Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 554/6777/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 21.10.2021.
Дата набрання законної сили: 13.10.2021
Номер судового провадження: 61-17750ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова         
		Іменем  України      
		 
		13 жовтня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 554/6777/17-ц
		 
		провадження № 61-17750 св 20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., 
		Черняк Ю. В., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ;
		відповідач - ОСОБА_2 ;
		третя особа - приватний нотаріус Новосанжарського районного нотаріального округу Полтавської області Семиволос Олег В`ячеславович;
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Полтавського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Лобова О. А., Пилипчук Л. І., Чумак О. В., і касаційну скаргу приватного нотаріуса Новосанжарського районного нотаріального округу Полтавської області Семиволоса Олега В`ячеславовича на рішення Октябрського районного 
		суду м. Полтави від 26 жовтня 2017 року у складі судді Гальонкіної Ю. С. та постанову Полтавського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року, 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.     Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Новосанжарського районного нотаріального округу Полтавської області Семиволос О. В. 
		(далі - приватний нотаріус), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
		Позовна заява мотивована тим, що 24 березня 2015 року між ним та ОСОБА_2 було укладено нотаріально посвідчений договір позики, 
		за умовами якого ОСОБА_2 передала йому у борг 500 тис. грн строком до 31 грудня 2015 року. 
		У січні 2017 року йому стало відомо про те, що 02 червня 2016 року постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Полтави головного територіального управління юстиції у Полтавській області (далі - Шевченківський ВДВС м. Полтави ГТУЮ у Полтавській області) Дукою О. С. відкрито виконавче провадження № 51270820 про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 суми боргу за вищевказаним договором позики у розмірі 533 991,10 грн. Зазначене виконавче провадження було відкрито на підставі виконавчого напису нотаріуса, вчиненого 26 травня 2016 року приватним нотаріусом Семиволосом О. В., за реєстровим номером 623, про стягнення з нього 
		на користь ОСОБА_2 суми боргу у розмірі 533 991,10 грн, з яких: 
		500 тис. грн - сума позики, 2 700 грн - витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису, 25 250 грн - сума боргу, нарахована відповідно до індексу інфляції за час прострочення повернення позики, 6 041,10 грн - 
		три процента річних за прострочення виконання зобов`язання за період 
		з 01 січня 2016 року по 26 травня 2017 року.
		ОСОБА_1 вважав, що вищевказаний виконавчий напис нотаріуса вчинений з порушенням вимог закону та порядку його вчинення, оскільки заборгованість не була безспірною, так як доказом на підтвердження безспірності вимог може бути лише документ, яким боржник визнає суму заборгованості перед кредитором, проте нотаріус цього не перевірив, 
		а надані йому документи не свідчили про безспірність боргу. При цьому 
		у лютому 2017 року він оспорював договір позики у судовому порядку (справа № 542/149/17), вважаючи його недійсним, що також свідчить про наявність спору між позикодавцем і боржником та спірність суми боргу, яка стягнута за виконавчим написом. Крім того, виконавчий напис нотаріуса вчинено без його повідомлення, як боржника, про наявність боргу та вчинення виконавчого напису. 
		Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 26 травня 2016 року приватним нотаріусом Семиволосом О. В., за реєстровим номером 623 про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 суми боргу у розмірі 533 991,10 грн за договором позики від 24 березня 2015 року.
		Короткий зміст судових рішень 
		Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 
		2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто 
		з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 3 200 грн.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на час вчинення виконавчого напису нотаріуса сума боргу була безспірною, про що свідчили надані нотаріусу та оформлені у встановленому законом порядку документи, нотаріус вчинив виконавчий напис правомірно, відповідно 
		до вимог законодавства і підстав для визнання його таким, що 
		не підлягає виконанню, відсутні. Нотаріус при вчиненні виконавчого напису виконав умови вчинення виконавчого напису, передбачені статтею 87, частиною першою статті 88 Закону України «Про нотаріат», перевірив належним чином безспірність боргу за переліком документів, який затверджений Кабінетом Міністрів України і пунктом 1 цього переліку не передбачено надання будь-яких зустрічних підтверджень чи заперечень боржника щодо безспірності боргу. 
		Також суд першої інстанції стягнув з позивача на користь відповідачки підтверджені письмовими доказами витрати на правову допомогу. 
		Додатковим рішенням Октябрського районного суду м. Полтави 
		від 27 грудня 2017 року Октябрський районний суд м. Полтави стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 640 грн судового збору.
		Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що питання про розподіл судових витрат не було вирішено при ухваленні рішення.
		Постановою апеляційного суду Полтавської області від 08 лютого 
		2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, 
		а рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 
		2017 року - без змін.
		Додатковою постановою апеляційного суду Полтавської області 
		від 22 березня 2018 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задоволено. Ухвалено додаткову постанову, якою стягнуто 
		з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати (пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції), а саме витрати на правничу (правову) допомогу у розмірі 5 тис. грн.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Семиволос О. В., про визнання виконавчого напису таким, що не 
		підлягає виконанню, передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду (провадження № 61-19494св18). 
		Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2020 року вищевказану справу повернуто на розгляд до колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (провадження № 14-68цс20). 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 травня 2020 року заяву колегії суддів: Крата В. І., Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., про самовідвід від участі у розгляді справи № 554/6777/17-ц 
		задоволено. Справу передано на автоматизований розподіл (провадження № 61-19494св18). 
		Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової 
		палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову апеляційного 
		суду Полтавської області від 08 лютого 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження 
		№ 61-19494св18).
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		Постановою Полтавського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року апеляційну скаргу  ОСОБА_1 задоволено. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов  ОСОБА_1 задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, учинений 26 травня 2016 року приватним нотаріусом Семиволосом О. В., зареєстрований за № 623, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 533 991,1 грн боргу за договором позики від 24 березня 2015 року. Вирішено питання розподілу судових витрат.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики на підставі виконавчого напису нотаріуса складається з двох етапів: підготовчий, який включає повідомлення боржника і безпосередньо учинення виконавчого напису, який включає подання нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, у тому числі і повідомлення боржника. Недотримання одного з етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Матеріали справи не містять доказів направлення позичальником - ОСОБА_2 листа-вимоги про повернення боргу та отримання боржником - ОСОБА_1 такого листа. 
		Отже, встановлена законом процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики на підставі виконавчого напису нотаріуса 
		не була дотримана (виконана), а саме боржник не був повідомлений про вимогу повернути заборгованість, що є окремою підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. 
		При цьому суд послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постановах: від 30 вересня 2019 року у справі                      № 357/12818/17 і від 15 січня 2020 року у справі 305/2082/14, на які послався у подальшому Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду при попередньому скасуванні судового рішення у цій справі постановою      від 27 серпня 2020 року. 
		Короткий зміст вимог касаційних скарг 
		У касаційній скарзі  ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, а рішення Октябрського районного суду м. Полтави 
		від 26 жовтня 2017 року залишити у силі. 
		У касаційній скарзі приватний нотаріус Семиволос О. В., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов  ОСОБА_1 залишити без розгляду. 
		Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової 
		палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2020 року за касаційною скаргою  ОСОБА_2 на постанову Полтавського апеляційного суду 
		від 11 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Октябрського районного суду 
		м. Полтави. 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової 
		палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2020 року за касаційною скаргою приватного нотаріуса Семиволоса О. В. на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2017 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі. 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової 
		палати Касаційного цивільного суду від 17 грудня 2020 року заяву ОСОБА_2 про відвід судді Жданової В. С. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Семиволос О. В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, за касаційними скаргами ОСОБА_2 на постанову Полтавського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року і приватного нотаріуса Семиволоса О. В. на рішення Октябрського районного суду 
		м. Полтави від 26 жовтня 2017 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року визнано необґрунтованою.
		Вирішення питання про відвід колегії суддів передано судді, який визначається у порядку встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України
		Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду 
		від 21 грудня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді Жданової В. С. відмовлено. 
		У грудні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи 
		між суддями від 22 вересня 2021 року справу передано судді-доповідачеві 
		у зв`язку зі звільненням у відставку попереднього судді-доповідача Жданової В. С .  
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2021 року справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Семиволос О. В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, призначено до судового розгляду.
		Аргументи учасників справи
		Доводи осіб, які подали касаційні скарги
		Касаційна скарга  ОСОБА_2  мотивована тим, що апеляційний 
		суд, пославшись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду 
		у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14, провадження 
		№ 14-557цс19, не врахував висновків і мотивів Великої Палати Верховного Суду, яка, повертаючи ухвалою від 28 квітня 2020 року, провадження 
		№ 14-68цс20, справу № 554/6777/17, що переглядається, на розгляд 
		колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, зазначала, що у справі № 305/2082/14 Велика Палата Верховного Суду застосувала норми права та зробила висновки щодо можливості вчинення виконавчого напису про звернення стягнення за іпотечним договором, тоді як у справі, що переглядається, спір стосується договору позики грошових коштів. Ні нотаріус, ні вона, як позичальник, 
		не були зобов'язані повідомляти боржника письмово про вчинення виконавчого напису за договором позики, так як ні умовами договору позики, ні положеннями закону таких дій за договором позики не передбачено. Письмова вимога про усунення порушення виконання зобов'язання надсилається боржнику та майновому поручителю для одержання виконавчого напису лише по іпотечним договорам. 
		Крім того, апеляційний суд не звернув уваги на те, що обставини, на які посилається позивач, не відповідають дійсності, оскільки факт безспірності суми боргу було встановлено нотаріусом при вчиненні виконавчого напису, а доказів зворотного позивачем не надано. Так, позивач дійсно звертався до суду з позовом про визнання договору позики недійсним, проте зробив це майже через рік після вчинення оспореного виконавчого напису нотаріуса та лише з метою зупинення виконавчого провадження щодо стягнення з нього отриманої і неповернутої суми позики. Оспорюваний позивачем виконавчий напис нотаріуса було вчинено з дотриманням вимог положень законодавства й підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню, відсутні.
		Касаційна скарга приватного нотаріуса Семиволоса О. В. мотивована тим, що суди попередніх інстанцій повинні були залишити позовну заяву  ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, 
		що не підлягає виконанню, без розгляду, оскільки у провадженні Новосанжарського районного суду Полтавської області перебувала на той час справа № 542/149/17 за позовом ОСОБА_1 про визнання правочину (договору позики) недійсним та скасування оспореного виконавчого напису нотаріуса від 26 травня 2016 року. Таким чином, станом на 26 жовтня 2017 року у провадженні Октябрського районного суду 
		м. Полтави та Новосанжарського районного суду Полтавської області одночасно розглядалися дві позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Лише після відмови Октябрським районним судом 
		м. Полтави у позові у справі № 554/6777/17 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, ОСОБА_1 подав до Новосанжарського районного суду Полтавської області клопотання про зміну позовних вимог, відповідно до яких ним було залишено без розгляду вимогу про скасування виконавчого напису нотаріуса від 26 травня 
		2016 року. 
		Оспорений виконавчий напис нотаріуса було вчинено з дотриманням 
		вимог Закону України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України, зокрема, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. 
		 
		Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги
		У грудні 2020 року  ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу приватного нотаріуса Семиволоса О. В., в якому зазначали, що вона підтримує доводи касаційної скарги приватного нотаріуса щодо скасування оскаржуваних судових рішень та залишення позову ОСОБА_1 без розгляду.
		У січні 2021 року до Верховного Суду надійшли відзиви ОСОБА_1 на касаційні скарги ОСОБА_2 та приватного нотаріуса Семиволоса О. В., в яких зазначено, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду 
		є законним та обґрунтованим, а доводи касаційних скарг - безпідставними. Апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що позичальник не забезпечила його права та інтереси, як боржника, оскільки не повідомила його про початок процедури стягнення боргу за договором позики 
		на підставі виконавчого напису нотаріуса. Нотаріусом не перевірено, чи заборгованість за договором позики не є безспірною, так як не звернув уваги на те, що за умовами договору передбачено два способи погашення заборгованості, а саме: перший - перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника, а другий - передача грошових 
		коштів готівкою у визначеному місці. При поданні документів нотаріусу Горобченко С. Б. підтвердила лише той факт, що грошові кошти на її рахунок не надходили, проте не надала доказів того, що оплата не була проведена іншим альтернативним шляхом, передбаченим договором, а саме шляхом передачі грошових коштів готівкою.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		24 березня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Новосанжарського районного нотаріального округу Полтавської області Семиволосом О. В., 
		за умовами якого ОСОБА_2 передала у власність ОСОБА_1 500 тис. грн, які останній зобов`язався повернути ОСОБА_2 без нарахування процентів до 31 грудня 2015 року.
		Відповідно до пунктів 5, 7, 8 договору позики позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми на банківський рахунок позикодавця, відкритому у приватному акціонерному товаристві «Креді Агріколь Банк».
		У разі прострочення виконання зобов`язання позичальником за договором позики позичальник зобов`язується сплатити позикодавцю суму боргу 
		з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 
		а також три процента річних від простроченої суми.
		У випадку невиконання позичальником зобов`язання за цим договором 
		він може бути поданий до стягнення. Звернення стягнення здійснюється 
		у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса або в судовому порядку.
		ОСОБА_1 у встановлений договором строк грошові кошти 
		ОСОБА_2 не повернув, не перерахував їх на банківський рахунок позикодавця, відкритому у приватному акціонерному товаристві «Креді Агріколь Банк».
		26 травня 2016 року ОСОБА_2 у зв`язку з невиконанням боржником взятих на себе зобов`язань за договором позики та неповерненням грошових коштів позикодавцю у встановлений договором позики строк, звернулась до приватного нотаріуса для вчинення виконавчого напису про стягнення боргу.
		ОСОБА_2 надала нотаріусу заяву про вчинення виконавчого 
		напису, оригінал договору позики, посвідчений приватним нотаріусом Новосанжарського районного нотаріального округу Полтавської області Семиволосом О. В. від 24 березня 2015 року за реєстровим № 219, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , розрахунок заборгованості за договором позики та банківську виписку за рахунком ОСОБА_2 щодо відсутності надходження коштів від платника ОСОБА_1 для підтвердження безспірності заборгованості.
		На підставі цієї заяви та доданих до неї документів 26 травня 2016 року приватним нотаріусом Новосанжарського районного нотаріального округу Полтавської області Семиволос О. В. за реєстровим номером 623 
		вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь 
		ОСОБА_2 суми боргу у розмірі 533 991,10 грн за договором позики від 24 березня 2015 року, з яких 500 тис. грн - сума позики, 2 700 грн - витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису, 25 250 грн - сума боргу, нарахована відповідно до індексу інфляції за час прострочення повернення позики, 6 041,10 грн - три процента річних за прострочення виконання зобов`язання за період з 01 січня 2016 року по 26 травня 
		2016 року.
		02 червня 2016 року постановою державного виконавця Октябрського ВДВС м. Полтави ГТУЮ у Полтавській області відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого напису нотаріуса.
		У лютому 2017 року ОСОБА_1 , дізнавшись про вчинений виконавчий напис, звернувся до Новосанжарського районного суду Полтавської 
		області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Новосанжарського районного нотаріального округу Полтавської області Семиволос О. В., про визнання правочину недійсним (справа № 542/149/17), який на час ухвалення рішення районним судом не будо розглянуто. 
		 
		2. Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження 
		у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. 
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального 
		та процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
		Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках 
		і в порядку, встановлених законом.
		Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша 
		статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій). 
		Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 
		2012 року № 296/5.
		Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло 
		не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами 
		та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
		Згідно із підпунктами 1.1, 1.2 пункту 1, підпунктами 3.1, 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
		Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться 
		у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
		Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
		Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться 
		у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 
		1999 року № 1172.
		При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, 
		за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку 
		на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
		Згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 
		від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису 
		про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з нотаріально посвідчених договорів, що передбачають сплату грошових сум, додаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору; б) документи, 
		що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.
		За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.
		Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, 
		а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.
		Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся 
		до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
		Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
		Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається 
		за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
		З урахуванням зазначеного та приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, 
		статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, 
		що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд 
		не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право 
		на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
		Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог боржника.
		Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, 
		що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно 
		з Переліком документів. Для правильного застосування положень 
		статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити 
		в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, 
		як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
		Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
		Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.
		Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача 
		та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код 
		за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, 
		що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
		У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 Розділу ІІ Порядку).
		Верховний Суд зазначає, що дійсно на сьогодні чинне законодавство України не зобов`язує нотаріуса викликати позичальника і з`ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність 
		її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження 
		є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з`ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу. 
		Таке повідомлення (заява, претензія, лист-вимога тощо) передається позикодавцем позичальнику у порядку, визначеному статтею 84 Закону України «Про нотаріат».
		Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести 
		ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог 
		або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Отже, вирішуючи позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, 
		що не підлягає виконанню, апеляційний суд, врахувавши висновки й мотиви Верховного Суду, висловлені при попередньому касаційному перегляді справи, встановивши відсутність доказів направлення позичальником - ОСОБА_2 листа-вимоги про повернення боргу та отримання боржником - ОСОБА_1 такого листа, дійшов обґрунтованого висновку про те, що встановлена законом процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики на підставі виконавчого напису нотаріуса не була дотримана (виконана), а саме боржник не був повідомлений про вимогу повернути заборгованість, що є самостійною 
		і достатньою підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. 
		Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що письмова вимога 
		про усунення порушення виконання зобов'язання надсилається боржнику 
		та майновому поручителю для одержання виконавчого напису лише 
		по іпотечним договорам, про що зазначила Велика Палата Верховного Суду, повертаючи ухвалою від 28 квітня 2020 року, провадження № 14-68цс20, справу № 554/6777/17, що переглядається, на розгляд колегії суддів 
		Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, безпідставні, так як у нотаріальному процесі при стягненні боргу 
		за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджує безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором). 
		До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 30 вересня 2019 року у справі 
		№ 357/12818/17 (провадження № 61-44380св18), яка хоча і стосувалася кредитного договору, проте згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення ЦК України про позику, а також у подібній до договору позики справи 
		у постанові від 25 березня 2019 року, у справі № 629/3881/16-ц, провадження № 61-31187св18.
		Посилання касаційної скарги приватного нотаріуса Семиволоса О. В.про те, що суди попередніх інстанцій повинні були застосувати положення пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України та залишити позов  ОСОБА_1 без розгляду, безпідставні, так як у справах за його позовами предмет 
		і підстави були різними, а саме у справі № 554/6777/17 розглядався його позов про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, а у справі № 542/149/17 - позов про визнання договору позики недійсним, що виключає можливість застосування вказаної норми процесуального права. 
		Інші доводи касаційних скарг висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення апеляційного суду не впливають, а в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.  
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків суду не спростовують.
		Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційні скарги ОСОБА_2 та приватного нотаріуса Новосанжарського районного нотаріального округу Полтавської області Семиволоса Олега В`ячеславовича залишити без задоволення.
		Постанову Полтавського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року залишити без змін. 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    Д. Д. Луспеник
		 
		Судді:                                                                                               Б. І. Гулько
		 
		                                                                                                            Г. В. Коломієць
		 
		Р. А. Лідовець
		 
		Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...