Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 335/10825/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини); викрадення, привласнення, вимагання ВС зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем.
Надіслано для оприлюднення: 21.10.2021. Зареєстровано: 23.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 25.10.2021.
Дата набрання законної сили: 02.05.2023
Результат оскарження 02.05.2023 Апеляційний суд Запорізької області: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/335/21/2021
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42015080370000466

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		    1Справа № 335/10825/16-к  1-кп/335/21/2021 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 жовтня 2021 року м. Запоріжжя
		 
		Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: 
		головуючого                            судді ОСОБА_1 , 
		за участю секретаря судового засідання             ОСОБА_2 ,
		процесуального прокурора                 ОСОБА_3 ,
		представника потерпілого         ОСОБА_4 ,
		обвинуваченого                         ОСОБА_5 ,
		захисника                            адвоката ОСОБА_6 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107Б, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015080370000466 від 19.05.2015 року за обвинуваченням:
		- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, не працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не засудженого,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.410, ч.1 ст.366 Кримінального кодексу України, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_5 органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.410, ч.1 ст.366 КК України, за таких обставин.
		Згідно обвинувачення, сформульованого у обвинувальному акті від 29.09.2016 року, майор ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 та проходячи її на посаді начальника продовольчої служби тилу, тобто військовою службовою особою, діючи умисно, з корисливою метою, в порушення вимог ст.ст.1, 3, 4, 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних силах України», ст.ст.11, 16, 82, 83, 97 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, ст.ст.1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, в період з 23 жовтня 2014 року по 26 жовтня 2014 року, точної дати та часу органом досудового розслідування не встановлено, перебуваючи в ТОВ «ТПС-ХХ» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд.20-А, зловживаючи службовим становищем, привласнив інше військове майно, тобто продукти харчування, а саме томатну пасту фірми виробника ПП «Наш продукт», загальною вагою 800 кг. на загальну суму 16674 гривень 45 копійок.
		Він же, майор ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 та проходячи її на посаді начальника продовольчої служби тилу, тобто військовою службовою особою, усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи умисно, в порушення вимог п.п.6-12 «Положення про порядок обліку, збереження, списання і використання військового майна у Збройних силах України», затвердженого Постановою кабінету Міністрів України № 1225 від 04.08.2000 року, ст.ст.11, 16, 82, 83, 97 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, ст.ст.1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, 23 жовтня 2014 року, перебуваючи у військовій частині НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , вніс в офіційний документ, видаткову накладну №ТПС-000038 від 23 жовтня 2014 року, дані, що не відповідають дійсності, з метою привласнення іншого військового майна  продуктів харчування, томатної пасти фірми виробника ПП «Наш продукт», загальною вагою 800 кг., не доставивши її до військової частини НОМЕР_1 .
		Таким чином, ОСОБА_5 органом досудового розслідування обвинувачується у тому, що своїми умисними діями вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.410 КК України, як привласнення іншого військового майна, вчинене військовою службовою особою із зловживанням службовим становищем, та ч.1 ст.366 КК України, як внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.
		Судовий розгляд у кримінальному провадженні проведено в межах пред`явленого обвинувачення відповідно до ст.337 КПК України.
		Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні винуватим себе, стосовно обставин викладених в обвинувальному акті, не визнав та пояснив суду, що військового майна не викрадав, томатну пасту не привласнював. Займав посаду начальника продовольчої служби тилу військової частини НОМЕР_1 , у якої був договір на закупівлю продуктів з ТОВ «ТПС-ХХ». Прийом і видачу продуктів зі складу і на склад здійснював завскладом ОСОБА_7 , який підпорядкований безпосередньо заступнику командира частини по тилу. Військова частина має декілька складів майна та дві їдальні, які знаходяться за двома різними юридичними адресами. Видачу майна, зі складу здійснював завідуючий складом ОСОБА_7 , на якого і була оформлена Довіреність на отримання продуктів харчування по договору з ТОВ «ТПС-ХХ». Також, ОСОБА_5 пояснив, що за продуктами на ТОВ «ТПС-ХХ» він не їздив, при їх прийомі на склад присутній не був, недостачу томатної пасти не відновлював. На своє ім`я продукти харчування не отримував, договорів з військовою частиною про матеріальну відповідальність з ним не укладалось. В 2014 році проводилась інвентаризація, але ні надлишків, ні нестачі виявлено не було. Через деякий період він п`ять місяців був відсутній на службі так як по направленню військової частини проходив обстеження Військово-лікарняної комісії. В цей час також проходила перевірка, результати якої були аналогічними. При цьому, не всі члени комісії були присутні при її проведенні. У завідуючого складом ОСОБА_7 не виявилось ключів від продовольчого складу, тому кувалдами були збиті замки. Пізніше, за його прохання була проведена ще одна ревізія. З приводу неналежного ведення обліку ОСОБА_7 , декілька разів подавав доповідні записки. При проведенні ревізії після поновлення на роботі, недостачі виявлено не було. Декілька разів просив слідчого провести по справі товарознавчу експертизу, але в цьому клопотанні було відмовлено. Крім того, ОСОБА_5 наполягав на визнанні ряду документів неналежними доказами по справі, в судових дебатах просив звернути увагу на пропуск строку досудового розслідування при направленні обвинувального акту до суду та просив його виправдати за інкримінованими йому статтями обвинувачення.
		Всебічно вивчивши всі обставини кримінального провадження та дослідивши та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що пред`явлене ОСОБА_5 обвинувачення не знайшло свого об`єктивного підтвердження, спростовується доказами, дослідженими в ході судового розгляду, обвинувачення обґрунтовано доказами, які не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку. 
		Даний висновок ґрунтується на наступних підставах та доказах.
		Так, на підтвердження винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, сторона обвинувачення посилалася на безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази, а саме наступні:
		-Акт від 25.06.2015 року за результатами планової перевірки фінансово-господарської 
		діяльності військової частини НОМЕР_1 за період з 01.01.2014 року по 30.04.2015 року;
		-протокол тимчасового доступу до речей і документів від 22.06.2015 року, яким 
		вилучено Договір № 132 від 23.10.2014 року та видаткову накладну № ТПС-000038 від 23.10.2014 року (т.2, а.п.67-70);
		-Договір № 132 від 23.10.2014 року між ТОВ «ТПС-XX» та військовою частиною НОМЕР_1 
		на закупівлю продуктів харчування;
		-видаткову накладну № ТПС-000038 від 23.10.2014 року;
		-висновок судово-товарознавчої експертизи № 8449 від 15.09.2015 року;
		-речові докази, а саме порожні банки з під томатної пасти у кількості 2-х шт. фірм 
		виробників ПП «Наш продукт» (томатна паста Херсонська стерилізована) та ТОВ «АСС» (ГОСТ Юга  паста томатна нестерилізована), долучені до матеріалів кримінального провадження;
		-покази свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
		Так, згідно Акту від 25.06.2015 року за результатами планової перевірки фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 за період з 01.01.2014 року по 30.04.2015 року, в параграфі 6 (аркуш №6 Акту) (т.1, а.п.208) виявлено нестачу продуктів харчування на суму 15785,07 грн. та надлишок продуктів харчування на суму 4224,07 грн., а також лише констатовано факт про те, що з приводу нестачі томатної пасти на суму 14420,75 грн. внесено відомості до ЄРДР та проводиться досудове розслідування військовою прокуратурою Запорізького гарнізону (т.1, а.п.183-251, т.2, а.п.1-11). 
		Таким чином, проаналізувавши вказану інформацію, є очевидним, що вказаний Акт перевірки сам по собі не має доказового значення вини ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, так як в ньому навіть не зазначено кількість недостачі та він лише констатує факт по якому проводиться перевірка.
		Згідно протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 22.06.2015 року, дозвіл на проведення якого надано ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19.06.2015 року, слідчим у військовій частині НОМЕР_1 вилучено Договір № 132 від 23.10.2014 року з ТОВ «ТПС-ХХ» на закупівлю продуктів харчування, а також вилучено видаткову накладну № ТПС-000038 від 23.10.2014 року (т.2, а.п.67-70).
		Договір № 132 від 23.10.2014 року між ТОВ «ТПС-XX» та військовою частиною НОМЕР_1 є угодою між сторонами про закупівлю продуктів харчування, де зазначено реквізити сторін, найменування товарів, їх кількість, ціну, умови доставки, якість товарів, гарантії, порядок доставки та розрахунків, строки поставки, відповідальність сторін, додаткові умови та гарантії, юридичні адреси та платіжні реквізити сторін, печатку та підпис директора ТОВ «ТПС-ХХ», а також печатку і підпис командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_12 (т.2, а.п.71-74).
		Оглядом видаткової накладної № ТПС-000038 від 23.10.2014 року встановлено, що вона містить реквізити постачальника ТОВ «ТПС-ХХ» та платника в/ч НОМЕР_1 , перелік товарів, їх кількість, ціну, суму без ПДВ та з ПДВ, підпис та печатку постачальника ф.і.о. та підпис ОСОБА_7 в графі «отримав», штамп «затверджую до оплати» та підпис заступника командира військової частини Новік, штамп «проведено 23.10.2014 року, дебіт, кредіт», ф.і.о. та підписи ОСОБА_9 та ОСОБА_13 . На зворотній частині накладної містяться два окремих штампа. Перший: «Имущество указанное настоящем счете принято на склад полностью», де передбачено підпис завідуючого складом, і другий: «Оприходовано по книге учета», з підписом ОСОБА_5 (т.2, а.п.75).
		Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № № 8449 від 15.09.2015 року, ринкова вартість томатної пасти ПП «Наш продукт» с/б 530 г., загальною кількістю 1509 банок, на 23.10.2014 року, складала 16674,45 грн., ринкова вартість томатної пасти ТОВ «АСС» (ГОСТ Юга) с/б 480 г., загальною кількістю 208 банок, на квітень місяць складала 2797,60 грн. (т.3, а.п.28-34).
		Дослідженням в суді наданих стороною обвинувачення речових доказів, а саме: порожніх банок ємністю по 0,5 л. з під томатної пасти у кількості 2-х шт. встановлено, що перша скляна банка містить етикетку фірми виробника ПП «Наш продукт» (томатна паста Херсонська стерилізована, маса нетто 530 г.) з датою виготовлення 16.12.2014 року, інша скляна банка містить етикетку ТОВ «АСС» (ГОСТ Юга  паста томатна нестерилізована, маса нетто 480 г.), дата виробництва та номер партії мали бути вказані на кришці), кришка від якої відсутня.
		В ході судового розгляду судом також досліджувався висновок судово-почеркознавчої експертизи № 222 від 11.09.2015 року, згідно якого, підпис у видатковій накладній № ТПС-000038 від 23.10.2014 року на штампі «Имущество указанное в настоящем счете принято на склад полностью», виконаний ОСОБА_5 (т.1, а.п. 139-141).
		Однак, за клопотанням сторони захисту (т.4, а.п.73-74), ухвалою суду від 15.01.2019 року вказаний доказ визнано очевидно недопустимим та припинено його подальше дослідження в судовому засіданні (т.4, а.п.121).
		Що стосується таких доказів як протоколу за результатами проведення оперативно-розшукового заходу за завданням № 2226т від 15.06.2015 року, DVD-R № 152 від 03.02.2015 року, протоколу за результатами проведення оперативно-розшукового заходу за завданням № 2225т від 15.06.2015 року, DVD-R № 194 від 27.03.2015 року, то ухвалою суду від 15.01.2019 року (т.4, а.п.123), вони повернуті прокурору та на підставі ст.22 КПК України з роз`ясненням прокурору права надання суду доказів наявності попереднього дозволу суду на здійснення оперативно-розшукових заходів, результати яких зафіксовані у вказаних протоколах та дисках, а стороні захисту  права подати суду докази відсутності попереднього дозволу суду на здійснення оперативно-розшукових заходів, результати яких зафіксовані у вказаних протоколах та дисках.
		Крім того, на підставі ч. 4 ст. 95 КПК України, повернуто прокурору і письмові пояснення осіб, які не були допитані у судовому засіданні. 
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснив, що в 2014 році займав посаду заступника командира військової частини НОМЕР_1 по тилу. ОСОБА_5 обіймав посаду начальника продовольчої служби та був йому підпорядкований. На території військової частини розташовані продовольчі склади, ключі від яких та доступ до них мав начальник складу, яким тоді був ОСОБА_7 , він же і був матеріально відповідальною особою. В кінці дня склади опечатуються та здаються під охорону. ОСОБА_5 проводив закупівлю продуктів. Всі товари поступили на склад, крім томатної пасти, яка фактично надійшла не в повному обсязі, а ОСОБА_5 усно обіцяв що це станеться пізніше. Договори підписує лише командир військової частини. Тендерна процедура при цій закупівлі не проводилася, тому що сума контракту не перевищувала 200000 гривень. Проплата коштів за поставлену продукцію проводилась лише після надходження продукції на склад військової частини. Під час ротації військового підрозділу до зони проведення АТО, продукти вивозились також, але томатна паста лише по документам. Щорічно у військовій частині проводилась інвентаризація, але в тому році недостачі томатної пасти в Акті не зафіксовано. В серпні 2015 року, при передачі посади ОСОБА_5 недостачі томатної пасти також не виявлено, так як вона була виведена в «позабаланс». При проведенні інвентаризації в листопаді 2015 року недостачі томатної пасти також не виявлено. Колишній завскладом ОСОБА_7 був засуджений судом за недостачу товарів на складі. Можливо він сам відновив її за свої кошти.
		Свідок ОСОБА_15 пояснив суду, що в 2014 році перебував на службі в військовій частині НОМЕР_1 на посаді начальника речової служби. До цього був помічником начальника продовольчої служби, посаду якого обіймав ОСОБА_5 . На час поставки продуктів від ТОВ «ТПС-ХХ» томатну пасту на склад не доставили, а ОСОБА_5 обіцяв що вона надійде пізніше. На початку 2015 року під час ротації підрозділу в зону АТО, вивозили також і продукти і заступник командира частини по тилу говорив, що томатну пасту доставить поставщик. Про те чи надійшла вказана томатна паста в наступному чи ні, він не знає.
		Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що він з весни 2015 року обіймав посаду офіцера військової частини НОМЕР_1 з охорони праці та пожежної безпеки. В травні 2015 року, як голова комісії, згідно наказу командира військової частини, приймав участь у перевірці продовольчого складу, проведенні вибіркової інвентаризації продуктів харчування. При її проведенні були присутні ОСОБА_5 та ОСОБА_7 . Спочатку було перевірено цілісність дверей та вікон. Як саме відчинили склад не пам`ятає. Сам особисто перераховував скляні банки з томатною пастою. Що саме пояснював ОСОБА_7 вже не пам`ятає. По інвентаризаційній відомості було виявлено недостачу більш ніж 150 кг. томатної пасти, про що було складено відповідний Акт. Також, свідок пояснив, що при відновленні на роботі та прийнятті посади ОСОБА_5 також складався Акт, де зазначено про наявність надлишку томатної пасти.
		Свідок ОСОБА_16 пояснив суду, що перебував на службі в військовій частині НОМЕР_1 на посаді офіцера комплектування та проходження служби рядовим, сержантським та старшинським складом. В травні 2015 року до військової частини прибули працівники СБУ та прокуратури для перевірки продовольчих складів. Призначили комісію по інвентаризацію, в яку також ввійшли ОСОБА_8 та Фісун. При проведенні були присутні ОСОБА_5 та ОСОБА_7 . Двері та вікна були не пошкоджені, але ключі у ОСОБА_7 були відсутні, тому склад відкрили пошкодивши замки. Вибірково провели перевірки продуктів харчування, виявили недостачу томатної пасти, що знаходилась лише у скляних банках по 0,5 л., у кількості 580 кг., яку зі слів ОСОБА_7 обіцяв довезти ОСОБА_5 . На продовольчий склад, розташований за іншою адресою, він не виїжджав. Було складено відповідний Акт, який він підписав, так як довіряв членам комісії.
		Свідок ОСОБА_17 пояснив суду, що у військовій частині НОМЕР_1 обіймав посаду начальника їдальні № 2 та був матеріально відповідальною особою. В 2015 році відбувалась ротація підрозділу до зони АТО терміном на два місяці. В зв`язку з цим на складах отримали і продукти харчування, однак томатну пасту не було видано. За вказівкою заступника командира частини ОСОБА_15 її мали довезти пізніше. Але, цього не відбулося. Повернувшись до військової частини, залишки продуктів були здані на склад. Що стосується томатної пасти, то її було отримано лише по накладним, а після повернення знову лише по накладним здано на склад.
		Свідок ОСОБА_9 пояснив суду, що обіймає посаду начальника фінансової служби військової частини НОМЕР_1 . В 2014 році була перевірка, витребувано інвентарні відомості, виявлено нестачу продуктів після перевірки складів. Було здійснено коригування проводок, так як списувались продукти, які були в нестачі. Чи проводився тендер на закупівлю продуктів харчування і томатної пасти він не пам`ятає. Проект договору зазвичай перевіряє він, секретар тендерного комітету та юридична служба. Договір на реєстрацію та документи до фінансової служби на проплату товарів надавав начальник продовольчої служби. Оплата здійснюється за фактично поставлені товари і продукцію, попередня оплата не проводиться. Отримання цінностей підтверджується накладною. Про те, що оплату томатної пасти здійснено без її поставки, йому відомо не було. Недостачу томатної пасти було виведено на позабалансовий облік. Про надлишок томатної пасти при інвентаризації при поновленні ОСОБА_5 на роботі він нічого не знає.
		Свідок ОСОБА_18 пояснив суду, що в 2104 році обіймав посаду т.в.о. начальника овочесховища військової частини НОМЕР_1 . На час відпустки начальника продовольчого складу ОСОБА_7 виконував його обов`язки, а після його повернення з відпустки знову передавав майно. При перерахунку перевіряли все майно, була лише недостача томатної пасти, яку у кількості 850 кг. мав довезти ОСОБА_5 . Про те чи відображалось це у документах про передачу майна, не пам`ятає. Саме приміщення складу закривається, опечатується та охороняється. У самого ОСОБА_5 ключів від складу не було.
		Свідок ОСОБА_19 пояснив суду, що в 2014 році працював комірником ТОВ «ТПС-ХХ». Підприємство реалізовувало значну кількість продукції, в тому числі і до військових частин. Як комірник, приймав та здійснював видачу продукції по накладним, які видавала бухгалтерія. Що стосується видачі продуктів харчування та томатної пасти військовій частині НОМЕР_1 , він нічого не пам`ятає. 
		Свідок ОСОБА_7 пояснив суду, що перебував на посаді начальника продовольчого складу військової частини НОМЕР_1 , здійснював прийом та видачу матеріальних цінностей. Безпосереднім керівником був начальник продовольчої служби тилу ОСОБА_5 . Два склади розташовані на території військової частини, але за різними адресами. Склади в нічний час охороняються. Ключі від них були лише у нього та дублікат в опечатаній скриньці в черговій частині. В 2014 році згідно укладеного договору на склад надійшли продукти харчування, але томатна паста не в повному обсязі. Перший раз продукти харчування та томатну пасту в скляних баночках доставили автомобілем «ЗІЛ». ОСОБА_5 дав вказівку прийняти продукти, а томатну пасту обіцяв що довезуть. Спочатку не погодився з цим, але потім підписав документи. Після цього, приблизно весною, ОСОБА_5 довіз 100 кг. томатної пасти в скляних баночках, та передав її безпосередньо повару в їдальню, не завозячи на склад. ОСОБА_5 прийшов вже з накладною, де був штамп та підписи всіх необхідних осіб, крім начальника складу. В наступному ОСОБА_5 був звільнений з посади, а в серпні 2015 року поновлений на службі. Сам ОСОБА_7 недостачу томатної пасти не відновлював, звільнився в червні-липні 2015 року. З приводу недостачі томатної пасти був засуджений Шевченківським районним судом м. Запоріжжя.
		Свідок ОСОБА_10 пояснила суду, що працювала на посаді бухгалтераоператора в ТОВ «ТПС-ХХ», керівником якого була ОСОБА_20 . Договори не укладала, а лише за вказівкою директора виписувала накладні і рахунки, які передавала комірнику. Про те як здійснювалась проплата за товар їй нічого не відомо. Головну бухгалтерію підприємства вела ОСОБА_20 . Ознайомившись з наданою для огляду накладною, повідомила, що на ній відображено її підпис.
		 
		Що стосується свідка ОСОБА_20 , то на час розгляду справи в суді вона померла, а в задоволенні клопотання прокурора про оголошення її показів як свідка надані нею в засіданні в іншому складі суду, відмовлено через невідповідність такого клопотання вимогам п.16 ч.1 ст.7 КПК України, оскільки при передачі справи для розгляду від одного судді в зв`язку з закінченням п`ятирічного терміну призначення до іншого складу суду, було ухвалено рішення, у відповідності до вимог ч.1 ст.319 КПК України, про проведення судового розгляду спочатку.
		Оцінюючи досліджені докази в їх сукупності та підводячи підсумки судового розгляду кримінального провадження, суд враховує основні засади кримінального судочинства.
		Так, відповідно до вимог ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Згідно ч. 2 ст. 62 Конституції України та ч. 2 ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину (кримінального правопорушення) і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, а, відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України та ч. 4 ст. 17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на користь такої особи.
		Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
		Статтею 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, у справі „Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain від 6 грудня 1998 року (п. 146) Європейський Суд з прав людини встановив, що „принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. (Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77). У справі „Федорченко та Лозенко проти України (Заява N 387/03) 20 вересня 2012 року, Європейським судом зверталася увага на фактах неможливості встановити „поза розумним сумнівом причетність до вчинення злочину, відтак констатовано порушення ст. 14 у поєднанні з ст. 2 Конвенції в її процесуальному аспекті, у зв`язку з не проведенням державними органами розслідування можливих інших мотивів.
		Дії ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст.410 КК України, як привласнення іншого військового майна, вчинене військовою службовою особою із зловживанням службовим становищем, та ч.1 ст.366 КК України, як внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.
		Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.410 КК України, у виді привласнення, як це інкриміновано ОСОБА_5 , характеризує злочин як корисний.
		За своїми ознаками, привласнення полягає у протиправному і безоплатному вилученні (утриманні, неповерненні) винним чужого майна, яке знаходилось у його правомірному володінні, з наміром в подальшому обернути його на свою користь чи користь третіх осіб. В результаті привласнення чужого майна винний починає незаконно володіти і користуватись вилученим майном, поліпшуючи безпосередньо за рахунок викраденого своє матеріальне становище.
		Суб`єктивна сторона вказаного злочину характеризується тільки прямим умислом.
		Аналізуючи зібрані та досліджені докази та надаючи їм оцінку, суд не вбачає в діях ОСОБА_5 складу цього кримінального правопорушення, та не знаходить доказів його вини.
		Органом досудового розслідування не надано суду доказів того, ОСОБА_5 вчинив корисний злочин та привласнив майно у вигляді 800 кг. томатної пасти.
		Суду не надано достовірних доказів того, що вказане майно перебувало у віданні чи володінні особи, якій пред`явлено це обвинувачення. 
		Як встановлено судом, ОСОБА_5 навіть не був матеріально відповідальною особою і з ним не укладався договір про повну матеріальну відповідальність.
		Також, органом досудового розслідування достеменно не встановлено ким саме та яким чином продукти харчування були доставлені та прийняті на склад військової частини НОМЕР_1 . Жоден з допитаних свідків не повідомляв суду про те, що продукти харчування отримував особисто ОСОБА_5 , а також суду не надано жодного документу, що підтверджував би такий факт.
		На зворотній же частині видаткової накладної №ТПС-000038 від 23.10.2014 року містяться два окремих штампа. Перший: «Имущество указанное настоящем счете принято на склад полностью», де передбачено підпис завідуючого складом, і другий: «Оприходовано по книге учета», з підписом ОСОБА_5 (т.2, а.п.75), але на ній відсутній підпис зав. складом, хоча є підпис ОСОБА_7 в графі «отримав», без будь яких зауважень щодо можливої недопоставки продуктів харчування чи їх частини.
		З приводу недопоставлення томатної пасти військова частина НОМЕР_1 з позовом до постачальника ТОВ «ТПС-ХХ» до суду не зверталась.
		Більш того, як встановлено судом з показів свідків посадових осіб в/ч НОМЕР_1 , протягом деякого часу за вказівкою заступника командира частини проводилось формальне вивезення томатної пасти до зони АТО під час ротації військового підрозділу, а потім таке ж документальне повернення її на продовольчий склад.
		Обґрунтованих сумнівів додає і той факт, що у військовій частині НОМЕР_1 є дві території за адресами: АДРЕСА_2 , та АДРЕСА_3 , відстань між якими становить близько 20 км., на кожній з яких за різними адресами знаходяться два продуктових склади та дві їдальні, які також мають складські приміщення.
		Аналізуючи докази у їх сукупності звертає на себе той факт, що при проведенні інвентаризації продовольчих складів військової частини НОМЕР_1 в травні 2015 року, згідно показань свідка ОСОБА_16 , наданих ним в суді, склад за однією з адрес відкрили пошкодивши замки, вибірково провели перевірку продуктів харчування, виявили недостачу томатної пасти, що знаходилась лише у скляних банках по 0,5 л., у кількості 580 кг., а на продовольчий склад, розташований за іншою адресою, він не виїжджав. Було складено відповідний Акт, який він підписав, так як довіряв членам комісії.
		При цьому, згідно показів свідка ОСОБА_8 він приймав участь у перевірці продовольчого складу, проведенні вибіркової інвентаризації продуктів харчування. Він сам особисто перераховував скляні банки з томатною пастою та було виявлено недостачу більш ніж 150 кг. томатної пасти.
		Звертає на себе увагу і той факт, що згідно Акту раптової, вибіркової перевірки наявності продуктів харчування на продовольчому складі військової частини НОМЕР_1 від 15.05.2015 року, комісією, призначеною наказом т.в.о. командира військової частини № НОМЕР_2 від 14.05.2015 року, у складі ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_16 , у присутності ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , виявлено нестачу різних продуктів харчування, у тому числі і томатної пасти у кількості 588,83 кг. вартістю 14722,00 грн. (т.2, а.п.22-23).
		З нього вбачається різниця в кількості недостачі томатної пасти, з тією кількістю що інкримінується як привласненою ОСОБА_5 .
		Тим більше, що Актом від 26.08.2015 року прийому-передачі посади начальника продовольчої служби військової частини НОМЕР_1 від майора ОСОБА_5 лейтенанту ОСОБА_15 недостачі томатної пасти не зафіксовано (т.5, а.п.101-103), що також підтверджується і інвентаризаційним описом № 28 товаро-матеріальних цінностей на 17.08.2015 року (т.5, а.п.104-107).
		Актом № 2489 від 13.09.2016 року, при поновленні ОСОБА_5 на посаді, встановлено вже надлишок томатної пасти у кількості 133,78 кг. (т.5, а.п.162-169).
		Яким чином стороною досудового розслідування визначено привласнення начальником продовольчої служби тилу майором ОСОБА_5 саме томатної пасти фірми виробника ПП «Наш продукт» та саме в такій кількості як 800 кг., суду не обґрунтовано.
		 
		Дані про кількість виявленої недостачі, зазначена в різних Актах, а також в показах свідків значно різниться.
		Тим більше, що оглянута в судовому засіданні в якості речового доказу скляна баночка з етикеткою цього виробника датована 16.12.2014 року, в той час як дії, в яких обвинувачується ОСОБА_5 , згідно обвинувального акту, мали місце в період з 23 по 26.10.2014 року, тобто вказана томатна паста виготовлена майже на два місяці пізніше інкримінованих в обвинувальному акті подій. 
		Згідно показань свідка ОСОБА_7 , він був засуджений Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за злочин пов`язаний саме з недостачею недостачею томатної пасти.
		Здійснюючи свій захист ОСОБА_5 стверджував про те, що близько 5 місяців перебував на лікуванні і які події відбувались в цей час з приводу обліку продовольства на складах, органом досудового слідства не досліджувалося. Підтвердження цієї обставини зафіксовано також в Акті 26.05.2015 року по результатам позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 за період з 01.01.2014 року по 30.04.2015 року (т.1, а.п.205). 
		Що стосується складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, то ОСОБА_5 інкримінуються дії, що виразились у тому, що він 23.10.2014 року, перебуваючи у військовій частині НОМЕР_1 , діючи умисно, з корисливою метою, вніс в офіційний документ тобто у видаткову накладну № ТПС-000038 від 23.10.2014 року дані що не відповідають дійсності, а саме на вказаній накладній поставив печатку «Имущество указанное настоящем счете принято на склад полностью» та закріпив її особистим підписом.
		Однак, при детальному вивченні вказаного штампу вбачається, що він містить в собі два окремих записа. Перший: «Имущество указанное настоящем счете принято на склад полностью», де передбачено підпис завідуючого складом, і другий: «Оприходовано по книге учета», з підписом ОСОБА_5 .
		З викладеного очевидним є те, що цей підпис не є так би мовити «закріплюючим» перший запис про надходження продуктів на склад, а лише підтверджує внесення даних до книги обліку.
		Вказаний штамп проставлено на зворотній стороні накладної без зазначення дати, часу, номеру та інших реквізитів, в зв`язку з чим неможливо встановити коли та на підставі якого нормативного документу ці дії було вчинено.
		Очевидно, що цей штамп є допоміжним засобом діловодства та не має відношення до офіційних реквізитів видаткової накладної.
		За змістом ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: у тому числі подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення і обов`язок доказування вказаних обставин, згідно до ч. 1 ст. 92 КПК України, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
		Згідно з ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Стаття 323 КПК України встановлює, що вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		Суд, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, в їх сукупності, вважає, що пред`явлене обвинувачення не знайшло своє підтвердження в ході судового слідства з огляду на наступне.
		Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
		Стаття 92 КПК України покладає обов`язок на сторону обвинувачення доказування не лише обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, а й обов`язок доказування належності та допустимості представлених доказів.
		Задля визнання особи винною у вчиненні злочину сторона обвинувачення повинна довести перед судом наявність усіх елементів складу відповідного злочину, зокрема його об`єктивної сторони.
		Оцінюючи письмові докази у вказаному кримінальному провадженні, проаналізувавши всебічно, повно і об`єктивно всі фактичні обставини, а також представлені на їх підтвердження докази сторони обвинувачення, оцінивши їх з точки зору допустимості, достовірності і взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення не надано суду будь-яких інших належних та допустимих доказів наявності у діях ОСОБА_5 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.410 та ч.1 ст.366 КК України, а саме звинувачення не знайшло свого підтвердження в ході судового слідства.
		Представлені стороною обвинувачення докази, навпаки, підтверджують невинуватість обвинуваченого.
		Аналізуючи питання додержання органом досудового розслідування строків проведення розслідування та направлення обвинувального акту до суду, встановлено наступне. 
		Згідно відомостей про прийняті під час досудового розслідування процесуальні рішення, зазначені в Реєстрі досудового розслідування кримінального провадження (т.1, а.п.8-18), кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 внесено до ЄРДР 19.05.2015 року за № 42015080370000466 та розпочато досудове розслідування за ознаками ч.2 ст.410 КК України.
		08.07.2015 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру.
		02.09.2015 року продовжено строк досудового розслідування.
		29.09.2015 року внесено відомості до ЄРДР по ч.1 ст.366 КК України, провадження об`єднано в одне та змінено підозру.
		29.09.2015 року складено обвинувальний акт.
		Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04.11.2015 року обвинувальний акт повернуто прокурору.
		16.12.2015 року ухвалою апеляційного суду Запорізької області в задоволенні апеляційної скарги прокурора відмовлено.
		09.02.2016 року обвинувальний акт складено повторно та направлено для розгляду до суду.
		01.06.2016 року ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя обвинувальний акт повторно повернуто прокурору. Однією з підстав для прийняття такого рішення суд зазначив, що «після повернення обвинувального акту прокурору ухвалою суду від 04.11.2015 року, яка набрала законної сили 16.12.2015 року, строк досудового розслідування не продовжувався, тому складання обвинувального акту, а також вчинення інших процесуальних дій (винесення постанови про відмову у задоволенні клопотання захисника від 19.01.2016 року, як випливає з реєстру прийнятих під час розслідування процесуальних рішень) у відсутність процесуальних підстав для вчинення цих дій є таким, що не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону» (т.1, а.п.41-43).
		08.07.2016 року ухвалою апеляційного суду Запорізької області апеляційну скаргу заступника військового прокурора залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
		Вивченням вказаної ухвали (т.1, а.п.40 зворотня сторона), встановлено, що на аркуші № 4 колегією суддів апеляційного суду з цього приводу констатовано, що «за приписами статей 219, 291, 294 КПК України і їх системному зв`язку, обвинувальний акт має бути складений у межах строків досудового розслідування і направлений до суду, який не пізніше 5 днів з дня його надходження повинен призначити підготовче судове засідання».
		22.09.2016 року військовим прокурором встановлено строки досудового розслідування.
		28.09.2016 року складено обвинувальний акт.
		28.09.2016 року заступником військового прокурора винесено постанову про відновлення досудового розслідування.
		29.09.2016 року складено обвинувальний акт і направлено справу до суду для розгляду.
		Інші процесуальні документи про рух справи під час проведення досудового розслідування стороною обвинувачення суду не надавалися. 
		Таким чином, з викладеного вбачається, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_5 29.09.2016 року направлений до суду з порушення встановлених законом строків.
		Відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		За вимогами пп. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 87 КПК України, суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов, порушення права особи на захист, отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права.
		Крім того, недопустимість доказів, що були використані під час проведення досудового розслідування, обумовлює і недопустимість інших доказів згідно доктрини «плодів отруєного дерева».
		Так, доктрина «плодів отруйного дерева»(fruit of the poisonous tree)сформульована Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України»,«Яременко проти України». Відповідно до цієї доктрини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж («Гефген проти Німеччини»). Недопустимими є докази, здобуті із суттєвим порушенням прав та свобод людини.
		Зокрема, у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.
		У рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» Європейський суд з прав людини застосував різновид доктрини «плодів отруйного дерева», яка полягає в тому, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не були б отримано, якби не було отримано перших. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.
		Згідно з ч. 1 ст. 368 КПК України, суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, зокрема, питання, чи містить діяння, у якому обвинувачується особа, склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.
		Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, і не може ґрунтуватись на припущеннях.
		За вимогами ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат, обставини які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
		Відповідно до ч. 1ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частини другої цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках  на потерпілого.
		Згідно з положеннями статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Дана презумпція невинуватості є одним із основних принципів сучасного кримінального провадження, що в Україні визнана відправною точкою правосуддя. Окрім того, це положення закріплено в пункті 2 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, в якій зазначено, що кожен обвинувачений в скоєнні кримінального злочину вважається невинним, до тих пір поки його винність не буде встановлена в законному порядку.
		За приписами ч.ч. 2, 4 статті 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. При цьому, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи.
		Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 29.06.1990 року (із змінами), всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.
		Всебічно, повно й неупереджено дослідивши і проаналізувавши під час судового розгляду всі фактичні обставини даного кримінального провадження, оцінивши надані сторонами докази з точку зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності і взаємозв`язку, враховуючи, що можливості для збору додаткових доказів вичерпано і не пропонувалось стороною обвинувачення, суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення не надано належних, допустимих і достовірних доказів, які б у своїй сукупності підтверджували обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.410, ч.1 ст.366 КК України.
		Так, в межах судового розгляду даного кримінального провадження суд встановив, що стороною обвинувачення не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин вчинення ОСОБА_5 привласнення іншого військового майна із зловживанням службовим становищем та внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.
		Тому, з урахуванням недопустимості низки наданих прокурором доказів, суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України підлягає виправданню за недоведеністю, що в його діях є склад кримінальних правопорушень, передбачених ч.12 ст.410 та ч.1 ст.366 КК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено наявності такого елемента складу цих злочинів як об`єктивна сторона.
		Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого.
		Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22.05.2015 року по справі № 331/3644/15-к (провадження 2/331/1402/15) (т.2, а.п.51), під час здійснення досудового розслідування даного кримінального провадження накладено арешт на майно.
		Однак, ухвалою слідчого судді того ж суду від 22.06.2015 року по справі № 331/4250/15-к (провадження 1-кс/331/1589/15) (т.2, а.п.60-62) вказаний арешт було скасовано.
		Запобіжний захід ОСОБА_5 у вказаному кримінальному провадженні не обирався.
		Згідно довідки, що міститься на аркуші провадження № 138, т.1, судові витрати у цьому кримінальному провадженні за проведення експертизи № 222 від 11.09.2015 року складають 1536 гривень 00 копійок. 
		Разом із тим, з урахуванням, що судом визнано недопустимим доказом вказаний висновок експертизи, а також у зв`язку із виправданням ОСОБА_5 судові витрати на проведення цієї експертизи з останнього стягненню не підлягають.
		Уданому кримінальному провадженні прокурором в інтересах Військової частини 3029 заявлявся цивільний позов на суму 13876 гривень 85 копійок (т.1 а.п.21-24), але оскільки суд дійшов висновку про необхідність виправдання ОСОБА_5 за пред`явленим йому обвинуваченням, в задоволенні позову слід відмовити.
		Долю речових доказів суд вирішує відповідно до положень ст. 100 КПК України.
		На підставі ст.ст. 368, 373, 374, 392 КПК України, суд 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ч.2 ст.410 та ч.1 ст.366 КК України та виправдати за недоведеністю, що в діянні ОСОБА_5 є склад вказаних кримінальних правопорушень (п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України).
		В задоволенні цивільного позову прокурора  відмовити.
		Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_5 на час постановлення вироку відсутній.
		Речові докази:
		-видаткові накладні № 691 від 15.12.2014 року; видаткову накладну № 00-0001610 від 12.12.2014 року; видаткову накладну № 19/12 від 19.12.2014 року; податкову накладну № 183 від 29.12.2014 року; товаро-транспортну накладну № п-00000691 від 15.12.2014 року (в 2-х екземплярах); договір № 217 від 19.12.2014 року; видаткову накладну № 610 від 28.11.2014 року (в 3-х екземплярах); товаро-транспортну накладну №п-00000610 від 28.11.2014 року (в 3-х екземплярах); накладну № 11/1; накладну № 31/1; заявку 02.01.2015 року; видаткову накладну № 691 від 15.12.2014 року; товаро-транспортну накладну № п-00000691 від 15.12.2014 року (у 2-х екземплярах); два чистих листа з мокрою печаткою ОСОБА_23 ; накладну № 10/11 від 10.11.2014 року; довіреність № 449 від 09.12.2014 року; видаткову накладну № 691 від 09.12.2015 року; договір № 51/192 від 09.12.2014 року; договір № 152 від 06.11.2014 року; договір № 351 від 23.10.2014 року; рапорт ОСОБА_7 ; функціональні обов`язки начальника продовольчої служби в/ч НОМЕР_1 ; функціональні обов`язки діловода в/ч НОМЕР_1 ; функціональні обов`язки начальника продовольчого складу в/ч НОМЕР_1 ; функціональні обов`язки помічника начальника продовольчої служби в/ч НОМЕР_1 ; функціональні обов`язки начальника сховища в/ч НОМЕР_1 ; службова картка майора ОСОБА_5 з в/ч НОМЕР_3 ; службова картка старшого лейтенанта ОСОБА_5 з в/ч НОМЕР_4 ; Послужний список ОСОБА_24 ; тушкована яловичина виробництва ТОВ «Охитряк м`ясопродукти» (Україна, 422730, Сумська обл. Охтирський р-н)  24 консерви; говядина стерилізована виробник філіал «Волочиський консервний завод» ООО «Славпродукт» - 32 консерви; сардина натуральна з добавленням олії виробник ТОВ «МакроКешендКері Україна» - 36 консерви; спальний мішок в/ч НОМЕР_1 IV-03; спальні мішки PHARAON 200  1 штука, ALPIC 300  4 штуки, SIESTA 300  3 штуки; протигази у кількості 11 штук, вилучені у ОСОБА_5 під час проведення обшуку 21.05.2015 року, передані на відповідальне зберігання слідчому військової прокуратури Запорізького гарнізону юристу 3 класу ОСОБА_25 (т.2, а.п.53-56),  повернути ОСОБА_5 ;
		-порожні банки з під томатної пасти у кількості 2-х шт. фірм виробників ПП «Наш продукт» (томатна паста Херсонська стерилізована) та ТОВ «АСС» (ГОСТ Юга  паста томатна нестерилізована), долучені до матеріалів кримінального провадження (т.3, а.п.20-21),  після набрання вироком законної сили  знищити.
		Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		 
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...