Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 463/1929/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 22.10.2021.
Дата набрання законної сили: 21.10.2021
Номер судового провадження: 61-2804ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем  України 
		 
		21 жовтня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа №  463/1929/17
		провадження № 61-2804св21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю.,                    Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач (відповідач за зустрічним позовом) -  ОСОБА_1 ,
		відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 , 
		третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Петелька Ігор Васильович,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 14 лютого 2020 року у складі судді Гирич С. В., постанову Львівського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Приколоти Т. І.,                          Шандри М. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		Описова частина
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до                            ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Петелька І. В., про визнання права власності в порядку спадкування за законом та усунення перешкод в користуванні майном.
		Позов мотивовано тим, що квартира АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право власності від 10 жовтня 1996 року належала на праві спільної сумісної приватної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
		ОСОБА_4 був чоловіком позивачки. 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
		20 липня 2016 року позивачка звернулась до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріально округу Петельки І. В. із заявою про прийняття спадщини за законом. 
		Також 15 листопада 2016 року вона подала заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 , однак отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, оскільки не надала оригіналів правовстановлюючих документів на вказане нерухоме майно. 
		Зазначає, що вона не змогла надати оригінали документів, оскільки відповідачка ОСОБА_2 , яка згідно із свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 09 грудня 2011 року є власником Ѕ частини вказаної квартири, їх не надає, не допускає позивачку до спірного житлового приміщення та чинить перешкоди в користуванні ним. 
		Позивачка вважає, що вона, як спадкоємець першої черги після смерті чоловіка, має право на спадкування Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 . Інші спадкоємці першої черги відсутні, станом на 13 листопада 2016 року закінчився 6-ти місячний строк для прийняття спадщини.
		Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 64,3 кв. м, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; усунути перешкоди в користуванні вказаною квартирою.
		ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до                     ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Петелька І. В., про усунення від права на спадкування та визнання права на спадкування.
		Зустрічний позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в Комунальній міській клінічній лікарні швидкої допомоги помер ОСОБА_4 , який є рідним братом ОСОБА_2 та чоловіком ОСОБА_1 . 
		Зазначає, що ОСОБА_4 перебував на "Д" обліку у сімейного лікаря Комунальної 6-тої міської поліклініки м. Львова з 14 серпня 2015 року.                       У жовтні 2015 року Личаківською міжрайонною МСЕК він визнаний інвалідом 3-ї групи загального захворювання терміном на один рік. В останні роки свого життя ОСОБА_4 тяжко хворів, потребував спеціального харчування, постійних медичних оглядів та лікування. 
		Позивачка за зустрічним позовом вказує, що з дружиною ОСОБА_4 не проживав, за ним ОСОБА_1  не доглядала, жодної допомоги, в тому числі матеріальної, не надавала. 
		ОСОБА_4 не працював, отримував пенсію по інвалідності, а ОСОБА_2 працювала та працює дотепер. Практично всі доходи витрачалися на лікування, обстеження та харчування ОСОБА_4 
		ОСОБА_2 стверджує, що саме вона  опікувалась та доглядала за хворим                     ОСОБА_4 , також вона займалась його похоронами. 
		ОСОБА_2 є спадкоємцем другої черги, проте вона фактично прийняла спадщину, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживала зі спадкодавцем.
		На підставі вказаного ОСОБА_2 просила усунути ОСОБА_1 від права на спадкування після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визнати за ОСОБА_2 право на спадкування після смерті                     ОСОБА_4 . 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 14 лютого                             2020 року первісний позов задоволено частково.
		Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 64,3 кв. м, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		В решті в задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.
		В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
		Вирішено питання про розподіл судових витрат. 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між сторонами дійсно існує спір щодо права спадкоємця першої черги ОСОБА_1 , яка своєчасно прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 .Оригінал правовстановлюючого документу на спадкове нерухоме майно у позивачки відсутній, відповідачка такий надавати відмовилась. 
		Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, місцевий суд виходив з того, що позивачка за зустрічним позовом не довела належними та допустимими доказами, що ОСОБА_4 через тяжку хворобу або каліцтво перебував у безпорадному стані та потребував сторонньої допомоги, а ОСОБА_1   ухилялася від надання допомоги померлому.
		Не погодившись з таким рішенням місцевого суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.
		Постановою Львівського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року рішення місцевого суду залишено без змін.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		У лютому 2021 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції скасувати,  направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій                 ухвалили рішення необґрунтовано, з порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахування існуючих правових позицій Верховного Суду, неповно та неправильно встановили обставини, які мають значення для справи, а висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи. 
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій  залишити без змін.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Статтею 388 ЦПК Українипередбачено, що судом касаційної інстанції                                              у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи. 
		 
		25 березня 2021 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Суди встановили, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної приватної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відповідно до свідоцтва про право власності від 10 жовтня 1996 року.
		 
		Згідно з даними технічного паспорта квартира складається з трьох житлових кімнат житловою площею 39,5 кв. м, загальною площею 64,30 кв. м.
		 
		Установлено, що 26 грудня 1998 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстровано шлюб.
		 
		Згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05 липня 2016 року, Четвертою Львівською державною нотаріальною конторою 09 грудня 2011 року було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 .
		 
		Таким чином, співвласниками квартири АДРЕСА_1 (по Ѕ частці) стали ОСОБА_4 та ОСОБА_2 
		 
		ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.
		 
		20 липня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріально округу Петельки І. В. з заявою про прийняття спадщини за законом після померлого ОСОБА_4 
		 
		15 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріально округу Петельки І. В. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 .
		 
		Приватний нотаріус Львівського міського нотаріально округу                           Петелька І. В. постановою від 15 листопада 2016 року відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_1 , оскільки заявником не було надано оригіналів правовстановлюючих документів на спірну квартиру.
		 
		Згідно копії спадкової справи № 30/2016, після смерті ОСОБА_4 , крім позивачки ОСОБА_1 , до нотаріуса з заявами про прийняття спадщини або з заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину інші спадкоємці не зверталися.
		 
		Установлено, що відповідно до відповіді Комунальної 6-тої міської поліклініки м. Львова ОСОБА_4 перебував на "Д"-обліку у сімейного лікаря Комунальної 6-тої міської поліклініки м. Львова з 14 серпня                            2015 року. В жовтні 2015 року Личаківською міжрайонною МСЕК визнаний інвалідом III групи загального захворювання терміном на один рік.
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. 
		Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. 
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). 
		 
		Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1218 ЦК України).
		До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України). 
		Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (стаття 1220 ЦК України).
		Статтею 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
		У відповідності до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
		У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).
		Згідно частини п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
		Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
		 
		Встановлено, що співвласниками квартири АДРЕСА_1 (по Ѕ частці) були ОСОБА_4 та ОСОБА_2 
		 
		ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, який заповіту не залишив.
		Позивачка, яка є спадкоємцем першої черги після смерті  ОСОБА_4 , належним чином прийняла спадщину.
		Інших спадкоємців першої черги щодо майна померлого  ОСОБА_4  немає.
		15 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріально округу Петельки І. В. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 .
		 
		Приватний нотаріус Львівського міського нотаріально округу                           Петелька І. В. постановою від 15 листопада 2016 року відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_1 , оскільки заявником не було надано оригіналів правовстановлюючих документів щодо належності нерухомого майна спадкодавцю.
		У відповідності до пункту 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що  ОСОБА_4 на час його смерті на праві власності належала Ѕ частка квартири АДРЕСА_1 .
		ОСОБА_1  прийняла спадщину, проте реалізувати своє право на отримання свідоцтва про право власності на спадщину щодо вказаного приміщення не змогла у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів щодо належності вказаного нерухомого майна спадкодавцю.
		Встановивши вказані обставини та вказавши, що нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальних дій, оскільки заявником не було надано оригіналів правовстановлюючих документів на вказане нерухоме майно, а позивачка позбавлена можливості в інший спосіб визнати право власності в порядку спадкування за законом на частку квартири, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення первісного позову в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на Ѕ частку спірної квартири.
		Щодо зустрічних позовних вимог про  усунення від права на спадкування та визнання права на спадкування
		Позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням передусім характеру поведінки відповідача.
		Так, відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
		Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
		Тлумачення частини п`ятої статті 1224 ЦК України свідчить, що усунення від права на спадкування за законом можливе за наявності таких умов: ухилення спадкоємця від надання допомоги спадкодавцеві при наявності у нього можливості її надання; перебування спадкодавця у безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.
		Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.
		Крім того, при розгляді такої справи суду належить з`ясовувати, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб і чи мав спадкоємець матеріальну й фізичну змогу надавати таку допомогу.
		При цьому відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від спадкування.
		Під час розгляду справи судами встановлено, що ОСОБА_2 не доведено ухилення ОСОБА_1 від надання допомоги  ОСОБА_4 , а також винної поведінки відповідачки (зокрема, відмова від надання допомоги чоловіку).
		Також ОСОБА_2 не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що  ОСОБА_4 дійсно потребував сторонньої допомоги, а якщо потребував - звертався за такою допомогою до                    ОСОБА_1 .
		Таким чином, встановивши, що ОСОБА_1 не вчиняла умисних дій чи бездіяльності, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, та, виходячи із відсутності умов, передбачених частиною п`ятою статті 1224 ЦК України, для усунення відповідачки за зустрічним позовом від права на спадкування за законом, апеляційний суд зробив правильний висновок про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 .
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованого та правильного висновку апеляційного суду.
		Доводи касаційної скарги не впливають на правильність судових рішень, не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення постановлені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
		Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності  від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
		Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанційухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
		 
		За змістом частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
		 
		Враховуючи те, що касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України Верховних Суд поновлює виконання дії рішення Личаківського районного суду м. Львова від 14 лютого 2020 року, залишеного без змін постановою Львівського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 14 лютого 2020 року, постанову Львівського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року залишити без змін. 
		 
		Поновити дію рішення Личаківського районного суду м. Львова від 14 лютого 2020 року, залишеного без змін постановою Львівського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                               Є. В. Коротенко
		 
		  А. Ю. Зайцев 
		 
		  М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...