Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 906/927/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю; визнання незаконним акта, що порушує право власності на земельну ділянку.
Надіслано для оприлюднення: 21.10.2021. Зареєстровано: 21.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 22.10.2021.
Дата набрання законної сили: 22.09.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 вересня 2021 року 
		м. Київ
		cправа №  906/927/18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С., 
		 
		секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,
		 
		за участю представників:
		 
		Товариства з обмеженою відповідальністю «Перлина Заріччя» - не з`явився, 
		Житомирської районної державної адміністрації 
		Житомирської області - не з`явився,
		Державного підприємства 
		«Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» - не з`явився,
		Офісу Генерального прокурора - Савицької О.В.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перлина Заріччя»
		 
		на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 (у складі колегії суддів: Дужич С.П. (головуючий), Коломис В.В., Саврій В.А.)
		 
		у справі № 906/927/18
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перлина Заріччя»
		до Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області,
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат»,
		за участю Прокурора,
		про визнання недійсним розпорядження від 06.01.2005 № 7,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Перлина Заріччя» (далі - ТОВ «Перлина Заріччя») звернулося до суду з позовом до Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області (далі - Житомирська РДА), у якому (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог), просило визнати недійсним розпорядження голови Житомирської РДА від 06.01.2005 № 7 «Про затвердження технічної документації із землеустрою по встановленню меж і виготовленню державного акта на право постійного користування земельною ділянкою Державному підприємству «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» Міністерства оборони України» на земельну ділянку площею 491,1265 га в частині площі, куди увійшла земельна ділянка площею 7,5550 га, кадастровий номер 1822082500:01:000:0220, яка необхідна для обслуговування та на якій знаходиться цілісний майновий комплекс - база відпочинку «Перлина» за адресою: Житомирська область, Житомирський район, сільська рада Зарічанська, Зарічанський військовий лісгосп, квартал №    4, виділ 9, що належить на праві власності ТОВ «Перлина Заріччя».
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 15.05.2009 ТОВ «Перлина Заріччя» є власником цілісного майнового комплексу - база відпочинку «Перлина», що розташовано на земельній ділянці, яку розпорядженням від 06.01.2005 № 7 передано на праві постійного користування Державному підприємству «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» (далі - ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат»), тому, посилаючись на положення частини 2 статті 191, частини 2 статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статей 120, 125, 142 Земельного кодексу України (далі - ЗК), позивач просив скасувати розпорядження в частині земельної ділянки, яка виділена для обслуговування належного йому на праві власності цілісного майнового комплексу.
		Рішенням Господарського суду Житомирської області від 11.02.2019 позов задоволено. Визнано частково недійсним розпорядження голови Житомирської РДА від 06.01.2005    № 7 у частині земельної ділянки площею 7,5550 га, яка на день ухвалення цього судового рішення має кадастровий номер 1822082500:01:000:0220, на якій знаходиться належний на праві власності ТОВ «Перлина Заріччя» цілісний майновий комплекс база відпочинку за адресою: Житомирська область, Житомирський район, сільська рада Зарічанська, Зарічанський військовий лісгосп, квартал 4, виділ 9.
		У березні 2019 року Заступник прокурора Житомирської області (далі - прокурор) звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 11.02.2019 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Перлина Заріччя».
		Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2019 (з урахуванням ухвали цього суду від 14.05.2019 про виправлення описки) прокурору поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора на рішення суду першої інстанції та призначено справу до розгляду.
		Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.05.2019 апеляційну скаргу прокурора задоволено; рішення Господарського суду Житомирської області від 11.02.2019 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
		Постановою Верховного Суду від 20.10.2020 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.05.2019 скасовано, справу №    906/927/18 направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 
		Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора на рішення Господарського суду Житомирської області від 11.02.2019 у справі № 906/927/18.
		Постановою Верховного Суду від 16.04.2021 ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 у справі № 906/927/18 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
		Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 рішення Господарського суду Житомирської області від 11.02.2019 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено.
		Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у липні 2021 року ТОВ «Перлина Заріччя» подало касаційну скаргу, у якій (із урахуванням уточненої редакції касаційної скарги), посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2021.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.08.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 906/927/18 за касаційною скаргою ТОВ «Перлина Заріччя» з підстави, передбаченої  пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 22.09.2021.
		Заступник керівника Житомирської обласної прокуратури  у відзиві на касаційну скаргу зазначає про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, тому просить залишити оскаржене судове рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
		ТОВ «Перлина Заріччя», Житомирська РДА, ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» в судове засідання своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, із заявами до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки їхніх представників у судове засідання або з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до частини 4 статті 197 ГПК не зверталися. 
		Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії», те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Офісу Генерального прокурора, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
		При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що відповідно до директиви заступника Міністра оборони СРСР від 18.06.1977 № 147/13/28347 дозволено передати Житомирському обласному виконавчому комітету земельну ділянку площею 7,4 га в кварталі 21 Зарічанського військового лісництва, про що листом від 20.07.1977 № 37/8/477 за підписом начальника Житомирського КЕУ ПРИКВО повідомлено, зокрема начальника Житомирської КЕЧ району, та запропоновано оформити передачу земельної ділянки в установленому порядку.
		У зв`язку із цим на підставі доручення Житомирської обласної ради депутатів трудящих від 29.07.1977 № 11/1582 Житомирському райвиконкому доручено провести обстеження земельної ділянки з метою передачі для будівництва баз відпочинку.
		У листі від 24.10.1977 № 955, адресованому начальнику КЕУ ПРИКВО, Житомирська КЕЧ району з огляду на лист від 20.07.1977 № 37/8/477 просила додаткового дозволу на відведення земельної ділянки площею 0,26 га під під`їзду дорогу.
		Згідно з актом комісії від 11.11.1980 у складі представників Зарічанського військового лісництва, Житомирської КЕЧ району, Житомирського міськвиконкому, Житомирського льонокомбінату відповідно до розпорядження заступника командуючого військами Прикарпатського військового округу від 28.08.1980 № 37/1/381 та директиви Міністерства оборони № 147/13/28347 відведено в натурі та передано в постійне користування Житомирському льонокомбінату 6,3 га землі із земель Зарічанського військового лісництва Житомирської області для будівництва піонерського табору.
		Відповідно до розпорядження Житомирської РДА від 06.01.2005 № 7 затверджено технічну документацію із землеустрою по встановленню зовнішніх меж земельних ділянок загальною площею 677,4445 га, у тому числі на територіях: Новогуйвинської селищної ради - 186,3180 га, Зарічанської сільської ради - 491,1265 га, та виготовленню державного акта на право постійного користування землею Шепетівському військовому лісгоспу МО України  для ведення лісового господарства на території Новогуйвинської селищної та Зарічанської сільської рад. Дозволено ДП «Житомирський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» встановити межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) та виготовити державний акт на право постійного користування на землю Шепетівському військовому лісгоспу МО України на території Новогуйвинської селищної та Зарічанської сільської рад, а Житомирському районному відділу Житомирської регіональної філії центру Державного земельного кадастру - видати та здійснити державну реєстрацію зазначеного державного акта та внести відомості до бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру.
		На підставі зазначеного розпорядження 10.10.2005 ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» (Шепетівський військовий лісгосп) видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ 073506, за змістом якого підприємство є постійним користувачем земельної ділянки площею 491,1265 га, розташованої на території Зарічанської сільської ради Житомирського району Житомирської області, з цільовим призначенням - для ведення лісового господарства. Цей акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю 10.10.2005 за реєстровим номером 030520900001.
		Також судами установлено, що 26.03.2009 на підставі наказів Фонду державного майна України від 22.05.2008 № 589, 25.02.2009 № 291 за державою Україна в сфері управління Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Житомирській області зареєстровано право власності на базу відпочинку «Перлина», яка знаходиться за адресою: Житомирська область, Житомирський район, Зарічанська сільська рада, Зарічанський військовий лісгосп, квартал № 4, виділ 9, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 26.03.2009 № 22296564.
		15.05.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області (продавець) та ТОВ «Перлина Заріччя» (покупець) укладено договір купівлі-продажу окремого індивідуально визначеного майна, що підлягає приватизації шляхом викупу, за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупцю індивідуально визначене майно - групу інвентарних об`єктів колишньої бази відпочинку «Перлина», що не увійшла до статутного фонду ВАТ «Льонотекс», у складі згідно з переліком, загальною площею 1  046,3 кв. м, що орендується ТОВ «Перлина Заріччя», та знаходиться за адресою: Житомирська область, Житомирський район, Зарічанська сільська рада, Зарічанський військовий лісгосп, квартал № 4, виділ 9. У пункті 1.1 цього договору зазначено, що об`єкт приватизації знаходиться на земельній ділянці площею 75  550 кв. м, яка огороджена металевою огорожею. Право користування на земельну ділянку не оформлено, а тому питання користування земельною ділянкою, на якій розташовано об`єкт приватизації, покупець вирішує самостійно відповідно до чинного законодавства після набуття ним права власності на об`єкт приватизації.
		21.07.2010 на  підставі розпорядження голови Житомирською РДА від 08.07.2010 № 687 між Житомирською РДА (орендодавець) і ТОВ «Перлина Заріччя» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендарю строком на 5 років передано в оренду земельну ділянку загальною площею 7,5550 га,  кадастровий номер 1822082500:01:000:0220, що розміщена на території Зарічанської сільської ради Житомирського району Житомирської області за межами населеного пункту с. Зарічани, для обслуговування будівель та споруд.
		У подальшому рішенням Господарського суду Житомирської області від 06.06.2017 у справі № 906/602/16 було задоволено частково позов Заступника прокурора Житомирської області та визнано незаконними розпорядження голови Житомирською РДА від 10.03.2010 № 221 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Перлина Заріччя» для обслуговування будівель та споруд бази відпочинку «Перлина» на території Зарічанської сільської ради», від 08.07.2010 № 687 «Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ «Перлина Заріччя» для обслуговування будівель та споруд бази відпочинку «Перлина» на території Зарічанської сільської ради», від 10.08.2011 № 797 «Про внесення змін до договору оренди землі». Визнано недійсними договір оренди землі від 21.07.2010, укладений між Житомирською РДА і ТОВ «Перлина Заріччя», та додаткову угоду до цього договору від 18.08.2011.
		Щодо вимоги прокурора    у справі № 906/602/16 про зобов`язання ТОВ «Перлина Заріччя» повернути земельну ділянку площею 7,5550 га на території Зарічанської сільської ради Житомирського району з кадастровим номером 1822082500:01:000:0220 Житомирській РДА, то суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з тих підстав, що    Житомирська РДА    неправомірно, з перевищенням повноважень розпорядилася земельною ділянкою, яка є предметом    договору оренди від 21.07.2010, та знаходиться у постійному користуванні    ДП «Івано-Франківський ліспромкомбінат» МО України (Шепетівський військовий лісгосп) на підставі    державного акта.
		Крім того, рішенням Господарського суду Житомирської області від 14.12.2017 у справі № 906/870/17, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.05.2018, відмовлено ТОВ «Перлина Заріччя» у задоволенні позову до ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат»,    Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира, ДП «Житомирський військовий лісгосп»     та    Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства про    визнання припиненим права користування ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» земельною ділянкою кадастровий № 1822082500:01:000:0220 площею 7,5550 га та визнання за ТОВ «Перлина Заріччя» права користування цією земельною ділянкою.
		Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога ТОВ «Перлина Заріччя», заявлена до Житомирської РДА, про визнання недійсним розпорядження голови Житомирської РДА від 06.01.2005 № 7 «Про затвердження технічної документації із землеустрою по встановленню меж і виготовленню державного акта на право постійного користування земельною ділянкою Державному підприємству «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» Міністерства оборони України» на земельну ділянку площею 491,1265 га в частині площі, куди увійшла земельна ділянка площею 7,5550 га, кадастровий номер 1822082500:01:000:0220, яка необхідна для обслуговування та на якій знаходиться цілісний майновий комплекс - база відпочинку «Перлина» за адресою: Житомирська область, Житомирський район, сільська рада Зарічанська, Зарічанський військовий лісгосп, квартал №    4, виділ 9, що належить на праві власності ТОВ «Перлина Заріччя».
		Суд першої інстанції позов задовольнив із тих мотивів, що розпорядження Житомирської РДА від 06.01.2005 № 7 з моменту набуття ТОВ «Перлина Заріччя» права власності на нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці, порушує право позивача на користування цією землею, яке передбачене статтею 120 ЗК, та підлягає захисту шляхом визнання цього розпорядження недійсним у частині стосовно земельної ділянки площею 7,5550 га (на день ухвалення судового рішення має кадастровий номер 1822082500:01:000:0220), на якій знаходиться майно, належне позивачу на праві власності.
		Апеляційний господарський суд за результатами нового розгляду справи скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позовних вимог ТОВ «Перлина Заріччя» з огляду на те, що розпорядження Житомирської РДА від 06.01.2005 № 7 прийнято у межах і спосіб, що передбачено законодавством України, та не порушує прав позивача, оскільки земельна ділянка, щодо якої приймалося зазначене розпорядження Житомирською РДА, належить до земель оборони, право постійного користування ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» щодо цієї земельної ділянки не припинено в установленому законом порядку, тому відсутні підстави для визнання цього розпорядження недійсним.
		У поданій касаційній скарзі ТОВ «Перлина Заріччя» послалося на те, що судом апеляційної інстанції при вирішенні справи не взято до уваги, що позивач, придбавши нерухоме майно, набув права не лише на комплекс споруд, але і на земельну ділянку, на якій вони розміщені, проте не може реалізувати таке право, оскільки спірним розпорядженням РДА ділянка під майном була передана в користування іншій особі до того, як позивач став власником майна, тобто це розпорядження формально порушує права попереднього власника майна - ВАТ «Льонотекс», а також порушує права позивача з моменту набуття права власності на об`єкти нерухомого майна. При цьому судом апеляційної інстанції не було враховано висновку Великої Палати Верховного Суду щодо застосування положень статей 120, 140, 141 ЗК, статті 377 ЦК у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16. Також поза увагою суду апеляційної інстанції залишилося те, що прокурором у цій справі не доведено підстав для представництва в суді інтересів держави в особі Житомирської РДА, що є необхідним відповідно до вимог статей 74, 76, 77, 79 ГПК, і на доведенні яких при зверненні прокурора з відповідними вимогами звертав увагу Верховний Суд у постановах від 15.09.2020 у справі № 906/282/19, від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
		Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК,  переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 
		Верховний Суд, переглянувши у касаційному порядку оскаржене судове рішення з огляду на доводи касаційної скарги ТОВ «Перлина Заріччя»,  які стали підставою для відкриття касаційного провадження, враховуючи встановлені ГПК межі такого перегляду, виходить із такого.
		Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19  Конституції України).
		За змістом статті 53 ГПК у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина 3). Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (частина 4).
		Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		За положеннями Закону України «Про прокуратуру» (тут і далі - у редакції, чинній на час звернення прокурора з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 23 зазначеного Закону (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
		Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії (абзаци 1-4 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
		За змістом наведених норм прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у таких випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
		Аналогічні за змістом висновки наведено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
		Разом із тим Верховний Суд у постановах, прийнятих у справах за участю прокурора, зауважував, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. 
		За висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
		Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. 
		Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. 
		Таким чином прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
		Як зазначалося вище, суди розглядали справу № 906/927/18 неодноразово, оскільки судом апеляційної інстанції належним чином не було досліджено наявність/відсутність підстав для представництва прокурором в суді інтересів держави в особі Житомирської РДА у цій справі, а також дотримання прокурором відповідної процедури, передбаченої статтею 23 Закону України «Про прокуратуру».
		За результатами нового розгляду справи, на виконання вказівок Верховного Суду у цій справі судом апеляційної інстанції установлено належне обґрунтування прокурором підстав для звернення з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі Житомирської РДА з огляду на порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, а також дотримання  прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», а саме:
		- порушення інтересів держави у сфері дотримання вимог земельного законодавства при набутті права власності на земельні ділянки лісогосподарського призначення, порушення порядку вилучення таких земель із постійного користування та невжиття РДА заходів щодо захисту інтересів держави у цій сфері;
		- бездіяльність органу - суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах, оскільки представника Житомирської РДА в судове засідання в суді першої інстанції направлено не було, з приводу заявлених позовних цей орган не заперечував, рішення суду у цій справі в апеляційному порядку не оскаржував;
		- з урахуванням строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції прокурор звернув увагу на необхідність невідкладного захисту інтересів держави (через закінчення перебігу строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Житомирської області від 11.02.2019), яка обумовлена, у тому числі бездіяльністю компетентного органу у питаннях захисту порушених інтересів держави у спірних правовідносинах, можливістю настання невідворотних негативних наслідків через таку бездіяльність компетентного органу (вибуття у незаконний спосіб з державної власності землі лісового господарства), відсутність об`єктивних причин, що перешкоджали відповідному органу для такого звернення;
		- обізнаність компетентного органу щодо здійснення прокурором захисту інтересів держави (направлення прокурором апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції на виконання положень статей 258, 259 ГПК), не вчинення будь-яких дій для оскарження незаконного рішення суду першої інстанції.
		Водночас судом апеляційної інстанції установлено, що при розгляді Верховним Судом касаційної скарги ТОВ «Перлина Заріччя» на постанову Північно-західного апеляційного Господарського суду від 08.05.2019, Житомирська РДА надіслала до суду касаційної інстанції клопотання, в якому підтримала позицію прокурора, однак після скасування Верховним Судом постанови суду апеляційної інстанції та передачі справи на новий апеляційний розгляд, Житомирська РДА свого представника для участі у судовому засіданні не направила, будь-якої позиції на цій стадії судового розгляду не висловила, що також свідчить про бездіяльність компетентного органу у питанні виконання функцій державного контролю, у тому числі щодо судового захисту інтересів держави, про порушення яких йому було відомо.
		Разом із тим судом апеляційної інстанції не встановлено жодних обставин, які б були підставами для залишення апеляційної скарги прокурора без розгляду або закриття апеляційного провадження. 
		Таким чином, надавши оцінку наведеним прокурором доводам і поданим на їх підтвердження доказам, з огляду на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведення прокурором  обставин необхідності захисту порушених інтересів держави, бездіяльності компетентного органу (Житомирської РДА), який є учасником даного провадження та в силу закону наділений повноваженнями здійснювати захист інтересів держави у відповідних спірних правовідносинах, проте не вчинив будь-яких дій для оскарження судового рішення, а також, з урахуванням доведеної бездіяльності компетентного органу та обставин необхідності невідкладного захисту інтересів держави через закінчення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, дотримання прокурором у цьому випадку процедури звернення з апеляційною скаргою, передбаченої статтею 23 Закону України «Про прокуратуру».
		Такі висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам, викладеним Верховний Суд у постановах від 15.09.2020 у справі № 906/282/19, від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, на які здійснено посилання скаржником у касаційній скарзі, тому Верховним Судом відхиляються доводи касаційної скарги щодо не доведення прокурором підстав для представництва інтересів держави у цій справі.
		Щодо доводів касаційної скарги ТОВ «Перлина Заріччя» по суті спору Верховний Суд зазначає таке.
		Судом апеляційної інстанції установлено, що земельна ділянка лісогосподарського призначення площею 491,1265 га, яка розташована на території Зарічанської сільської ради Житомирського району Житомирської області, щодо якої Житомирською РДА приймалося оспорюване у цій справі розпорядження від 06.01.2005 № 7, належить до земель оборони і згідно з державним актом серії ЯЯ 073506 від 21.09.2005 перебуває у постійному користуванні ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» для ведення лісового господарства.
		Разом із тим ТОВ «Перлина Заріччя» на підстав договору купівлі-продажу від 15.05.2009, укладеним із Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області, є власником окремого індивідуально визначеного майна загальною площею 1  046,3 кв. м, що знаходиться за адресою: Житомирська область, Житомирський район, Зарічанська сільська рада, Зарічанський військовий лісгосп, квартал № 4, виділ 9. За умовами договору купівлі-продажу від 15.05.2009 право користування на земельну ділянку не оформлено, а тому питання користування земельною ділянкою, на якій розташовано об`єкти нерухомого майна, покупець вирішує самостійно відповідно до чинного законодавства після набуття ним права власності на ці об`єкти.
		ТОВ «Перлина Заріччя» вважає, що розпорядження Житомирської РДА від 06.01.2005 № 7 щодо земельної ділянки площею 491,1265 га в частині, куди увійшла земельна ділянка площею 7,5550 га, кадастровий номер 1822082500:01:000:0220, є недійсним, оскільки порушує право позивача на цю земельну ділянку, на якій знаходиться належне товариству на праві власності майно та яка необхідна для його обслуговування. При цьому в обґрунтування підстав позову щодо незаконності зазначеного розпорядження,  ТОВ «Перлина Заріччя» послалося виключно на те, що Житомирська РДА  вийшла за межі своїх повноважень, включивши земельну ділянку площею 7,5550 га, на якій розташоване належне позивачу майно, до земельної ділянки загальною площею 491,1265 га, яка знаходиться у постійному користуванні ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат».
		Статтею 15  ЦК передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Наведена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
		Таким чином порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
		Згідно з частиною 1 статті 21 ЦК суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		Отже, підставами для визнання акта недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і, одночасно, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
		Як установлено судом апеляційної інстанції, земельна ділянка площею 7,5550 га, входить до складу земельної ділянки площею 491,1265 га, яка розташована на території Зарічанського військового лісгоспу, Зарічанської сільської ради Житомирського району Житомирської області, належить до земель оборони і згідно з державним актом серії ЯЯ 073506 від 21.09.2005 перебуває у постійному користуванні ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» для ведення лісового господарства. При цьому будь-яких порушень законодавства при винесенні Житомирською РДА розпорядження від 06.01.2005 № 7 про затвердження технічної документації із землеустрою по встановленню зовнішніх меж земельних ділянок і виготовленню державного акта на право постійного користування землею судом апеляційної інстанції установлено не було, а позивачем належними і допустимими доказами протилежного не доведено.
		Відповідні обставини також установлено судовими рішеннями у справах № 906/602/16 і № 906/870/17, тому, як правильно зазначено судом апеляційної інстанції в силу положень частини 4 статті 75 ГПК такі обставини не доказуються при розгляді цієї справи.
		Також судом установлено, що придбані позивачем об`єкти нерухомості включені Фондом державного майна України до переліку об`єктів державної власності групи А як група інвентарних об`єктів колишньої бази відпочинку «Перлина», що не увійшла до статутного фонду ВАТ «Льонотекс», а не як цілісний (єдиний) майновий комплекс, тобто за цим договором було продано окремі індивідуально визначені об`єкти, а не цілісний майновий комплекс.
		Отже є безпідставним доводи позивача, наведені у касаційній скарзі про те, що придбані за договором купівлі-продажу від 15.05.2009 об`єкти нерухомого майна є єдиним майновим комплексом, до складу якого входить, у тому числі  і спірна земельна ділянка.
		Посилання ТОВ «Перлина Заріччя» на те, що спірна земельна ділянка перебувала у користуванні ВАТ «Льонотекс», тому з набуттям права на об`єкти нерухомого майна, які розташовано на цій земельній ділянці, це право переходить до позивача, а відтак оспорюване розпорядження формально порушує права попереднього власника майна - ВАТ «Льонотекс», а також порушує права позивача з моменту набуття ним права власності на об`єкти нерухомого майна, обґрунтовано відхилено судом апеляційної інстанції, оскільки матеріалами справи такі обставини не підтверджено, а позивачем належними і допустимими доказами не доведено передачу земельної ділянки за адресою: Житомирська область, Житомирський район, Зарічанська сільська рада, Зарічанський військовий лісгосп, квартал № 4, виділ 9, яка належить до земель оборони,  в постійне користування Житомирському льонокомбінату (правонаступник ВАТ «Льонотекс»). Разом із тим судом апеляційної інстанції не було встановлено обставин звернення ВАТ «Льонотекс» до суду за захистом прав щодо зазначеної земельної ділянки, тому доводи позивача про порушення цих прав є безпідставними.
		Водночас судом апеляційної інстанції правомірно зауважено, що правовою підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути тільки порушено у майбутньому і щодо якого не відомо, буде воно порушено чи ні. При цьому, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
		Також судом касаційної інстанції відхиляються посилання ТОВ «Перлина Заріччя» у касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції при вирішенні справи порушено положення статті 120 ЗК і статті 377 ЦК та не враховано правового висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, з огляду на таке.
		Відповідно до частини 1 статті 120 ЗК (у редакції, чинній на час укладення позивачем договору купівлі-продажу від 15.05.2009) до  особи,  яка  придбала  житловий  будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
		Аналогічні за змістом положення наведено і у частині 1 статті 377 ЦК (у відповідній редакції).
		Разом із тим, як зазначалося вище, за встановлених у справі обставин, об`єкти нерухомого майна, придбані позивачем за договором купівлі-продажу від 15.05.2009, укладеним із Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області, знаходяться на земельній ділянці, яка належить до земель оборони. При цьому у пункті 1.1 договору зазначено, що ці об`єкти знаходяться на земельній ділянці площею 75  550 кв. м, яка огороджена металевою огорожею. Також у цьому пункті наведено умову, за якою право користування на земельну ділянку не оформлено, а тому питання користування земельною ділянкою, на якій розташовано цей об`єкт, покупець вирішує самостійно відповідно до чинного законодавства.
		За змістом статті 77 ЗК і статті 1 Закону України «Про використання земель оборони» землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, а відповідно до частини 2 статті 77 ЗК (у редакції, чинній як на час прийняття розпорядження від 06.01.2005, так і на час укладення позивачем договору купівлі-продажу від 15.05.2009) землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом (частина 4 статті 77 ЗК).
		У статті 101 Лісового кодексу України встановлено, що ліси, розташовані на землях оборони, призначені для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до закону. Охорона, захист, використання та відтворення лісів на землях оборони проводяться спеціалізованими лісогосподарськими підрозділами з урахуванням режиму цих територій в порядку, встановленому Законом України «Про використання земель оборони», цим Кодексом та іншими актами законодавства.
		За змістом статті 14 Закону України «Про Збройні Сили України» землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління. Вирішення питань щодо порядку надання Збройним Силам України в управління об`єктів державної власності, в тому числі і земельних ділянок, за статтею 9 цього Закону відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України.
		Відповідно до положень Законів України «Про оборону України» і «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» Міністерство оборони України є уповноваженим державою органом управління військовим майном. 
		Згідно з частинами 2, 5 статті 116 ЗК (у відповідній редакції) набуття права на землю громадянами та  юридичними  особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Надання у користування земельної ділянки,  що перебуває  у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
		Статтею 141 ЗК (у відповідній редакції) передбачено підстави припинення права користування земельною ділянкою, якими є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати. 
		Відповідно до частини 3 статі 142 ЗК припинення права постійного користування   земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.
		За змістом статті 149 ЗК (у відповідній редакції) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування (частина 1). Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень (частина 2).
		Судом апеляційної інстанції з огляду на обставини, встановлені судовими рішеннями у справах № 906/602/16 і № 906/870/17, установлено, що Міністерство оборони України не надавало згоди на припинення права користування земельною ділянкою, яка відповідно до державного акта серії ЯЯ 073506 від 21.09.2005 була надана в постійне користування ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат», а Кабінетом Міністрів України будь-які постанови чи розпорядження з приводу припинення права користування вказаною земельною ділянкою, що входить до складу земель оборони не приймалося.
		У справі № 910/18560/16, висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.12.2018, у якій позивачем обґрунтовано підстави касаційного оскарження судового рішення, предметом позову є вимога прокурора про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та визнання відсутнім права користування земельною ділянкою. Судами попередніх інстанцій у цій справі установлено, зокрема, що за договором купівлі-продажу, укладеним між Державним підприємством Міністерства оброни України і товариством, відбулося відчуження військового майна, яке належало на праві власності державі, в приватну власність. Такими встановленими фактичними обставинами було і обумовлено висновок Великої Палати Верховного Суду, зокрема про те, що набуття юридичними особами приватного права чи фізичними особами у визначеному законодавством порядку права приватної власності на будівлі, які належали до військового майна, створює правові підстави для переходу права на земельну ділянку до власника об`єкта нерухомості, розташованого на ній, у розмірі відповідно до положень статті 120 ЗК, статті 377 ЦК саме в силу правочину з придбання військового майна та автоматичного переходу права користування земельною ділянкою відповідно до принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди. Цим зумовлюється право власника такого об`єкта нерухомості вимагати оформлення у встановленому порядку свого права користування відповідною земельною ділянкою незалежно від отримання відмови уповноваженої особи від вказаних земель.
		Натомість у справі, яка розглядається, предметом позову є вимога товариства про визнання недійсним і скасування розпорядження органу державної влади, яке було прийнято до набуття позивачем права власності на об`єкти нерухомого майна, які розташовані на землях оборони; за встановлених у цій справі обставин за договором купівлі-продажу від 15.05.2009 було відчужене майно, яке не є військовим, при цьому судами попередніх інстанцій не було встановлено обставин оформлення позивачем у встановленому порядку свого права користування відповідною земельною ділянкою, тим більше умовами зазначеного договору купівлі-продажу від 15.05.2009, які позивачу достеменно відомі як стороні такого правочину, сторонами було передбачено, що питання користування земельною ділянкою, на якій розташовано придбаний об`єкт нерухомого майна, вирішується покупцем самостійно відповідно до чинного законодавства. 
		Крім того, судом апеляційної інстанції з огляду на встановлені фактичні обставини справи зазначено, що у пункті 1.1 договору купівлі-продажу від 15.05.2009 лише констатовано про місцезнаходження окремого індивідуально визначеного нерухомого майна на земельній ділянці площею 75 550 кв. м, яка огороджена металевою огорожею, водночас загальна площа самого майна становить лише 1  046,3 кв. м,  при цьому позивачем належними і допустимими доказами не доведено, що площа земельної ділянки під об`єктами нерухомості, а також та, яка необхідна для їх обслуговування, становить саме 7,5550 га.
		Отже, аналіз висновків, зроблених у судовому рішенні у справі № 906/927/18, у якій подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними. 
		Тому доводи ТОВ «Перлина Заріччя», наведені у касаційній сказі, про порушення судом апеляційної інстанції положень статті 120 ЗК і статті 377 ЦК та не врахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи.
		Також необґрунтованим є посилання у касаційній скарзі ТОВ «Перлина Заріччя» на порушення статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки судом у цій справі не було встановлено обставин втручання у право ТОВ «Перлина Заріччя» на мирне володіння майном.
		За загальними правилами процесуального закону кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		З огляду на те, що при вирішенні цієї справи ТОВ «Перлина Заріччя» не доведено невідповідність оспорюваного розпорядження Житомирської РДА від 06.01.2005 № 7 вимогам законодавства та порушення у зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача, у тому числі у зв`язку з прийняттям цього правового акта задовго до набуття позивачем права власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на спірній земельній ділянці, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
		Щодо аргументів позивача, наведених у касаційній скарзі, про те, що в разі скасування зазначеного розпорядження відповідача буде дотримано справедливий баланс між інтересами сторін у справі, суд касаційної інстанції наголошує, що  скасування рішення органу влади у цьому випадку за відсутності на те правових підстав, буде суперечити як завданням, так і основним засадам господарського судочинства, закріпленим у статті 2 ГПК, які спрямовано, зокрема на ефективний захист саме порушених, невизнаних або оспорюваних прав, чого при вирішенні цієї справи судом встановлено не було.
		Водночас суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що позивач як власник об`єкта нерухомого майна в силу положень статті 120 ЗК не позбавлений права вирішити питання оформлення свого права користування відповідною земельною ділянкою у встановленому законом порядку.
		При вирішенні цієї справи суд апеляційної інстанції , виконавши вказівки Верховного Суду, наведені у постановах від 20.10.2020 та 16.04.2021, щодо встановлення відповідних обставин, правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, висновки цього суду є обґрунтованими і такими, що відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.
		Будь-яких обставин, які є обов`язковою підставою для скасування постановленого у справі судового рішення відповідно до частини 1 статті 310 ГПК, касаційна скарга ТОВ «Перлина Заріччя» не містить, а аргументи, наведені у касаційній скарзі, не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.
		Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.
		Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		За змістом статті 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті оскарженого судового рішення не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перлина Заріччя» залишити без задоволення.
		2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 у справі № 906/927/18 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий  суддя          І.С. Берднік
		 
		 
		Судді:          В.А. Зуєв 
		 
		 
		          І.С. Міщенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...