Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/5806/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 21.10.2021.
Дата набрання законної сили: 19.10.2021
Номер судового провадження: 61-4339ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		19 жовтня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 757/5806/20
		провадження № 61-4339св21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця»,
		 розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року у складі судді Остапчук Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М., Семенюк Т. А.
		 
		у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог
		ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом у лютому 2020 року, який уточнив у процесі розгляду справи, і остаточно просив: визнати незаконним та скасувати наказ Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця») від 09 січня 2020 року № 27/ОС про його звільнення з посади начальника філії «Центральна станція зв`язку» АТ «Укрзалізниця» та наказ філії «Центральна станція зв`язку» АТ «Укрзалізниця» від 09 січня 2022 року № 07/ОС про його звільнення; поновити його на посаді начальника філії «Центральна станція зв`язку» АТ «Укрзалізниця» з 09 січня 2020 року; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 234 741,42 грн; допустити негайне виконання рішення в частині поновлення його на посаді начальника філії «Центральна станція зв`язку» АТ «Укрзалізниця».
		Зазначений позов ОСОБА_1 мотивував тим, що він працював у системі Укрзалізниці з 1989 року на різних посадах. З 01 грудня 2015 року на підставі наказу ПАТ «Укрзалізниця» № 31/ОС виконував обов`язки начальника філії «Центральна станція зв`язку» ПАТ «Укрзалізниця». З 15 квітня 2016 року призначений на посаду начальника філії «Центральна станція зв`язку» ПАТ «Укрзалізниця» на умовах строкового договору, а згідно з наказом ПАТ «Укрзалізниця» від 30 вересня 2016 року № 1876/ОС вважався таким, що працює на умовах безстрокового трудового договору на посаді начальника філії «Центральна станція зв`язку «ПАТ «Укрзалізниця».
		Він від АТ «Укрзалізниця» 01 жовтня 2019 року отримав повідомлення від 30 вересня 2019 року № ЦПК-211 про те, що посада начальника філії «Центральна станція зв`язку» вилучена із штатного розпису, йому запропоновано для подальшого працевлаштування посади у філії «Центральна станція зв`язку» АТ «Укрзалізниця» - інженер 1 категорії відділу цифрових мереж зв`язку та заступника начальника господарського відділу філії, а у разі відмови від запропонованих посад трудовий договір із ним буде розірвано на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
		Із наказом АТ «Укрзалізниця» від 09 січня 2020 року № 27/ОС про його звільнення із займаної посади за скороченням штату на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України він був ознайомлений 09 січня 2020 року.
		У цей же день його було ознайомлено ще з одним наказом філії «Центральна станція зв`язку» АТ «Укрзалізниця» від 09 січня 2020 року № 07/ОС про його звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України за підписом директора філії.
		Вважає своє звільнення незаконним, оскільки посада керівника філії не скорочувалася, а була фактично перейменована з «начальника філії» на «директор філії», відповідачем порушено вимоги частини другої статті 40, статті 42, частини третьої статті 49-2 КЗпП України, не запропоновано посаду директора філії, яка була вакантною на час попередження про звільнення або посади в АТ «Укрзалізниця», та не враховано переважне право при вивільненні, так як його стаж роботи в Укрзалізниці складає 33 роки.
		 
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Печерський районний суд міста Києва рішенням 14 вересня 2020 року позов задовольнив частково.
		Скасував наказ АТ «Українська залізниця» від 09 січня 2020 року № 27/ос.
		Поновив ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника філії «Центральна станція зв`язку» АТ «Українська залізниця» з 09 січня 2020 року.
		Стягнув з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 221 096,94 грн, без урахування податків і зборів та інших обов`язкових платежів.
		Допустив негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 30 785,77 грн.
		В іншій частині позовних вимог відмовив.
		Стягнув з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 1 531,96 грн.
		Місцевий суд рішення мотивував тим, що роботодавець повинен персонально повідомити працівників про їх вивільнення не пізніше за два місяці. За штатним розписом від 26 липня 2019 року він вводиться в дію з 01 липня 2019 року. У повідомленні № 211 від 30 вересня 2019 року відповідачем не вказано, з якого числа посада начальника філії вилучена зі штатного розпису, також не вказано про дату звільнення позивача у разі відмови від запропонованих у повідомленні посад, як це передбачено статтею 49-2 КЗпП України.  У новому штатному розписі від 07 листопада 2019 року, що вводився в дію 07 листопада 2019 року, посади начальника філіє немає. АТ «Укрзалізниця» не дотрималось вимог закону в цій частині та не попередило позивача за 2 місяці до дати вивільнення 07 листопада 2019 року. 
		Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач був звільнений всупереч вимогам законодавства, тому наказ АТ «Укрзалізниця» № 27/ос від 09 січня 2020 року  про припинення трудового договору підлягає скасуванню, а позивач поновленню на роботі на посаді начальника філії «Центральна станція зв`язку» АТ «Укрзалізниця» з 09 січня 2020 року. Наказ філії «Центральна станція зв`язку» АТ «Укрзалізниця» від 09 січня 2020 року № 07/ос є похідним від наказу АТ «Укрзалізниця» № 27/ос від 09 січня 2020 року тому він додатково не потребує скасування.
		Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, місцевий суд врахував розмір середньоденної заробітної плати за останні два календарні місяці роботи, що передували дню звільнення позивача, який становить 1 812,27 грн, та кількість робочих днів вимушеного прогулу, яка становить 122 робочих дня.
		Київський апеляційний суд постановою від 02 лютого 2021 року апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» залишив без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року залишив без змін.
		Апеляційний суд постанову мотивував тим, що звільнення позивача відбулося з порушенням вимог трудового законодавства, оскільки АТ «Українська залізниця» не надано доказів пропонування позивачу посади директора філії.
		Крім того, апеляційний суд правильно зазначив про те, що станом на 01 жовтня                        2019 року ОСОБА_2 не був призначений на посаду директора філії, а відповідач не мав правових підстав здійснювати процедуру переведення на посаду директора філії іншого працівника, не вирішивши питання про переведення на цю посаду позивача. 
		Судом першої інстанції повно з`ясовані обставини справи, оцінені надані сторонами докази, правильно застосовані норми матеріального права, допущені порушення норм процесуального права не призвели до неправильного вирішення справи.   
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		АТ «Українська залізниця» уберезні 2021 року подало касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано висновків Верховного Суду, висловлених у постановах від 16 січня 2018 року у справі                                      № 519/160/16-ц (провадження № 61-312св17), від 06 лютого 2018 року у справі                            № 696/985/15-ц (провадження № 61-1214св18), від 05 вересня 2018 року у справі                      № 641/397/17 та від 12 грудня 2018 року у справі № 686/15517/16-ц.
		Судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема частину першу статті 19 Конституції України, частину четверту статті 36, пункт 1 частини першої статті 40, частини першу-третю, п`яту статті 49-2 КЗпП України з одночасним порушенням норм процесуального права зокрема статей 263, 264 ЦПК України.
		Апеляційним судом також застосовано норми статті 40 КЗпП України без урахування приписів постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9.
		Роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають рівню кваліфікації працівника. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, про що зазначив у постанові від 05 вересня 2018 року у справі № 757/29578/14.
		АТ «Укрзалізниця» у повідомленні від 30 вересня 2019 року запропонувало позивачу всі наявні вакансії та роботи в товаристві посади за відповідною професією (спеціальністю), які позивач зміг би виконувати виходячи з рівня освіти, кваліфікації, набутого практичного досвіду, ділових якостей, стану здоров`я, тощо.
		Посада начальника філії не входить до загальної чисельності штатних одиниць філії «Центральна станція зв`язку» АТ «Укрзалізниця» та віднесена до переліку посад, що підлягають скороченню.
		При звільненні позивача не ставилося питання про переважне право на залишення на роботі, оскільки положення статті 42 КЗпП України не можуть бути застосовані при його звільненні, оскільки дане право має враховуватися при наявності двох чи більше однакових посад, одна з яких скорочується.
		Однак, у АТ «Укрзалізниця» посада, яку займав позивач була єдиною як за назвою посади, так і за функціональними обов`язками, передбаченими для цієї посади, та вимогами по спеціальності і кваліфікації.
		Посада директора філії «Центральна станція зв`язку» АТ «Укрзалізниця» не була вакантною станом на дату попередження ОСОБА_1 про скорочення, а також не відповідає кваліфікації позивача.
		 
		Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду ухвалою від 26 березня   2021 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Печерського районного суду міста Києва.
		Справа № 757/5806/20-ц надійшла до Верховного Суду 11 травня 2021 року.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		ОСОБА_1 з 07 вересня 2004 року був прийнятий на роботу на посаду заступника начальника Центральної станції зв`язку за переведенням з Державної адміністрації залізничного транспорту України.
		Згідно з рішенням  Правління ПАТ «Укрзалізниця» від 12 квітня 2016 року № 17, наказом ПАТ «Укрзалізниця» від 14 квітня 2016 року № 711/ос та наказом філії «Центральна станція зв`язку» ПАТ «Укрзалізниця»  «Про переведення на іншу роботу» від 15 квітня 2016 року № 49/ос заступника начальника філії «Центральна станція зв`язку» ПАТ «Укрзалізниця» ОСОБА_1 на підставі його заяви переведено на посаду начальника філії «Центральна станція зв`язку» ПАТ «Укрзалізниця» на умовах строкового трудового договору з 15 квітня 2016 року до 14 квітня 2016 року.
		Відповідно до рішення правління ПАТ «Укрзалізниця» від 13 липня 2016 року № 35 та заяви ОСОБА_1 на підставі  наказу ПАТ «Укрзалізниця» від 14 липня 2016 року                           № 1441/ос та наказу філії «Центральна станція зв`язку» ПАТ «Укрзалізниця»                                від 18 липня 2016 року № 93/ос до вищезгаданих наказів внесено зміни в частині терміну дії строкового трудового договору до 17 жовтня 2016 року.
		Згідно з наказом ПАТ «Укрзалізниця» від 30 вересня 2016 року № 1876/ос позивач вважався таким, що працює на умовах безстрокового трудового договору.
		За протоколом від 10 травня 2017 року № Ц-57/41 Ком.т. Правлінням ПАТ «Укрзалізниця» було прийнято рішення про затвердження організаційної структури, штатного розпису та Положення про філію «Центральна станція зв`язку» ПАТ «Укрзалізниця». Пунктом 4.2 даного рішення затверджено штатний розпис філії «Центральна станція зв`язку» ПАТ «Укрзалізниця» згідно з додатком 10 до протоколу, за яким, посада начальника філії підлягала скороченню. 
		Вищезгадане рішення Правління ПАТ «Укрзалізниця» вводилося в дію наказом ПАТ «Укрзалізниця» від 02 червня 2017 року № 369. Цим же наказом вводилося в дію нове Положення про філію та визнано таким, що втратив чинність наказ від 18 листопада 2015 року № 016 «Про затвердження Положення про філію  «Центральна станція зв`язку» ПАТ «Укрзалізниця».
		Постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 року №938 «Про деякі питання акціонерного товариства «Українська залізниця» змінено тип Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменовано на АТ «Українська залізниця», викладено статут в новій редакції, згідно з яким АТ «Українська залізниця» є юридичною особою, що утворене відповідно до Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», постанови Кабінету Міністрів України                                від 25 червня 2014 року № 200 «Про утворення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
		Наказом АТ «Укрзалізниця» від 27 грудня 2018 року № 796 Положення про філію «Центральна станція зв`язку» АТ «Укрзалізниця» викладено в новій редакції. Згідно з цим Положенням філія є відокремленим підрозділом, який не має статусу юридичної особи.
		Відповідачем додатково надано штатний розпис філії «Центральна станція зв`язку» AT «Укрзалізниця», затверджений рішенням AT «Укрзалізниця» від 26 липня 2019 року, в якому зазначено, що він вводиться в дію з 01 липня 2019 року. Посада начальника філії віднесена до посад, що вилучені зі штатного розпису та підлягають скороченню.
		ОСОБА_1 01 жовтня 2019 року отримав повідомлення АТ «Укрзалізниця»                                      від 30 вересня 2019 року № ЦПК-211, згідно з яким посада начальника філії «Центральна станція зв`язку» вилучена із штатного розпису, запропоновано для подальшого працевлаштування посади у філії «Центральна станція зв`язку»: інженер                1 категорії відділу цифрових мереж зв`язку (посадовий оклад 8 415 грн) та заступник начальника господарського відділу філії (посадовий оклад 10 417 грн). У разі відмови від запропонованих посад трудовий договір із позивачем буде розірвано на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
		Судами також встановлено, що посада директора філії на момент пред`явлення позивачу повідомлення  № 211 від 30 вересня 2019 була вакантною, на підтвердження чого відповідачем було надано клопотання на ім`я голови Правління АТ «Укрзалізниця» Кравцову Є. П. про призначення ОСОБА_2 на посаду директора філії «Центральна станція зв`язку» АТ «Укрзалізниця» за вихідним від 10 вересня              2019 року, додаток до наказу ПАТ «Укрзалізниця» від 17 серпня 2019 року та наказ по особовому складу АТ «Укрзалізниця»  № 1964/ос від 07 жовтня 2019 року. 
		Згідно з повідомленням від 30 вересня 2019 року № 211 позивачу було запропоновано дві посади на які його можуть перевести.  
		Судами встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази відмови позивача від запропонованих посад.
		Позивач 09 січня 2020 року був ознайомлений з наказом АТ «Укрзалізниця» від 09 січня 2020 року № 27/ОС про звільнення за скороченням штату згідно з частиною першою статті 40 КЗпП України. Отримав трудову книжку. 
		Апеляційним судом також встановлено, що рішенням правління ПАТ «Укрзалізниця» від 24 травня 2017 року затверджено організаційну структуру філії «Центральна станція зв`язку» ПАТ «Укрзалізниця» загальною чисельністю 174 штатні одиниці.
		Наказом голови правління ПАТ «Укрзалізниця» № 369 від 02 червня 2017 року введено в дію організаційну структуру філії «Центральна станція зв`язку» ПАТ «Українська залізниця» та положення про філію, згідно якого керівництво філією здійснюється директором філії.
		Наказом виконуючого обов`язки голови правління АТ «Укрзалізниця» № 796                             від 27 грудня 2018 року положення про філію «Центральна станція зв`язку», введено в дію наказом № 369 від 02 червня 2017 року, викладено в новій редакції.
		Згідно штатного розпису, який вводиться в дію з 01 липня 2019 року, штатна кількість працівників філії «Центральна станція зв`язку» АТ «Укрзалізниця» становить                               166 одиниць, керівником філії є директор.
		Позивач 01 жовтня 2019 року отримав повідомлення, що посада начальника філії вилучена із штатного розпису філії і йому запропоновано зайняти посади інженера                      1 категорії відділу цифрових мереж зв`язку філії та заступника начальника господарського відділу філії.
		У подальшому з 07 листопада 2019 року вводився новий штатний розпис філії «Центральна станція зв`язку» з чисельністю 150 одиниць, тобто у філії «Центральна станція зв`язку» АТ «Укрзалізниця» відбулося скорочення штату працівників.
		Вказана обставина також підтверджується повноваженнями директора філії, які викладені у Положенні про філію «Центральна станція зв`язку» АТ «Українська залізниця», яке затверджене наказом № 796 від 27 грудня 2018 року, та є ідентичними до повноважень начальника філії, які містилися у Положенні про філію, затвердженому наказом № 136 від 26 лютого 2016 року.
		Згідно Положення про філію «Центральна станція зв`язку», затвердженого 26 лютого 2016 року, начальник філії підпорядкований правлінню товариства, здійснює поточне керівництво та управління діяльністю філії відповідно до планів затверджених товариством.
		Аналогічні повноваження має директор філії, що визначено у Положенні про філію, яке затверджене 27 грудня 2018 року (пункт 5).
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
		3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. 
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
		Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
		Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації (частини перша, третя статті 49-2 КЗпП України).
		Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
		Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
		Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.
		Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
		При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника. Реалізація зазначеного обов`язку повинна відбуватися з урахуванням принципу рівності трудових прав громадян і не може бути обумовлена виключно розсудом роботодавця.
		Встановивши, що посада керівника філії не була скорочена, а змінила назву з начальника філії на директора філії, позивачу не пропонувалася зазначена посада директора філії, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що звільнення позивача відбулося з порушенням вимог трудового законодавства, тому наказ підлягає скасуванню, а ОСОБА_1 поновленню на роботі на посаді начальника філії «Центральна станція зв`язку» АТ «Українська залізниця» з 09 січня 2020 року.
		Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
		Відповідно до вимог частин першої та другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
		Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Встановивши те, що позивача було звільнено з роботи 09 січня 2019 року, а його середньоденна заробітна плата за останні два календарні місяці роботи, що передували дню звільнення становить 1 812,27 грн, а кількість робочих днів вимушеного прогулу - 122 дні, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку, вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає частковому задоволенню.
		Доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій не враховано висновків Верховного Суду, висловлених у постановах від 16 січня 2018 року у справі                                      № 519/160/16-ц (провадження № 61-312св17), від 06 лютого 2018 року у справі                            № 696/985/15-ц (провадження № 61-1214св18), від 05 вересня 2018 року у справі                      № 641/397/17, від 12 грудня 2018 року у справі № 686/15517/16-ц та від 05 вересня 2018 року № 757/29578/14, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на те, що фактичні обставини в цих справах є відмінними від обставин у справі, яка переглядається. При цьому, питання щодо поновлення на роботі вирішується у кожному конкретному випадку, з урахуванням встановлених обставин справи. Судами попередніх інстанцій встановлено всі фактичні обставини справи, враховано доводи сторін, надано належну оцінку поданим сторонами доказам та правильно застосовано вищезазначені норми КЗпП України.
		Посилання у касаційній скарзі на те, що апеляційним судом застосовано норми статті 40 КЗпП України без урахування приписів постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9, також не заслуговують на увагу, оскільки зазначена постанова Пленуму не містить висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
		Інші доводи касаційної скарги є аналогічними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд надав належну оцінку, висновки суду апеляційної інстанції є достатньо аргументованими, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.
		Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі                                              № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
		Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
		Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
		Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
		 
		Щодо судових витрат
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.
		Рішення Печерського районного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                 І. В. Литвиненко
		 
		                                                                                                            В. С. Висоцька
		 
		                                                                                                           А. І. Грушицький

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...