, що відомості, викладені у клопотанні про обрання їм запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є недостовірними, не були доведені прокурором у ході судового засідання, усвідомлюючи завідомо неправосудний характер прийнятого рішення і бажаючи цього, всупереч вимогам ч. 3 ст. 176, ч. 2 ст. 177, ч. 1 ст. 178, ч. 1 ст. 194 КПК України 28.01.2014, перебуваючи у нарадчій кімнаті, склала, підписала та постановила, оголосивши у судовому засіданні, завідомо неправосудну ухвалу про застосування зазначеним особам запобіжних заходів, застосувавши до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю, а стосовно ОСОБА_9 - особисте зобов`язання, за таких обставин.
		Слідчий суддя Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_7 у порушення вимог ч. 6 ст. 9, ч. 4 ст. 223 КПК України щодо недопустимості проведення судового розгляду у нічний час із 21 години 45 хвилин 27.01.2014 до 2 години 8 хвилин 28.01.2014 у приміщенні залу судових засідань Ковпаківського районного суду м. Суми, розташованого по вул. Першотравневій, 12 у м. Суми, розглянула клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке підтримав і просив задовольнити прокурор ОСОБА_10 , дослідивши надані матеріали кримінального провадження, у яких відсутні будь-які відомості про причетність підозрюваного до захоплення адміністративних будівель, заслухавши пояснення ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_11 , свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які категорично заперечували причетність затриманого до участі в захопленні адміністративних будівель, вийшла до нарадчої кімнати.
		Діючи умисно, з особистої зацікавленості, обумовленої кар`єризмом, слідчий суддя Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_7 , достовірно знаючи, що ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого злочину всупереч вимогам ч. 1 ст. 276 КПК України, за відсутності достатніх, належних та допустимих доказів, які б вказували на обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 341 КК України, а також чітко усвідомлюючи, що ризики, які б давали будь-які підстави вважати, що ОСОБА_8 може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, відсутні, враховуючи, що відомості, викладені у клопотанні про застосування ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є недостовірними та не були доведені прокурором у ході судового засідання, усвідомлюючи завідомо неправосудний характер прийнятого рішення, всупереч вимогам ч. 3 ст. 176, ч. 2 ст. 177, ч. 1 ст. 178, ч. 1 ст. 194 КПК України, 28 січня 2014 року, перебуваючи у нарадчій кімнаті, склала, підписала та постановила, оголосивши у судовому засіданні, завідомо неправосудну ухвалу про обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до 28 лютого 2014 року.
		 
		 
		 
		20 лютого 2014 року колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Сумської області ухвалу слідчого судді ОСОБА_7 від 28 січня 2014 року скасовано та постановлено нову ухвалу, якою у клопотанні прокурора про обрання стосовно ОСОБА_8 запобіжного заходу відмовлено.
		У своєму рішенні суд апеляційної інстанції зазначив, що матеріали, надані стороною обвинувачення, не містять ґрунтовних доказів наявності в діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 341 КК України.
		Продовжуючи свої злочинні дії, слідчий суддя Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_7 28 січня 2014 року з 15 години 35 хвилин до 16 години 35 хвилин у приміщенні залу судових засідань Ковпаківського районного суду м. Суми, розташованого по вул. Першотравневій, 12 у м. Суми, розглянула клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_9 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке підтримав і просив задовольнити прокурор ОСОБА_14 , дослідивши надані матеріали кримінального провадження, у яких відсутні будь- які відомості про причетність підозрюваного до захоплення адміністративних будівель, заслухавши пояснення ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_15 , які категорично заперечували причетність до участі в захопленні адміністративних будівель, вийшла до нарадчої кімнати.
		Діючи умисно, з особистої зацікавленості, обумовленої кар`єризмом, слідчий суддя Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_7 , достовірно знаючи, що ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого злочину, всупереч вимогам ч. 1 ст. 276 КПК України, за відсутності достатніх, належних та допустимих доказів, які б вказували на обґрунтованість підозри ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 341 КК України, а також чітко усвідомлюючи, що ризики, які б давали будь-які підстави вважатй, що ОСОБА_9 може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, відсутні, враховуючи, шо відомості, викладені у клопотанні про застосування ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є недостовірними та не були доведені прокурором у ході судового засідання, усвідомлюючи завідомо неправосудний характер прийнятого рішення, всупереч вимогам ч. 3 ст. 176, ч. 2 ст. 177, ч. 1 ст. 178. ч. 1 ст. 194 КПК України, 28 січня 2014 року, перебуваючи у нарадчій кімнаті, склала, підписала та постановила, оголосивши у судовому засіданні завідомо неправосудну ухвалу про застосування ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання строком на два місяці. Зазначеною ухвалою ОСОБА_9 зобов`язано прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду, не відлучатись із населеного пункту, в якому проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду, утримуватись від спілкування з свідками.
		Крім того, 28 січня 2014 року прокурор Сумської області незаконно, у порушення вимог ст.ст. 7, 9, п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України склав письмове повідомлення про підозру учаснику мирної акції протесту депутату Сумської міської ради ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 341 КК України, яке доручив вручити слідчому відділу Сумського МВ УМВС України в Сумській області.
		Того ж дня слідчий вказаного міськвідділу міліції незаконно, у порушення вимог ст.ст. 7, 9, п. 2 ч. 1 ст. 276 КПК України вручив зазначене письмове повідомлення про підозру ОСОБА_16 .
		За відсутності достатніх та необхідних доказів участі ОСОБА_16 у захопленні та блокуванні адміністративних будівель, а також підстав для застосування запобіжних заходів слідчий слідчого відділу Сумського МВ УМВС України в Сумській області склав клопотання про застосування запобіжного заходу до ОСОБА_16 у вигляді тримання під вартою, яке у подальшому погоджено прокурором прокуратури м. Суми. При цьому підстави, визначені ст. 177 КПК України, для застосування запобіжних заходів, а саме наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, були відсутні.
		Матеріали про застосування запобіжного заходу 29 січня 2014 рок у направлено до Ковпаківського районного суду м. Суми, де їх розгляд доручено слідчому судді ОСОБА_7 .
		Продовжуючи свої злочинні дії, слідчий суддя Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_7 умисно, з метою постановлення завідомо неправосудної ухвали при фактичному здійсненні правосуддя, з кар`єристських мотивів, достовірно знаючи, що учасники мирної акції протесту повідомлені про підозру у вчиненні тяжкого злочину всупереч вимогам ч. 1 ст. 276 КПК України, за відсутності достатніх, належних та допустимих доказів, які б вказували на обґрунтованість підозри ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 341 КК України, а також чітко усвідомлюючи, що ризики, які б давали будь-які підстави вважати, що він може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, відсутні, враховуючи, що відомості, викладені у клопотанні про застосування йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є недостовірними, не були доведені прокурором у ході судового засідання, усвідомлюючи завідомо неправосудний характер прийнятого рішення і бажаючи цього, всупереч вимогам ч. 3 ст. 176, ч. 2 ст. 177, ч. 1 ст. 178, ч. 1 ст. 194 КПК України 29 січня 2014 року, перебуваючи у нарадчій кімнаті, склала, підписала та постановила, оголосивши у судовому засіданні, завідомо неправосудну ухвалу про застосування ОСОБА_16 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання за таких обставин.
		Слідчий суддя Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_7 з 14 години 15 хвилин до 15 години 17 хвилин 29 січня 2014 року у приміщенні залу судових засідань Ковпаківського районного суду м. Суми, розташованого по вул. Першотравневій, 12 у м. Суми, розглянула клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_16 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, у яких відсутні будь-які відомості про причетність підозрюваного до захоплення та блокування адміністративних будівель, заслухавши пояснення ОСОБА_16 та його захисника, які категорично заперечували причетність підозрюваного до участі у захопленні та блокуванні адміністративних будівель, вийшла до нарадчої кімнати.
		Діючи умисно, з мотивів кар`єризму, слідчий суддя Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_7 , достовірно знаючи, що ОСОБА_16 повідомлений про підозру у вчиненні тяжкого злочину всупереч вимогам ч. 1 ст. 276 КПК України, за відсутності достатніх, належних та допустимих доказів, які б вказували на обгрунтованість підозри ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 341 КК України, а також чітко усвідомлюючи, що ризики, які б давали будь-які підстави вважати, що ОСОБА_16 може вчинити дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, відсутні, враховуючи, що відомості, викладені у клопотанні про застосування ОСОБА_16 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є недостовірними та не були доведені прокурором у ході судового засідання, усвідомлюючи завідомо неправосудний характер прийнятого рішення, всупереч вимогам ч. 3 ст. 176, ч. 2 ст. 177, ч. 1 ст. 178, ч. 1 ст. 194 КПК України 29 січня 2014 року, перебуваючи у нарадчій кімнаті, склала, підписала та постановила, оголосивши у судовому засіданні, завідомо неправосудну ухвалу про застосування до ОСОБА_16 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання строком на один місяць. Зазначеною ухвалою ОСОБА_16 зобов`язано прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду, не відлучатись із населеного пункту, в якому проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду, утримуватись від спілкування з свідками, іншими підозрюваними, повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи.
		На підставі зазначених завідомо неправосудних ухвал слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_7 , ОСОБА_8 з 28 січня 2014 року по 20 лютого 2014 року був незаконно обмежений у праві вільного пересування у будь-який час, а ОСОБА_9 з 27 січня 2014 року по 24 лютого 2014 року, ОСОБА_16 з 29 січня 2014 року по 24 лютого 2014 року незаконно обмежені у правах та свободах людини, зокрема вільного пересування у межах країни, свободи спілкування та інших.
		За результатами розслідування 24 лютого 2014 року кримінальне провадження стосовно, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_16 та інших учасників мирної акції закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Таким чином, органом досудового розслідування достовірно встановлено непричетність ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 341 КК України, а ОСОБА_16  передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 341 КК України.
		Таким чином, своїми умисними діями, з метою постановления завідомо неправосудної ухвали при фактичному здійсненні правосуддя, з кар`єристських мотивів та інших особистих інтересів, достовірно знаючи, що учасників мирної акції протесту було затримано всупереч вимогам, передбаченим ч. 1 ст. 208 КПК України, та повідомлені про підозру у вчиненні тяжкого злочину всупереч вимогам ч. 1 ст. 276 КПК України, за відсутності достатніх, належних та допустимих доказів, які б вказували на обґрунтованість підозри ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 341 КК України, та ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 341 КК України, а також чітко усвідомлюючи, що ризики , які б давали будь  які підстави вважати, що вони можуть вчинити такі дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, відсутні, враховуючи, що відомості, викладені у клопотанні про обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є недостовірними, не були доведені прокурором у ході судового засідання, усвідомлюючи завідомо неправосудний характер прийнятого рішення і бажаючи цього, всупереч вимогам ч. 3 ст. 176, ч. 2 ст. 177, ч. 1 ст. 178, ч. 1 ст. 194 КПК України , слідчий суддя Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_7 , перебуваючи в нарадчій кімнаті, склала, підписала та постановила, оголосивши у судовому засіданні, завідомо неправосудну ухвалу про застосування зазначеними особами запобіжних заходів, застосувавши до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, до ОСОБА_16 та ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. 
		Окрім того, діючи умисно, з особистої зацікавленості, обумовленої кар`єризмом, слідчий суддя Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_7 , достовірно знаючи, що ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого злочину всупереч вимогам ч. 1 ст. 276 КПК України, за відсутності достатніх, належних та допустимих доказів, які б вказували на обґрунтованість підозри щодо ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч. 1 ст. 341 КК України, а також чітко усвідомлюючи, що ризики, які б давали будь  які підстави вважати, що ОСОБА_8 може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, відсутні, враховуючи, що відомості, викладені у клопотанні про застосування ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою , є недостовірними та не були доведені прокурором у ході судового засідання, усвідомлюючи завідомо неправосудний характер прийнятого рішення, всупереч вимогам ч. 3 ст. 176, ч. 2 ст. 177, ч. 1 ст. 178, ч. 1 ст. 194 КПК України, 28 січня 2014 року, перебуваючи в нарадчій кімнаті, склала, підписала та постановила, оголосивши у судовому засіданні, завідомо неправосудну ухвалу про обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до 28 лютого 2014 року, яку колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Сумської області скасовано та постановлено нову ухвалу, якою у клопотанні прокурора про обрання стосовно ОСОБА_8 запобіжного заходу відмовлено.
		Дані дії ОСОБА_7 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч. 3 ст. 371 КК України, а саме: прийняття завідомо незаконного рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, вчинене в інших особистих інтересах та за ч. 2 ст. 375 КК України, а саме: постановлення суддею завідомо неправосудної ухвали, вчинене з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах. 
		Допитана в судовому засіданні ОСОБА_7 свою винуватість у вчиненні інкримінованих їй злочинах не визнала, пояснила, що вона має значний досвід роботи на посаді судді. З 2014 році і до даного часу вона працює суддею Ковпаківського районного суду м. Суми, на той час була слідчим суддею. У зв`язку з подіями, які мали місце 26 та 27 січня 2014 року в м. Суми, а саме захоплення адміністративної будівлі Сумської ОДА було терміново зібрано збори суддів Ковпаківського районного суду м. Суми на яких прийнято рішення, з метою забезпечення вчасного та оперативного розгляду клопотань, про цілодобове чергування слідчих суддів. Не заперечила, що дійсно вона, як слідчий суддя, розглядала клопотання про обрання міри запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_16 , при цьому жодних порушень нею допущено не було, проте саме з приводу розгляду цих клопотань відносно неї порушені кримінальні провадження, хоча дані особи із заявами до правоохоронних органів не зверталися. Клопотання надійшли до суду 27 січня 2014 року між 20.00 та 22.00 год., в судове засідання вийшли близько 23.00 год. Перше розглядали клопотання стосовно ОСОБА_8 , який був із захисником. Учасникам було роз`яснено їх права, право на відвід, всі заявлені клопотання було розглянуто, допитані свідки. Пізніше розглядала клопотання стосовно ОСОБА_16 та ОСОБА_9 , які підтвердили, що перебували в приміщенні адмінбудівлі і були там затримані, По всім було відмовлено у задоволенні клопотання про обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Стосовно ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, а стосовно інших учасників - у вигляді особистого зобов`язання. Матеріалами клопотань підтверджується, що вони розглянуті у строк визначений ст.186 КПК України , за правилами територіальної підсудності та підвідомчості, на підставі належного процесуального приводу  клопотань про застосування запобіжного заходу, яке складено уповноваженими на такі дії службовими особами  прокурором відповідно до ст.184 КПК України, за участю захисників, з роз`ясненням прав та фіксацією процесу, задоволенням клопотань про виклик свідків та долучення до матеріалів, наданих стороною захисту. Нею, як суддею, було дотримано належну судову процедуру щодо розгляду цих клопотань, проведення судового розгляду за участю всіх зацікавлених осіб, з встановленням осіб  учасників процесу, розв`язанням клопотань, заслуховуванням пояснень, дослідженням всіх доказів, які були надані сторонами, таємниця нарадчої кімнати, проголошення ухвали, роз`яснення порядку її оскарження, їх копій. Вона, як слідчий суддя, неодноразово розглядала клопотання про застосування запобіжних заходів багатьох підозрюваних, але ніяких сумнів їх неправосудності у правоохоронних органів не виникало і лише під час подій у січні 2014 року створилися кримінальні провадження, незважаючи на те, що клопотання про застосування тримання під вартою було відмовлено. ОСОБА_8 була подана апеляційна скарга на ухвалу, але в ній ішла мова не про винесення неправосудного рішення, а про те, що до нього було засовано більш суворіший запобіжний захід ніж до інших учасників. В ухвалі апеляційного суду Сумської області від 20 лютого 2014 року також вказано, що слідчий суддя не в повній мірі враховував наявність обгрунтованої підозри та наявність позитивних характеристик, мови про неправосудність рішення не ведеться. До даних клопотань було надано: рапорти працівників міліції, яким не було підстав не довіряти та на їх підтвердження був протокол огляду місця події, були допитані свідки, витяг з ЄРДР та повідомлення про підозру. Протоколи затримання осіб та протоколи огляду місця події не були оскаржені та на момент розгляду клопотань не було відомостей про їх незаконність, тому і не було сумнівів у достовірності наданої інформації на підтримання клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. У неї, як у судді не було ніякого умислу, тим більше матеріальної чи особистої зацікавленості. Доказів тиску, прохання або спілкування з приводу розгляду вказаних клопотань стороною обвинувачення не надано, також нічим не підтверджується твердження сторони обвинувачення, що вона намагалась проявити лояльність до діючої на той час влади. При розгляді клопотань стороною захисту не було заявлено клопотання про перегляд відеофіксації подій, які відбувалися 25-26 січня 2014 року, а тому сумнів у перебуванні у нічний час у адміністративних будівлях сторонніх осіб не було. Під час розгляду клопотання відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_13 повідомив, що він у нічній час був відсутній у приміщенні адміністрації і в цей час прийом не проводив, при цьому ні один, ні інший не заперечували факт захоплення приміщення Сумської ОДА, при цьому ОСОБА_13 просив передати ОСОБА_8 на поруки. Зазначила, що жодних нарад головою суду, щодо розгляду даних клопотань не було, працівники міліції та прокуратури до неї також не зверталися з приводу розгляду клопотань про обрання міри запобіжного заходу потерпілим, з іншими суддями, при розгляді даних клопотань, вона не спілкувалась. 
		При цьому звернула увагу на саме кримінальне провадження відносно неї. Так, з витягу кримінального провадження дата внесення до ЄРДР за ч. 2 ст.375, ч.3 ст.371 КК України вказана 15 квітня 2014 року, дата надходження заяви зазначена 05 березня 2015 року та вказано номер кримінального провадження 42015200000000179, що не відповідає вимогам ст.214 КПК України, тобто порушені строки внесення відомостей до ЄРДР, оскільки рапорти про виявлення кримінального правопорушення один датований 19 січня 2015 року, а другий  05 березня 2015 року. У Єдиному реєстрі досудових розслідувань автоматично фіксується дата внесення інформації та присвоюється номер кримінального провадження. В даному реєстрі не зазначена посадова службова особа, яка внесла відомості до реєстру або хто розпочав досудове розслідування і не вказаний номер кримінального провадження. З витягу вбачається, що їй повідомлено про підозру 11 березня 2015 року, вручено 13 березня 2015 року, тобто ще до внесення відомостей до ЄРДР. Пам`ятку про права та обов`язки підозрюваного при врученні повідомлення про підозру вручена особою, яка зовсім не входила в групу прокурорів.
		Що стосується рапортів про виявлення кримінального правопорушення: перший рапорт був написаний о/у в ОВС ВБК УБОЗ УМВС України в Сумській області Курунтяєвим 19 січня 2015 року про винесення ОСОБА_7 неправосудного рішення ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_8 , і вказано, що в діях судді Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_7 вбачаються ознаки кримінального правопорушення за ч.2 ст.375 КК України, на рапорті накладена резолюція про внесення до ЄРДР. Другий рапорт написаний старшим слідчим СВ прокуратури Сумської області ОСОБА_17 від 05 березня 2015 року, що у ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №4201420000000026 від 25 лютого 2014 року, щодо спричинення тілесних ушкоджень учасникам мирних зібрань, а у подальшому іх безпідставного затримання, повідомлення про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ст.341 КК України, обрання запобіжних заходів, перешкоджання мирних зборах та мітингах, передбачених ч.2 ст.365, ч.1 ст.365, ч.1 ст.367, ч.2 ст.375 КК України. Так, нею обрано домашний арешт стосовно ОСОБА_8 і в ході слідства здобуті докази, які дають підстави вважати, що приймаючи вищевказані рішення щодо обрання запобіжних заходів, слідчі судді не мали на це передбачених КПК України підстав, та їх рішення прийняті в інших особистих інтересах. У зв`язку із цим слідчий прокуратури вважав за необхідне внести до ЄРДР відомості щодо вчинення слідчим суддею злочину, передбаченого ч.3 ст.371 КК України. Тобто, рапорти написані відповідно 19 січня 2015 року та 05 березня 2015 року, а відомості до ЄРДР внесені лише 15 квітня 2015 року.З наданих доказів стороною обвинувачення, підставою для внесення відомостей до ЄРДР стало лише два рапорти оперуповноваженого та старшого слідчого прокуратури Сумської області. Крім того, у рапортах не фігурують прізвище ОСОБА_9 та ОСОБА_16 , які у подальшому постановою про встановлення процесуального статусу особи у кримінальному провадженні №42015200000000179 обрано процесуальний статус потерпілих для ОСОБА_9 , ОСОБА_16 та ОСОБА_8 від 17 квітня 2015 року, хоча повідомлення про підозру вручено 13 березня 2015 року, де саме вказані особи є потерпілими. Стороною обвинувачення не надано суду ні заяви про вчинення щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_16 , кримінального правопорушення за ч.2 ст.375 або ч.3 ст.371 КК України, ні заяви про залучення них до провадження як потерпілих. Зазначила, що стороною обвинувачення не надано жодних доказів скоєння нею інкримінованих їй злочинів. Всі докази досліджені у судовому засіданні не доводять, а навпаки спростовують об`єктивну та суб`єктивну сторони інкримінованих їй діянь, а численні порушення вимог КПК України при здійсненні досудового розслідування тільки констатують порушення її прав. 
		Захисник обвинуваченої зазначала, що обвинувачення базується на неналежних та недопустимих доказах. Досудове розслідування кримінального провадження проведене з грубими порушеннями вимог КПК України, докази, які досліджені в судовому засіданні повністю спростовують обставини і факти, на які в обвинувальному акті посилався прокурор.
		За змістом ст. ст. 22, 23, 94, 95КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		Суд, зберігаючи обєктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обовязків.
		Суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
		Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
		Сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.
		Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
		Згідно ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
		Відповідно до вимог ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладаються на слідчого, прокурора.
		 
		 
		 
		Так, сторона обвинувачення, як на докази винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, посилається на наступне:
		- свідчення потерпілого ОСОБА_16 , який в судовому засіданні пояснив, що 26 січня 2014 року на площі Незалежності, біля адміністрації Сумської обласної ради зібрались мітингувальники на мирний протест, на пропозицію народного депутата ОСОБА_13 . Останні зайшли в хол Сумської облради. Він був особисто присутній біля вхідних дверей, які відкривав ключем працівник поліції, було багато людей, всі зайшли мирно до будівлі. Зазначив, що ця подія не була несподіванкою для тих, хто знаходився в середині приміщення, проводився внутрішній прийом депутата ОСОБА_18 . Ніхто не просив їх звільнити приміщення, тому люди залишились там на ніч, він особисто ввечері поїхав додому. Прохід на другий поверх був забарикадований працівниками поліції, за допомогою меблів. Ті хто знаходились в холі цієї споруди, щоб забарикадувати два входи з передньої частини споруди, набирали в мішки сніг і будували з них барикади. Із задньої частини будівлі, так званого технічного двору, прохід був вільний. Коли вже він був вдома, в ніч з 26 на 27 січня 2014 року, йому зателефонували і повідомили, що в будівлі обласної ради поліція штурмує людей, які знаходились в холі. В наметових містечках він був неодноразово. Коли під`їхав о 07.15 год. до будівлі Сумської обласної ради, побачив, що намети поломані, генератор зник. Зазначив, що деякі люди отримали побої, після чого лікувались в лікарні. 27 січня 2014 року його запросили до відділку поліції, де повідомили про підозру про те, що він діяв з метою захоплення влади. Пізніше він поїхав в суд, де розглядалось клопотання про обрання запобіжного заходу відносно нього. Не пам`ятає який саме вид запобіжного заходу просив обрати прокурор, але суддя прийняла рішення обмежитись особистим зобов`язанням. Вину не визнавав, бачив два протоколи складених працівниками поліції, що начеб - то він лопатою грузив пісок для будування барикад, хоча насправді такого не було. Запобіжний захід, призначений суддею він не оскаржував, та в судовому засіданні ніяких клопотань не заявляв. Претензій до ОСОБА_7 по розгляду даного клопотання він не має. Зазначив, що взагалі не вважає себе потерпілим, вважає, що рішення яке було прийнято суддею відносно нього відповідало ситуації яка склалась, його не позбавили волі, не зобов`язали носити браслет, тобто рішення було виважене. В нього був захисник, його не обмежували в спілкуванні з останнім. Саму справу відносно нього закрили за Законом України «Про амністію»;
		- свідчення потерпілого ОСОБА_8 , який в судовому засіданні пояснив, що 26 січня 2014 року він був присутнім на мирній акції протесту біля приміщення Сумської обласної ради, працівники поліції відкрили двері, щоб мітингувальники мали можливість потрапити всередину облради. Всі розміщувались на першому поверсі в холі, прохід на другий поверх був закритий працівниками поліції. Учасники мирної акції вели себе спокійно, а працівники поліції з другого поверху скинули меблі, якими вони барикадували прохід та почали бити людей. Він також отримав тілесні ушкодження, затримали його вже біля будинку облради, після чого, провели на другий поверх приміщення, де забрали рюкзак, одягли кайданки і посадили до автобусу, на якому відвезли до відділу поліції. В кабінеті слідчого, близько 01.00 години ночі він відмовився він дачі будь-яких свідчень, без присутності свого адвоката. Адвоката до нього впустили тільки о 07.00 год. ранку і він дав пояснення, всю ніч він сидів в коридорі. Пояснив, що після побиття його оглядав судово - медичний експерт, вимірював за допомогою лінійки гематоми, які нанесли йому працівники поліції, проте висновків експертизи він не бачив. Вже пізніше працівники прокуратури вручили йому повідомлення про підозру і ближче до ночі він був доставлений в Ковпаківський суд для розгляду клопотання про обрання відносно нього запобіжного заходу. Прокурор просив обрати запобіжний захід у виді двох місяців тримання під вартою, а суддя ОСОБА_7 прийняла рішення про обрання більш м`якого виду запобіжного заходу, у виді одного місяця домашнього арешту. Всі клопотання, які в судовому засіданні заявляв його адвокат, слідчим суддею були розглянуті, відвід їй не заявлявся. Після засідання йому одягли браслет і він поїхав додому. До ОСОБА_7 , щодо розгляду даного клопотання претензій він не має. Його адвокат подав апеляційну скаргу на рішення по даному клопотанню, розгляд в суді апеляційної інстанції затягувався, засідання не було проведене протягом десяти днів. Апеляційний суд скасував запобіжний захід, а справа відносно нього була закрита;
		- свідчення потерпілого ОСОБА_9 , який в судовому засіданні пояснив, що він був присутнім на чергуванні в приміщенні будівлі Сумської ОДА після 24.00 год. 26 січня 2014 року. Його було затримано з рядом інших учасників мирної акції та оголошено підозру. Клопотання про обрання йому міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою розглядала суддя ОСОБА_7 . Прокурор просив обрати для нього тримання під вартою, але суд обрав особисте зобов`язання. Претензій до судді ОСОБА_7 у нього немає. Із заявою про притягнення судді до кримінальної відповідальності він не звертався, також не надавав заяв про визнання його потерпілим по даному кримінальному провадженню. Крім того зазначив,що не вважає, рішення судді ОСОБА_7 щодо нього, неправосудним; 
		- свідчення свідка ОСОБА_19 , який в судовому засіданні пояснив, що знає ОСОБА_16 , як депутата і ОСОБА_8 , як політичного діяча, ОСОБА_9 не знає. Обвинувачену взагалі не знає, у відношенні нього вона не приймала ніяких рішень. Це були події під час «Революції гідності» в м. Суми , вони з ОСОБА_16 та ОСОБА_8 були учасниками цих подій. Хто коли був затриманий він не знає, затримували ОСОБА_8 , на його думку затримання поліцією було безпідставне, причини затримання йому не відомі, жодних провокацій не було. Зайти в приміщення ОДА хотіли, щоб зігрітись, бо був великий мороз, випити чаю, перекусити. Як заходили він не знає, слів поліції, що не можна заходити до приміщення, не чув, ніхто ні про що не попереджав, не просили вийти з приміщення. Заходили вранці, а розганяли всіх увечері. Він не бачив щоб силою захоплювали приміщення ОДА, чому людей виганяли з приміщення він не знає. На вулиці були працівники правоохоронних органів. Вони були в приміщенні, перекривали вхід на другий поверх. Був присутнім при розгоні, сходи на другий поверх були перегороджені, щоб люди не змогли туди піднятися, розміщалися в фойє, там немає службових кабінетів, лише гардеробна . Ходи до службових кабінетів було перегороджено. При розгоні було застосовано дубинки, у деяких осіб були сліди від побоїв. Попередження від працівників поліції, щоб залишили приміщення ОДА не було. Зазначив, що він не був свідком затримання ОСОБА_16 та ОСОБА_20 , зустрілися вже наступного дня у відділку, бо його також затримали. Їх затримали у зв`язку з тим, що вони ніби - то захопили адміністративну будівлю, вони не погоджувалися з обвинуваченнями. Про домовленість працівників правоохоронних органів і судді про дану справу, йому нічого не відомо. Вони були незадоволені тим, що відбувалось в країні, збиралися на мітинги в м. Суми , щоб висловити владі своє незадоволення. Він не знає, чому його запросили, як свідка, попросили дати свідчення і він погодився. Претензії були до поліції та прокуратури, до судді не чув претензій. Вхід до адмінбудівлі не був перекритий, працівники заходили вільно до своїх робочих місць , вони були в тій частині будівлі де зала для проведення сесії, ніяких службових кабінетів там немає. Вказав, що він не може нічого повідомити щодо факту винесення неправомірного рішення обвинуваченою; 
		- свідчення свідка ОСОБА_21 , який в судовому засіданні пояснив, що 26 січня 2014 року він повернувся з полювання в м. Суми, увечері вийшов до магазину, а потім поїхав на квартиру де проводили ремонт. Повертався пізно ввечері, транспорт не ходив, тому йшов пішки. На площі Незалежності побачив вогнище, люди ходили. Він підійшов, на вулиці було дуже холодно, двері в приміщення Сумської ОДА були відчинені, він зайшов туди та побачив знайомого, який працював в міліції, вони розговорилися, але знайомому зателефонували, він відійшов в бік. В цей час з другого поверху вибігли правоохоронці, які почали всіх бити палицями, йому порадили лягти на підлогу. Все це відбувалося на першому поверсі в холі Сумської ОДА, в тій частині де проводяться засідання. Правоохоронці не просили вийти на вулиці, вони відразу почали діяти. Потім його відвели на другий поверх , надягли кайданки, після чого відвезли до райвідділку, де пред`явили підозру у захопленні адмінбудівлі. ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_16 він не знає. Обставини захоплення адміністративної будівлі йому не відомі , участі в акції він не приймав. Клопотання щодо обрання йому міри запобіжного заходу розглядав Ковпаківський районний суд м. Суми. Він був ознайомлений з протоколом затримання, протоколом допиту та підозрою. Йому було обрано міру запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Відносно нього прокуратурою було закрито кримінальне провадження; 
		- свідчення свідка ОСОБА_22 , який в судовому засіданні пояснив, що 26 січня 2014 року він зателефонував ОСОБА_16 та запросив прийти на площу Незалежності в наметове містечко, він був одним з комендантів наметового містечка,він забезпечував продуктами харчування. Акція проводилася за Євроінтеграцію, заявку на її проведення було подано у грудні 2013 року, і їм надали дозвіл. Прибувши на місце він побачив, що двері в Сумську ОДА відкриті і там йде прийом громадян депутатом. Прийом проходив в приміщенні, яке трішки відокремлено від ОДА, там вхід до сесійної зали на першому поверсі. Там були присутні працівники поліції і забезпечували порядок. Не бачив, щоб хтось намагався увірватися до приміщення ОДА, бив вікна, в його присутності порушень громадського порядку не було. Після півночі він пішов до магазину, та почув, що били вікна в ОДА, він побіг туди. До нього застосовували засоби фізичного впливу, було пошкоджено руку. Його було затримано, але причину затримання не пояснювали. Доставили до поліції, там він нікого з затриманих не бачив, тому що їх заводили так, щоб вони не бачили оточуючих. До суду він не їхав зі ОСОБА_16 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . В поліції йому повідомили про підозру, а саме про захоплення ОДА, своєї вини він не визнавав, він був помічником  консультантом депутата Сумської ОДА , який в той день вів прийом громадян в приміщенні ОДА. Він був забезпечений державним захисником, щодо нього зверталися з клопотанням про обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою , а обрали домашній арешт, в подальшому кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю складу злочину. Під час розгляду клопотання його права в суді порушено не було, клопотання розглядала не ОСОБА_7 . Ніяких обставин розгляду клопотання стосовно ОСОБА_16 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 йому не було відомо, оскільки він не був присутнім, в подальшому вони не повідомляли деталі розгляду клопотання відносно них; 
		- свідчення свідка ОСОБА_23 , який в судовому засіданні пояснив, що у січні 2014 року проходили на площі Незалежності мітинги з приводу інтегруючих об`єднань, відставка Кабінету Міністрів та виступи депутатів від опозиційних партій м. Суми. Намети на площі було виставлено за тиждень до 27 січня 2014 року. Працівники ОДА мали можливість доступу до своїх робочих місць, перешкод не було. Закликів на захоплення Сумської ОДА не було, приміщення було забарикадовано ким саме не відомо, але це були представники силових структур. Громадянам було дозволено заходити до вестибюлю Сумської ОДА, була домовленість депутатів з працівниками міліції, представників ОДА там не було. Депутат Верховної ради України, депутати обласної ради та міської ради вели прийом громадян, жодних провокацій та намірів захоплення адміністративної будівлі не було. Люди були лише не першому поверсі у фойє, до жодного кабінету не заходили. Ніяких сутичок не було за порядком слідкували депутати міської ради. Громадяни заходили грілися, бо на вулиці було дуже холодно, спілкувалися, ніяких провокацій не було. Попереджень від працівників міліції, щоб громадяни залишили приміщення не було. Вони почали витісняти всіх з приміщення, били людей палицями, громили все навкруги. Потім затриманих повезли до райвідділку та розвели по різним кабінетам нічого не пояснюючі. У нього трапився гіпертонічний криз, йому викликали швидку та відправили до лікарні. Підозру пред`явили в лікарні, інкримінували захоплення адміністративного приміщення. ОСОБА_16 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 також було інкриміновано захоплення адміністративної будівлі, та вони говорили, що суддя їх не слухав, все було стандартно, на їх зауваження ніхто не звертав уваги, судді просто ухвалювали рішення. Вони були повідомленні про підозру в рамках одного кримінального провадження, яке в подальшому було закрито. Зазначив, що він ніколи раніше не бачив ОСОБА_7 , ніяких рішень стосовно нього нею не ухвалювалось; 
		- свідчення свідка ОСОБА_24 , який в судовому засіданні пояснив, що він знайомий з потерпілими між ними дружні стосунки. В кінці січня 2014 року на площі Незалежності в м. Суми було мирне зібрання біля ОДА. Народний депутат України ОСОБА_13 близько 12.00 год. відкрив громадську приймальню в приміщенні ОДА на першому поверсі, де сесійна зала, і вів прийом громадян протягом всього дня. Міліція відкрила двері, вівся протокол прийому громадян. Громадяни мирно спілкувалися один з одним. Ніхто не говорив, що громадяни там перебувають незаконно. Свідком закликів до захоплення він не був, хоча перебував на місці постійно. Захоплення адміністративної будівлі не було. Відомо що в процесі розгону з 26 по 27 січня 2014 року з другого поверху ОДА спустилися працівники міліції і почали розганяти громадян. Було затримано багато людей, зокрема, ОСОБА_16 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та в подальшому їм обрано запобіжний захід вигляді домашнього арешту, їм інкримінували захоплення адміністративної будівлі, блокування роботи, хоча для цього ніяких підстав не було, вони не вчиняли жодних протиправних дій. Відомо, що є відео де ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_16 заходили до ОДА, і це стало доказом у кримінальному провадженні. Йому також було пред`явлено обвинувачення по захопленню адміністративної будівлі, у нього був адвокат, який знайомився з усіма матеріалами справи і повідомив, що докази вини відсутні, йому було обрано міру запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання. Його було затримано на другий день, забрали з дому. Також в той день в суді він зустрічався і з ОСОБА_8 , ОСОБА_16 та ОСОБА_9 , відносно яких клопотання про обрання міри запобіжного заходу обирала суддя ОСОБА_7 . Вони були обурені, говорили, що порушуються їх права, ОСОБА_16 був депутатом, а ОСОБА_8 з ОСОБА_9 громадськими активістами. Про домовленість між правоохоронними органами та судом йому нічого не відомо. Основним доказом по справі було відео, яке знімали працівники міліції. Ніяких дій по захопленню будівлі не було, коли їх пускали в приміщення ОДА, вони домовилися відразу, що майно пошкоджувати не будуть та не будуть смітити. Вони знаходилися на першому поверсі де сесійна зала, вхід на другий поверх перегородили лавками, щоб ніхто не ходив. Працівники міліції знаходилися в приміщенні ОДА, загалом вони були на другому поверсі. Що стало причиною розгону йому не відомо, говорили, що ніби то надійшла вказівка всіх вигнати з приміщення. Своєї вини ОСОБА_16 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 не визнавали, вони просто прийшли на прийом до народного депутата, жодних порушень не чинили. Справу було закрито у зв`язку з відсутністю складу злочину. Прокуратура звернулася з клопотаннями про обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно всіх затриманих, але було обрано арешт та особисте зобов`язання. З міліцією домовлялися приблизно о 12. - 13 год. 26 січня 2014 року, щоб народний депутат міг зробити приймальню вести прийом громадян, міліція до нього звернулася, щоб дотримувалися порядку. На площі були палатки де готували їжу для мітингувальників, стояли бочки де палили багаття, щоб зігрітися, оскільки була дуже низька температура. ОСОБА_16 та ОСОБА_8 затримали вночі, коли почали розганяти мітингувальників, де саме їх затримали йому не відомо. Коли всіх розганяли працівників адміністрації не було. Приміщення адміністрації не було огороджено працівниками міліції. ОСОБА_13 увечері відлучився, але всі чекали його повернення, тому з приміщення ОДА не виходили; 
		- свідчення свідка ОСОБА_25 , який в судовому засіданні пояснив, що у нього товариські відносини з ОСОБА_8 , та ОСОБА_9 26 січня 2014 року на площі Незалежності було мирне зібрання для зустрічі з народним депутатом ОСОБА_13 , яке повинно було проходити в приміщенні ОДА. Все відбувалося під охороною міліції. На майдані ОСОБА_8 , ОСОБА_16 та ОСОБА_9 він не бачив. Всі хто були на майдані, були без зброї, це було мирне зібрання. Захоплення адміністративної будівлі не було. Працівники міліції не просили нікого вийти з приміщення, а відразу почали всіх бити. На судових засіданнях при обранні міри запобіжного заходу потерпілим він присутнім не був. Зі ОСОБА_16 особисто не знайомий, але знає в обличчя, ОСОБА_9 знає, йому відомо, що під час тих подій його дуже побили, бо відвідував його в лікарні; 
		- свідчення свідка ОСОБА_26 , яка в судовому засідання пояснила, що вона знайома з ОСОБА_16 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 26 січня 2014 року були на народному віче, що було скликано на площі Незалежності в м. Суми. Народний депутат України ОСОБА_13 проводив прийом громадян у приміщення ОДА. Про кримінальні провадження відносно ОСОБА_16 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 їй нічого не відомо, вона знає, що їх затримали, але чому і що було далі вона не знає. Вона не була присутня при захопленні ОДА і про це їй нічого не відомо;
		- свідчення свідка ОСОБА_27 , який в судовому засіданні пояснив, що він був начальником слідчого відділення Сумського ВП та був включений до слідчої групи по розслідуванню злочину щодо захоплення Сумської ОДА, відбирав пояснення від особи, прізвища їх не пам`ятає, складав протокол про затримання в порядку ст. 208 КПК України, інших слідчих дій не проводив. ОСОБА_16 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 йому не знайомі. На площі де відбувалися події 27 січня 2014 року він присутнім не був. Участі у розгляді клопотань про обрання міри запобіжного заходу не приймав, як відбувалося судове засідання не відомо. Старшим слідчим у даній справі був ОСОБА_28 . Справи відносно нього не порушувалося, підозри не пред`являли. Вказівок затримати особу в порядку ст. 208 КПК України, ніхто не давав, це було його рішення, після складання документів все було передано старшому слідчому; 
		- допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_29 , який пояснив, що він був задіяний в групі документування тих подій, які відбувалися у м. Суми у кінці січня 2014 року та охорони порядку. Вони вийшли групою на площу Незалежності , там було розбите наметове містечко в якому бачили, сокири, кийки, бити, тобто приладдя яке могли використовувати при бійці. В той час, коли прибула його група, будівлю вже було звільнено вони оглядали наметове містечко, до адмінбудівлі вони не заходили. Вранці коли, він з групою прибули на площу Незалежності, там вони побачили молодиків, які провокували на бійку, але знайшли домовленість та пообіцяли, що навечір їх впустять до приміщення ОДА, проте в подальшому повідомили, що приміщення зачиняється та попросили вийти, однак вони відмовилися. Пояснив, що вони перебували в приміщенні, де службових кабінетів немає, проте звідти можна потрапити в ту частину, де є службові приміщення. Також вказав, що вони вели відеозйомку всіх подій свідками яких були, але чи витребовували їх слідчі чи прокуратура йому не відомо; 
		- свідчення свідка ОСОБА_30 , який в судовому засіданні пояснив, що у січні 2014 року у м. Суми на площі Незалежності були масові протести. Він був включений до складу слідчої групи щодо розслідування по факту захоплення адміністративної будівлі. Осіб затримували, зокрема ОСОБА_31 в порядку ст. 208 КПК України, він був затриманий на місці злочину, йому було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Він не надавав до суду клопотання відносно ОСОБА_8 . Які надавалися докази він не пам`ятає, присутнім на судовому засіданні, при обранні міри запобіжного заходу, він не був. Він був присутнім на судовому засіданні при обранні запобіжного заходу у судді ОСОБА_32 . Всі матеріали кримінального провадження перебували у старшого групи. Про будь  які домовленості між судом, міліцією та прокуратурою йому не відомо, з ОСОБА_7 він не спілкувався. Кримінальне провадження з приводу захоплення ОДА було закрито прокуратурою. Старший групи слідчих був ОСОБА_28 , він скеровував всю роботу груп слідчих. Виконував слідчі дії відносно ОСОБА_8 , зокрема складав протокол затримання; 
		- свідчення свідка ОСОБА_33 , який в судовому засіданні пояснив, що у 2014 році він працював прокурором , та приймав участь у розгляді клопотання про обрання міри запобіжного заходу відносно ОСОБА_16 у судді ОСОБА_7 . Це було кримінальне провадження за фактом захоплення адміністративної будівлі. Зазначив, що він знайомився з матеріалами кримінального провадження, сам був свідком захоплення адміністративної будівлі не був, але чув від працівників міліції, як все відбувалося, були повідомлення у місцевих ЗМІ та місцевому телебаченні. На площі було створено раду, яка мала на меті замінити керівництво області Вони вже прибули на місце після захоплення, для проведення слідчих дій. Захоплено було лише частину будівлі ОДА. Обгрунтовували затримання та клопотання про обрання міри запобіжного заходу, відеозаписами, які здійснювали працівники міліції, громадян затримували на місці злочину. Повідомлення про підозру ОСОБА_16 він не складав та не пред`являв, але приймав участь у судовому засіданні при розгляді клопотання про обрання міри запобіжного заходу, знайомився з матеріалами цього клопотання вже в суді . ОСОБА_16 інкримінувався тяжкий злочин , він мав відношення до скоєння цього злочину, тому і клопотання про обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вже при розгляді справи, при оголошення клопотання дізнався, що у ОСОБА_16 було багато дітей, він мав досить похилий вік, має офіційну роботу, тому просив обрати йому особисте зобов`язання чи домашній арешт. Вказівок йому ніяких від керівництва не було, всі рішення приймав сам виходячи з обставин справи. Під час розгляду клопотання заслуховувалися всі учасники, приймалися та розглядалися всі клопотання, зауважень не було. При цьому сам ОСОБА_16 не заперечував своєї участі у цих подіях, він був членом партії «Батьківщина», просив обрати йому особисте зобов`язання. Адвокат ОСОБА_16 в судовому засіданні висловив позицію, яка не співпадала з позицією підзахисного. Це були масові події, що саме там робив ОСОБА_16 , які було його дії не знає, але він був у тісних зв`язках з організатором цих подій. Під час обрання міри запобіжного заходу не досліджувалися відео та аудіо записи, так як слідчий і прокурор вважали, що наданих доказів достатньо. На записах, які були навіть у відкритому доступі, було зафіксовано момент захоплення ОДА, ОСОБА_13 чітко вказував, що робити, він підбурював людей, у яких були щити та біти, закликав захоплювати будівлю. Свідки говорили, що ОСОБА_13 ніякого прийому там не вів, нічого не робив, потім покинув буділю. Також на записах видно, як ОСОБА_13 зламав ручку на дверях та ввірвався в адміністрацію, він зайняв частину приміщення на першому поверсі, де знаходиться сесійна зала. Він з ОСОБА_7 поза межами судового засідання не спілкувався. В подальшому було прийнято акт амністії до суду звернулися з клопотанням про звільнення осіб по амністії, але в суді після дослідження всіх матеріалів, він відмовився від підтримання клопотання, і справу було в подальшому закрито у зв`язку з відсутність складу злочину. Зазначив, що як би у нього були сумніви у винності ОСОБА_16 , не достатньо доказів, то він відмовився б від підтримання клопотання про обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Під час розгляду клопотання всі права особам роз`яснювалися, відводів суду не заявлялося; 
		- свідчення свідка ОСОБА_34 , який в судовому засіданні пояснив, що із потерпілими не знайомий, знає ОСОБА_7 , як суддю. У січні 2014 року вдень зателефонував заступник прокурора м. Суми ОСОБА_35 та повідомив, що прокуратурою м. Суми зареєстровано кримінальне провадження щодо захоплення Сумської ОДА невідомими особами та блокування роботи. Його було включено до групи прокурорів і йому необхідно з`явитися до Сумської ОДА з метою проведення допитів свідків, а саме працівників міліції. Він прибув на місце, де зустрівся зі своїми колегами. Вони пройшли через запасний вихід, тому що центральні двері було заблоковано мішками зі снігом, там були люди, а з середини заблоковано працівниками міліції. Там вони перебували тривалий час, ситуація була незрозуміла, витягу з ЄРДР у них не було, не розуміли що робити, телефонували неодноразово ОСОБА_36 за вказівками, але лише під ранок було запрошено двох працівників міліції, які були очевидцями захоплення адміністративної будівлі, і він їх разом з прокурором ОСОБА_33 допитували. Вранці їх відвезли до райвідділку де вони допитали ще двох працівників міліції, які були очевидцями. В обід допитали ще двох чоловіків, які розповіли, як ОСОБА_13 видавив двері і запустив демонстрантів в приміщення ОДА які там були до вечора неділі. Увечері в понеділок його було запрошено на нараду до прокурора м. Суми. Там були ОСОБА_37 , ОСОБА_35 , ОСОБА_38 і процесуальні керівники. Обговорювали питання стосовно доказів, чи є підстави для повідомлення про підозру , чи є підстави для обрання міри запобіжного заходу. Бачив протокол огляду місця події, бачив дійсно як прохід до адміністративної будівлі завалили мішками зі снігом. Потім з`ясувалося, що в п`ятницю напередодні ОСОБА_13 звертався до голови ОДА з проханням відкрити громадську приймальню, але про проведення будь  яких зборів чи демонстрацій нічого сказано не було. Ситуація була неординарна, тому прокуратурою було прийнято рішення про наявність складу злочину і розділили затриманих, які перебували у райвідділку. Він пред`являв підозру ОСОБА_39 .. У нього були протокол затримання на особу та його пояснення. ОСОБА_40 погоджувався, що він був присутнім біля ОДА, також підтвердив, що він особисто приносив декілька мішків зі снігом під двері адмінбудівлі. Потім керівництво дало вказівку про підготовку клопотань про обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та направлення їх до суду. Клопотання було подано до Ковпаківського районного суду м. Суми десь о 20.00 год., біля райвіділку був натовп людей, які були агресивно налаштовані, вони намагалися зламати огорожу. Він також підписував клопотання про обрання міри запобіжного заходу по ОСОБА_8 та ОСОБА_39 . У вівторок йому зателефонувало керівництво та повідомили, що підійде слідчий і необхідно погодити клопотання про повідомлення підозри 3 чи 4 особам. З ОСОБА_7 він розглядав одне клопотання стосовно ОСОБА_26 , і в задоволенні клопотання було відмовлено, клопотання він подав о 18.00 год., тому його розглядали вже після закінчення робочого часу. Більше участі у даному кримінальному провадженні не брав; 
		- свідчення свідка ОСОБА_41 , який в судовому засіданні пояснив, що у 2014 році він працював слідчим. Взимку 2014 року, точної дати не пам`ятає у січні, його було включено до резервної групи документування, вони не проводили слідчих дій. Участі у кримінальному провадженні не приймав, будь  яких процесуальних документів не складав. В денний час доби за подіями, які відбувалися в міській раді вони слідкували з репортажів у ЗМІ, стрімів у соціальних мережах, знали, що було зібрання людей , поставлені палатки, прийом вів народний депутат. Їх зібрали в актовому залі міської ради та провели інструктаж, повідомивши про необхідність документування всіх подій . Йому відомо, що було кримінальне провадження щодо захоплення адміністративної будівлі. Коли вони прийшли будівлю вже було захоплено, бо вони заходили через чорний хід. Після звільнення будівлі бачив, каски, палиці, облаштовані місця для ночівлі; 
		- свідчення свідка ОСОБА_38 , який в судовому засіданні пояснив, що у 2014 році він працював на посаді заступника начальника Сумського відділу, начальника слідства. У кінці січня 2014 року у зв`язку з захопленням адміністративної будівлі Сумської ОДА було порушено кримінальне провадження з даного приводу та затримано осіб. Йому не відомі прізвища затриманих, лише знає, що було захоплення адміністративної будівлі, двері закладали мішками зі снігом, виривали двері, було відео з місця події, він його не бачив, оскільки не входив до групи слідчих. Всі матеріали прокурорами та слідчими вивчалися у райвідділку і вони приймали рішення. Кримінальне провадження забрала обласна прокуратура і вони займалися розслідуванням, йому лише відомо, що в подальшому дане кримінальне провадження було закрито; 
		- свідчення свідка ОСОБА_42 , який в судовому засідання пояснив, що працював в Сумському відділі міліції. З ОСОБА_7 відносини робочі, оскільки вона суддя Ковпаківського районного суду м. Суми, ОСОБА_16 він знає, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не знає. 25 та 26 січня 2014 року він був на площі Незалежності м. Суми і особисто бачив, як ОСОБА_13 три рази смикнув вхідні двері Сумської ОДА, які відчинились і люди зайшли всередину. Учасників протесту попереджали про звільнення приміщення у нічний час та можливого вільного доступу у наступний робочий день. При цьому зазначив, що він не був свідком розгляду клопотань про обрання запобіжних заходів відносно ОСОБА_8 , , ОСОБА_9 та ОСОБА_16 , а також йому нічого невідомо з приводу домовленості між суддями та правоохоронними органами з приводу задоволення цих клопотань або винесення суддею ОСОБА_7 завідомо неправосудного рішення з особистої зацікавленості; 
		- свідчення свідка ОСОБА_43 , який в судовому засіданні пояснив, що він був свідком лише події, які відбувалися безпосередньо біля будівлі Сумської ОДА 25-26 січня 2014 року, проте не свідком розгляду клопотань про обрання запобіжних заходів відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_16 . Також йому нічого не відомо з приводу домовленості між суддями та правоохоронними органами щодо задоволення цих клопотань та винесення суддею ОСОБА_7 завідомо неправосудного рішення; 
		- свідчення свідка ОСОБА_44 , який в судовому засіданні пояснила, що вона є колегою ОСОБА_45 у зв`язку з подіями, які мали місце на той час в країні та зокрема в м. Суми, 26 січня 2014 року зборами суддів Ковпаківського районного суду м. Суми було прийнято рішення про цілодобове чергування слідчих суддів, для забезпечення своєчасності розгляду клопотань правоохоронних органів і скарг громадян на дії правоохоронних органів. В ніч з 26 на 27 січня 2014 року працівниками міліції на площі Незалежності було затримано громадян, мітингувальників та доставлено до райвідділку. Ближче до 16.00 год. 27 січня 2014 року родичі учасників акції прийшли до райвідділку вимагали відпустити затриманих. Потім вони перемістилися до приміщення Ковпаківського районного суду, який знаходиться навпроти районного відділку міліції , їх було більше сотні, вони вимагали звільнити затриманих. На той час в суді не було жодного клопотання стосовно затриманих осіб, робочий день закінчився проте жоден працівник не міг вийти з приміщення суду, оскільки вихід було заблоковано. До суду надійшло сім клопотань про обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, які було розподілено між слідчими суддями. Їй особисто попало одне клопотання у ОСОБА_7 було три клопотання. Суд почав розгляд клопотань, в судові засідання допускалися родичі, прокурор був з розрахунку один на два клопотання, тому розглядали клопотання по черзі, і вночі. Всіма суддями було відмовлено у задоволенні клопотань про обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Жодних вказівок від керівництва чи від будь якої особи не надходили, розглядалися на підставі наданих документів. Судді між собою з приводу розгляду клопотань не спілкувалися;
		- свідчення свідка ОСОБА_46 , яка в судовому засіданні поснила, що вона працює суддею Ковпаківського районного суду м. Суми, в судовому засіданні нічого пояснити не змогла, оскільки вона в той час, коли розглядалися клопотання про обрання міри запобіжного заходу стосовно учасників акції, перебувала в нарадчій кімнаті;
		- свідчення свідка ОСОБА_47 , яка в судовому засіданні пояснила, що вона працює керівником апарату Ковпаківського районного суду м. Суми. В ніч з 26 на 27 січня 2014 було затримано декілька осіб, які перебували у приміщенні обласної ради. Ближче до закінчення робочого часу учасники акції заблокували приміщення суду та вимагали відпустити людей, яких затримали. Близько 16-17 години зайшов депутат ОСОБА_13 з декількома особами та побачив, що затриманих осіб у приміщенні суду немає. Крім того йому повідомили, що при отриманні таких клопотань, вони невідкладно будуть розглянути, незважаючи на пізній час, оскільки було Зборами суддів прийнято рішення про чергування слідчими суддями. З приводу винесення суддею ОСОБА_7 неправосудного рішення при розгляді клопотань про обрання міри запобіжного заходу відносно ОСОБА_16 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 їй нічого не відомо;
		- свідчення свідка ОСОБА_48 , яка в судовому засідані пояснила, що вона працює секретарем судового засідання Ковпаківського районного суду м. Суми з суддею ОСОБА_7 . У січні 2014 року Зборами суддів було прийнято рішення, у зв`язку з тими подіями, що відбувались в м. Суми, про чергування слідчих суддів. Вона також, які її суддя ОСОБА_7 в позаробочий час знаходилась на робочому місці і чекали надходження клопотань відносно осіб, які були затриманні по кримінальному провадженню за фактом захопленні адмінбудівлі. Вказала, що приймальня розташована біля кабінету судді ОСОБА_7 і вона не бачила, щоб до судді в той час хтось заходив та домовлявся про розгляд клопотань. Розгляд справ проводився за загальними правилами, ніяких порушень допущено не було; 
		- свідчення свідка ОСОБА_49 , яка в судовому засіданні пояснила, що вона як помічник судді ОСОБА_7 залишалась на робочому місці після закінчення робочого часу 27 січня 2014 року за рішенням загальних зборів суддів для розгляду клопотань щодо затриманих по факту захоплення адмінбудівлі. Про захоплення було відомо з інформаційних засобів. Участі при розгляді клопотань вона не приймала, всі рішення ОСОБА_7 приймала самостійно у нарадчій кімнаті; 
		- свідчення свідка ОСОБА_50 , який в судовому засіданні пояснив, що у 2014 році він був начальником управління державної служби охорони. ОСОБА_7 він знає, оскільки остання працює суддею Ковпаківського районного суду м. Суми, відносин між ними ніяких немає. 26 січня 2014 року він перебував на пл. Незалежності м. Суми, оскільки його підлеглі охороняли приміщення обладміністрації. Вдень мітенгувальники були на майдані, вони робили барикади з мішків, якими заблокували входи в адміністрацію. Громадяни потрапили в приміщення сесійної зали, зробили барикади з меблів, заблокували зсередини. Вони намагалися заспокоїти натовп, просили щоб вони не трощили майно, оскільки столи та стільці застосували для блокування приміщення. Просили захопників, щоб вони покинули приміщення адміністрації;
		- свідчення свідків ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 які в судовому засіданні пояснили, що вони працівники групи швидкого реагування «Грифон» та їх завданням було охорона приміщення Сумської ОДА, проте свідками захоплення адміністративного приміщення вони не були, вони були в резерві, знаходилися в залі №2. Участі у затриманні вони не приймали;
		- свідчення свідка ОСОБА_54 , яка в судовому засіданні пояснила, що вона працює в Сумській ОДА, оскільки це був початок року їй потрібно було робити звіти, але працівників постійно виводили з приміщення через кожні 2 години з приводу наказів служби охорони, так як люди, які збиралися на площі вимагали покинути приміщення. Через деякий час, мітингувальники зірвали двері обласної ради, коли прийшли на роботу, то побачили пошкодження і складали акт, який передали до правоохоронних органів. Вказала, що вона постійно чула гасла, заклики, центральний вхід був заблокований і в той час вони заходили на роботу через запасний вихід. У п`ятницю, коли залишали робоче місця, то із собою забирали печатки та інші цінні документи. Про звернення депутата ОСОБА_13 з приводу надання приміщення для проведення прийому громадян їй невідомо; 
		- свідчення свідка ОСОБА_55 , який в судовому засіданні пояснив, що з посади начальника управління Сумської ОДА звільнився 27 січня 2014 року, тому з приводу захоплення або вільного доступу до приміщення протестувальниками йому невідомо. Підтвердив, що парадний вхід був заблокований мішками з піском та снігом, на площі перебували представники молодого покоління з битами, в масках та шоломах. Але що відбувалось 26 січня 2014 йому невідомо. Напередодні вихідних працівники ОДА виходили через запасні виходи, оскільки натовтовп мітингувальників агресивно себе вів. З приводу винесення суддею ОСОБА_7 неправосудного рішення йому нічого не відомо;
		- свідчення свідка ОСОБА_56 , який в судовому засіданні пояснив, що він як заступник голови Сумської ОДА у січні 2014 року засвідчив, що відбулося захоплення приміщення ОДА з боку депутата ОСОБА_13 .. Свідком захоплення не був, але голова ради повідомив, що мітингувальники зірвали двері і блок сейсійних залів захоплений. Коли він прийшов в понеділок на роботу, то у приміщення зайти не зміг. Вказав, що він звертався з листом до правоохоронних органів про захоплення будівлі, а також направлявся акт обстеження пошкодження майна приблизно на 1 млн. грн. Події були загальновідомі, працівники правоохоронних органів поводили себе мирно і не давали застосувати коктейль «Молотова». Відмітив, що депутат ОСОБА_13 був депутатом іншого округу і тому для проведення зустрічі з громадянами повинен був звертатися з листом, щоб йому надали на це дозвіл. Такого листа не було, тому ОСОБА_13 не мав право перебувати у приміщенні будівлі, тим паче у нічний час. Голова районної ради повідомив, що було проникнення шляхом злому дверей спочатку депутатом ОСОБА_13 , а потім громадянами. Мілція намагалася всіх заспокоїти, але на них ніхто не звертав уваги. Вважає, що ОСОБА_13 потрапив до приміщення незаконно; 
		- свідчення свідка ОСОБА_13 , який в судовому засіданні пояснив, що на час подій у січні 2014 року він був народним депутатом і дійсно планував проведення прийому громадян у м. Суми. Він звертався до міського голови про надання йому приміщення на 26 січня 2014 року, але не пам`ятає чи яку саме відповідь йому було надано. Вказав, що він вільно потрапив до приміщення адмінбудівлі Сумської ОДА, там він проводив прийом громадян та надавав роз`яснення. Також підтвердив, що з 22 год. він у приміщенні ОДА не перебував, і прийом не проводив. Чому протестувальники не залишили приміщення адмінбудівлі йому не відомо. Про затримання протестувальників йому стало відомо 27 січня 2014 року. Підтвердив, що він ввечері був у приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми, куди було доставлено затриманих осіб і спілкувався з керівництвом з приводу розгляду клопотань. Також, його було допитано в якості свідка під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 , де він просив взяти його на поруки, оскільки останній був активним учасником. Під час розгляду клопотань порушення прав протестувальників не було, ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту. Щодо домовленості між прокурорами та суддями, йому нічого невідомо. Всіх протестувальнків було відпущено з СІЗО. При розгляді клопотань під будівлею Ковпаківського районного суду м. Суми постійно перебували протестувальники та родичі затриманих. Коли всі затримані були звільнені, то таке рішення сприймалося позитивно, всі були задоволені;
		- постанову про виділення матеріалів досудового розслідування та об`єднання виділених матеріалів у одне провадження від 15 квітня 2015 року /том 8, а.п.4-11/;
		- копію заяви ОСОБА_9 про вчинення кримінального правопорушення від 25 лютого 2014 року, а саме: про побиття його працівниками міліції /том 8, а.п.13-14/;
		- копію рапотра о/у в ОВС ВБК УБОЗ УМВС України в Сумськй області ОСОБА_57 від 19 січня 2015 року, щодо наявності у діях судді Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_7 ознак кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України / том 8 а.п. 20/;
		- копію доручення про проведення досудового розслідування від 21 січня 2015 року по кримінальному провадженню №42015200000000021 від 21 січня 2015 року стосовно судді ОСОБА_7 , щодо постановлення останньою завідомо неправосудної ухвали про застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту / том 8 а.п. 21/;
		- копію повідомлення про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015200000000021 від 21 січня 2015 року за ч. 1 ст. 375 КК України, щодо слідчого судді ОСОБА_7 /том 8 а.п. 22/;
		- копію постанови про об`єднання кримінальних проваджень від 23 січня 2015 року, а саме про об`єднання кримінальних проваджень №42014200000000026, №42015200000000020 та №42015200000000021 / том 8 а.п. 24-25/;
		- копію рапорта старшого слідчого СВ прокуратури Сумської області ОСОБА_58 від 05 березня 2015 року, щодо необхідності внесення до ЄРДР відомостей про вчинення слідчим суддею ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 371 КК України / том 8 а.п. 26/;
		- копію постанови про об`єднання кримінальних проваджень від 05 березня 2015 року, якою об`єднано кримінальні провадження №42014200000000026 та №42015200000000103 / том 8 а.п. 27-28/;
		- постанову про встановлення процесуального статусу особи від 17 квітня 2015 року, згідно якої матеріали досудового розслідування №42015200000000179 стосовно ОСОБА_7 за фактами незаконного домашнього арешту, вчиненого в особистих інтересах. Та за фактом постановлення суддею завідомо неправосудних ухвал, вчиненого в інших особистих інтересах у порядку ст. 217 КПК України 15 квітня 2015 року виділені із кримінального провадження №42015200000000125, які в свою чергу були виділені 16 березня 2015 року з кримінального провадження №42014200000000026. Встановлено у кримінальному провадженні №42015200000000179 процесуальних статус потерпілих для ОСОБА_9 , ОСОБА_16 , ОСОБА_8 / том 8 а.п. 176/;
		- протокол огляду документів - оптичного диску від 08 липня 2014 року та оптичний диск, переглянутий судом у судовому засіданні, на якому міститься відеозаписи подій, що відбувалися 26 січня 2014 року біля приміщення Сумської облдержадміністрації / том 8 а.с.36-46/;
		- ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 10 вересня 2014 року про надання тимчасового доступу до матеріалів судових справ стосовно розгляду клопотань прокурора прокуратури м. Суми про обрання відносно ОСОБА_16 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою / том 8 а.п. 47-50/;
		- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 02 жовтня 2014 року, згідно змісту якого старший слідчий СВ прокуратури Сумської області на підставі ухвали слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 10 вересня 2014 року ознайомився із матеріалами судових справ №№592/776/14-к, 592/907/14-к, 592/770/14-к, 592/836/14-к, 592/772/14-к, 592/775/14-к, 592/771/14-к, 592/820/14-к, 592/774/14-к, 592/864/14-к, 592/869/14-к, 592/833/14-к, 592/861/14-к, 592/866/14-к, 592/773/14-к / том 8 а.п. 51-52/;
		- протокол огляду документів від 02 жовтня 2014 року з фото судових справ, яким оглянуто документи матеріалів судових справ №№592/776/14-к, 592/907/14-к, 592/770/14-к, 592/836/14-к, 592/772/14-к, 592/775/14-к, 592/771/14-к, 592/820/14-к, 592/774/14-к, 592/864/14-к, 592/869/14-к, 592/833/14-к, 592/861/14-к, 592/866/14-к, 592/773/14-к та сфотографовано / том 8 а.п. 103-106/;
		- копії матеріалів кримінального провадження № 12014200440000409 про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відносно ОСОБА_8 /том 8 а.п. 53-72/;
		- копії матеріалів кримінального провадження № 12014200440000409 про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відносно ОСОБА_16 /том 8 а.п. 73-85/;
		- копії матеріалів кримінального провадження № 12014200440000409 про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відносно ОСОБА_9 /том 8 а.п. 86-102/;
		- протокол огляду документівоптичного диску від 03 березня 2015 та аудіозапис до нього, переглянутий судом у судовому засіданні щодо судових засідань про обрання міри запобіжного заходу стосовно ОСОБА_9 , ОСОБА_16 та ОСОБА_8 / том 8 а.п. 103-115/;
		- лист Сумської обласної ради від 25 червня 2014 року, згідно змісту якого, народний депутат України ОСОБА_13 не звертався до Сумської обласної ради з приводу надання йому для виконання депутатських повноважень приміщень адміністративної будівлі та Сумська обласна рада такі приміщення не надавала у користування зазначеному народному депутату, проте ОСОБА_13 звертався 24 січня 2014 року до Сумської обласної ради з листом щодо роботи громадськї приймальні з посиланням на п. 5 ст. 28 Закону України « Про статус народного депутата України» / том 8 а.п. 137-138/;
		- лист народного депутата України ОСОБА_13 від 24 січня 2014 року на ім`я голови Сумської обласної ради, згідно якого, народний депутат повідомив, що з 10.00 год. 24 січня 2013 року по 27 січня 2014 року,включно буде працювати громадська приймальня народного депутата України ОСОБА_13 у вестибюлі Сумської обласної ради / том 8 а.п. 141/;
		- лист Сумської обласної державної адміністрації від 06 лютого 2015 року, згідно змісту якого за період з 26 по 30 січня 2014 року листа до правоохоронних органів про захоплення та блокування приміщення Сумської обласної державної адміністрації не направлялось / том 8 а.п. 149/;
		- відповідь голови Ковпаківського районного суду м.Суми на запит прокурора Сумської області щодо надання документів від 03 квітня 2015 року /том 8 а.п. 152-154/;
		- - протокол зборів суддів Ковпаківського районного суду м.Суми № 2 від 27 січня 2014 року, згідно змісту якого вирішено: у зв`язку з масовими акціями протесту громадян, які проходять по всій території України і в м. Суми, встановлено цілодобове чергування слідчих суддів Ковпаківського районного суду м.Суми в період з 27 січня по 02 лютого 2014 року, включно для забезпечення негайного розгляду всякого роду клопотань правоохоронних органів та розгляду можливих скарг громадян на дії та рішення правоохоронних органів / том 8 а.п. 155/;
		 
		- наказ голови Ковпаківського районного суду м.Суми № 1-ОД від 27 січня 2014 року про здійснення чергування слідчими суддями, згідно якого затверджено графік чергування слідчих суддів та працівників апарату Ковпаківського районного сум м. Суми цілодобово з 27 січня 2014 по 02 лютого 2014 року з додатком / том 8 а.п. 156-158/;
		- журнал реєстрації наказів суду з основної діяльності №01-28-29 ОД /том 8 а.п. 159-161/;
		- таблиці справ та внесених судових рішень за період з 27 по 29 січня 2014 року / том 8 а.п. 163/;
		- указ Президента України №7/2012 від 11 січня 2012 року, про переведення судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області ОСОБА_7 на роботу на посаду судді Ковпаківського районного суду м. Суми / том 8 а.п. 166/;
		- рішення Вищої ради юстиції №38/0/15-14 від 11 лютого 2014 року, яким ОСОБА_7 призначено на посаду заступника голови Ковпаківського районного суду м. Суми строком на п`ять років, з 11 лютого 2014 року по 10 лютого 2019 року / том 8 а.п. 168/;
		- рішення зборів суддів Ковпаківського районного суду м.Суми № 15 від 01 жовтня 2013 року, згідно змісту якого визначено, що у випадку надходження звернень правоохоронних органів щодо негайних розглядів клопотань стосовно обрання запобіжних заходів та інших клопотань, які відповідно до КПК розглядаються негайно слідчими суддями, у святкові та вихідні дні, а також які надійшли в кінці робочого дня і мають бути розглянуті негайно після закінчення робочого часу, повинні розглядатись слідчими суддями на підставі наказу голови суду / том 8 а.п. 170/;
		- постанову про закриття кримінального провадження від 24 лютого 2014 року , згідно якої закрито кримінальне провадження №12014200440000409 від 26 січня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення , передбаченого ч. 1 ст. 341 КК України за відсутністю складу злочину в діях ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_16 . Запобіжні заходи обрані підозрюваним у ході проведення досудового розслідування, скасовано / том 8 а.п. 173-175/;
		- відомості з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо руху кримінального провадження №12014200440000409 / том 10 а.п. 
		При цьому, сторона обвинувачення вважає свідчення свідків ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , ОСОБА_61 , щодо впевненості у факті захоплення адміністративних будівель слід розцінювати критично з огляду на можливе їх намагання уникнути кримінальної відповідальності за незаконне притягнення осіб до кримінальної відповідальності.
		Згідно ч. 1 ст. 65 КПК України, свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань.
		Відповідно до ч. 1 ст. 67 КПК України, за завідомо неправдиві показання слідчому, прокурору, слідчому судді чи суду або за відмову від давання показань слідчому, прокурору, слідчому судді чи суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, свідок несе кримінальну відповідальність.
		З огляду на вищевикладене, з урахуванням того, що свідки ОСОБА_37 , ОСОБА_62 , ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , ОСОБА_63 були допитані в судовому засіданні, попереджені судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, при цьому стороною обвинувачення не надано суду доказів того, що свідки з метою уникнення кримінальної відповідальності за незаконне притягнення осіб до кримінальної відповідальності, давали суду неправдиві свідчення, суд оцінюючи свідчення даних свідків тлумачить їх на користь обвинуваченої ОСОБА_7 . 
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_62 пояснив, що обвинувачену він знає, як суддю Ковпаківського районного суду м. Суми, з потерпілими ніяких відносин він не має, ОСОБА_8 він повідомляв про підозру. 26 січня 2014 року приблизно о 13 год. народний депутат ОСОБА_13 під приводом проведення прийому громадан, завів людей до приміщення сесійної зали Сумської районної ради . Перед цим зламав двері. Біля приміщення ради палили вогнища, були люди вдягнені в балаклави, мали щити, сокири. Мітигнувальники перебували в приміщенні облради, зривали стенди, в тому числі і ОСОБА_8 . Мішками зі снігом блокували всі двері, був порушений громадський порядок. Про захоплення адміністрації він дізнався через засоби масової інформації, свідком даних подій він не був. Приблизно о 22-00 год. ОСОБА_13 покинув приміщення і починаючи з цього часу прийом не проводив. Таким чином громадяни незаконно перебували в приміщенні облради. Працівники міліції просили покинути приміщення, але люди не реагували. В приміщенні були пошкоджені вікна, двері. 27 січня 2014 року йому повідомили, що він включений до групи прокурорів. Особисто він повідомив про підозру ОСОБА_8 та ОСОБА_64 , підготував клопотання, передав до суду. Вказав, що він приймав участь при розгляді клопотання відносно ОСОБА_65 . В задоволенні клопотання відмовлено, обрано домашній арешт. Зазначив, що він знайомився з матеріалами даного кримінального провадження. Він з прокурорами ОСОБА_66 та ОСОБА_10 були в приміщенні поліції, ходили по кабінетам та записували, в чому були одягнені затримані, щоб в подальшому ідентифікувати їх по записах. Які докази надавали слідчим суддям він не пам`ятає, в матеріалах кримінального провадження були протоколи затримання по ст. 208 КПК України, на місці вчинення злочину була велика кількість відеозаписів, де було видно, що ОСОБА_8 перебував постійно на місці події, зривав двері, було додано близько 15 протоколів допиту, де вказано, шо громадяни незаконно проникли до приміщення, їх просили покинути, був лист ОСОБА_56 , що ОСОБА_13 незаконно проник до приміщення обладміністрації, зірвав двері. Крім того ОСОБА_13 взагалі не міг проводити прийом в м. Суми, оскільки він депутат іншого району, він звернувся, що буде проводити у вестибюлі прийом громадян, а захопили сесійну залу. Протоколом огляду місця події, було вилучено палки, бити, які зараз знаходяться в камері схову. Зважаючи на тяжкість злочину та резонансність справи було подано клопотання про міру запобіжного заходу, проте вказаний запобіжний захід обрано не було. Підтвердив, що дійсно проводилися наради про першочерговість слідчих дій, нарад з приводу позиції суддів не було. Вказав, що кримінальне провадження закрите за законом про заборону преслідування учасників акції протесту.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що він працював в прокуратурі. ОСОБА_7 знає, як суддю Ковпаківського суду, відносини між ними службові. З потерпілими взагалі ніяких відносин не мав. У січні 2014 року було відкрито кримінальне провадження про захоплення адміністративної будівлі Сумської обладміністрації. Особисто він підтримував клопотання в суді відносно підозрюваного ОСОБА_8 про обрання запобіжного заходу. Дане клопотання розглядала слідчий суддя ОСОБА_7 , жодних домовленостей між ним не було. Домовленостей між його керівництвом і суддями з приводу розгляду клопотань відносно учасників захоплення адміністрації, не було. 
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 , пояснив, що добре знає ОСОБА_9 , також знає ОСОБА_7 , як суддю Ковпаківського районного суду м. Суми. 26 січня 2014 року на площі Незалежності м. Суми відбувалися мітинги. Які вони були мирні чи ні він не знає. 27 січня 2014 року стало відомо, що зареєстровано кримінальні провадження за ст. 341 КК України, за фактом незаконного захоплення адмінбудівлі та блокування роботи, він тоді працював прокурором прокуратури м. Суми, у них було проведено оперативну нараду, повідомили що затримано близько 10 осіб. Йому було доручено здійснювати процесуальне керівництво по справі стосовно ОСОБА_9 , прибули після 18.00 год. 27 січня 2014 року до міського відділку міліції, щоб вивчити процесуальні документи, він прийшов до слідчого Капельки, взяв документи про затримання ОСОБА_9 : рапорт оперуповноваженого, що затриманий на місці вчинення правопорушення, протокол затримання, пояснення ОСОБА_9 , всі інші докази, зокрема: відеозаписи та протокол огляду місця події, знаходяться в матеріалах кримінального провадження, оскільки провадження зареєстровано відносно декількох осіб. Допитав оперуповноваженого, який затримував ОСОБА_9 .. Після цього зателефонував керівнику ОСОБА_36 , заступнику прокурора м. Суми, та доповів йому суть справи, які наявні документи, та що допитано оперуповноваженого. Після цього запитав чи дійсно наявні матеріали відеозапису всіх подій, його запевнили, що вони є, там зафіксовано факти винуватості у скоєнні злочину, і переконав, що є всі підстави про повідомлення особі про підозру і взагалі мало часу, тому потрібно все робити швидко і до 22.00 повідомити про підозру. Він просив ОСОБА_35 надати для перегляду відеозаписи, але йому відмовили, оскільки обсяг матеріалів був великим, а процесуального часу залишалось мало. Крім того, слідчий повідомив йому, що ОСОБА_9 перебуває в лікарні, оскільки під час затримання отримав тілесні ушкодження. Було близько 20.00 год. слідчий зателефонував адвокату ОСОБА_9 і на автомобілі прибули у лікарню, близько 21.00 год. повідомили ОСОБА_9 про підозру. Він був впевненим про необхідність пред`явлення підозри ОСОБА_9 . Близько 22.00 год. 27 січня 2014 року прибув в приміщення прокуратури і більше ніяких процесуальних дій по даній справі не проводив. Наступного дня 28 січня 2014 року близько 09.00 прибув на роботу, де ОСОБА_35 повідомив, що він повинен підписати клопотання про запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_9 та іншому затриманому ОСОБА_19 , якому раніше повідомив про підозру прокурор Сумської області ОСОБА_67 . Він прибув 28 січня 2014 року у міський відділ міліції, де слідчий ОСОБА_68 дав йому заготовлене клопотання про обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке він не коригував, а лише підписав, на той час у нього не було сумнівів, що таке клопотання повинно бути підписане, і у його керівництва є всі наявні докази скоєння злочину. Далі він зайшов до слідчого ОСОБА_69 і підписав клопотання про обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_19 цей же день його викликали до суду, щоб підтримати клопотання. Стосовно ОСОБА_9 була суддя ОСОБА_7 , стосовно ОСОБА_19 - суддя ОСОБА_70 в першому і в другому випадку клопотання було задоволено частково, обрали міру запобіжного заходу у вигляд особистого зобов`язання, апеляція не подавалась. Інші слідчі дії не проводились за браком часу. ОСОБА_9 був присутнім у судовому засіданні під час обрання йому міри запобіжного заходу, пояснював, що був присутнім у приміщенні адмінбудівлі у нічний час, там було багато людей, він зайшов туди вільно, ніхто перешкод не чинив, у нічний час прибули працівники правоохоронних органів і витіснили їх з приміщення, він намагався втекти, не помітив скло і вдарився головою об вітрину, тому отримав тілесні ушкодження, після цього його затримали. Вину він не визнавав, не говорив, що приймав участь у захопленні адмінбудівлі. Надавав лише документи, які долучено до клопотання та пояснення по справі. На той час був переконаний, що наявних доказів достатньо для обрання ОСОБА_9 міри запобіжного заходу, був переконаний, що відбулося захоплення адмінбудівлі, був протокол затримання ОСОБА_9 на місці подій, тому були всі підстави вважати, що він причетний до скоєння злочину. Про жодні домовленості між прокуратурою та судом йому не відомо. Ніяких скарг від ОСОБА_9 та його адвоката не надходило. Клопотання розглядали 28 січня 2014 року в другій половині дня, десь після 14.00 год. , засідання тривало приблизно 30 хв., скільки суддя була в нарадчій кімнаті не пам`ятає. Під час розгляду клопотання, сторонніх людей біля приміщання суду він не бачив. Зазначив, що за його участю, ні прокурор м. Суми, ні його заступники не давали процесуальним керівникам вказівку домовлятися з судом з приводу розгляду клопотань по тим подіям, з суддею ОСОБА_7 він в цей день спілкувався лише в судовому засіданні. В ті дні по телевізору показували багато репортажів, про захоплення адмінбудівель у Києві, та в інших містах, також він переглядав і місцеве телебачення про події, які відбувалися біля Сумської ОДА. Про те що зареєстровано кримінальне провадження йому стало відомо в понеділок в робочий день на нараді, а події відбувалися в неділю. Як би в судовому засіданні стало відомо, що відсутні підстави для обрання міри запобіжного заходу даній особі, то він відмовився б від клопотання, але у нього не було жодних сумнівів. Вважає, що рішення судді було законним, оскільки він його не оскаржував. Зазначив, що в ніч з 27 на 28 січня 2014 року між 04 та 05 год. ранку , він заходив до кабінету, де його керівництво переглядало відеоматеріали, оскільки йому потрібно було доповісти про прибуття колег, що саме вони переглядали йому не відомо, бо він там був незначний час. В подальшому він не приймав участі у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_9 , наскільки йому відомо, воно було закрито органами прокуратури у зв`язку з відсутністю складу злочину. 
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_71 пояснив, що він був слідчим. В чергову частину надійшло повідомлення про захоплення адміністративної будівлі Сумської ОДА, особисто він туди не виїжджав, в його кабінет було доставлено громадянина ОСОБА_21 , якого було затримано, як учасника акції. ОСОБА_16 підозрювався у вчиненні тяжкого злочину, який мав суспільний резонанс, щоб він не спілкувався з іншими підозрюваними, бо були ризики впливати на свідків, так як це місцеві жителі то могли намагатися вирішити питання, та уникнути відповідальності, було прийнято рішення застосувати до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Підозру підписував прокурор області, а клопотання про обрання міри запобіжного заходу він, це питання узгоджувалося з процесуальним керівником. Підтверджувалося рапортами працівників поліції, поясненнями свідків. Він не пам`ятає чи були відеозаписи вказаних подій. Клопотання про обрання міри запобіжного заходу відносно ОСОБА_16 було направлено для розгляду до Ковпаківського районного суду м. Суми, слідчим суддею була ОСОБА_7 . Він приймав участь у розгляді даної справи, при цьому ОСОБА_16 не було затримано, розглядали клопотання вдень. В судовому засіданні просили обрати менш суворий запобіжний захід, говорив, що буде з`являтися на всі виклики. По подіям повідомляв, що дійсно був присутнім в приміщенні Сумської ОДА були працівники поліції, були заворушення, деталей ніяких на зазначав. При розгляді клопотання слідчим суддею було досліджено всі матеріали справи, зачитувалися, розглядалися, скільки часу продовжувалося засідання сказати не може. Судове засідання фіксувалося технічними засобами. У задоволенні клопотання було відмовлено, та обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. Доки суддя була в нарадчій кімнаті він не бачив, щоб вона спілкувалась з представниками правоохоронних органів та прокуратури. Це була резонансна подія в м. Суми, тому нарад в прокуратурі було багато, про що саме говорили не пам`ятає. Він ніяких слідчих дій у дані справі не проводив, оскільки передав всі матеріали старшому слідчому ОСОБА_28 та змінив місце роботи. Він не знає чи оскаржував ОСОБА_16 ухвалу про обрання йому міри запобіжного заходу. Зазначив, що це була резонансна справа, було затримано багато людей, вони приходили до відділку поліції, кидали горючі суміші, були неконтрольовані, кричали. Під час розгляду клопотання відводи судді не заявляли, всі права учасникам було роз`яснено. 
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_37 , пояснив, що у січні 2014 року він працював заступником прокурора м. Суми. Відомо, що потерпілі приймали участь у захопленні адміністративної будівлі Сумської ОДА , а саме тієї частини де знаходяться сесійні зали, роздягальня, кабінетів там немає. Особисто він вивчав докази по даній справі і йому відомо, з відеозапису, що народний депутат ОСОБА_13 під видом особистого прийому громадян оголосив промову на площі Незалежності перед громадянами, які були з палками, битами, щитками зробленими з комп`ютерних блоків, якими керував ОСОБА_24 . ОСОБА_8 , який був у яскравій куртці, і ОСОБА_16 , вони, одні з перших зайшли у захоплену будівлю. По відеозапису видно, як ОСОБА_13 двічі смикає двері і вириває їх, а потім зайшов до других дверей, які пластикові, де почали вести перемовини з працівниками міліції, зокрема з ОСОБА_72 , щоб зайти в приміщення. Після перемовин ОСОБА_42 допустив ОСОБА_13 і декількох осіб, потім вирішили , що будуть заходити невеликими групками. ОСОБА_13 говорив, що буде вести особистий прийом, але він обирався від Ромнів і має вести прийом лише там. Це було дійсно захоплення, було завдано збитки, пошкоджено майно. ОСОБА_13 24 січня 2014 року писав до ОДА лист, що бажає провести зустріч, але там де знаходяться службові кабінети працівників ОДА, це була п`ятниця, кінець робочого дня і відповіді надано не було. Це була озброєна акція, ними керував чоловік з бородою, хто це він не знає, але бачив на запису, як він підходить до ОСОБА_13 і говорив, що хлопці рвуться в бій, але ОСОБА_13 їх зупиняв. ОСОБА_16 та ОСОБА_8 це одні із активних учасників акції, це видно було і на записах, які транслювалися в ЗМІ та відеозаписах , які було здійснено групою документування . Також на записах було, як ОСОБА_13 вийшов з будівлі і в гучномовець повідомив, що вони заволоділи владою в місті. В матеріалах провадження є його протокол допиту, де він говорить, що мета захоплення створити народну раду. Він прийшов о 16.00 год. до захопленої будівлі, близько 20.00 год. пішов, але повернувся знову близько півночі. Жодних сумнівів в тому, що відбулося захоплення адміністративної будівлі не було, тому зазаченим особам було пред`явлено підозру та клопотання про обрання міри запобіжного заходу направлено до суду. Рішення ОСОБА_7 були законними та обгрунтованими, підозра була обгрунтованою. ОСОБА_13 ніякого прийому не вів, це підтверджується зйомками ЗМІ, а саме журналістом телеканалу «Відекон», він проводився із-за спини ОСОБА_13 та блогерів, які стрімили. Входи до мерії та обладмінстрації, які знаходяться в одному приміщенні було заблоковано мішками зі снігом. Працівники наступного дня не могли зайти до приміщення . На відеозаписах видно, як вигнали захоплювачів з приміщення у них було вилучено палки, бити, щитки. ОСОБА_8 в мережі « Вконтакті», писав, що вони заволоділи будівлею ОДА і просив, щоб люди несли їм їсти. Відеозйомку подій здійснювали декілька слідчих, які розташовувалися по периметру, вони здійснювали документування, це була створена спеціальна група , яка проводила документування. Групи документування розташовувались і в приміщенні на другому та третьому поверхах, та вони зафіксували, як носили мішки зі снігом до дверей. В понеділок вранці було проведено нараду , на якій він дізнався про події біля облради та , що затримано ряд осіб. На нарадах ніхто ні про які домовленості із суддями не говорив, ніхто з ними не спілкувався. ОСОБА_8 своєї вини не визнавав. По рішенню, щодо одного з потерпілих, була апеляційна скарга, апеляційний суд скасував ухвалу суду першої інстанції і зазначив, що підозра була необгрунтованою. Справу було закрито за відсутністю складу злочину. Щодо ОСОБА_13 матеріали було виділено в окреме провадження, що з ними йому не відомо. У лютому 2017 року йому було пред`явлено підозру у перешкоджанні проведення мирної демонстрації та підбурювання слідчих суддів до ухвалення незаконних рішень. 
		Також, в ході судового розгляду було оглянуто відеозаписи подій, які відбувалися 26 та 27 січня 2014 року біля та в приміщенні Сумської обласної державної адміністрації та Сумської обласної ради надані як стороною обвинувачення так і стороною захисту, зміст яких не суперечить один одному. Дійсно, біля приміщення адміністративної будівлі знаходилось багато людей, які заблокували мішками зі снігом центральний вхід до облради, дехто з них був у масках, які повністю закривали обличчя, вони з гаслами ходили по площі, тобто проводився мітинг та від деяких учасників були заклики до захоплення приміщення. Крім того, як було зазначено в судовому засіданні свідками обвинувачення, працівниками Сумської ОДА ОСОБА_54 , ОСОБА_55 та ОСОБА_73 від мітингувальників постійно лунали гасла та заклики, вели вони себе агресивно, центральний вхід був заблокований, тому працівники виходили з роботи та заходили через запасний вихід. У п`ятницю, коли залишали робоче місця, то із собою забирали печатки та інші цінні документи. Мітингувальники зірвали двері обласної ради, через що було складено акт обстеження пошкодження майна , який в подальшому передали правоохоронним органам. 
		Крім того, в ході судового розгляду було оглянуто аудіозапис технічної фіксації судового розгляду клопотань про обрання міри запобіжного заходу стосовно ОСОБА_8 , ОСОБА_16 та ОСОБА_9 , на якому зафіксовано проведення судових засідань слідчим суддею ОСОБА_7 у відношенні зазначених осіб. Порушення вимог процесуального законодавства, при розгляді даних клопотань, судом не встановлено. 
		Суд, заслухавши учасників судового розгляду, свідків, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши вищезазначені докази, приходить до наступних висновків.
		Згідно ст.84КПК України,доказами вкримінальному провадженніє фактичнідані,отримані упередбаченому цимКодексом порядку,на підставіяких слідчий,прокурор,слідчий суддяі судвстановлюють наявністьчи відсутністьфактів таобставин,що маютьзначення длякримінального провадженнята підлягаютьдоказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		Відповідно до ст.85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		Згідно п.п1,2ч.1ст.91КПК України,у кримінальномупровадженні підлягаютьдоказуванню: 1)подія кримінальногоправопорушення (час,місце,спосіб таінші обставинивчинення кримінальногоправопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;
		Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбаченихстаттею 91цього Кодексу, за винятком випадків, передбаченихчастиною другоюцієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
		Виходячи з норм вищевказаного законодавства, на сторону обвинувачення покладається обов`язок, у разі обвинувачення особи у вчиненні кримінального правопорушення, надати суду докази, які підтверджують наявність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження, підлягають доказуванню та повинні бути викладені в обвинувальному акті.
		Окрім того, обвинувачення не може бути не кокретним та грунтуватися на припущеннях.
		Так, в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_7 порушила конституційне право громадян на свободу, особисту недоторканість та інше, тобто обвинувачення не конкретизовано. 
		Відповідно до змісту ст. 375 КК України( в редакції від 05.04.2001), кримінальна відповідальність могла настати у разі постановлення суддею завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови.
		Суб`єктивна сторона даного кримінального правопорушення, характеризувалася тільки прямим умислом з обов`язковістю наявності мотиву.
		Згідно правового висновку Верховного Суду України викладеного у постанові від 20 листопада 2014 року у справі №5-24кс14, поняття «неправосудне судове рішення» у поєднанні з вказівкою на «завідомість» його постановлення підкреслює цілеспрямований характер злочинних дій судді, його свідоме прагнення та бажання всупереч матеріальному чи процесуальному закону і (або) фактичним обставинам, встановленим у справі, постановити судове рішення, яке за своєю суттю не може бути і не є актом правосуддя. Об`єктивна сторона злочину, передбаченогостаттею 375КК України, полягає лише в активній поведінці особи - дії. Діяння належить до злочину з формальним складом, оскільки вичерпується фактом вчинення певних дій - постановлення неправосудного судового акту і припускають: а) складання відповідного процессуального документу; б) підписання його суддею (суддями); в) проголошення судового акту (доведення його змісту до відома учасників процесу). Злочин визнається закінченим з моменту проголошення постановленого судового акту незалежно від часу набуття законної сили та наслідків, які спричинені.
		Відповідно до правової позиції викладеній Верховний Судом в постанові від 05 березня 2019 року у справі №759/15166/15-к, на законодавчому рівні не визначено поняття «неправосудне» судове рішення, не розтлумачено його і Конституційним Судом України, відсутні підстави ототожнювати його із такими поняттями як «незаконне» та «необґрунтоване», а також не має підстав стверджувати, що неправосудне судове рішення - це у будь-якому випадку таке рішення, яке було скасовано вищою судовою інстанцією. Верховний Суд, досліджуючи правозастосування статті 375 КК України про кримінальну відповідальність за постановлення суддею завідомо неправосудного рішення, вказував на те, що поняття « неправосудне судове рішення» у поєднанні з вказівкою на « завідомість» його постановлення, підкреслює цілеспрямований характер злочинних дій судді, його свідоме прагнення та бажання всупереч матеріальному чи процесуальному закону і ( або) фактичним обставинам, встановленим у справі, постановити судове рішення, яке за своєю суттю не може бути і не є актом правосуддя. Так, скасування апеляційним судом рішення суду першої інстанції не може бути передумовою для притягнення особи до кримінальної відповідальності за частиною 2 статті 375 КК України.
		Вищевказані позиції погоджуються і з іншими позиціями викладеними в постановах Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі №399/383/15 та від 26 червня 2018 року у справі №520/8135/15.
		Так, згідно обвинувального акта та позиції прокурора у судовому засіданні, під час доведеності вини обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, ОСОБА_7 вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2ст. 375 КК Українита ч. 3ст. 371 КК України, а саме постановила завідомо неправосудне судове рішення про обрання потерпілим запобіжних заходів, з корисливих мотивів та в інших особистих інтересах.
		    Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченогост.375КК України полягає у постановленні суддею (суддями) завідомо неправосудного судового рішення. Неправосудним є судове рішення, в якому завідомо неправильно застосовано норму матеріального права, яке постановлено з грубим порушенням норм процесуального права, або в якому завідомо є невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. 
		Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі « Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року: «Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК, необхідно взяти до уваги позицію ЄСПЛ, відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином. І вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення».
		Стороною обвинувачення не доведено, яку завідомо неправильну норму матеріального права застосовано слідчою суддею ОСОБА_7 під час ухвалення рішень, чи які грубі порушення норм процесуального права допущено нею під час розгляду клопотань про обрання потерпілим запобіжних заходів, чи яка завідома невідповідність міститься у висновках викладених нею в ухвалах суду, що не відповідала фактичним обставинам справи.
		Крім того, стороною обвинувачення на надано жодних доказів на підтвердження кар`єристських мотивів та особистих інтересів слідчої судді ОСОБА_7 при розгляді клопотань про обрання міри запобіжного заходу потеріплим та ухваленні судового рішення.
		Дані обставини спростовуються наступним.
		Згідно ухвали від 29 січня 2014 року, слідчим суддею Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_7 було ухвалено рішення про відмову у задоволенні клопотання слідчого Сумського МВ УМВС України в Сумській області ОСОБА_71 відносно підозрюваного ОСОБА_16 за ч.ч. 1, 2 ст. 341 КК України, та застосовано відносно нього запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання / том 8 а.п. 84-85/.
		Віповідно до ухвали від 29 січня 2014 року, слідчим суддею Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_7 було ухвалено рішення про відмову у задоволенні клопотання прокурора прокуратури м. Суми ОСОБА_14 відносно підозрюваного ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 341 КК України, та застосовано відносно нього запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання / том 8 а.п. 101-102/.
		Вищевказані ухвали слідчого судді ОСОБА_7 оскаржені не були та набрали законної сили, тому піддавати сумніву їх незаконність є безпідставним.
		Згідно ухвали слідчого судді Ковпаківського районного сум м. Суми від 28 січня 2014 року ОСОБА_7 було ухвалено рішення про відмову у задоволенні клопотання прокурора прокуратури м. Суми ОСОБА_62 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 341 КК України та застосовано відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до 28 лютого 2014 року. Дану ухвалу було оскаржено підозрюваним ОСОБА_8 /том 8 а.п. 67-70/.
		Відповідно до ухвали колегії суддів з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Сумської області від 20 лютого 2014 року ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_7 від 28 січня 2014 року скасовано, з тих підстав, що матеріали, надані стороною обвинувачення не містять ґрунтовних доказів наявності в діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 341 ч. 1 КК України. Окрім цього, в ухвалі слідчого судді не містяться відомості про суть та правову кваліфікацію кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_8 / том 8 а.п. 71-72/.
		Тобто ухвала апеляційного суду Сумської області, містить інші підстави скасування ухвали слідчого судді, ніж передбаченістаттею 375 КК України, які б давали підстави для обвинувачення судді у постановленні завідомо неправосудного рішення.
		Інші будь-які докази на підтвердження цієї обставини суду надані не були.
		Крім того, стороною обвинувачення надано постанову про закриття кримінального провадження від 24 лютого 2014 року, згідно якої закрито кримінальне провадження №12014200440000409 від 26 січня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення , передбаченого ч. 1 ст. 341 КК України за відсутністю складу злочину в діях ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_16 . При цьому, процесуальних документів щодо вирішення питання за ч. 2 ст. 341 КК України, відносно ОСОБА_16 суду стороною обвинувачення надано не було. 
		   Згідно змісту рішення Конституційного Суду України від 11 червня 2020 року № 7-р/2020 у справі № 1-305/2019(7162/19), зачастиною четвертоюстатті 126Конституції України суддюне можебути притягнутодо відповідальностіза ухвалененим судоверішення,за виняткомвчинення злочинуабо дисциплінарногопроступку. ЄвропейськаКомісія "Задемократію черезправо"(ВенеційськаКомісія)у Доповідістосовно незалежностісудової влади,схваленій на82-мупленарному засіданні,яке відбулось12-13березня 2010року,встановлюючи межі"функційногоімунітету суддів",визначила йогояк імунітетвід кримінальногопереслідування задіяння,вчинені підчас виконаннясвоїх функційнихобов`язківсудді,за виняткомумисних злочинів,зокрема отриманняхабаря (пункт61). Отже,суддю можебути притягнутодо кримінальноївідповідальності лишеу випадку,коли правопорушеннявчинено умисно,має місцесвавільне зловживанняповноваженнями судді,що перешкоджаєздійсненню правосуддячи переслідуєнелегітимні цілі(заподіянняшкоди іншимособам абосуспільним інтересамтощо),прикриваючись виконаннямвимог закону. Таким чином, Конституційний Суд України вважає, що будь-яке кримінальне обвинувачення щодо судді має ґрунтуватися на приписах кримінального закону, що є достатньо чіткими, зрозумілими, однозначними та передбачними, за умови встановлення гарантій, які забезпечують незалежність судді при здійсненні правосуддя.
		Згідно ч. 1 ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Стороною обвинувачення не доведено мотиви вчинення обвинуваченою інкримінованих їй діянь, оскільки надані докази, не містять підтвердження вчинення нею кримінальних правопорушень, в яких вона обвинувачується, не підтверджено, у чому полягає незаконність дій судді ОСОБА_7 під час ухвалення нею рішень відносно потерпілих у даному кримінальному провадженні та у чому виражається неправосудність судових рішень, прийнятих нею.
		 
		При цьому, у ході судового розгляду на підставі наданих сторонами доказів та за свідченнями самих потеріплих наданими ними в судовому засіданні, встановлено, що слідчий суддя ОСОБА_7 усі клопотання про обрання потерпілим запобіжного заходу, ухвали по яких сторона обвинувачення вважає завідомо неправосудними, розглянула у строки, визначені кримінально процесуальним законодавством, за правилами територіальної підсудності та своїх юрисдикційних повноважень, а також у відповідності до вимог та без будь-яких порушень кримінально процесуального законодавства.
		Згідно ч. ч. 1 - 3 ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положеньЗакону України"Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручаєтьсяпам`ятка пропроцесуальні правата обов`язкиособою,яка прийнялазаяву провчинення кримінальногоправопорушення. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв`язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
		Відповідно до ч. 7 ст. 55 КПК України, якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою. За відсутності такої згоди особа в разі необхідності може бути залучена до кримінального провадження як свідок.
		В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_16 , зазначив, що взагалі не вважає себе потерпілим, вважає, що рішення яке було прийнято суддею ОСОБА_7 відносно нього відповідало ситуації яка склалась. Потерпілий ОСОБА_8 , також пояснив, що він немає претензій до судді ОСОБА_7 щодо розгляду відносно нього клопання про обрання міри запобіжного заходу, всі клопотання заявлені його адвокатом суддею було розглянуто, його права порушено не було. Потерпілий ОСОБА_9 в судовому засіданні вказав, що із заявою про притягнення судді до кримінальної відповідальності він не звертався, також не надавав заяв про визнання його потерпілим по даному кримінальному провадженню, не вважає, рішення судді ОСОБА_7 щодо нього, неправосудним.
		Стороною обвинувачення в судовому засіданні зазначено, що кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст. 371, 375 КК України не є справою приватного обвинувачення, навпаки вказані норми КК України охороняють суспільні відносни у сфері здійснення правосуддя і їх застосування не може залежити від позиції потерпілих у провадженні, але дане суперечить вимогам КПК України. 
		Так, стороною обвинувачення не надано доказів того, що потерпілі у кримінальному провадженні звертались із заявою до правоохоронних органів щодо притягнення слідчого судді ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності чи заподіяння їм шкоди, у зв`язку з обранням їм запобіжного заходу. У судовому засіданні вони лише підтвердили той факт, що взагалі не мають до ОСОБА_7 будь  яких претензій з приводу розгляду відносно них клопотань про обрання міри запобіжного заходу, суддя діяла в межах закону, прийняті нею рішення вони не вважають неправосудними, ніякої шкоди їм завдано не було.
		Вищевикладене говорить про те, що органом досудового розслідування ОСОБА_16 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 залучені до кримінального провадження в якості потерпілих без наявних для того правових підстав.
		Згідно Витягу з кримінального провадження №42015200000000179, запис №1: дата надходження повідомлення 21.01.2015, заявник або потерпілий: матеріали правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень, дата внесення 15.04.2015, правова кваліфікація ч. 2 ст. 375 КК України, суддя Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_7 за результатами розгляду клопотань прокуратури м. Суми постановила завідомо неправосудні ухвали про застосування до ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_16 запобіжних заходів; запис №2: дата надходження повідомлення 05.03.2015, заявник або потерпілий: самостійне виявлення слідчим кримінального правопорушення у тому числі під час досудового розслідування, дата внесення 15.04.2015, правова кваліфікація ч. 3 ст. 371 КК України, слідчі судді Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_7 та ОСОБА_74 упродовж 27-29 січня 2014 року прийняли завідомо незаконі рішення в інших особистих інтересах про обрання стосовно учасників мирних зібрань запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту. Зокрема, ОСОБА_7 відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_74  ОСОБА_21 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 
		ОСОБА_7 в судовому засіданні зазначила, що при внесенні відомостей до ЄРДР прокурором було допущено порушення ст. 214 КПК України, а саме: дата внесення до ЄРДР кримінальне провадження 42015200000000179 за ч. 2 ст.375 та ч. 3 ст. 371 КК України вказана 15 квітня 2015 року, а дата надходження заяв 21 січня 2015 року та 05 березня 2015 року. Крім того, з витягу вбачається, що їй повідомлено про підозру, ще до внесення відомостей до ЄРДР, оскільки повідомлення про підозру підписано 11 березня 2015 року, а вручено 13 березня 2015 року, а постанова про створення групи прокурорів датована 20 квітня 2015 року. 
		Згідно змісту доручення про проведення досудового розслідування від 21 січня 2015 року, відомості про кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 375 КК України, стосовно судді Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_7 , щодо постановлення останньою завідомо неправосудної ухвали про застосування ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, внесено до ЄРДР 21 січня 2015 року за №42015200000000021 / том 8 а.п. 21/. 
		Постановою про об`єднання кримінальних проваджень від 23 січня 2015 року , об`єднано кримінальні провадження №42014200000000026 ( спричинення тілесних ушкоджень учасникам мирних зібрань, їх затримання, особистого обшуку, притягнення до кримінальної відповідальності та обрання стосовно них запобіжних заходів за ч. 1 ст. 364, ч.ч. 1,2 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 367, ч. 2 ст. 372 КК України ), №42015200000000020 ( постановлення 27.01.2015 суддею Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_74 завідомо неправосудної ухвали про обрання стосовно ОСОБА_77 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту за ч. 1 ст. 375 КК України) та №42015200000000021 ( постановлення 28.01.2015 суддею Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_7 завідомо неправосудної ухвали про обрання стосовно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту за ч. 1 ст. 375 КК України) /том 8 а.п. 24-25/.
		Постановою про об`єднання кримінальних проваджень від 05 березня 2015 року об`єднані кримінальні провадження №42014200000000026 ( спричинення тілесних ушкоджень учасникам мирних зібрань, їх затримання, особистого обшуку, притягнення до кримінальної відповідальності та обрання стосовно них запобіжних заходів за ч. 1 ст. 364, ч.ч. 1, 2 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 367, ч. 2 ст. 372, ч. 2 ст. 371 КК України) та 42015200000000103 ( обрання слідчими суддями Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_7 та ОСОБА_74 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно ОСОБА_8 , ОСОБА_21 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 за ч. 3 ст. 371 КК України) / том 8 а.п. 27-28/.
		Постановою про виділення матеріалів кримінального провадження від 16 березня 2015 року виділено з матеріалів кримінального провадження №42014200000000026 від 25 січня 2014 року в окреме провадження - оригінали матеріалів досудового розслідування, що не стосуються вчинення кримінальних правопорушень передбачених ст. ст. 340, 365 ч. 2 КК України, ОСОБА_78 . Визначено негайно внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань. Згідно змісту доручення про проведення досудового розслідування від 31 березня 2015 року, відомості за ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 367, ч. 2 ст. 372, ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 375, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 364 КК України внесено до ЄРДР за № 42015200000000125 /том 8 а.п. 29-31/.
		Відповідно до постанови про виділення матеріалів досудового розслідування та об`єднання виділених матеріалі в одне провадження від 15 квітня 2015 року, із кримінального провадження № 42015200000000125 від 16 березня 2015 року виділено в окреме провадження матеріали досудового розслідування щодо вчнення кримінального правопорушення ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 371 КК України. Із кримінального провадження № 42015200000000125 від 16 березня 2015 року виділено в окреме провадження матеріали досудового розслідування щодо вчнення кримінального правопорушення ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 375 КК України. Виділені матеріали досудового розслідування щодо вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 375 КК України об`єднані в одне провадження. Внесені відоповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розсідувань / том 8 с.п. 4-5/.
		В подальшому, 15 квітня 2015 року, відомості щодо виділених матеріалів було внесено до ЄРДР за №42015200000000179.
		На підставі вищевикладеного суд не вбачає порушень ст. 214 КПК України щодо початку досудового розслідування по даному кримінальному провадженню. 
		Відповідно до ч.ч. 3, 5, 6 ст. 217 КПК України, у разі необхідності матеріали досудового розслідування щодо одного або кількох кримінальних правопорушень можуть бути виділені в окреме провадження, якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень. Рішення про об`єднання чи виділення матеріалів досудового розслідування приймається прокурором. Рішення про об`єднання чи виділення матеріалів досудового розслідування не може бути оскаржене.
		З урахуванням вказаних положень, прокурор мав право на прийняття рішення про виділення матеріалів досудового розслідування стосовно ОСОБА_7 в окреме провадження, не залежно від того, що особі вже пред`явлено підозру, оскільки повідомлення повинно бути здійснено у первісному провадженні, з якого матеріали виділяються, а не у тому в яке матеріали виділяються вже з підозрою.
		Згідно п. 3 ч. 1 ст. 481 КПК України, письмове повідомлення про підозру здійснюється: судді Конституційного Суду України, професійному судді, присяжному та народному засідателю на час здійснення ними правосуддя, працівникам Національного антикорупційного бюро України - Генеральним прокурором України або його заступником.
		Відповідно до повідомлення про підозру від 11 березня 2015 року, заступник Генерального прокурора України державний радник юстиції 2 класу ОСОБА_79 , розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного 25 лютого 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42014200000000026, встановивши наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушеня, відповідно до ст. ст. 42, 276-279, 480, 481 КПК України, повідомив ОСОБА_7 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 3 ст. 371 КК України, - завідомо незаконний домашній арешт, вчинений в інших особистих інтересах та передбаченого ч. 2 ст. 375 КК України, - постановлення суддею завідомо неправосудних ухвал, вчинені в інших особистих інтересах, 
		Посилання ОСОБА_7 на те, що пам`ятку про права та обов`язки підозрюваного, при врученні їй повідомлення про підозру, вручена неповноважною особою, є безпідставним, оскільки саме повідомлення про підозру складено повноважною особою. Отже, при пред`явленні підозри ОСОБА_7 не було порушено вимог ст. 481 КПК України.
		Рішенням Конституційного Суду України № 7-р/2020 від 11 червня 2020 року, статтю 375КК Українивизнано неконституційною, оскільки вона суперечить частині першій статті8, частинам 1,2статті126, ч. 1 п. 9 ч. 2 ст.129 Конституції України. Разом з цим, абзацом 2 резолютивної частини вказаного рішення встановлено, що стаття 375 КК України, визнана неконституційною, втрачає чинність через шість місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
		Статтею 4 КК України, передбачено, що злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися уККраніше, як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності.
		Відповідно дост. 58 Конституції Українизакони та інші нормативно-правові акти, що пом`якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну дію в часі.
		Визнання Конституційним Судом України неконституційними законів, інших актів або їх окремих положень відповідно до ч. 2ст. 152 Конституції України,статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України»тягне втрату цими нормативними актами чинності.
		Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 0306/7567/12, зазначено, що особу може бути піддано кримінальному переслідуванню виключно за діяння, яке визнано злочином за нормами КК, тоді як втрата чинності нормою Особливої частини КК означає, що передбачені нею дії або бездіяльність вже не містять ознак діяння, за яке цим Кодексом встановлювалася кримінальна відповідальність. Офіційна констатація невідповідності правової норми Конституції України анулює її юридичну силу, що за змістом є рівнозначним виключенню такої норми на законодавчому рівні. Отже, дія чи бездіяльність перестають вважатися злочином як на підставі закону про скасування кримінальної відповідальності, так і у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення про неконституційність норми КК, що встановлювала цю відповідальність.
		Незважаючи на те, що на час ухвалення вироку суду, інкриміноване ОСОБА_7 діяння, передбаченест. 375 КК України, втратило чинність, судом у ході розгляду справи було досліджено всі докази кримінального провадження, так як остання обвинувачується не лише у вчинені кримінального правопорушення, передбаченогост. 375 КК України, а також у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогост. 371 КК України.
		Крім того, стороною обвинувачення надавалися докази без їх розмежування.
		Проаналізувавши усі докази в їх сукупності, суд вважає недоведеним вину ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 375 КК України, оскільки стороною обвинувачення не надано суду жодного доказу, який би підтверджував існування обставин, які підлягають доказуванню.
		За ст. 371 КК України, передбачено кримінальну відповідальність за завідомо незаконне затримання або незаконний привід, завідомо незаконні домашній арешт або тримання під вартою.Частина 3ст. 371 КК Українипередбачає кримінальну відповідальністьза дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки або були вчинені з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах.
		Основним безпосереднім об`єктом злочину є правосуддя в частині забезпечення законного затримання, приводу, арешту або тримання під вартою, а також конституційне право людини на свободу і особисту недоторканність Його додатковим факультативним об`єктом можуть виступати честь та гідність особи, й життя і здоров`я, майнові блага. З об`єктивної сторони злочин може проявлятися у незаконному. 1) затриманні, 2) приводі (ч. 1 ст. 371); 3) арешті; 4) триманні під вартою (ч. 2 ст. 371). Суб`єкт злочину спеціальний. Ним може бути службова особа органу дізнання, слідчий, прокурор, а у випадку завідомо незаконного тримання під вартою - також начальник місця попереднього ув`язнення. Судді за дії, передбачені ст. 371 КК України, несуть відповідальність за, ст. 375 КК України, а інші службові особи - за ст. ст. 365 КК України або 424 КК України. Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
		ОСОБА_7 , на період інкримінованого їй органом досудового розслідування діяння, працювала суддею Ковпаківського районного суду м. Суми, а тому не була та не є суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченогост. 371 КК України.
		Склад кримінального правопорушенняце сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно-небезпечне діяння як конкретний злочин. Кожний склад злочину обов`язково складається з наступних елементів: об`єкт, об`єктивна сторона злочину, суб`єкт, суб`єктивна сторона злочину.
		Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про відсутність у діянні особи складу злочину, що виключає кримінальну відповідальність особи.
		Згідно ч.ч.1,2ст.2КПК України,підставою кримінальноївідповідальності євчинення особоюсуспільно небезпечногодіяння,яке міститьсклад кримінальногоправопорушення,передбаченого цимКодексом. Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		Відповідно до ч. 1ст. 11 КК Україникримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.
		Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що органом досудового розслідування безпідставно було пред`явлено обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 3ст. 371 КК України, так як вона не є суб`єктом даного кримінального правопорушення.
		Згідно п. 4 ч. 1ст. 284 КПК Україникримінальне провадження закривається в разі, якщо набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння вчинене особою.
		Відповідно до змісту ч. 7ст. 284 КПК України, якщо обставини, передбачені пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, а саме встановлена відсутність події кримінального правопорушення чи встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення, виявляються під час судового розгляду, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок.
		На підставі вищевикладеного, суд вважає, що оскільки у разі доведеності вини судді у завідомо незаконному застосуванні домашнього арешту до осіб, яке мало б виразитися у постановленні нею завідомо неправосудного рішення, суддя, мала б нести відповідальність заст. 375 КК України, але органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується також у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогост. 371 КК України, тому закриття кримінального провадження за ч. 2ст. 375 КК Українита виправдання за ч. 3ст. 371 КК України, у зв`язку з недоведеністю її вини у вчиненні даного кримінального правопорушення, не буде логічним, та не буде відповідати одній із засад кримінального процесуального законодавства, а саме презумпції невинуватості та вимогамст. 62 Конституції України, згідно якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		Згідно роз`яснень п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29 червня 1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок. Окрім того, в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі No712/13361/15 зазначено, що обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме -винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення. 
		Обов`язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст. 62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» ( № 475/97-ВР), Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23 лютого 2006 р. передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». Так, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 6 грудня 1998 року (п. 146) Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитись на користь підсудного». В рішеннях Європейського Суду по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. У рішенні Європейського Суду від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» вказано, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
		В рішенні Європейського Суду у справі «Вассіліоса Ставрополуса проти Греції», суд вважає, що на підставі принципу «in dubio pro reo» (сумніви тлумачаться на користь підсудного), який представляє собою приватне вираження принципу презумпції невинуватості, не повинно існувати ніякої якісної відмінності між виправдувальним вироком, зважаючи на відсутність доказів і виправдувальним вироком у зв`язку з констатацією безсумнівної невинуватості особи. У дійсності, виправдувальні вироки не розрізняються залежно від підстав, прийнятих до уваги в кожному окремому випадку суддею в кримінальному процесі. Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. 
		Згідно із ст. 370 КПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 Кодексу.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		За таких обставин суд, дослідивши всі матеріали кримінального провадження, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про недоведеність стороною обвинувачення вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 371 та ч. 2ст. 375 КК України.
		Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 368, 373-376 КПК України, суд-
		 
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_7  визнати невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3ст.371КК України та ч. 2ст. 375 КК Україниі виправдати її за цими обвинуваченнями з підстав відсутності в діяннях складу кримінального правопорушення за п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України. 
		 
		Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити виправданій та прокурору.
		 
		СУДДЯ

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...