Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/8805/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; біженців.
Надіслано судом: 21.10.2021. Зареєстровано: 22.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 23.10.2021.
Дата набрання законної сили: 20.10.2021
Номер судового провадження: 854/9841/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		 
		 
		___________________________________________________________________________________
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		20 жовтня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/8805/21Головуючий в 1 інстанції: Марин П.П.
		 
		П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		судді  доповідачаКравця О.О.судді Зуєвої Л.Є.судді  за участю секретаря: Коваля М.П. Юрчак М.Р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року по справі № 420/8805/21, прийнятого в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у складі судді Марина П.П., за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ:
		 
		26.05.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної міграційної служби України, в якому просив:
		визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України №385-20 від 31.08.2020 року, яким ОСОБА_2 відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
		зобов`язати Державну міграційну службу України прийняти рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту стосовно ОСОБА_2 .
		Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року у задоволенні позову було відмовлено.
		 
		II.КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ , УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯНТА ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:
		 
		Не погоджуючись з Одеського окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року позивач подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом 1-ї інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права та просив його скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
		Вимоги апеляційної скарги апелянт, обґрунтовує тим, що інформація по країні походження підтверджує обґрунтованість побоювань позивача повертатися до країни громадянської належності через нестабільну ситуацію в сфері безпеки через внутрішній збройний конфлікт на території Афганістану.
		Апелянт зазначає, що суд 1-ї інстанції створив ситуацію невизначеності для позивача, у якій позивач не може ані повернутися до країни походження через загрозу її життю і безпеці, ані легально залишатися в Україні. Проте схожа ситуація була розглянута Європейським судом з прав людини у справі Хоті проти Хорватії (заява №63311/14, рішення від 26.07.2018), у якій державні органи Хорватії тривалий час не вживали необхідних заходів для надання позивачу постійного правового статусу на території Хорватії.
		Також апелянт зазначив, що суд 1-ї інстанції не прийняв до уваги «Керівництво Управління Верховного Комісару ООН у справах біженців з оцінки потреби в міжнародному захисті осіб, що шукають притулок з Афганістану» (остання - 2018 року), незважаючи на те, що зазначені позиції УВКБ є достовірним та загальновизнаним джерелом інформації щодо ситуації в Афганістані.
		16.09.2021 року від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду 1-ї інстанції  без змін.
		 
		III.ПРОЦЕДУРА АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ: 
		 
		Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року відкрито апеляційне провадження.
		Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
		Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.124 -127 КАС України.
		Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав: 
		 
		IV.ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ :
		 
		Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Афганістану, місце народження: м. Герат (Афганістан), адреса проживання на період вибуття: Афганістан, м.Герат, за національністю  афганець (пуштун), віросповідання іслам, мусульманин-суніт.
		2008 року виїхав з країни постійного проживання в Таджикистан, м.Душанбе, де проживав до 2013 року, у період 2013-2016 роки перебував у різних країнах (Іран, Туреччина, Вірменія, Грузія, Саудівська Аравія, Азербайджан, Ірак, Російська Федерація) та 25.10.2016 року в`їхав в Україну з РФ на підставі паспортного документа громадянина Таджикистану через КПП «Гоптівка».
		При цьому, відповідно до листа Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 02.06.2020 року №5/2/1-5432 позивач прибув в Україну 25.10.2016 року через КПП «Гоптівка» з території РФ та під час перетину державного кордону України використовував паспорт громадянина Республіки Таджикистан № НОМЕР_1 , оформлений на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця Республіки Таджикистан (а/с 57).
		27.09.2018 року ОСОБА_1 звернувся до УПШЗСІ ГУДМС в Одеській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Причиною виїзду з Афганістану, позивач вказав те, що його батько працював в управлінні нафти та газу контролером якості та що йому погрожували люди, які проти Афганістану та хотіли безплатно нафти. У 2008 році позивача викрали невідомі люди, які хотіли, щоб батько позивача дав їм нафти та газу та щоб він допомагав їм у їх справах на чорному ринку, а тому батько позивача відправив його у Таджикистан (а/с 92-94). 
		Позивачу видано довідку про звернення за захистом в Україні (а/с 107 зб).
		18.10.2018, 01.02.2019 та 12.11.2019 року з позивачем проведено співбесіду, які відображені в протоколах співбесіди (а/с 117-120, 133-135, 138-140).
		09.12.2019 року УПШЗСІ ГУДМС в Одеській області складено висновок щодо визнання особою, яка потребує додаткового захисту, згідно якого, з урахуванням ІКП, рекомендовано ДМС визнати ОСОБА_1 особою, яка потребує додаткового захисту (а/с 59-89).
		31.08.2020 року Державною міграційною службою України складено висновок про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту та 31.08.2020 року прийнято рішення №385-20, яким позивачу відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в якому зазначено, що умови передбачені п.1 чи 13 ч.1 ст.1 ЗУ «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» стосовно заявника відсутні (а/с 50-56).
		27.10.2020 року УПШЗСІ ГУДМС в Одеській області на адресу позивача направлено повідомлення №224 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, яке повернулось не врученим з відміткою відділення поштового зв`язку «невірна адреса» (а/с 44-45).
		V. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ТА ОЦІНКА СУДУ :
		Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		Нормативно-правовим актом, який визначає порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні, є Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
		Відповідно до п.1 ч.1 статті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 08.07.2011 року №3671-VI (далі Закон України №3671-VI), біженцем є особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
		За приписами п.13 ч.1 статті 1 Закону України №3671-VI, особа, яка потребує додаткового захисту, - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.
		Згідно ч.ч.1 та 2 статті 5 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, перетнула державний кордон України в порядку, встановленому законодавством України, повинна протягом п`яти робочих днів звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
		Особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, під час в`їзду в Україну незаконно перетнула державний кордон України, повинна без зволікань звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
		Відповідно до ч.1 статті 7 Закону України №3671-VI оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, проводиться на підставі заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
		Така заява особисто подається іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за місцем тимчасового перебування заявника.
		Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, який прийняв до розгляду заяву іноземця чи особи без громадянства про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає заявникові довідку про звернення за захистом в Україні та реєструє заявника.
		За змістом частини 1 статті 8 Закону України №3671-VI протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, проводить співбесіду із заявником, розглядає відомості, наведені в заяві, та інші документи, вимагає додаткові відомості та приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання.
		Частинами 1 та 2 статті 9 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» передбачено, що розгляд заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, протягом двох місяців з дня прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Строк розгляду може бути продовжено уповноваженою посадовою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за вмотивованим поданням працівника, який розглядає заяву, але не більш як до трьох місяців.
		Працівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, проводяться співбесіди із заявником або його законним представником, які мають на меті виявити додаткову інформацію, необхідну для оцінки справжності фактів, повідомлених заявником або його законним представником.
		За змістом частин 11 та 12 статті 9 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», після вивчення документів, перевірки фактів, повідомлених особою, яка подала заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, готує письмовий висновок щодо визнання або відмови у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
		Особова справа заявника разом з письмовим висновком надсилається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, для прийняття остаточного рішення за заявою.
		Згідно ч. 5 статті 10 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» за результатами всебічного вивчення і оцінки всіх документів та матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, приймає рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
		Як передбачено ч.2 статті 12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» рішення, що приймаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, щодо визнання іноземця або особи без громадянства біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також рішення про втрату чи позбавлення статусу біженця або додаткового захисту, про скасування рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, можуть бути оскаржені в установленому законом порядку та в установлені цим Законом строки до суду.
		Відповідно до п. 2.1 Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, які затвердженні наказом МВС України №649 від 07.09.2011 року, уповноважена посадова особа органу міграційної служби, до якого особисто звернулась особа, яка має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту або її законний представник, у випадках, передбачених Законом:
		а) встановлює особу заявника;
		б) реєструє заявника в журналі реєстрації осіб, які бажають подати заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
		в) інформує заявника мовою, яку він/вона розуміє, про умови, за яких в Україні особа може бути визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про її права та обов`язки, а також про наслідки невиконання обов`язків;
		г) забезпечує надання заявнику послуг перекладача;
		ґ) перевіряє дотримання заявником передбаченого статтею 5 Закону (3671-17) порядку звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
		д) з`ясовує місце тимчасового перебування (проживання) заявника (фактичну адресу проживання в Україні);
		е) протягом одного робочого дня здійснює перевірку наявності підстав, за яких заявнику може бути відмовлено в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Перевірка здійснюється в тому числі з урахуванням оновленої інформації по країні походження заявника на момент подачі заяви;
		є) заносить отримані відомості до централізованої інформаційної системи.
		Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
		Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі Конвенція) , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.
		Статтею 2 Протоколу N 4, якою у відповідній частині передбачено наступне:
		"1. Кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання.
		3. На здійснення цих прав не встановлюються жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для забезпечення громадського порядку, запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб.
		4. Права, викладені в пункті 1, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдовуються суспільними інтересами в демократичному суспільстві".
		Стаття 2 § 2 Протоколу № 4 гарантує кожному право залишати будь-яку країну, щоб переїхати до будь-якої іншої країни на власний вибір, куди його можуть пустити. (див. цитоване рішення Peltonen, стор. 43, і цитовані рішення Baumann, §§ 62-63, Napijalo, §§ 69-73, і Nalbantski, § 61). Тож слід встановити, чи таке порушення було «передбачене законом», переслідувало одну чи кілька законних цілей, визначених статтею 2 § 3 Протоколу № 4, і чи воно було «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення цієї або цих цілей. (див.п.30 рішення у справі «STAMOSE ПРОТИ БОЛГАРІЇ» (Заява № 29713/05)від 27 листопада 2012 року, яке набуло статусу остаточного 27.02.2013 р.)
		Директива Ради Європейського Союзу «Щодо мінімальних стандартів для кваліфікації громадян третіх країн та осіб без громадянства як біженців або осіб, що потребують міжнародного захисту за іншими причинами, а також суті захисту» від 29.04.2004 № 8043/04 містить наступні фактори, які повинні досліджуватись з наведеного вище питання: реальна спроба обґрунтувати заяву; надання усіх важливих фактів, що були в розпорядженні заявника та обґрунтування неможливості надання інших доказів; зрозумілість, правдоподібність та несуперечливість тверджень заявника; заявник подав свою заяву про міжнародний захист якомога раніше; встановлено, що заявник заслуговує на довіру.
		Згідно Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, іноземець, який законно проживає на території держави, не може бути висланий за її межі інакше ніж на виконання рішення, прийнятого відповідно до закону, і повинен мати можливість:
		a) наведення доводів проти свого вислання;
		b) перегляду своєї справи;
		c) представлення з цією метою перед компетентним органом або перед особою чи особами, призначеними цим органом (стаття 1).
		Згідно з положеннями Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року поняття "біженець" включає в себе чотири основні підстави, за наявності яких особі може бути надано статус біженця. Такими підставами є: знаходження особи за межами країни своєї національної належності або, якщо особа не має визначеного громадянства, - за межами країни свого колишнього місця проживання; наявність обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань; побоювання стати жертвою переслідувань повинно бути пов`язане з ознаками, які вказані в Конвенції про статус біженців, а саме: расової належності, релігії, національності (громадянства), належності до певної соціальної групи, політичних поглядів; неможливість або небажання особи користуватися захистом країни походження внаслідок таких побоювань.
		Положення цієї Конвенції не поширюються на тих осіб, щодо
		яких є серйозні підстави вважати, що вони:
		a) вчинили злочин проти миру, військовий злочин або злочин проти людяності, як це визначено в міжнародних актах, укладених з метою вжиття заходів щодо подібних злочинів;
		b) вчинили тяжкий злочин неполітичного характеру за межами країни, яка надала їм притулок, і до того, як вони були допущені до цієї країни як біженці;
		c) винні у вчиненні дій, які суперечать цілям і принципам Організації Об`єднаних Націй.
		Ст.1 Згідно Розділу 1 Цілі та Принципи Статуту ООН
		Організація Об`єднаних Націй має на Меті:
		1. Підтримувати міжнародний мир та безпеку і з цією метою вживати ефективних колективних заходів для запобігання та усунення загрози миру й придушення актів агресії, або інших порушень миру, і проводити мирними засобами, відповідно до принципів справедливості та міжнародного права, залагоджування або розв`язання міжнародних конфліктів або ситуацій, що можуть призвести до порушення миру.
		2. Розвивати дружні відносини між націями на основі дотримання принципу рівноправності та самовизначення народів, а також вживати інших відповідних заходів для зміцнення загального миру.
		3. Здійснювати міжнародне співробітництво в сфері розв`язання міжнародних проблем економічного, соціального, культурного та гуманітарного характеру й у заохоченні та розвитку поваги до прав людини й основних свобод для всіх, без розрізнення раси, статі, мови та релігії.
		Відповідно до пунктів 45, 66 Керівництва з процедур і критеріїв визначення статусу біженця Управління Верховного комісару ООН у справах біженців( надалі Керівництво) ,особа, яка клопоче про отримання статусу біженця, повинна вказати переконливу причину, чому вона особисто побоюється стати жертвою переслідування. Для того, щоб вважатися біженцем, особа повинна надати свідоцтва повністю обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за конвенційними ознаками.
		Пунктами 66 та 195 Керівництва передбачено, що для того, щоб вважатися біженцем, особа повинна надати свідчення достатньо обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за конвенційними ознаками. У кожному окремому випадку усі необхідні факти повинні бути надані в першу чергу самим заявником, а потім особа, уповноважена здійснювати процедуру надання статусу біженця (перевіряючий), повинна оцінити усі доводи та достовірність тверджень заявника.
		Згідно з Позицією УВКБ ООН Про обов`язки та стандарти доказів у біженців 1998 року, факти в підтвердження заяв біженців визначаються шляхом надання підтвердження або доказів викладеного, які можуть бути як усні, так і документальні.
		Згідно п.10, 11.вказаної Позиції неспроможність надати документальне свідчення на підкріплення усного твердження не повинно заважати прийняттю позитивного рішення, якщо таке твердження відповідає відомим фактам і загальний рівень правдоподібності заявника високий. Правдоподібність вважається встановленою, якщо заявник представив у своїй заяві історію, що є логічно послідовною та вірогідною, не суперечить загальновідомим фактам, і таким чином, на основі балансування ймовірностей їй можна вірити.
		Приписами п.5 ст.4 Директиви Ради Європейського Союзу "Щодо мінімальних стандартів для кваліфікації громадян третіх країн та осіб без громадянства як біженців або як осіб, що потребують міжнародного захисту за іншими причинами, а також суті захисту, що надається" від 27 квітня 2004 року № 8043/04 (надалі Директива № 8043/04) передбачено, що заяви є обґрунтованими, якщо виконуються такі умови: - заявник зробив реальну спробу обґрунтувати свою заяву; - усі важливі факти, що були в його розпорядженні, були надані, і було задовільне пояснення відносно будь-якої відсутності інших важливих фактів; - твердження заявника є зрозумілими та правдоподібними і не протирічать конкретній та загальній інформації за його справою; - заявник подав свою заяву про міжнародний захист як можливо раніше, якщо заявник не зможе довести відсутність поважної причини для подання такої заяви; встановлено, що в цілому заявник заслуговує довіри.
		Відповідно до положень ст.15 Кваліфікаційної Директиви ЄС 2011/95/EU серйозна шкода включає в себе:
		- смертну кару або приведення її у виконання;
		- тортури, нелюдське, або принизливе поводження чи покарання для заявника в країні походження;
		- серйозна і індивідуальна загроза життю цивільних осіб через загальнопоширене насильство в ситуації міжнародних або внутрішніх збройних конфліктів.
		Право на життя і заборона катувань також закріплені в ратифікованих Україною міжнародних договорах, таких як Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, 1984 року, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
		Згідно зі статтею 3 Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, 1984 року жодна держава-сторона не повинна висилати, повертати чи видавати будь-яку особу іншій державі, якщо є серйозні підстави вважати, що їй там може загрожувати застосування катувань.
		Відповідно до статей 2, 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року право кожного на життя охороняється законом. Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.
		ІНФОРМАЦІЯ ЩОДО ПРАВ ЛЮДИНИ У КРАЇНІ ПОХОДЖЕННЯ.
		 
		На момент звернення позивача з заявою:
		 
		Назва статті: Талібан з США пішли на мирову в Афганістані, а Кабул  не спитали
		Сайт: https://www.ukrinform.ua/rubric-world/2760988-taliban-z-ssa-pisli-na-mirovu-v-afganistani-a-kabul-ne-spitali.html
		Дата: 15.08.2019
		Зміст: Переговори між США та Талібаном наблизили виведення американських військ з Афганістану, проте ситуація залишатиметься нестабільною в регіоні
		Одну з основних передвиборчих обіцянок Дональда Трампа нібито виконано  американці виводять свої війська з Афганістану, домовившись з Талібаном, але за спиною офіційного Кабулу. Відтак, внутрішня ситуація в країні продовжує залишатися нестабільною, урядові війська контролюють лише основні міста та транспортні вузли. Окрім очевидної констатації паралелей з радянсько-афганською війною (1979-1989) і з нашими підозрами про нібито спроби Заходу домовитися з Росією «про Україну» без участі України, Укрінформ спробував спрогнозувати, до яких наслідків у міжнародній та внутрішній ситуації призведе ця «афганська домовленість».
		12 серпня представники США та ісламістського руху Талібан завершили восьмий раунд переговорів у Досі про підписання мирної угоди, яка має завершити 18-річну уже «американську» війну в Афганістані. Згідно попередніх домовленостей, викладених у березневому проекті угоди, за період до листопада 2020 р., американські вояки, чисельність яких нині складає 14 тис., будуть виведені з країни. Таліби у відповідь гарантують недопущення перетворення Афганістану на притулок… екстремістів, і Аль-Каїди зокрема. Це виглядає, як мінімум, дивно, адже бойовики Талібан самі є одним з прийнятих у світі символів фанатиків-екстремістів  з середньовічною ідеологією і з такими же методами боротьби за утвердження своєї лінії. Решта американських умов полягали в започаткуванні міжафганського діалогу та припиненні вогню між збройними силами США, Афганістану та талібами. Щоправда останні наполягають на виконанні цієї умови лише після того, як армія США залишить Афганістан. Однією з головних причин виведення американських військ залишається прагнення Трампа пред`явити потенційному електорату (якраз на листопад 2020-го!) ще одну виконану передвиборчу обіцянку.
		Такої думки дотримується виконавчий директор Інституту близькосхідних досліджень ОСОБА_4 , і додає: Іще проблема в тому, що стала очевидною безперспективність продовження цієї війни. Вона може тривати довго  ОСОБА_5 це уже довів, а США наступили на ті ж самі граблі.
		Кандидат історичних наук, доцент кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка ОСОБА_6 вважає визначальними причинами виведення військ США прагматичні та стратегічні наміри Дональда Трампа. Це бажання Вашингтону зменшити американську присутність в регіонах світу, зробивши її більш концентрованою. Тим часом, локальні бойові дії в Афганістані тривають і центральний уряд далеко не повністю контролює територію країни. Вибори, на думку США, заспокоять якось цю ситуацію.
		Експерт Українського інституту майбутнього Ілія Куса додає: Трамп прагне швидко вивести свої війська, але щоб це не виглядало як повна поразка. Але це все одно буде так виглядати».
		Показово, що афганський уряд не представлений на цих переговорах, однак офіційний Кабул сформував команду для переговорів з талібами, які мають розпочатися наприкінці серпня. До цього таліби, вважаючи афганський уряд американськими маріонетками, не бажали вести діалог з ними. Американці, натомість, сподіваються, що після угоди з Талібаном цей діалог стане реальністю. На сьогодні, лише третину території країни контролюють урядові війська. Решта афганської території перебуває під владою талібів.
		Основною інтригою політичної ситуації в Афганістані залишається, як вважає ОСОБА_7 , питання виборів, адже все залежатиме від мирної угоди, яку підпишуть Сполучені Штати з Талібаном, від того, що там буде написано, а також, яким чином вона буде реалізовуватись на місцях. Адже вибори важливі для Вашингтона і офіційного Кабула, але аж ніяк для талібів, які вважають їх нав`язаною ззовні процедурою, чужою та нелегітимною за своєю природою. Якщо Сполучені Штати дійсно виведуть більшу частину своїх військ, то захоплення влади талібами буде питанням часу.
		Можна припустити, в Вашингтоні розраховують, що заплановані на 28 вересня президентські вибори можуть стати чинником стабілізації для Кабула  але лише в разі підписання мирової угоди до 1 вересня. Між тим, згідно із звітом Організації Об`єднаних Націй втрати серед мирного населення за першу половину 2019 року становлять 3812 осіб убитими чи пораненими, серед яких 1207 дітей.
		Половину з цих втрат понесено в липні, коли було вбито та поранено 1500 осіб  найбільша кількість жертв за місяць з травня 2017 р. Ескалація насильства пов`язується з прагненням талібів примусити американців якомога швидше вивести свої війська.
		Чисельність Афганської національної армії станом на 2017 р. за даними міністерства оборони США становила 195 тис. Але кількісні показники не збігаються з якісними. Тут можемо нагадати, що після того як радянські війська 30 років тому залишили Афганістан, урядова армія була нездатна протистояти талібам, які швидко здобули владу в країні.
		Ігор Семиволос також наголошує на цьому: Ситуація дуже нагадує часи радянської інтервенції до Афганістану. Немає великої надії на афганську армію, на те, що вона може ефективно протистояти талібам.
		Афганістан завжди вважався буферною зоною для глобальних чи регіональних гравців  ця даність зберігатиметься й надалі. Куди важливішим за всі інші є питання, хто заповнить вакуум після американців, адже від цього залежатиме безпекова та економічна ситуації в центральноазійському регіоні.
		Схоже, що найбільше посилиться в цьому випадку Китай. Росія  меншою мірою, але… Як зауважує Ілія Куса: Росія вже зараз вибудовує відносини з талібами, проводячи паралельні переговори з Талібаном, представники якого приїжджали в Москву минулого року. Якою мірою посилиться Росія? Відповісти важко, оскільки це відносно новий для Росії напрямок, туди треба вкладати ресурси, а росіяни знаходяться на геополітичній «розтяжці». Натомість Китай вже присутній в Афганістані доволі глибоко, і традиційно для себе  в інфраструктурному, торговельно-економічному плані. Коли американці вийдуть, то у китайців не буде вже перешкод говорити про проект Один пояс  один шлях з тим, з ким вони захочуть. Не варто забувати також про Індію з Пакистаном. Економіка останнього тримається лише на китайських грошах.
		На важливості Ірану в новій ситуації наголошує ОСОБА_6 , адже бази США в Афганістані, хоч і не придатні для ведення військового конфлікту з Тегераном, але це хоча би щось. Вашингтону треба було б дивитися на пріоритети, бо для стримування Ірану, необхідно утримувати за собою вигідні геостратегічні пункти в регіоні. І саме виведення американських військ з Афганістану набагато погіршує цей фактор.
		Резюмуємо: найбільш вірогідним залишається сценарій, коли після того, як американці залишать Афганістан, їхнє місце, враховуючи істотний економічний вплив у регіоні, заповнить їх стратегічний суперник Китай. А ще Трамп, пішовши на мирову з талібами, позбавляє США опорної інфраструктури в протистоянні з Іраном.
		 
		Назва статті: Afghanistan  Security situation (2019)  EASO COI Report
		Сайт: https://www.ecoi.net/en/file/local/2010329/Afghanistan_security_situation_2019.pdf
		Дата: червень 2019 року
		Зміст: (неофіційний переклад) У 2018 році МООНСА задокументувала 259 жертв серед цивільного населення (95 загиблих та 164 поранених) у провінції Герат. Це означає зменшення на 48 % порівняно з 2017 роком. Провідною причиною жертв стали (несуїцидні) СВУ, а потім наземні бойові дії та цільові вбивства. На карті, що зображує "серйозність конфлікту" у 2018 році, що поєднує три показники: збройні зіткнення та авіаудари, жертви серед цивільного населення та переміщення, спричинені конфліктами, UNOCHA розміщує район Шинданд (разом із "тимчасовими" районами, які раніше входили до складу Шінданда) вищої категорії, а округ Герат у другій вищій категорії. Райони Адраскан та Обе є в категорії нижче, а райони Гузара, Пуштун Заргун, Кушк, Куш-е-Кухна та Чист-е-Шариф-у четвертій категорії. Решта районів належать до двох найнижчих категорій. У період з 1 січня 2018 року по 28 лютого 2019 року у відкритих джерелах ЗМІ, які використовуються на веб -сайті Глобальної карти інцидентів, повідомлялося про 175 інцидентів, пов`язаних з повстанцями в провінції Герат. Шінданд, імовірно, є найбільш нестабільним районом Герату, який став свідком жорстоких зіткнень між конкуруючими угрупованнями Талібан, а також між масовими талібами та провладними силами. Урядові сили провели операції в Шінданді в грудні 2018 року та січні 2019 року. У грудні 2018 року ААН відзначила, що триваючі міжусобиці в Шінданді мали «дивовижний» ефект від того, що парламентські вибори 2018 року фактично відбулися в районах, що знаходяться під «впливом чи контролем» Расоолу Фракція "Талібан". Однак це ж джерело також зазначило, що «небезпечний район Шінданд, що межує з провінцією Фарах і розділений на п`ять менших округів, також став свідком нерівномірних, небезпечних і, в деяких місцях, неіснуючих виборів». За словами Толоньюз, крім Шинданда, Обе є іншим небезпечним районом у Гераті. У грудні 2018 року ААН заявила, що «на даний момент здійснення контролю над районом Обе є не статичним. Він змінюється щодня ". AAN описала ситуацію в районах як" взаємну шкоду, що завдає шкоди ". Як повідомляється, за винятком охорони здоров`я," Талібан "безпосередньо втручається у надання державних послуг у цьому районі. У жовтні 2018 року Khaama Press повідомила про смерть заступник тіньового губернатора "Талібану" Герат в окрузі Обе, нібито, через рани, завдані під час урядових операцій кількома днями раніше.
		Основна фракція талібів та урядові сили також зіткнулися в районах Завал і Гузра. За даними Khaama Press, у грудні 2018 року лідери талібів були вбиті у двох окремих ударах безпілотників у районах Фарсі та Завал. У березні 2018 року ІД, як повідомляється, здійснив напад, вбивши щонайменше одну людину та поранивши семеро інших, біля шиїтської мечеті в місті. У квітні 2018 року щонайменше шість цивільних осіб, у тому числі четверо дітей, були вбиті в результаті бомбардування поблизу мечеті та базару. У червні 2018 року в місті Герат був убитий відомий публіці місцевий шиїт, у вересні 2018 року поліція та охорона мечетей, як повідомляється, запобігли нападу смертників на шиїтську мечеть у районі Інджил. ААН стверджує, що напади на шиїтських релігійних діячів та сайти в Гераті зросли з 2016 року, посилаючись на демографічні зміни, радикалізацію серед деяких релігійних діячів, стратегічні міркування базується в Нангархарі ІСКП та близькість до Ірану як можливі причини збільшення нападів. ААН, однак, зазначила, що широкий конфесійний конфлікт між шиїтами і сунітським населенням Герата був малоймовірним "принаймні в осяжному майбутньому" через пануючу "шиїтсько-сунітську солідарність" серед гератів. У лютому 2018 року інформаційний портал Arab News повідомив, що всі райони Герата були очищені від мін за 10-річні зусилля, за винятком Шінданда та Гулрана. Нестабільна ситуація з безпекою досі перешкоджала розмитненню цих двох районів, що залишилися. Однак у грудні 2018 р. Радіо Свобода повідомило, що троє мирних жителів загинули після того, як їхній автомобіль влучив у бомбу на узбіччі дороги в районі Гузра. Крім того, 12 цивільних осіб загинули в січні 2018 року, коли бомба біля дороги влучила у транспортний засіб у районі Гулран. У результаті вибуху бомби в районі Тангі-Тіл району Шінданд у квітні 2018 року загинули щонайменше шість людей, ще семеро отримали поранення. Pajhwok Afghan News повідомила про щонайменше чотирьох дорожньо-будівельних працівників, які загинули невідомими озброєними людьми у районі Шінданд у травні 2018 року.
		UNOCHA зібрало дані за період з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, повідомляючи про 609 осіб, переміщених з провінції Герат, більшість з яких (570) були переміщені в межах провінції. UNOCHA зібрало дані за період з 1 січня 2019 року по 28 лютого 2019 року, повідомивши про 60 осіб, переміщених з провінції Герат. UNOCHA зібрало дані за період з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, повідомляючи про 5 482 особи, переміщених до провінції Герат: більшість з яких (2 755) були з провінції Гор; інші переселенці були з провінцій Бадгіс, Дайкунді, Фарах, Фаріаб, Газні, Гельменд, Кунар та Пактія.
		 
		Назва статті: АІ - Amnesty International: Amnesty International Report 2020/21; The State of the World's Human Rights; Afghanistan 2020
		Сайт: https://www.ecoi.net/en/document/2048577.html
		Дата: 07 квітня 2020 року
		Зміст: (неофіційний переклад) Незважаючи на мирні переговори, протягом усього року в ході збройного конфлікту продовжували отримувати поранення і гинути мирні жителі, а також збільшилася кількість внутрішньо переміщених осіб. За даними Місії ООН зі сприяння Афганістану (МООНСА), в період з 1 січня по 30 вересня було вбито 2 177 цивільних осіб і поранено 3 822 людини. (...)
		МООНСА повідомила, що «Талібан» несе відповідальність за 45% жертв серед цивільного населення, а озброєна група, що називає себе «Ісламська держава в Хорасані», - за 7% жертв серед цивільного населення в період з 1 січня по ЗО вересня. Збройні групи несли колективну відповідальність за навмисні напади і вбивства цивільних осіб, включаючи вчителів, медичних працівників, співробітників гуманітарних організацій, суддів, племінних і релігійних лідерів, а також державних службовців. Напади були' порушенням міжнародного гуманітарного права, в тому числі мали місце військові злочини, коли цивільні особи і цивільні об`єкти навмисно ставали мішенями. У травні на пологовий будинок в районі Дашті-і-Барч на заході столиці Кабула було скоєно напад бойовиків. Вони вбили 24 людини, включаючи новонароджених, вагітних жінок і медичних працівників. Жодне угрупування не взяло на себе відповідальність за напад.
		Проурядові сили несуть відповідальність за більш ніж чверть усіх смертей і поранень в період з 1 січня по 30 вересня: 602 людини загинули і 1038 отримали поранення. У тому числі 83 людини були вбиті і 30 поранені міжнародними військовими силами. Заданими МООНСА, число жертв серед цивільного населення, приписуваних Афганській національній армії, збільшилася порівняно з попереднім роком, в основному внаслідок авіаударів та наземних зіткнень. МООНСА заявила, що рівень насильства зріс напередодні мирних переговорів.
		Дітей, як і раніше, вербують для участі в бойових діях, особливо озброєні групи й афганські сили безпеки - проурядові ополченці і місцева поліція, і піддають численним зловживанням, включаючи сексуальне насильство. За даними МООНСА, Афганістан продовжує залишатися «однією з найбільш смертоносних країн в світі для дітей»: як проурядові, так і антиурядові сили несуть відповідальність за більш ніж 700 жертв серед дітей.
		 
		На момент апеляційного перегляду судового рішення:
		 
		Назва статті: ПОЗИЦІЯ УВКБ ЩОДО ПОВЕРНЕНЬ ДО АФГАНІСТАНУ
		Сайт: https://www.refworld.org.ru/cgi-bin/texis/vtx/rwmain/opendocpdf.pdf?reldoc=y&docid =613b1c154
		Дата: серпень 2021
		Зміст: Після виводу міжнародних військ з Афганістану ситуація з безпекою та дотриманням прав людини стрімко погіршилася на значній частині території країни. Угруповання «Талібан» швидко захоплювало один район за іншим, а в серпні 2021 року протягом 10 днів таліби захопили 26 із 34 адміністративних центрів провінцій Афганістану і врешті решт взяли під контроль президентський палац у Кабулі . Спалах насильства мав серйозний вплив на цивільне населення, включаючи жінок та дітей. УВКБ ООН занепокоєне небезпекою можливих порушень прав людини щодо цивільних осіб, включаючи жінок і дівчат, а також щодо афганців, яких «Талібан» вважає такими, що зараз пов`язані або раніше були пов`язані з афганським урядом, з присутніми в Афганістані міжнародними військовими силами чи з міжнародними організаціями, що провадять свою діяльність у країні.
		За оцінками, від початку 2021 року більше 550 тис. афганців перемістилися у межах території країни внаслідок конфлікту, у тому числі 126 тис. нових ВПО в період з 7 липня 2021 по 9 серпня 2021 року. Хоча поки немає точних даних про кількість афганців, які виїхали за межі країни через бойові дії і порушення прав людини, інформаційні джерела зазначають, що за останні тижні десятки тисяч афганців перетнули міжнародні кордони.
		Оскільки ситуація в Афганістані залишається нестабільною та невизначеною, УВКБ ООН закликає всі країни дозволити особам, які покидають Афганістан, в`їхати на їхні території та забезпечити дотримання принципу недопущення висилки в усіх випадках. УВКБ ООН зазначає, що необхідно забезпечити, щоб право шукати притулку не порушувалося, щоб кордони тримали відкритими і щоб люди, які потребують міжнародного захисту, не були вимушені залишатися на території своєї країни походження, що може бути потенційно небезпечним. З огляду на це важливо пам`ятати, що держави мають зобов`язання, у тому числі відповідно до звичаєвого міжнародного права, щодо збереження доступу цивільних осіб, які рятуються втечею від конфлікту, до перетину міжнародних кордонів та щодо неповернення біженців у примусовому порядку. Принцип невисилки передбачає також недопущення відмови на кордоні.
		Усі заяви громадян Афганістану і осіб, які раніше постійно проживали на території країни, котрі звертаються по міжнародний захист, повинні розглядатися у рамках справедливих і ефективних процедур відповідно до норм міжнародного і регіонального законодавства про захист біженців. УВКБ ООН стурбоване тим, що події в Афганістані стали причиною збільшення потреб у міжнародному захисті людей, які рятуються втечею з Афганістану, чи то в ролі біженців відповідно до Конвенції 1951 року або регіональних нормативно-правових актів про захист біженців, чи в рамках інших форм міжнародного захисту. Аналогічний підхід застосовується до тих осіб, які уже знаходилися в країнах притулку до початку останньої фази ескалації насильства в Афганістані. З урахуванням нестабільної ситуації в Афганістані УВКБ ООН схвалює заходи, яких вживають деякі країни притулку щодо призупинення прийняття рішень стосовно потреб у міжнародному захисті громадян Афганістана та осіб, які раніше постійно проживали в цій країні, до стабілізації ситуації у країні та появи надійної інформації про ситуацію з безпекою та дотриманням прав людини для оцінки потреб у міжнародному захисті окремих заявників. З огляду на нестабільність ситуації в Афганістані УВКБ ООН не вважає доречним відмовляти у наданні міжнародного захисту громадянам Афганістану та особам, які раніше постійно проживали в цій країні, на підставі альтернативи втечі чи переміщення всередині країни.
		Що стосується осіб, чиї заяви були відхилені до останніх подій в Афганістані, поточна ситуація в цій країні може зумовлювати факт зміни обставин, який необхідно враховувати в разі подачі нової заяви про надання притулку.
		Заявниками можуть бути особи, які асоціюються з діяннями, що підпадають під сферу застосування положень про виключення, які містяться у статті 1F Конвенції 1951 року. У таких випадках необхідно буде ретельно вивчити будь-які питання особистої відповідальності за злочини, у зв`язку з якими виникає питання про застосування положень про виключення зі сфери міжнародного захисту біженців. Крім того, для збереження цивільного характеру притулку державам потрібно буде ретельно оцінити ситуацію щодо осіб, які прибувають, щоб виявити збройні елементи і відокремити їх від біженців з числа цивільного населення.
		З огляду на те, що ситуація в Афганістані є нестабільною і найближчим часом може залишатися невизначеною, а також з урахуванням гуманітарної кризи, що розгортається в цій країні, УВКБ ООН закликає Держави призупинити примусове повернення громадян Афганістану та осіб, які раніше постійно проживали в цій країні, включаючи тих, чиї заяви про надання притулку було відхилено. Мораторій на примусове повернення осіб до Афганістану має діяти до стабілізації ситуації в Афганістані, допоки, згідно з оцінками, ситуація в країні не зміниться таким чином, що дозволить біженцям повернутися на батьківщину в умовах безпеки і поваги людської гідності. Заборона на примусове повернення служить мінімальним стандартом і має діяти, допоки ситуація в Афганістані щодо забезпечення безпеки, верховенства права і дотримання прав людини суттєво не покращиться, що дозволить організувати безпечне і гідне повернення людей, які були визнані такими, що не потребують міжнародного захисту.
		Відповідно до зобов`язання, взятого державами-членами ООН на Глобальному форумі з питань біженців щодо справедливого розподілу відповідальності за забезпечення міжнародного захисту біженців, УВКБ ООН також вважає, що було б недоречним примусово повертати громадян Афганістану або осіб, які раніше постійно проживали в цій країні, у країни регіону, з огляду на те, що такі країни як Іран і Пакистан десятиліттями з готовністю приймали переважну більшість загальної чисельності афганських біженців у світі. 
		УВКБ ООН буде продовжувати спостерігати за ситуацією в Афганістані з метою оцінки потреб у міжнародному захисті, що виникають у зв`язку з поточною ситуацією в цій країні.
		 
		Назва статті: НАТО та Афганістан
		Сайт: https://www.nato.int/cps/en/natohq/topics 8189.htm 
		Дата: 06 липня 2021 року
		Зміст: (неофіційний переклад) НАТО як і раніше схиляється до міцного партнерства з Афганістаном. У рамках двох своїх місій - Міжнародні сили сприяння безпеці Місії «Рішуча підтримка» (RSM) - союзники і партнери НАТО продовжують підтримувати Афганістан, його народ і органи влади з метою зміцнення безпеки і збереження здобутих із такими зусиллями результатів останніх 20 років.
		У квітні 2021 року союзники і їх партнери в RSM прийняли рішення почати виведення військ з Афганістану 1 травня 2021 року. Планується завершити впорядковане, скоординоване і продумане скорочення всіх військ США і І18М,протягом декількох місяців.
		Союзники продовжують підтримувати поточний мирний процес, який здійснюється під керівництвом Афганістану. Вони закликають уряд Афганістану і рух «Талібан» виконати свої зобов`язання із досягнення комплексної мирного угоди, яка покладе край насильству і спиратиметься на здобутки останніх 20 років у питаннях захисту прав людини, забезпечення верховенства закону і гарантії', того, що Афганістан ніколи більше не стане притулком для терористів.
		 
		Назва статті: UNAMA - UN Assistance Mission in Afghanistan: Afghanistan; Protection of civilians in armed conflict; Midyear report: 1 January - 30 June 2021
		Сайт: https://www.ecoi.net/en/file/local/2056652/unama_poc_midyear_report_2021_26_july .pdf
		Дата: липень 2021
		Зміст: (неофіційний переклад) Між 1 січня і 30 червня. 2021 року Місія допомоги ООН в Афганістані (МООНСА) задокументувала 5183 жертв серед цивільного населення (1659 загиблих та 3524 поранених). Загальна кількість загиблих і поранених мирних жителів зросла на 47 відсотків у порівнянні з першою половиною 2020 року, змінивши тенденцію за останні чотири роки до зменшення жертв серед цивільного населення за перші шість місяців року, при цьому кількість жертв серед цивільного населення знову зросла до рекордного рівня, встановленого за перші шість місяців 2014-2018 років.
		Жертви серед цивільного населення зросли серед жінок, дівчат, хлопчиків та чоловіків. Особливе занепокоєння МООНСА викликає, задокументована рекордна кількість вбивств і поранень серед дівчат і жінок, а також рекордна загальна кількість дитячих жертв.
		Порівняно з першими шістьма місяцями 2020 року, кількість цивільних жертв серед дівчат та дорослих жінок збільшилася майже вдвічі. Жертви серед цивільного населення серед хлопчиків зросли на 36 відсотків, а серед дорослих чоловіків серед мирного населення - на 35 відсотків.
		МООНСА стурбована збільшенням числа жертв серед цивільного населення після того, як в квітні міжнародні військові сили оголосили, а незабаром після цього почали виведення своїх військ з Афганістану, після чого таліби захопили значну кількість районних адміністративних центрів.
		У період з 1 травня по 30 червня 2021 року МООНСА зареєструвала 2 392 жертви серед цивільного населення - майже стільки ж, скільки було зафіксовано за всі чотири попередні місяці. Число жертв серед цивільного населення в травні-червні 2021 року був найвищим за ці два місяці відтоді, коли МООНСА почала здійснювати систематичну документацію в 2009 році. МООНСА також зафіксувала численні випадки знищення майна цивільних осіб, які часто є результатом боїв за контроль над населеними сільськими районами і боїв на околицях районних і провінційних центрів.
		МООНСА також стурбована зростаючим, числом повідомлень про вбивства, жорстоке поводження, переслідування і дискримінацію у громадах, що спричинені нинішніми бойовими діями та їхніми наслідками.
		Назва статті: Major airlines reroute flights to avoid Afghan airspace. Al Jazeera
		Сайт: https://www.aljazeera.com/economy/2021/8/16/major-airlines-reroute-flights-to-avoid-afghan-airpsace
		Дата: 16 серпня 2021 року
		Зміст: (неофіційний переклад) United Airlines, British Airways та Virgin Atlantic вже припинили використовувати повітряний простір Афганістану після того, як повстанці взяли під контроль президентський палац у Кабулі, коли сили під проводом США вилетіли, а західні країни вийшли з евакуації своїх громадян.
		ACAA заявила, що будь -який транзит через повітряний простір Кабула буде неконтрольованим, і поінформувала навколишні регіони з інформацією про польоти, які контролюють повітряний простір.
		Регіон польової інформації Кабула охоплює весь Афганістан.
		Веб -сайт для відстеження польотів FlightRadar24 повідомив у своєму акаунті в Twitter, що рейс авіакомпанії Air India з Чикаго до Делі змінив курс і вийшов з повітряного простору Афганістану незабаром після входу, тоді як рейс Terra Avia з Баку до Делі також змінював курс.
		Авіакомпанії та уряди приділяли більше уваги ризикам пролетів над зонами конфлікту в останні роки після двох смертельних інцидентів із ракетами земля-повітря.
		ОСОБА_8 був збитий над Східною Україною в 2014 році, в результаті чого загинули всі 298 людей на борту, а літак авіакомпанії "Міжнародні авіалінії України" був збитий іранськими військовими в 2020 році, загинувши всі 176 пасажирів і екіпажу.
		Федеральна авіаційна адміністрація США в липні ввела нові обмеження на польоти над Афганістаном для авіакомпаній США та інших американських операторів.
		FAA заявила, що польоти, які здійснюють рейси нижче 26 000 футів, були заборонені в Кабульському районі польової інформації, який охоплює переважно Афганістан, за винятком випадків, коли вони здійснюють рейси в і з міжнародного аеропорту імені Хаміда Карзая, посилаючись на ризик, "який становить екстремістська/бойовикова діяльність".
		Обмеження не поширюються на військові операції США.
		Інші країни, включаючи Канаду, Великобританію, Німеччину та Францію, також радили авіакомпаніям підтримувати висоту не менше 25 000 футів над Афганістаном, повідомляється на веб -сайті Safe Airspace, який відстежує такі попередження.
		Раніше в той же день Korean Air Lines заявив, що деякі з його вантажних рейсів використовували повітряний простір Афганістану, хоча пасажирські рейси ні.
		"Через ситуацію в Афганістані ми здійснюємо вантажні рейси на більших висотах", - сказав представник. "Ми уважно стежимо за ситуацією, і за необхідності плануємо переглянути зміну наших маршрутів".
		Тайванська авіакомпанія China Airlines заявила, що стежить за ситуацією і при необхідності відрегулює маршрути польотів відповідно до інструкцій з повітряного простору США та ЄС. Він не детально розробив.
		Комерційні рейси, які планують приземлятися в Афганістані, також постраждали від хаосу на землі. "Емірейтс" призупинила рейси до столиці Афганістану, Кабула, до подальшого повідомлення, йдеться на веб -сайті авіакомпанії.
		Назва статті: Timeline: the Talibans sweeping offensive in Afghanistan. The Guardian
		Сайт: https://www.theguardian.com/world/2021/aug/16/timeline-the-talibans-sweeping-offensive-in-afghanistan
		Дата: 16 серпня 2021 року
		Зміст: (неофіційний переклад) Таліби увійшли в столицю Афганістану Кабул і заволоділи президентським палацом, припинивши масштабну військову кампанію, коли іноземні сили під проводом США виходять з країни.
		Ось погляд на блискавичний наступ, який розпочався у травні:
		Травень
		На початку травня НАТО розпочинає остаточне виведення своєї місії в Афганістані за участю 9600 солдатів - з них 2500 американських.
		Незабаром між талібами та урядовими військами у південній провінції Гільменд починаються запеклі бої.
		Унаслідок вибуху бомби біля жіночої школи 8 травня в Кабулі загинуло 85, переважно учнів.
		Найсмертоносніший напад за рік звинувачують таліби, хоча вони цього не заявляють.
		В середині травня американські війська виводяться з однієї з найбільших авіабаз Афганістану в Кандагарі, другому за величиною місті країни.
		Потім повстанці захоплюють райони в провінції Вардак поблизу Кабула та в ключовій провінції Газні, яка перетинає дороги, що з`єднують столицю з Кандагаром.
		Червень
		До середини червня вони захопили кілька районів у північних провінціях, змусивши військові відступити.
		22 червня "Талібан" взяв під контроль головний прикордонний перехід Шир -Хан -Бандар з Таджикистаном , змусивши країну Центральної Азії перевірити бойову готовність своїх збройних сил.
		Липень
		Офіційні особи 2 липня оголошують про відхід усіх американських військ та військ НАТО з найбільшого авіабази Афганістану Баграма, який протягом двох десятиліть був опорним пунктом операцій під керівництвом США.
		Через два дні таліби захопили ключовий район Панджвай у Кандагарі, місце народження повстанців та колишній бастіон.
		Таліби оголосили про взяття 9 липня найбільшого прикордонного переходу Афганістану з Іраном Ісламу Кали .
		На 14 липня , повстанці взяти під контроль Спінбулдак перетину кордону з Пакистаном, основним торговим маршрутом між двома країнами.
		Наступ талібів різко загострюється з новим акцентом на міські центри, коли повстанці атакують міста Лашкар -Га, Кандагар та Герат.
		Сполучені Штати та Великобританія стверджують, що таліби могли скоїти військові злочини, звинувативши повстанців у "масових вбивствах мирних жителів" у місті Спін Болдак.
		Серпень
		Вівторок 3: Вісім людей загинули в результаті скоординованої атаки бомби та зброї, яку заявили таліби, спрямовані на міністра оборони Афганістану та кількох депутатів у Кабулі.
		П`ятниця, 6: Таліби застрелили керівника інформаційного центру уряду Афганістану в мечеті в столиці. Вони також захоплюють свою першу столицю провінції Афганістан, місто Зарань на південному заході Німроза, "без бою".
		Понеділок 9: Північне місто Кундуз слідує у неділю 8 серпня та понеділок 9-го разом із ОСОБА_9 , Сар-е- ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , Айбаком та Фарою. Згідно зі звичною моделлю, бійці, як повідомляється, пронеслися до Айбаку, не зустрівши жодного опору . Заступник начальника провінції Саманган підтвердив, що місцевий губернатор вивів своїх солдатів з метою захисту мирного населення.
		Незважаючи на кровопролиття та величезні успіхи, президент США ОСОБА_12 не дає жодних припущень про те, що він відкладе виведення військ, яке має бути завершено до 31 серпня, напередодні 20 -ї річниці нападів 11 вересня.
		Середа 11: З ключовим обложеним північним містом Мазарі-Шаріф, наступною метою талібів, президент Афганістану Ашраф Гані підлітає, щоб згуртувати свої сили. Але його візит затьмарюється капітуляцією сотень афганських солдатів у сусідньому Кундузі та нічним захопленням дев`ятої столиці провінції Файзабаду. Пул-е-Хумрі, що в 140 км на північ від Кабула, також падає .
		Американські військові попереджають, що весь Афганістан може впасти "протягом 90 днів" .
		Четвер 12: Таліби захопили Газні, за 150 км (90 миль) на південний захід від Кабула. Герат на заході випадає того ж дня.
		П`ятниця 13: Кандагар, південне місто , який бачив багато боїв в 20-річній війні, падає , а потім і Лашкаргах.
		Субота 14: Асадабад і Гардес слідують у суботу разом з Мазарі-і-Шаріфом , який Гані відвідав лише трьома днями раніше.
		Неділя 15: Повстанці захоплюють східне місто Джалалабад рано вранці в неділю, залишаючи Кабул єдиним великим афганським містом, що залишається під контролем уряду.
		Гані втікає з країни, як повідомляється, до Таджикистану, а таліби входять до столиці, врешті -решт займаючи позиції у президентському палаці. У своїй заяві Гані визнає, що повстанці "перемогли".
		 
		(1)Оцінка аргументів учасників справи і висновку суду першої інстанції
		 
		Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.1-2 ст.308 КАС України, в редакції Закону на момент вчинення процесуальної дії).
		Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України (в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду і розгляду справи), встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Апеляційний суд зазначає, що з матеріалів особової справи не спостерігається фактів реального переслідування позивача в країні громадянської належності за наступними конвенційними ознаками визначення статусу біженця, а саме за ознаками раси, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань.
		Під час звернення із відповідним клопотанням до ГУ ДМС України в Одеській області позивач не навів обставин та не надав жодних документальних доказів вищезазначеного. Надана позивачем інформація під час співбесід свідчить про відсутність у нього обґрунтованих побоювань загрози життю та недоведеність існування умов для визнання позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
		Апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи позивача, що він зазнавав переслідувань зі сторони талібів та що представники Талібан з метою впливу на батька позивача викрали ОСОБА_1 , оскільки жодних доказів на підтвердження вказаного (зокрема на підтвердження місця роботи батька позивача у «міністерстві економіки» як зазначено у позовній заяві, чи в «управлінні нафти та газу головним контролером» як зазначено у заяві від 27.09.2018) позивачем до суду не надано, та крім цього під час співбесід з міграційним органом така інформація щодо талібів та талібану позивачем також не надавалась, а натомість зазначалось про погрози батьку позивача та про викрадення позивача «невідомими особами».
		Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що аналізуючи надану позивачем інформацію у сукупності з інформацією по країні походження, позивачем не підтверджено наявність умов, які можуть бути розглянуті в контексті надання позивачу додаткового захисту в Україні через відсутність доведених фактів серйозної та невибіркової загрози життю, фізичній цілісності чи свободі в країні громадянського походження.
		Отже, на момент звернення позивача з заявою до відповідача та з наданих позивачем пояснень встановлено, що позивач ані під час перебування на території Афганістану, ані перебуваючи поза межами країни своєї громадянської належності не зазнавав жодних переслідувань за конвенційними ознаками визначення статусу біженця у відповідності до вимог п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», а саме в нього відсутні обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань за ознаками раси, національності, громадянства (підданства), віросповідання, політичних переконань або належності до певної соціальної групи на момент звернення з заявою.
		Аналіз актуальної інформації за країною походження станом на дату складення висновку ГУ ДМС України в Одеській області та прийняття оскаржуваного рішення ДМС України свідчить про значні успіхи представників органів державної влади щодо нейтралізації діяльності антидержавних угруповань на території Афганістану, покращення ситуації в галузі безпеки у 2019-2020 р.р.
		Згідно з інформацією за країною походження НАТО підтверджувало прихильність до співробітництва з Афганістаном. В Брюсселі відбулося відкриття зустрічі начальників штабів НАТО, в ході якої готується розгляд перспектив місії військового альянсу в Афганістані. Крім цього, голова військового комітету НАТО зазначив, що ситуація з безпекою залишається непростою, однак афганські сили оборони та охорони правопорядку докладають великих зусиль для того, щоб забезпечити безпеку країни і виключити її перетворення в притулок терористів.
		Апеляційний суд зазначає, що складна ситуація на території Афганістану у 2019 році в цілому та у регіоні попереднього постійного місця проживання позивача є загальновідомим фактом, що підтверджений міжнародним співтовариством, однак не є автоматичною підставою для надання особі статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту.
		Апеляційний суд, враховуючи практику ЄСПЛ , інформацію з країни походження на момент розгляду справи судом 1-ої інстанції ,правову позицію Верховного Суду , погоджується із висновком суду 1-ої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, так як були відсутні належні ,допустимі, достовірні та достатні докази обставин , з якими пов`язано надання позивачу статусу біженця та/або особи ,що потребує додаткового захисту, в зв`язку із чим, рішення Державної міграційної служби України №385-20 від 31.08.2020 року, яким ОСОБА_2 відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту є обґрунтованим та таким, що прийняте відповідно до порядку, встановленого Конституцією та законом України, у зв`язку з тим, що позивач перебував на території України нелегально, з порушенням національного законодавства, а саме частини 5 статті 5 закону України «Про біженців або осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», та на момент судового розгляду були відсутні обґрунтовані побоюваня позивача стати жертвою переслідувань, збройний конфлікт у країні походження не перебував у «гарячій» стадії, йшли перемовини щодо мирного врегулювання. 
		Апеляційний суд також враховує загальновідомий факт підписання 29.02.2020 року між США і радикальним рухом «Талібан» історичного мирного договору, в якому зазначено, що США і «Талібан» прагнуть до позитивних відносин один з одним. Протягом 135 днів США та їх союзники виведуть війська з 5 військових баз в Афганістані. У відповідь «Талібан» гарантує, що країна не стане притулком для терористів та почне мирні переговори з урядом в Кабулі. Мирна угода може стати великим кроком до закінчення війни.
		Разом з тим апеляційний суд зауважує, що станом на час розгляду справи ситуація в країні походження позивача суттєво змінилася і стала небезпечною для життя та здоров`я.
		УВКБ ООН у Позиції від серпня 2021 року закликає всі країни дозволити особам, які покидають Афганістан, в`їхати на їхні території та забезпечити дотримання принципу недопущення висилки в усіх випадках, включаючи недопущення відмови на кордоні. Аналогічний підхід застосовується до тих осіб, які уже знаходилися в країнах притулку до початку останньої фази ескалації насильства в Афганістані. Стосовно осіб, чиї заяви були відхилені до останніх подій в Афганістані, поточна ситуація в цій країні може зумовлювати факт зміни обставин, який необхідно враховувати в разі подачі нової заяви про надання захисту. Позиція також підкреслює, що, з огляду на нестабільність ситуації в Афганістані, УВКБ ООН не вважає доречним відмовляти у наданні міжнародного захисту громадянам Афганістану та особам, які раніше постійно проживали в цій країні, на підставі альтернативи втечі чи переміщення всередині країни.
		Як рекомендація щодо неповернення, Позиція закликає застосувати мораторій на примусове повернення до Афганістану, який має діяти до стабілізації ситуації в цій країні, допоки, згідно з оцінками, ситуація там не зміниться таким чином, що дозволить біженцям повернутися на батьківщину в умовах безпеки і поваги людської гідності. УВКБ ООН також вважає, що буде недоречним примусово повертати громадян Афганістану або осіб, які раніше постійно проживали в цій країні, у країни регіону, з огляду нате, що такі країни як Іран і Пакистан десятиліттями з готовністю приймали переважну більшість загальної чисельності афганських біженців у світі.
		Представництво УВКБ ООН в Україні закликало у листі від 25 серпня 2021 року, адресованому Верховному Суду, поширити Позицію УВКБ ООН щодо повернення до Афганістану, з метою її врахування під час розгляду судами справ щодо надання міжнародного захисту та процедур примусового повернення, як останню на даний час.
		УВКБ ООН занепокоєне небезпекою можливих порушень прав людини щодо цивільних осіб, включаючи жінок і дівчат, а також щодо афганців, яких «Талібан» вважає такими, що зараз пов`язані або раніше були пов`язані з афганським урядом, з присутніми в Афганістані міжнародними військовими силами чи з міжнародними організаціями, що провадять свою діяльність у країні.
		Отже, апеляційний суд зазначає, що після ухвалення судового рішення судом 1-ої інстанції на теперішній момент в країні громадянського походження позивача склалася небезпечна для життя ситуація, яка цілком обґрунтовано викликає побоювання за життя та можливі переслідування.
		Апеляційний суд вважає, що зазначена інформація дає позивачу право на повторне звернення до ГУ ДМС України в Одеській області із новою заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, з урахуванням актуальної на момент розгляду справи у суді апеляційної інстанції інформації по країні походження позивача.
		Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.
		 
		(2) Висновки апеляційного суду:
		 
		Судом 1-ої інстанції повно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладених у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, правильно застосовані та додержані норми матеріального та процесуального права, справу розглянуто повноважним складом суду, суд не приймав рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі, судове рішення прийнятне та підписано суддею, який зазначений у судовому рішенні.
		Апеляційний суд доходить до висновку, щодо відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги , та зміни чи скасування рішення суду 1-ої інстанції, а також вважає, що відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.
		Керуючись ст.8,19,55 Конституції України, ст. 6 та ст. 1 Першого протоколу Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 3, 6, 7, 242, 292, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1  залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року  без змін.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути, у разі відповідності вимогам ст.328 КАС України, оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом 30-ти днів. 
		 
		Повне судове рішення складене та підписане 21 жовтня 2021 року.
		 
		 
		Головуючий суддя  Кравець О.О.Судді    Коваль М.П.   Зуєва Л.Є.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...