Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/30099/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на доступ до публічної інформації.
Надіслано для оприлюднення: 21.10.2021. Зареєстровано: 22.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 22.10.2021.
Дата набрання законної сили: 21.10.2021
Номер судового провадження: К/9901/21168/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 жовтня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 640/30099/20
		адміністративне провадження № К/9901/21168/21  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді (судді-доповідача) -           Данилевич Н.А.,
		суддів -                                                                   Мацедонська В.Е., 
		                                                                           Радишевської О.Р.,
		розглянувши у порядку письмового провадження
		касаційну скаргу  ОСОБА_1 
		на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2020 року (головуючий суддя - Смолій І.В.)
		та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року (головуючий суддя - Єгорова Н.М., судді- Сорочко Є.О., Федотов І.В.) 
		у справі № 640/30099/20
		за позовом  ОСОБА_1 
		до Публічного акціонерного товариства «Національний депозитарій України»
		третя особа - Приватне акціонерне товариство «Кременчуцький завод технічного вуглецю»
		про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -
		в с т а н о в и в :
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
		У грудні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Національний депозитарій України» (далі - відповідач, ПАТ «Національний депозитарій України», Національний депозитарій), третя особа - Приватне акціонерне товариство «Кременчуцький завод технічного вуглецю» (далі - третя особа, ПрАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю», ПрАТ «КЗТВ») про:
		- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо доступу до публічної інформації за запитом ОСОБА_1 від 16 вересня 2020 року;
		- зобов`язання відповідача в строки, встановлені статтею 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» надати інформацію на запит (письмову вимогу) позивача від 16 вересня 2020 року щодо переведення прав на належні йому на праві власності акцій ПрАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю».
		КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ 
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2020 року, яка була залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року, відмовлено у відкритті провадження у справі, оскільки даний спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства та у зв`язку з тим, що, в розумінні Закону № 2939-VI, запитувана позивачем інформація не відноситься до публічної інформації, на надання якої поширюються положення названого Закону. При цьому суд зауважив, що у даному випадку ПАТ «Національний депозитарій України» не є розпорядником публічної інформації, а вказаний спір не є публічно-правовим.
		КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
		09 червня 2021 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року, в якій скаржник просить скасувати зазначені рішення судів та направити справу на розгляд суду першої інстанції.
		В обґрунтування поданої касаційної скарги позивач зазначає, що Національний депозитарій України, будучи суб`єктом господарювання, який займає домінуюче становище в системі депозитарного обліку цінних паперів, та який законом наділений спеціальними та виключними правами по формуванню і функціонуванню системи депозитарного обліку цінних паперів в Україні, є розпорядником інформації для цілей Закону України «Про доступ до публічної інформації». Скаржник стверджує, що роз`яснення в ухвалі суду першої інстанції, що розгляд справи має здійснюватися місцевим судом за правилами, встановленими ЦПК України, суперечить ч. 3 ст. 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації», згідно з якою дії чи бездіяльність розпорядників інформації оскаржуються відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
		09 серпня 2021 року судом касаційної інстанції отримано відзив відповідача на касаційну скаргу, в якому він зазначає, що інформація з переведення депозитарною установою прав на належні позивачу на праві власності акції ПрАТ «КЗТВ» з його рахунку не є публічною інформацією, а інформацією з обмеженим доступом, яка обліковується виключно депозитарною установою, що обслуговує рахунок позивача та може надаватися виключно цією депозитарною установою позивачу, як власнику інформації щодо належного йому рахунку. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
		12 серпня 2021 року на адресу суду касаційної інстанції надійшов відзив представник третьої особи, в якому він зауважує, що запитувана позивачем інформація не є публічною, в розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації», відповідач не є суб`єктом владних повноважень, а вказаний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Вказує, що запитувана скаржником інформація щодо стану його рахунку в цінних паперах, обліку цінних паперів тощо відноситься до сфери корпоративних прав і пов`язаних з ними корпоративних відносин. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів - без змін.
		17 серпня 2021 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла відповідь позивача на подані сторонами відзиви на касаційну скаргу, в якій він вказує, що аргументи та заперечення, наведені у них не спростовують доводи касаційної скарги та підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.
		Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2021 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.
		Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 призначено до касаційного розгляду.
		ІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
		Згідно пункту 7 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.
		Частина 1 статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» № 2939-VI від 13.01.2011 (далі - Закон № 2939-VI): Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
		Частини 1, 2 статті 13 Закону № 2939-VI: Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:
		1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;
		2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
		3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;
		4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
		До розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють:
		1) інформацією про стан довкілля;
		2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;
		3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян;
		4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).
		Частина 3 статті 23 Закону № 2939-VI: Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
		Абзаци 1, 2 частини 1 статті 9 Закону України «Про депозитарну систему України» від 06.07.2012 № 5178-VI (далі - Закон № 5178-VI): Центральний депозитарій забезпечує формування та функціонування системи депозитарного обліку цінних паперів.
		Центральний депозитарій веде депозитарний облік всіх емісійних цінних паперів, крім тих, облік яких веде Національний банк України відповідно до компетенції, визначеної цим Законом.
		Частина 2 статті 9 Закону № 5178-VI: Центральний депозитарій - юридична особа, що функціонує у формі акціонерного товариства відповідно до Закону України "Про акціонерні товариства" з урахуванням особливостей, установлених цим Законом. Акціонерне товариство набуває статусу Центрального депозитарію з дня реєстрації Комісією в установленому порядку Правил Центрального депозитарію.
		Частина 8 статті 9 Закону № 5178-VI: До виключної компетенції Центрального депозитарію належать:
		1) зарахування цінних паперів (крім цінних паперів, віднесених до компетенції Національного банку України) у систему депозитарного обліку, їх облік та зберігання, а також списання цінних паперів у зв`язку з їх погашенням та/або анулюванням;
		2) ведення обліку зобов`язань емітента за цінними паперами власних випусків (крім цінних паперів, віднесених до компетенції Національного банку України) стосовно кожного випуску цінних паперів на підставі депонування глобального сертифіката та/або тимчасового глобального сертифіката;
		3) зберігання глобальних сертифікатів та тимчасових глобальних сертифікатів (крім глобальних сертифікатів та тимчасових глобальних сертифікатів випусків цінних паперів, віднесених до компетенції Національного банку України);
		4) здійснення нумерації (кодифікації) цінних паперів відповідно до міжнародних норм, ведення реєстру кодів цінних паперів (міжнародних ідентифікаційних номерів цінних паперів);
		5) складення реєстрів власників іменних цінних паперів (крім цінних паперів, віднесених до компетенції Національного банку України);
		6) зберігання інформації про осіб, визначених на надання емітенту реєстру власників іменних цінних паперів;
		7) отримання доходів та інших виплат за операціями емітентів (у тому числі тих, що розміщені та обертаються за межами України) на рахунок Центрального депозитарію, відкритий у Розрахунковому центрі, для їх подальшого переказу отримувачам;
		8) відкриття та ведення рахунків у цінних паперах емітентів, Національного банку України, депозитарних установ, депозитаріїв-кореспондентів, клірингових установ та Розрахункового центру;
		9) ведення рахунка (рахунків) в цінних паперах депозитарної установи, що припинила свою депозитарну діяльність або якій анульовано відповідну ліцензію за правопорушення на ринку цінних паперів чи в іншому визначеному Комісією випадку, а також відповідальне зберігання документів, баз даних, копій баз даних, архівів баз даних депозитарної установи, інформації про тих її депонентів, що в установленому порядку не закрили свої рахунки в цінних паперах, та цінних паперів, які обліковувалися на їх рахунках, та подання інформації про стан таких рахунків згідно із законодавством;
		10) встановлення єдиних уніфікованих правил (стандартів) відображення та передачі інформації щодо обліку та обігу цінних паперів, обслуговування корпоративних дій емітентів та іншої інформації, яка вноситься до системи депозитарного обліку;
		11) впровадження міжнародних стандартів з питань провадження депозитарної діяльності;
		12) здійснення контролю за клієнтами в частині провадження ними депозитарної діяльності в порядку та межах, установлених цим Законом.
		Пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України: суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
		Абзац 7 частини 1 статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 № 2210-III (далі - Закон № 2210-III): товар - будь-який предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов`язання та права (зокрема цінні папери).
		ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
		Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).
		Як вбачається з матеріалів справи, предметом оскарження у справі є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо доступу до публічної інформації за запитом позивача та зобов`язання відповідача надати відповідь на запит. 
		Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у відкритті провадження у справі виходили з тих міркувань, що ПАТ «Національний депозитарій України» не є суб`єктом владних повноважень у розумінні положень КАС України та не виконує владних (управлінських) функцій. В розумінні Закону № 2939-VI запитувана позивачем інформація не відноситься до публічної інформації, на надання якої поширюються положення названого Закону. Тому, ПАТ «Національний депозитарій України» не є розпорядником публічної інформації, а вказаний спір не є публічно-правовим, а таким, розгляд якого має здійснюватися за правилами, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України.
		Верховний Суд, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій, вважає неправомірними висновки останніх про невіднесення вказаного спору до адміністративної юрисдикції, з огляду на наступне.
		Приписами пункту 7 частини 1 статті 19 КАС України визначена предметна юрисдикція публічно - правових спорів фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації, як така, що поширюється на адміністративні суди.
		Публічною, відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2939-VI є відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
		Відтак, аналізуючи вищенаведений припис, Суд зауважує, що володільцем публічної інформації може бути, як суб`єкт владних повноважень, так і інші розпорядники публічної інформації, визначені Законом № 2939-VI.
		Деталізація видів розпорядників публічної інформації міститься у статті 13 Закону № 2939-VI.
		Так, окрім суб`єктів владних повноважень, до розпорядників інформації Закон № 2939-VI, відносить:
		юридичних осіб, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
		осіб, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;
		суб`єктів господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них;
		суб`єктів господарювання, які володіють інформацією про стан довкілля; про якість харчових продуктів і предметів побуту; про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян; а також іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).
		Скаржник, в доводах касаційної скарги зауважує, що відповідач належить до розпорядників інформації, в силу ч. 1 ст. 13 Закону № 2939-VI, як суб`єкт господарювання, який займає домінуюче становище на ринку або наділений спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
		Про вказану приналежність відповідача до цього виду розпорядників інформації, позивач також зауважував і у позовній заяві, що підтверджується матеріалами справи.
		Водночас, суди попередніх інстанцій, відмовляючи у відкритті провадження, посилалися на неприналежність Національного депозитарію до категорії розпорядників інформації виключно з тих підстав, що останній не є суб`єктом владних повноважень. 
		Відтак, Суд зауважує, що у даних спірних правовідносинах ключовим є вирішення питання щодо можливості віднесення Національного депозитарію до категорії розпорядників публічної інформації, що, в свою чергу, дозволить з`ясувати юрисдикційну належність спору. 
		Суд вважає за доцільне наголосити на наступному.
		Як вбачається з матеріалів справи, позивач є власником десяти простих іменних акцій ПрАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю».
		Звертаючись 16 вересня 2020 року до відповідача із запитом на інформацію, ОСОБА_1 просив повідомити відомості стосовно переведення депозитарною установою прав на належні йому на праві власності акції ПрАТ «КЗТВ» з рахунку позивача на рахунок заявника вимоги, з врахуванням календарної дати такого переведення.
		21 жовтня 2020 року відповідачем була надана відповідь на вказаний запит, із повнотою та змістом якої скаржник не погодився та звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
		Суд зауважує, що, згідно абзаців 1, 2 частини 1 статті 9 Закону № 5178-VI Центральний депозитарій забезпечує формування та функціонування системи депозитарного обліку цінних паперів, а також веде депозитарний облік всіх емісійних цінних паперів, крім тих, облік яких веде Національний банк України.
		Приписами частини 2 статті 9 Закону № 5178-VI визначена організаційно - правова форма Центрального депозитарію. Зокрема, останній є юридичною особою, що функціонує у формі акціонерного товариства відповідно до Закону України "Про акціонерні товариства" з урахуванням особливостей, установлених цим Законом.
		Окрім того, нормами пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України розкрито зміст поняття «суб`єкт владних повноважень», а саме - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
		Тому, враховуючи вищенаведені приписи, Суд вважає правомірними висновки судів попередніх інстанцій, що відповідач не є суб`єктом владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.
		Водночас, Суд звертає увагу, що статтею 13 Закону № 2939-VI розпорядником публічної інформації визначено не тільки суб`єктів владних повноважень та осіб, які виконують їх делеговані повноваження, а й суб`єктів господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
		Товаром ж, згідно Закону № 2210-III, є будь-який предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов`язання та права (зокрема, цінні папери).
		Суд підкреслює, що Закон № 5178-VI (пунктів 1, 5 ч. 8 статті 9), наділяє Центральний депозитарій виключною компетенцією щодо зарахування цінних паперів у систему депозитарного обліку, їх облік та зберігання, списання цінних паперів у зв`язку з їх погашенням та/або анулюванням, а також складення реєстрів власників іменних цінних паперів.
		Суд пригадує, що запит на інформацію позивача стосувався відомостей стосовно переведення депозитарною установою прав на належні йому на праві власності акції ПрАТ «КЗТВ» з рахунку позивача на рахунок заявника вимоги, з врахуванням календарної дати такого переведення.
		Таким чином, Центральний депозитарій, як суб`єкт господарювання, що, згідно Закону № 5178-VI, володіє виключною компетенцією (правами) щодо обліку, зберігання цінних паперів та складення реєстрів їх іменних власників, може вважатися розпорядником публічної інформації, що була запитана позивачем, в розумінні Закону № 2939-VI.
		Враховуючи викладене, Суд зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми процесуального права, внаслідок чого дійшли помилкових висновків про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, що призвело до постановлення незаконних судових рішень, які перешкоджають подальшому провадженню у справі.
		Відповідно до частин першої, четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		Керуючись статтями 341, 345, 349-356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
		П О С Т А Н О В И В :
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
		Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року - скасувати, а справу № 640/30099/20 направити для продовження розгляду до Окружного адміністративного суду міста Києва.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.
		 
		СуддіН.А. Данилевич В.Е. Мацедонська   О.Р. Радишевська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...