Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 629/492/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 22.10.2021. Зареєстровано: 22.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 23.10.2021.
Дата набрання законної сили: 11.07.2022
Результат оскарження 11.07.2022 Полтавський апеляційний суд: скасовано рішення повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: 2/629/477/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 629/492/21
		Номер провадження 2/629/477/21 
		 
		РIШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21.10.2021 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Каращука Т.О., за участю секретаря судового засідання Коваленко О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Лозова Харківської області цивільну справу №629/492/21 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та зобов`язання відновити залишок коштів на рахунку,-
		В С Т А Н О В И В :
		Позивач звернувся до суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів та зобов`язання відновити залишок коштів на рахунку, в якому просив зобов`язати АТ «Державний Ощадний банк України» відновити залишок кредитних коштів на рахунку кредитної карти «Універсальна» за № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 до стану 1030 грн, у якому він був перед виконанням несанкціонованих операцій від 07.06.2018 року щодо зняття коштів у сумі 4 045, 00 грн та списати нараховані у зв`язку з цим відсотки, пеню, штрафні санкції, суму комісії за перерахунок грошових коштів з карти № НОМЕР_2 на карту № НОМЕР_3 у розмірі 790, 71 грн та суму комісії за зняття грошових коштів з карткового рахунку № НОМЕР_1 у розмірі 161, 80 грн.
		В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилався на те, 20.04.2011 року між ним та відповідачем укладені кредитні відносини, коли він отримав кредитну карту «Універсальна» та карту «Для виплат». На вказаній карті банком був розрахований кредитний ліміт у розмірі 30 000,00 грн, що наданий банком для потреб клієнта. 03.06.2018 року, перебуваючи на робочому місця, йому на мобільний телефон прийшло СМС-повідомлення о 23 годині 26 хвилин про заміну SIM-карти. Як вказує позивач, вхід в його аккаунт «babkinigor2011@gmail.com» був здійснений на новому приладі Windows, пароль входу було змінено, у зв`язку з чим аккаунт було заблоковано для захисту його прав. Позивач, зрозумівши, що невідома особа шахрайським шляхом здійснює операції на його банківському рахунку для заволодіння коштами, ОСОБА_1 зателефонував на гарячу лінію «ПриватБанк», проте, як виявилося, його SIM-карта не працювала. Зважаючи на вказане, позивач зателефонував з номеру співробітника на гарячу лінію для блокування карток. В той же вечір позивач зателефонував до «Vodafone» для розблокування SIM-карти, 05.06.2018 року її було розблоковано. Увійшовши до своєї електронної пошти, позивач помітив заявку на отримання кредиту в SOS CREDIT, яка потребувала доопрацювання: уточнення особистого номеру телефону. 05.06.20218 року позивач звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» для перевипуску карток у зв`язку з шахрайськими операціями, які були проведені невідомими особами по його рахункам. Так, співробітниками банку йому було видано кредитну карту «Універсальна» № НОМЕР_1 , на якій був встановлений кредитний ліміт у розмірі 1 030 грн та платіжну карту «Для виплат» за № НОМЕР_4 . 07.06.2018 року ОСОБА_1 помітив, що SIM-карту знову заблоковано та не зволікаючи відразу пішов до відділення АТ КБ «ПриватБанк» з вимогою заблокувати карткові рахунки. Увійшовши до електронної пошти, позивач помітив, що його кредитний ліміт був збільшений до 7 500, 00 грн та співробітниками банку було зафіксовано підозрілі дії, які могли виявитися шахрайськими. Враховуючи те, що з позивачем Банк зв`язатися не зміг, він заблокував карту. При списанні коштів від Банку не надходило жодних СМС-повідомлень стосовно підтвердження списання, так як SIM-карта взагалі не працювала. Зважаючи на рух коштів на рахунках, які вбачаються з виписок, 06.06.2018 року позивач звернувся до поліції із заявою про скоєне правопорушення та звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» із вимогою вирішити 
		 
		порушення та повернути грошові кошти, що були викрадені. Однак, більше року відповіді від Банку не надходило. 06.02.2019 року до АТ КБ «ПриватБанк» було подано ним та іншими особами колективну скаргу з проханням списати заборгованість, яка утворилася внаслідок шахрайських дій. В відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 11.03.2019 року на колективну скаргу від 06.02.2019 року зазначено, що борг у нього виник через невиконання зобов`язань. Досудове розслідування за заявою ОСОБА_1 триває, винних осіб не встановлено. 18.09.2019 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області відкрито провадження по цивільній справі за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позивач зазначив, що ним направлявся лист-вимога на адресу банку щодо повернення грошових коштів, однак банк вказав, що у нього відсутні підстави для відшкодування грошових коштів. Зважаючи на вище викладене, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
		Ухвалою суду провадження у справі було відкрито у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано сторонам час для подання заяв по суті.
		Представником відповідача надано відзив на позов, в якому зазначено, що договір між товариством та позивачем дійсно було укладено, фінансовий номер телефону позивач не оспорював. До зняття коштів з рахунку ОСОБА_1 не звертався до Банку з повідомленням, а Банк не може нести відповідальність за кошти зняті з рахунку до повідомлення позивачем Банку про шахрайські дії. Також позивач вказав, що ОСОБА_1 зрозумівши, що шахрайські дії відбувалися через SIM-карту, перевипустив карти, вказавши той самий номер телефону. 04.06.2018 року було здійснено переведення коштів з однієї карти на іншу позивача, а для цього необхідно знати останні цифри другої карти. Зважаючи на відомості, які відомі шахраям, Банк вважає, що позивачем розголошено його дані самостійно, а тому Банк не несе відповідальність за вказані дії. Представник відповідача вказав, що ОСОБА_1 не доведено наявності порушень законодавства Банком та наявності на рахунках власних коштів, про відновлення яких він вказує в позові.
		Позивач надав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що особа не може відповідати самостійно за здійснення платіжних операцій, якщо не буде доведено, що вона сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номер або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Також позивач вказав, що відповідно до ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», емітент повинен відшкодувати суми, у разі, якщо користувач невідкладно повідомить про це. Позивач вказує на те, що Банком не заперечується той факт, що до блокування відповідачем рахунку призвели підозрілі операції по картковому рахунку ОСОБА_1 , виявлені самим Банком. Щодо заперечень відповідача наявності звернень ОСОБА_1 , позивач просив врахувати, що Банк є зацікавленою особою в даному випадку. З урахуванням вище вказаного, ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
		Відповідно до ст.247 ЦПК України, фіксування не здійснювалось.
		Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Перевіривши матеріали справи, судом встановлено наступне.
		20.04.2011 року між ним та відповідачем укладені кредитні відносини, коли він отримав кредитну карту «Універсальна» та карту «Для виплат». На вказаній карті банком був розрахований кредитний ліміт у розмірі 30 000,00 грн, що наданий банком для потреб клієнта. Викладене не оспорюється сторонами.
		Як вказує позивач, 03.06.2018 року, перебуваючи на робочому місця, йому на мобільний телефон прийшло СМС-повідомлення о 23 годині 26 хвилин про заміну SIM-карти, вхід в його аккаунт « ІНФОРМАЦІЯ_1 » був здійснений на новому приладі Windows, пароль входу було змінено, у зв`язку з чим аккаунт було заблоковано для захисту його прав. На підтвердження вказаного були надані скріншоти(а.с.22-24).
		ОСОБА_1 в позові зазначив також, що він зателефонував на гарячу лінію «ПриватБанк», проте, як виявилося, його SIM-карта не працювала. Зважаючи на вказане, позивач зателефонував з номеру співробітника на гарячу лінію для блокування карток. В той же вечір позивач зателефонував до «Vodafone» для розблокування SIM-карти, 05.06.2018 року її було розблоковано. Викладене не заперечується відповідачем.
		Позивач на електронну пошту отримав заявку на отримання кредиту в SOS CREDIT, яка потребувала доопрацювання: уточнення особистого номеру телефону. На підтвердження вказаного, ОСОБА_1 надав копію скріншоту(а.с.29).
		05.06.2018 року позивач звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» для перевипуску карток у зв`язку з шахрайськими операціями, які були проведені невідомими особами по його рахункам. Так, співробітниками банку йому було видано кредитну карту «Універсальна» № НОМЕР_1 , на якій був встановлений кредитний ліміт у розмірі 1 030 грн та платіжну карту «Для виплат» за № НОМЕР_4 (а.с.39-40). Як зазначив представник Банку та не заперечив позивач, номер телефону він залишив той самий, хоча як зазначає сам позивач шахрайські дії відбувалися за допомогою даного номеру телефону, який було заблоковано.
		ОСОБА_1 зазначив, що 07.06.2018 року помітив, що SIM-карту знову заблоковано та не зволікаючи відразу пішов до відділення АТ КБ «ПриватБанк» з вимогою заблокувати карткові рахунки. 
		Також позивач вказав, що увійшовши до електронної пошти, помітив, що його кредитний ліміт був збільшений до 7 500, 00 грн та співробітниками банку було зафіксовано підозрілі дії, які могли виявитися шахрайськими. Враховуючи те, що з позивачем Банк зв`язатися не зміг, він заблокував карту. На підтвердження вказаного ОСОБА_1 надав скріншот(а.с.25). 
		Позивач зазначив, що при списанні коштів від Банку не надходило жодних СМС-повідомлень стосовно підтвердження списання, так як SIM-карта взагалі не працювала. 
		Згідно відповіді ПрАТ «ВФ Україна» на адвокатський запит(а.с.11-12), 07.06.2018 року мобільний номер НОМЕР_5 було переведено на контрактну форму обслуговування на підставі Договору, укладеного між ОСОБА_1 та ПрАТ «ВФ Україна», до 07.06.2018 року він обслуговувався знеособлено. ПрАТ «ВФ Україна» вказало, що в період 07.06.2018 року (з 10:27) по 08.06.2018 року (включно) за вище вказаним мобільним номером не здійснювалося блокування та заміна SIM-карти.
		Факт наявності фінансових операцій по рахункам не оспорюється сторонами та підтверджується копіями виписок(а.с.30-38).
		06.06.2018 року позивач звернувся до поліції із заявою про скоєне правопорушення, про що свідчить копія витягу з ЄРДР та відповіді Криворізького місцевої прокуратури, до якої надійшло кримінальне провадження у зв`язку зі зміною підслідності (а.с.10, 18-19). Досудове розслідування за заявою ОСОБА_1 триває, винних осіб не встановлено. 
		Також ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» із вимогою вирішити порушення та повернути грошові кошти, що були викрадені. Однак, більше року відповіді від Банку не надходило. 
		Позивачем у лютому 2019 року до АТ КБ «ПриватБанк» було подано запит з проханням списати заборгованість, яка утворилася внаслідок шахрайських дій.
		В відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 11.03.2019 року на скаргу від 06.02.2019 року зазначено, що борг у нього виник через невиконання ним зобов`язань, оскільки фінансові операції за картрахунками були успішно підтверджені паролем, який направлявся йому на фінансовий номер телефону(а.с.14). 
		18.09.2019 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області відкрито провадження по цивільній справі за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором(а.с.21). 
		Позивач зазначив, що ним направлявся лист-вимога на адресу банку щодо повернення грошових коштів, однак банк вказав, що у нього відсутні підстави для відшкодування грошових коштів. Також про відсутність підстав було зазначено відповідачем у відзиві.
		Зважаючи на вище викладене, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
		Відповідно до ч.ч.1,3 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
		Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова 
		 
		установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
		Стаття 1073 ЦК України визначає, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Згідно зі статтею 1 Закону України від 05 квітня 2001 року N 2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
		Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
		Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
		Відповідно до пункту 14.12 статті 14 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
		Згідно з пунктом 2 розділу VI Положення N 705 про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року N 705 (далі - Положення N 705, в редакції на час виникнення спірних правовідносин), емітент зобов`язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу.
		Відповідно до пункту 3 розділу VI Положення N 705 банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.
		Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення N 705 користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися.
		Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є 
		 
		неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів (пункт 6 розділу VI Положення N 705).
		Пунктами 7, 8 розділу VI Положення N 705 визначено, що емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
		Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення N 705 користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі N 6-71цс15. Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року у справі N 127/23496/15-ц (касаційне провадження N 61-3239св18) вказану правову позицію підтримав.
		Банк зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України "Про звернення громадян" (пункт 10 розділу VI Положення N 705).
		Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно до положень статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		З урахування вище викладеного, не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню пін-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд не може дійти висновку про вину ОСОБА_1 як підставу цивільно-правової відповідальності.
		Посилання, що грошові кошти знімалися за допомогою позивача та твердження, що без розголошення з боку ОСОБА_1 пін-коду своєї картки та інших відомостей, інша особа не змогла б зняти кошти, також не підтверджено належними і допустимими доказами, не доведено і факту неможливості використання іншою особою номеру телефона позивача.
		У зв`язку з неправомірним, без волевиявлення позивача, через незаконне списання коштів позовна вимога про зобов`язання банку відновити залишок коштів на картковому рахунку до того стану, в якому він був перед виконанням спірних фінансових операцій, підлягає задоволенню.
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі N 905/2260/17 вказано, що "як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як 
		 
		концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав".
		Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (стаття 3 ЦПК України).
		Згідно зі статтею 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов`язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
		Відповідно до частин першої та другої статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.
		У постанові від 10 жовтня 2019 року в справі N 320/8618/15-ц (провадження N 61-4393сво18) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зробив такі висновки: "Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта. Тлумачення статей 14, 16 ЦК України дозволяє зробити висновок, що не є ефективним способом захисту визнання неправомірними дії в частині не зарахування сплати, зобов`язання зарахувати перераховані щомісячні платежі, скасування та списання безнадійної заборгованості, зобов`язання скасувати суму пені, заборона здійснювати подальше нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитним договором, зобов`язання вчинити дії із скасування нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, зобов`язання скасувати незаконно нараховані штрафні санкції за несвоєчасну здійснену оплату, оскільки не передбачають відповідного обов`язку іншого суб`єкта цивільного правовідношення та не забезпечують відновлення прав особи, що заявляє такі вимоги.
		Нарахування позивачу пені (штрафу тощо) є лише попередньою фіксацією факту порушення цивільно-правових зобов`язань, яка безпосередньо не впливає на права позивача. 
		Відповідний розрахунок може бути письмовим доказом, який у разі виникнення спору між сторонами повинен оцінюватися судом відповідно до вимог процесуального законодавства".
		Результат аналізу статей 12, 89 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що у разі виникнення спору між сторонами суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку відсотків, пені, штрафних санкцій тощо та здійснити оцінку доказів, на яких такі дії ґрунтуються.
		З урахуванням викладеного колегія суддів Верховного Суду вважає, що позовна вимога про зобов`язання скасувати нараховані пеню, відсотки, суму комісії та штрафні санкції є неефективним способом захисту, оскільки не відновлює порушене право і жодним чином не нівелює негативні наслідки порушення права позивача, тому у її задоволенні слід відмовити.
		Вище викладене узгоджується з позицією викладеною у постанові Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №711/11121/18 від 17.02.2021 року.
		Посилання відповідача щодо того, що позивачем пропущено строк позовної давності, судом було досліджено та встановлено, що строк на звернення ОСОБА_1 закінчився в період карантинних обмежень та, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 намагався захистити свої права та інтереси у досудовому порядку. Зважаючи на вказане, суд вважає строк пропущеним з поважних причин та поновлює його.
		Відповідно до пункту 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Позивачі у справі про захист прав споживачів звільнені від сплати судового збору.
		Враховуючи те, що позивачем заявлено дві позовні вимоги, зважаючи на задоволення однієї з них, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908, 00 грн. Судовий збір за вимогу, в якій відмовлено, компенсується за рахунок держави.
		На підставі ЗУ "Про захист прав споживачів", постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №711/11121/18 від 17.02.2021 року, ЗУ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ст.ст. 15, 1054, 1066, 1073 ЦК України, керуючись ст. ст.4, 12,13,76-81, 141, 263 - 265,280,281 ЦПК України, суд,-
		В И Р І Ш И В :
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та зобов`язання відновити залишок коштів на рахунку - задовольнити частково.
		Зобов`язати Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» відновити залишок кредитних коштів на рахунку кредитної картки "Універсальна" № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 , до стану 1 030, 00 грн., у якому він перебував перед виконанням несанкціонованих операцій від 07.06.2018 року щодо зняття коштів у сумі 4 045, 00 грн.
		В іншій частині позовних вимог - відмовити.
		Судовий збір за вимогу, в якій відмовлено, компенсується за рахунок держави.
		Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» у розмірі 908, 00 грн. на користь держави.
		Рішення може бути оскаржене в Харківський апеляційний суд шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		Інформація про сторони:
		Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_6 , який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
		Відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, б. 50, код ЄДРПОУ 14360570.
		 
		Суддя Т.О.Каращук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...