Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/14447/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Самовільне залишення військової частини або місця служби.
Надіслано для оприлюднення: 21.10.2021. Зареєстровано: 22.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 23.10.2021.
Дата набрання законної сили: 19.11.2021
Номер судового провадження: 1-кп/522/2274/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42015161010002284

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 522/14447/21
		Провадження №1-кп/522/2274/21
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		20 жовтня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42015161010002284 від 19.03.2015 року відносно:
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Прилуки Чернігівської області, з профільною середньою освітою, неодруженого, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за контрактом на посаді марсовий боцманської команди військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «матрос»,
		обвинуваченого увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.3 ст. 407 КК України,
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурора ОСОБА_4 ,
		обвинуваченого ОСОБА_3 , 
		ВСТАНОВИВ:
		Громадянином ОСОБА_3 у 2013 році укладено контракт з Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 , про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України строком на 3 (три) роки.
		Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.03.2013 №68 ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу вказаної військової частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду радіотелеграфіста військової частини НОМЕР_1 .
		В подальшому, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.12.2013 №243 ОСОБА_3 призначено на посаду марсовий боцманської команди військової частини НОМЕР_1 .
		Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом для військовозобов`язаних вважається день зарахування до списків особового складу військової частини.
		Відтак, з 11.03.2013, тобто з моменту зарахування ОСОБА_3 
		до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_3 набув статусу військовослужбовця  особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов`язку  проходження військової служби.
		Згідно вимог п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника), на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби.
		Проходячи військову службу матрос ОСОБА_3 як військовослужбовець, відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 17 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, беззастережно та неухильно виконувати накази командирів (начальників) у встановлений термін, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов`язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
		Згідно з Указом Президента України від 24.03.2014 № 339 «Про передислокацію військових частин (підрозділів), установ та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань і правоохоронних органів України з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя в інші регіони України», директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 06.05.2014 № Д-1 «Про особливості проходження військової служби військовослужбовцями Збройних Сил України, пов`язані з тимчасовою окупацією території України» військова частина НОМЕР_1 Військово-Морських Сил Збройних Сил України передислокована за адресою: АДРЕСА_2 .
		Зазначеними Указом Президента України та Директивою Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України визначено строк прибуття військовослужбовців Збройних Сил України з тимчасово окупованої території у період з 06 до 12 травня 2014 року.
		Пунктом прибуття військовослужбовців 28 дивізіону пошуково- рятувальних суден ІНФОРМАЦІЯ_2 військової частини НОМЕР_1 визначено АДРЕСА_2 , а саме - АДРЕСА_2 (військова частина НОМЕР_2 ).
		Проте, всупереч вищезазначених вимог закону, матрос ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи військову службу на посаді марсового боцманської команди військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «матрос», в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1  4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилення від обов`язків військової служби, 13.05.2014, не з`явився до військової частини НОМЕР_2 , яка дислокується у АДРЕСА_2 , з тимчасово окупованої території півострову Крим та незаконно перебував поза її межами, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його з обов`язками військової служби, по 01.09.2014.
		Надалі, 01.09.2014 близько 09:00 матрос ОСОБА_3 , усвідомлюючи протиправність і помилковість своїх дій, добровільно та з власної ініціативи прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_3 та заявив про вчинене ним кримінальне правопорушення.
		За викладенихвище обставин, ОСОБА_3 обвинувачується увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.3ст.407КК України(вредакції ЗаконуУкраїни №1207-VII(1207-18)від 15.04.2014) за кваліфікуючими ознаками: нез`явлення вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад один місяць, військовослужбовцем (крім строкової служби).
		Суд з`ясував, що всі учасники кримінального провадження правильно розуміють обставини справи, та упевнився у добровільності їх позиції, їм було роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини у апеляційному порядку.
		При таких обставинах, за згодою учасників кримінального провадження, які визнали недоцільним дослідження доказів по справі, докази у судовому засіданні не досліджувались, згідно з вимогами ч. 3 ст. 349 КПК України.
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України, визнав в повному обсязі та підтвердив обставини справи, які описані у обвинувальному акті та пояснив суду наступне. Вказав, що дійсно у 2013 році уклав контракт з Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 , про проходження військової служби у Збройних Силах України строком на 3 (три) роки. Проходячи військову службу на посаді марсового боцманської команди військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «матрос», 13.05.2014 не з`явився до військової частини НОМЕР_2 , яка дислокується у АДРЕСА_2 , з тимчасово окупованої території півострову Крим та незаконно перебував поза її межами по 01.09.2014 року. 01.09.2014 близько 09:00 матрос ОСОБА_3 , добровільно та з власної ініціативи прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_3 та заявив про вчинене ним кримінальне правопорушення.
		У вчиненому щиро кається, просив вибачення, вказав, що зробив відповідні висновки та завіряв суд більше не вчиняти злочини.
		Просив суд суворо його не карати, врахувати його щире каяття у вчиненому злочині та призначити йому покарання не пов`язане із позбавленням волі.
		Прокурор просив призначити обвинуваченому покарання у виді двох років позбавлення волі, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням на 1 рік.
		Приймаючи до уваги вищевказане, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України, повністю доведена.
		Дії обвинуваченого ОСОБА_3 містять склад злочину, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України, та суд кваліфікує їх за ознаками: нез`явлення вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад один місяць, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби).
		Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
		Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Відповідно до абз. 3 п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України«Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
		Крім того, як неодноразово наголошував у своїх висновках Верховний Суд, що суди не повинні допускати спрощений та однаковий підхід до розгляду справи та застосовувати індивідуалізацію покарання, з урахуванням конкретних обставин кожної справи. Індивідуалізація покарання  конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта (постанова Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі №207/5011/14-к (провадження №51-1985км 18).
		Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, наявність пом`якшуючих покарання обставин та відсутність обтяжуючих покарання обставин.
		Також, при призначені покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує його особу, який є громадянином України, перебуває у цивільному шлюбі, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , у лікаря на наркологічному та психіатричному обліку не значиться, раніше не судимий, та те, що він обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину.
		Відповідно до ст. 66 КК України, обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд враховує те, що він щиро розкаявся у вчиненні злочину, з`явився із зізнанням та активно сприяв розкриттю злочину.
		Відповідно до ст. 67 КК України обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відсутні.
		За вчинення злочину, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 407 КК України, передбачено покарання від двох до п`яти років позбавлення волі.
		Враховуючи обставини злочину, особу обвинуваченого, наявність пом`якшуючих покарання обставин та відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_3 мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 3 ст. 407 КК України, у виді двох років позбавлення волі.
		У частині 2 ст. 65 КК України встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Суд вважає, що такий же принцип застосовується і при вирішенні питання про порядок відбування покарання, зокрема, про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» судам необхідно мати на увазі, що частиною 1 статті 75 КК передбачено звільнення від відбування покарання з випробуванням тільки тих осіб, які засуджуються до виправних робіт, службового обмеження (для військовослужбовців), обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, тобто лише щодо основного покарання, що має бути належним чином вмотивовано у вироку. Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного до трьох років (ч. 3 ст. 75 КК України).
		Окрім зазначеного вище суд враховує, що обвинувачений раніше не судимий.
		Крім того, обвинувачений просив призначити йому покарання не пов`язане з позбавленням волі, щоб він мав змогу працювати, та утримувати сім`ю.
		Врахувавши в сукупності наведені вище обставини злочину, особу обвинуваченого, наявність пом`якшуючих покарання обставин, а саме щире каяття, з`явлення із зізнанням та активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд доходить висновку про можливість виправлення та перевиховання засудженого без ізоляції від суспільства із застосуванням положень ст. 75 КК України, тому вважає за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням.
		При цьому суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені ч.1 ст. 76 КК України, які будуть достатні для забезпечення належної поведінки ОСОБА_3 та виконуватимуть виховну та превентивну функцію.
		Таким чином, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України та з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.
		На підставі вищезазначеного, суд вважає, що таке покарання буде законним, справедливим, достатнім для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень обвинуваченим.
		Враховуючи, що в судовому засіданні, стороною обвинувачення не виносилось питання про застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, суд вважає, що підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили не має.
		Питання щодо процесуальних витрат суд вирішує відповідно до вимог глави 8 Розділу І КПК України.
		Питання щодо речових доказів судом вирішується в порядку вимог ст. 100 КПК України.
		Витрати для проведення експертиз відсутні та цивільний позов не заявлено.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 50, 61, 65, 75, 76, 407 КК України, ст.ст.100, ч. 3 ст. 349, 367-371, 373, 374, 376 КПК України, суд
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України.
		Призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання за ч. 3 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік.
		На підставі ч. 1 ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:
		1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		Запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не обирався.
		Роз`яснити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що якщо засуджений не виконує покладені на нього обов`язки або систематично вчиняє правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження та на нього може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня проголошення вироку через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду.
		 
		    Суддя                             ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...