Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 920/525/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; перевезення, транспортного експедирування; залізницею.
Надіслано для оприлюднення: 20.10.2021. Зареєстровано: 21.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 21.10.2021.
Дата набрання законної сили: 20.10.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"20" жовтня 2021 р.                             Справа№ 920/525/21
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Корсака В.А.
		суддів:            Алданової  С.О. 
		          Євсікова О.О. 
		 
		Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця"
		на рішення Господарського суду Сумської області від 15.07.2021, повний текст якого складено 15.07.2021,
		у справі №920/525/21 (суддя Джепа Ю.А.)
		за позовом   Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 
		до Державного підприємства "Охтирське лісове господарство" 
		про стягнення 57 790,00 грн, 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог.
		17.05.2021 Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до Д ержавного підприємства "Охтирське лісове господарство"(надалі - відповідач) про стягнення штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у накладній у сумі 57 790,00 грн. 
		 
		Позов мотивовано посиланням на положення статті 307 Господарського кодексу України,   статей 3, 10 Закону України "Про залізничний транспорт", статей 2, 5, 6, 23, 24, 37, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457   (далі - Статут залізниць України); неправильним зазначенням у залізничній накладній від 07.10.2020 № 43623339 маси вантажу у вагоні № 61837209, який прямував зі станції Охтирка Південної залізниці на станцію Шмакове Придніпровської залізниці, що є підставою для нарахування і стягнення з відправника штрафу у п`ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення, тобто у сумі, заявленій до стягнення.
		Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
		Рішенням Господарського суду Сумської області від 15.07.2021 у справі №920/525/21 відмовлено повністю у задоволені позову.
		 
		Суд визнав обґрунтованими та доведеними позовні вимоги, однак відмовив у задоволенні позову у зв`язку із пропуском строку позовної давності. 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
		Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду  Київської області від 15.07.2021 у справі №920/525/21 скасувати  та ухвалити нове рішення яким позовні задовольнити повністю.  
		 
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги      скаржник посилається      на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи,    неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
		 
		Скаржник стверджує, що строк позовної давносі не пропущено, оскільки позов подано під час дії карантину, тому спірних правових відносин застосовується стаття 258 ЦК України з урахуванням Закону України від 30.03.2020 № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", відповідно до п. 12 якого передбачено, що строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину". 
		Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
		Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив апеляційну скаргу відхилити, та оскаржене судове рішення залишити без змін, як правильне та обґрунтоване.
		Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
		Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2021 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Алданова С.О.,               Євсіков О.О.
		 
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від  20.08.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Сумської області від 15.07.2021 у справі №920/525/21. Повідомлено учасників справи про здійснення розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Сумської області від 15.07.2021 у справі №920/525/21 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 18.09.2021. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до  18.09.2021.
		Частиною 1  статті 12 Господарського процесуального кодексу України   передбачено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, позовного провадження (загального або спрощеного).
		Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
		Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні (частина 3  статті 12 ГПК України).
		У відповідності до ч. 3   ст. 270 ГПК України,   розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього   Кодексу.
		Частиною 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на   рішення господарського суду у справах з ціною позову не менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.   
		З огляду на малозначність справи в розумінні частини 5  статті 12 ГПК України, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування, а також те, що предметом позову у цій справі є  вимога стягнення 57 790,00 грн, колегія суддів вирішила розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження на підставі частини 1 статті 247 ГПК України.
		Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України   розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		Виходячи із зазначених правових норм, перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
		Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Статтею 129 Конституції України   та ч. 1   ст. 74 ГПК України    визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене рішення у даній справі - без змін, виходячи з наступного. 
		Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
		07.10.2020 згідно з накладною № 43623339, яка у відповідності до статті 6 Статуту залізниць України є основним перевізним документом та обов`язковою двосторонньою формою угоди на перевезення вантажу, зі станції Охтирка Південної залізниці на станцію Шмакове Придніпровської залізниці відповідачем здійснено відправлення вагону № 61837209 з вантажем - "лісоматеріали круглі".
		 
		15.10.2020 на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, на підставі статті 24 Статуту залізниць України та акту загальної форми № 1401 від 15.10.2020 позивачем здійснено контрольне комісійне переважування вагону № 61837209, під час якого виявлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі, вказаній відповідачем в накладній № 43623339 від 07.10.2020, про що складено комерційний акт №450003/609 від 15.10.2020. Результат зафіксовано в Журналі контрольного зважування вхідних вантажів та відомості зважування, на станцію відправлення направлена телеграма.
		 
		Зазначені комерційні акти засвідчують, що під час комісійного зважування вагона №61837209 відправленого за накладною № 43623339 від 07.10.2020, встановлено розбіжності фактичної маси вантажу із зазначеною відповідачем у накладній масою, а саме фактична маса вантажу більше ваги вказаної в документі на 4850 кг. Фактично встановлено: брутто 76850 кг, тара 23000 кг, нетто 53850 кг. В накладній №43623339 від 07.10.2020 зроблено відмітку про складання комерційного акту №450003/609 від 15.10.2020. 
		 
		Як встановлено судом, відповідно до накладної №43623339 від 07.10.2020 відправником вантажу є відповідач у справі, маса                        вантажу визначена вантажовідправником (відповідачем) без участі представників позивача, завантаження проводилося силами та засобами вантажовідправника, що підтверджується відповідними відмітками у графах 24, 26, 28 перевізних документів.
		 
		Факт невідповідності маси вантажу у спірному вагоні даним про його масу, зазначеним у перевізних документах, став підставою для складання залізницею комерційного акта №450003/609 від 15.10.2020. 
		 
		Комерційний акт №450003/609 від 15.10.2020 станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, складений у відповідності з пунктом 10 "Правил складання актів", затверджених наказом Мінтрансу України від 28.05.2002 №334, та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855, є належним та допустимим доказом, оскільки підписаний трьома працівниками залізниці станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці: заст. ДС Швець А.О , прийомоздавальником Петренко Н.М. та АРВ Кузьміч Т.І. У зазначених комерційному акті зроблено помітку, що зав. вантажним двором за штатом розкладом відсутній.
		 
		Акт загальної форми № 1401 від 15.10.2020 та комерційний акт                       № 450003/609 від 15.10.2020 підтверджують факт невідповідності маси вантажу у вагоні і маси вантажу, що зазначена в накладній, що є підставою для матеріальної відповідальності відповідача.
		 
		У зв`язку із неправильним зазначенням у спірній залізничній накладній маси вантажу позивач на підставі статей 118, 122 Статуту залізниць України нарахував відповідачеві штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати в сумі 57 790,00 грн.
		Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
		Предметом даного спору є стягнення залізницею штрафу за неправильне зазначення у накладній маси вантажу.
		 
		Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань (стаття 307 Господарського кодексу України).
		 
		Аналогічні положення містить і стаття 908 Цивільного кодексу України.
		 
		Відповідно до статті 909 цього Кодексу за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
		 
		Приписами статті 920 Цивільного кодексу України,   встановлено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено Цивільним кодексом України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами). Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина перша стаття Господарського кодексу України).
		 
		Статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України  "Про транспорт", Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариствазалізничного транспорту загального користування", Закону України "Про залізничний транспорт", Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
		 
		Статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статутузалізниць України). На підставі цього Статуту залізниць України затверджені Мінтрасом Правила перевезень вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статутузалізниць України).
		 
		Статтею 6 Статуту залізниць України     унормовано, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
		 
		Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 затверджено Правила оформлення перевізних документів. Наказом Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів" внесено зміни до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 та викладено їх в новій редакції.
		 
		Так, згідно пунктом 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 (далі - Правила), накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Для підтвердження приймання вантажу до перевезення один примірник накладної в паперовому вигляді з присвоєним їй номером і датою приймання вантажу надається відправнику. Порядок підтвердження приймання вантажу до перевезення за електронною накладною (із накладенням ЕЦП) визначається договором між вантажовласником і залізницею. Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил.
		 
		Виникнення між сторонами у цій справі господарських договірних відносин у сфері перевезення вантажу залізничним транспортом підтверджується перевізним документом накладною від 07.10.2020                        № 43623339. Накладна як основний перевізний документ повинна відповідати вимогам, встановленим Правилами оформлення перевізних документів.
		 
		Відповідно до пункту 1.1 Правил оформлення перевізних документів, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред`явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України                № 542 від 20.08.2001, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2001 за №798/5989).
		 
		Обов`язок відправника зазначати у накладній відповідні реквізити, в т.ч. масу вантажу, установлено пунктами 2.1, 2.2, 2.3 Правил оформлення перевізних документів. Вантажовідправником заповнюється, зокрема, графа накладної "маса вантажу в кг, визначена відправником", де вказується маса вантажу у кілограмах. У разі визначення маси на вагонних вагах у відповідних графах зазначається маса брутто, тари вагона і нетто вантажу. Відправником також заповнюються графи: "Спосіб визначення маси", де зазначається, яким способом визначено масу вантажу. При зважуванні вантажу необхідно зазначити тип ваг: "на товарних вагах", "на вагонних вагах вантажопідйомністю...т", "на елеваторних вагах" чи інших вагах; "Навантаження засобами" зазначається "відправника", якщо навантаження здійснюється відправником. У графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.
		 
		Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між                фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2 % (пункт  2.6 Правил оформлення перевізних документів).
		 
		Якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статті 118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт (пункт 5.5 Правил оформлення перевізних документів).
		 
		Відповідно до статті 23 Статут залізниць України відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
		 
		За приписами статті 24 Статут залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
		 
		Пунктом 28 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 передбачено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
		 
		Додатком 3 до Правил встановлено, що за виключенням випадків, коли вагони завантажуються залізницею, графа 19 заповнюється відправником.
		 
		Із графи 28 накладної №43623339 від 07.10.2020 вбачається, що вантаж у вагон завантажено вантажовідправником, що автоматично свідчить про заповнення графи 19 представником відповідача.
		 
		Залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами (стаття 105 Статут залізниць України).
		 
		Статтею 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
		 
		За пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення (стаття 118 зазначеного Статуту).
		 
		Частиною першою статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами. 
		 
		Аналогічну норму містить стаття 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеними у транспортних документах. Вищевказаною статтею передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002.
		 
		Правила складання актів (стаття 129 Статуту залізниць України) затверджено наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002                     № 334.
		 
		Згідно з пунктом 10 Правила складання актів комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
		 
		Отже, у пункті 10 цих Правил визначено перелік осіб-працівників залізниці, які мають право підписувати комерційні акти в силу їх посадового становища (начальник станції (його заступник) і начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), а також працівники залежно від обставин їх особистої участі у перевірці вантажу, який прибув на станцію залізниці. За наявності трьох підписів зазначених працівників залізниці комерційний акт вважатиметься таким, що складений згідно з вимогами пункту 10 Правил складання актів.
		 
		Таким чином, у наведеному пункті імперативно визначено суб`єктний склад працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів, однак зазначена норма не виключає можливості залучення до складання комерційного акта й інших працівників  залізниці поряд з особами, підписи яких є обов`язковим реквізитами комерційного акта.
		 
		За змістом частин першої, третьої статті 64 та частини третьої статті 65 Господарського кодексу України, підприємство як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов`язків між працівниками підприємства.
		 
		За висновком суду, комерційний акт №450003/609 від 15.10.2020 станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, складений у відповідності  з пунктом 10 "Правил складання актів", затверджених наказом Мінтрансу України від 28.05.2002 №334, та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, є належним та допустимим доказом, оскільки підписаний трьома працівниками залізниці станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці: заст. ДС Швець А.О, прийомоздавальником Петренко Н.М. та АРВ Кузьміч Т.І. У зазначеному комерційному акті зроблено помітку, що «зав. вантажним двором за штатом розкладом відсутній».
		 
		Суд установив, що факт невідповідності маси вантажу, відправленого відповідачем, зафіксовано позивачем у комерційному акті № 450003/609 від 15.10.2020, який складено залізницею із дотриманням вимог Правил складання актів; цей акт підписано трьома уповноваженими на його складання особами, повноваження яких підтверджуються матеріалами справи.
		 
		Комерційним актом № 450003/609 від 15.10.2020 підтверджується, що в накладній №43623339 від 07.10.2020 вказана маса вантажу 49 000 кг, а фактично маса вантажу вагона № 61837209 складає 53 850 кг, що на 4 850 кг більше від маси, вказаної у накладній на перевезення.
		 
		Зазначений комерційний акт №450003/609 від 15.10.2020 у передбаченому порядку відповідачем не оскаржувався. 
		 
		Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що до даних правовідносин підлягають застосуванню приписи вищенаведених норм статей 118, 122 Статуту залізниць України, оскільки штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитків. 
		 
		Такої ж думки дотримується Верховний Суд у постановах від 21.08.2019 у справі № 905/2360/18, від 16.10.2019 у справі № 910/143/19 та від 05.02.2019 у справі № 914/2339/17.
		 
		Суд звертає увагу, що підставою покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту залізниць України. 
		 
		Пунктом 5.5 розділу 4 Правил перевезення вантажів встановлено, що якщо під час перевезення або на стадії його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно статті 122 Статуту залізниць України. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей зазначених у накладній. Відповідно до статті 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені в накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код, адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно статті 118 цього Статуту, якою встановлено стягнення штрафу у п`ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення.
		 
		У застосуванні пунктів 118 та 122 Статуту залізниць України слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитки.
		 
		З аналізу вищевказаних норм, можна зробити висновок, що зазначення у накладній маси вантажу є обов`язком вантажовідправника, перевірка правильності заповнення цього реквізиту є правом залізниці, факт неправильного зазначення відправником відомостей про масу вантажу засвідчується комерційним актом, а з відправника за невірно зазначену у накладній масу вантажу стягується штраф у п`ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення.
		 
		Відповідно наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку сума штрафу за вищевказане порушення складає: 11 558,00 х 5 = 57 790,00 грн, де, 11 558,00 грн - провізна плата по накладній № 43623339 від 07.10.2020 за вагон № 61837209 за вагон від станції Охтирка Південної залізниці на станцію Шмакове Придніпровської залізниці. 
		 
		Названий розрахунок суми штрафу виконано позивачем арифметично вірно.
		 
		За приписами частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.
		 
		Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
		 
		Згідно з частиною першою статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
		Приписами Статуту залізниць України прямо передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. 
		 
		Статтею 118 Статуту залізниць України встановлено, що за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
		 
		Зазначений штраф, відповідно до статей 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено. (Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 914/2339/17).
		 
		Зважаючи на вищенаведненні норми чинного законодавства, враховуючи фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що, позовні вимоги є законними та обґрунтованими.
		 
		Щодо строків позовної давності. 
		 
		Відповідачем в ході розгляду справи у суді першої інстанції було подано заяву про застосування строку позовної давності, яка викладена останнім у відзиві на позов. 
		 
		Заява обґрунтована тим, що штраф за неправильно зазначену масу вантажу у залізничній накладній від 07.10.2020 №43623339 у сумі                      57  790,00 грн, нарахований відповідно до статей 118, 122 Статуту залізниць України на підставі комерційного акту №450003/609 від 15.10.2020, тому право звернення до суду виникло у позивача з моменту складення комерційного акту, з 15.10.2020, а позов пред`явлено 13.05.2021. Таким чином позивачем пропущено шестимісячний строк позовної давності для заявлення вимог про стягнення штрафу за неправильне зазначення у накладній маси вантажу, який встановлено норми частини першої статті 223, частини п`ятої статті 315 Господарського кодексу України та статті 137 Статуту залізниць України. 
		 
		Крім того, відповідач зауважив, що поважні причини щодо пропущення строку позовної давності позивачем не наведено.
		 
		Разом з тим, заперечуючи, позивач як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час апеляційного перегладу зазначав, що порядок обчислення строків позовної давності під час карантину, визначений нормами ЦК України. В той же час, Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID -19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину". 
		 
		Для позовів залізниць, що випливають із Статуту залізниць України, встановлена спеціальна позовна давність, яка складає 6 місяців. Представник позивача звертає увагу суду на те, що відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України строк, визначений статтею 258 цього кодексу, продовжується на строк дії карантину, пов`язаного з запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
		 
		На думку позивача, кінцевий строк для подачі позовної заяви, який припадав на день карантину, автоматично продовжується до кінця карантину, а тому у спірних правовідносинах між сторонами строк позовної давності починає свій перебіг 15.10.2020 й закінчується відповідно 15.04.2020. Оскільки позивач звернувся до суду з позовом 13.05.2021, строк позовної давності припадав на дату карантину (15.10.2020), то позов подано (13.05.2021) без пропуску строку позовної давності. 
		 
		Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем при зверненні до суду із даним позовом пропущено строк позовної давності, з огляду на наступне. 
		 
		Відповідно до статей 256, 257 ЦК України     позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		 
		Згідно з частиною першою статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
		 
		За змістом частини першої статті 261 названого Кодексу позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
		 
		Положеннями статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а статті 258 цього ж Кодексу - до окремих вимог встановлено позовну давність в один рік.
		 
		Частиною третьою статті 925 ЦК України, яка є загальною нормою, визначено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).
		 
		Частиною першою статті 223 Господарського кодексу України передбачено, що при реалізації у судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
		 
		Відповідно до частини п`ятої статті 315 Господарського кодексу          України для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
		 
		За нормами статті 137 Статуту залізниць України позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється: а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п`ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу; б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.
		 
		Отже, стаття 137 Статуту залізниць України є спеціальною нормою законодавства, якою встановлено шестимісячний строк позовної давності для заявлення вимог про стягнення штрафу за неправильне зазначення у накладній масси вантажу.
		 
		Вказане положення статті 137 Статуту залізниць України пов`язує шестимісячний термін для пред`явлення перевізником позову саме з моментом настання події, що є підставою для подання позову.
		 
		У даній справі підставою для подання позову перевізником є відповідна подія - складення комерційного акту №450003/609 від 15.10.2020. На підставі вказаного комерційного акту відповідачеві нараховано штраф за неправильно зазначену масу вантажу у залізничній накладній від 07.10.2020 № 43623339 у сумі 57  790,00 грн.
		 
		Таким чином, строк позовної давності для пред`явлення  вимог про стягнення з відповідача штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у залізничній накладній від 07.10.2020 №43623339 у сумі 57  790,00 грн на підставі зазначеного комерційного акту сплинув 15.04.2021. 
		 
		Натомість, з позовною заявою про стягнення штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у залізничній накладній від 07.10.2020 № 43623339 у сумі 57  790,00 грн позивач (перевізник) звернувся до суду 13.05.2021, тобто, з пропуском законодавчо встановленого строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.
		 
		Не заслуговують на увагу аргументи позивача про те, що спірних правових відносин застосовується стаття 258 ЦК України з урахуванням Закону України від 30.03.2020 № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)".
		 
		Так, відповідно до пункту 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України визначено, що "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID -19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину". 
		 
		Колегія суддів зауважує, що до спірних правових відносин застосовується стаття 137 Статуту залізниць України, яка є спеціальною нормою законодавства, якою встановлено шестимісячний строк позовної давності для заявлення вимог про стягнення штрафу за неправильне зазначення у накладній масси вантажу.
		 
		Суд першої інстанції також правомірно звернув увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 №211 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України  від 16.03.2020 № 215), з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 на усій території України з 12.03.2020 до 03.04.2020   було встановлено карантин.
		 
		У подальшому строк дії карантину продовжувався з 03.04.2020 до 24.04.2020 року (постанова Кабінету Міністрів України  від 25.03.2020 № 239), з 24.04.2020 до 11.05.2020 (постанова Кабінету Міністрів України  від 22.04.2020 № 291), з 11.05.2020 до 22.05.2020  (постанова Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343), з 22.05.2020 до 22.06.2020 (постанова Кабінету Міністрів України   від 20.05.2020 № 392), з 22.06.2020 до 31.07.2020 (постанова Кабінету Міністрів України   від 17.06.2020 № 500), з 31.07.2020 до 31.08.2020 (постанова Кабінету Міністрів України     від 22.07.2020 № 641), з 31.08.2020 по 31.10.2020 (постанова Кабінету Міністрів України  від 26.08.2020 № 760), з 31.10.2020 по 19.12.2020 (постанова Кабінету Міністрів України  від 13.10.2020 № 956) з 19.12.2020 по 28.02.2021 (постанова Кабінету Міністрів України   від 09.12.2020 № 1236), з 17.02.2021 до 30.04.2021 (постанова Кабінету Міністрів України   від 17.02.2021 № 104), з 21.04.2021 до 31.08.2021 (постанова Кабінету Міністрів України   від 16.06.2021 № 611). На даний час карантинні обмеження також тривають.
		 
		Однак, такі карантинні обмеження не призупинили роботу судів на території України та роботу самого позивача.
		 
		Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.02.2021 у справі № 910/18125/19 зазначено, що оголошення карантину внаслідок поширення коронавірусу COVID-19 не зупиняє роботи судів, а правосуддя в Україні здійснюється і в період зазначеного карантину (з дотриманням карантинних обмежень).
		 
		Разом з тим, пунктом 7 розділу ІХ Прикінцевих положень Господарського кодексу України з урахування Закону України від 30.03.2020 № 540-ІХ визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
		 
		Тобто, вказаний пункт 7 розділу ІХ Прикінцевих положень Господарського кодексу України визначає чіткий перелік статтей, строки у яких продовжуються на строк дії такого карантину. Зазначений перелік є вичерпним та не включає статтю 315 ГК України. 
		 
		Звідси, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що обставини, про які зазначав позивач, не були перешкодою для його звернення з позовом в межах законодавчо встановленого строку, і не приймаються судом як обґрунтовані, оскільки їх наявність не перешкоджала своєчасному пред`явленню позовної заяви.
		Апеляційний господарський суд відхиляє посилання скаржника на постанову Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 04.03.2020 у справі №905/487/19, оскільки правовідносини, що розглядалися судами у зазначеній справі, не є подібними до правовідносин у цій справі. У постанові від №905/487/19 розглядався спір у якому із позовом звернувся відправник вантажу до перевізника, у даній справі №920/525/21 з позовом звернувся перевізник (залізниця) до вантажовідправника і правову оцінку слід надавати, виходячи із суб`єктного складу сторін із відповідним  застосуванням в норм права. 
		Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		 
		Отже, оскільки позивач звернувся до господарського суду після спливу позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем до прийняття рішення, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, у зв`язку зі спливом строку на звернення до суду з даним позовом.
		 
		Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування оскарженого рішення скаржником не наведено. Аргументи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, дублюють аргументи подані ним в ході розгляду справи у суді першої інстанції та зводяться до переоцінки обставин зазначених місцевим судом, яким надана належна правова оцінка. 
		 
		Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
		Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.
		Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
		Судові витрати.
		Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на  скаржника. 
		Керуючись Главою  1  Розділу  IV  Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
		                                                                              ПОСТАНОВИВ:
		 
		1.    Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
		2. Рішення Господарського суду Сумської області від 15.07.2021 у справі №920/525/21 залишити без змін.                    
		3. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути    оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.  ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
		                    Повний текст постанови суду складено та підписано - 20.10.2021.
		 
		Головуючий суддя                                                            В.А. Корсак 
		 
		Судді                                                                                С.О. Алданова
		 
		                                                                                О.О. Євсіков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...