Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/10374/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Виконання договору кредитування; Інший спір про виконання договору кредитування.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 21.10.2021.
Дата набрання законної сили: 21.09.2021
Номер судового провадження: 12-5гс21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 вересня 2021 року
		м. Київ
		 
		Справа № 910/10374/17
		Провадження № 12-5гс21
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		головуючого судді Князєва В. С.,
		судді-доповідача Власова Ю. Л.,
		суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
		за участю:
		секретаря судового засідання Бутенка А. О.,
		представника позивача Яценко С.А.,
		представника відповідача Карпінського С.В., Мілютіна А.Є.
		розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18 травня 2020 року (у складі колегії: головуючий суддя Майданевич А. Г., судді Сулім В. В., Гаврилюк О. М.)
		у справі
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика»
		до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»,
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Авдієнко Оксана Віталіївна, Відділ примусового виконання рішень державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ОСОБА_1,
		про визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню.
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1.  У червні 2017 року компанія «Clifford alliance LP» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Ощадбанк», АТ «Ощадбанк», банк, відповідач) про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30 червня 2017 року порушено провадження у справі № 910/10374/17. 
		2.  У липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» (далі - ТОВ «ТЛК «Арктика») подало заяву про вступ у справу № 910/10374/17 як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, заявивши позов до ПАТ «Ощадбанк» про визнання виконавчих написів, вчинених 22 травня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнко О. В. (далі - приватний нотаріус Авдієнко О. В.) на кредитному договорі від 04 листопада 2014 року № 876/31/1 та зареєстрованих у реєстрі за № 779, № 780 (далі - виконавчі написи № 779 та № 780), такими, що не підлягають виконанню. Вказану заяву судом прийнято до провадження.
		3.  Суд також залучив до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватного нотаріуса Авдієнко О. В., Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Відділ примусового виконання рішень), ОСОБА_1
		4.  Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22 травня 2019 року позовну заяву компанії «Clifford alliance LP» залишено без розгляду. У зв`язку із цим суд надав ТОВ «ТЛК «Арктика» процесуальний статус позивача у справі № 910/10374/17.
		5.  Позовні вимоги ТОВ «ТЛК «Арктика» обґрунтовані тим, що спірні виконавчі написи № 779 та № 780 вчинені з порушенням норм статей 87-89 Закону України «Про нотаріат», пунктів 1-4 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій), та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів).
		6.  Зокрема, позивач вважає, що приватний нотаріус Авдієнко О. В. порушила вимоги законодавства щодо: змісту виконавчих написів; отримання обсягу документів та інформації, необхідних для вчинення виконавчого напису; строку, встановленого Законом України «Про нотаріат», для вчинення виконавчого напису, оскільки вчинила спірні написи про стягнення заборгованості, з дня виникнення права вимоги за якою минуло більше одного року; безспірності заборгованості, яка є предметом вирішення господарських справ № 911/2798/16, № 910/5810/17; з`ясування наявності заборгованості на момент вчинення спірних виконавчих написів, оскільки для стягнення цієї заборгованості банк уже вчиняв виконавчі написи.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		7.  04 листопада 2014 року між ПАТ «Ощадбанк» та ТОВ «ТЛК «Арктика» як позичальником укладено кредитний договір № 876/31/1 (далі - Кредитний договір), до якого в подальшому сторонами вносилися зміни згідно з додатковими договорами № 1 від 29 грудня 2014 року, № 2 від 20 квітня 2015 року, № 3 від 03 серпня 2015 року. Відповідно до умов цього Кредитного договору банк надав позичальнику кредит у розмірі 100 000 000,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти й інші платежі за користування ними в порядку та на умовах, встановлених договором.
		8.  У пункті 2.7 Кредитного договору вказано, що за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати банку відповідну плату (проценти) в порядку і розмірах, визначених цим договором. Проценти нараховуються банком за фіксованою процентною ставкою. Проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 21 % річних, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим договором (пункт 2.7.1). Нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по день повернення позичальником кредиту (або його частини) проценти (з урахуванням положень пункту 2.7.4 цього договору) повинні бути сплачені позичальником не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, а в разі дострокового погашення кредиту - одночасно з погашенням кредиту (пункт 2.7.3 Кредитного договору). У випадку порушення зобов`язань позичальника, встановлених пунктами 5.3.6 та 5.3.14 цього договору, банк встановлює процентну ставку в розмірі 23 % річних, починаючи з першого дня місяця, що слідує за місяцем, в якому відбулось порушення зобов`язань позичальника, та закінчуючи останнім днем місяця, в якому таке зобов`язання буде виконане / дотримане (пункт 2.7.4).
		9.  Згідно з пунктом 5.3.2 Кредитного договору позичальник зобов`язаний точно в строки, обумовлені цим договором, погашати кредит та сплачувати плату (проценти) за користування кредитом, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором на першу вимогу банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено в договорі, а також у повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати завдані збитки.
		10.  Положеннями пункту 3.3.1 Кредитного договору встановлено, що банк має право у випадку, якщо будуть мати місце будь-які або всі можливі випадки невиконання позичальником та/або майновим поручителем / поручителем взятих на себе обов`язків та недотримання умов, передбачених цим договором та/або документами забезпечення, вимагати негайного повернення суми кредиту та всієї суми нарахованих процентів за користування кредитом (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами або сумами, що підлягають до сплати за цим договором), в тому числі, але не виключно, якщо позичальник вчасно не сплатив суму кредиту, її частину або проценти за користування кредитом або будь-які інші суми, які підлягають сплаті за цим договором.
		11.  Відповідно до пункту 3.3.2 Кредитного договору після отримання позичальником від банку листа з повідомленням про вручення щодо відкликання кредиту позичальник зобов`язаний не пізніше 20 банківських днів з моменту вручення такого листа здійснити повне погашення кредиту (включаючи основну суму боргу, нараховані та несплачені проценти за користування кредитом та інші платежі, що підлягають сплаті позичальником на користь банку відповідно до умов цього договору).
		12.  За умовами пункту 4.1.1 Кредитного договору виконання позичальником зобов`язання за цим договором забезпечується іпотекою нерухомості - рибного ярмарку та комплексу по зберіганню, виробництву продуктів харчування для Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик центр «Скандинавія» (далі - ТОВ «ЛЦ «Скандинавія») загальною площею 20 908 кв. м, що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46-А, та двох земельних ділянок з кадастровими номерами 3222486200:04:001:0001 та 3222486200:04:001:0002, площею по 2,5 га кожна, що надається в іпотеку ТОВ «ТЛК «Арктика».
		13.  04 листопада 2014 року між ПАТ «Ощадбанк» (іпотекодержатель) та ТОВ «ТЛК «Арктика» (іпотекодавець) укладено іпотечний договір № 876/31/1-3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим В. В. та зареєстрований у реєстрі за № 2041 (далі - Іпотечний договір).
		14.  Відповідно до умов Іпотечного договору іпотекодавець у забезпечення виконання взятих на себе зобов`язань згідно з Кредитним договором передав в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, а саме: рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ «ЛЦ «Скандинавія», що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46-А, розташований на двох земельних ділянках з кадастровими номерами 3222486200:04:001:0001 та 3222486200:04:001:0002, які також передані в іпотеку. 
		15.  Згідно з пунктом 1.4 Іпотечного договору за взаємною згодою сторін вартість предмету іпотеки становить 299 918 000,00 грн.
		16.  Відповідно до пункту 6.1 Іпотечного договору іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадках, передбачених цим договором та законодавством, у тому числі в разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем умов зобов`язання (повністю або частково), зокрема, але не виключно, якщо в строки, встановлені Кредитним договором, іпотекодавець не поверне (повністю або частково) іпотекодержателю суму кредиту, та/або не сплатить процентів за користування кредитом, та/або не сплатить комісії та/або іншої заборгованості, платежів, неустойки (пені, штрафів), що передбачені та/або випливають із зобов`язання, у тому числі у випадку одноразового прострочення будь-якого зобов`язання, що складає зобов`язання, а також в інших випадках, передбачених Кредитним договором, а так само у випадках, якщо будь-яка з гарантій / запевнень або будь-який документ, надані іпотекодавцем у відповідності з цим договором, виявляться (стануть) недійсними.
		При настанні зазначених у першому абзаці цього пункту договору випадків іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення зобов`язання та/або зобов`язань, передбачених Кредитним договором, у строк, що не перевищує 30 календарних днів, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом зазначеного 30-денного строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, банк вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання або вчинення виконавчого напису відповідно до умов цього договору.
		17.  Листом від 10 березня 2016 року № 55/2-06/340-2042 банк звернувся до позичальника / іпотекодавця з вимогою про дострокове повернення кредиту, у якому вказав, що внаслідок невиконання ТОВ «ТЛК «Арктика» передбаченого пунктом 5.3.2 Кредитного договору обов`язку своєчасно, у визначені договором строки сплачувати плату за користування кредитом утворилась прострочена заборгованість, яка станом на 09 березня 2016 року становить 113 059 309,41 грн та складається з: 93 333 334,34 грн строкової заборгованості за кредитом; 4 166 666,66 грн простроченої заборгованості за кредитом; 3 577 529,19 грн строкової заборгованості за процентами; 9 952 330,43 грн простроченої заборгованості за процентами; 1 342 326,62 грн пені; 90 219,61 грн - 3 % річних; 147 026,56 грн інфляційних втрат; 449 877,00 грн штрафу за порушення умов Іпотечного договору. В порядку, визначеному пунктом 3.3 Кредитного договору, АТ «Ощадбанк» повідомило ТОВ «ТЛК «Арктика» про відкликання кредиту та вимагало не пізніше 20 банківських днів з моменту вручення цієї вимоги здійснити повне погашення кредиту, включаючи основну суму боргу, нараховані та неоплачені проценти за користування кредитом та інші платежі, що підлягають сплаті позичальником на користь банку відповідно до умов Кредитного та Іпотечного договорів на загальну суму 113 059 309,41 грн, а також проценти, комісії, штрафні санкції, які будуть донараховані на дату погашення заборгованості відповідно до умов Кредитного договору.
		18.  24 травня 2016 року банк звернувся до позичальника з листом № 31/4-12/298-5139, у якому зазначав, що станом на 23 травня 2016 року заборгованість ТОВ «ТЛК «Арктика» перед АТ «Ощадбанк» складає 114 367 359,62 грн, у тому числі: 97 500 000,00 грн - прострочений кредит; 16 867 359,62 грн - прострочені проценти, нараховані за серпень 2015 року - квітень 2016 року (зі строками сплати: 10 вересня, 09 жовтня, 10 листопада, 10 грудня 2015 року, 11 січня, 10 лютого, 10 березня, 11 квітня та 10 травня 2016 року), у тому числі нараховані за квітень 2016 року у сумі 1 838 114,75 грн. Банк просив позичальника здійснити погашення заборгованості за кредитом та процентами. Зазначений лист був отриманий ТОВ «ТЛК «Арктика» 31 травня 2016 року.
		19.  Заявами № 55/2-09/804/10465/2017-00/вих та № 55/2-09/805/10466/2017-00/вих від 22 травня 2017 року АТ «Ощадбанк» звернулось до приватного нотаріуса Авдієнко О. В. з проханням вчинити виконавчі написи на Кредитному договорі, за якими стягнути з позичальника на користь банку основну суму заборгованості (тіло кредиту) у розмірі 97 500 000,00 грн та заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 22 травня 2016 року по 22 травня 2017 року (включно) в розмірі 22 313 873,24 грн.
		20.  22 травня 2017 року приватним нотаріусом Авдієнко О. В. вчинений виконавчий напис № 779, відповідно до якого запропоновано стягнути з ТОВ «ТЛК «Арктика» на користь ПАТ «Ощадбанк» не виплачені в строк на підставі Кредитного договору грошові кошти, а саме: основну суму заборгованості (тіло кредиту) у розмірі 97 500 000,00 грн та витрати, понесені банком за вчинення виконавчого напису, - 120 000,00 грн. Визначено строк, за який провадиться стягнення, - з 22 травня 2016 року по 22 травня 2017 року.
		21.  22 травня 2017 року приватним нотаріусом Авдієнко О. В. вчинений виконавчий напис № 780, відповідно до якого запропоновано стягнути з ТОВ «ТЛК «Арктика» на користь ПАТ «Ощадбанк» не виплачені в строк на підставі Кредитного договору грошові кошти, а саме: заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 22 313 873,24 грн та витрати, понесені банком за вчинення виконавчого напису, - 85 000,00 грн. Визначено строк за який провадиться стягнення, - з 22 травня 2016 року по 22 травня 2017 року.
		22.  23 травня 2017 року Відділом примусового виконання рішень відкрито виконавчі провадження № 54007213 та № 54007317 з виконання виконавчих написів № 779 та № 780, які об`єднано у зведене виконавче провадження № 53999200.
		23.  Крім того, в серпні 2016 року ПАТ «Ощадбанк» звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до ТОВ «ТЛК «Арктика» про стягнення заборгованості за Кредитним договором у розмірі 137 670 517,14 грн, розрахованої станом на 07 липня 2016 року, що складається з: 97 500 000,00 грн простроченої заборгованості за кредитом; 20 534 859,62 грн заборгованості за процентами; 8 634 403,47 грн пені за несвоєчасну сплату основного боргу; 2 815 329,87 грн пені за несвоєчасну сплату процентів; 693 510,94 грн - 3 % річних за несвоєчасну сплату основного боргу; 219 376,37 грн - 3 % річних за несвоєчасну сплату процентів; 5 744 125,01 грн інфляційних втрат за несвоєчасну сплату основного боргу; 1 079 034,86 грн інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів; 449 877,00 грн штрафу за порушення умов Іпотечного договору, та звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором в рахунок погашення вказаної заборгованості. Ухвалою Господарського суду Київської області від 31 серпня 2016 року за цим позовом порушено провадження у справі № 911/2798/16. У вересні 2016 року банк подав заяву про збільшення розміру позовних вимог у справі № 911/2798/16, у якій вказував, що станом на 08 вересня 2016 року заборгованість ТОВ «ТЛК «Арктика» перед ПАТ «Ощадбанк» у загальному розмірі становила 145 080 487,50 грн.
		24.  27 березня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим Олексієм Сергійовичем (далі - приватний нотаріус Малий О. С.) був вчинений виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 704 (далі - виконавчий напис № 704), відповідно до якого запропоновано в рахунок часткового погашення простроченої заборгованості ТОВ «ТЛК «Арктика» перед ПАТ «Ощадбанк» за основною сумою боргу за період з 15 березня 2016 року по 15 березня 2017 року за Кредитним договором у сумі 93 333 333,34 грн звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором (рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ «ЛЦ «Скандинавія» та дві земельні ділянки, на яких розташований вказаний об`єкт нерухомості).
		25.  27 березня 2017 року приватним нотаріусом Малим О. С. був вчинений виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 705 (далі - виконавчий напис № 705), відповідно до якого запропоновано в рахунок часткового погашення простроченої заборгованості ТОВ «ТЛК «Арктика» перед ПАТ «Ощадбанк» за процентами та штрафними санкціями за період з 15 березня 2016 року по 15 березня 2017 року за Кредитним договором у сумі 60 779 032,54 грн, з яких: прострочена заборгованість за процентами - 23 994 249,95 грн; загальна сума штрафних санкцій - 36 297 282,59 грн (з них: загальна сума пені - 20 046 605,78 грн; загальна сума 3% річних - 3 415 480,22 грн; загальна сума інфляційних втрат - 12 835 196,59 грн; сума штрафу за порушення пункту 7.2.6 Кредитного договору - 487 500,00 грн), звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором.
		26.  07 квітня 2017 року ПАТ «Ощадбанк» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «ТЛК «Арктика» про стягнення 29 830 131,61 грн заборгованості за Кредитним договором, за яким ухвалою Господарського суду Київської області від 10 квітня 2017 року було порушено провадження у справі № 910/5810/17.
		27.  23 травня 2017 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень видано акт № 53999200/24 про реалізацію предмета іпотеки, у якому зазначено, що під час примусового виконання зведеного виконавчого провадження № 53999200, до складу якого входить:
		- виконавче провадження № 53731207 з виконання виконавчого напису № 705;
		- виконавче провадження № 53995297 з виконання виконавчого напису № 704;
		- виконавче провадження № 54007317 з виконання виконавчого напису № 780;
		- виконавче провадження № 54007213 з виконання виконавчого напису № 779,
		предмет іпотеки за Іпотечним договором не було реалізовано, оскільки електронні торги не відбулися у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів. ПАТ «Ощадбанк» звернулося із заявою про придбання предмета іпотеки шляхом заліку своїх забезпечених вимог у рахунок ціни майна. Ціна майна, яка підлягає заліку забезпечених вимог, складає 172 653 000,00 грн (стартова ціна лота № 212585). Цей акт є підставою для подальшого оформлення покупцем права власності на спірне майно.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій 
		28.  Рішенням Господарського суду міста Києва від 18 вересня 2019 року позов ТОВ «ТЛК «Арктика» задоволено повністю. Визнано спірні виконавчі написи такими, що не підлягають виконанню.
		29.  Вказане рішення суд першої інстанції мотивував так:
		- Кредитний договір, який у цьому випадку не було нотаріально посвідчено, не може відноситися до документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів у розумінні положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат», адже на момент звернення банку до приватного нотаріуса Авдієнко О. В. для вчинення виконавчих написів про стягнення відповідної заборгованості з ТОВ «ТЛК «Арктика» (22 травня 2017 року) діяв Перелік документів у редакції постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, в якому вже не існувало чинних положень, які б передбачали можливість вчинення таких дій на укладеному в простій письмові формі договорі;
		-виконавчий напис може бути вчинено за відсутності спору між сторонами щодо заборгованості, в іншому випадку спір підлягає вирішенню судом. Однак у цьому випадку має місце не лише існування невирішених судових спорів на момент вчинення виконавчих написів № 779 та № 780 щодо стягнення спірної заборгованості, а й відсутність у цілому прозорості вимог кредитора до боржника, яка б надавала можливість визначити зміст, умови виконання та дійсний розмір спірних зобов`язань;
		-банком, внаслідок порушення ТОВ «ТЛК «Арктика» взятих на себе зобов`язань, було реалізовано закріплені в Кредитному договорі права та заявлено вимогу про дострокове повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплату процентів, належних йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), та пені за порушення умов такого договору, нарахованих станом на 09 березня 2016 року. Таким чином, правові підстави для нарахування банком процентів за користування кредитом згідно з Кредитним договором після 13 квітня 2016 року (дата спливу двадцятиденного строку з моменту отримання боржником листа банку від 10 березня 2016 року № 55/2-06/340-2042) відсутні, а відтак і відсутня можливість вчинення виконавчого напису щодо стягнення процентів за користування кредитом, нарахованих у період з 22 травня 2016 року по 22 травня 2017 року, у розмірі 22 313 873,24 грн.
		30.  Доводи позивача про вчинення спірних виконавчих написів із порушенням установленого законодавством річного строку суд першої інстанції відхилив, пославшись на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17.
		31.  Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18 травня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення - про відмову в позові.
		32.  Суд апеляційної інстанції виходив з того, що: 
		-ПАТ «Ощадбанк» при зверненні до нотаріуса було надано всі необхідні документи, що підтверджують безспірність вимог останнього, зокрема: оригінал Кредитного договору (з додатками та додатковими угодами); розрахунок заборгованості станом на 22 травня 2017 року; виписка з рахунку ТОВ «ТЛК «Арктика»; довідка про непогашення заборгованості; платіжне доручення № 1 від 05 листопада 2014 року; копія повідомлення про необхідність погашення заборгованості вих. № 31/4-12/298-5139 (з доказом отримання); копія довіреності на особу, яка підписала дану заяву, та особу, яка засвідчила копії документів. Вчиняючи виконавчі написи № 779, № 780 від 22 травня 2017 року, приватний нотаріус Авдієнко О. В. обґрунтовано керувалася пунктом 2 Переліку документів. При цьому посилання суду першої інстанції на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, якою визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (далі - постанова № 662) в частині можливості вчинення виконавчих написів на кредитних договорах, є помилковим, оскільки ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 квітня 2017 року виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 зупинено до закінчення касаційного розгляду;
		-загальний строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису становить три роки незалежно від суб`єктного складу сторін правовідносин, а якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено іншу позовну давність, виконавчий напис видається у межах цього строку (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17);
		-наявність судових спорів між сторонами у справах № 911/2798/16 та № 910/5810/17 не може свідчити на користь того, що заборгованість стосовно предмета стягнення за виконавчими написами № 779 та № 780 не є безспірною. Крім того, судовими рішеннями, які набрали законної сили, провадження у справі № 911/2798/16 за первісним позовом припинено за відсутністю предмета спору, у задоволенні позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору відмовлено;
		-вчинення приватним нотаріусом Малим О. С. 27 березня 2017 року виконавчих написів № 704 та № 705 не може свідчити про відсутність боргу на момент вчинення спірних виконавчих написів № 779 та № 780 та про подвійне стягнення з боржника, оскільки станом на час звернення ПАТ «Ощадбанк»до приватного нотаріуса Авдієнко О. В. (22 травня 2017 року) для вчинення виконавчих написів про стягнення суми заборгованості (тіло кредиту) у розмірі 97 500 000,00 грн та процентів за користування кредитом у розмірі 22 313 873,24 грн борг ТОВ «ТЛК «Арктика» перед банком не був погашений, тобто існувало право банку на звернення до нотаріуса для захисту своїх майнових прав шляхом вчинення вказаних виконавчих написів. Крім того, виконавчі написи № 704, № 705, № 779, № 780 були зведені в одне виконавче провадження та реалізовані за рахунок предмета іпотеки відповідно до акта № 53999200/24 державного виконання про реалізацію предмета іпотеки від 23 травня 2017 року;
		-сторони в Кредитному договорі встановили, що договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань, а саме повного погашення заборгованості за цим договором, що спростовує твердження позивача про те, що стягнені за виконавчими написами проценти за користування кредитом були нараховані після припинення строку дії Кредитного договору;
		-позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості перед кредитором за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваних виконавчих написів була іншою, ніж та, яка запропонована в них до стягнення; не надав доказів часткового чи повного погашення заборгованості, а отже, на момент вчинення виконавчих написів були наявні документи на підтвердження безспірності вимог кредитора.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги, надходження справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
		33.  01 липня 2020 року ТОВ «ТЛК «Арктика» звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний господарський суд) з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18 травня 2020 року, в якій просить її скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 18 вересня 2019 року залишити в силі.
		34.  Ухвалою від 20 липня 2020 року Касаційний господарський суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
		35.  Ухвалою Касаційного господарського суду від 26 січня 2021 року справу № 910/10374/17 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, визначених частинами четвертою, п`ятою статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а саме у зв`язку із необхідністю відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухвалених рішеннях Великої Палати Верховного Суду, та у зв`язку із наявністю виключної правової проблеми.
		36.  У зазначеній ухвалі Касаційний господарський суд послався на необхідність відступити від висновків, викладених у раніше ухвалених постановах Великої Палати Верховного Суду:
		- від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18) щодо строку звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, встановленого частиною першою статті 88 Закону України «Про нотаріат» (у первинній редакції). Колегія суддів посилається на позицію Конституційного Суду України, викладену в Рішенні № 7-р(I)/2020, про те, що положення частини першої статті 88 Закону України «Про нотаріат», відповідно до яких нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між юридичними особами - не більше одного року, є чіткими, зрозумілими та однозначними, тобто таке нормативне регулювання унеможливлює довільне його трактування;
		- від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) про те, що наявність у суді іншого позову кредитора до боржника чи боржника до стягувача по суті є доказом недотримання умови щодо безспірності заборгованості.
		37.  Також Касаційний господарський суд вважає, що справа № 910/10374/17 містить виключну правову проблему щодо застосування статті 88 Закону України «Про нотаріат» у частині строку звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису з огляду на наявність суперечностей у висновках Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/3006/17 та висновках Конституційного Суду України у справі № 3-239/2019(5444/19).
		38.  Відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
		39.  Велика Палата Верховного Суду погодилась з Касаційним господарським судом у тому, що справа містить виключну правову проблему, тому ухвалою від 02 березня 2021 року цю справу прийняла та призначила до розгляду.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Доводи скаржника
		40.  Згідно з касаційною скаргою підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду ТОВ «ТЛК «Арктика» визначило пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, а саме неправильне застосування судом норм матеріального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. 
		41.  Зокрема, скаржник вказує, що, вчиняючи виконавчі написи № 779 та № 780, приватний нотаріус Авдієнко О. В. керувалася положеннями пункту 2 Переліку документів у редакції зі змінами, внесеними постановою № 662. Однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову № 662 визнано незаконною та нечинною. Оскільки спірні виконавчі написи, вчинені нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, а укладений між банком та позивачем кредитний договір не був посвідчений нотаріально, наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірності заборгованості боржника. 
		42.  Натомість протилежний висновок суду апеляційної інстанції стосовно правомірності дій приватного нотаріуса Авдієнко О. В. зроблений з порушенням статті 129-1 Конституції України, неправильним застосуванням положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Переліку документів та без врахування висновків щодо застосування наведених норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17, від 29 січня 2019 року у справі № 910/13233/17 та від 30 жовтня 2019 року № 644/6221/16-ц.
		43.  Висновок апеляційного суду про те, що матеріалами справи підтверджено факт безспірності заборгованості, запропонованої до стягнення виконавчими написами № 779 та № 780, здійснений внаслідок неправильного застосування приписів статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та висновків Великої Палати Верховного Суду стосовно порядку та повноти вирішення спорів про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, викладених у постановах від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 та від 16 травня 2018 року у справі № 320/8269/15-ц. Суд неправомірно знехтував таким критерієм оцінки, як необхідність перевірки доводів боржника в повному обсязі.
		44.  Висновок суду апеляційної інстанції щодо обґрунтованого нарахування банком процентів після припинення строку дії Кредитного договору (які запропоновані до стягнення виконавчим написом № 780) не відповідає дійсним обставинам спірних правовідносин та суперечить правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16, що в свою чергу зумовило прийняття оскаржуваної постанови з неправильним застосуванням приписів статті 89 Закону України «Про нотаріат», пунктів 1-4 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій, адже спірний виконавчий напис було вчинено щодо заборгованості, якої не існувало.
		45.  У доповненнях до касаційної скарги ТОВ «ТЛК «Арктика» зазначило, що АТ «Ощадбанк» звернулося до приватного нотаріуса Авдієнко О. В. з пропуском визначеного статтею 88 Закону України «Про нотаріат» строку, а тому вчинений останньою виконавчий напис № 799 стосовно стягнення основної суми заборгованості (тіло кредиту) за Кредитним договором у розмірі 97 500 000,00 грн не відповідає наведеній нормі Закону, що є самостійною підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню. 
		46.  Скаржник звертає увагу на те, що Рішенням Конституційного Суду України від 01 липня 2020 року № 7-р(І)/2020 у справі № 3-239/2019(5444/19) визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення частини першої статті 88 Закону України «Про нотаріат», у зв`язку із чим існує необхідність відступлення від правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17, стосовно дискримінаційного змісту положень статті 88 Закону України «Про нотаріат» у контексті визначення різних строків для юридичної особи - кредитора та фізичної особи - кредитора і визначення у зв`язку із цим, що загальний строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису становить три роки незалежно від суб`єктного складу сторін правовідносин, а якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено іншу позовну давність, виконавчий напис видається у межах цього строку. 
		47.  У судовому засіданні представник позивача підтримав аргументи, зазначені в касаційній скарзі та доповненнях до неї.
		Позиція відповідача
		48.  У відзиві на касаційну скаргу АТ «Ощадбанк» зазначає, що рішення суду першої інстанції у цій справі правомірно скасовано апеляційним судом, оскільки воно було ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та грубими процесуальними порушеннями, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ТОВ «ТЛК «Арктика» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18 травня 2020 року. 
		49.  Відповідач звертає увагу на те, що суди здійснили вихід за межі позовних вимог. Так, ТОВ «ТЛК «Арктика» у заяві про вступ у справу як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, підставами свого позову визначило порушення норм чинного законодавства щодо безспірності вимог, змісту виконавчих написів, отримання нотаріусом необхідного обсягу документів та інформації, а також сплив річного строку від дня виникнення права вимоги. Натомість суд першої інстанції задовольнив позов ТОВ «ТЛК «Арктика» з підстав, які цим товариством не заявлялися, а саме у зв`язку з визнанням постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 нечинною постанови № 662 та неправомірним нарахуванням процентів за Кредитним договором. 
		50.  При цьому АТ «Ощадбанк» вказує, що виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 про визнання протиправною і скасування постанови № 662 було зупинено ухвалами Вищого адміністративного суду України від 06 березня та 04 квітня 2017 року до закінчення касаційного розгляду, отже, судом касаційної інстанції було визначено момент втрати чинності актом суб`єкта владних повноважень (у разі задоволення касаційних скарг) моментом закінчення касаційного провадження. Водночас касаційний розгляд закінчено 01 листопада 2017 року, тобто уже після вчинення спірних виконавчих написів.
		51.  Відповідач стверджує, що подані АТ «Ощадбанк» приватному нотаріусу Авдієнко О. В. документи відповідали положенням Порядку вчинення нотаріальних дій, Переліку документів та належним чином підтверджували безспірність заборгованості ТОВ «ТЛК «Арктика». З посиланням на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17, від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц відповідач зазначає, що наявність у суді іншого позову стягувача до боржника чи боржника до стягувача сама по собі не є доказом недотримання умови щодо безспірності заборгованості. Крім того, станом на момент вчинення виконавчих написів (22 травня 2017 року) існувало рішення суду, що набрало законної сили (рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 листопада 2016 року у справі № 204/2735/16-ц за позовом AT «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , третя особа - ТОВ «ТЛК «Арктика», про стягнення заборгованості за Кредитним договором), яким встановлено, що загальна сума заборгованості ТОВ «ТЛК «Арктика» перед AT «Ощадбанк» станом на 01 квітня 2016 року становить 115 258 169,36 грн (у тому числі тіло кредиту 97 500 000,00 грн), відтак заборгованість, стягнута за виконавчими написами № 799 та № 780, у будь-якому випадку є безспірною, адже її розмір було встановлено судовим рішенням.
		52.  Також АТ «Ощадбанк» вважає правомірним нарахування ТОВ «ТЛК «Арктика» процентів, які відповідно до п. 2.7.4 Кредитного договору з 01 листопада 2015 року розраховувались за підвищеною процентною ставкою у зв`язку з невиконанням зобов`язань позичальником, а тому охоплюються диспозицією норми частини другої статті 625 ЦК України. Обґрунтованість нарахування процентів за користування кредитом у подібному випадку підтверджена висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у постанові від 04 лютого 2020 року № 912/1120/16.
		53.  З урахуванням змісту та висновків Рішення Конституційного Суду України від 01 липня 2020 року № 7-р(І)/2020 відповідач стверджує про відсутність підстав вважати, що Велика Палата Верховного Суду витлумачила приписи статті 88 Закону України «Про нотаріат» у спосіб, що не відповідає Конституції України. Крім того зазначає, що після набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» Конституційний Суд України не розглядає питань щодо офіційного тлумачення законів України, тоді як висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права (частина п`ята статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), а суди при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин мають враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (стаття 236 ГПК України).
		54.  На переконання відповідача, спір вирішено за відсутності позивача, що не передбачено господарським процесуальним законом. Зокрема, ухвалою Господарського суду міста Києва від 22 травня 2019 року позовну заяву компанії «Clifford alliance LP» до ПАТ «Ощадбанк» про визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню, у цій справі залишено без розгляду, чим було закінчено розгляд спору між позивачем та відповідачем, що процесуально унеможливлює розгляд заяви із самостійними вимогами на предмет спору.
		55.  Крім того, відповідач вважає, що як первісний позов компанії «Clifford alliance LP», так і заява ТОВ «ТЛК «Арктика» про вступ у справу як третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору були прийняті до розгляду судом першої інстанції з істотними процесуальними порушеннями.
		56.  У судовому засіданні представник відповідача підтримав зазначені у відзиві заперечення на касаційну скаргу.
		ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Щодо вирішення виключної правової проблеми у застосуванні норм, викладених у статті 88 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (у редакції, чинній на час прийняття)
		57.  Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
		58.  Главою 14 «Вчинення виконавчих написів» Закону України «Про нотаріат» визначений порядок вчинення виконавчих написів. Зокрема, норми статті 88 цього Закону (тут і далі - у первинній редакції) встановлюють, що нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. 
		59.  Аналогічні положення містяться у пунктах 3.1, 3.3 глави 16 «Вчинення виконавчих написів» розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій. 
		60.  Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 зробила такий висновок про застосування вказаної норми права: «Строк для звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, передбачений статтею 88  Закону України «Про нотаріат», безпосередньо пов`язаний з позовною давністю, встановленою ЦК України. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Отже, загальний строк для звернення стягувача до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису становить не більше трьох років з дня виникнення у стягувача права вимоги до боржника незалежно від суб`єктного складу сторін у правовідносинах, тобто цей строк підлягає застосуванню й у відносинах між юридичними особами. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено іншу позовну давність, виконавчий напис видається у межах цього строку» (пункт 80 вказаної постанови).
		61.  Обґрунтовуючи наведений правовий висновок, Велика Палата Верховного Суду виходила з такого:
		Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису в контексті застосування положень статті 88 Закону України «Про нотаріат» безпосередньо пов`язаний із позовною давністю, встановленою ЦК України. Фактично законом визначено, що строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису є таким самим, що й позовна давність для звернення до суду. Таким чином, різниця у правовій природі цих строків не має значення у цьому контексті. Тому і загальний строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису становить три роки (пункти 33-35 постанови від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17).
		Стаття 88 Закону «Про нотаріат» містить різні строки для звернення до нотаріуса (три роки - у відносинах за участю громадян, і один рік - для відносин за участю підприємств, установ і організацій), оскільки на момент ухвалення Верховною Радою України цього Закону діяв Цивільний кодекс Української РСР 1963 року (далі - ЦК УРСР), яким позовна давність визначалася залежно від суб`єктного складу сторін правовідносин, тобто три роки у відносинах за участю громадян і один рік у спорах за участю підприємств, установ і організацій. Після внесення змін до ЦК УРСР у 1995 році, а також після вступу у дію нового Цивільного кодексу України у 2004 році строки, встановлені у статті 88 Закону України «Про нотаріат», не були приведені у відповідність до позовної давності, яка вже стала визначатися залежно від сутності позовних вимог, а не за суб`єктною ознакою (пункт 36 постанови від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17). 
		62.  З наведеного вбачається, що Велика Палата Верховного Суду в указаній справі застосувала норми частини першої статті 88 Закону України «Про нотаріат» разом з нормами частини другої цієї ж статті, яка встановлює, що якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
		63.  За змістом зазначеної постанови від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17, здійснюючи тлумачення частини другої статті 88 Закону України «Про нотаріат», Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що строк вчинення виконавчого напису є таким самим, що й позовна давність для звернення до суду.
		64.  Оскільки після внесення 11 липня 1995 року змін до статті 71 ЦК УРСР, а також після вступу у дію норми статті 257 ЦК України у 2004 році законом був встановлений інший строк (позовної) давності для захисту права за позовами юридичних осіб (строк був змінений з одного на три роки), Велика Палата Верховного Суду, застосувавши частину другу статті 88 Закону України «Про нотаріат», дійшла висновку, що строк вчинення виконавчого напису у відносинах між юридичними особами також змінився на три роки.
		65.  У справі № 3-239/2019(54444/19) Конституційний Суд України розглядав конституційну скаргу ТОВ «Укркава» щодо відповідності Конституції України (конституційності) саме положень частини першої статті 88 Закону України «Про нотаріат».
		66.  У Рішенні від 01 липня 2020 року № 7-р(I)/2020 Конституційний Суд України визнав положення частини першої статті 88 Закону України «Про нотаріат» такими, що відповідають Конституції України. При цьому Конституційний Суд України виходив з такого змісту частини першої статті 88 цього Закону: «Відповідно до частини першої статті 88 Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Із дослідження наведених положень Закону вбачається, що строки для вчинення виконавчого напису нотаріусом є відмінними залежно від кола учасників правовідносин: у відносинах між юридичними особами строк скорочений порівняно зі строком, який застосовується у відносинах між фізичними особами. Таким чином, встановлюючи порядок нормативного регулювання діяльності нотаріату в частині визначення строків, у межах яких нотаріус може вчинити виконавчий напис, законодавець запровадив чітку їх диференціацію залежно від суб`єктного складу учасників правовідносин. Наведене дає підстави стверджувати, що передбачене оспорюваними положеннями Закону регулювання є реалізацією Верховною Радою України виключних повноважень визначати організацію і діяльність, у тому числі нотаріату, як це встановлено в пункті 14 частини першої статті 92 Конституції України. Конституційний Суд України вважає, що положення частини першої статті 88 Закону, відповідно до яких нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між юридичними особами - не більше одного року, є чіткими, зрозумілими та однозначними, тобто таке нормативне регулювання виключає можливість довільного його трактування, тому застосування оспорюваних положень Закону особами (органами), діяльність яких ґрунтується на принципі верховенства права, жодним чином не призводить до протиправного позбавлення права власності».
		67.  Отже, Конституційний Суд України розглянув питання конституційності саме частини першої статті 88 Закону України «Про нотаріат». При цьому, Конституційний Суд України не тлумачив частину другу статті 88 Закону України «Про нотаріат» та статтю 257 ЦК України щодо прирівнювання строку вчинення виконавчого напису нотаріуса та строку позовної давності для звернення до суду, а також зміну такого строку для юридичних осіб з одного до трьох років.
		68.  З наведеного вбачається,  що висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування у відносинах між юридичними особами норм частин першої, другої статті 88 Закону України «Про нотаріат» у системному зв`язку з нормою статті 257 ЦК України та висновок Конституційного Суду України щодо тлумачення змісту саме частини першої статті 88 Закону України «Про нотаріат» не суперечать один одному та не виключають один одного.
		69.  Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на таке. Будь-яке правозастосування є неможливим без тлумачення законодавства, бо тлумаченням законодавства є з'ясування його змісту. Водночас тлумачення законів України, яке здійснюється Конституційним Судом України в мотивувальній частині рішення, не є офіційним нормативним (загальнообов`язковим), оскільки відповідно до пункту 2 статті 150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить офіційне тлумачення тільки Конституції України. 
		70.  Велика Палата Верховного Суду погоджується, що зміст частини першої статті 88 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Проте при визначенні строку, в межах якого вчиняється виконавчий напис, мають застосовуватись також норми частини другої статті 88 Закону України «Про нотаріат» та статті 257 ЦК України, які встановлюють трирічний строк для таких вимог.
		71.  Слід зауважити, що Законом України від 14 липня 2020 року № 775-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат» щодо усунення законодавчих колізій та прогалин» законодавець вніс  зміни до статті 88 Закону України «Про нотаріат», якими визначив єдиний строк у три роки, в межах якого вчиняється виконавчий напис, незалежно від суб`єктного складу сторін правовідносин, чим усунув колізії у цій нормі.
		72.  Це також підтверджує спрямованість волі законодавця (як на час прийняття Закону України «Про нотаріат» у 1993 році, так і на час внесення до нього змін у 2020 році) на встановлення однакових строків для вчинення виконавчого напису нотаріуса або звернення до суду за захистом порушених прав.
		73.  Ураховуючи вищевикладене, вирішуючи виключну правову проблему, Велика Палата Верховного Суду підтверджує висновок, викладений у постанові від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17, що норми частини першої статті 88 Закону України «Про нотаріат» (у редакції, чинній на час вчинення спірних виконавчих написів) слід застосовувати разом з нормами частини другої статті 88 цього Закону та статті 257 ЦК України, які передбачають трирічний строк від дня виникнення права вимоги, в межах якого вчиняється виконавчий напис.
		74.  Суди попередніх інстанцій у цій справі встановили, що листом від 10 березня 2016 року № 55/2-06/340-2042 АТ «Ощадбанк» звернулося до ТОВ «ТЛК «Арктика» з вимогою про дострокове повернення кредиту, а також сплату нарахованих процентів, пені, 3 % річних, інфляційних втрат та штрафних санкцій. У цьому листі банк повідомив позичальника про відкликання кредиту та вимагав не пізніше 20 банківських днів з моменту вручення цієї вимоги здійснити повне погашення нарахованих сум. Сторонами не заперечується, що визначений банком строк сплив 13 квітня 2016 року.
		75.  Спірні виконавчі написи № 779 та № 780 були вчинені приватним нотаріусом Авдієнко О. В. 22 травня 2017 року.
		76.  Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що виконавчі написи нотаріуса вчинені в межах визначеного законом строку.
		Щодо втрати чинності постановою № 662 (в частині)
		77.  Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
		78.  Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		79.  Постановою № 662 Перелік документів доповнено після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: 
		«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 
		2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. 
		Для одержання виконавчого напису додаються: 
		а) оригінал кредитного договору; 
		б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
		80.  Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
		81.  Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 06 березня та 04 квітня 2017 року виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року зупинено до закінчення касаційного розгляду.
		82.  Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 залишено без змін.
		83.  Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
		84.  Відповідно до частин восьмої, одинадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині. Резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
		85.  У частині п`ятій статті 254 КАС України зазначено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, -через п`ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
		86.  Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України (стаття 255 КАС України).
		87.  Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.
		88.  Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що виконання судового рішення про присудження полягає у вчиненні певних дій або в утриманні від певних дій, передбачених судовим рішенням. Наприклад, за судовим рішення про стягнення коштів відповідач повинен сплатити позивачу відповідну суму; за рішенням про припинення дії, яка порушує право, відповідач повинен утриматись від відповідних дій тощо. Водночас інші судові рішення, зокрема рішення про визнання права, про зміну правовідношення, виконанню не підлягають, оскільки такі судові рішення безпосередньо створюють відповідний правовий ефект: призводять до усунення правової невизначеності, змінюють правовідношення.
		89.  Безпосередній правовий ефект створює і судове рішення про визнання незаконним та нечинним нормативно-правового акта: такий акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили судовим рішенням. Указане судове рішення не потребує його виконання.
		90.  Резолютивна частина постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 в частині відображення результату вирішення позовних вимог містить висновки: 1) про визнання незаконною та нечинною постанови № 662 у наведеній частині; 2) про зобов`язання Кабінету Міністрів України опублікувати резолютивну частину цієї постанови про визнання незаконною та нечинною постанови № 662 у наведеній частині. Отже, ухвали Вищого адміністративного суду України від 06 березня та 04 квітня 2017 року, якими було передбачено зупинення виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 до закінчення касаційного розгляду, стосувались лише зупинення виконання обов`язку Кабінету Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду.
		91.  Тому Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи відповідача щодо зупинення ухвалами Вищого адміністративного суду України від 06 березня та 04 квітня 2017 року виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 до закінчення касаційного розгляду (01 листопада 2017 року), оскільки зупинення виконання обов`язку Кабінету Міністрів України опублікувати резолютивну частину цієї постанови не впливає на набрання вказаною постановою законної сили та її дію в частині визнання незаконною та нечинною постанови № 662. 
		92.  Таким чином, вчиняючи 22 травня 2017 року виконавчі написи № 779 та № 780, приватний нотаріус Авдієнко О. В. неправомірно керувалася пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови № 662, яка на той час уже була нечинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23.
		93.  Подібна позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду  у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17, в якій, зокрема, суд зазначив: «Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27 березня 2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника».
		94.  Зазначене вище дає підстави для визнання спірних виконавчих написів № 779 та № 780 такими, що не підлягають виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.
		95.  Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. 
		96.  Враховуючи наявність підстав для задоволення касаційної скарги ТОВ «ТЛК «Арктика» у зв`язку з неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції статті 87 Закону України «Про нотаріат», Переліку документів, Велика Палата Верховного Суду не вбачає необхідності надавати правову оцінку іншим аргументам касаційної скарги.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		97.     Частиною першою статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
		98.     Згідно зі статтею 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		99.     З огляду на наведене касаційна скарга ТОВ «ТЛК «Арктика» підлягає задоволенню, постанова Північного апеляційного господарського суду від 18 травня 2020 року має бути скасована, а рішення Господарського суду міста Києва від 18 вересня 2019 року залишене без змін.
		Щодо судових витрат
		100.  У зв'язку із задоволенням Великою Палатою Верховного Суду касаційної скарги ТОВ «ТЛК «Арктика» відповідно до приписів статті 129 ГПК України судовий збір за подання касаційної скарги покладається на відповідача.
		Керуючись статтями 300-302, 308, 311, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду
		П О С Т А Н О В И Л А:
		1.       Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» задовольнити.
		2.       Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18 травня 2020 року у справі № 910/10374/17 скасувати.
		3.       Рішення Господарського суду міста Києва від 18 вересня 2019 року у справі № 910/10374/17 залишити без змін.
		4.       Стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (ідентифікаційний код 00032129, адреса: 01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» (ідентифікаційний код 37075024, адреса: 04086, м. Київ, вул. О. Теліги, 41) 6 400,00 (шість тисяч чотириста) грн судового збору за подання касаційної скарги.
		5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Головуючий суддя В. С. КнязєвСуддя-доповідач  Ю. Л. Власов Судді: Т. О. Анцупова Г. Р. Крет В. В. Британчук Л. М. Лобойко  І. В. Григор`єва К. М. Пільков М. І. Гриців В. В. Пророк Д. А. Гудима Л. І. Рогач В. І. Данішевська О. М. Ситнік  Ж. М. Єленіна В. М. Сімоненко О. С. Золотніков  І. В. Ткач Л. Й. Катеринчук С. П. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...