Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 674/272/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 23.10.2021. Зареєстровано: 24.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 25.10.2021.
Дата набрання законної сили: 21.10.2021
Номер судового провадження: 22-ц/4820/1507/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УКРАЇНА
		ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		____________________________________________________________________
		                                       Справа № 674/272/21
		Провадження № 22-ц/4820/1507/21
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		21 жовтня 2021 року м. Хмельницький
		 
		Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
		суддів судової палати з розгляду цивільних справ
		Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Купельського А.В., Янчук Т.О.,
		   секретар    судового засідання    Шевчук Ю.Г.,
		   з участю    позивача     ОСОБА_1 ,
		       представника відповідача     ОСОБА_2 ,
		 
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні справуза позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації за апеляційною скаргою  ОСОБА_3 на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 22 липня 2021року,
		 
		встановив:
		 
		1.Описова частина
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації.
		ОСОБА_1 зазначив, що він працює вчителем предмету «Захист України» в Гімназії №2 м. Хмельницького та є депутатом Смотрицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області (далі  Рада). 24 грудня 2020року на другій позачерговій сесії Ради ОСОБА_3 поширив щодо позивача недостовірну інформацію, зокрема ОСОБА_3 публічно заявив, що він начебто переховувався від АТО у смт. Смотрич і звинуватив його у непатріотизмі. Ця інформація порочить честь, гідність і ділову репутацію позивача та має бути спростована.
		За таких обставин ОСОБА_1 просив суд визнати недостовірною і такою, що принижує честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_1 , поширену ОСОБА_3 інформацію про його переховування (ухилення) від АТО в смт.Смотрич та зобов`язати ОСОБА_3 спростувати цю інформацію шляхом озвучення на найближчій сесії ради відповідного спростування.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 22 липня 2021 року позов задоволено частково.
		Визнано недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_1 на повагу до його гідності, честі та недоторканість ділової репутації інформацію, розповсюджену ОСОБА_3 24 грудня 2020 року на Другій позачерговій сесії Смотрицької селищної ради про те, що ОСОБА_1 переховувався (ухилявся) від АТО.
		Зобов`язано ОСОБА_3 спростувати поширену відносно ОСОБА_1 недостовірну інформацію, шляхом оголошення ОСОБА_3 на найближчій сесії Смотрицької селищної ради, яке відбудеться після набрання судовим рішення законної сили, наступного тексту спростування: «24.12.2020 року на Другій позачерговій сесії Смотрицької селищної ради мною, ОСОБА_3 , озвучувались недостовірні та неправдиві відомості відносно ОСОБА_1 , а саме те, що він переховувався (ухилявся) від АТО».
		Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 908 грн судового збору.
		Суд виходив з того, що ОСОБА_3 поширив відносно ОСОБА_1 неправдиву та негативну інформацію про його переховування (ухилення) від участі в антитерористичній операції, внаслідок чого порушено честь, гідність і ділову репутацію позивача. Оскільки твердження ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_1 не є патріотом України, відноситься до оціночних суджень, то його поширення не призвело до порушення особистих немайнових прав позивача.
		 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги
		 
		В апеляційнійскарзі ОСОБА_3  просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права.
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
		 
		Апеляційна скарга мотивована тим, що допущені ОСОБА_3 висловлення не містять негативної інформації і ніяким чином не зачіпають честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_1 . Відповідачем були висловлені лише оціночні судження, за які він не може бути притягнутий до відповідальності, що підтверджується смисловим, лексичним та інтонаційним змістом його слів. ОСОБА_1 не довів порушення своїх немайнових прав, а судом не враховано конституційне право ОСОБА_3 на свободу думки, свободу слова та вільне вираження своїх поглядів і переконань.
		 
		Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
		 
		ОСОБА_1 подав відзивна апеляційнускаргу,в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції  без змін, указуючи на його законність та обґрунтованість.
		 
		2.Мотивувальна частина
		 
		Позиція суду апеляційної інстанції
		 
		Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
		Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити.
		Суд першої інстанції встановив обставини справи повно та правильно, проте висновки з установлених обставин зроблено ним неправильно.
		Крім того, суд неправильно витлумачив норми ст. 277 ЦК України, ст. 30 Закону України від 2 жовтня 1992 року №2657-ХІІ «Про інформацію» (далі  Закон №2657-ХІІ) та не дотримався приписів ст. 89 ЦПК України.
		У зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.
		Також суд апеляційної інстанції має змінити розподіл судових витрат.
		 
		Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
		 
		ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є депутатами Ради.
		24 грудня 2020 року на засіданні сесії Ради між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виникла словесна перепалка, під час якої останній допустив висловлювання: «...патріоти познаходилися. Самі поховалися від АТО, понімаєш, з Харкова аж тут, а тепер будуть патріотів шукати...».
		 
		Застосовані норми права
		 
		Частиною 4 статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		За змістом ст. 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація людини є особистими немайновими благами, визнаються найвищою соціальною цінністю та охороняються цивільним законодавством.
		Відповідно до Конституції України фізична особа має право, в тому числі на повагу до гідності та честі (ч. 1 ст. 270 ЦК України).
		В силу ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Згідно з ч. 3 ст. 297, ч. 2 ст. 299 ЦК України слідує, що фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
		Як передбачено ч. 1 ст. 11 Закону №2657-ХІІ інформація про фізичну особу (персональні дані)  відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
		Із положень ч. 1 ст. 27 Закону №2657-ХІІ слідує, що порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України.
		Статтею 30 Закону №2657-ХІІ визначено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумаченні як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
		За змістом статті 10 Конвенції про захистправ людиниі основоположнихсвобод 1950 року (далі  Конвенція) кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.
		Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		 
		Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції
		 
		Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що честь, гідність і ділова репутація як об`єкти цивільних прав охороняються законом.
		Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.
		Захист цивільних прав у судовому порядку здійснюється шляхом пред`явлення фізичною особою до суду відповідного позову.
		Позови про захист честі, гідності та/чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		У свою чергу, судження є розумовим актом, який має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами як віра, впевненість чи сумнів.
		Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.
		Конвенція з огляду на приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі  ЄСПЛ), яка в силу ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.
		У справі Lingens v. Austria (заява №9815/82, рішення від 8 липня 1986 року, п.п. 41, 46) ЄСПЛ сформулював загальні принципи свободи слова, зазначивши, що свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.
		На думку ЄСПЛ, слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. ?...? Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу (доведення правдивості заяв) неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції.
		Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право (пункт 15).
		Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		Відповідно до ?...? Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (пункт 19).
		При поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі  Декларація), схваленої 12лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.
		Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальної сфери, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
		У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорення, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
		У зв`язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати (пункт 21).
		Зібрані докази вказують на те, що під час засідання сесії Ради ОСОБА_3 допустив висловлення: «...патріоти познаходилися. Самі поховалися від АТО, понімаєш, з Харкова аж тут, а тепер будуть патріотів шукати...».
		Водночас, враховуючи характер використаних ОСОБА_3 мовних засобів (звернення у множині до невизначеного кола осіб, алегоричне порівняння), це твердження не містить негативної інформації щодо ОСОБА_1 , яка може бути перевірена на предмет відповідності дійсності та правдивості.
		Висловлена фраза є оціночним судженням, сформованим на підставі суб`єктивного сприйняття ОСОБА_3 поведінки ОСОБА_1 на засіданні Ради, яке не порушує честь, гідність і ділову репутацію позивача та не підлягає спростуванню.
		У справі відсутні дані про те, що судження ОСОБА_3 висловлено у брутальній, принизливій чи непристойній формі, тобто є надмірним, і призвело до порушення немайнових прав ОСОБА_1 .
		До того ж, ОСОБА_1 є публічною особою, внаслідок чого межа його допустимої критики є значно ширшою.
		З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
		 
		3.    Висновки суду апеляційної інстанції та межі розгляду справи
		 
		Суд першої інстанції не врахував указаних норм матеріального та процесуального права, зробив неправильні висновки з установлених обставин і помилково виходив з того, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим.
		У зв`язку з цим ухвалене ним рішення не може залишатися в силі.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Вирішуючи питання щодо зміни розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції враховує положення ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Оскільки в позові ОСОБА_1 відмовлено, то понесені ним витрати зі сплати судового збору не можуть бути покладені на ОСОБА_3 .
		До того ж, ОСОБА_3 є особою з інвалідністю другої групи.
		Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» сторони як особи з інвалідністю другої групи звільнені від сплати судового збору.
		Ці обставини не були враховані судом першої інстанції, який неправомірно поклав на ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору.
		 
		Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
		 
		постановив:
		 
		Апеляційну скаргу  ОСОБА_3 задовольнити.
		Рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 22 липня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
		В позові ОСОБА_1  відмовити.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повне судове рішення складено 23 жовтня 2021 року.
		 
		 
		 
		Судді:    О.І. Ярмолюк
		 
		 
		 
		   А.В. Купельський
		 
		 
		 
		   Т.О. Янчук
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий у першій інстанції  Сосна О.М.        
		Доповідач  Ярмолюк О.І.                            Категорія 42

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...