Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 907/482/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; оренди.
Надіслано для оприлюднення: 22.10.2021. Зареєстровано: 22.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 23.10.2021.
Дата набрання законної сили: 13.01.2022
Номер судового провадження: 2/907/482/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua 
		______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		 
		"08" жовтня 2021 р. м. УжгородСправа № 907/482/21 
		 
		Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф., 
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №907/482/21
		за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів до фізичної особи  підприємця Касинець Юрій Юрійович, с. Клячаново Мукачівського району про стягнення суми 23.450,90 грн.
		 
		Без повідомлення (виклику) учасників справи.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 23 450,90 грн. заборгованості по оплаті орендних платежів за Договором оренди №338 від 30.11.2005.
		В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного договору та вимог законодавства, допустив прострочення з оплати орендних платежів.
		Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 23.06.2020 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк у десять днів з дня вручення даної ухвали на усунення вказаних в ній недоліків.
		05.07.2021 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
		Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
		Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
		Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
		Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
		З огляду на наведене, оскільки справа №907/482/21, не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження. 
		Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
		Враховуючи, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.
		Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 09.07.2021 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України); встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.
		Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
		Відповідач на виконання вимог ухвали суду від 09.07.2021 року подав відзив на позов, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог. 
		Зазначає, що з травня-серпня 2019 року у відповідача існують перешкоди у користуванні об`єктом оренди. Так за доводами відповідача по даний час у нього був відсутній доступ до предмета оренди. 
		Звертає увагу на те, що по зазначеному факту, за наслідками його зверненням до ГУ Національної поліції України в Закарпатській області, відкрито кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України від 05 березня 2021 року за № 42021070000000077, слідство триває.
		Крім того відповідач вказує, на те, що згідно з протоколом наради про вирішення питання забезпечення доступу Орендарю  ФОП Касинцю Ю.Ю. до об`єкту державної власності переданого в оренду за Договором оренди №338 від 30.11.2005 р. від 02 липня 2020 року, проведено зустріч з представниками сторін, для вирішення питання усунення перешкод у користуванні об`єктом оренди. За результатами проведеної зустрічі вирішили Мукачівському міжрайонному управлінню водного господарства розглянути можливість забезпечення доступу Орендаря - ФОП Касинця Ю.Ю. до орендованого майна: Надати Орендарю можливість заїзду через центральні ворота, а саме надати пульт від автоматичних воріт для можливості проїзду до орендованого майна. Надати Орендарю дозвіл для встановлення тимчасових додаткових воріт для можливості проїзду до орендованого майна.
		Відповідач зауважує, що, рішення про результати проведеної наради не виконувалися, заходи по розблокуванні роботи орендованого приміщення не виконано ні «Балансоутримувачем» ні «Орендодавцем» до кінця терміну дії договору оренди. 
		19.08.2021 до канцелярії суду надійшло заперечення позивача на відзив ФОП Касинець Ю.Ю., згідно з яким, позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити. Доводи відповідача, вважає безпідставними та такими, що не підтвердженні належними доказами.
		У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
		Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
		 
		Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, - 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Між Регіональним відділенням ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (далі - Орендодавець, Позивач) та фізичною особою-підприємцем Касинець Юрієм Юрійовичем (далі  Орендар, Відповідач) укладено Договір оренди №338 від 30.11.2005, р. (далі - договір) зі змінами (об`єкт оренди: об`єкт оренди: будівля складських приміщень літ. "А" площею 474,85 кв.м. та будівля складу літ. "Б" площею 89,30 кв.м., розміщені за адресою Мукачівський район, с. Ракошино, вул. Бенедиківська, 11 та перебуває на балансі Мукачівського міжрайонного управління водного господарства).
		За умовами п.1.2 Договору майно передається в оренду з метою використання: інше (переробка зернових культур).
		У разі припинення цього Договору майно повертається Орендарем Балансоутримувачу. Орендар повертає Майно Балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна Орендарю за цим Договором. Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов`язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає Майно іншій стороні Договору (п.п. 2.4, 2.5 Договору).
		Згідно п. 3.4 Договору Орендар зобов`язаний не пізніше, 12 числа наступного місяця надавати Орендодавцю копію платіжного доручення про сплату орендної плати в державний бюджет.
		У випадку закінчення строку дії Договору оренди орендна плата сплачується Орендарем на дату фактичного використання Майна (п.3.8 Договору).
		У відповідності до п. 5.1 Договору орендар має право використовувати орендоване Майно Балансоутримувача відповідно до його призначення та умов цього Договору.
		Орендодавець зобов`язується передати Орендарю в оренду Майно згідно з цим Договором по акту приймання - передачі майна, що є його невід`ємною частиною. Не вчиняти дій, які б перешкоджали Орендарю користуватися орендованим Майном на умовах цього Договору. Заборонити передачу в суборенду орендованого майна, приватизацію орендованого майна та перехід права власності на орендоване майно третім особам (п.п. 6.1, 6.2, 6.3 Договору).
		Додатковим договором про внесення змін до Договору оренди № 338 від 30 листопада 2005 року (зі змінами) від 21.10.2019 року сторонами погоджено Пункт 1.1. Розділу 1 «Предмет Договору» Договору оренди № 338 від З0 листопада 2005 року (зі змінами) викласти в наступній редакції: « 1.1. Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - будівлю складських приміщень літ. «А» площею 474,85 кв.м. та будівлю складу літ. «Б» площею 89,30 кв.м. (далі - Майно), що знаходяться за адресою: Закарпатська обл., Мукачівський р-н, с. Ракошино, вул. Бенедиківська, 11 та перебувають на балансі Мукачівського міжрайонного управління водного господарства, код ЄДРПОУ 01033875 (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 31.07.2019 і становить за незалежною оцінкою 599 073 (п`ятсот дев`яносто дев`ять тисяч сімдесят три) грн. без ПДВ».
		Пункт 3.1. Розділу 3 «Орендна плата» Договору оренди № 338 від 30 листопада 2005 року (зі змінами) викласти в наступній редакції : « 3.1. Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року N 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку вересень 2019 року - 7 518,21 (сім тисяч п`ятсот вісімнадцять гривень 21 коп.) грн.».
		Пункт 10.1. розділу 10 «Строк чинності, умови, зміни та припинення Договору» Договору оренди № 338 від 30 листопада 2005 року (зі змінами), викласти в наступній редакції: « 10.1. Дію цього Договору продовжено на строк 11 місяців: з « 01» листопада 2019 року по « 30» вересня 2020 року включно».
		Згідно з протоколом наради про вирішення питання забезпечення доступу Орендарю  ФОП Касинцю Ю.Ю. до об`єкту державної власності переданого в оренду за Договором оренди №338 від 30.11.2005 р. від 02 липня 2020 року, проведено зустріч з представниками сторін, для вирішення питання усунення перешкод у користуванні об`єктом оренди. За результатами проведеної зустрічі вирішили Мукачівському міжрайонному управлінню водного господарства розглянути можливість забезпечення доступу Орендаря - ФОП Касинця Ю.Ю. до орендованого майна: Надати Орендарю можливість заїзду через центральні ворота, а саме надати пульт від автоматичних воріт для можливості проїзду до орендованого майна. Надати Орендарю дозвіл для встановлення тимчасових додаткових воріт для можливості проїзду до орендованого майна.
		Згідно з актом прийому  передачі акта повернення з оренди нерухомого/іншого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 26.01.2021, за наслідками закінчення договору оренди нерухомого майна №338 від 30.11.2005 року відповідачем переданий об`єкт оренди балансоутримувачу.
		Проте за доводами Позивача, Відповідач не вносив оренду плату за користування майном чим спричинив виникнення заборгованості, яка за період з 01.01.2020 року включно 26.01.2021 становить 22 836,22 грн.
		У зв`язку з порушенням умов договору, позивачем крім основної суми боргу заявлено також позовну вимогу про стягнення суми 614,68 грн. пені.
		 
		Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
		 
		Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
		Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди майна.
		Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.
		Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). 
		До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).
		Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
		Згідно з ч.2, 3 ст.774 Цивільного кодексу України строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
		Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ст. 763 Цивільного кодексу України).
		Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. і ст. 631 Цивільного кодексу України).
		Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За змістом ст. 610 ЦКУ несплата боржником суми боргу вважається порушенням зобов`язання. 
		Матеріалами справи підтверджується факт передачі позивачем в оренду, прийняття відповідачем та користування ним об`єктом оренди за Договором, сторонами вказані обставини не заперечуються.
		Згідно статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. 
		Відповідно до статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
		За умовами п.1.2 Договору майно передається в оренду з метою використання: інше (переробка зернових культур).
		Згідно п. 3.4 Договору Орендар зобов`язаний не пізніше, 12 числа наступного місяця надавати Орендодавцю копію платіжного доручення про сплату орендної плати в державний бюджет.
		У випадку закінчення строку дії Договору оренди орендна плата сплачується Орендарем на дату фактичного використання Майна (п.3.8 Договору).
		Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		За доводами позивача, в порушення умов договору відповідач не виконав свого зобов`язання зі сплати оренди, внаслідок чого у нього виникла та рахується заборгованість в сумі 22 836,22 грн.
		Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов`язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.
		Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
		Водночас згідно із 6 статті 762 ЦК України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
		За доводами відповідача, у нього була відсутня можливість користуватись об`єктом оренди.
		У відповідності до п. 5.1 Договору орендар має право використовувати орендоване Майно Балансоутримувача відповідно до його призначення та умов цього Договору.
		Орендодавець зобов`язується передати Орендарю в оренду Майно згідно з цим Договором по акту приймання - передачі майна, що є його невід`ємною частиною. Не вчиняти дій, які б перешкоджали Орендарю користуватися орендованим Майном на умовах цього Договору. Заборонити передачу в суборенду орендованого майна, приватизацію орендованого майна та перехід права власності на орендоване майно третім особам (п.п. 6.1, 6.2, 6.3 Договору).
		Судом враховано, що норма права, закріплена в ч. 6 ст. 762 ЦК України, визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі та розпоряджатись ними тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Обставини, зазначені у даній статті можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією як орендодавця, так і орендаря.
		У частині шостій статті 762 Цивільного кодексу України відсутній вичерпний перелік обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження.
		У пункті 6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 8 травня 2018 року у справі №910/7495/16 вказано, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
		Отже, для застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.
		Тобто, орендар повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за ці обставини.
		В ході розгляду справи судом встановлено, що згідно з протоколом наради про вирішення питання забезпечення доступу Орендарю  ФОП Касинцю Ю.Ю. до об`єкту державної власності переданого в оренду за Договором оренди №338 від 30.11.2005 р. від 02 липня 2020 року, проведено зустріч з представниками позивача та відповідача для вирішення питання усунення перешкод у користуванні об`єктом оренди. 
		З вказаного протоколу також вбачається, що перешкоди у користуванні об`єктом оренди виникли з серпня 2019 року. 
		Як вже зазначалось підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату є об`єктивна неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі розпоряджатись ними тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
		При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили, тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати.
		Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів ст.762ЦК України викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у справах № 914/1248/18, 914/2264/17.
		Суд зазначає, що звільнення від сплати оренди є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому, чи неможливості його використання з метою обумовленою укладенням договору.
		З огляду на наведене судом встановлено наявність обставин, що не залежали від відповідача, та в силу частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України звільняють його від плати за час, за який об`єкт оренди ним не використовувався. Оскільки, неправомірне перешкоджання здійснення господарської діяльності відповідача, в тому числі через відсутність доступу до об`єкту оренди, унеможливлює використання об`єкту оренди, порушує положення укладеного договору, суперечить змісту його укладення та загальним засадам цивільного законодавства.
		Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів до фізичної особи  підприємця Касинець Юрій Юрійович, с. Клячаново Мукачівського району про стягнення суми 23.450,90 грн. задоволенню не підлягають.
		 
		Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
		 
		Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 191, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240, 252 ГПК України, суд
		ВИРІШИВ:
		1. У задоволенні позову відмовити повністю.
		2. Судові витрати покласти на позивача.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		 
		Повний текст рішення складено: 22.10.2021
		 
		Суддя О. Ф. Ремецькі

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...