Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/10925/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 22.10.2021. Зареєстровано: 23.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 25.10.2021.
Дата набрання законної сили: 22.10.2021
Номер судового провадження: А/857/16454/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/10925/21 пров. № А/857/16454/21
		Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		головуючого судді:Гуляка В.В.
		суддів: Гудима Л.Я., Коваля Р.Й.
		розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова, 
		на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року про повернення позовної заяви (суддя  Гулкевич І.З., час ухвалення  не зазначений, місце ухвалення  м.Львів, дата складання повного тексту  не зазначена), 
		в адміністративній справі №380/10925/21 за позовом Керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України до Виконавчого комітету Львівської міської ради, 
		треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІБЕТ", Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівська інвестиційна компанія", 
		про визнання протиправним та скасування рішення, 
		 
		встановив:
		 
		У липні 2021 року керівник Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Виконавчого комітету Львівської міської ради, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 12.02.2021 №84 Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на нове будівництво ТзОВ Тібет та ТзОВ Львівська інвестиційна компанія багатоквартирного житлового будинку (будинку Б на генплані) з вбудованою автостоянкою, громадськими приміщеннями та трансформаторною підстанцією на вул. Кульпарківській, 96 у м. Львові. 
		Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року позовну заяву керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України до виконавчого комітету Львівської міської ради, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю Тібет, Товариство з обмеженою відповідальністю Львівська інвестиційна компанія про визнання протиправним та скасування рішення  повернуто особі, яка подала позовну заяву, на підставі п.7 ч.4 ст.169 КАС України. 
		З цією ухвалою суду першої інстанції від 12.07.2021 року не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена ухвала суду не відповідає завданню адміністративного судочинства, є незаконною та необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі. 
		В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що внаслідок відсутності територіального органу Державної інспекції архітектури та містобудування України (далі також  ДІАМ), який би здійснював заходи архітектурно-будівельного нагляду та проводив перевірки рішень виконавчого комітету Львівської міської ради під час затвердження містобудівних умов та обмежень на проектування та будівництво об`єктів у м. Львові, 22.06.2021 Галицькою окружною прокуратурою міста Львова на адресу ДІАМ України направлено лист про прийняття виконавчим комітетом Львівської міської ради рішення від 12.02.2021 №84 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на нове будівництво ТзОВ «Тібет» та ТзОВ «Львівська інвестиційна компанія» багатоквартирного житлового будинку (будинку Б на генплані) з вбудованою автостоянкою, громадськими приміщеннями та трансформаторною підстанцією на вул. Кульпарківській, 96 у м. Львові. Даним листом окружною прокуратурою повідомлено позивача про виявлені порушення містобудівного законодавства, зокрема невідповідність намірів забудови території вимогам генерального плану міста Львова та плану зонування. Оскільки уповноважений суб`єкт владних повноважень був проінформований про порушення інтересів держави, мав повноваження для їх захисту, але жодних заходів реагування не вживав, про відсутність порушень містобудівного законодавства прокуратуру не повідомив, а тому, рішення виконавчого комітету про затвердження містобудівних умов та обмежень оскаржено прокурором в судовому порядку, у відповідності до вимог ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», у зв`язку з нездійсненням позивачем захисту інтересів держави, можливістю настання невідворотних негативних наслідків внаслідок забудови території на підставі отриманих містобудівних умов та обмежень, зведення багатоквартирних будинків, продажу квартир або майнових прав на об`єкти нерухомості третім особам. Зазначає апелянт, що на момент звернення до суду з позовом ДІАМ України перебувала в процесі утворення, повноважень щодо архітектурно-будівельного нагляду, у тому числі за оскаржуваним рішенням не здійснювала, територіальний орган ДІАМ, які би здійснював заходи архітектурно-будівельного нагляду та проводив перевірки рішень виконавчого комітету Львівської міської ради під час затвердження містобудівних умов та обмежень на проектування та будівництво об`єктів у м. Львові відсутній. З огляду на вказане вважає апелянт, що суд першої інстанції, перевіряючи підстави представництва прокурором інтересів держави, дійшов помилкового висновку, що прокурор не довів, що ДІАМ України не здійснює захист інтересів держави у сфері містобудування, надавши неправильну правову оцінку фактичним обставинам справи та наявним підставами для здійснення представництва прокурором інтересів держави у суді. Окрім цього зазначає апелянт, однією з підстав для повернення позовної заяви прокурора стало ненадання доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на звернення до суду з позовом. Водночас, разом із позовом до суду направлено заяву про поновлення строку на звернення до адміністративного суду з позовом, у якій зазначено правове обґрунтування підстав для поновлення строку на звернення до суду та докази, які підтверджують такі обставини. Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам, які зазначені у такій заяві. Скаржник також зазначив, що подання позовної заяви після закінчення строку звернення до адміністративного суду не є підставою для повернення такої заяви позивачу без постановлення ухвали про залишення позову без руху та встановлення строку на усунення недоліків. 
		За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену ухвалу суду від 12.07.2021 року та направити справу для розгляду до суду першої інстанції. 
		 
		Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задоволити частково, з врахуванням наступного. 
		 
		Суд апеляційної інстанції враховує, що у поданому позові прокурор просить визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №84 від 12.02.2021 Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на нове будівництво ТзОВ Тібет та ТзОВ Львівська інвестиційна компанія багатоквартирного житлового будинку (будинку Б на генплані) з вбудованою автостоянкою, громадськими приміщеннями та трансформаторною підстанцією на вул. Кульпарківській, 96 у м. Львові (а.с. 17). 
		Постановляючи оскаржену ухвалу від 12.07.2021 року, суд першої інстанції дійшов висновків про відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, а також суд зазначив, що звертаючись до суду з позовною заявою, прокурором пропущено строк звернення до суду із заявленими позовними вимогами та не надано суду належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду. 
		Колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції частково вірними, з огляду на наступне. 
		Одним з ключових питань у цій справі є питання щодо наявності у прокурора права звернутися до суду з цим позовом в інтересах держави. З`ясування цього питання передує розгляду питання щодо правомірності рішення відповідача, що оскаржуються (розгляду справи по суті). 
		Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України. 
		Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає у тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права. 
		Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка серед іншого, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. 
		Відповідно до ч.ч.3-5 ст.53 КАС України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача. 
		Пунктом сьомим частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. 
		Таким чином, прокурор у визначених Законом випадках має право на представництво інтересів держави, якщо таке представництво належним чином обґрунтоване, проте не на представництво інтересів суспільства в цілому. 
		Законом, який, окрім іншого, визначає повноваження прокурора з виконання покладених на нього функцій, зокрема, стосовно представництва прокурором інтересів держави в суді, є Закон України «Про прокуратуру». 
		Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч.1 ст.23 цього Закону). 
		Відповідно до абзаців першого та другого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. 
		Підстави представництва прокурором інтересів держави з`ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора. 
		Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття інтерес держави. 
		У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини). 
		Отже, під час звернення прокурора до суду суд повинен з`ясувати підстави представництва інтересів держави. 
		Загальні підходи до підстав представництва прокурором інтересів держави в адміністративному судочинстві були сформульовані Верховним Судом у постанові від 25.04.2018 року у справі № 806/1000/17. У цій постанові Суд звернув увагу, що зміст п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено. Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. 
		У згадуваній вище постанові від 25.04.2018 року у справі № 806/1000/17 Верховний Суд дійшов висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (2) у разі відсутності такого органу. 
		Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. 
		У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. 
		Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. 
		Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. 
		Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача. 
		Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. 
		Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. 
		Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово декларував позицію про те, що вже сама присутність прокурора на судовому процесі на боці однієї зі сторін ставить під загрозу принцип рівності та справедливий баланс між сторонами, участь прокурора може створювати відчуття нерівності у сторони (пункти 30-33 рішення Європейського суду з прав людини у справі Менчинська проти Росії, пункт 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі Мартіні проти Франції). 
		Верховний Суд у постанові від 21 серпня 2019 року у справі №263/2038/16-а прийшов до висновку про те, що прокурор повинен надати суду докази, які свідчать про те, що відповідний орган державної влади (інший суб`єкт владних повноважень) не здійснює захисту інтересів держави або здійснює його неналежним чином. Такими доказами, зокрема, можуть бути звернення прокурора до відповідного органу щодо захисту інтересів держави, відповіді на них та інші письмові докази, що стосуються справи. Самого лише твердження прокурора про те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви до розгляду недостатньо. 
		Як уже наводилось вище, у поданому позові прокурор просить визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №84 від 12.02.2021 Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на нове будівництво ТзОВ Тібет та ТзОВ Львівська інвестиційна компанія багатоквартирного житлового будинку. 
		Підпунктом 6 п.а ч.1 ст.31 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема такі як, підготовка і подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації. 
		Частиною 3 ст.8 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено, що рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації. 
		Відповідно до п.6 ч.1 ст.7 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації. 
		Згідно частини першої статті 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Державний архітектурно-будівельний контроль замовників будівництва, які є фізичними особами, здійснюється відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" з урахуванням особливостей правового статусу таких осіб. Порядок здійснення архітектурно-будівельного контролю визначається Кабінетом Міністрів України. 
		Частиною 5 статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", зокрема визначено, що заходи контролю здійснюються органами державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду). 
		Відповідно до ч.2 ст.41-1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. 
		Постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2020 №1340 «Деякі питання функціонування органів архітектурно-будівельного контролю та нагляду» утворено Державну інспекцію архітектури та містобудування України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а також затверджено Положення про Державну інспекцію архітектури та містобудування України, що додається (пункти 1, 2). 
		Згідно із пунктом 1 Положення про Державну інспекцію архітектури та містобудування України, Державна інспекція архітектури та містобудування України (ДІАМ) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. 
		Основним завданням ДІАМ є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, серед іншого, здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил територіальними органами ДІАМ, уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських держадміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об`єкти нагляду), під час провадження ними містобудівної діяльності. 
		Тобто, належним позивачем у справі є Державна інспекція архітектури та містобудування України, яка є суб`єктом владних повноважень та має статус юридичної особи і наділена адміністративною процесуальною правосуб`єктністю, а відтак - може самостійно звернутися до адміністративного суду за захистом порушеного права. 
		Звертаючись із даною позовною заявою в інтересах держави прокурор вказує, що ДІАМ належним чином не здійснює своїх повноважень у сфері державного архітектурно-будівельного нагляду, а уповноважений територіальний орган, на який покладено функції з проведення державного архітектурно-будівельного нагляду за дотриманням виконавчим комітетом Львівської міської ради вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час реалізації повноважень у сфері містобудівної діяльності, у відповідності до ст.41-1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності не створено та не зареєстровано в передбаченому законом порядку. 
		У свою чергу, звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. 
		В той же час, прокурором у позовній заяві не зазначено, в чому саме полягала неможливість або відсутність можливості позивача звернутися з відповідним позовом, оскільки позивач, в особі якого в інтересах держави з позовом до суду звернулась прокуратура, має підстави і можливість самостійно захищати свої права і прокурор не довів неможливості реалізації такого захисту самим позивачем або відсутності у нього процесуальної дієздатності. 
		У зв`язку із цим обставини, пов`язані з не наданням відповіді на лист прокурати від 22.06.2021 Державною інспекцією архітектури та містобудування України щодо призначення перевірок, не можуть вважатись достатньою підставою неможливості звернення до суду компетентного державного органу. 
		Посилання в позовній заяві та зазначення таких у доводах апеляційної скарги, обґрунтовуючи, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, не є достатньою підставою для прийняття позовної заяви для розгляду. У такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо). 
		Вказане відповідає правовій позиції, що наведена у постановах Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №922/901/17, від 31.10.2018 у справі №910/6814/17 та від 06.02.2019 у справі №927/246/18. 
		Відповідно до ч.ч. 1, 4, 5 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. 
		Як передбачено ч.2 ст.79 КАС України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. 
		Судовим розглядом встановлено, що керівником Галицької окружної прокуратури не надано суду належних та допустимих доказів відповідно до вимог процесуального закону щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України посадовими особами виконавчого комітету Львівської міської ради; вирок суду щодо службових цих органів або докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо. Також не надано суду доказів щодо наявності об`єктивних причин, що перешкоджали Державній інспекції архітектури та містобудування України зверненню з відповідними позовами до суду після повідомлення прокурора про виявлені факти порушення. 
		З врахуванням наведених фактичних обставин справи та норм законодавства колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що прокуратурою подано позов в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України без достатніх правових підстав та за відсутності належного обґрунтування необхідності такого представництва, що стало наслідком порушення принципів рівності та змагальності сторін судового процесу як фундаментальних засад права на справедливий суд. 
		Наведені обставини вказують на відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави у правовідносинах, що виникли у цій справі, та наявність підстав для повернення позовної заяви за правилами, що визначені п.7 ч.4 ст.169 КАС України. 
		 
		Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що суд першої інстанції безпідставно у мотивувальній частині ухвали від 12.07.2021 року навів обґрунтування про пропуск позивачем  керівником Галицької окружної прокуратури міста Львова строку звернення до адміністративного суду із цим позовом та не надання належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку, - оскільки одним з ключових питань у цій справі є питання щодо наявності у прокурора права звернутися до суду з цим позовом в інтересах держави і з`ясування цього питання передує з`ясуванню інших процесуальних питань, які вирішує суд при прийнятті позовної заяви, а тому у відповідності до статті 317 КАС України оскаржену ухвалу суду необхідно змінити, виключивши з її мотивувальної частини обґрунтування про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду із цим позовом. 
		Таким чином, доводи апеляційної скарги є частково обгрунтованими, а саме в частині вирішення питання щодо строку звернення до суду, а тому апеляційну скаргу належить задоволити частково, змінивши у відповідній частині мотиви прийняття ухвали суду першої інстанції. 
		У решта частині оскаржена ухвала суду від 12.07.2021 року є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні. 
		Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд 
		 
		постановив: 
		 
		Апеляційну скаргу Керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова  задоволити частково. 
		Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року про повернення позовної заяви в адміністративній справі №380/10925/21 за позовом Керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення  змінити, а саме, у мотивувальній частині цієї ухвали суду виключити мотивацію (обґрунтування) про пропуск позивачем керівником Галицької окружної прокуратури міста Львова строку звернення до адміністративного суду із цим позовом. 
		У решта частині ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року про повернення позовної заяви у справі №380/10925/21  залишити без змін. 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Л. Я. Гудим   Р. Й. Коваль

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...