Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/42569/20-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 22.10.2021.
Дата набрання законної сили: 13.10.2021
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		 
		 
		 
		Справа № 11-cc/824/5480/2021 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1 
		Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2 
		Єдиний унікальний номер справи № 757/42569/20-к
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		07 жовтня 2021 року  місто Київ
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
		головуючого судді ОСОБА_2 , 
		суддів ОСОБА_3 ,  ОСОБА_4 , 
		при секретарі судового засідання  ОСОБА_5 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_6  адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2020 року,
		за участю: 
		прокурорів  ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
		представника власника майна  адвоката ОСОБА_7 , 
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10.10.2020 року задоволено частково клопотанняслідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_10 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 та накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме квартиру, що знаходиться за адресою:    АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна № 34461029), заборонивши відчуження, будь-яке інше розпорядження, вказаним нерухомим майном. 
		Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник ОСОБА_6  адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10.10.2020 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого, скасувати арешт з саме квартиру, що знаходиться за адресою:   АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна № 34461029) та скасувати передачу в порядку та на умовах ст. 19, 21 ЗУ «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» зазначає, що зоскаржуваною ухвалою він ознайомився 02.09.2021 року.
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник зазначає, що стороною обвинувачення не доведено, а слідчим суддею не встановлено спроби ОСОБА_6 вчинити дії щодо приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження власного майна, тобто ризики  відсутні.
		Натомість, вказаною квартирою користувалися треті особи, які на підставі наданих їм довіреностей здавали приміщення в оренду або проживали самостійно. Арештована квартира не може містити ознаки визначені ст. 98 КПК України, тому накладений арешт є необґрунтованим. Представник також зазначає, що чинним кримінально  процесуальним законодавством не передбачено подвійне визнання арештованого майна речовим доказом через складання двох постанов, а ОСОБА_6 взагалі не було вручено повідомлення про підозру, останній тривалий час проживає в США.
		Крім того, слідчим суддею не було обмежено ОСОБА_6 у праві користуватися майном.
		Заслухавши доповідь судді, пояснення представника, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити в повному обсязі, пояснення прокурорів, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.
		Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення. 
		Як вбачається з матеріалів провадження, розгляд клопотання слідчого здійснювався без участі власника майна або його представника. Копію оскаржуваної ухвали представником було отримано 02.09.2021 року, а апеляційну скаргу подано 06.09.2021 року, тобто строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді не пропущено, у зв`язку з чим такий строк поновленню не підлягає.
		Як вбачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням НП України здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені № 42015000000001997 від 24.05.2015 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 369 КК України (в редакції Закону України від 05.05.2011).
		Органом досудового розслідування зазначено, що постановами слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_11 від 09.03.1998 року у кримінальній справі № 49-842, яка надалі об`єднана з кримінальним провадженням № 49-800 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, накладено арешт на нерухоме майно обвинуваченого ОСОБА_6 , а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
		Даним нерухомим майном управляла ОСОБА_12 на підставі договору - доручення від 01.05.2011 № 0105-11, укладеного між нею та ОСОБА_6 , і була обізнана про існування заборони (арешту) Генеральної прокуратури України на відчуження вказаних квартир та офісного центру.
		Після цього, протягом травня 2011 року ОСОБА_12 вступила в злочинну змову із  ОСОБА_13 і вони дійшли згоди на зняття арешту із вказаного нерухомого майна шляхом давання хабаря службовим особам Генеральної прокуратури України. При цьому ОСОБА_12 у телефонних розмовах та шляхом відправлення електронних листів на електронну адресу ОСОБА_6 схилила його до дачі хабаря в сумі 40 000 доларів США службовим особам Генеральної прокуратури України з метою реалізації свого злочинного плану. Надалі, 04.06.2011 року ОСОБА_12 за попередньою змовою із ОСОБА_6 , сприяючи йому у даванні хабаря працівникам Генеральної прокуратури України, спільно із  ОСОБА_13 , прибули до ресторану «Сохо» за адресою:  АДРЕСА_2 , де ОСОБА_12 одержала передані ОСОБА_6 із Сполучених Штатів Америки грошові кошти в сумі 40 000 доларів СІІІА. В цей же день ОСОБА_12 передала ці кошти  ОСОБА_14 , який запевнив, що надалі ці кошти будуть передані співробітникам ГПУ за зняття арешту із нерухомого майна, належного ОСОБА_6 , однак вказаними коштами  ОСОБА_15 розпорядився на власний розсуд.
		23.02.2012 року за вказаним фактом ОСОБА_12 була засуджена Шевченківським районного суду м. Києва за скоєння злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч.ч. 4, 5 ст. 27 ч. 1 ст. 369 КК України (в редакції від 05.04.2001 р.), ч. 4 ст. 358 КК України.
		15.04.2013 року за вказаним фактом  ОСОБА_16 було засуджено Шевченківським районного суду м. Києва за скоєння злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 369 КК України.
		Генеральною прокуратурою України 26.12.2011 року під час досудового слідства у кримінальній справі № 49-3288 порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_6 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 369 КК України.
		27.12.2011 року  ОСОБА_6 притягнуто як обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 369 КК України та того ж дня оголошено в розшук.
		27.09.2012 рокуухвалою Печерського районного суду м. Києва (справа № 1- П-22/12) ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності у іншій кримінальній справі, а саме кримінальній справі № 49-3574 за фактом розтрати коштів в особливо великому розмірі за попередньою змовою з колишнім Прем`єр-міністром України ОСОБА_17 , за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263 та ч. 5 ст. 191 КК України та скасовано арешт на майно ОСОБА_6 , а саме на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
		24.09.2015 року матеріали кримінальної справи № 49-3288 внесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015000000001997 та 25.04.2016 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 369 КК України.
		Постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України  ОСОБА_18 квартиру, яка на праві приватної власності належить      ОСОБА_6 та розташована за адресою: АДРЕСА_1 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 42015000000001997 від 24.09.2015 року.
		02.10.2020 року слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України    ОСОБА_19  за погодженням ізпрокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме квартиру, що знаходиться за адресою:  АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна № 34461029), заборонивши відчуження, будь-яке інше розпорядження, вказаним нерухомим майном, із передачею НАУ з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код 41037901) в управління для реалізації або передачі в управління за договором у порядку та на умовах, визначених ст.ст.1,9,19-24 ЗУ «Про національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».
		Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10.10.2020 року клопотання слідчого задоволено частково та накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 ,а саме квартиру, що знаходиться за адресою:  АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна № 34461029), заборонивши відчуження, будь-яке інше розпорядження, вказаним нерухомим майном. 
		Задовольняючи частково дане клопотання, слідчий суддя виходив з наявності передбачених ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту на вказане майно з метою забезпечення його збереження як речового доказу у вказаному кримінальному провадженні.
		З таким рішення слідчого судді колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
		При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
		Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94, 132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
		Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
		Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
		Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою, зокрема, і збереження речових доказів.
		У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
		У відповідності до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим КПК порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
		Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.
		Задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя, прийшов до висновку про наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення арешту на квартиру, оскільки останняв даному кримінальному провадженні відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України. 
		Відповідно до матеріалів провадження, слідчий, звернувшись до слідчого судді з клопотанням про арешт майна з метою забезпечити збереження його як речового доказу, долучив до матеріалів провадження постанову про визнання речовим доказом від 02.10.2020 року, відповідно до якої майно, на яке просить накласти арешт слідчий, а саме: квартира, що знаходиться за адресою:    АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна № 34461029), визнана речовим доказом у кримінальному провадженні № 42015000000001997 від 24.09.2015 року, шляхом винесення про це постанови, в якій зазначено підстави для визнання майна речовим доказом, з огляду на положенняст. 98 КПК України, у зв`язку із чим, доводи представника про невідповідність майна ознакам речового доказу, колегія суддів відхиляє.
		Як свідчать матеріали даного провадження, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси ОСОБА_6 з метою забезпечення кримінального провадження.
		Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, не може бути арештованим майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
		Метою накладення арешту у поданому клопотанні орган досудового розслідування зазначив забезпечення збереження речових доказів.
		Слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
		Колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК Українипо суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
		Слідчий суддя обґрунтовано, всупереч доводам представника, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно, з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.
		Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України слідчий суддязастосував найменш обтяжливий спосіб арешту майна, тобто встановив заборону відчуження та будь-яке інше розпорядження, вказаним нерухомим майном, без заборони користування ним.
		Колегія суддів погоджується із таким висновком слідчого судді, оскільки заборона або обмеження користуванняквартирою може бути застосована лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що такенезастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна, разом з цим слідчим у клопотанні та прокурором під час апеляційного розгляду не було доведено, що користування вказаною квартирою призведе до вищевказаних обставин.
		Щодо доводів представника про скасування передачі квартири в порядку та на умовах ст. 19, 21 ЗУ «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», слід зазначити, що вказане питання слідчим суддею не вирішувалося під час постановлення оскаржуваної ухвали та виходить за межі предмету розгляду клопотання про арешт майна.
		За таких обставин доводи апеляційної скарги про відсутність правових підстав для арешту майна не є переконливими, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
		Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.
		З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення слідчого судді суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6  адвоката ОСОБА_7 ,  без задоволення.
		Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2020 року, якою задоволено частково клопотанняслідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_10 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 та накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме квартиру, що знаходиться за адресою:    АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна № 34461029), заборонивши відчуження, будь-яке інше розпорядження, вказаним нерухомим майном,  залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_6  адвоката ОСОБА_7 ,  залишити без задоволення.
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.
		СУДДІ:
		 
		 
		 
		 
		 __________________ _______________________ ____________________
		 ОСОБА_2   ОСОБА_4  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...