Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/2951/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі); про приватну власність; щодо витребування майна із чужого незаконного володіння.
Надіслано для оприлюднення: 22.10.2021. Зареєстровано: 22.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 23.10.2021.
Дата набрання законної сили: 25.07.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		11.10.2021справа № 914/2951/20 
		 
		Господарський суд Львівської області у складі
		Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участю секретаря судового засідання Полюхович Х.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
		за позовом: Заступника керівника Львівської обласної прокуратури, Львівська область, м.Львів;
		в інтересах держави в особі Позивача: Львівської міської ради, Львівська область, м.Львів;
		до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю СКАЙ ДІСТКРІТ, Львівська область, м.Львів;
		Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача: Львівська обласна рада, Львівська область, м.Львів;
		Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача: Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, Львівська область, м.Львів;
		Третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Бізнес галерея Лев, Львівська область, м.Львів;
		про: витребування майна та скасування державної реєстрації права власності.
		ціна позову: 11438070грн.
		 
		Представники:
		Прокурора: Пиць Н.В.  прокурор (посвідчення від 05.11.2020р. №057869);
		Позивача: Піскун А.Й.  представник (довіреність від 20.01.2020р. №2901/вих-37);
		Відповідача: Баєв В.І.  представник, адвокат (ордер від 20.07.2021р. серія ВС №1088717); 
		Третьої особи-1: не з`явився;
		Третьої особи-2: Горак Я.П.  представник (довіреність від 19.02.2020р. №293);
		Третьої особи-3: Мехеда Н.В.  представник, адвокат (ордер від 04.01.2021р. серія ВС №1053158).
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		13.11.2020р. на розгляд до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Львівської міської ради від 11.11.2020р. вих. №24-99 вих-20 (вх. №3133) за позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес галерея Лев про витребування майна та скасування державної реєстрації права власності; ціна позову: 11438070грн.
		Підставами позовних вимог Прокурор зазначає перебування спірного майна у комунальній власності та вибуття такого майна із володіння власника поза його волею.
		Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.11.2020р. у цій справі суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 08.12.2020р.; визнати явку повноважних представників Учасників справи в судове засідання обов`язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи.
		В судовому засіданні 08.12.2020р. судом оголошувалась перерва на 5хв., про що Прокурори повідомлялись в судовому засіданні.
		Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.12.2020р. у цій справі судом постановлено відкласти підготовче судове засідання на 05.01.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання.
		Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.01.2021р. у цій справі суд постановив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів; оголосити перерву в судовому засіданні на 28.01.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання.
		Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.01.2021р. у цій справі суд постановив клопотання Львівської міської ради від 05.01.2021р. вх. №18/21 про зупинення провадження у справі задоволити; зупинити провадження у справі до вирішення та набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/13969/18; зобов`язати Учасників справи інформувати суд про результати розгляду справи №910/13969/18.
		Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.02.2021р. у цій справі судом постановлено поновити провадження у справі; призначити підготовче засідання на 02.03.2021р.; визнати явку повноважних представників Учасників справи в судове засідання обов`язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи.
		Судове засідання 02.03.2021р. не відбулось з причин тимчасової втрати працездатності головуючого судді Фартушка Т.Б.
		Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.03.2021р. у цій справі суд постановив призначити підготовче судове засідання на 30.03.2021р.; визнати явку повноважних представників Учасників справи в судове засідання обов`язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи.
		Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.03.2021р. у цій справі судом постановлено заяву Прокурора про зміну предмета позову від 30.03.2021р. вх. №1325/21 прийняти; подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням заяви Прокурора про зміну предмета позову від 30.03.2021р. вх. №1325/21; оголосити перерву в судовому засіданні на 15.04.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою.
		В судовому засіданні 15.04.2021р. судом оголошувалась перерва в межах дня слухання до 15:30год. 15.04.2021р., про що Прокурор та представники Учасників справи повідомлялись в судовому засіданні.
		Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.04.2021р. у цій справі судом постановлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес галерея Лев про залишення позовної заяви без розгляду від 28.01.2021р. вх. №2074/21 відмовити; залучити Львівську обласну раду (79008, Львівська область, м.Львів, вул.Винниченка, буд.18; ідентифікаційний код: 22340506) до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача; залучити Управління майном спільної власності Львівської обласної ради (79008, Львівська область, м.Львів, вул.Винниченка, буд.18; ідентифікаційний код: 25255072) до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача; відкласти підготовче судове засідання на 06.05.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання.
		Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.05.2021р. у цій справі суд постановив клопотання Прокурора від 30.03.2021р. вх. №1326/21 про зупинення провадження у справі відхилити; оголосити перерву в судовому засіданні на 20.05.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою.
		Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.05.2021р. у цій справі судом поставлено відкласти підготовче судове засідання на 27.05.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою.
		В судовому засіданні 27.05.2021р. судом оголошено перерву до 03.06.2021р., про що Прокурор та представники Учасників справи повідомлялись в судовому засіданні під розписку.
		Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.06.2021р. у цій справі суд постановив клопотання Заступника керівника Львівської обласної прокуратури від 27.05.2021р. вх. №2247/21 про заміну неналежного відповідача задоволити; замінити у справі №914/2951/20 первісного Відповідача  Товариство з обмеженою відповідальністю Бізнес галерея Лев (79034, Львівська область, м.Львів, вул.Луганська, буд.4; ідентифікаційний код: 43378463) на належного відповідача  Товариство з обмеженою відповідальністю СКАЙ ДІСТКРІТ (79057, Львівська область, м.Львів, вул.Коновальця Є., буд.116; ідентифікаційний код: 43272480); прийняти заяву Прокурора про зміну предмету позову від 02.06.2021р. вих. №24-355вих-21 (вх. від 03.06.2021р.); подальший розгляд справи здійснювати з врахуванням заяви Прокурора про зміну предмету позову від 02.06.2021р. вих. №24-355вих-21 (вх. від 03.06.2021р.); клопотання Прокурора про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору від 26.05.2021р. вих. №24-330вих-21 задоволити; залучити до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Бізнес галерея Лев (79034, Львівська область, м.Львів, вул.Є.Коновальця, буд.114; ідентифікаційний код: 43378463); відкласти підготовче судове засідання на 22.06.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання.
		Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.06.2021р. у цій справі судом постановлено відкласти підготовче судове засідання на 27.07.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання.
		Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.07.2021р. у цій справі суд постановив відкласти підготовче судове засідання на 17.08.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою.
		Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.08.2021р. у цій справі суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; судове засідання з розгляду спору по суті призначити на 02.09.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання.
		В судовому засіданні 02.09.2021р. судом оголошено перерву до 12:00год. 29.09.2021р., про що Прокурор та представники Учасників справи повідомлялись в судовому засіданні під розписку.
		Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.09.2021р. у цій справі суд постановив відкласти судове засідання з розгляду спору по суті на 11.10.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою.
		Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу Акорд.
		Процесуальні права та обов`язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердили Прокурор представники Учасників справи в судовому засіданні, їм відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання про роз`яснення прав та обов`язків до суду не надходили.
		Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.
		Прокурор в судове засідання з`явилась, в судовому засіданні надала усні пояснення по суті спору з обґрунтуванням підстав до задоволення позову, зазначила про неможливість врегулювання спору між сторонами у добровільному порядку та подання всіх наявних у Прокурора доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх позовних вимог.
		Представник Позивача в судове засідання з`явилась, в судовому засіданні надала усні пояснення по суті спору з обґрунтуванням підстав до задоволення позову, зазначила про неможливість врегулювання спору між сторонами у добровільному порядку та подання всіх наявних у Прокурора доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх позовних вимог.
		Представник Відповідача в судове засідання з`явився, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору з обґрунтуванням підстав до відмови в позові, зазначив про неможливість врегулювання спору між сторонами у добровільному порядку та подання всіх наявних у Відповідача доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх заперечень проти заявлених позовних вимог.
		Представник Третьої особи-1 в судове засідання не з`явився, 11.10.2021р. за вх. №23629/21 подав заяву про розгляд справи за відсутності третьої особи від 07.10.2021р. б/н, у якій з огляду на неможливість забезпечити явку повноважного представника Третьої особи-1 та неможливості замінити представника Третьої особи-1 просить суд здійснювати розгляд справи за відсутності представника Третьої особи-1 і постановити рішення, яким відмовити в позові у повному обсязі. При цьому, Третя особа-1 у заяві зазначає про подання письмових пояснень, в яких викладено правову позицію по суті спору та моменту початку відліку строку позовної давності. Вказану заяву оглянуто судом, оголошено та долучено до матеріалів справи.
		Представник Третьої особи-2 в судове засідання з`явився, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору з обґрунтуванням підстав до відмови в позові.
		Представник Третьої особи-3 в судове засідання з`явилась, в судовому засіданні надала усні пояснення по суті спору з обґрунтуванням підстав до відмови в позові.
		Позиція Прокурора:
		В обґрунтування заявлених позовних вимог (з врахуванням поданої заяви від 26.03.2021р. вих. №24-217вих.-21 (вх. №1325/21 від 30.03.2021р.) про зміну предмета позову та заяви про зміну предмета позову (уточнення позовних вимог) від 02.06.2021р. вих. №24-355вих-21 (вх. №2339/21 від 03.06.2021р.)) Прокурор зазначає що Львівською обласною прокуратурою виявлено факт незаконного вибуття з комунальної власності Львівської міської ради нерухомого майна нежитлових приміщень дитячого кардіоревматологічного санаторію, що розташовані за адресами: м.Львів, вул.Є.Коновальця, 114 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1148729246101) та м.Львів, вул.Є.Коновальця, 116 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1145716246101). З 1993 року вказані приміщення були в комунальній власності територіальної громади міста Львова на підставі рішення Львівської обласної ради від 12.05.1993р. №288, однак, у 2008 році Львівська обласна рада без згоди Львівської міської ради оформила за собою право власності на вказані приміщення.
		Підставами пред`явлення позову у даній справі прокурор визначає порушення ст.41 Конституції України, ст. ст.182, 316, 321, 327, 328, 330, 387, 388 ЦК України.
		Так, згідно доводів Прокурора, Львівською обласною радою 26.02.2008р. прийнято рішення №477 «Про питання врегулювання прав власності на об`єкти нерухомою майна спільної власності територіальних громад Львівської області», із змінами та доповненнями відповідно до рішення Львівської обласної ради від 30.06.2009р. №937, в частині п.6 про оформлення права спільної власності територіальних громад Львівської області в особі Львівської обласної ради, зокрема, на будівлі дитячого кардіоревматологічного санаторію, що розташовуються за наступними адресами в тому числі: м.Львів, вул.Коновальця, 116 (корпус №1 площею 382,8кв.м., огорожа, фонтан та замощення) та м.Львів, вул.Коновальця, 114 (корпус №2 площею 189,1кв.м., столова площею 54,8кв.м., овочесховище площею 27,1кв.м., гараж площею 17,4кв.м., склад площею 18,8кв.м., огорожа, ворота та замощення).
		Рішенням Львівської обласної ради від 08.07.2008р. №669 «Про прийняття у спільну власність територіальних громад Львівської області закладів охорони здоров`я» надано згоду на прийняття у спільну власність територіальних громад Львівської області восьми закладів охорони здоров`я, серед яких - Комунальний дитячий ревмокардіологічний санаторій, за адресою вул.Коновальця, 116 у м.Львові. 
		На підставі рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008р. №477 (з подальшими змінами та доповненнями, внесеними рішенням від 30.06.2009р. №937) 06.07.2009р. видано свідоцтва про право власності на нерухоме майно КЗ ЛОР «Дитячий ревмокардіологічний санаторій» серії САС №360367 за адресою: м.Львів, вул.Коновальця, 114 та серії САС №360365 за адресою: м.Львів, вул.Коновальця, 116 та ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» та 08.07.2009р. зареєстровано право комунальної власності на вказані об`єкти за Львівською обласною радою.
		Рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008р. №477 (з подальшими змінами та доповненнями, внесеними рішенням від 30.06.2009р. №937 оскаржено Львівською міською у справі №910/3581/17 в частині п.6 щодо оформлення права спільної власності територіальних громад Львівської області в особі Львівської обласної ради на заклади охорони здоров`я, зокрема на інфекційну клінічну лікарню по вул.Пекарській, 54, вул.Лисенка, 43, 45, вул.Кирила і Мефодія, 24 у м.Львові; на психоневрологічний диспансер по вул.Коциловського, 30 та Басараб, 2; на медичне об`єднання «Фтизіопульмонологія» по вул.Замарстинівській, 274; на спеціальну загальноосвітню школу-інтернат для сліпих дітей №100 по вул.І.Франка, 119; на спеціальну загальноосвітню школу-інтернат Марії покрови для глухих дітей по вул.Личаківській, 35; на спеціальні загальноосвітні ніколи інтернати для дітей з вадами розумового розвитку №102 і №104 по вул.Пекарській, 19 та вул.Незалежності України, 11; на спеціальну загальноосвітню школу-інтернат для дітей з важкими порушеннями мови по вул.Короленка,1; на загальноосвітню санаторну школу-інтернат для дітей з серцево-судинними захворюваннями №1 по вул.Остроградських, 1; на спеціальну загальноосвітню школу-інтернат для дітей з малими та затухаючими формами туберкульозу та зі зниженим зором №9 по вул.Галицькій, 88а м.Львів-Винники; на навчально-реабілітаційний центр «Мрія» для дітей із затримкою психічного розвитку по вул.Лисенка; на навчально-реабілітаційний центр для дітей з вадами зору «Левеня» по вул.Володимира Великого, 87а; на адміністративні будівлі військоматів Сокальського РВК, Радехівського РВК., Червоноградського МВК, Пустомитівського РВК, Стрийського ОМВК, Сколівського РВК, Миколаївського РВК, Бродівського РВК та Золочівського РВК у Львівській області.
		Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.01.2020р. залишено в силі постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2019р. та рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2018р. у справі 910/3581/17 про задоволення позову у повному обсязі.
		Прокурор зазначає, що у ході розгляду даної справи судами установлено, що Львівська міська рада не приймала рішення про надання згоди на вилучення у територіальної громади м.Львова та передачу у спільну власність територіальних громад Львівської області спірних об`єктів нерухомого майна саме до прийняття оспорюваного рішення, як це передбачено ч.8 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Оскільки, приймаючи спірне рішення, Львівська обласна рада розпорядилась майном шляхом прийняття його у спільну власність без встановлених законом підстав, суди дійшли висновку, що рішення не відповідає законодавству, яке регулює відповідні правовідносини щодо підстав і порядку набуття права власності, та прийнято поза межами компетенції, визначеної законодавством.
		При цьому, згідно доводів Прокурора, незважаючи на те, що у цій справі рішення суду набрало законної сили 23.09.2019р., Львівською обласною радою 19.11.2019р. прийнято рішення №928 «Про реорганізацію комунального закладу Львівської обласної ради «Комунальний дитячий кардіоревматологічний санаторій» шляхом приєднання його до КНП ЛОР «Львівська обласна дитяча клінічна лікарня «ОХМАТДИТ», яким припинено комунальний заклад Львівської обласної ради «Комунальний дитячий кардіоревматологічний санаторій» шляхом приєднання його до комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна дитяча клінічна лікарня «ОХМАТДИТ» та комплекс будівель та споруд санаторію за адресою; м.Львів, вул.Є.Коновальця, 114, 116 включено до переліку об`єктів спільної власності територіальних громад області для приватизації способом аукціону.
		Крім того, на момент прийняття цього рішення Господарським судом м.Києва розглядалася справа №910/13969/18 за позовом Львівської міської ради до Львівської обласної ради про визнання незаконним та скасування рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008р. №477 із змінами та доповненнями, визнання недійсними свідоцтв про право власності, скасування державної реєстрації права власності, в тому числі щодо будівель дитячого кардіоревматологічного санаторію за адресою: м.Львів, вул.Коновальця, 114, 116. У розгляд вказаної справи прокуратурою 22.05.2020р. здійснено вступ на стороні позивача.
		06.08.2020 Господарським судом м.Києва у справі №910/13969/18 ухвалено рішення про задоволення позову в повному обсязі, яке набрало чинності 08.10.2020р. Вказаним рішенням визнано недійсним рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008р. №477 «Про питання врегулювання прав власності на об`єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області» в частині п.6 про оформлення права спільної власності територіальних громад Львівської області в особі Львівської обласної ради, в тому числі на будівлі, шо розташовуються за наступними адресами: м.Львів, вул.Коновальця, 116 та м.Львів, вул.Коновальця, 114. 
		Крім цього, судом визнано недійсними свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Львівською обласною радою 06.07.2009р. на будівлю за адресою: вул.Є.Коновальця, 116 та свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Львівською обласною радою 06.07.2009р. на будівлю за адресою: вул.Є.Коновальця, 114; а також скасовано державну реєстрацію права власності на: на КЗ ЛОР «Дитячий ревмокардіологічний санаторій» загальною площею 396кв.м по вул.Є.Коновальця, 116, за Львівською обласною радою (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1145716246101); на КЗ ЛОР «Дитячий ревмокардіологічний санаторій», корпус №2, під літ. А-1, 190кв.м; столова, Б-1, 54,8кв.м; овочесховище, Г-1, 27,1кв.м, гараж, Д-1, 17,4кв.м; склад, В-1, 18,8кв.м, хвіртка №1, огорожа №2, огорожа №3; хвіртка №4, ворота №5, огорожа №6, замощення, 1, замощення, II по вул.Є.Коновальця, 114 за Львівською обласною радою (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1148729246101) із закриттям розділів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо вказаних об`єктів нерухомого майна.
		Згідно доводів Прокурора станом на час звернення із цим позовом до господарського суду будівлі та споруди, що розташовані за адресами: м.Львів, вул.Є.Коновальця, 114 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1148729246101) та м.Львів, вул.Є.Коновальця, 116 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1145716246101) перебувають у приватній власності Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ГАЛЕРЕЯ «ЛЕВ» на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30.04.2020р., реєстровий №2258, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюком О.І. на бланках НОН 194704 (далі - договір купівлі-продажу) та акту приймання-передачі від 29.05.2020р., що підписані Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ГАЛЕРЕЯ «ЛЕВ». Вартість будівель відповідно до висновку про вартість об`єкта оцінки, виконаного ПП «Експерт Маш» 24.12.2019р., становить 11438070грн., в тому числі ПДВ 1906345грн.
		Так, Прокурор зазначає, що 07.02.2020р. проводився перший аукціон з продажу вказаного приміщення, який не відбувся. В подальшому, відповідно до протоколу про результати електронного аукціону від 13.04.2020р. та наказу Управління майном спільної власності Львівської обласної ради від 13.04.2020р. №22-в «Про приватизацію комплексу будівель та споруд за адресою: м.Львів, вул.Є.Коновальця, 114, 116» вирішено укласти договір купівлі-продажу будівлі та споруди санаторію за адресою: м.Львів, вул.Є.Коновальця, 114, 116 за 37млн.грн. За результатами другого аукціону Управління майном спільної власності Львівської обласної ради 30.04.2020р. укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ЕАЛЕРЕЯ «ЛЕВ» договір купівлі-продажу згаданого комплексу будівель та споруд санаторію на суму 37млн. грн.
		З підстав наведеного Прокурор підсумовує, що в судовому порядку у справах №910/3581/17 та №910/13969/18 підтверджено факт перебування спірного майна у комунальній власності територіальної громади м.Львова та відсутність волі власника  Львівської міської ради на його подальше відчуження Львівською обласною радою, оскільки Львівською міською радою, як дійсним власником майна, відповідно до положень п.30 ч.1 ст.26, ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не приймалось рішення про відчуження спірного майна на користь інших осіб, то таке майно вибуло з власності територіальної громади м.Львова поза волею власника іншим шляхом, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для витребування вказаного майна від Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ГАЛЕРЕЯ «ЛЕВ», як добросовісного набувача в порядку ст.388 ЦК України.
		Відтак, Прокурор зазначає, що в даному випадку порушеним є право власності місцевої територіальної громади, і таке порушення пов`язано із позбавленням володіння, а інтерес позивача полягає у поверненні майна із чужого незаконного (на думку Прокурора) володіння. Належним способом захисту такого права й інтересу є вимога про визнання недійсним свідоцтва про право власності на спірне майно, витребування майна із чужого незаконного володіння, оскільки при реалізації спірного майна не було дотримано процедуру його відчуження, то таке вибуло із володіння Позивача як власника поза його волею, а тому підлягає поверненню у власність Позивача.
		Окрім того, Прокурор у поданій 03.06.2021р. за вх. №2339/21 заяві про зміну предмета позову (уточнення позовних вимог) від 02.06.2021р. вих. №24-355вих-21 зазначає, що згідно з інформацією Державного реєстру речових прав 28.12.2020 ТзОВ «Український інститут технічного нагляду та інвентаризації» підготовлено два висновки щодо можливості поділу об`єкту нерухомого майна, а саме будівлі та споруди дитячого кардіоревматологічного санаторію, що розташовані за адресами: м.Львів, вул.Є.Коновальця, 114 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1148729246101) та м.Львів, вул.Є.Коновальця, 116 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1145716246101) на чотири об`єкти: 1) нежитлова будівля загальною площею 79,7кв.м за адресою: м.Львів, Є. Коновальця, 114 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2264822346101); 2) нежитлова будівля загальною площею 107,2кв.м, Опис столова, Б-1, 54,8кв.м; овочесховище, Г-1, 27,1кв.м, гараж, Д-1, 17,4кв.м; склад, В-1, 18,8кв.м, хвіртка №1, огорожа №2, огорожа №3; хвіртка №4, ворота №5, огорожа №6, замощення, І, замощення II за адресою: м.Львів, вул.Є.Коновальця, 114/1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2264827946101); 3) нежитлова будівля загальною площею 144,9кв.м, Опис огорожа №1, фонтан №2 та замощення І за адресою: м.Львів, Є. Коновальця, 116 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2264831146101); 4) нежитлова будівля загальною площею 249кв.м.за адресою: м.Львів, Є. Коновальця, 116/1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2264833646101).
		В подальшому, під час розгляду цієї справи судом між ТОВ «БІЗНЕС ГАЛЕРЕЯ «ЛЕВ» та ТОВ «СКАЙ ДІСТРІКТ» 09.02.2021 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна №921 згаданих вищих будівель та споруд дитячого кардіоревматологічного санаторію, за 40,035 млн. грн., посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюком О.І.
		Згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно обласною прокуратурою встановлено, що 04.01.2021 закрито об`єкт нерухомого майна, а саме будівлі та споруди дитячого кардіоревматологічного санаторію, що розташовані за адресами: м.Львів, вул.Є.Коновальця, 114 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1148729246101) та м.Львів, вул.Є.Коновальця, 116 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1145716246101), у зв`язку з їх поділом та внесено відповідні відомості Павлишином Н.-П.А. Жирівська сільська рада Пустомитівського району про зміну об`єкту нерухомого майна та реєстрація об`єктів нерухомого майна, а саме нежитлова будівля загальною площею 79,7кв.м за адресою: м.Львів, Є. Коновальця, 114 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2264822346101), нежитлова будівля загальною площею 107,2кв.м, Опис столова, Б-1, 54,8кв.м; овочесховище, Г-1, 27,1кв.м, гараж, Д-1, 17,4кв.м; склад, В-1, 18,8кв.м, хвіртка №1, огорожа №2, огорожа №3; хвіртка №4, ворота №5, огорожа №6, замощення, І, замощення, II м за адресою: м.Львів, Є. Коновальця, 114/1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2264827946101), нежитлова будівля загальною площею 144,9кв.м, Опис огорожа №1, фонтан №2 та замощення І за адресою: м.Львів, Є. Коновальця, 116 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2264831146101) та нежитлова будівля загальною площею 249кв.м.за адресою: м.Львів, Є. Коновальця, 116/1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2264833646101), які станом на час подання Прокурором заяви від 03.06.2021р. перебувають у приватній власності ТзОВ «СКАЙ ДІСТРІКТ», ЄДРПОУ43272480. Підставою виникнення права власності зазначено договір купівлі-продажу нерухомого майна №921 від 09.02.2021, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюком О.І. між ТзОВ «БІЗНЕС ГАЛЕРЕЯ «ЛЕВ» та ТзОВ «СКАЙ ДІСТРІКТ».
		З підстав наведеного Прокурор (з врахуванням поданої заяви від 26.03.2021р. вих. №24-217вих.-21 (вх. №1325/21 від 30.03.2021р.) про зміну предмета позову та заяви про зміну предмета позову (уточнення позовних вимог) від 02.06.2021р. вих. №24-355вих-21 (вх. №2339/21 від 03.06.2021р.)) просить суд витребувати з приватної власності Товариство з обмеженою відповідальністю «СКАЙ ДІСТРІКТ» (ТОВ «СКАЙ ДІСТРІКТ», ЄДРПОУ 43272480, яке знаходиться за адресою: 79057, Львівська обл., місто Львів, вул.Є.Коновальця, будинок 116) до комунальної власності територіальної громади м.Львова в особі Львівської міської ради (м.Львів, пл.Ринок, 1, ідентифікаційний код - 04055896) будівлі та споруди дитячого кардіоревматологічного санаторію, а саме: нежитлову будівлю загальною площею 79,7кв.м за адресою: м.Львів, Є. Коновальця, 114 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2264822346101), нежитлову будівлю загальною площею 107,2кв.м, Опис столова, Б-1, 54,8кв.м; овочесховище, Г-1, 27.1кв.м, гараж, Д-1, 17,4кв.м; склад, В-1, 18,8кв.м, хвіртка №1, огорожа №2, огорожа №3; хвіртка №4, ворота №5, огорожа №6, замощення, І, замощення II за адресою: м.Львів, Є. Коновальця, 114/1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2264827946101), нежитлову будівлю загальною площею 144.9кв.м, Опис огорожа №1, фонтан №2 та замощення І за адресою: м.Львів, Є. Коновальця, 116 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2264831146101) та нежитлову будівлю загальною площею 249кв.м.за адресою: м.Львів, Є. Коновальця, 116/1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2264833646101), а також скасувати державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «СКАЙ ДІСТРІКТ» (ТОВ «СКАЙ ДІСТРІКТ», ЄДРПОУ 43272480, яке знаходиться за адресою: 79057, Львівська обл., місто Львів, вул.Є.Коновальця, будинок 116) на будівлі та споруди дитячого кардіоревматологічного санаторію, а саме на: нежитлову будівлю загальною площею 79,7кв.м за адресою: м.Львів, Є. Коновальця, 114 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2264822346101), нежитлову будівлю загальною площею 107,2кв.м, Опис столова, Б-1, 54,8кв.м; овочесховище, Г-1, 27.1кв.м, гараж, Д-1, 17,4кв.м; склад, В-1, 18,8кв.м, хвіртка №1, огорожа №2, огорожа №3; хвіртка №4, ворота №5, огорожа №6, замощення, І, замощення, II м за адресою: м.Львів, Є. Коновальця, 114/1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2264827946101), нежитлову будівлю загальною площею 144.9кв.м, Опис огорожа №1, фонтан №2 та замощення І за адресою: м.Львів, Є. Коновальця, 116 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2264831146101) та на нежитлову будівлю загальною площею 249кв.м.за адресою: м.Львів, Є. Коновальця, 116/1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2264833646101) з одночасним припиненням права власності.
		У поданих 26.02.2021р. за вх. №4683/21 Додаткових поясненнях від 24.02.2021р. вих. №24-110вих-2021 Прокурор вказує, що про подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021р. у справі №910/13969/18 та наводить обґрунтування підставності представництва Прокурором інтересів держави в особі Позивача шляхом подання позовної заяви у цій справі до суду.
		У поданій 11.08.2021р. за вх. №18717/21 Відповіді на відзив від 09.08.2021р. вих. №24-509вих-21 Прокурор в спростування викладених Відповідачем у відзиві на позовну заяву доводів зазначає, що з постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 у справі №910/13969/18 вбачається, що Львівською міською радою не вчинялися дії щодо передачі об`єктів нерухомого майна, серед яких будівлі та споруди дитячого кардіоревматологічного санаторію, що розташовані за адресами: вул.Є.Коновальця, 116; вул.Є.Коновальця, 114, зазначених в пункті 6 рішення Львівської обласної ради №477 «Про питання врегулювання прав власності на об`єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області» від 26.02.2008 (із змінами та доповненнями відповідно до рішень Львівської обласної ради від 10.03.2009 №833, від 30.06.2009 №937), у спільну власність територіальних громад області, не приймалися відповідні рішення та не оформлювалася передача об`єктів медичних установ в управління Львівської обласної ради.
		Цим судом констатовано, що, створивши заклади охорони здоров`я, визначивши їх місцезнаходження та фізичне розташування (розміщення в об`єктах нерухомості, щодо яких виник спір у цій справі), закріпивши за ними приміщення на відповідному правовому титулі (господарське відання/оперативне управління), Львівська міська рада розпорядилася цими закладами, передавши їх у спільну власність Львівської обласної ради. Тобто було здійснено передачу юридичних осіб комунальної власності, які надають послуги медичного характеру і виконають інші функції на основі професійної діяльності медичних працівників згідно з потребами об`єднаних територіальних громад області. Проте, рішення про передачу відповідачу цілісних майнових комплексів закладів охорони здоров`я, яке б потягло за собою зміну форми власності об`єктів нерухомого майна, в яких розташовувалися такі заклади, Львівською міською радою в межах компетенції та в установленому порядку не приймалося, що свідчить про відсутність необхідного для цього волевиявлення та, відповідно, неправомірність винесення відповідачем рішення від 26.02.2008 №477 у його оспорюваній частині через відсутність необхідної компетенції. 
		Також, підтвердженням факту передачі Львівською міською радою Львівській обласній раді лише закладів охорони здоров`я як організованої структури, є також акт приймання-передачі, який не відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 №1482 «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності», оскільки не містить відомостей про передачу приміщень, їх загальної площі, балансової вартості кожного з приміщень.
		Враховуючи наведене, Львівська обласна рада як орган місцевого самоврядування, розпорядилася об`єктами комунальної власності територіальної громади міста Львова, оформивши без її згоди право власності на спірні об`єкти.
		Оскільки наслідком ухвалення рішення від 26.02.2008 №477 в оспорюваній частині стало недотримання положень ч. 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та порушення майнових прав територіальної громади міста Львова на об`єкти нерухомого майна, які Львівська обласна рада зареєструвала за собою, вимоги Львівської міської ради є правомірними. В той же час, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду 14.01.2021 у справі №910/13969/18 дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позову, однак відмовила в задоволенні позову Львівської міської ради у зв`язку із пропуском останньою позовної давності, оскільки такий пропущено без поважних причин. Вказане рішення залишено в силі після його перегляду 15.06.2021 Верховним судом у складі колегії Касаційного господарського суду.
		В доповнення до викладеного Прокурор зазначає, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права, і не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов`язки, тобто не є правочином.Тобто свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється. Свідоцтво про право власності не породжує виникнення у суб`єкта відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності. 
		Обставини незаконного вибуття спірного нерухомого майна вже встановлені судами в іншій справі №910/3581/17, за результатом розгляду якої визнано недійсним рішення Львівської облради від 26.02.2008 №477 «Про питання врегулювання прав власності на об`єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області» в частині пункту 6 про оформлення права спільної власності територіальних громад Львівської області в особі обласної ради та підтверджені і постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 у справі №910/13969/18.
		Прокурор звертає увагу на те, що статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначений порядок державної реєстрації прав, відповідно до якого державна реєстрація розпочинається із прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрації заяви в базі даних заяв. При цьому відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 цього Закону заявником є, зокрема, власник, інший правонабувач, сторона правочину, в яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.
		З урахуванням наведеного Прокурор зазначає, що звернувся до суду із позовом до належного Відповідача без пропуску строку позовної давності, оскільки власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна. Рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру прав запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому Реєстрі за відповідачем.
		Позиція Позивача:
		Позивач у поданих 27.07.2021р. за вх. №17443/21 Додаткових поясненнях б/д б/н в доповнення до викладених Прокурором доводів зазначає, що в рамках судової справи №910/13969/18 Львівською міською радою заявлено позовні вимоги до Львівської обласної ради про визнання незаконним та скасування рішення Львівської обласної ради від 26 лютого 2008 року №477 «Про питання врегулювання прав власності на об`єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області» із змінами та доповненнями, визнання недійсними свідоцтв про право власності, скасування державної реєстрації права власності, в тому числі щодо будівель дитячого кардіоревматологічного санаторію : м.Львів, вул.Коновальця, 114, 116.
		06.08.2020 Господарським судом м.Києва ухвалено рішення в справі №910/13969/18, позовні вимоги Львівської міської ради задоволено повністю. Постановою Північного апеляційного господарською суду від 14.01.2021 повністю скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2020 у справі №910/13969/18 та прийнято нове рішення, яким відмовлено повністю у задоволенні позову Львівської міської ради.
		Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури закрито. Касаційну скаргу Львівської міської ради залишено без задоволення. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 у справі №910/13969/18 залишено без змін.
		Пунктом 6.4 та 6.7 вказаної постанови встановлено, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційних скаргах, про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права не отримали підтвердження, не спростовують висновків апеляційного господарського суду, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури, відкрите з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу, необхідно закрити. У свою чергу касаційна скарга Львівської міської ради не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення необхідно залишити без змін. 
		Зважаючи на вказане, Позивач вважає за необхідне зазначити, що Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 встановлено ряд важливих обставин та висновків, на яких необхідно зупинитись детальніше. Так судом встановлено, що ухвалою Львівської міської ради від 10.07.2008 №1939 "Про передачу закладів охорони здоров`я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно-реабілітаційну допомогу", враховуючи звернення Львівської обласної ради від 03.07.2008р. №02-вих/1231, керуючись Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності", статтею 90 Бюджетного кодексу України, постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998р. №1482 "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності", беручи до уваги рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 20.06.2003р. №525 "Про передачу матеріальних цінностей" та розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 17.01.2001р. №29 "Про передачу установ", з метою забезпечення належного фінансування з обласного бюджету закладів охорони здоров`я Львівська міська рада ухвалила прийняти пропозицію Львівської обласної ради та погодити передачу у спільну власність Львівської обласної ради, зокрема, таких закладів охорони здоров`я, як: Комунальні будинки №1 і №2 м.Львова для дітей з порушеннями центральної нервової системи і порушеннями психіки; Комунальний дитячий туберкульозний санаторій; Комунальний дитячий ревмокардіологічний санаторій; Львівський психоневрологічний диспансер. 
		За приписами Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" суб`єктами права комунальної власності є територіальні громади села, селища, міста, від імені та в інтересах яких діють сільські, селищні, міські ради. Водночас, відповідно до Закону органами, уповноваженими управляти об`єктами комунальної власності, є як органи місцевого самоврядування, створені сільськими, селищними, міськими територіальними громадами, так і районні та обласні ради. Районні та обласні ради - це органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами. 
		Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. 
		Згідно з ч. 2 ст. 60 вказаного закону підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.
		Однак, відповідно ч. 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" об`єкти права комунальної власності можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності за згодою безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
		08.07.2008р. Львівською обласною радою було прийнято рішення №669 "Про прийняття у спільну власність територіальних громад Львівської області закладів охорони здоров`я". В п. 1 вказаного рішення зазначено про надання відповідачем згоди на прийняття у спільну власність територіальних громад Львівської області лікувальних закладів, таких як: Комунальна інфекційна клінічна лікарня м.Львова - вул.Пекарська, 54, м.Львів; Львівське комунальне міське медичне об`єднання "Фтизіопульмонологія" - вул.Лемківська, 24; м.Львів; Львівський міський психоневрологічний диспансер - вул.Коциловського, 30, м.Львів; Комунальний Львівський міський шкірно-венерологічний диспансер - вул.Замарстинівська, 83, м.Львів; Комунальний дитячий туберкульозний санаторій - вул.Антоновича, 80, м.Львів; Комунальний дитячий ревмокардіологічний санаторій - вул.Коновальця, 116, м.Львів; Комунальний будинок №1 м.Львова для дітей з порушенням центральної нервової системи і порушенням психіки - вул.Комаринця, 2а, м.Львів; Комунальний будинок №2 для дітей з порушенням центральної нервової системи і порушенням психіки - вул.Антоновича, 117, м.Львів. 
		Ухвалою Львівської міської ради №1939 від 10.07.2008р. "Про передачу закладів охорони здоров`я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно-реабілітаційну допомогу" прийнято пропозицію відповідача - Львівської обласної ради та погоджено передачу у спільну власність Львівської обласної ради таких закладів охорони здоров`я: Комунального будинку дитини №1 м.Львова для дітей з пораженням центральної нервової системи та порушенням психіки; Комунального будинку дитини №2 м.Львова для дітей з пораженням центральної нервової системи та порушенням психіки; Комунального дитячого туберкульозного санаторію м.Львова; Комунального дитячого ревмокардіологічного санаторію; Комунального Львівського міського шкірно-венерологічного диспансеру; Львівського міського медичного об`єднання "Фтизіопульмонологія"; Львівського міського психоневрологічного диспансеру; Комунальної інфекційної клінічної лікарні. Окрім того, доручено Управлінню охорони здоров`я департаменту гуманітарної політики забезпечити передачу закладів охорони здоров`я, зазначених вище, відповідно до чинного законодавства. 
		Отже, на думку Позивача, створивши заклади охорони здоров`я, визначивши їх місцезнаходження та фізичне розташування (розміщення в об`єктах нерухомості, щодо яких виник спір), закріпивши за ними приміщення на відповідному правовому титулі (господарське відання/оперативне управління), орган місцевого самоврядування розпорядився цими закладами, передавши їх у спільну власність Львівської обласної ради. Тобто було здійснено передачу юридичних осіб комунальної власності, які надають послуги медичного характеру і виконають інші функції на основі професійної діяльності медичних працівників згідно з потребами об`єднаних територіальних громад області. Проте, рішення про передачу відповідачу цілісних майнових комплексів закладів охорони здоров`я, яке б потягло за собою зміну форми власності об`єктів нерухомого майна, в яких розташовувалися такі заклади, органом місцевого самоврядування в межах компетенції та в установленому порядку не приймалося, що свідчить про відсутність необхідного для цього волевиявлення та, відповідно, неправомірність винесення відповідачем рішення від 26.02.2008р. №477 у його оспорюваній частині через відсутність необхідної компетенції.
		Вбачається, що ухвалу Львівської міської ради від 10.07.2008р. №1939 "Про передачу закладів охорони здоров`я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно-реабілітаційну допомогу" було прийнято більш ніж через 4 місяці після прийняття Львівської обласною радою оспорюваного рішення, тобто її не існувало станом на момент прийняття спірного рішення, відтак така ухвала не могла враховуватися при прийнятті оскаржуваного рішення, як згода територіальної громади міста Львова на відчуження комунального майна. 
		Після прийняття вищевказаної ухвали Львівської міської ради від 10.07.2008р. №1939, 10.03.2009р. Львівською обласною радою було прийнято рішення №883 "Про внесення змін та доповнень до рішень Львівської обласної ради", яким, зокрема, внесено зміни до п. 6 рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008р. №477 "Про питання врегулювання прав власності на об`єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області". 
		Рішенням Львівської обласної ради від 30.06.2009р. №937 "Про внесення змін та доповнень до рішень обласної ради" внесено зміни до рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008р. №477 "Про питання врегулювання прав власності на об`єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області". Як вбачається з текстів вказаних рішень, ними внесено зміни щодо переліку та характеристик майна.
		При цьому, Позивач зазначає, що судом при розгляді справи №910/13969/18 встановлено, що даними рішеннями змінена сама суть первісної редакції цього рішення, а саме факт того, що 26.02.2008р. п. 6 спірного рішення №477 Львівська обласна рада вирішила оформити право спільної власності територіальних громад Львівської області за Львівською обласною радою на спірні об`єкти, належні територіальній громаді м.Львова, саме як об`єкти нерухомого майна, без наявності прийнятого Львівською міською радою до 26.02.2008р. рішення про надання згоди на вилучення у територіальної громади м.Львова та передачу у спільну власність територіальних громад Львівської області спірних об`єктів нерухомого майна, як це передбачено ч. 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
		Крім цього, Позивач акцентує, що рішення Львівської обласної ради від 08.07.2008р. №669 "Про прийняття у спільну власність територіальних громад Львівської області закладів охорони здоров`я" було прийняте на два дні раніше, ніж ухвала Львівської міської ради від 10.07.2008р. №1939 "Про передачу закладів охорони здоров`я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно-реабілітаційну допомогу". 
		Також, згідно доводів Позивача, підтвердженням факту передачі Позивачем Відповідачеві лише закладів охорони здоров`я як організованої структури, є також акт приймання-передачі, який не відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 21.09.1998р. №1482 "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності", оскільки не містить відомостей про передачу приміщень, їх загальної площі, балансової вартості кожного з приміщень. 
		Враховуючи наведене, Позивач зазначає, що Львівська обласна рада як орган місцевого самоврядування, розпорядилась об`єктами комунальної власності територіальної громади міста Львова, оформивши без її згоди право власності на спірні об`єкти. Наслідком ухвалення рішення від 26.02.2008р. №477 в оспорюваній частині стало недотримання положень ч. 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та порушення майнових прав територіальної громади міста Львова на об`єкти нерухомого майна, які Львівська обласна рада зареєструвала за собою.
		Разом з цим, Позивач звертає увагу суду на те, що судом апеляційної інстанції, з яким повністю погодився Верховний Суд у справі №910/13969/18 встановлено, що Львівська обласна рада, як орган місцевого самоврядування, розпорядилась об`єктами комунальної власності територіальної громади міста Львова, оформивши без її згоди право власності на спірні об`єкти та підтверджено, що Львівська міська рада є дійсним власником спірних об`єктів (включаючи вул.Коновальця, 114,116). 
		Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Враховуючи усе вищевикладене та зважаючи на те, що рішеннями суддів підтверджено, що Львівська міська рада є дійсним власником майна, Позивач зазначає про існування підстав до звернення до суду із позовною вимогою про витребування спірного майна на користь Львівської міської ради у відповідності до ст. 388 ЦК України.
		Позиція Відповідача:
		Відповідач у поданому 23.07.2021р. за вх. №17248/21 Відзиві на позовну заяву від 16.07.2021р. б/н вважає позов безпідставним та необґрунтованим і просить суд відмовити Позивачу в його задоволенні та визнати пропущеним строк позовної давності на звернення Прокурора із цим позовом до суду з підстав того, що рішенням Львівської обласної ради від 26.02.2008р. №477 «Про питання врегулювання прав власності на об`єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області» вирішено оформити за Львівською обласною радою право спільної власності територіальних громад Львівської області на об`єкти нерухомого майна, які задовольняють потреби територіальних громад Львівської області (п.6 рішення).
		08.07.2008 року Львівською обласною радою, у відповідності до п. 20 ч.1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», з метою виконання ст. 90 Бюджетного кодексу України та належного функціонування закладів охорони здоров`я, з урахуванням розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 17.01.2001р. №29 «Про передачу установ» та висновків постійних комісій з питань охорони здоров`я, материнства та соціального захисту, з питань комунального майна та приватизації, прийнято рішення «Про прийняття у спільну власність територіальних громад Львівської області закладів охорони здоров`я» №669, яким вирішено надати згоду на прийняття у спільну власність територіальних громад Львівської області наступних лікувальних закладів: зокрема Комунальний дитячий ревмокардіологічний санаторій - вул.Коновальця, 116.
		Ухвалою Львівської міської ради від 10.07.2008р. №1939 «Про передачу закладів охорони здоров`я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно-реабілітаційну допомогу» прийнятою з врахуванням звернення Львівської обласної ради від 03.07.2008 №02-вих/1231, керуючись Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності», ст.90 Бюджетного кодексу У країни, постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 №1482 Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності44, беручи до уваги рішення виконавчого комітету від 20.06.2003 №525 Про передачу матеріальних цінностей», розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 17.01.2001 №29 Про передачу установ», з метою забезпечення належного фінансування з обласного бюджету закладів охорони здоров`я прийнято пропозицію Львівської обласної ради та погоджено передачу у спільну власність Львівської обласної ради таких закладів охорони здоров`я: зокрема Комунального дитячого ревмокардіологічного санаторію (п. 1.4) Забезпечення передачі закладів Львівською міською радою покладено на Управління охорони здоров`я департаменту гуманітарної політики у термін до 01.10.2008р. 
		На виконання рішення Львівської обласної ради №669 від 08.07.2008р. та ухвали Львівської міської ради №1939 від 10.07.2008р. Управлінням охорони здоров`я Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради та Управлінням майном спільної власності Львівської міської ради складено Акт приймання-передачі закладів охорони здоров`я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно-реабілітаційну допомогу від 19.09.2008р. серед яких зокрема Комунальний дитячий ревмокардіологічний санаторій - м.Львів, вул.Коновальця, 116 
		В подальшому до п. 6 Рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008 року №477 «Про питання врегулювання прав власності на об`єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області» було внесено зміни рішенням №883 «Про внесення змін та доповнень до рішень Львівської обласної ради» від 10.03.2009р. 
		Рішенням Львівської обласної ради від 30.06.2009р. №937 «Про внесення змін та доповнень до рішень обласної ради» внесено зміни до рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008р. №477 «Про питання врегулювання прав власності на об`єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області» яким пункт 6 доповнено підпунктами 37-43, зокрема п.п. 41 КЗ ЛОР «Дитячий ревмокардіологічний санаторій», м.Львів, вул.Коновальця, 116: корпус №1 - 382,8кв.м, огорожа - в цілому, фонтан - в цілому, замощення - в цілому; м.Львів, вул.Коновальця, 114: корпус №2 - 189,1кв.м, столова 54,8кв.м, овочесховище 27,1кв.м, гараж 17,4кв.м, склад 18,8кв.м, огорожа  в цілому, ворота - в цілому, замощення - в цілому. 
		Наведені обставини, на думку Відповідача, спростовують доводи Позивача та Прокурора про те, що Львівська міська рада, як орган місцевого самоврядування, не вчиняла жодних дій, які б могли засвідчити волевиявлення територіальної громади м.Львова на передання оспорюваних об`єктів нерухомого майна, що знаходиться за адресою м.Львів вул.Коновальця 116 та 114, у спільну власність територіальних громад області, та не надавала погодження на таку передачу і не оформляла передачу зазначених об`єктів у спільну власність територіальних громад області.
		В подальшому 06.07.2009р. Львівська обласна рада в особі органу управління майном спільної власності територіальних громад Львівської області здійснила державну реєстрацію права власності на комунальне майно за адресою м.Львів вул.Коновальця, 116 та м.Львів вул.Коновальця 114.
		Львівською обласною радою 13.04.2020р. було проведено електронний аукціон з продажу приміщень, що розташовані за адресою м.Львів вул.Коновальця, 116 та м.Львів вул.Коновальця 114. За результатами електронного аукціону від 13.04.2020р. та наказу Управління майном спільної власності Львівської обласної ради №22-в від 13.04.2020р. «Про приватизацію комплексу будівель та споруд за адресою: м.Львів вул.Коновальця, 114,116» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес галерея «Лев» було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна від 30.04.2020р. реєстровий номер №2258 посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюк О.І. та акт приймання передачі від 29.05.2020р. підписаний Управління майном спільної власності Львівської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес галерея «Лев». 
		В подальшому між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес галерея «Лев» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Скай Дістрікт» було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна від 09.02.2021р. реєстровий номер №921 посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюк О.І. та акт приймання передачі від 09.02.2021р. та здійснено державну реєстрацію права власності на нежитлові будівлі за адресою м.Львів вул.Коновальця, 116 та м.Львів вул.Коновальця 114.
		Також, Відповідач вважає необґрунтованими твердження Прокурора про те, що Львівська обласна рада не мала права приймати рішення про відчуження спірних приміщень, з огляду на набрання судовим рішенням у справі №910/3581/17 законної сили, оскільки предметом розгляду у справі №910/3581/17 було визнання недійсним рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008 №477 "Про питання врегулювання прав власності на об`єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області" в частині п. 6 про оформлення права спільної власності територіальних громад Львівської області в особі обласної ради, а саме: на відділення фтизіопульмонології, "А-2", загальною площею 417,4кв.м.; гараж "Б-1" загальною площею 30,2кв.м.в будинку №24 по вул.Лемківській №24 у м.Львові; пульмонологічне та фтизіопедіатричне відділення в будинку №14 по вулиці Устияновича загальною площею 432,3кв.м.; будівлі в будинку №274 по вулиці Замарстинівській у м.Львові (будівля харчоблоку "В-1" загальною площею 530,7кв.м., лікувальний корпус "Б-3" загальною площею 818,9кв.м., адмінкорпус "Н-1" загальною площею 90,4кв.м., водокачка "Л-1" загальною площею 19,0кв.м., пральня-котельня "Г-2" загальною площею 294,6кв.м., хлораторна "Ж-1" загальною площею 13,3кв.м., аптека "3-1", "З'-І" загальною площею 65, 8кв.м., водокачка "0-1" загальною площею 15,6кв.м., гараж "Е-1" загальною площею 123,3кв.м., овочесховище "М-1" загальною площею 70,6кв.м., погріб "Д-1" 16,0кв.м., дезкамера, столярна майстерня "Є-1", "Є"-1" загальною площею 73,9кв.м., майстерня "К-1" загальною площею 75,7кв.м., дорога І, тротуар II, хідник з бетонних плит III, огорожа №1; назва балансоутримувача - Централізована бухгалтерія міських медичних установ №1), гараж з коморою "Б-1", загальною площею 44,6 м.кв. в будинку №233 по вул.Личаківській; другий лікувальний корпус, "А-2", загальною площею 139,6кв.м., гараж "В", загальною площею 20,3кв.м.в будинку №81 на вулиці Замарстинівській у м.Львові; лікувальний корпус "А-2" загальною площею 906,3кв.м., гараж "Б" загальною площею 18,3кв.м., паливна "В" загальною площею 16,9кв.м.в будинку №4а по вул.Кордуби; головний лікувальний корпус "А-2" загальною площею 757, 2кв.м., гараж "Б" загальною площею 38,1кв.м., огорожі №1 по №3, хвіртка №4, ворота №5, замощення І, замощення II в будинку №83 на вул.Замарстинівській у м.Львові. 
		З огляду на викладене Відповідач вказує на те, що рішення Господарського суду м.Києва від 26.07.2018р. у справі №910/3581/17 ніяким чином не обмежувало Львівську обласну раду в праві розпорядження, майном яке їй належало на праві комунальної власності. Також Відповідач зазначає, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021р., залишеною без змін 15.06.2021р. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду, судом відмовлено у задоволені вимог Позивача у справі №910/13969/18 щодо визнання недійсним рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008 №477 "Про питання врегулювання прав власності на об`єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області" в частині оспорюваного майна за адресою м.Львів вул.Коновальця, 114, 116.
		Щодо заявленої Прокурором в інтересах держави в особі Позивача позовної вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння Відповідач зазначає, що право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпну сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. За змістом ст. 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно поза їх волею.
		Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача. 
		Відповідач акцентує, що Львівська міська рада, приймаючи Ухвалу від 10.07.2008р. №1939 «Про передачу закладів охорони здоров`я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно-реабілітаційну допомогу» та уповноважуючи Управління охорони здоров`я департаменту гуманітарної політики підписати акт приймання передачі, та подальше підписання Управлінням Акту приймання-передачі закладів охорони здоров`я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно-реабілітаційну допомогу від 19.09.2008р. свідчить про наявність волі у Позивача на передачу майна іншій особі, що унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача в порядку ст. 388 ЦК України.
		Щодо доводів Прокурора про те, що витребування майна відповідатиме легітимній меті та переслідуватиме суспільний інтерес, та відповідає практиці Європейського суду з прав людини Відповідач зазначає, що оскільки, згідно із позовною заявою, порушення були допущені на етапі переходу права власності між територіальними громадами, можна дійти висновку, що обраний прокурором спосіб захисту інтересів держави не відповідає принципу пропорційності, оскільки відсутній баланс між інтересами держави та ступенем втручання у права Відповідача, так як відсутня суспільна необхідність, яка б виправдала потребу у витребуванні на користь Позивача спірного майна, яке правомірно набуте Відповідачем за відплатним договором, а також порушує принцип мирного володіння Відповідачем майном - спірними приміщеннями (право власності на які у відповідача виникло у законний спосіб), оскільки саме органами місцевого самоврядування не додержано принципу «належного урядування», а потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. 
		Враховуючи наведене Відповідач зазначає, що відповідальність за помилки, допущені органами місцевого самоврядування в ході процедури передачі права власності на спірні приміщення, повинні покладатись на ці органи, а будь-яке втручання у право власності відповідача призведе до порушення норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини.
		Окремо Відповідач у поданому відзиві вказує на пропуск Прокурором в інтересах Львівської міської ради строків давності на звернення до суду з огляду на те, що закон не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб, а початок перебігу позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку ст.388 ЦК України обчислюється з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна у володіння іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу, а не з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно.
		Відповідач акцентує, що під час розгляду справи №910/13969/18 про визнання недійсним рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008 №477 "Про питання врегулювання прав власності на об`єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області" в частині оспорюваного майна, Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021р. залишеною без змін 15.06.2021р. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду, встановлено, що 05.07.2015р. міський голова м.Львова звернувся до голови Львівської обласної ради з листом №1104-ВИХ-525, в якому зазначив, що за інформацією відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції свідоцтва про право власності на об`єкти (які є предметом цього позову) видані на підставі рішень обласної ради №477 від 26.02.2008р., №833 від 10.03.2009р. та№937 від 30.06.2009р. Сплив строку на звернення до суду Львівською міською радою став підставою відмови в задоволенні заявлених позовних вимог у справі №910/13969/18.
		При цьому, Відповідач вказує, що стороною у справі №910/13969/18 про визнання недійсним рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008 №477 "Про питання врегулювання прав власності на об`єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області" була Львівська міська рада щодо якої встановлено обставину про її обізнаність щодо вибуття свого майна у володіння іншої особи 05.07.2015р. яка була формалізована листом №1104-ВИХ-525 від 05.07.2015р.
		З врахуванням того, що учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені, а правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу, а також сприяє додержанню процесуальної економії в новому процесі Відповідач зазначає, що установлення преюдиційних обставин в судовому рішенні у справі №910/13969/18 та той факт, що Львівській міській раді було відомо про вибуття свого майна у володіння іншої особи 05.07.2015р., строк позовної давності для звернення Прокурором із даним позовом в інтересах Львівської міської ради до господарського суду сплив.
		Позиція Третьої особи-1:
		Третя особа-1 у поданих 13.05.2021р. за вх. №11159/21 Поясненнях від 12.05.2021р. б/н проти позову заперечує, вважає його безпідставним та необґрунтованим і просить суд відмовити в його задоволенні з підстав того, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 у справі №910/13969/18 за позовом Львівської міської ради до Львівської обласної ради про визнання незаконним та скасування рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008 №477 «Про питання врегулювання прав власності на об`єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області» із змінами та доповненнями відповідно до рішень Львівської обласної ради від 10.03.2009 №833, від 30.06.2009 №937, в частині п.6 про оформлення права спільної власності територіальних громад Львівської області в особі Львівської обласної ради, зокрема, на будівлі, що розташовуються за наступними адресами: вул.Й.Коциловського, 15а, вул.О.Басараб, 2, вул.Коциловського, 30/32; м.Львів, вул.Комаринця, 2а; м.Львів, вул.Антоновича, 117; м.Львів, вул.Житомирська, 8а, м.Львів, вул.Гіпсова, 40б; м.Львів, вул.Антоновича, 80; м.Львів, вул.Коновальця, 116; м.Львів, вул.Коновальця, 114; а також визнати недійсними свідоцтва про право власності та скасувати державну реєстрацію права власності на відповідне майно) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
		Рішення суду апеляційної інстанції набрало законної сили з дня його прийняття та не скасовано. Відтак право власності за Львівською обласною радою на комплекс будівель та споруд, що розташовані за адресою: Львівська область, місто Львів, вул.Коновальця Є, 114; 116 не скасовано, а Львівська обласна рада була вправі розпоряджатись спірним нерухомим майном.
		В той же час, Прокурор у позовній заяві безпідставно вказав хибну інформацію про те що у справі №910/13969/18 Господарським судом м.Києва від 06.08.2020 винесено рішення про задоволення позовних вимог, яке набрало чинності 08.10.2020. Такі обставини не відповідають дійсності, оскільки Львівська обласна рада оскаржила рішення Господарського суду м.Києва від 06.08.2020 у суді апеляційної інстанції. За результатами розгляду апеляційної скарги Львівської обласної ради, рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позовних вимог Львівської міської ради відмовлено повністю (постанова Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 по справі №910/13969/18).
		Стосовно посилання Прокурора на справу №910/3581/17 Третя особа-1 наголошує, що у справі №910/3581/17 (як і у справі №910/13969/18) не визначалось та не встановлювалось право власності територіальної громади м.Львова на спірне нерухоме майно, предметом спору у вказаній справі було визнання незаконним та скасування рішення Львівської обласної ради, а не визнання права власності на вказане майно за певною територіальною громадою.
		Водночас у справі №910/3581/17 Львівська міська рада не ставила вимогу про визнання недійсним рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008 №477 в частині спірних об`єктів нерухомого майна, що знаходяться за адресою: Львівська область, місто Львів, вул.Коновальця Є, 114; 116. Відтак рішення суду у справі №910/3581/17 не перешкоджало Львівській обласній раді відчужувати нерухоме майно, оскільки не стосувалось спірних об`єктів нерухомого майна та не скасовувало правову підставу на підставі якої у Львівської обласної ради виникло право власності.
		Таким чином, на думку Третьої особи-1, обставини, встановлені в межах господарської справи №910/3581/17, не встановлювали право власності Львівської міської ради на спірні об`єкти, оскільки предметом розгляду у вказаній справі була інша позовна вимога, а саме про визнання недійсним рішення ради. Разом з цим позовна вимога скасування рішення ради не стосувалась спірних об`єктів. Відтак відсутні належні докази, які б підтверджували право власності на спірні об`єкти за Львівською міською радою чи скасування права власності за Львівською обласною радою на нерухоме майна, що знаходиться за адресою: Львівська область, місто Львів, вул.Коновальця Є, 114; 116.
		Третя особа-1 зазначає, що Львівська обласна рада, як власник будівель та споруд, що розташовані за адресами: м.Львів, вул.Є.Коновальця 114 та м.Львів, вул.Коновальця 116 прийняла законне рішення про відчуження нерухомого майна шляхом аукціону (яким дозволено приватизувати способом аукціону спірне нерухоме майно, рішення обласної ради є чинним), а також у зв`язку із дійсністю договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30.04.2020, правомірність якого презюмується законом (ст.204 Цивільного кодексу України), за відсутності у матеріалах справи доказів про визнання вказаного договору недійсним в судовому порядку, витребування спірного нерухомого майна з приватної власності ТОВ «БІЗНЕС ГАЛЕРЕЯ «ЛЕВ» є неправомірним.
		Щодо строку позовної давності Третя особа-1 звертає увагу суду на те, що Львівська міська рада у 2015 році довідалася про свідоцтво про право власності, державну реєстрацію права власності на спірні об`єкти за адресою м.Львів, вул.Є.Коновальця 114 та м.Львів, вул.Коновальця 116; що підтверджується листом Львівського міського голови від 05.07.2015 №1104-вих-525 та встановлено постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 по справі №910/13969/18.
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), перебіг якої, відповідно до частини першої статті 261 зазначеного Кодексу починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Отже, як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах зазначеної особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється однаково, а саме з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.
		З огляду на вищевикладене, відлік строку позовної давності обчислюється при зверненні прокурора із заявою до суду, з того самого моменту що й для Львівської міської ради.
		При цьому, Третя особа-1 просить суд звернути увагу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 по справі №910/13969/18, якою задоволено апеляційну скаргу Львівської обласної ради та відмовлено повністю у задоволенні позовних вимог Львівської міської ради. Так, Північний апеляційний господарський суд дослідивши обставини справи №910/13969/18 встановив, що Львівська міська рада пропустила строк позовної давності, оскільки: «Як вбачається з матеріалів справи, 05.07.2015р. міський голова м.Львова звертався до голови Львівської обласної ради з листом №1104-ВИХ-525, в якому зазначав, що за інформацією відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції свідоцтва про право власності на об`єкти (які є предметом цього позову) видані на підставі рішень обласної ради №477 від 26.02.2008р., №833 від 10.03.2009р. та №937 від 30.06.2009 у. Таким чином, Львівській міській раді було відомо про існування оспорюваних рішень обласної ради 05.07.2015р.
		Як вбачається з трек-номеру Укрпошти Експрес, Львівська міська рада звернулась із даним позовом 16.10.2018р., а відтак, загальний строк позовної давності для звернення Львівської міської ради до господарського суду сплив.
		Так, упродовж тривалого часу позивач був обізнаний про існування оспорюваних рішень обласної ради та мав право і можливість звернутися до суду за захистом порушеного права, але таким правом не скористався». Тобто постановою Північного апеляційного господарського у справі №910/13969/18, встановлено, що Львівська міська рада у 2015 році знала про рішення Львівської обласної ради №937 від 30.06.2009 р, на підставі якого виникло право власності на спірні об`єкти за адресами: м.Львів, вул.Є.Коновальця 114 та м.Львів, вул.Коновальця 116; а також знала про свідоцтво про право власності та державну реєстрацію речових прав на спірне майно.
		Таким чином, відлік позовної давності слід брати з 05.07.2015 року, саме з цього часу Львівській міській раді відомо про свідоцтво про право власності а державну реєстрацію речових прав спірних об`єктів, які знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Є.Коновальця 116; м.Львів вул.Є.Коновальця 114, що встановлено постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 по справі №910/13969/18.
		Підсумовуючи вищезазначене, Третя особа-1 наголошує, що при зверненні Прокурора до суду пропущено строк позовної давності, що підтверджується встановленими обставинами у постанові Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 по справі №910/13969/18, а відтак у задоволенні позовних вимог Прокурора слід відмовити.
		Також, Третя особа-1 наводить обґрунтування того, що Прокурор не навів обґрунтувань та належних доказів які б свідчили про наявність «виключного випадку» представництва Прокурором інтересів у суді, а саме те, що Львівська міська рада, до компетенції якої віднесені повноваження із захисту інтересів територіальної громади, не здійснює (тобто усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається) або неналежним чином здійснює свої повноваження (не може сам реалізувати своє право на судовий захист), що спонукає Прокурора виступити на захист держави шляхом звернення з цим позовом до господарського суду
		Третя особа-1 у поданих 19.08.2021р. за вх. №19358/21 Поясненнях зазначає, що упродовж тривалого часу господарськими судами розглядаються справи між Львівською міською радою та Львівською обласною радою щодо будівель та споруд закладів охорони здоров`я, які розташовані на території міста Львова. Однак, вказані спори були ініційовані виключно в результаті політичної кризи, яка виникала у 2015 році між Львівською міською радою та Львівською обласною радою і аж ніяк не у зв`язку з порушенням прав та інтересів Львівської міської ради. У зв`язку з прийняттям у 2001 році Бюджетного кодексу України, Кабінету Міністрів України було доручено до 01.03.2002 забезпечити у порядку, визначеному законом, передачу бюджетних установ відповідно до розмежування видатків між бюджетами, визначеного цим Кодексом (пункт 5 ч. 6 Прикінцевих положень БК України). 
		Главою 14 БК України (в редакції, яка діяла станом на 2001 рік) було здійснено розмежування видатків між бюджетами, де стаття 90 БК України передбачала, що до видатків, які здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим і обласних бюджетів та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки, зокрема, на охорону здоров`я.
		Розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації від 17.01.2001 року №29 «Про передачу установ» було зобов`язано виконавчий комітет Львівської міської ради провести з 01.01.2001 року передачу закладів охорони здоров`я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно-реабілітаційну допомогу населенню з бюджету м.Львова на фінансування з обласного бюджету Тобто, передача закладів охорони здоров`я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно-реабілітаційну допомогу з комунальної власності територіальної громади міста Львова до спільної власності територіальних громад Львівської області була зумовлена не лише волевиявленням сторін у даній справі, а й обов`язком Львівської міської та обласної рад на виконання вимог бюджетного законодавства України. 
		На виконання вказаних вище правових норм, 20.06.2003 року виконавчий комітет Львівської міської ради прийняв рішення «Про передачу матеріальних цінностей» №525, відповідно до якого управління охорони здоров`я Львівської міської ради передало на баланс головного управління охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації основні засоби, крім будівель, споруд, малоцінні та швидкозношувані предмети установ охорони здоров`я м.Львова, переданих на фінансування з обласного бюджету. Однак остаточно процес передачі закладів охорони здоров`я (зокрема будівель та споруд медичних закладів) від Львівської міської ради до Львівської обласної ради завершився у 2008 році.
		08.07.2008 року Львівською обласною радою з метою виконання ст. 90 БК України та належного функціонування закладів охорони здоров`я, з урахуванням розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 17.01.2001 року №29 «Про передачу установ» було прийнято рішення №669 «Про прийняття у спільну власність територіальних громад Львівської області закладів охорони здоров`я», яким вирішено надати згоду на прийняття у спільну власність територіальних громад Львівської області наступних лікувальних закладів: Комунальна інфекційна клінічна лікарня м.Львова; Львівське комунальне медичне об`єднання «Фтизіопульмонологія»; Львівський міський психоневрологічний диспансер; Комунальний Львівський шкірно-венерологічний диспансер; Комунальний дитячий туберкульозний санаторій; Комунальний дитячий ревмокардіологічний санаторій; Комунальний будинок №1 м.Львова для дітей з порушенням центральної нервової системи і порушенням психіки; Комунальний будинок №2 м.Львова для дітей з порушенням центральної нервової системи і порушенням психіки.
		10.07.2008 року Львівська міська рада, враховуючи звернення Львівської обласної ради від 03.07.2008 року за №02-вих/1231, керуючись ст. 90 БК України, беручи до уваги рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 20.06.2003 року за №525 «Про передачу матеріальних цінностей», розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 17.01.2001 року №29 «Про передачу установ», прийняла ухвалу №1939 «Про передачу закладів охорони здоров`я, що надають спеціалізовану медичну допомогу та санітарно-реабілітаційну допомогу», якою було вирішено прийняти пропозицію Львівської обласної ради та погодити передачу у спільну власність Львівської обласної ради усіх вказаних вище закладів охорони здоров`я. Як вбачається із тексту вказаної ухвали, вона була прийнята з метою забезпечення належного фінансування з обласного бюджету закладів охорони здоров`я. Більше того, пунктом 2 цієї ухвали було доручено Управлінню охорони здоров`я департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради забезпечити передачу закладів охорони здоров`я, відповідно до чинного законодавства.
		Таким чином на думку Третьої особи-1 Львівська міська рада, створивши заклади охорони здоров`я, визначивши їх місцезнаходження та фізичне розташування (розміщення в об`єктах нерухомості щодо яких виник спір), як орган місцевого самоврядування розпорядилась цими закладами, передавши їх у спільну власність Львівської обласної ради.
		19.09.2008 року саме на виконання рішення Львівської обласної ради №669 від 08.07.2008 року та ухвали Львівської міської ради №1939 від 10.07.2008 року, Управління охорони здоров`я департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на підставі Акту приймання-передачі передало з комунальної власності територіальної громади м.Львова, а Управління майном спільної власності Львівської обласної ради прийняло у спільну власність територіальних громад Львівської області усі заклади охорони здоров`я згідно з вказаним вище переліком.Тобто Львівською міською радою було здійснено передачу Львівській обласній раді закладів охорони здоров`я, які надають послуги медичного характеру і виконають інші функції на основі професійної діяльності медичних працівників згідно з потребами об`єднаних територіальних громад Львівської області, в тому числі будівлі та споруди.
		Щодо передачі закладів охорони здоров`я разом з об`єктами нерухомості Третя особа-1 зазначає, що з врахуванням приписів ст.191 ЦК України у чинній станом на час передачі закладів редакції підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. При цьому, до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Таким чином, Львівською міською радою передавались Львівській обласній раді «заклади охорони здоров`я», як єдині майнові комплекси, до складу яких входили усі види майна (зокрема будівлі та споруди).
		В спростування доводів про те, що Акт приймання-передачі, що був укладений 19.09.2008 року на виконання рішення Львівської обласної ради №669 від 08.07.2008 року та ухвали Львівської міської ради №1939 від 10.07.2008 року не є доказом передачі майна від Львівської міської ради до Львівської обласної ради Третя особа-1 зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України №1482 від 21.09.1998 року «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» була прийнята на виконання вимог Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» і не регулює спірні правовідносини щодо передачі об`єктів комунальної власності між органами місцевого самоврядування.
		Додатком до Порядку було визначено форму акту приймання-передачі, однак постанова Кабінету Міністрів України №1482 від 21.09.1998 року (ані Положення, ані Порядок), на яку покликається Львівська міська рада, не має жодного відношення, адже не є тим нормативно-правовим актом, який регулює порядок передачі закладів охорони здоров`я комунальної власності між органами місцевого самоврядування. 
		Третя особа-1 зазначає, що Верховний Суд, розглядаючи справу №910/3581/17, також вказав на незастосування до даних правових відносин Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» та постанови Кабінету Міністрів України №1482 від 21.09.1998 року «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності». Відтак, 19.09.2008 року, укладаючи Акт приймання-передачі, Львівська міська рада та Львівська обласна рада погодили передачу закладів охорони здоров`я, як єдиних майнових комплексів, та не були зобов`язані керуватись наведеними вище нормативно-правовим актами. При цьому, як в Акті приймання-передачі, так і в документах, які стали підставою для його підписання, Львівська міська рада та Львівська обласна рада використовували формулювання «передача у спільну власність» та визначили балансову та залишкову «вартість майна», що передавалось. Саме будівлі та споруди, які не передала Львівська міська рада у 2003 році Львівській обласній раді поруч з іншими матеріальними цінностями, були предметом передачі.
		Також, Третя особа-1 звертає увагу суду на те, що в ході справи №910/3581/17 господарськими судами були визнані недійсними декілька рішень Львівської обласної ради, які жодним чином не стосуються спірних будівель та споруд. Відтак, покликання позивача на справу №910/3581/17, як на преюдицію, якою на думку міської ради встановлено факт відсутності волі місцевої ради на відчуження спірного майна, абсолютно не заслуговує на увагу. Так, на момент прийняття Львівською обласною радою рішення №477 від 26.02.2008 року (яке оскаржувалось в справі №910/3581/17), можливо і не було волі Львівської міської ради на відчуження спірного майна, однак така воля Львівської міської ради була виражена 10.07.2008 року в день прийняття Львівською міською радою ухвали №1939, а згодом виразилась 19.09.2008 року шляхом підписання акту приймання-передачі. Підставою для скасування частини рішення Львівської обласної ради №477 від 26.02.2008 року у судовому порядку по справі №910/3581/17 було саме несвоєчасне погодження Львівської міської ради рішення щодо передачі спірного майна у спільну власність Львівській обласній раді. При цьому, передача закладів охорони здоров`я відбувалась не на підставі рішення Львівської обласної ради №477 від 26.02.2008 року, а на підставі звернення Львівської обласної ради від 03.07.2008 року №02-вих/1231 та ухвали Львівської міської ради від 10.07.2008 року №1939 «Про передачу закладів охорони здоров`я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно-реабілітаційну допомогу», тобто на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яке було ухвалене вже після прийняття Львівською обласною радою рішення №477 від 26.02.2008 року, що свідчить про наявність волі Львівської міської ради на відчуження спірного майна на користь Львівської обласної ради.
		Окремо Третя особа-1 зазначає, що, з врахуванням наслідків розгляду судом спору у справі №910/13969/18 оскаржуване рішення Львівської обласної ради №477 від 26.02.2008 року (зі змінами відповідно до рішень №883 від 10.03.2009 року, №937 від 30.06.2009 року), що стосується спірних об`єктів нерухомості, а також видані на підставі цих рішень свідоцтва про право спільної власності територіальних громад Львівської області на спірні об`єкти нерухомості та державна реєстрація права власності є чинними. За Львівською обласною радою лише після передачі закладів охорони здоров`я (19.09.2008 року) було зареєстровано право власності на будівлі та споруди закладів охорони здоров`я у м.Львові по вул.Коновальця, 114, 116 та видано відповідні свідоцтва про право власності - право спільної власності територіальних громад Львівської області, яке було зареєстровано у електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно.
		З врахуванням наведеного Третя особа-1 зазначає, що будучи законним власником спірних будівель, Львівська обласна рада прийняла рішення №928 від 19.11.2019 року «Про реорганізацію комунального закладу Львівської обласної ради «Комунальний дитячий кардіоревматологічний санаторій» шляхом приєднання його до КНП ЛОР «Львівська обласна дитяча клінічна лікарня «ОХМАТДИТ». Вказаним рішенням було внесено зміни в додаток 1 «Перелік об`єктів спільної власності територіальних громад області для приватизації способом аукціону» до рішення Львівської обласної ради від 28.05.2019 №852 «Про перелік об`єктів спільної власності територіальних громад області, що підлягають приватизації, та окремі майнові питання», яким доповнено Перелік спірними приміщеннями. 06.04.2020 року було проведено публічний аукціон з продажу будівель та споруд по вул.Коновальця, 114, 116 у м.Львові, відповідно до вимог Закону України «Про приватизацію державного майна», а згодом, 30.04.2020 року між Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради та ТзОВ «Бізнес галерея «Лев» було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна.
		При цьому, Третя особа-1 звертає увагу суду на те, що Позивач не оспорює ні рішення обласної ради №928 від 19.11.2019 року, ні договір купівлі-продажу.
		Таким чином, на думку Третьої особи-1 визнання судом недійсним рішення Львівської обласної ради №477 від 26.02.2008 року (яке абсолютно жодним чином не стосується спірних будівель по вул.Коновальця, 114, 116 у м.Львові), не можна ототожнювати з недійсністю першого правочину про відчуження майна, після якої відсутня необхідність визнавати недійсними наступні правочини про відчуження такого майна. За умови дійсності рішення Львівської обласної ради №928 від 19.11.2019 року (яким дозволено приватизувати способом аукціону визначені у рішенні об`єкти, у тому числі, й спірне нерухоме майно), а також дійсності договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30.04.2020 року, правомірність якого презюмується законом (ст.204 ЦК України), за відсутності у матеріалах справи доказів про визнання вказаного договору недійсним в судовому порядку, витребування спірного нерухомого майна з приватної власності ТзОВ «Скай Дістрікт» є неправомірним, а відтак, відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги про витребування спірного нерухомого майна з приватної власності ТзОВ «Скай Дістрікт» до комунальної власності територіальної громади м.Львова в особі Львівської міської ради.
		Окрім того, Третя особа-1 наводить обґрунтування обставин пропуску прокурором строку позовної давності за зверненням до суду за захистом порушених прав Позивача з підстав того, що 23.03.2015 року у Львівського міського голови відбулась чергова нарада, на якій обговорювалось питання функціонування приміщень обласних лікувальних закладів, які були передані Львівській обласній раді у 2008 році. 
		01.04.2015 року за результатами вказаної вище наради, розпорядженням Львівського міського голови №89 було утворено робочу групу для вивчення питання функціонування приміщень обласних лікувальних закладів, які знаходяться у комунальній власності міста, у складі: Г. Слічна - директор департаменту гуманітарної політики, керівник робочої групи; А. Піскун - спеціаліст 1-ї категорії відділу правового забезпечення роботи виконавчих органів Львівської міської ради юридичного управління, секретар робочої групи; члени робочої групи: І. Кулинич - директор департаменту економічної політики; В. Зуб - начальник управління охорони здоров`я департаменту гуманітарної політики; Г. Пайонкевич - начальник юридичного управління; І. Свистун  начальник управління комунальної власності департаменту економічної політики.
		Пунктом 2 розпорядження Львівського міського голови №89 від 01.04.2015 року було доручено робочій групі вивчити питання функціонування приміщень обласних лікувальних закладів, які знаходяться у комунальній власності міста та за результатами роботи подати Львівському міському голові свої висновки та пропозиції - в термін до 06.04.2015 року. Згодом робоча група скерувала запит до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції щодо надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно приміщень, які є предметом цього спору. 
		Отримавши відповідь та інформацію про реквізити рішень Львівської обласної ради, дані свідоцтв про право власності, які видавались на підставі цих рішень, Львівський міський голова звернувся до Львівської обласної ради з листом за вих. №1104-вих-525 від 05.07.2015 року. Як вбачається із вказаного листа, Львівський міський голова підтверджує факт звернення зазначеної вище робочої групи із запитом до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а також факт отримання у відповідь інформації про оформлення права власності за Львівською обласною радою на спірні об`єкти нерухомості, рішення про оформлення права власності та видані на їх підставі свідоцтва про право власності.
		При цьому, Третя особа-1 зазначає, що вказаному листу Львівської міської ради неодноразово надавалась правова оцінка судами, в тому числі і Верховним Судом при розгляді справи №910/13969/18, а відтак, Львівська міська рада довідалася про рішення Львівської обласної ради, якими було вирішено оформити право спільної власності територіальних громад Львівської області на вказані вище приміщення медичних закладів, а також про наявність свідоцтв про право власності Львівської обласної ради на об`єкти нерухомого майна та державну реєстрацію цих речових прав як мінімум у 2015 році.
		Окремо Третя особа-1 вказує на те, що 10.11.2016 року Львівська міська рада прийняла звернення до Львівської обласної ради щодо повернення їй будівель та споруд закладів охорони здоров`я. У вказаному зверненні Львівська міська рада констатує, що вона [дослівно]: «передала у користування приміщення... для потреб обласних лікувальних закладів». Тобто, на думку Третьої особи-1, Львівська міська рада визнала, що приміщення все ж таки передавались Львівській обласній раді зі згоди Львівської міської ради. У прохальній частині звернення Львівська міська рада просить [дослівно]: «позитивно розглянути наше звернення та передати приміщення на баланс м.Львова для облаштування сучасних та комфортних медичних закладів для обслуговування не тільки львів`ян та жителів області, а й гостей міста та Львівщини ще у 2016 році». Вказане звернення Львівської міської ради розміщене на офіційному веб-сайті Львівської міської ради. Більше того, під вказаним зверненням розміщена відповідь голови постійної комісії з питань комунального майна та приватизації Львівської обласної ради від 29.12.2016 року на вказане звернення Львівської міської ради від 10.11.2016 року, а також лист Управління майном спільної власності Львівської обласної ради від 07.09.2015 року у відповідь на лист Львівського міського голови №1104-вих-525 від 05.07.2015 року. 
		Вказаним Третя особа-1 доводить, що Львівська міська рада безумовно володіла інформацію про своє «порушене право» задовго до звернення до суду з цим позовом.З огляду на вищевикладене, загальний строк позовної давності для звернення Львівської міської ради з цим позовом сплив. Упродовж тривалого часу Позивач був обізнаний про існування свідоцтв про право власності та проведену державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та мав право і можливість звернутися до суду за захистом порушеного права, але таким правом не скористався, що є самостійною підставою для відмови у позові.
		Позиція Третьої особи-2:
		Третя особа-2 у поданих 17.05.2021р. за вх. №11404/21 Поясненнях б/д б/н вважає позов безпідставним та необґрунтованим і просить суд відмовити в його задоволені з підстав того, що на момент відчуження спірного нерухомого майна право власності Львівської обласної ради на комплекс будівель та споруд, що розташовані за адресою: Львівська область, місто Львів, вул.Є.Коновальця, 114; 116 було чинним і не скасовано, а у справі №910/13969/18 (за позовом Львівської міської ради до Львівської обласної ради про визнання незаконним та скасування рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008 №477 «Про питання врегулювання прав власності на об`єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області» із змінами та доповненнями відповідно до рішень Львівської обласної ради від 10.03.2009 №833, від 30.06.2009 №937, в частині п.6 про оформлення права спільної власності територіальних громад Львівської області в особі Львівської обласної ради, зокрема, на будівлі, що розташовуються за наступними адресами: вул.Й.Коциловського, 15а. вул.О.Басараб. 2. вул.Коциловського, 30/32; м.Львів, вул.Комаринця, 2а; м.Львів,, вул.Антоновича, 117; м.Львів, вул.Житомирська, 8а; м.Львів, вул.Гіпсова, 40б; м.Львів, вул.Антоновича, 80; м.Львів. вул.Коновальця, 116; м.Львів, вул.Коиовальця, 114; а також визнати недійсними свідоцтва про право власності та скасувати державну реєстрацію права власності на відповідне майно), постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Рішення суду апеляційної інстанції набрало законної сили з дня його прийняття та не скасовано. Відтак право власності за Львівською обласною радою на комплекс будівель та споруд, котрі розташовані за адресою: Львівська область, місто Львів, вул.Є.Коновальця, 114 та 116 не скасовано, а Львівська обласна рада була вправі розпоряджатись спірним нерухомим майном.
		Відтак, Прокурор у позовній заяві безпідставно вказав хибну інформацію, про те що у справі №910/13969/18 Господарським судом м.Києва від 06.08.2020р. винесено рішення про задоволення позовних вимог, яке набрало чинності 08.10.2020р. Такі обставини не відповідають дійсності, оскільки Львівська обласна рада оскаржила рішення Господарського суду м.Києва від 06.08.2020р. у суді апеляційної інстанції. За результатами розгляду апеляційної скарги Львівської обласної ради, рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позовних вимог Львівської міської ради відмовлено повністю.
		Стосовно посилання Прокурора на справу №910/3581/17 Третя особа-2 наголошує, що у справі №910/3581/17 (як і у справі №910/13969/18) не визначалось та не встановлювалось право власності територіальної громади м.Львова на спірне нерухоме майно, предметом спору у вказаній справі було визнання незаконним та скасування рішення Львівської обласної ради, а не визнання права власності на вказане майно за певною територіальною громадою.
		Водночас у справі №910/3581/17 Львівська міська рада не ставила вимогу про визнання недійсним рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008 №477 в частині спірних об`єктів нерухомого майна, що знаходяться за адресою: Львівська область, місто Львів, вул.Коновальця Є, 114; 116. Відтак рішення суду у справі №910/3581/17 не перешкоджало Львівській обласній раді відчужувати нерухоме майно, оскільки не стосувалось спірних об`єктів нерухомого майна та не скасовувало правову підставу на підставі якої у Львівської обласної ради виникло право власності.
		Таким чином, на думку Третьої особи-2, обставини, встановлені в межах господарської справи №910/3581/17, не встановлювали право власності Львівської міської ради на спірні об`єкти, оскільки предметом розгляду у вказаній справі була інша позовна вимога, а саме про визнання недійсним рішення ради. Разом з цим позовна вимога скасування рішення ради не стосувалась спірних об`єктів. Відтак відсутні належні докази, які б підтверджували право власності на спірні об`єкти за Львівською міською радою чи скасування права власності за Львівською обласною радою на нерухоме майна, що знаходиться за адресою: Львівська область, місто Львів, вул.Коновальця Є, 114; 116.
		Третя особа-2 зазначає, що Львівська обласна рада, як власник будівель та споруд, що розташовані за адресами: м.Львів, вул.Є.Коновальця 114 та м.Львів, вул.Коновальця 116 прийняла законне рішення про відчуження нерухомого майна шляхом аукціону (яким дозволено приватизувати способом аукціону спірне нерухоме майно, рішення обласної ради є чинним), а також у зв`язку із дійсністю договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30.04.2020, правомірність якого презюмується законом (ст.204 ЦК України), за відсутності у матеріалах справи доказів про визнання вказаного договору недійсним в судовому порядку, витребування спірного нерухомого майна з приватної власності ТОВ «БІЗНЕС ГАЛЕРЕЯ «ЛЕВ» є неправомірним.
		Щодо строку позовної давності Третя особа-2 звертає увагу суду на те, що Львівська міська рада у 2015 році довідалася про свідоцтво про право власності, державну реєстрацію права власності на спірні об`єкти за адресою м.Львів, вул.Є.Коновальця 114 та м.Львів, вул.Коновальця 116; що підтверджується листом Львівського міського голови від 05.07.2015 №1104-вих-525 та встановлено постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 по справі №910/13969/18.
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), перебіг якої, відповідно до частини першої статті 261 зазначеного Кодексу починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Отже, як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах зазначеної особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється однаково, а саме з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.
		З огляду на вищевикладене, відлік строку позовної давності обчислюється при зверненні прокурора із заявою до суду, з того самого моменту що й для Львівської міської ради.
		При цьому, Третя особа-2 просить суд звернути увагу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 по справі №910/13969/18, якою задоволено апеляційну скаргу Львівської обласної ради та відмовлено повністю у задоволенні позовних вимог Львівської міської ради. Так, Північний апеляційний господарський суд дослідивши обставини справи №910/13969/18 встановив, що Львівська міська рада пропустила строк позовної давності, оскільки: «Як вбачається з матеріалів справи, 05.07.2015р. міський голова м.Львова звертався до голови Львівської обласної ради з листом №1104-ВИХ-525, в якому зазначав, що за інформацією відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції свідоцтва про право власності на об`єкти (які є предметом цього позову) видані на підставі рішень обласної ради №477 від 26.02.2008р., №833 від 10.03.2009р. та №937 від 30.06.2009 у. Таким чином, Львівській міській раді було відомо про існування оспорюваних рішень обласної ради 05.07.2015р.
		Як вбачається з трек-номеру Укрпошти Експрес, Львівська міська рада звернулась із даним позовом 16.10.2018р., а відтак, загальний строк позовної давності для звернення Львівської міської ради до господарського суду сплив.
		Так, упродовж тривалого часу позивач був обізнаний про існування оспорюваних рішень обласної ради та мав право і можливість звернутися до суду за захистом порушеного права, але таким правом не скористався». Тобто постановою Північного апеляційного господарського у справі №910/13969/18, встановлено, що Львівська міська рада у 2015 році знала про рішення Львівської обласної ради №937 від 30.06.2009 р, на підставі якого виникло право власності на спірні об`єкти за адресами: м.Львів, вул.Є.Коновальця 114 та м.Львів, вул.Коновальця 116; а також знала про свідоцтво про право власності та державну реєстрацію речових прав на спірне майно.
		Таким чином, відлік позовної давності слід брати з 05.07.2015 року, саме з цього часу Львівській міській раді відомо про свідоцтво про право власності а державну реєстрацію речових прав спірних об`єктів, які знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Є.Коновальця 116; м.Львів вул.Є.Коновальця 114, що встановлено постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 по справі №910/13969/18.
		Підсумовуючи вищезазначене, Третя особа-2 наголошує, що при зверненні Прокурора до суду пропущено строк позовної давності, що підтверджується встановленими обставинами у постанові Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 по справі №910/13969/18, а відтак у задоволенні позовних вимог Прокурора слід відмовити.
		Також, Третя особа-2 наводить обґрунтування того, що Прокурор не навів обґрунтувань та належних доказів які б свідчили про наявність «виключного випадку» представництва Прокурором інтересів у суді, а саме те, що Львівська міська рада, до компетенції якої віднесені повноваження із захисту інтересів територіальної громади, не здійснює (тобто усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається) або неналежним чином здійснює свої повноваження (не може сам реалізувати своє право на судовий захист), що спонукає Прокурора виступити на захист держави шляхом звернення з цим позовом до господарського суду
		Третя особа-2 у поданих до суду 31.08.2021р. за вх. №20028/21 Поясненнях наводить аналогічні за змістом до викладених у раніше поданих до суду заявах доводи.
		Позиція Третьої особи-3:
		Третя особа, перебуваючи у статусі відповідача у цій справі, у поданому 22.01.2021р. за вх. №1575/21 Відзиві на позовну заяву від 20.01.2021р. б/н проти заявлених Прокурором в інтересах держави в особі Позивача позовних вимог заперечує, вважає позов безпідставним та необґрунтованим і просить суд відмовити в його задоволенні з підстав того, що Прокурором не обґрунтовано відсутності повноважень Львівської обласної ради на відчуження спірних приміщень з огляду на набрання законної сили рішенням у справі №910/3581/17, оскільки пунктом 6 рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008р. №477 вирішено оформити право спільної власності територіальних громад Львівської області в особі Львівської обласної ради на заклади охорони здоров`я, зокрема на інфекційну клінічну лікарню по вул.Пекарській, 54, вул.Лисенка, 43, 45, вул.Кирила і Мефодія, 24 у м.Львові; на психоневрологічний диспансер по вул.Коциловського, 30 та Басараб, 2; на медичне об`єднання «Фтизіопульмонологія» по вул.Замарстинівській, 274; на спеціальну загальноосвітню школу-інтернат для сліпих дітей №100 по вул.І.Франка, 119; на спеціальну загальноосвітню школу-інтернат Марії покрови для глухих дітей по вул.Личаківській, 35; на спеціальні загальноосвітні ніколи інтернати для дітей з вадами розумового розвитку №102 і №104 по вул.Пекарській, 19 та вул.Незалежності України, 11; на спеціальну загальноосвітню школу-інтернат для дітей з важкими порушеннями мови по вул.Короленка,1; на загальноосвітню санаторну школу-інтернат для дітей з серцево-судинними захворюваннями №1 по вул.Остроградських, 1; на спеціальну загальноосвітню школу-інтернат для дітей з малими та затухаючими формами туберкульозу та зі зниженим зором №9 по вул.Галицькій, 88а м.Львів-Винники; на навчально-реабілітаційний центр «Мрія» для дітей із затримкою психічного розвитку по вул.Лисенка; на навчально-реабілітаційний центр для дітей з вадами зору «Левеня» по вул.Володимира Великого, 87а; на адміністративні будівлі військоматів Сокальського РВК, Радехівського РВК., Червоноградського МВК, Пустомитівського РВК, Стрийського ОМВК, Сколівського РВК, Миколаївського РВК, Бродівського РВК та Золочівського РВК у Львівській області.
		Рішенням Львівської обласної ради від 02.12.2008р. №767 «Про внесення змін та доповнень до рішень Львівської обласної ради» вирішено внести до пункту 6 рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008р. №477 «Про питання врегулювання прав власності на об`єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області» зміни, доповнивши вказаний вище перелік наступними об`єктами: Львівський обласний державний клінічний лікувально-діагностичний кардіологічний центр (м.Львів, вул.Кульпарківська, 35), КП ЛОР «Нерухомість та майно» (м.Львів, вул.В.Винниченка, 4), Львівська обласна організація ФСТ «Колос» (Львівська область, Турківський район, с.Розлуч, вул.І.Франка, 14), КЗ ЛОР «Медичне об`єднання «Фтизіопульмонологія» (м.Львів, вул.Личаківська, 233, м.Львів, вул.Устияновича, 14) із деталізацію характеристик приміщень. 
		Рішенням Львівської обласної ради від 30.06.2009р. №937 «Про внесення змін та доповнень до рішень обласної ради» вирішено внести зміни до рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008 №477 «Про питання врегулювання прав власності на об`єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області», зокрема, крім іншого, вирішено доповнити пункт 6 об`єктом - КЗ ЛОР «Дитячий ревмокардіологічний санаторій» м.Львів, вул.Коновальця, 116 та м.Львів, вул.Коновальця, 114 та ін. із деталізацію характеристик приміщень.
		В той же час, як вбачається із судових рішень у справі №910/3581/17 Львівська міська рада звернулась до Господарського суду міста Києва про визнання незаконним та скасування рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008р. №477 "Про питання врегулювання прав власності на об`єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області" в частині п. 6 про оформлення права спільної власності територіальних громад Львівської області в особі обласної ради, зокрема, на відділення фтизіопульмонології "А-2", загальною площею 417,4кв.м.; гараж "Б-1" загальною площею 30,2кв.м.в будинку №24 по вул.Лемківській №24 у м.Львові; пульмонологічне та фтизіопедіатричне відділення в будинку №14 по вулиці Устияновича загальною площею 432,3кв.м.; будівлі в будинку №274 по вулиці Замарстинівській у м.Львові (будівля харчоблоку "В-1" загальною площею 530, 7кв.м., лікувальний корпус "Б-3" загальною площею 818,9кв.м., адмінкорпус "Н-1" загальною площею 90,4кв.м., водокачка "Л-1" загальною площею 19,0кв.м., пральня-котельня Т-2" загальною площею 294,6кв.м., хлораторна "Ж-1" загальною площею 13,3кв.м., аптека "3-1", "3 4 " загальною площею 65, 8кв.м., водокачка "0-1" загальною площею 15,6кв.м., гараж "Е-1" загальною площею 123,3кв.м., овочесховище "М-1" загальною площею 70,6кв.м., погріб "Д-1" 16,0кв.м., дезкамера, столярна майстерня "Є-1", "Є"-1" загальною площею 73,9кв.м., майстерня "К-1" загальною площею 75,7кв.м., дорога І, тротуар II, хідник з бетонних плит III, огорожа №1; назва балансоутримувача - Централізована бухгалтерія міських медичних установ №1), гараж з коморою "Б-1", загальною площею 44,6 м.кв. в будинку №233 по вул.Личаківській; другий лікувальний корпус, "А-2", загальною площею 139,6кв.м., гараж "В", загальною площею 20,3кв.м.в будинку №81 на вулиці Замарстинівській у м.Львові; лікувальний корпус "А-2" загальною площею 906,3кв.м., гараж "Б" загальною площею 18,3кв.м., паливна "В" загальною площею 16,9кв.м.в будинку №4а по вул.Кордуби; головний лікувальний корпус "А-2" загальною площею 757,2кв.м., гараж "Б" загальною площею 38,1кв.м., огорожі №1 по №3, хвіртка №4, ворота №5, замощення І, замощення II в будинку №83 на вул.Замарстинівській у м.Львові. 
		Рішенням Господарського суду м.Києва від 26.07.2018р. №910/3581/17, яке набрало законної сили, позовні вимоги Львівської міської ради задоволено, визнано недійсним рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008р. №477 «Про питання врегулювання прав власності на об`єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області» в частині п.6 про оформлення права спільної власності територіальних громад Львівської області в особі обласної ради на перелічені вище приміщення.
		Поряд з цим, звертаючись до суду із вказаним вище позовом Львівська міська рада не ставила вимогу про визнання недійсним рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008р. №477 в частині оформлення права власності на спірні приміщення. 
		Відповідно, правова підстава (рішення), на підставі якої Львівська обласна рада оформила право власності на спірне майно, в ході розгляду справи №910/3581/17 не перевірялась та не скасовувалась, а отже, рішення Господарського суду м.Києва від 26.07.2018р. у справі №910/3581/17 не могло бути перешкодою у прийнятті Львівською обласною радою рішення про відчуження нерухомого майна, яке належало їй на праві власності на законних підставах.
		Враховуючи наведене, аргументи Прокурора з приводу того, шо Львівська обласна рада не мала права приймати рішення про відчуження спірних приміщень з огляду на рішення у справі №910/3581/17, є безпідставними.
		Також як на підставу своїх заперечень проти заявлених позовних вимог Третя особа-3 покликається на те, що Прокурор безпідставно наводить рішення Господарського суду м.Києва у справі №910/13969/18, оскільки станом на момент подання Прокурором позовної заяви у даній справі рішення суду від 06.08.2020р. у справі №910/13969/18 не набрало законної сили, оскільки оскаржено Львівською обласною радою до Північного апеляційного господарського суду. Більш того, станом на час подання відзиву постановою суду апеляційної інстанції від 14.01.2021р. у справі №910/13969/18 вказане рішення скасовано, ухвалено нове, яким у задоволенні позову Львівської міської ради відмовлено.
		Таким чином, на думку Третьої особи-3, покликання Прокурора на обставини, встановлені Господарським судом м.Києва при розгляді справи №910/13969/18, є необґрунтованими, так як вказане рішення скасоване.
		Враховуючи наведене правова підстава, на якій Львівська обласна рада набула право власності на спірні приміщення, судом не скасована, є чинною, відповідно, підстав стверджувати про незаконність вибуття цих приміщень з власності територіальної громади м.Львова, та про наявність підстав для їх витребування від відповідача немає.
		Окрім того, Третя особа-3 зазначає, що аргументи Прокурора про вибуття спірних приміщень з власності територіальної громади м.Львова поза волею Позивача не підтверджуються матеріалами позову так як ухвалою Львівської міської ради від 10.07.2008р. №1939 "Про передачу закладів охорони здоров`я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно-реабілітаційну допомогу", прийнятою з урахуванням звернення Львівської обласної ради від 03.07.2008№02-вих/1231, керуючись Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про передачу права держави)ї та комунальної власності», ст.90 Бюджетного кодексу України, постановою КМУ від 21.09.1998 №1482 «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності», беручи до уваги рішення виконавчого комітету від 20.06.2003 №525 "Про передачу матеріальних цінностей", розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 17.01.2001 №29 "Про передачу установ", а також з метою забезпечення належного фінансування з обласного бюджету закладів охорони здоров`я) прийнято пропозицію Львівської обласної ради та погоджено передачу у спільну власність Львівської обласної ради таких закладів охорони здоров`я: Комунального будинку дитини №1 м.Львова для дітей з пораженням центральної нервової системи та порушенням психіки; Комунального будинку дитини №2 м.Львова для дітей з пораженням центральної нервової системи та порушенням психіки; Комунального дитячого туберкульозного санаторію м.Львова; Комунального дитячого ревмокардіологічного санаторію; Комунального Львівського міського шкірно-венерологічного диспансеру; Львівського міського медичного об`єднання "Фтизіопульмонологія"; Львівського міського психоневрологічного диспансеру; Комунальної інфекційної клінічної лікарні. 
		Окрім того, доручено управлінню охорони здоров`я департаменту гуманітарної політики забезпечити передачу закладів охорони здоров`я, зазначених вище, відповідно до чинного законодавства.
		Рішенням Львівської обласної ради від 30.06.2009р. №937 «Про внесення змін та доповнень до рішень обласної ради» вирішено внести зміни до рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008р. №477 «Про питання врегулювання прав власності на об`єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області», зокрема, крім іншого, вирішено доповнити пункт 6 об`єктом - КЗ ЛОР «Дитячий ревмокардіологічний санаторій» м.Львів, вул.Коновальця, 116 та м.Львів, вул.Коновальця, 114 та ін. із деталізацію характеристик приміщень. 
		Враховуючи наведене, рішення Львівської обласної ради про оформлення права власності на спірні приміщення було прийнято з урахуванням згоди Львівської міської рани на передачу у спільну власність Львівської обласної ради низки закладів охорони здоров`я, у тому числі Комунального дитячого ревмокардіологічного санаторію.
		В доповнення до викладеного Третя особа-3 зазначає, що позовні вимоги прокурора про скасування державної реєстрації на спірні приміщення не є неналежним способом захисту права Позивача, оскільки метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно.
		Так, згідно доводів Третьої особи-3 функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Гарантування державою об`єктивності, достовірності, повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження й обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав є загальними засадами цієї реєстрації (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Цей припис слід розуміти так, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.
		Таким чином, на підставі рішення суду про витребування майна з чужого незаконного володіння для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем. Відтак, пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права.
		Поряд з цим, Третя особа-3 зазначає, що обраний Прокурором спосіб захисту інтересів держави не відповідає принципу пропорційності, оскільки відсутній баланс між інтересами держави та ступенем втручання у права відповідача, так як відсутня суспільна необхідність, яка б виправдала потребу у витребуванні на користь позивача спірного майна, яке правомірно набуте відповідачем за відплатним договором, а також порушує принцип мирного володіння відповідачем майном  спірними приміщеннями (право власності на які у відповідача виникло у законний спосіб).
		Наведені вище обставини на думку Третьої особи-3 свідчать про те, що, навіть, якщо припустити, що спірні приміщення вибули з власності територіальної громади м.Львова незаконно, зазначене стало можливим виключно внаслідок дій/бездіяльності Львівської міської ради та/або Львівської обласної ради. У зв`язку із цим, слід зазначити про недотримання цими органами принципу «належного урядування», а відтак, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу, а ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
		Враховуючи наведене, відповідальність за помилки, допущені органами місцевого самоврядування в ході процедури передачі права власності на спірні приміщення, повинні покладатись на ці органи, а будь-яке втручання у право власності відповідача призведе до порушення норм Конвенції та суперечитиме практиці ЄСПЛ.
		У поданій 27.01.2021р. за вх. №1920/21 Заяві від 21.01.2021р. б/н Третя особа-3, перебуваючи у статусі Відповідача у справі, просила суд застосувати до правовідносин, які виникли між Сторонами, наслідки спливу строку позовної давності, оскільки Позивач був обізнаний із прийняттям Львівською обласною радою рішень щодо спірного майна щонайменше з 2015 року.
		У поданому 25.02.2021р. за вх. №4448/21 Поясненні від 24.02.2021р. б/н Третя особа-3, перебуваючи у статусі Відповідача у справі зазначає, що рішенням Господарського суду м.Києва від 06.08.2020 позовні вимоги Львівської міської ради задоволено. Постановою суду апеляційної інстанції від 14.01.2021 у справі №910/13969/18 вказане рішення скасовано, ухвалено нове, яким у задоволенні позову Львівської міської ради відмовлено. Рішення суду апеляційної інстанції набуло законної сили. Таким чином правова підстава реєстрації права власності на спірні приміщення за Львівською обласною радою не скасована, отже є чинною. Аналогічно, є чинними державна реєстрація права власності на будівлі, що розташовуються за Коновальця, 116; м.Львів, вул.Коновальця, 114, проведена на підставі рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008 №477, а також свідоцтва про право власності на них.
		При цьому, Третя особа-3 у поданому Поясненні зазначає, що відповідно до змісту постанови суду апеляційної інстанції від 14.01.2021 у справі №910/13969/18, в ході її розгляду суд прийшов до висновку про те, що Львівською міською радою пропущено строк позовної давності на звернення із цим позовом до суду.
		При цьому, суд дійшов висновку, що наслідком ухвалення рішення від 26.02.2008 №477 в оспорюваній частині стало недотримання положень ч. 8 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та порушення майнових прав територіальної громади міста Львова на об`єкти нерухомого майна, які відповідач зареєстрував за собою, вимоги позивача є правомірними. 
		Однак, з огляду на вказані законодавчі вимоги, з урахуванням суб`єктного складу сторін у справі №910/13969/18, а також те, що в ході розгляду справи Третя особа-3 участі не брала, обставини справи №910/13969/18, встановлені судом щодо Львівської обласної ради, зокрема щодо її оскаржуваних рішень, можуть бути спростовані у загальному порядку в межах даної справи.
		У зв`язку із наведеним Третя особа-3 вказує, що одним із висновків суду у справ №910/13969/18 було те, що відповідач як орган місцевого самоврядування, розпорядився об`єктами комунальної власності територіальної громади міста Львова, оформивши без її згоди право власності на спірні об`єкти. Судом встановлено, що даними рішеннями змінена сама суть первісної редакції цього рішення, а саме факт того, що 26.02.2008р. п. 6 спірного рішення №477 Львівська обласна рада вирішила оформити право спільної власності територіальних громад Львівської області за Львівською обласною радою на спірні об`єкти, належні територіальній громаді м.Львова, саме як об`єкти нерухомого майна, без наявності прийнятого Львівською міською радою до 26.02.2008р. рішення про надання згоди на вилучення у територіальної громади м.Львова та передачу у спільну власність територіальних громад Львівської області спірних об`єктів нерухомого майна, як це передбачено ч. 8 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
		Поряд з цим, перелік об`єктів нерухомості, визначений рішенням №477 від 26.02.2008, був доповнений спірними об`єктами лише у 2009 році - Рішенням Львівської обласної ради від 30.06.2009 №937 «Про внесення змін та доповнень до рішень обласної ради», яким доповнено пункт 6 рішення №477 від 26.02.2008 об`єктом - КЗ ЛОР «Дитячий ревмокардіологічний санаторій» м.Львів, вул.Коновальця,116 та м.Львів, вул.Коновальця,114 та ін. із деталізацію характеристик приміщень. 
		При цьому, ухвала Львівської міської ради №1939, якою прийнято пропозицію Львівської обласної ради та погоджено передачу у спільну власність Львівської обласної ради закладів охорони здоров`я, у тому числі Комунального дитячого ревмокардіологічного санаторію, була прийнята 10.07.2008. 
		Враховуючи наведене, на думку Третьої особи-3, станом на момент прийняття Львівською обласною радою рішення про прийняття у спільну власність територіальних громад області спірних приміщень Львівською міською радою вже було прийнято рішення про погодження такої передачі.
		З приводу висновків суду про те, що факт передачі позивачем відповідачеві лише закладів охорони здоров`я як організованої структури, а не їхнього майна, є також акт приймання-передачі, який не відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 №1482 «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності», Третя особа-3 вказує, що постанова Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 №1482 прийнята відповідно до пункту 5 статті 116 Конституції України і Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності». Згідно із преамбулою Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» цей Закон визначає основні засади передачі об`єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об`єктів права комунальної власності у державну власність безоплатно або шляхом обміну. Крім цього, Положення про порядок передачі об`єктів права державної власності, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 №1482, визначає порядок безоплатної передачі об`єктів права державної власності із сфери управління міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Фонду державного майна, інших державних органів, які відповідно до законодавства здійснюють функції з управління державним майном, об`єднань підприємств, яким делеговано функції з управління майном підприємств і організацій, заснованих на державній власності (далі - органи, уповноважені управляти державним майном), Національної академії наук, галузевих академій наук, інших установ та організацій, яким державне майно передано у безоплатне користування (далі - самоврядні організації), до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій.
		Таким чином, дія Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» та постанови Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 №1482 «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» визначає порядок передачі об`єктів з державної у комунальну власність/в управління інших органів управління та на спірні правовідносини не поширюється. 
		Відповідно, на думку Третьої особи-3 висновки суду у справі №910/13969/18 про те, що майно закладів охорони здоров`я не передавалось, оскільки акт приймання-передачі закладів охорони здоров`я не відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 №1482 «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» є необґрунтованими. При цьому зазначає, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 у справі №910/13969/18 встановлено факт пропуску Львівською міською радою строків давності на звернення до суду. Зокрема, судом встановлено, що 05.07.2015 міський голова м.Львова звертався до голови Львівської обласної ради з листом №1104-ВИХ-525, в якому зазначав, що за інформацією відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції свідоцтва про право власності на об`єкти видані на підставі рішень обласної ради №477 від 26.02.2008, №833 від 10.03.2009 та №937 від 30.06.2009. 
		З огляду на викладене, позивач пропустив строки давності на звернення із даним позовом до суду в інтересах львівської міської ради.
		Окрім того, Третьою особою-3 у поданих до суду 15.06.2021р. за вх. №14049/21 Поясненнях викладено аналогічні до викладених у поданому 22.01.2021р. за вх. №1575/21 Відзиві на позовну заяву від 20.01.2021р. б/н та поданому 25.02.2021р. за вх. №4448/21 Поясненні від 24.02.2021р. б/н заперечення проти заявлених Прокурором в інтересах держави в особі Позивача позовних вимог.
		 
		Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
		Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		Відповідно до ч.10 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
		Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
		Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
		З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202 та 216 Господарського процесуального кодексу України, надання Відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за відсутності повноважного представника Третьої особи-1 за наявними у справі матеріалами.
		Спір розглядається з врахуванням заяви Заступника керівника Львівської обласної прокуратури від 26.03.2021р. вих. №24-217вих.-21 (вх. №1325/21 від 30.03.2021р.) про зміну предмета позову та заяви Заступника керівника Львівської обласної прокуратури про зміну предмета позову (уточнення позовних вимог) від 02.06.2021р. вих. №24-355вих-21 (вх. №2339/21 від 03.06.2021р.).
		 
		За результатами дослідження наведених Учасниками справи доводів, поданих доказів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю з огляду на наступне.
		Голова Львівської обласної державної адміністрації розпорядженням від 17.01.2001р. №29 «Про передачу установ» керуючись вимогами Закону України «про державний бюджет України на 2001 рік» в частині розмежування видатків між Державним та місцевими бюджетами розпорядився виконкому Львівської міської ради (В.Куйбіда), Миколаївській районній державши адміністрації (І.Юзьків) провести з І січня 2001 року передачу закладів охорони здоров`я, що надають спеціалізовану медичну та санаторно-реабілітаційну допомогу населенню, згідно з додатком, з бюджетів м.Львова та Миколаївського району на фінансування з обласного бюджету.
		Пунктом 2 розпорядження встановлено Управлінню охорони здоров`я обласної державної адміністрації (М.Хобзей) передбачити кошти на утримання зазначених закладів за рахунок загальних асигнувань, передбачених в обласному бюджеті 2001 року на охорону здоров`я; ввести інші заклади охорони здоров`я області, що надають спеціалізовану амбулаторну і стаціонарну допомогу населенню області, до складу центральних міських, центральних районних та міських лікарень як структурні одиниці.
		Пунктом 3 розпорядження встановлено Управлінню з питань майна комунальної власності (Ю. Чабан) внести на розгляд чергової сесії обласної рада проект рішення про прийняття вказаних у додатку установ до комунальної власності обласної ради.
		Додатком до розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 17.01.2001р. №29 «Про передачу установ» визначено Перелік закладів охорони здоров`я, що надають спеціалізовану медичну та санаторно-реабілітаційну допомогу населенню і передаються з 1 січня 2001 року на фінансування з обласного бюджету: Психіатрична лікарня Миколаївського району; Інфекційна клінічна лікарня м.Львова; Дитячий туберкульозний санаторій м.Львова; Дитячий ревмокардіологічний санаторій м.Львова; Будинок дитини №1 м.Львова; Будинок дитини №2 м.Львова.
		Рішенням Львівської міської ради від 20.06.2003р. №525 «Про передачу матеріальних цінностей» на виконання Бюджетного кодексу України, розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 17.01.2001р. №29 Про передачу установ та рішення Львівської обласної ради від 21.01.2002р. №556 Про обласний бюджет Львівської області на 2002р. виконавчий комітет вирішив Управлінню охорони здоров`я передати на баланс головного управління охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації основні засоби, крім будівель і споруд, малоцінні та швидкозношувані предмети установ охорони здоров`я м.Львова, переданих на фінансування з обласного бюджету, згідно з додатком на загальну суму 2444137грн.
		Додатком до Рішення Львівської міської ради від 20.06.2003р. №525 «Про передачу матеріальних цінностей» визначено Перелік основних засобів, малоцінних та швидкозношуваних предметів установ охорони здоров`я м.Львова, які передаються на баланс головного управління охорони здоров`я Львівської обласної адміністрації, зокрема, пункт 6: Комунальний дитячий ревмокардіологічний санаторій м.Львова: Машини та обладнання (104) 11686 грн.; Інструменти, прилади та інвентар (106) 4744 грн.; Білизна, постільні речі, одяг та взуття (114) 6108 грн.; Інші необоротні активи (108) 5562 грн.; Малоцінні та швидкозношувані предмети 8705 грн. Разом: 36805 грн.
		Пунктом 6 рішення XXI сесії V демократичного скликання Львівської обласної ради від 26.02.2008р. №477 «Про питання врегулювання прав власності на об`єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області» відповідно до п.20 ч.1 ст.43 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, на підставі уточнених даних інвентаризації нерухомого майна, враховуючи висновок постійної комісії з питань комунального майна та приватизації, Львівська обласна рада вирішила оформити право спільної власності територіальних громад Львівської області за Львівською обласною радою на наступні об`єкти нерухомого майна, які задовільняють спільні потреби територіальних громад Львівської області, а саме: інфекційну клінічну лікарню по вул.Пекарській, 54, вул.Лисенка, 43, 45, вул.Кирила і Мефодія, 24 у м.Львові; на психоневрологічний диспансер по вул.Коциловського, 30 та Басараб, 2; на медичне об`єднання «Фтизіопульмонологія» по вул.Замарстинівській, 274; на спеціальну загальноосвітню школу-інтернат для сліпих дітей №100 по вул.І.Франка, 119; на спеціальну загальноосвітню школу-інтернат Марії покрови для глухих дітей по вул.Личаківській, 35; на спеціальні загальноосвітні ніколи інтернати для дітей з вадами розумового розвитку №102 і №104 по вул.Пекарській, 19 та вул.Незалежності України, 11; на спеціальну загальноосвітню школу-інтернат для дітей з важкими порушеннями мови по вул.Короленка,1; на загальноосвітню санаторну школу-інтернат для дітей з серцево-судинними захворюваннями №1 по вул.Остроградських, 1; на спеціальну загальноосвітню школу-інтернат для дітей з малими та затухаючими формами туберкульозу та зі зниженим зором №9 по вул.Галицькій, 88а м.Львів-Винники; на навчально-реабілітаційний центр «Мрія» для дітей із затримкою психічного розвитку по вул.Лисенка; на навчально-реабілітаційний центр для дітей з вадами зору «Левеня» по вул.Володимира Великого, 87а; на адміністративні будівлі військоматів Сокальського РВК, Радехівського РВК., Червоноградського МВК, Пустомитівського РВК, Стрийського ОМВК, Сколівського РВК, Миколаївського РВК, Бродівського РВК та Золочівського РВК у Львівській області.
		Рішенням XXVII сесії V демократичного скликання Львівської обласної ради від 08.07.2008р. №669 «Про прийняття у спільну власність територіальних громад Львівської області закладів охорони здоров`я» відповідно до п.20 ч.1 ст.43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», з метою виконання ст.90 Бюджетного кодексу України та належного функціонування закладів охорони здоров`я, беручи до уваги розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 17.01.2001р. № 29 «Про передачу установ», враховуючи висновки постійних комісій з питань охорони здоров`я, материнства та соціального захисту, з питань комунального майна та приватизації. Львівська обласна рада вирішила дати згоду на прийняття у спільну власність територіальних громад Львівської області наступних лікувальних закладів: Комунальна інфекційна клінічна лікарня м.Львова - вул.Пекарська, 54, м.Львів; Львівське комунальне міське медичне об`єднання «Фтизіопульмонологія» - вул.Лемківська,24, м.Львів; Львівський міський психоневрологічний диспансер - вул.Коциловського,30, м.Львів; Комунальний Львівський міський шкірно-венерологічний диспансер - вул.Замарстинівська, 83, м.Львів; Комунальний дитячий туберкульозний санаторій - вул.Антоновича, 80, м.Львів; Комунальний дитячий ревмокардіологічний санаторій - вул.Коновальця, 116, м.Львів; Комунальний будинок № 1 м.Львова для дітей з порушенням центральної нервової системи і порушенням психіки - вул.Комаринця, 2а, м.Львів; Комунальний будинок № 2 м.Львова для дітей з порушенням центральної нервової системи і порушенням психіки - вул.Антоновича, 117, м.Львів.
		Пунктом 2 вказаного рішення вирішено Управлінню майном спільної власності Львівської обласної ради забезпечити прийняття у спільну власність територіальних громад Львівської області закладів охорони здоров`я, зазначених у п.1 цього рішення.
		Ухвалою 10 сесії п`ятого демократичного скликання Львівської міської ради від 10.07.2008р. №1939 «Про передачу закладів охорони здоров`я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно-реабілітаційну допомогу» враховуючи звернення Львівської обласної ради від 03.07.2008р. №02-вих/1231, керуючись Законами України Про місцеве самоврядування в Україні , Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності , ст.90 Бюджетного кодексу України, постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482 Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності, беручи до уваги рішення виконавчого комітету від 20.06.2003 № 525 Про передачу матеріальних цінностей, розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 17.01.2001 № 29 Про передачу установ, з метою забезпечення належного фінансування з обласного бюджету закладів охорони здоров`я міська рада ухвалила прийняти пропозицію Львівської обласної ради та погодити передачу у спільну власність Львівської обласної ради таких закладів охорони здоров`я: Комунального будинку дитини № 1 м Львова для дітей з пораженням центральної нервової системи та порушенням психіки; Комунального будинку дитини № 2 м.Львова для дітей з пораженням ЦНС і порушенням психіки; Комунального дитячого туберкульозного санаторію м.Львова; Комунального дитячого ревмокардіологічного санаторію; Комунального Львівського міського шкірно-венерологічного диспансеру; Львівського міського медичного об`єднання Фтизіопульмонологія; Львівського міського психоневрологічного диспансеру; Комунальної інфекційної клінічної лікарні.
		Пунктом 2 вказаної ухвали ухвалено Управлінню охорони здоров`я департаменту гуманітарної політики забезпечити передачу закладів охорони здоров`я, зазначених у пункті 1, відповідно до чинного законодавства. Термін: до 01.10.2008р.
		Актом приймання-передачі закладів охорони здоров`я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно-реабілітаційну допомогу на підставі рішення Львівської обласної ради від 08.07.2008р. №669 Про прийняття у спільну власність територіальних громад Львівської області .закладів охорони здоров`я , ухвала Львівської міської ради від 10.07.2008р. № 1939 Про передачу закладів охорони здоров`я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно-реабілітаційну допомогу наказ управління майном спільної власності від 16.07.2008р управління охорони здоров`я Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради передало, а Управління майном спільної власності Львівської обласної ради прийняло, серед іншого, Комунальний дитячий ревмокардіологічний санаторій за адресою: м.Львів, вул.Коновальця, 116, балансовою вартістю 920367грн., залишковою вартістю 886783грн.
		10.03.2009р. Львівською обласною радою було прийнято рішення №883 "Про внесення змін та доповнень до рішень Львівської обласної ради", яким, зокрема, внесено зміни до пункту 6 рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008р. №477 "Про питання врегулювання прав власності на об`єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області" та доповнено його підпунктами 31, 32, 33, 34, 35, 36.
		Пунктом 1.6. Рішення XXXIX сесії V демократичного скликання Львівської обласної ради від 30.06.2009р. №937 «Про внесення змін та доповнень до рішень обласної ради» відповідно до п.20 ч.1 ст.43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.3 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст.4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", на підставі уточнених даних інвентаризації нерухомого майна, враховуючи висновок постійної комісії з питань комунального майна та приватизації, Львівська обласна рада вирішила пункт 6 рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008р. №477 «Про питання врегулювання прав власності на об`єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області» доповнити підпунктами 37-43, зокрема п.41 КЗ ЛОР «Дитячий ревмокардіологічний санаторій», м.Львів, вул.Коновальця, 116: корпус №1 - 382,8кв.м, огорожа - в цілому, фонтан  в цілому, замощення - в цілому; м.Львів, вул.Коновальця, 114: корпус №2 - 189,1кв.м, столова 54,8кв.м, овочесховище 27,1кв.м, гараж 17,4кв.м, склад 18,8кв.м, огорожа  в цілому, ворота  в цілому, замощення  в цілому.
		Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 06.07.2009р. на підставі рішення XXI сесії V демократичного скликання від 26.02.2008р. №477 та рішення XXXIX сесії V демократичного скликання Львівської обласної ради від 30.06.2009р. №937 зареєстроване за Львівською обласною радою право комунальної власності на КЗ ЛОР «Дитячий ревмокардіологічний санаторій» вул.Коновальця Є, буд.114, а саме: корпус №2 А-1, 190 кв.м; столова, Б-1, 54,8 кв.м; овочесховище, Г-1, 27,1 кв.м, гараж, Д-1, 17,4 кв.м; склад, В-1, 18,8 кв.м, хвіртка №1, огорожа №2, огорожа №3; хвіртка №4, ворота №5, огорожа №6, замощення, І, замощення, ІІ.
		Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 06.07.2009р. на підставі рішення XXI сесії V демократичного скликання від 26.02.2008р. №477 та рішення XXXIX сесії V демократичного скликання Львівської обласної ради від 30.06.2009р. №937 зареєстроване за Львівською обласною радою право комунальної власності на КЗ ЛОР «Дитячий ревмокардіологічний санаторій» вул.Коновальця Є, буд.116, а саме: корпус №1, А-2, 396,0кв.; огорожа №1; фонтан №2; замощення І.
		Розпорядженням Львівського міського голови від 01.04.2015р. №89 «Про утворення робочої групи для вивчення питання функціонування приміщень обласних лікувальних закладів, які знаходяться у комунальній власності міста» утворено робочу групу для вивчення питання функціонування приміщень обласних лікувальних закладів, які знаходяться у комунальній власності міста, у складі: Г. Слічна - директор департаменту гуманітарної політики, керівник робочої групи; А. Піскун - спеціаліст 1-ї категорії відділу правового забезпечення роботи виконавчих органів Львівської міської ради юридичного управління, секретар робочої групи; члени робочої групи: І. Кулинич - директор департаменту економічної політики; В. Зуб - начальник управління охорони здоров`я департаменту гуманітарної політики; Г. Пайонкевич - начальник юридичного управління; І. Свистун  начальник управління комунальної власності департаменту економічної політики.
		Пунктом 2 розпорядження Львівського міського голови №89 від 01.04.2015 року доручено робочій групі вивчити питання функціонування приміщень обласних лікувальних закладів, які знаходяться у комунальній власності міста та за результатами роботи подати Львівському міському голові свої висновки та пропозиції в термін до 06.04.2015 року. 
		Листом від 05.07.2015 року вих. №1104-вих-525 Львівський міський голова звернувся до Львівської обласної ради з проханням надати в стислі терміни належним чином засвідчені копії актів, на підставі яких було здійснено державну реєстрацію права комунальної власності Львівської обласної ради на об`єкти нерухомого майна.
		При цьому, Львівський міський голова у вказаному листі зазначав, що: 
		«… Розпорядженням Львівського міського голови від 01.04.2015 року №89 Про утворення робочої групи для вивчення питання функціонування приміщень обласних лікувальних закладів, які знаходяться у комунальній власності міста" утворено робочу групу для вивчення питання функціонування приміщень обласних лікувальних закладів, які знаходяться у комунальній власності міста. 
		Пунктом 2.1. вказаного розпорядження робочій групі доручено вивчити питання функціонування приміщень обласних лікувальних закладів, які знаходяться у комунальній власності міста. 
		З метою забезпечення об`єктивного вивчення та опрацювання вищезазначеного питання, робочою групою було зроблено запит до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби: Львівського міського управління юстиції щодо надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо нерухомого майна, яке знаходиться за адресами: м.Львів, вул.Коциловського, 15а; м.Львів, вул.О.Басараб, 2; м.Львів, вул.Коциловського, 30; м.Львів, вул.Комаринця, 2а; м.Львів, вул.Антоновича,117; м.Львів, вул.Житомирська, 8а; м.Львів, вул.Гіпсова,40б; м.Львів, вул.Антоновича,80; м.Львів, вул.Є.Коновальця, 116; м.Львів, вул.Є.Коновальця,114; м.Львів, вул.Замарстинівська, 83; м.Львів, вул.Замарстинівська, 81; м.Львів, вул.Кордуби, 4а; м.Львів, вул.Устияновича 14; м.Львів, вул.Лемківська, 24; м.Львів, вул.Замарстинівська, 274; м.Львів, вул.Пасічна, 39; м.Львів, вул.Личаківська, 233; м.Львів, вул.Кульпарківська, 35.
		Як вбачається з інформації наданої відділом державної реєстрації речових Прав на нерухоме маймо реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, свідоцтва про право власності на зазначене нерухоме майно видані на підставі Рішення Львівської обласної ради XXI сесії V-го демократичного скликання від 26.02.2008 року за №477; Рішення Львівської обласної ради XXXVI сесії V-го демократичного скликання від 10.03.2009 року за №833; Рішення Львівської обласної ради XXXIX сесії \/-го демократичного скликання від 30.06.2009 року за №937; Рішення Львівської обласної ради XXXIІ сесії V-го демократичного скликання від 02.12.2008 року за №767; Рішення Львівської обласної ради VІІ сесії V-го демократичного скликання від 25.10.2006 року за №101; Рішення Львівської обласної ради XXX сесії V-го демократичного скликання від 04.11.2008 року за №742. …».
		Листом від 07.09.2015р. вих. №1082 Управління майном спільної власності Львівської обласної ради повідомило Львівську міську раду про те, що на виконання доручення голови Львівської обласної ради управління майном спільної власності Львівської обласної розглянуло лист Львівської міської ради від 05.07Л5 № 1104-вих-525 та повідомляє, що підставою державної реєстрації права спільної власності територіальних громад Львівської області на нерухоме майном 8-й обласних комунальних закладів охорони здоров`я стали ухвала Львівської міської ради №2939 від 10.07.2008 «Про передачу закладів охорони здоров`я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно-реабілітаційну допомогу» та рішення Львівської обласної ради від 08.07.2008 №669 «Про прийняття у спільну власність територіальних громад Львівської області закладів охорони здоров`я».
		Рішенням XX сесії VII скликання Львівської обласної ради від 19.11.2019р. №928 «Про реорганізацію комунального закладу Львівської обласної ради «Комунальний дитячий кардіоревматологічний санаторій» шляхом приєднання його до КНП ЛОР «Львівська обласна дитяча клінічна лікарня «ОХМАТДИТ» з метою покращення якості та доступності медичного обслуговування населення, підвищення ефективності використання бюджетних коштів і кадрового потенціалу; керуючись Законом України від 06.04.2017 № 2002-УІП «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров`я»; відповідно до статей 104 - 108 Цивільного кодексу України, статті 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», статей 59, 137 Господарського кодексу України, статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», частини першої статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна»; враховуючи висновки постійних комісій з питань охорони здоров`я, материнства, соціального захисту і з питань комунального майна та приватизації, Львівська обласна рада вирішила припинити комунальний заклад Львівської обласної ради «Комунальний дитячий кардіоревматологічний санаторій» (ідентифікаційний код юридичної особи 23957137, місцезнаходження; 79057, вул.Є. Коновальця, 116, м.Львів) шляхом приєднання його до комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна дитяча клінічна лікарня «ОХМАТДИТ»; установити, що комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради «Львівська обласна дитяча клінічна лікарня «ОХМАТДИТ» є правонаступником майна, прав та обов`язків комунального закладу Львівської обласної ради «Комунальний дитячий кардіоревматологічний санаторій.
		Пунктом 6 вказаного рішення вирішено внести зміни в додаток 1 «Перелік об`єктів спільної власності територіальних громад області для приватизації способом аукціону» до рішення обласної ради від 28.05.2019р. №852 «Про перелік об`єктів спільної власності територіальних громад області, що підлягають приватизації, та окремі майнові питання» доповнивши його рядком 7: комплекс будівель та споруд по вул.Є. Коновальця. 114, 116, м.Львів площею 704,1м.кв.
		Наказом Управління майном спільної власності від 13.04.2020р. №22-в «Про приватизацію комплексу будівель та споруд за адресою: м.Львів, вул.Є.Коновальця, 114, 116», наказано затвердити протокол про результати електронного аукціону №UA-PS-2020-03-12-000081-3, сформований 06.04.2020р. (14:48:10) з продажу комплексу будівель та споруд за адресою: м.Львів, вул.Є.Коновальця, 114, 116; за результатами проведеного аукціону укласти з ТзОВ «Бізнес галерея «Лев» договір купівлі-продажу комплексу будівель та споруд за адресою: м.Львів, вул.Є.Коновальця, 114, 116. Ціна продажу становить 37000001грн., в тому числі ПДВ 6166666,83грн.
		30.04.2020р. між Управлінням майном спільної власності Львівської області (за Договором  Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес галерея «Лев» (за Договором - Покупець) укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна способом продажу на аукціоні, за умовами якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю комплекс будівель і споруд, що розташовані за адресою: м.Львів, вул.Коновальця Є, 114, 116, а саме будівлі та споруди, що розташовані за адресою: Львівська область, місто Львів, вулиця Коновальця Є, будинок 114: корпус №2 А-1, 190 кв.м; столова, Б-1, 54,8 кв.м; овочесховище, Г-1, 27,1 кв.м, гараж, Д-1, 17,4 кв.м; склад, В-1, 18,8 кв.м, хвіртка №1, огорожа №2, огорожа №3; хвіртка №4, ворота №5, огорожа №6, замощення, І, замощення, ІІ, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна  1148729246101  Об`єкт №1 та будівля та споруди, що розташовані за адресою: м.Львів, вул.Коновальця Є, 116, корпус №1, А-2, 396,0кв.; огорожа №1; фонтан №2; замощення І, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна  114571624611  Об`єкт №2, разом надані Об`єкт продажу, який належить територіальній громаді Львівської області в особі Львівської обласної ради на праві комунальної власності, а Покупець зобов`язувався прийняти зазначений об`єкт продажу і сплатити ціну, відповідно до умов, що визначені в Договорі, та зареєструвати право власності на нього у органі державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.
		Відчужувані об`єкти розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,4426га, кадастровий номер земельної ділянки 4610136900:04:001:0021.
		Згідно п.1.6. Договору зазначений у Договорі Об`єкт продажу продається за 37000001грн., у тому числі ПДВ 6166666,83грн.
		Вказаний Договір підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток юридичних осіб  Сторін Договору та посвідчено приватним нотаріусом Львівського МНО Стефанюк О.І., про що в Реєстр внесено запис №2258.
		29.05.2020р. приватним нотаріусом Львівського МНО Стефанюк О.І. на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна способом продажу на аукціоні серія та номер: 2258, виданий 22.04.2020р. та Договору про внесення змін та доповнень до Договору купівлі-продажу нерухомого майна способом продажу на аукціоні, посвідченого приватним нотаріусом Львівського МНО Стефанюк О.І. 30.04.2020р. за реєстровим №2258, серія та номер: 2446, виданий 25.05.2020р.; акту приймання-передачі нерухомого майна, виданого 29.05.2020р. зареєстровано право приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес галерея «Лев» на будівлі та споруди, що розташовані за адресою: м.Львів, вул.Коновальця Є, 114, 116, а саме будівлі та споруди, що розташовані за адресою: Львівська область, місто Львів, вулиця Коновальця Є, будинок 114: корпус №2 А-1, 190 кв.м; столова, Б-1, 54,8 кв.м; овочесховище, Г-1, 27,1 кв.м, гараж, Д-1, 17,4 кв.м; склад, В-1, 18,8 кв.м, хвіртка №1, огорожа №2, огорожа №3; хвіртка №4, ворота №5, огорожа №6, замощення, І, замощення, ІІ (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна  1148729246101) та будівля та споруди, що розташовані за адресою: м.Львів, вул.Коновальця Є, 116, корпус №1, А-2, 396,0кв.; огорожа №1; фонтан №2; замощення І (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна  114571624611).
		04.01.2021 в Реєстрі закрито розділ щодо об`єкту нерухомого майна, а саме будівлі та споруди дитячого кардіоревматологічного санаторію, що розташовані за адресами: м.Львів, вул.Є.Коновальця, 114 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1148729246101) та м.Львів, вул.Є.Коновальця, 116 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1145716246101), у зв`язку з їх поділом та внесено відповідні відомості Павлишином Н.-П.А. Жирівська сільська рада Пустомитівського району про зміну об`єкту нерухомого майна та реєстрація об`єктів нерухомого майна, а саме нежитлова будівля загальною площею 79,7кв.м за адресою: м.Львів, Є. Коновальця, 114 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2264822346101), нежитлова будівля загальною площею 107,2кв.м, Опис столова, Б-1, 54,8кв.м; овочесховище, Г-1, 27,1кв.м, гараж, Д-1, 17,4кв.м; склад, В-1, 18,8кв.м, хвіртка №1, огорожа №2, огорожа №3; хвіртка №4, ворота №5, огорожа №6, замощення, І, замощення, II м за адресою: м.Львів, Є. Коновальця, 114/1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2264827946101), нежитлова будівля загальною площею 144,9кв.м, опис огорожа №1, фонтан №2 та замощення І за адресою: м.Львів, Є. Коновальця, 116 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2264831146101) та нежитлова будівля загальною площею 249кв.м.за адресою: м.Львів, Є. Коновальця, 116/1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2264833646101).
		09.02.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес галерея «Лев» (за Договором  Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Скай Дістрікт» (за Договором  Покупець) укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами якого Продавець передає, а Покупець приймає у власність нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю загальною площею 249м.кв., що розташована за адресою: Львівська область, місто Львів, вулиця Коновальця Є, будинок 116/1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна  2264833646101); нежитлову будівлю загальною площею 144,9м.кв., що розташована за адресою: Львівська область, місто Львів, вулиця Коновальця Є, будинок 116, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна  2264833646101). До нежитлової будівлі відносяться огорожа №1; фонтан №2; замощення І; нежитлову будівлю загальною площею 107,2м.кв., що розташована за адресою: Львівська область, місто Львів, вулиця Коновальця Є, будинок 114/1, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна  2264827946101). До нежитлової будівлі відносяться столова, Б-1, 54,8 кв.м; овочесховище, Г-1, 27,1 кв.м, гараж, Д-1, 17,4 кв.м; склад, В-1, 18,8 кв.м, хвіртка №1, огорожа №2, огорожа №3; хвіртка №4, ворота №5, огорожа №6, замощення, І, замощення, ІІ; нежитлову будівлю загальною площею 79,7м.кв., що розташована за адресою: Львівська область, місто Львів, вулиця Коновальця Є, будинок 114 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна  2264822346101), надалі  нерухоме майно, предмет договору, та зобов`язується сплатити визначену цим договором грошову суму.
		Вказаний Договір підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток юридичних осіб  Сторін Договору та посвідчено приватним нотаріусом Львівського МНО Стефанюк О.І., про що внесено запис до Реєстру №921.
		09.02.2021р. приватним нотаріусом Львівського МНО Стефанюк О.І. на підставі Договору купівлі-продажу серії та номер: 921, виданий 09.02.2021р. приватним нотаріусом Львівського МНО Стефанюк О.І. зареєстровано право приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Дістрікт» на будівлі та споруди, що розташовані за адресою: Львівська область, місто Львів, вулиця Коновальця Є, будинок 114/1 нежитлову будівлю загальною площею 107,2м.кв.: столова, Б-1, 54,8 кв.м; овочесховище, Г-1, 27,1 кв.м, гараж, Д-1, 17,4 кв.м; склад, В-1, 18,8 кв.м, хвіртка №1, огорожа №2, огорожа №3; хвіртка №4, ворота №5, огорожа №6, замощення, І, замощення, ІІ; на нежитлову будівлю загальною площею 79,7м.кв., що розташована за адресою: Львівська область, місто Львів, вулиця Коновальця Є, будинок 114; на нежитлову будівлю загальною площею 249м.кв., що розташована за адресою: Львівська область, місто Львів, вулиця Коновальця Є, будинок 116/1; на нежитлову будівлю загальною площею 144,9м.кв., огорожа №1; фонтан №2; замощення І, що розташовані за адресою: Львівська область, місто Львів, вулиця Коновальця Є, будинок 116.
		 
		У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Відповідно до ч.1 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
		Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
		Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.09.2019р. у справі №924/831/17.
		Верховний Суд у справі №924/1022/17 (постанова від 06.11.2019р.) констатує, що встановивши наявність порушеного права заявника, суд повинен при прийнятті рішення враховувати мету звернення його до суду та забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. 
		Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи  підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.
		Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
		Серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є юридичні факти (п. 4 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
		Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
		Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Приписами ст.140 Конституції України встановлено, що Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
		Статтею 142 Конституції України передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
		Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності (ст.143 Конституції України).
		Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
		Згідно ч.ч.1, 2 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами; обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
		Згідно приписів ч.1,3, 5 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону; матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
		Приписами п.30 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, прийняття рішення про здійснення державно-приватного партнерства щодо об`єктів комунальної власності, у тому числі на умовах концесії, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.
		Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
		Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад (ч.4 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
		Приписами ч.ч.5, 6 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об`єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.
		Відповідно до ч.8 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
		Відповідно до п.3 ч.1 ст.90 БК України (в редакції ,чинній станом на час прийняття розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації розпорядженням від 17.01.2001р. №29 «Про передачу установ») До видатків, які здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим і обласних бюджетів та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на охорону здоров`я: а) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення); б) спеціалізовану амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (спеціалізовані лікарні, поліклініки, включаючи стоматологічні, центри, диспансери, госпіталі для інвалідів Великої Вітчизняної війни, будинки дитини, станції переливання крові); в) санаторно-курортну допомогу (санаторії для хворих на туберкульоз, санаторії для дітей та підлітків, санаторії медичної реабілітації); г) інші державні програми медичної та санітарної допомоги (медико-соціальні експертні комісії, бюро судмедекспертизи, центри медичної статистики, бази спецмедпостачання, центри здоров`я і заходи санітарної освіти, інші програми і заходи).
		За приписами ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		Згідно ч.1 ст.317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		Відповідно до ч.ч.1 та 7 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
		Частиною 1 ст.321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним.Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		Згідно зі ст.322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Приписами ст.328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. 
		При цьому за змістом статті 388 названого Кодексу випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею іншим шляхом, ніж було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння або було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння, що і має місце в спірних відносинах.
		Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
		Згідно ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
		Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у п.26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014р. №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», що відповідно до положень ч.1 ст.388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в ч. 1 ст. 388 ЦК України.
		Окрім цього, така ж правова позиція висловлена і у постановах Верховного Суду України від 11.02.2015р. у справі №6-1цс15 та від 30.11.2016р. у справі №6-2069цс16, у яких суд дійшов висновку, що дійсний власник, який не був стороною правочину, не був учасником судового розгляду і майно відчужено поза волею власника, то право власності на майно не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.
		Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю) аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018р. у справі № 653/1096/16-ц та від 14.11.2018р. у справі №183/1617/16.
		Таким чином лише і виключно власник майна, який фактично позбавлений можливості володіти й користуватися вказаним майном в результаті його незаконного вибуття з володіння за наявності певних умов має право витребувати таке майно із чужого володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018р. у справі №916/3727/15.
		Окрім того, витребування майна із чужого незаконного володіння передбачено ст.16, 387 Цивільного кодексу України виключно як форма захисту права власності, а не як окреме оборотоздатне майнове право.
		Виходячи з аналізу статей 387, 388 ЦК України власник майна має право звернутися до суду з вимогою про захист права власності шляхом витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Предмет доказування у справах за таким позовом становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то факти, що підтверджують його право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. Власник вправі витребувати своє майно від особи, в якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні. Тобто, в першу чергу, на підтвердження наявності в позивача суб`єктивного матеріального права на витребування майна з чужого незаконного володіння, він повинен надати суду відповідні належні докази, що підтверджують його право на зазначене майно. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.08.2018р. у справі №902/1722/14.
		 
		Рішенням Господарського суду м.Києва від 26.07.2018р. у справі №910/3581/17 за позовом Львівської міської ради до Львівської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради; Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача управління майном спільної власності Львівської обласної ради про визнання незаконним та скасування рішення суд вирішив позов задовольнити повністю; визнати недійсним рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008 № 477 "Про питання врегулювання прав власності на об`єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області" в частині п. 6 про оформлення права спільної власності територіальних громад Львівської області в особі обласної ради, а саме: на відділення фтизіопульмонології, "А-2", загальною площею 417,4 кв.м.; гараж "Б-1" загальною площею 30,2 кв.м.в будинку № 24 по вул.Лемківській № 24 у м.Львові; пульмонологічне та фтизіопедіатричне відділення в будинку № 14 по вулиці Устияновича загальною площею 432,3 кв.м.; будівлі в будинку № 274 по вулиці Замарстинівській у м.Львові (будівля харчоблоку "В-1" загальною площею 530, 7 кв.м., лікувальний корпус "Б-3" загальною площею 818,9 кв.м., адмінкорпус "Н-1" загальною площею 90,4 кв.м., водокачка "Л-1" загальною площею 19,0 кв.м., пральня-котельня "Г-2" загальною площею 294,6 кв.м., хлораторна "Ж-1" загальною площею 13,3 кв.м., аптека "3-1", "3'-1" загальною площею 65, 8 кв.м., водокачка "О-1" загальною площею 15,6 кв.м., гараж "Е-1" загальною площею 123,3 кв.м., овочесховище "М-1" загальною площею 70,6 кв.м., погріб "Д-1" 16,0 кв.м., дезкамера, столярна майстерня "Є-1", "Є''-1" загальною площею 73,9 кв.м., майстерня "К-1" загальною площею 75,7 кв.м., дорога І, тротуар ІІ, хідник з бетонних плит ІІІ, огорожа № 1; назва балансоутримувача - Централізована бухгалтерія міських медичних установ № 1), гараж з коморою "Б-1", загальною площею 44,6 м.кв. в будинку № 233 по вул.Личаківській; другий лікувальний корпус, "А-2", загальною площею 139,6 кв.м., гараж "В", загальною площею 20,3 кв.м.в будинку № 81 на вулиці Замарстинівській у м.Львові; лікувальний корпус "А-2" загальною площею 906,3 кв.м., гараж "Б" загальною площею 18,3 кв.м., паливна "В" загальною площею 16,9 кв.м.в будинку № 4а по вул.Кордуби; головний лікувальний корпус "А-2" загальною площею 757, 2 кв.м., гараж "Б" загальною площею 38,1 кв.м., огорожі №1 по №3, хвіртка №4, ворота №5, замощення І, замощення ІІ в будинку № 83 на вул.Замарстинівській у м.Львові.
		Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2019р. у справі №910/3581/17 суд постановив апеляційну скаргу Львівської обласної ради на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2018 у справі № 910/3581/17 задовольнити; рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2018 у справі № 910/3581/17 скасувати, прийняти нове рішення.
		Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.01.2020р. у справі №910/3581/17 судом постановлено касаційну скаргу Львівської обласної ради залишити без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 у справі № 910/3581/17 залишити без змін.
		З врахуванням наведеного суд критично оцінює та відхиляє за безпідставністю та необґрунтованістю покликання Прокурора та Позивача на обставини, встановлені судами при розгляді справи №910/3581/17 з огляду на те, що хоч склад Учасників справи у справі №910/3581/17 та справі №910/13969/18 є подібним, проте, судом при розгляді справи №910/3581/17 не встановлювалась та не надавалась правова оцінка обставинам вибуття спірних будівель та споруд дитячого кардіоревматологічного санаторію (м.Львів, вул.Є.Коновальця, 114, 116) з володіння Львівської міської ради.
		Рішенням Господарського суду м.Києва від 06.08.2020р. у справі №910/13969/18 за позовом Львівської міської ради до Львівської обласної ради за участю на стороні Позивача Прокуратури Львівської області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтв про право власності, скасування державної реєстрації права власності вирішено позовні вимоги задовольнити повністю; визнати незаконним та скасувати рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008 №477 "Про питання врегулювання прав власності на об`єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області" із змінами та доповненнями відповідно до рішень Львівської обласної ради від 10.03.2009 №833, від 30.06.2009 №937, в частині п. 6 про оформлення права спільної власності територіальних громад Львівської області в особі Львівської обласної ради, зокрема, на будівлі, що розташовуються за наступними адресами: вул.Й.Коциловського, 15а, вул.О.Басараб, 2, вул.Коциловського, 30/32; м.Львів, вул.Комаринця, 2а; м.Львів, вул.Антоновича, 117; м.Львів, вул.Житомирська, 8а; м.Львів, вул.Гіпсова, 40б; м.Львів, вул.Антоновича, 80; м.Львів, вул.Коновальця, 116; м.Львів, вул.Коновальця, 114; визнати недійсними: свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Львівською обласною радою 18.10.2011 на будівлю за адресою: вул.Й.Коциловського, 15а; свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Львівською обласною радою 10.06.2009 на будівлі за адресою: вул.О.Басараб, 2; свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Львівською обласною радою 07.07.2009 на буділві за адресою: вул.Й.Коциловського, 30; свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Львівською обласною радою 17.10.2011на будівлю за адресою: вул.Й.Коциловського, 32; свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Львівською обласною радою 25.03.2009 на будівлю за адресою: вул.Т.Комаринця, 2а; свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Львівською обласною радою 06.07.2009 на будівлю за адресою: вул.В.Антоновича, 117; свідоцтво про право власності на нерухоме майно видане Львівською обласною радою 06.07.2009 на будівлю за адресою: вул.Житомирська, 8а; свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Львівською обласною радою 06.07.2009 на будівлю за адресою: вул.Гіпсова, 40б; свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Львівською обласною радою 06.07.2009 на будівлю за адресою: вул.В.Антоновича, 80; свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Львівською обласною радою 06.07.2009 на будівлю за адресою: вул.Є.Коновальця, 116; свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Львівською обласною радою 06.07.2009 на будівлю за адресою: вул.Є.Коновальця, 114; скасувати державну реєстрацію права власності на: будівлю їдальні, під літ. А-1, А'-1 загальною площею 294,2 кв.м по вул.Й.Коциловського, 15а, за Львівською обласною радою (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1590243846101); на психоневрологічний диспансер, а саме: стаціонар під літ. А-2, 819,7 кв.м, пральня під літ. Б-1, Б'-1, 43,3 кв.м; гаражі зі складом В- 62,1 кв.м, склад Г-1, 23,5 кв.м по вул.О.Басараб, 2, за Львівською обласною радою (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1576396246101); на Львівській міський психоневрологічний диспансер, а саме: диспансер під літ. А-3, 725,7 кв.м, гараж Б 32,6 кв.м по вул.Й.Коциловського,30 за Львівською обласною радою (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1576479436101); на будівлю Диспансеру під літ. А'-3, загальною площею 121 кв.м по вул.Коциловського, 32, за Львівською обласною радою (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1576444846101); на сховище запасу води під літ. Б-1, загальною площею 62,1 кв.м по вул.Т.Комаринця, 2а, за Львівською обласною радою (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 26843662); на КЗ ЛОР "Будинок дитини №2 з пораженням центральної нервової системи і порушенням психіки", а саме: корпус №1 під літ.А-2, А'-2, загальною площею 756 кв.м; ворота №1, огорожа №2; замощення, І, замощення ІІ по вул.В.Антоновича, 117, за Львівською обласною радою (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1429376746101); на КЗ ЛОР "Будинок дитини №2 з пораженням центральної нервової системи і порушенням психіки", а саме: корпус №2 під літ. А-2, 490 кв.м, альтанка, Б, 40,8 кв.м, хвіртка №1, огорожа №2 , замощення, І по вул.Житомирській, 8а за Львівською обласною радою (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1431834046101); КЗ ЛОР "Будинок дитини №2 з пораженням центральної нервової системи і порушенням психіки", а саме: корпус №3 під літ. А-3, 553 кв.м, гараж, Б-107,5 кв.м, гараж, Г-1 21,2 кв.м, овочесховище, В-1 36,2 кв.м, альтанка, Д-1 35,8 кв.м, ворота №1, огорожа №2, замощення, І, по вул.Гіпсовій, 40б, за Львівською обласною радою (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1472861746101); на КЗЛОР "Дитячий туберкульозний санаторій", а саме: лікарняний корпус, під літ. А-2, 562,6 кв.м, лабораторний корпус А-1, 46,8 кв.м, тіньовий тент, Б 26,9 кв.м, ворота №1, хвіртка №2, огорожа №3, ворота №4, огорожа №5, замощення 1 по вул.В.Антоновича, 80, за Львівською обласною радою (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна1430415146101); на КЗ ЛОР "Дитячий ревмокардіологічний санаторій" загальною площею 396 кв.м по вул.Є. ця, 116, за Львівською обласною радою (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1145716246101); на КЗ ЛОР "Дитячий ревмокардіологічний санаторій", корпус №2, під літ. А-1, 190 кв.м; столова, Б-1, 54,8 кв.м; овочесховище, Г-1, 27,1 кв.м, гараж, Д-1, 17,4 кв.м; склад, В-1, 18,8 кв.м, хвіртка №1, огорожа №2, огорожа №3; хвіртка №4, ворота №5, огорожа №6, замощення, І, замощення, ІІ по вул.Є. Коновальця, 114 за Львівською обласною радою (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1148729246101) із закриттям розділів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо вказаних об`єктів нерухомого майна.
		Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021р. у справі №910/13969/18 суд постановив апеляційну скаргу Львівської обласної ради задовольнити; рішення Господарського суду м.Києва від 06.08.2020р. у справі № 910/13969/18 скасувати повністю та прийняти нове рішення; відмовити повністю у задоволенні позову Львівської міської ради.
		Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021р. у справі №910/13969/18 судом постановлено касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури, відкрите з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити; касаційну скаргу Львівської міської ради залишити без задоволення; постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 у справі №910/13969/18 залишити без змін.
		Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021р. у справі №910/13969/18 встановлено, що:
		«… На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991р. № 311, постанови Кабінету Міністрів України від 13.10.1992р. № 577, Законів України "Про власність", «Про місцеві ради народних депутатів» Львівська обласна рада Ухвалою від 12.05.1993р. №288 затвердила Перелік майнових комплексів підприємств, установ та організацій, що передаються до комунальної власності міст обласного підпорядкування та районів області. Даною ухвалою затверджено перелік майнових комплексів підприємств, установ та організацій, що відносяться до комунальної власності Львівської обласної ради народних депутатів (додаток №2) та майнових комплексів міжгосподарських об`єктів (додаток 3).
		До Переліку № 1, затвердженого ухвалою Львівської обласної ради від 12.05.1993р. № 288, увійшли спірні об`єкти охорони здоров`я (майнові комплекси), що розташовані за адресами: м.Львів, вул.Антоновича, 80; м.Львів, вул.Коновальця, 116; м.Львів, вул.Коциловського, 30.
		Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Львівської обласної ради від 08.07.2008р. № 669 Львівська обласна рада надала згоду на прийняття у спільну власність територіальних громад Львівської області перелік лікувальних закладів….
		… 08.07.2008р. Львівською обласною радою було прийнято рішення № 669 "Про прийняття у спільну власність територіальних громад Львівської області закладів охорони здоров`я".
		В п. 1 вказаного рішення зазначено про надання відповідачем згоди на прийняття у спільну власність територіальних громад Львівської області лікувальних закладів, таких як: Комунальна інфекційна клінічна лікарня м.Львова - вул.Пекарська, 54, м.Львів; Львівське комунальне міське медичне об`єднання "Фтизіопульмонологія" - вул.Лемківська, 24; м.Львів; Львівський міський психоневрологічний диспансер - вул.Коциловського, 30, м.Львів; Комунальний Львівський міський шкірно-венерологічний диспансер - вул.Замарстинівська, 83, м.Львів; Комунальний дитячий туберкульозний санаторій - вул.Антоновича, 80, м.Львів; Комунальний дитячий ревмокардіологічний санаторій - вул.Коновальця, 116, м.Львів; Комунальний будинок №1 м.Львова для дітей з порушенням центральної нервової системи і порушенням психіки - вул.Комаринця, 2а, м.Львів; Комунальний будинок № 2 для дітей з порушенням центральної нервової системи і порушенням психіки - вул.Антоновича, 117, м.Львів.
		Ухвалою Львівської міської ради № 1939 від 10.07.2008р. "Про передачу закладів охорони здоров`я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно-реабілітаційну допомогу" прийнято пропозицію відповідача - Львівської обласної ради та погоджено передачу у спільну власність Львівської обласної ради таких закладів охорони здоров`я: Комунального будинку дитини № 1 м.Львова для дітей з пораженням центральної нервової системи та порушенням психіки; Комунального будинку дитини № 2 м.Львова для дітей з пораженням центральної нервової системи та порушенням психіки; Комунального дитячого туберкульозного санаторію м.Львова; Комунального дитячого ревмокардіологічного санаторію; Комунального Львівського міського шкірно-венерологічного диспансеру; Львівського міського медичного об`єднання "Фтизіопульмонологія"; Львівського міського психоневрологічного диспансеру; Комунальної інфекційної клінічної лікарні. Окрім того, доручено Управлінню охорони здоров`я департаменту гуманітарної політики забезпечити передачу закладів охорони здоров`я, зазначених вище, відповідно до чинного законодавства.
		Отже, створивши заклади охорони здоров`я, визначивши їх місцезнаходження та фізичне розташування (розміщення в об`єктах нерухомості, щодо яких виник спір), закріпивши за ними приміщення на відповідному правовому титулі (господарське відання/оперативне управління), орган місцевого самоврядування розпорядився цими закладами, передавши їх у спільну власність Львівської обласної ради. Тобто було здійснено передачу юридичних осіб комунальної власності, які надають послуги медичного характеру і виконають інші функції на основі професійної діяльності медичних працівників згідно з потребами об`єднаних територіальних громад області. Проте, рішення про передачу відповідачу цілісних майнових комплексів закладів охорони здоров`я, яке б потягло за собою зміну форми власності об`єктів нерухомого майна, в яких розташовувалися такі заклади, органом місцевого самоврядування в межах компетенції та в установленому порядку не приймалося, що свідчить про відсутність необхідного для цього волевиявлення та, відповідно, неправомірність винесення відповідачем рішення від 26.02.2008р. № 477 у його оспорюваній частині через відсутність необхідної компетенції.
		Вбачається, що ухвалу Львівської міської ради від 10.07.2008р. № 1939 "Про передачу закладів охорони здоров`я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно-реабілітаційну допомогу" було прийнято більш ніж через 4 місяці після прийняття Львівської обласною радою оспорюваного рішення, тобто її не існувало станом на момент прийняття спірного рішення, відтак така ухвала не могла враховуватися при прийнятті оскаржуваного рішення, як згода територіальної громади міста Львова на відчуження комунального майна.
		Після прийняття вищевказаної ухвали Львівської міської ради від 10.07.2008р. № 1939, 10.03.2009р. Львівською обласною радою було прийнято рішення № 883 "Про внесення змін та доповнень до рішень Львівської обласної ради", яким, зокрема, внесено зміни до п. 6 рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008р. № 477 "Про питання врегулювання прав власності на об`єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області".
		Рішенням Львівської обласної ради від 30.06.2009р. № 937 "Про внесення змін та доповнень до рішень обласної ради" внесено зміни до рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008р. № 477 "Про питання врегулювання прав власності на об`єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області".
		Як вбачається з текстів вказаних рішень, ними внесено зміни щодо переліку та характеристик майна.
		Однак, судом встановлено, що даними рішеннями змінена сама суть первісної редакції цього рішення, а саме факт того, що 26.02.2008р. п. 6 спірного рішення № 477 Львівська обласна рада вирішила оформити право спільної власності територіальних громад Львівської області за Львівською обласною радою на спірні об`єкти, належні територіальній громаді м.Львова, саме як об`єкти нерухомого майна, без наявності прийнятого Львівською міською радою до 26.02.2008р. рішення про надання згоди на вилучення у територіальної громади м.Львова та передачу у спільну власність територіальних громад Львівської області спірних об`єктів нерухомого майна, як це передбачено ч. 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
		Крім цього, рішення Львівської обласної ради від 08.07.2008р. № 669 "Про прийняття у спільну власність територіальних громад Львівської області закладів охорони здоров`я" було прийняте на два дні раніше, ніж ухвала Львівської міської ради від 10.07.2008р. № 1939 "Про передачу закладів охорони здоров`я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно-реабілітаційну допомогу".
		Також, підтвердженням факту передачі позивачем відповідачеві лише закладів охорони здоров`я як організованої структури, є також акт приймання-передачі, який не відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 21.09.1998р. № 1482 "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності", оскільки не містить відомостей про передачу приміщень, їх загальної площі, балансової вартості кожного з приміщень.
		Враховуючи наведене, відповідач як орган місцевого самоврядування, розпорядився об`єктами комунальної власності територіальної громади міста Львова, оформивши без її згоди право власності на спірні об`єкти.
		Оскільки наслідком ухвалення рішення від 26.02.2008р. №477 в оспорюваній частині стало недотримання положень ч.8 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та порушення майнових прав територіальної громади міста Львова на об`єкти нерухомого майна, які відповідач зареєстрував за собою, вимоги позивача є правомірними. …».
		Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		З врахуванням наведеного, в точу числі скасування постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021р. рішення Господарського суду м.Києва від 06.08.2020р. у справі №910/13969/18, суд відхиляє за безпідставністю та необґрунтованістю доводи Прокурора та Позивача про встановлення Рішенням Господарського суду м.Києва від 06.08.2020р. у справі №910/13969/18 неправомірності оформлення Львівською обласною радою права власності на спірні приміщення.
		При цьому, суд зазначає, що передача закладів охорони здоров`я, які надають спеціалізовану медичну та санітарно-реабілітаційну допомогу з комунальної власності територіальної громади м.Львова, в тому числі Комунального дитячого кардіоревматологічного санаторію, до спільної власності територіальних громад Львівської області зумовлена не лише волевиявленням Львівської міської ради і Львівської обласної ради, а й обов`язком Львівської обласної ради прийняти такі заклади і здійснювати їх фінансування в силу описаних вище змін в бюджетному законодавстві.
		Як вбачається із тексту ухвали 10 сесії п`ятого демократичного скликання Львівської міської ради від 10.07.2008р. №1939 «Про передачу закладів охорони здоров`я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно-реабілітаційну допомогу» така приймалась Позивачем з врахуванням звернення Львівської обласної ради від 03.07.2008р. №02-вих/1231 Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності, ст.90 Бюджетного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482 Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності, рішення виконавчого комітету від 20.06.2003 № 525 Про передачу матеріальних цінностей та розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 17.01.2001 № 29 Про передачу установ, тобто на підставі рішення Позивача, яке було ухвалено після прийняття Львівською обласною радою рішення від 26.02.2008р. №477.
		Разом з тим суд критично оцінює доводи Третьої особи-1 щодо того, що Львівською міською радою передавались Львівській обласній раді «заклади охорони здоров`я», як єдині майнові комплекси, до складу яких входили усі види майна (зокрема будівлі та споруди), оскільки, як вбачається із рішення Львівської міської ради від 20.06.2003р. №525 «Про передачу матеріальних цінностей», виконавчий комітет Львівської міської ради вирішив передати на баланс головного управління охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації основні засоби, крім будівель і споруд, малоцінні та швидкозношувані предмети установ охорони здоров`я м.Львова, переданих на фінансування з обласного бюджету, згідно з додатком на загальну суму 2444137грн.
		Таким чином суд зазначає про відсутність доказів прийняття Позивачем, як дійсним власником спірного майна, рішення про його відчуження на користь інших осіб в порядку, передбаченому п.30 ч.1 ст.26 та ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», що свідчить про вибуття спірного майна з власності територіальної громади м.Львова в особі Позивача поза волею власника, а відтак, про наявність правових підстав до витребування спірного майна від Відповідача як добросовісного набувача.
		 
		Статтею 182 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
		Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі  державна реєстрація прав)  офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Відповідно до ч.1 ст.3 вказаного Закону державна реєстрація прав є обов`язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.
		Згідно п.9 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
		З підстав наведеного, беручи до уваги те, що Прокурором в інтересах Позивача не заявлено позовної вимоги про визнання за Позивачем права власності на спірні будівлі та споруди суд зазначає, що позовна вимога Прокурора в інтересах держави в особі Позивача про скасування державної реєстрації права власності Відповідача на спірні будівлі та споруди є похідною вимогою, тобто такою, задоволення якої залежить від вимоги про витребування з чужого незаконного володіння Відповідача відповідного спірних будівель та споруд з незаконного володіння та передання таких Позивачу.
		 
		У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року №475/97 ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи власності на майно шляхом його витребування на користь держави.
		Перший протокол Конвенції ратифікований Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР і з огляду на приписи частини 1 статті 9 Конституції України, Закону України від 29.06.2004 №1906-ІV «Про міжнародні договори України» застосовується національними судами України як частина національного законодавства.
		Так, зокрема, у рішеннях ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20.10.2011р. (заява №29979/04) та Кривенький проти України від 16.02.2017р. (заява №43768/07) зазначено, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом та легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно. 
		Разом з тим при вирішенні цієї категорії справ варто враховувати практику Європейського суду з прав людини у застосуванні ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо втручання держави у право на мирне володіння майном (зокрема, рішення у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West alliance Limited» проти України» від 23.01.2014), якою напрацьовано три критерії для оцінки на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
		Так, втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.
		Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення від 23.11.2000 у справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»).
		Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. 
		«Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» Європейський суд з прав людини, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.
		Особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримана справедлива рівновага між інтересами суспільства та правами власника.
		Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи, Європейський суд з прав людини у рішенні «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 вказав, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес.
		Крім того, Європейський суд з прав людини, оцінюючи можливість захисту права особи за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося у зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали у справах «Раймондо проти Італії» від 22.02.1994, «Філліпс проти Сполученого Королівства» від 05.07.2001, «Аркурі та інші проти Італії» від 05.07.2001, «Ріела та інші проти Італії» від 04.09.2001, «Ісмаїлов проти Російської Федерації» від 06.11.2008). 
		Таким чином, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.
		Пунктами 32-35 рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 «Стретч проти Сполученого Королівства» визначено, що майном у зазначеній статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком Європейського суду в зазначеній справі «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила». Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, у такому випадку мало місце «непропорційне втручання» у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції».
		Крім того, за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
		Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
		Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, Відповідач був позбавлений можливості впливати на рішення чи перевіряти дії Позивача чи Третьої особи-1 щодо передання у власність спірних будівель та споруд, однак, набуття Відповідачем у власність спірних приміщень на підставі договору під час розгляду цієї справи Господарським судом Львівської області перебувало під контролем Відповідача, і він, проявляючи розумну обачність при укладенні договору купівлі-продажу нерухомого майна, мав змогу дізнатись про перебування спірних будівель та споруд під спором, а відтак, потенційну можливість витребування Прокурором таких будівель та споруд на користь держави в особі Позивача.
		Таким чином, у цій справі з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, враховуючи те, що в даному випадку витребування Прокурором спірних будівель та споруд з володіння Відповідача на користь держави в особі Позивача відповідає легітимній меті та переслідує законний суспільний інтерес, суд зазначає про відсутність невідповідності втручання Прокурора в інтересах держави в особі Позивача у право власності Відповідача критеріям правомірного втручання у право на мирне володіння майном.
		 
		З врахуванням недоведеності Учасниками справи обставини наявності рішення Позивача як дійсного власника майна, про його відчуження на користь Львівської обласної ради, відсутності невідповідності втручання Прокурора в інтересах держави в особі Позивача у право власності Відповідача критеріям правомірного втручання у право на мирне володіння майном, суд дійшов висновків про вибуття спірного майна з власності територіальної громади м.Львова в особі Позивача поза волею власника, а відтак встановлення наявності порушеного права Позивача.
		 
		Відповідач у поданому 23.07.2021р. за вх. №17248/21 Відзиві на позовну заяву від 16.07.2021р. б/н вважає позов безпідставним та необґрунтованим і просить суд відмовити Позивачу в його задоволенні та визнати пропущеним строк позовної давності на звернення Прокурора із цим позовом до суду з підстав того, що рішенням Львівської обласної ради від 26.02.2008р. №477 «Про питання врегулювання прав власності на об`єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області» вирішено оформити за Львівською обласною радою право спільної власності територіальних громад Львівської області на об`єкти нерухомого майна, які задовольняють потреби територіальних громад Львівської області (п.6 рішення).
		Відповідач у поданому відзиві вказує на пропуск Прокурором в інтересах Львівської міської ради строків давності на звернення до суду з огляду на те, що закон не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб, а початок перебігу позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку ст.388 ЦК України обчислюється з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна у володіння іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу, а не з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно.
		Відповідач акцентує, що під час розгляду справи №910/13969/18 про визнання недійсним рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008 №477 "Про питання врегулювання прав власності на об`єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області" в частині оспорюваного майна, Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021р. залишеною без змін 15.06.2021р. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду, встановлено, що 05.07.2015р. міський голова м.Львова звернувся до голови Львівської обласної ради з листом №1104-ВИХ-525, в якому зазначив, що за інформацією відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції свідоцтва про право власності на об`єкти (які є предметом цього позову) видані на підставі рішень обласної ради №477 від 26.02.2008р., №833 від 10.03.2009р. та№937 від 30.06.2009р. Сплив строку на звернення до суду Львівською міською радою став підставою відмови в задоволенні заявлених позовних вимог у справі №910/13969/18.
		При цьому, Відповідач вказує, що стороною у справі №910/13969/18 про визнання недійсним рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008 №477 "Про питання врегулювання прав власності на об`єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області" була Львівська міська рада щодо якої встановлено обставину про її обізнаність щодо вибуття свого майна у володіння іншої особи 05.07.2015р. яка була формалізована листом №1104-ВИХ-525 від 05.07.2015р.
		З врахуванням того, що учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені, а правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу, а також сприяє додержанню процесуальної економії в новому процесі Відповідач зазначає, що установлення преюдиційних обставин в судовому рішенні у справі №910/13969/18 та той факт, що Львівській міській раді було відомо про вибуття свого майна у володіння іншої особи 05.07.2015р., строк позовної давності для звернення Прокурором із даним позовом в інтересах Львівської міської ради до господарського суду сплив.
		Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
		Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу. Так, за приписом ч.5 ст. 67 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
		Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою №14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
		Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фінікарідов проти Кіпру» механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (рішення Європейського суду з прав людини у справі у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).
		Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", наведених у статті 261 ЦК, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.05.2018р. у справі №916/2073/17 та постанові Верховного Суду України від 16.11.2016р. у справі №6-2469цс16.
		Згідно приписів ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. 
		Відповідно до ч.4 названої статті сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема в пункті 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
		Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.264 ЦК України).
		Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз положень статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у заінтересованої сторони права на позов. 
		Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018р. у справі № 907/50/16.
		Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
		Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. 
		При цьому, за змістом зазначеної норми (статті 261 Цивільного кодексу України) законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права. 
		Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018р. у справі № 907/50/16, від 30.05.2018р. у справі №359/2012/15-ц.
		Таким чином за наявності правових підстав для витребування майна від добросовісного набувача відповідно до статей 387, 388 ЦК України мають застосовуватися положення статті 267 ЦК України. Закон також не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб. Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019р. у справі №914/3234/16.
		Отже початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України відліковується з моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу, а не з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно. 
		При цьому, суд звертає увагу на те, що звернення до суду з позовом, в тому числі з іншими матеріально-правовими вимогами, не перериває перебігу строку позовної давності, а тому звернення до суду з цим позовом не може ставитися в залежність від іншого судового рішення, в тому числі, згідно доводів Прокурора та Позивача, судових рішень у справі №910/13969/18, оскільки порушення права та підтвердження такого порушення судовим рішенням не є тотожними поняттями. Закон не пов`язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи. Тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням.
		Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 та від 26.11.2019р. у справі №914/3234/16. Також вказаної правової позицію дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема, в постановах від 22.01.2020р. у справі №916/521/18, від 09.04.2020р. у справі №10/Б-173, від 30.04.2020р. у справі №908/61/13, від 12.11.2020р. у справі №908/2638/17 та від 14.06.2021р. у справі №925/188/18.
		Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 06.07.2009р. на підставі рішення XXI сесії V демократичного скликання від 26.02.2008р. №477 та рішення XXXIX сесії V демократичного скликання Львівської обласної ради від 30.06.2009р. №937 зареєстроване за Львівською обласною радою право комунальної власності на КЗ ЛОР «Дитячий ревмокардіологічний санаторій» вул.Коновальця Є, буд.114, а саме: корпус №2 А-1, 190 кв.м; столова, Б-1, 54,8 кв.м; овочесховище, Г-1, 27,1 кв.м, гараж, Д-1, 17,4 кв.м; склад, В-1, 18,8 кв.м, хвіртка №1, огорожа №2, огорожа №3; хвіртка №4, ворота №5, огорожа №6, замощення, І, замощення, ІІ.
		Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 06.07.2009р. на підставі рішення XXI сесії V демократичного скликання від 26.02.2008р. №477 та рішення XXXIX сесії V демократичного скликання Львівської обласної ради від 30.06.2009р. №937 зареєстроване за Львівською обласною радою право комунальної власності на КЗ ЛОР «Дитячий ревмокардіологічний санаторій» вул.Коновальця Є, буд.116, а саме: корпус №1, А-2, 396,0кв.; огорожа №1; фонтан №2; замощення І.
		Розпорядженням Львівського міського голови від 01.04.2015р. №89 «Про утворення робочої групи для вивчення питання функціонування приміщень обласних лікувальних закладів, які знаходяться у комунальній власності міста» утворено робочу групу для вивчення питання функціонування приміщень обласних лікувальних закладів, які знаходяться у комунальній власності міста, у складі: Г. Слічна - директор департаменту гуманітарної політики, керівник робочої групи; А. Піскун - спеціаліст 1-ї категорії відділу правового забезпечення роботи виконавчих органів Львівської міської ради юридичного управління, секретар робочої групи; члени робочої групи: І. Кулинич - директор департаменту економічної політики; В. Зуб - начальник управління охорони здоров`я департаменту гуманітарної політики; Г. Пайонкевич - начальник юридичного управління; І. Свистун  начальник управління комунальної власності департаменту економічної політики.
		Пунктом 2 розпорядження Львівського міського голови №89 від 01.04.2015 року доручено робочій групі вивчити питання функціонування приміщень обласних лікувальних закладів, які знаходяться у комунальній власності міста та за результатами роботи подати Львівському міському голові свої висновки та пропозиції в термін до 06.04.2015 року. 
		Листом від 05.07.2015 року вих. №1104-вих-525 Львівський міський голова звернувся до Львівської обласної ради з проханням надати в стислі терміни належним чином засвідчені копії актів, на підставі яких було здійснено державну реєстрацію права комунальної власності Львівської обласної ради на об`єкти нерухомого майна.
		При цьому, Львівський міський голова у вказаному листі зазначав, що: 
		«… Розпорядженням Львівського міського голови від 01.04.2015 року №89 Про утворення робочої групи для вивчення питання функціонування приміщень обласних лікувальних закладів, які знаходяться у комунальній власності міста" утворено робочу групу для вивчення питання функціонування приміщень обласних лікувальних закладів, які знаходяться у комунальній власності міста. 
		Пунктом 2.1. вказаного розпорядження робочій групі доручено вивчити питання функціонування приміщень обласних лікувальних закладів, які знаходяться у комунальній власності міста. 
		З метою забезпечення об`єктивного вивчення та опрацювання вищезазначеного питання, робочою групою було зроблено запит до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби: Львівського міського управління юстиції щодо надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо нерухомого майна, яке знаходиться за адресами: м.Львів, вул.Коциловського, 15а; м.Львів, вул.О.Басараб, 2; м.Львів, вул.Коциловського, 30; м.Львів, вул.Комаринця, 2а; м.Львів, вул.Антоновича,117; м.Львів, вул.Житомирська, 8а; м.Львів, вул.Гіпсова,40б; м.Львів, вул.Антоновича,80; м.Львів, вул.Є.Коновальця, 116; м.Львів, вул.Є.Коновальця,114; м.Львів, вул.Замарстинівська, 83; м.Львів, вул.Замарстинівська, 81; м.Львів, вул.Кордуби, 4а; м.Львів, вул.Устияновича 14; м.Львів, вул.Лемківська, 24; м.Львів, вул.Замарстинівська, 274; м.Львів, вул.Пасічна, 39; м.Львів, вул.Личаківська, 233; м.Львів, вул.Кульпарківська, 35.
		Як вбачається з інформації наданої відділом державної реєстрації речових Прав на нерухоме маймо реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, свідоцтва про право власності на зазначене нерухоме майно видані на підставі Рішення Львівської обласної ради XXI сесії V-го демократичного скликання від 26.02.2008 року за №477; Рішення Львівської обласної ради XXXVI сесії V-го демократичного скликання від 10.03.2009 року за №833; Рішення Львівської обласної ради XXXIX сесії \/-го демократичного скликання від 30.06.2009 року за №937; Рішення Львівської обласної ради XXXIІ сесії V-го демократичного скликання від 02.12.2008 року за №767; Рішення Львівської обласної ради VІІ сесії V-го демократичного скликання від 25.10.2006 року за №101; Рішення Львівської обласної ради XXX сесії V-го демократичного скликання від 04.11.2008 року за №742. …».
		Листом від 07.09.2015р. вих. №1082 Управління майном спільної власності Львівської обласної ради повідомило Львівську міську раду про те, що на виконання доручення голови Львівської обласної ради управління майном спільної власності Львівської обласної розглянуло лист Львівської міської ради від 05.07Л5 № 1104-вих-525 та повідомляє, що підставою державної реєстрації права спільної власності територіальних громад Львівської області на нерухоме майном 8-й обласних комунальних закладів охорони здоров`я стали ухвала Львівської міської ради №2939 від 10.07.2008 «Про передачу закладів охорони здоров`я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно-реабілітаційну допомогу» та рішення Львівської обласної ради від 08.07.2008 №669 «Про прийняття у спільну власність територіальних громад Львівської області закладів охорони здоров`я».
		З врахуванням встановлених судом обставин та наведених норм права суд дійшов висновків про те, що Позивач станом на 05.07.2015р. (дата складення листа Львівського міського голови від 05.07.2015 року вих. №1104-вих-525) був обізнаний з обставиною вибуття спірних будівель та споруд з володіння Позивача та реєстрацією Львівською обласною радою за собою права комунальної власності на такі приміщення. Відтак, початком перебігу строку позовної давності з врахуванням встановлених судом обставин за заявленими позовними вимогами є 05.07.2015 року.
		При цьому, як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, зокрема відмітки календарного штемпеля відділення поштового зв`язку про прийняття до пересилки рекомендованого поштового відправлення за ідентифікатором №0500336520978, Прокурором позовну заяву від 11.11.2020р. вих. №24-99вих-20 подано до Господарського суду Львівської області 11.11.2020р.
		Беручи до уваги відсутність доказів в обґрунтування обставини переривання чи зупинення строку позовної давності за зверненням Позивача до суду із позовними вимогами про витребування спірних будівель та споруд з володіння Відповідача суд зазначає, що строк позовної давності за таким зверненням, з врахуванням встановлених судом обставин, завершився 05.07.2018р.
		Відтак, з врахуванням дати подання Прокурором до суду позовної заяви від 11.11.2020р. вих. №24-99вих-20 (11.11.2020р.) суд зазначає про звернення Прокурора в інтересах держави в особі Позивача із цим позовом до господарського суду із пропуском строку позовної давності, що є підставою для відмови в позові.
		 
		Щодо звернення до господарського суду Заступника керівника Львівської обласної прокуратури суд зазначає наступне.
		Відповідно до п.3 ч.1 ст.131 Конституції України на прокуратуру покладається, зокрема, представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
		Закон України «Про прокуратуру» визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.
		Згідно ст.1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
		У випадках, визначених Законом України «Про прокуратуру» та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (п.2 ч.1 ст.2 Закону України «Про прокуратуру»).
		Згідно з ч.ч.3, 4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора України або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
		Так, у постанові Великої Палати Верховного суду від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18, до завершення розгляду якої і зупинялося провадження у цій справі, встановлено наступне:
		«Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
		Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
		Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
		Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
		Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
		Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.».
		Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, перед зверненням до суду з позовом в інтересах Позивача, в порядку дослідження підстав для представництва, Прокурор листом від 15.05.2020р. вих. №08-119вих-20 Прокурор звертався до Позивача із вимогою невідкладно, але не пізніше 20.05.2020р. надати інформацію щодо вжиття заходів оскарження рішення Львівської обласної ради від 19.11.2019р. №928 та подальшого відчуження майна комунального закладу Львівської обласної ради «Комунальний дитячий кардіоревматологічний санаторій» по вул.Є.Коновальця, 114, 116 у м.Львові.
		Однак, незважаючи на володіння Позивачем інформацією про вибуття майна комунального дитячого кардіоревматологічного санаторію, яке розташоване по вул.Є.Коновальця, 114, 116 у м.Львові з володіння Позивача поза його волею, Позивачем не вжито жодних ефективних заходів до захисту порушеного права, в тому числі, шляхом подання відповідного позову до суду.
		Крім того, в матеріалах справи наявний лист від 20.10.2020р. вих. №24-49вих-20, яким Прокурор повідомив Позивача про вжиття заходів представницького характеру шляхом подання позову про витребування майна комунального дитячого кардіоревматологічного санаторію, яке розташоване по вул.Є.Коновальця, 114, 116 у м.Львові до комунальної власності територіальної громади м.Львова та скасування державної реєстрації права приватної власності на таке майно.
		З врахуванням наведеного суд констатує, що Прокурором вжито всіх заходів для обґрунтованого представництва у цій справі, а підставою для подання ним позову в інтересах держави в особі Позивача є тривале невжиття Позивачем (з травня по жовтень 2020 року) заходів витребування спірного майна з незаконного володіння Відповідача.
		Крім того, відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про прокуратуру», право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
		Згідно з п.1 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім підпункту 2 пункту 2, пунктів 4 - 7, 9, 11 - 15, 17, 18, підпункту 1 пункту 19, пункту 20, пунктів 22 - 27 розділу I цього Закону, які набирають чинності з дня початку роботи відповідно Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур.
		Згідно з п.3 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.
		Таким чином, прокурор виконав вимоги ст.53 ГПК України та належним чином обґрунтував наявність підстав для звернення до суду з позовом в межах цієї справи.
		 
		Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
		Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
		Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
		17.10.2019р. набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
		Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Мова йде про достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.
		Усталеною є практика ЄСПЛ, в якій суд посилається на «balance of probabilities» («баланс ймовірностей») для оцінки обставин справи. Наприклад, у рішенні BENDERSKIY v. Ukraine 15.11.2007 суд застосовує «баланс ймовірностей». У рішенні J.K. AND OTHERS v. Sweden 23.08.2016 суд вказує, що цей стандарт притаманний саме цивільним справам.
		У постанові Верховного Суду України від 14.06.2017 у справі №923/2075/15 відхилено висновки апеляційного суду про відмову в позові про стягнення упущеної вигоди лише з тих підстав, що її розмір не може бути встановлений з розумним степенем достовірності, оскільки апеляційний суд не дослідив інших доказів, які надані позивачем, чим фактично позбавив останнього можливості відновити його порушене право, за захистом якого подано позов.
		Аналогічний підхід продемонстрував і Касаційний цивільний суд в складі Верховного Суду у своїй постанові від 06.11.2019 у справі №127/27155/16-ц (провадження №61-30580св18).
		Отже, під розумним ступенем достовірності слід розуміти те, що факт є доведеним, якщо після оцінки доказів вбачається, що факт скоріше відбувся, аніж не мав місце.
		У зв`язку з цим, суд першої інстанції при розгляді даної справи застосовує вищезазначений стандарт доказування.
		Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
		Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України» за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
		Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
		При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.
		Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
		При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
		 
		Враховуючи висновки суду щодо недоведеності Учасниками справи обставини наявності рішення Позивача як дійсного власника майна, про його відчуження на користь Львівської обласної ради, відсутності невідповідності втручання Прокурора в інтересах держави в особі Позивача у право власності Відповідача критеріям правомірного втручання у право на мирне володіння майном, а відтак вибуття спірного майна з власності територіальної громади м.Львова в особі Позивача поза волею власника, а відтак встановлення наявності порушеного права Позивача; беручи до уваги встановлені судом обставини та висновки щодо звернення Прокурора в інтересах держави в особі Позивача із цим позовом до господарського суду із пропуском строку позовної давності, суд зазначає про наявність підстав до застосування наслідків пропуску строку позовної давності, а відтак, до відмови в позові повністю у зв`язку зі спливом строку позовної давності.
		 
		Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
		Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
		Відповідно до пп.2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2020 року для працездатних осіб в розмірі 2102 гривні.
		Прокурором при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Прокурор очікує понести у зв`язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 173673,05грн. у вигляді сплаченого за подання до господарського суду позовної заяви судового збору.
		Як доказ сплати судового збору Прокурор подав Платіжне доручення від 04.11.2020р. №2016 про сплату за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 173673,05грн. Оригінал вказаного платіжного доручення є додатком №15 до позовної заяви.
		Окрім того, суд зазначає що Відповідач та Треті особи-1, 2 і 3 наданим чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористався.
		Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		З підстав наведеного, а також недоведення Прокурором в порядку, визначеному главою 8 розділу І ГПК України іншого розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору, недоведення Відповідачем та Третіми особами-1, 2 і 3 розміру понесених судових витрат у справі, суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі, а саме сплачений Прокурором за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в розмірі 173673,05грн. слід розподілити між Сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог та покласти такі судові витрати на Прокурора.
		 
		Враховуючи вищенаведене, керуючись п.1,3 ч.1 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74-76,-79, 80, 81, 86, 129, 165, 205, 216, 222, 235, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 3, 11, 15, 16, 182, 256, 257, 261, 267, 316, 317, 319, 321, 322, 328, 330, 387, 388 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 10, 16, 26, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», суд  
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		1.В позові відмовити повністю. 
		2.Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.
		3.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
		 
		Повний текст рішення складено 21.10.2021р.
		 
		 
		 
		Головуючий суддяТ.Б. Фартушок

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...