Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 600/2340/20-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Надіслано для оприлюднення: 21.10.2021. Зареєстровано: 23.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 25.10.2021.
Дата набрання законної сили: 21.10.2021
Номер судового провадження: К/9901/29739/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ф
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		21 жовтня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 600/2340/20-а
		адміністративне провадження № К/9901/29739/21, №К/9901/28087/21     
		Верховний Суд у складі колегії суддів  Касаційного адміністративного суду:
		головуючої судді - Блажівської Н.Є.,
		суддів: Желтобрюх І.Л.,  Білоуса О.В.,
		розглянувши у  попередньому судовому засіданні касаційні скарги  Підприємства "Дім" Чернівецького обласного товариства інвалідів "Мир та добробут інвалідам"  та Головного управління ДПС у Чернівецькій області
		на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2021 року (судді: Франтовська К.С., Боровицький О.А., Матохнюк Д.Б.)
		у справі за адміністративним позовом Підприємства "Дім" Чернівецького обласного товариства інвалідів "Мир та добробут інвалідам" 
		до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,
		В С Т А Н О В И В:
		1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		1.1. Короткий зміст позовних вимог
		Підприємство "ДІМ" Чернівецького обласного товариства інвалідів "Мир та добробут інвалідів" (надалі також - Позивач, підприємство «Дім») звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області (надалі також - Відповідач), у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 8 вересня 2017 року:
		- №0015891204 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 339801,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 169900,50 грн;
		- №0015911204 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 2014370,00 грн.
		В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані індивідуальні акти прийнято без дотримання вимог частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки:
		- перевірка Відповідачем проведена з порушенням вимог податкового законодавства;
		- висновки, зафіксовані в акті перевірки, щодо відсутності у Позивача права на  застосування нульової ставки податку на додану вартість, сформовано без дотримання положень пункту 8 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (надалі також - ПК України). Наголошено, що застосування вказаної правової норми в частині визначення безпосереднього виготовлювача не ставиться в залежність від наявності повного технологічного циклу виготовлення такого товару, а вимагається лише наявність процесу переробки (обробки, інших видів перетворення), а також, що сума витрат має бути не менше 8% продажної ціни таких виготовлених товарів. Оскільки Позивачем у періоді, що перевірявся, отримувався цемент, у складі якого містилися сторонні домішки, а пакування його вже здійснювалось без таких домішок, у позові, вказано, що у процесі обробки створювався новий товар (цемент пакований) із характеристиками, що істотно відрізняють його від вихідних складових. 
		1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року адміністративний позов Підприємства "Дім" Чернівецького обласного товариства інвалідів "Мир та добробут інвалідам" задоволено. Скасовано податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Чернівецькій області форми "В1" №0015891204 від 8 листопада 2017 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 339801,00 грн та застосування штрафних санкцій в сумі 169900,50 грн та скасовано податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Чернівецькій області форми "В4" №0015911204 від 8 вересня 2017 року про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 2014370,00 грн, яке прийняте на підставі акта перевірки від 25 жовтня 2017 року №4430/24-13-12-04/12/35158255. Зобов`язано Головне управління ДПС у Чернівецькій області виконати вимоги пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України щодо надання органу казначейства, у строки визначені Кодексом, висновки щодо відшкодування з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 339801,00 грн. Стягнуто на користь підприємства "ДІМ" Чернівецького обласного товариства інвалідів "Мир та добробут інвалідів" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області судові витрати (судовий збір) у сумі 21020,00 грн.
		Ухвалюючи рішення про задоволення позову та формуючи висновки щодо необхідності скасування спірних у справі індивідуальних актів, суд першої інстанції, виходив із того, що застосування Позивачем нульової ставки податку на додану вартість було здійснено з дотриманням норм чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.      Позивач, за висновками суду першої інстанції є відповідальним за якість продукції, в даному випадку цементу пакованого, а отже є виробником даної продукції. Доводи Відповідача, що Позивач не виготовляє цемент, а є пакувальником даної продукції та незаконно використовує пільгу в оподаткуванні податком на додану вартість, передбачену пунктом 8 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, суд також не бере до уваги, оскільки вони не відповідають положенням ПК України.
		Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2021 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області      задоволено частково. Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року в частині обґрунтування висновків суду змінено, виклавши їх в редакції постанови.
		Суд апеляційної інстанції, погодився із висновками суду першої інстанції щодо необхідності скасування спірних у справі податкових повідомлень-рішень, однак зазначив, що висновок суду першої інстанції, що Підприємство «ДІМ» є виробником товару - цементу пакованого є помилковим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи. Відтак, позиція контролюючого органу про неправомірне користування Позивачем нульовою ставкою оподаткування ПДВ на підставі пункту 8 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, з огляду на відсутність факту безпосереднього виготовлення товару, як обов`язкової передумови для застосування такої пільги, є правильною.
		Вважаючи спірні у справі податкові повідомлення-рішення такими, що не відповідають встановленим частиною другою  статті 2 КАС України вимогам, апеляційний суд зазначив, що вони прийняті на підставі акта камеральної перевірки, під час проведення якої контролюючим органом досліджувалась не тільки подана Позивачем податкова звітність за серпень 2017 року, але й листи, надані Мінекономрозвитку, Мінрегіону, ДНДІ «Укрдіцемент», ДП «Сепроцем», ДП «Буковинастандартметрологія», сертифікати відповідності, надані Підприємству «ДІМ», тощо. Як зауважено апеляційним судом, дослідження первинних документів або інших додаткових документів з метою перевірки своєчасності (крім узгоджених податкових (грошових) зобов`язань), достовірності, повноти нарахування і сплати податків повинне здійснюватися в межах документальних перевірок. Отже, наведені обставини свідчать, що висновки про порушення Позивачем податкового законодавства виходять за межі  камеральної перевірки.
		1.3. Короткий зміст касаційних скарг та відзивів 
		Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив: скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 1 серпня 2021 року в частині, якою змінено обґрунтування висновків рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року; рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року залишити без змін.
		При цьому підставою касаційного оскарження визначив пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, а також і в поданій уточненій касаційній скарзі просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2021 року в частині зміни обґрунтування висновків суду, викладених в редакції цієї постанови, в іншій частині висновків щодо неправомірного користування Позивачем нульовою ставки оподаткування ПДВ на підставі пункту 8 підрозділу 2 розділу XX ПК України постанову суду залишити в силі, відмовити у задоволенні позовних вимог Підприємству «ДІМ» Чернівецького обласного товариства Мир та добробут інвалідам повністю.
		Відповідач підставою касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції у уточненій касаційній скарзі визначив положення пункту 3 частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Позивач у відзиві посилався на необґрунтованість таких доводів  контролюючого органу та додатково обґрунтував  доводи  помилківостю висновку суду апеляційної інстанції щодо відстності порушення ним вимог податкового законодавства. 
		2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що Відповідачем відповідно до пункту 200.10 статті  200      розділу  V ПК України   в порядку, встановленому  статтею 76 ПК України,   проведено камеральну перевірку достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку по уточнюючому розрахунку до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2017 року  від 29 вересня 2017 року  №9200537323 в сумі 339801,00 грн, за результатами якої 25 жовтня 2017 року складено акт №4430/24-13-12-04/12/35158255.
		Камеральною перевіркою встановлено порушення Позивачем вимог      ПК України      в частині достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку по уточнюючому розрахунку до декларації з ПДВ за серпень 2017 року від 29 вересня 2017 року №9200537323:
		-          на порушення пункту 8 підрозділу 2 Перехідних положень, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 200.4 статті  200 ПК України      та пункту 5      розділу ІІІ "Розрахунки за звітний період" Наказу Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21 "Про Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за №159/28289 Позивачем завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ заявлене по уточнюючому розрахунку до декларації з ПДВ за серпень 2017 рік на 339 801,00 грн.
		-          на порушення пункту 8 підрозділу 2 Перехідних положень, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 200.4      статті 200 ПК України      та пункту 5 розділу ІІІ "Розрахунки за звітний період" Наказу Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21 "Про Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за №159/28289, що призвело до: завищення від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, а саме значення рядка 21 декларації попереднього звітного (податкового) періоду на суму 2014370,00 грн.
		Висновки Відповідача про порушення Позивачем наведених норм ґрунтуються на тому, що останнім безпідставно застосовано передбачену пунктом 8 підрозділу 2 Перехідних положень ПК України нульову ставку податку на додану вартість, замість 20%, у операціях з поставки цементу таврованого, оскільки жодних змін у класифікації товару не відбувається і відповідно підприємство у господарських операціях виступає виключно як фірма-відвантажувальний центр, а не виробник товару. 
		На підставі акта перевірки 8 листопада 2017 року прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
		-№0015891204, яким зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 339801,00 грн та застосовано  штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 169900,50 грн (том 1, а.с. 47);
		-№0015911204, яким зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у розмірі 2014370,00 грн (том 1, а.с.48).      
		3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		3.1. Доводи Позивача 
		В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства, в касаційній скарзі Позивач посилається на те, що  судами попередніх інстанцій не враховано практику Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, а саме постанову від 20 жовтня 2020 року у справі №2а/2470/2451/11.
		На підтвердження своїх доводів Позивач посилається на те, що суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що оскільки Підприємство «Дім» ЧОТІ «Мир та добробут інвалідам» у спірний період здійснювало господарські операції в якості ФВЦ, що полягало у здійсненні вхідного контролю цементу насипного, відділенні сторонніх домішок (за наявності), пакуванні цементу відповідно до вимог ДСТУ 112-2002, то за таких обставин відсутні підстави вважати, що Підприємством «ДІМ» здійснювалась будь-яка переробка (обробка, інше перетворення) сировини чи покупного товару, внаслідок чого створювався би новий продукт. Разом з тим, уже протягом декількох останніх років рішеннями судів всіх інстанцій, в тому числі Верховного Суду, визначено, що Позивач, здійснюючи свою господарську діяльність, правомірно використовує пільги з оподаткування по ПДВ при реалізації цементу фасованого, як продукції безпосередньо виготовленої підприємством інвалідів. Крім того, за останні роки на підприємстві Позивача проводились неодноразово податкові перевірки, якими було підтверджено правомірність користування Підприємством «Дім» ЧОТІ «Мир та добробут інвалідам» пільгою з оподаткування по ПДВ при реалізації цементу фасованого, як продукції безпосередньо виготовленої підприємством інвалідів. Одна із перевірок, якою було підтверджено правомірність користування пільгою, була у липні 2015 року та оформлена довідкою №493/15-04/35158255 від 20 липня 2015 року.
		Крім того, як стверджує Позивач, судом апеляційної інстанції було позбавлено його можливості здійснити захист у суді шляхом надання безпідставної відмови у задоволенні клопотання представника Позивача про відкладення розгляду справи та надання додаткового часу для подання відзиву на апеляційну скаргу. Представником Позивача повідомлено суд про неможливість участі у судовому засіданні у зв`язку з хворобою та про те, що докази перебування представника Позивача на лікарняному будуть надані у наступному судовому засіданні.
		3.2. Позиція Відповідача 
		Відповідач не погоджується з висновком щодо допущення контролюючим органом процедурних порушень при винесенні оскаржених податкових повідомлень-рішень, та вважає, що винесення останніх на підставі акта, складеного за результатами камеральної перевірки, ґрунтується на положеннях ПК України.
		Висновки суду апеляційної інстанції щодо порушення процедури проведення перевірки, як вказано Відповідачем у касаційній скарзі, є помилковими та порушують норму матеріального права, передбачену статтею 83 Податкового кодексу України, якою визначені підстави для висновків під час проведення перевірок (законодавець не конкретизує до яких перевірок відноситься вказана норма матеріального права).
		Викладене в касаційній скарзі, на думку Відповідача, вказує на наявність обставин, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, з метою формування висновку суду з питання застосування підпункту 83.1.6 пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України під час камеральних перевірок.
		4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
		Верховний Суд, обговоривши доводи касаційних скарг, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, виходить з такого. 
		Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		За змістом частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України  у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Перевіряючи правильність наданої судами першої та апеляційної інстанцій правової оцінки оскаржуваним індивідуальним актам в контексті недотримання Відповідачем частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України при їх прийнятті, Суд звертає увагу на таке. 
		Подібні питання, що постали перед Верховним Судом для цілей вирішення цього спору, в правому їх аспекті були вже предметом неодноразового аналізу при ухваленні Верховним Судом постанов не лише у складі колегій суддів, а й у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного  суду .
		Перед усім потрібно зазначити, що у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року № 826/17123/18 у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного  суду, сформульований такий правий висновок: «оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства про проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства».
		У ще одній справі (постанова від 22 вересня 2020 року у справі №520/8836/18) окрім наведених, палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного  суду обґрунтувала відсутність підстав до запропонованого колегією відступу від раніше висловленої правової позиції такими висновками: «перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом» та «встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення, а тому відсутня необхідність перевірки порушення позивачем пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання».
		Отже, установивши таке порушення процедури проведення перевірки, наслідком якого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, суд не може переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.
		Надаючи оцінку висновкам суду апеляційної  інстанції щодо допущення Відповідачем порушень при проведенні перевірки, за результатами  якої ухвалено спірні у справі індивідуальні акти, суд звертає увагу на наступне правове регулювання. 
		Відповідно до частини другої       статті 19 Конституції України      органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені      Конституцією      та законами України.
		Згідно із підпунктом      20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України      контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
		Так, відповідно до      статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього      Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
		Пунктом      75.1 статті 75 ПК України      передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
		За змістом підпункту      75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України (в редакції чинній на час проведення перевірки) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
		Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання      податкових декларацій      (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації      податкових накладних      та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
		Відповідно до статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог      статті 86      цього Кодексу.. Камеральна перевірка      податкової декларації      або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених      статтею 102      цього Кодексу.
		Встановлена правова процедура проведення камеральної перевірки як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку суб`єктів контролю під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до платника податків.
		Як передбачено статтею 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; виключено; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
		З аналізу наведених правових норм слідує, що камеральна перевірка за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства, предмет якої передбачає проведення контролюючим органом арифметичного та логічного контролю правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків; правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування; логічний зв`язок та узгодженість відповідних показників поточного періоду та їх зіставлення з показниками попередніх періодів). Під час камеральної перевірки на час спірних правовідносин могла бути перевірена своєчасність:- подання податкових декларацій (розрахунків); реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до них у ЄРПН, акцизних накладних та/або розрахунків до них у Єдиному реєстрі акцизних накладних; виправлення помилок у податкових накладних; сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання.
		Натомість, інші обставини, які впливають на своєчасність, достовірність, повноту нарахування і сплати податків, є предметом перевірки контролюючим органом під час здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому статтями      77,      78 ПК України.
		Аналогічне правозастосування викладене в постановах Верховного Суду від 24 червня 2020 року (справа №640/18801/18), від 20 січня 2021 року у справа № 824/62/16-а.
		Суд звертає увагу на те, що норма пункту 83 ПК України, на яку посилається Відповідач у касаційній скарзі, є загальною нормою, що визначає конкретний перелік джерел інформації, на підставі яких можуть формуватися висновки у ході контрольного заходу. Проте, вона не наділяє повноваженнями податковий орган у межах  камеральної перевірки здійснювати перевірку відмінних, від зазначених у підпункті 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України джерел: даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків; даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість; даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Положення підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 та статті 76  ПК України є спеціальними в порівняні зі положеннями статті 83 ПК України для цілей проведення камеральної перевірки.
		Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції та не спростовується  Відповідачем у касаційній скарзі, під час камеральної перевірки, на підставі якої ухвалено спірні у справі податкові повідомлення-рішення, при формуванні висновків  про порушенням Позивачем норм податкового законодавства використано відмінні від передбачених підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України джерела інформації. Так,  контролюючим органом досліджувалась не тільки подана Позивачем податкова звітність за серпень 2017 року, а й листи, надані Мінекономрозвитку, Мінрегіону, ДНДІ «Укрдіцемент», ДП «Сепроцем», ДП «Буковинастандартметрологія», сертифікати відповідності, надані Підприємству «ДІМ» тощо. 
		Поряд із цим, дослідження первинних документів або інших додаткових документів з метою перевірки своєчасності (крім узгоджених податкових (грошових) зобов`язань), достовірності, повноти нарахування і сплати податків повинне здійснюватись в межах документальних перевірок. Отже, наведені обставини свідчать, що висновки про порушення Позивачем податкового законодавства виходять за межі та предмет камеральної перевірки.
		Отже, встановлення судовим розглядом факту проведення податкової перевірки не у спосіб, визначений ПК України, та, як наслідок протиправність результатів такої перевірки, на переконання колегії суддів є достатніми для висновку про неправомірність прийнятих за наслідками камеральних перевірок податкових повідомлень-рішень, а тому відсутня необхідність перевірки порушення Позивачем положень пункту 8 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення»      ПК України.
		Водночас, безпідставний аналіз судом апеляційної інстанції виявлених Відповідачем у ході контрольного заходу порушень  Позивачем у межах цієї справи не призвів до неправильного вирішення спору. 
		Відтак, також з урахуванням того, що в ході розгляду справи оцінці не підлягали суть виявлених у ході проведеного без дотримання вимог  ПК України контрольного заходу порушень не є релевантним посилання Позивача на висновки, сформовані Верховним Судом у постанові від 20 жовтня 2020 року у справі №2а/2470/2451/11, адже при ухваленні останньої справи не перевірялась процедура проведення перевірки як підстава для скасування податкових  повідомлень-рішень. Крім того, у межах  справи №2а/2470/2451/11 встановлено, що Відповідачем проводилась документальна перевірка, а не камеральна.     
		Відповідно до правового висновку, висловленого у пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц:  висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формуються виходячи із конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права. При цьому під судовим рішенням в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, у яких є аналогічними предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
		Отже наведена Позивачем у касаційній скарзі постанова Верховного Суду ухвалена  за інших фактичних обставин справи, установлених судами, тому посилання на те, що судове рішення  суду апеляційної інстанції у цій справі ухвалене без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у цій постанові Верховного Суду, є безпідставними.
		Щодо доводів Позивача про безпідставність розгляду справи в порядку письмового провадження  судом апеляційної інстанції, Суд звертає увагу на таке.
		Як підтверджується матеріалами справи, ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2021 року розгляд справи призначено на 10:00 год. 01 липня 2021 року, однак в судове засідання учасники справи, хоча про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.
		Відповідно до пунктів 1,2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
		Представник Позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням відповідального за супроводження справи представника на лікарняному, однак не подав документів на підтвердження цих обставин. На надано таких документів  і до суду касаційної інстанції.
		З огляду на це суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання Підприємства "Дім" Чернівецького обласного товариства інвалідів "Мир      та добробут інвалідам" про відкладення розгляду справи та здійснив з дотриманням процесуального закону  розгляд справи  в порядку письмового провадження. 
		Враховуючи зміст встановлених фактичних обставин, описаних вище, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг Відповідача та Позивача.
		4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду апеляційної інстанції відповідає, а викладені у касаційних скаргах доводи є необґрунтованими.
		Згідно із частиною першою статті  350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуті в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		За змістом частини другої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
		Отже  Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційні скарги необхідно залишити без задоволення.
		Керуючись статтями 3, 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційні скарги Підприємства "Дім" Чернівецького обласного товариства інвалідів "Мир та добробут інвалідам"  та Головного управління ДПС у Чернівецькій області залишити без задоволення. 
		Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2021 року залишити  без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуюча суддя                                                                              Н.Є. Блажівська
		        
		Судді                                                                                                    І.Л. Желтобрюх
		 
		                                                                                                О.В. Білоус

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...