Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/14560/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; реєстрації актів цивільного стану, крім актів громадянства.
Надіслано для оприлюднення: 21.10.2021. Зареєстровано: 23.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 25.10.2021.
Дата набрання законної сили: 23.03.2022
Результат оскарження 23.03.2022 П'ятий апеляційний адміністративний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: П/420/14585/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		    
		Справа № 420/14560/21 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		20 жовтня 2021 року                                                                                                                     м. Одеса
		 
		Суддя Одеського окружного адміністративного суду Цховребова М.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Южненського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, -
		 
		встановив:
		 
		До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Южненського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якому позивач просить:
		- визнати протиправними дії відповідача (відповідь № 5122-310/5122.1-21 від 05.08.2021) щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
		- зобов`язати відповідача оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Ухвалою суду від 18.08.2021 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
		Згідно зі змістом позовної заяви, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, із зазначенням таких фактичних обставин:
		- ОСОБА_1 , є матір`ю та законним представником неповнолітньої дитини ОСОБА_2 . У зв`язку з необхідністю отримання паспорта громадянина України зразка 1994 року, вони зверталися у серпні 2021 року до Южненського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі - ГУ ДМС України в Одеській області) з проханням щодо оформлення та видачі паспорта у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року. Южненським міським відділом ГУ ДМС України в Одеській області було надано відповідь копія додається), з якою вони не згодні;
		- Абзацом першим пункту 3 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503 (із змінами) і далі - постанова ВРУ № 2503) визначено: « 3. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.". У своєму зверненні ми просили забезпечити реалізацію законних прав: видати дитині паспорт громадянина України у вигляді паспортної книжечки, форма якої затверджена постановою ВРУ № 2503 без використання засобів Реєстру (надання згоди на обробку персональних даних, а саме - на присвоєння УНЗР, включення цих даних до Єдиного державного демографічного реєстру та здійснення будь-яких маніпуляцій з тілом особи (зняття біометричних даних, тощо)»;
		- відповідно до Положення про паспорт громадянина України № 2503-ХІІ паспорт у формі книжечки оформлюється та видається у зв`язку з досягненням 16 років, ч. 2 ст. 14, ст. 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» не забороняють оформлення та видачу паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з досягненням 14 років. Дитина позивача досягла 14 років, тому вона має право на паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки. Більш того, ст. 21 цього ж Закону зобов`язує її мати паспорт громадянина України у зв`язку з досягненням 14 років. Відсутність паспорта громадянина України створює перепони для реалізації прав позивача у сфері освіти, де керівництво школи вимагає такий документ для продовження навчання та в інших сферах суспільного життя, тому дії органів ДМС України, що позивач не досягла 16 років, тому не має права на паспорт громадянина України зразка 1994 року є протиправними, а тому в цьому позові позивач оскаржує разом з дитиною такі дії;
		- разом з тим, зразок та форма паспорта книжечки затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 1994 р. № 353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України», ця постанова є чинною.
		- відповідно до підпункту 10 пункту 3 та пункту 7 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №360 від 20.08.2014, ДМС України здійснює оформлення і видачу громадянам України документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство, тимчасово затримує та вилучає такі документи у передбачених законодавством випадках. ДМС України здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи та територіальні підрозділи, у тому числі міжрегіональні;
		- Головне управління Державної міграційної служби в Одеській області утворена як юридична особа публічного права на підставі постанови Кабінету Міністрів України №658 від 15.06.2011. У справу ГУ ДМС України в Одеській області залучається в якості відповідача, оскільки саме цей орган влади як суб`єкт владних повноважень організовує роботу та здійснює контроль за діяльністю територіальних підрозділів, а оформлення, видача, обмін та переоформлення паспорта громадянина України забезпечується безпосередньо територіальними підрозділами;
		- відповідно до п. 7 Положення про ДМС України №360 від 20.08.2014, ДМС України здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи та територіальні підрозділи, у тому числі міжрегіональні, у зв`язку з чим обґрунтовує залучення в якості відповідача ГУ ДМС України в Одеській області також і тим, що ця юридична особа публічного права здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні підрозділи (Положення про ГУ ДМС України в Одеській області є в наявності у відповідача, позивачу не спрямовувалось, при наданні відповіді на нього посилання не здійснювались, у загальному доступі в мережі Інтернет відсутнє, однак яке може бути надано на вимогу суду). Позов саме до цього відповідача також обґрунтовує ще тим, що ГУ ДМС України в Одеській області взагалі не організовує та не організовувало належним чином свої повноваження та контроль щодо своїх територіальних підрозділів, у т.ч. територіального підрозділу - Южненського міського відділу , з оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року та самоусунулось від здійснення цієї функції, про що свідчать також відповіді про відмову в видачі паспорта. Заборони на видачу паспортів у формі книжечки немає;
		- на сьогоднішній день існує два законодавчих акта України, що встановлюють правовідносини у сфері оформлення та видачі паспортів України та які за юридичною силою вищі за вищезгадані постанови Кабінету Міністрів України. Це Положення про паспорт громадянина України, затверджене постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII (із змінами, у т.ч. згідно з Законом України від 03.07.2012 № 5029-VI), та Закон України «Про Єдиний Державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус». Зазначені обидва законодавчі документи Верховної Ради України є чинними, їх дія не припинена в установленому законодавством порядку;
		- чинна редакція Закону про ЄДДР хоча і передбачає альтернативу паспортам з безконтактним електронним носієм (у ст. 14 зазначено про те, що документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета, (такий же припис є у Перехідних положеннях цього Закону), а отже, може забезпечити реалізацію такого права, це право може реалізовуватися також у інший законний спосіб. Таким альтернативним способом виступає законодавчо закріплене Положення про паспорт громадянина України, затверджене Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII;
		- статтею 32 Конституції України гарантовано право громадян на відмову від обробки персональних даних про них. Виключенням з цього правила є умова, коли така обробка прямо передбачена законом та лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини;
		- Закон про ЄДДР як самою назвою, так і всім змістом, передбачає встановлення нового реєстру, за яким передбачається обліковувати громадян України, при цьому, створюється унікальний номер запису в реєстрі (УНЗР) із персональних даних громадянина. Закон про ЄДДР вимагає від громадян особистого підпису під заявою про включення персональних даних до реєстру та формування унікального номеру, що оскаржується позивачем, оскільки такі дії суперечать реалізації прав і свобод людини, передбачених законодавством України. Під УНЗР буде зберігатися вся особиста інформація про людину в електронних базах даних Єдиного державного демографічного реєстру. Будь-яка взаємодія громадянина з державою у всіх сферах життєдіяльності здійснюватиметься тільки через його особистий номер (УНЗР);
		- під УНЗР буде зберігатися вся особиста інформація про людину в електронних базах даних Єдиного державного демографічного реєстру. Будь-яка взаємодія громадянина з державою у всіх сферах життєдіяльності здійснюватиметься тільки через його особистий номер (УНЗР), експертиза УНЗР та стосовно питань ідентифікації особи додається;
		- за таких обставин, громадянин відповідно до статті 32 Конституції України та ч. 6 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» має право на відмову від обробки його даних в інформаційно-телекомунікаційній системі, якою є ЄДДР, та, відповідно, право на відмову від УНЗР, як невід`ємної частини ЄДДР, бо під терміном «згода», виходячи зі ст. 2 наведеного Закону слід розуміти «добровільне волевиявлення людини»;
		- згідно з рішенням Конституційного Суду України (№2-рп/2012 від 20.01.2012, справа №1-9/2012): «Збір, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого управління, є втручанням в її особисте та сімейне життя». Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на всій території України, остаточним і оскарженню не підлягає;
		- присвоєння номера УНЗР є неприйнятним по суті, оскільки у документах ICAO Dos 9309 (посилання на цей документ є в Законі про ЄДДР), на основі яких було розроблено законодавство України у сфері видачі ID-паспортів, чітко сказано про те, що номер присвоюється саме по відношенню до особи і носить визначення « Personal number » ( Dos 9309 ICAO. Machine Readable Travel Documents. Part 1 Machine Readable passport. VoI .1 Sixthedition, Internatiol Civil Aviation Organization, - 2006. Стр. 50, 56), що в перекладі на українську означає «Особистий номер», а в законодавчих документах цілком відповідає номеру УНЗР з усіма відповідними ознаками і характеристиками. Тобто, очевидно є підміна визначення «Personal number» на УНЗР;
		- оскільки ім`я, прізвище та по-батькові стосуються приватного та сімейного життя особи (ст. 8 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950), а її дитина не бажає за можливе цифрову ідентифікацію щодо себе (замість свого імені) позивач вважає, що позовна заява в інтересах дитини, охоплюється ст. 8 Конвенції та будь-які дії з питань обов`язковості або примушування з отримання паспорта громадянина України у вигляді пластикової картки є втручанням до приватного та сімейного життя;
		- на погляд позивача, будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення ст. 8 Конвенції, за виключенням випадків вказаних у п. 2 ст. 8, якщо воно не здійснювалося «згідно із законом», не переслідувало легітимну ціль або цілі з пунктом 2 та було «необхідним в демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які були досягнуті;
		- за постановою КМУ № 302 від 25.03.2015 за Законом про ЄДДР (ст. 7) безконтактний електронний носій паспорта громадянина України у вигляді пластикової картки типу ID-1 містить відцифровані персональні дані особи, які до речі, вносяться до Єдиного державного демографічного реєстру, а тому передача цих даних повинна здійснюватись на вимогах закону та за згодою дитини. Враховуючи, що ні дитина, ні законний представник не надав згоду на обробку його персональних даних, що є обов`язковим для отримання паспорту у вигляді пластикової картки шляхом подання заяви-анкети (ст. 21), використання засобів Єдиного державного демографічного реєстру з метою обробки його персональних даних - є незаконною дією, яка порушує особисті права дитини;
		- жоден закон України, яка є вільною і незалежною державою, не дозволяє присвоювати будь-які номери своїм громадянам;
		- позивач звертає увагу на те, що цифровий ідентифікатор особистості УНЗР формується і може бути записаний за таким же принципом, як і штрих-код на товар (згідно системи EAN-13 міжнародного стандарту ISO/IEC 1444А). Це видно при порівнянні процедури формування УНЗР та структури формування коду EAN-13UPC;
		- такі дії носять відвертий аморальний і блюзнірський характер, принижують та паплюжать честь і гідність громадянина України, що є неприпустимим і незаконним, оскільки згідно Конституції України (ст. 3) честь і гідність визнаються в Україні одними з найвищих соціальних цінностей;
		- сам факт присвоєння людині номера суперечать висновкам Нюрнберзького трибуналу 1946 року, що ратифікований ВРУ за № 3248-VI від 19 квітня 2011 року і не має строку давнини, який прямо засудив присвоєння номерів по відношенню до людини і визнав такі дії злочинними проти людяності;
		- більш того, загальновідомою є інформація про те, що в структурі номерів штрих -коду системи EAN-13 міститься число « 666», тобто символіка, яка ображає почуття православних віруючих;
		- таким чином, грубо порушується законне право особи на ім`я, яке встановлено ст. 28 Цивільного кодексу України. Так, цією статтею встановлено, що фізична особа набуває прав та обов`язків і здійснює їх під своїм ім`ям. Ім`я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить;
		- також порушується і ст. 21 Конституції України, оскільки з , присвоєнням ідентифікатора відбувається відчуження ім`я людини, яке стає вторинною інформацією про неї;
		- про те, що це право не може бути скасовано свідчать норми ст.22 Конституції України, де сказано, що «конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів або при внесенні змін у ці закони. Не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод»;
		- присвоєння людині будь-якого цифрового ідентифікатора (у нашому випадку УНЗР), який замінює його ім`я, є порушенням державою перерахованих вище статей чинного законодавства України;
		- враховуючи, що ні дитина, ні його законний представник не надавали згоду на обробку його персональних даних, використання засобів Єдиного державного демографічного реєстру з метою обробки персональних даних - є незаконною дією, яка порушує особисті права дитини;
		- позивач та неповнолітня дитина сповідують Православ`я, що є основоположною релігією на Україні. Державою релігійні свята Української Православної Церкви віднесені до державних свят. Це є Різдво Христове, Пасха Христова та День Святої Трійці (ст. 73 Кодексу законів про працю України). Відмова від отримання біометричного паспорта не окремою думкою позивача, це не окремі релігійні міркування позивача, це позиція Української Православної Церкви, членами якої є позивач та її дитина, про що зазначено не лише в позові, а у зверненнях Української Православної Церкви. Останнє звернення Предстоятеля Української Православної Церкви Митрополита Онуфрія від імені Священного Синоду до Президента України з цих питань спрямоване йому 26 липня 2017 року;
		- примус людини до прийняття цифрових ідентифікаторів особистості, що містять антихристиянську символіку, є насильством над особистістю людини і над його релігійними переконаннями, що забороняється (Ст. 3) Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»). «Ніхто не може встановлювати обов`язкових переконань і світогляду. Не допускається будь-яке примушування при визначенні громадянином свого ставлення до релігії, до сповідування або відмови від сповідування релігії... Батьки мають право виховувати своїх дітей відповідно до власних переконань та ставлення до релігії» (ст. 3);
		- необхідно зазначити, що підпунктом 30 п.1 Розділу І Закону №1474-VIII до Закону про ЄДДР внесено нову правову норму (п. 3 Розділу V Перехідних Положень), відповідно до якої встановлено, що за оформлення, видачу, обмін (замість втрачених чи викрадених) документів, передбачених цим Законом у формі книжечки, державне мито не стягується. За видачу паспорта громадянина України у формі книжечки вперше державне мито не стягується. Отже, у Перехідних положеннях Закону №1474-VIII однозначно йдеться про паспорт громадянина України у формі книжечки, а тому органами міграційної служби повинні були зробити висновок, що законодавством виготовлення паспорта громадянина України може бути як у формі картки, так і у формі книжечки відповідно до: Закону України про ЄДДР із змінами, внесеними Законом №1474-VІІІ; Закону України від 18.01.2001 №2235-ІІІ «Про громадянство»; Постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та паспорт громадянина України для виїду за кордон»;
		- відповідно до ст. 13, ч.2 ст. 14, ст. 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» не забороняють оформлення та видачу паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з досягненням 14 років. Заборони про оформлення такого паспорта при досягненні 14 років у законі відсутні. Більш того, ст. 21 цього ж Закону зобов`язує дитину отримати паспорт громадянина України у зв`язку з досягненням 14 років;
		- хоча Положення про паспорт громадянина України № 2503-ХІІ від 26.06.1992 передбачає можливість оформлення та видачу паспорта у формі книжечки у зв`язку з досягненням 16 років, питання про його оформлення та видачу, починаючи з досягнення особою 14 років і до досягнення 16 років може бути вирішено на користь оформлення такого паспорта в цей період, оскільки дитина, яка досягла 14 років, але не оформила документа, що посвідчує особу (при відмові від пластикового паспорта типу ГО-1), фактично позбавляється можливості підтверджувати громадянство України та свою особу, не може повністю реалізовувати свої права і свободу у різних сферах суспільного життя, у т.ч. у сфері освіти, спорту (проїзд у транспорті залізничного або авіаційного сполучення, де є потреба пред`являти паспорт, а також брати участь у змаганнях), культурі, отримувати стипендію, заробітну плату (ст. 188 КзпП України), допомогу, бюджетні виплати. Відсутність паспорта громадянина України створює умови невиконання громадянином України свого обов`язку мати паспорт при досягненні 14 років;
		- доказом наявності перепон, зокрема, в реалізації права на освіту, є наявність наказу Міністерства освіти і науки України від 11.10.2019 №1285 «Про затвердження умов прийому на навчання для здобуття вищої освіти у 2020 році» (п.п.7,8 Розділу VI) та аналогічний наказ Міністерства освіти і науки України №1350 від 30.10.2019 «Про затвердження умов прийому для навчання до закладів фахової передвищої освіти у 2020 році» (п.п.6,7 Розділу VII), в яких серед документів, що подаються для вступу до навчальних закладів, є документ, що посвідчує особу. Таким документом вважається лише документ, що виготовлений з підстав відповідно до Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (п.8 наказу від 11.10.2019 №1285), а ніяк свідоцтво про народження або інший документ без використання вказаного Реєстру. З точки зору верховенства права забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини (ст. 6 КАС України). Тому суперечливість або відсутність законодавства, що регулює спірні відносини, не може бути перепоною для реалізації прав у сфері освіти та судового захисту при вирішенні саме цієї справи;
		У 2020 році, як у 2019 році, так і зараз - у 2021 році до Міністерства освіти і науки України надійшло багато звернень та скарг з цього приводу, внаслідок чого Міністерство освіти і науки України спрямовувало керівникам закладів вищої освіти та фахової передвищої освіти листи за №1/9-347 від 24.06.2020№1/9-131 від 11.03.2021. (копії додається) про можливість прийому документів на підставі свідоцтва про народження та підтвердження громадянства на підставі довідки, яка надається органами Державної міграційної служби України. Отже, це питання у сфері освіти врегульовано частково, однак цей лист має дискримінаційний характер, не мав результатом внесення відповідних змін до наказів Міністерства освіти і науки України, що регулюють порядок вступу до закладів вищої, передвищої, професійно-технічної освіти, інших закладів освіти, оскільки ставив умови вступу та навчання, такі як відмова від студентського квитка, стипендії, документа про освіту;
		- головним та важливим судовій практиці з цих питань є те, що Великою Палатою Верховного Суду 19.09.2018 прийнято зразкове рішення, відповідно до якого аналогічні позовні вимоїн до Управління Державної міграційної служби у Житомирській області в особі Коростенського районного відділу задоволено, визнано протиправними дії та зобов`язано позивачу ОСОБА_5 видати паспорт-книжечку зразка 1994 року. Отже, правові висновки Верховного Суду повинні враховуватися судами при розгляді аналогічних справ (п. 5 ст. 242, ч. 3 ст. 291 КАС України);
		- позивач звертає увагу на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 398 від 03.04.2019, на виконання якої прийнято наказ МВС України № 456 від 06.06.2019, органи міграційної служби оформлюють та видають паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки лише за рішенням суду. За цими нормативно-правовими актами можливо отримати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки лише за рішенням суду. Отже, відповідач фактично визнав, що оформлення та видача такого паспорта можлива, але тільки за рішенням суду. Тому позивач звернувся з цим позовом з метою оформлення та видачі паспорта зразка 1994 року для його дитини за рішенням суду.
		Станом на дату вирішення справи відзив на позовну заяву або заява про продовження встановленого судом процесуального строку для його подання, в порядку ч. 2 ст. 121 КАС України, від відповідача до суду не надійшли.
		Дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані позивачем, а також докази в їх сукупності, суд встановив таке.
		Відповідно до Свідоцтва про народження, НОМЕР_1 , виданого 07 серпня 2007 року, ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.23)
		В заяві від 03.08.2021 року (а.с.13-15), адресованій Южненському міському відділу Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області (вхід. № 5122 від 03.08.2021 року) та Головному управлінню державної міграційної служби України в Одеській області, неповнолітня дитина ОСОБА_2 та його законний представник, мати - ОСОБА_1 , просили оформити та видати паспорт зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки.
		Згідно з цією заявою, заявниками до неї додано: свідоцтво про народження ОСОБА_2 ; дві фотокартки 3,5х4,5 см ОСОБА_2 ; заява ОСОБА_2 за формою про видачу паспорта відповідно до наказів МВС України № 320 від 13.04.2012 та № 456 від 06.06.2019 року; лист Міністерства освіти і науки України № 1/9-347 від 24.06.2020; лист Міністерства освіти і науки України № 1/9-131 від 11.03.2021.
		Листом № 5122-310/5122.-21 від 05.08.2021 року (а.с.16) Южненський міський відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, за результатами розгляду заяви позивача щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 позивачу, повідомив позивача, зокрема що:
		- відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
		- правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи, регулюються Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 р. за № 5492-VI (далі - Закон);
		- оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
		- порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України»;
		- зазначеною постановою затвердженні, зокрема, зразок бланка, його технічний опис, порядок подання заяв, організація його видачі, дії працівників під час прийому заяв, оформлення та видачі паспорта;
		- відповідно до статей 35, 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань;
		- статтею 24 Конституції України, визначено, що всі громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом та не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;
		- отже, переконання особи, належність до окремих соціальних груп не можуть бути законною підставою для увільнення від своїх обов`язків перед державою або відмови від виконання законів;
		- відповідно до окремої думки суддів Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі належність позивачки до певної суспільної групи, так само як і її переконання щодо присвоєння унікального номера, незважаючи на усю їх значимість як для неї так і для багатьох інших громадян України, які поділяють такі ж погляди й переконання, не можуть бути підставою для того, щоб порушувати/не виконувати вимоги Закону «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують і громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» та/чи робити з нього винятки»;
		- судове рішення у справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18), на яке посилається позивач, не може бути підставою для видачі позивачу паспорту громадянина України зразка, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII, оскільки є індивідуальними актом, та стосується прав або інтересів визначеної в рішенні особи;
		- крім того, виходячи із системного аналізу норм права, видача документу, що посвідчує особу (незалежно від його вигляду - книжка чи картка, що містить безконтактний електронний носій) не можлива без обробки персональних даних особи. Заява про видачу паспорту підтверджує волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети її обробки;
		- Єдиний держаний демографічний реєстр ведеться з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних», оформлені засобами Єдиного державного демографічного реєстру документи забезпечують більш надійний ступінь захисту від втручання, пошкодження чи втрати інформації у порівнянні з документами на паперових носіях;
		- звернуто увагу, що паспорт громадянина України є необхідним документом для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою та ін.;
		- враховуючи викладене, в Южненському МВ ГУДМС України в Одеській області відсутні правові підстави для видачі заявнику паспорта громадянина України позивачу відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII.
		Не погоджуючись з діями відповідача (відповідь № 5122-310/5122.1-21 від 05.08.2021) щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач звернувся до суду із вищенаведеними позовними вимогами.
		Судом також встановлено, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) позов задоволено частково та визнано протиправною відмову Управління ДМС у видачі особі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт; зобов`язано Відділ ДМС оформити та видати особі паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт.
		Вирішуючи спір по суті, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що норми Закону № 5492-VI на відміну від норм Положення про паспорт (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій. На думку Великої Палати Верховного Суду, це є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом"), не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція).
		При вирішенні спору Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що законодавець, приймаючи Закон України від 14 липня 2016 року № 1474-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України" (далі - Закон № 1474-VIII), яким внесено зміни до Закону № 5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими та виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України, та не допускати жодної дискримінації залежно від часу виникнення правовідносин з отримання паспорта громадянина України.
		Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18), будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак, таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.
		Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
		Згідно з ч. 2 ст. 32 Конституції України, не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		Відповідно до пунктів 2-4 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), паспорт громадянина України (далі-паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
		20 листопада 2012 року прийнятий Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" № 5492-VI (далі - закон № 5492-VI), яким визначено правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.
		Так, правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи визначає Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус".
		Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України.
		Частинами 1, 2, 4, 5 ст. 14 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
		Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. (ч. 1 ст. 21 Закону)
		Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу, є порушенням її громадянських прав у зв`язку з неможливістю їх реалізації.
		Згідно із ч. 3 ст. 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.
		Відповідно до п. 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт громадянина України від 26.06.1992 № 2503-XII, бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
		Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок.
		Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис "Україна"; нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт"; На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис "Паспорт громадянина України".
		На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резусфактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.
		Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
		Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" (далі - Постанова № 302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається.
		За змістом п. 2 цієї Постанови із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:
		з 01 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-XII;
		з 01 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
		До завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів ДМС матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01 листопада 2016 року припиняється (п. 3 Постанови № 302).
		Пунктом 131 Постанови № 302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи.
		Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразка містить відцифровані персональні данні особи.
		Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до міграційного органу, заявники просили оформити та видати паспорт зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 .
		Разом з тим, у відповіді на заяву позивача вказано, що відсутні законні підстави для оформлення та видачі позивачу паспорта громадянина України відповідно до постанови Верховної Ради України віл 26 червня 1992 року № 2530-ХІІ.
		При цьому, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 вересня 2018 року в зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) дійшла висновку, що норми Закону № 5492-VI на відміну від норм Положення № 2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст. 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом») не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
		Разом з тим, на час звернення позивача із заявою щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року, діяло два нормативних акта: Положення про паспорт № 2503-XII і Постанова № 302, відповідно до яких особи, які раніше отримали паспорт, не зобов`язані звертатися за його обміном, при досягненні відповідного віку органи УДМС проводять вклеювання фотографії, тоді як особи, які змінили прізвище, чи у яких відбулися інші зміни персональних даних, зобов`язані отримувати новий паспорт у формі ID-картки, який має обмежувальний термін 10 років (ч. 3 ст. 21 Закону № 5492-VI), до якого вноситься більше персональних даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі. При цьому, у жодному законі не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві.
		Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) зазначено, що ознаками цієї типової справи є: а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ; б) відповідач - територіальні органи ДМС України; в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
		Висновки Великої Палати Верховного Суду у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
		Таким чином, доводи відповідача, викладені у листі № 5122-310/5122.-21 від 05.08.2021 року, що судове рішення у справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18), на яке посилається позивач, не може бути підставою для видачі позивачу паспорту громадянина України зразка, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII, оскільки є індивідуальними актом, та стосується прав або інтересів визначеної в рішенні особи, - є необґрунтованими.
		Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п.120, ECHR 2000, «Онерїлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обовязок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п.74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п.37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.
		Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у Конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Частинами 1 та 3 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
		Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
		Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, суду не наведено та не надано.
		При цьому щодо решти доводів слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).
		Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.).
		Крім того, як встановлено судом вище, відзив на позовну заяву або заява про продовження встановленого судом процесуального строку для його подання, в порядку ч. 2 ст. 121 КАС України, від відповідача до суду не надійшли.
		Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, зокрема, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову, про що також зазначено в ухвалі суду про відкриття провадження у справі, відповідно
		суд дійшов висновків, що:
		- оскаржені дії (відповідь № 5122-310/5122.1-21 від 05.08.2021) щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинені відповідачем: не на підставі чинного законодавства України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дії; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці дії, тому вони є протиправними, отже позовні вимоги позивача, в тому числі похідні вимоги позивача зобов`язального характеру, - підлягають задоволенню.
		Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 7 ст. 5, п. 14 ч. 2 ст. 3  Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI, відповідно підстав для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, немає.
		Згідно з п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України (в редакції, чинній до 17.07.2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зокрема, процесуальні строки щодо розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.
		Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 року № 731-ІХ, який набрав чинності 17.07.2020 року, зокрема, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"  № 540-IX  від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 981 від 22.09.2021 року) до 31 грудня 2021 р.   на території України продовжено дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України.
		Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 139, 159, 241-246, 250, 255, 258, 262, 295, Прикінцевими та Перехідними положеннями КАС України, суд -
		 
		вирішив:
		 
		Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; номер і серія паспорта: НОМЕР_2 ) в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Преображенська, 44, м. Одеса, 65014; ідентифікаційний код юридичної особи: 37811384) в особі Южненського міського відділу  Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Хіміків, 4/39, м. Южне, Одеська область, 65481) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
		Визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Южненського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (відповідь № 5122-310/5122.1-21 від 05.08.2021) щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Южненського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		Суддя                                                                                               М.Г. Цховребова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...