Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/4089/20 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; купівлі - продажу; поставки товарів, робіт, послуг.
Надіслано для оприлюднення: 25.10.2021. Зареєстровано: 25.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 26.10.2021.
Дата набрання законної сили: 20.10.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 жовтня 2021 року 
		м. Київ
		Справа №  910/4089/20 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А., 
		за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"
		на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22 червня 2021 року (головуючий - Козир Т.П., судді: Коробенко Г.П., Кравчук Г.А.) і рішення Господарського суду міста Києва від 11 листопада 2020 року (суддя Пукшин Л.Г.) у справі
		за позовом Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Стан-Комплект"
		про визнання правочину недійсним. 
		(у судовому засіданні взяли участь представники: Позивача - Гаврюшенко В.В. та Відповідача - Ващенко М.С.) 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст і підстави позовних вимог
		1. У березні 2020 року Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (далі - Позивач, АТ "Чорноморнафтогаз") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Стан-Комплект" (далі - Відповідач, ТОВ "СП "Стан-Комплект") в якому просило визнати недійсним укладений між сторонами договір підряду від 16.09.2011 №  1042 (далі Договір № 1042).
		2. Узагальнено доводи Позивача зводились до того, що роботи за спірним Договором № 1042 Відповідачем насправді не виконувались, а тому такий договір був спрямований на неправомірне заволодіння грошовими коштами державного підприємства, що в силу приписів частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним. 
		Короткий зміст і мотиви рішень судів попередніх інстанцій
		3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
		3.1. Рішення судів мотивовані такими аргументами та обставинами:
		- Позивачем не доведено, що спірний Договір № 1042 суперечить інтересам держави та суспільства, а також моральним засадам суспільства;
		- так, з матеріалів справи убачається, що рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/15483/16, яке набрало законної сили, встановлено, що на виконання умов Договору № 1042 Відповідачем були виконані роботи на загальну суму 6 280 437, 59 грн, а Позивачем вказані роботи були прийняті без зауважень та частково оплачені в сумі 4 178 048, 84 грн;
		- належне виконання Відповідачем робіт за Договором № 1042 підтвердилося і в ході розгляду цієї справи, зокрема, таке виконання слідує із сукупності наданих Відповідачем доказів (актів приймання-передачі виконаних робіт, виконавчих кошторисів та податкових накладних);
		- посилання Позивача на те, що Відповідач не надав акти здачі-приймання 1-го та 2-го етапів робіт, акти прийому-передачі обладнання, письмових заявок від замовника, оборотно-сальдових відомостей, акту огляду судна, дефектного акту, тощо, що на думку Позивача свідчить про нереальність проведених робіт, є безпідставними, оскільки наявні у матеріалах справи докази є достатніми для підтвердження факту виконання робіт за Договором № 1042; 
		- щодо доводів Позивача про відсутність рішень Правління АТ "Чорноморнафтогаз" про надання дозволів на укладання (наступне схвалення) Договору № 1042, то вони також є необґрунтованими, позаяк питання наявності схвалення правочину з боку уповноваженого органу Позивача, а також повноважень представника Позивача підписувати оспорюваний договір підтверджено прийняттям виконаного за цим договором та частковою оплатою; поряд з цим, Договір № 1042 укладено за результатами проведення закупівлі відповідно до вимог Закону України "Про здійснення державних закупівель", а тому Позивач ще на етапі оголошення процедури закупівлі мав інформацію про вартість договору, що буде укладено; 
		- крім цього, Позивачем не надано доказів того, що начальник департаменту комерції Кудік В.В., який діяв на підставі довіреності № 11/2 від 01.07.2011, уклав договір з перевищенням наданих йому повноважень;
		- що стосується посилань Позивача на відсутність у Відповідача кваліфікації, необхідної для виконання робіт за Договором № 1042, то вони також є безпідставними, адже норми Цивільного кодексу України не містять обмежень щодо суб`єктного складу сторін за вищевказаним договором; на етапі проведення процедури державних закупівель та підписання спірного договору саме на Позивача покладався обов`язок щодо дослідження документів Відповідача необхідних для виконання зобов`язань за договором.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		4. Не погодившись із судовими рішеннями, Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить їх скасувати, а дану справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Доводи касаційної скарги Позивача (узагальнено)
		5. Скаржник стверджує, що оскаржувані рішення прийнято з неправильним застосуванням приписів частини 5 статті 203, статті 215, частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, статті 1, частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" та без урахування висновків Верховного Суду щодо правильного застосування наведених норм у подібних правовідносинах, які були викладені у постановах від 07.10.2020 у справі №  911/2574/18, від 06.06.2018 у справі № 911/615/15, від 25.03.2021 у справі №  911/2961/19, від 20.03.2019 у справі № 922/1391/18, від 31.05.2018 у справі №  911/639/17 (аналогічні висновки у постановах від 13.02.2018 у справі №  910/1421/16, від 05.02.2018 у справі № 911/1023/17, від 17.04.2018 у справі №  910/1424/16), від 15.02.20108 у справі № 911/1023/17, від 25.10.2019 у справі №  911/1107/18. 
		5.1. Крім цього, вказує також, що рішення судів ухвалені з неправильним застосуванням приписів статей 13, 216, 614, 1166 Цивільного кодексу України та без урахування висновків Верховного Суду щодо правильного застосування вказаних норм у подібних правовідносинах, які було викладено у постанові від 14.02.2018 у справі № 686/10520/15-ц. 
		6. Обґрунтовуючи вказане скаржник стверджує, що судами попередніх інстанцій в контексті згаданих норм та висновків Верховного Суду  не було враховано, що:
		- порушення в результаті укладення спірного правочину інтересів держави може бути підставою для визнання такого правочину недійсним на підставі частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України; нереальні господарські операції (невиконання, неповне виконання договору), які передбачають використання державних коштів, підпадають під дію вказаних положень; наявність судового рішення про стягнення заборгованості за таким договором не обмежує сторін у праві на звернення до суду з позовом про визнання його недійсним і при цьому сам суд надає правову кваліфікацію спірним правовідносинам (постанова Верховного Суду від 25.03.2021 у справі №  911/2961/19); 
		- у законодавстві відсутні визначення поняття "інтерес" та поняття "інтерес держави і суспільства", але враховуючи роз`яснення Конституційного Суду України (рішення № 3-рп/99 від 08.04.1999) під таким інтересом слід розуміти інтерес, пов`язаний з потребою у здійснення загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (постанова Верховного Суду від 20.0.2019 у справі №  922/1391/18); АТ "Чорноморнафтогаз" є не тільки суб`єктом державного сектору економіки, а являється також розпорядником публічних коштів, а тому незаконне заволодіння такими коштами безумовно порушує інтерес держави;    
		- з аналізу змісту частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України слідує, що вимога щодо спрямування правочину на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ним, є необхідною умовою для додержання чинності правочину  (постанова Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 911/615/15); водночас, наявні у даній справі докази не дають можливість стверджувати, що за фактом виконання Договору № 1042 такі наслідки настали; 
		- приписи статті 228 Цивільного кодексу України не містять припису щодо обов`язкового встановлення умислу (наміру) сторін господарського договору "на незаконний результат" виключно під час досудового провадження справи і розгляду її в суді або у момент винесення постанови про адміністративне правопорушення; питання, чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно особою, як і спрямованість умислу особи, може також доводитись іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності (постанова Верховного Суду від 31.05.2018 у справі № 911/639/17 та аналогічні); доказом наявності вини за статтею 228 Цивільного кодексу України може бути вирок у кримінальній справі, проте його наявність не є обов`язковою (постанови Верховного Суду від 15.02.2018 у справі № 911/1023/17 та від 25.10.2018 у справі № 911/1107/18); таким чином висновок апеляційного господарського суду про те, що умисел повинен встановлюватись під час розслідування кримінальної справи і він має передувати позову у даній справі є безпідставним та необґрунтованим;
		- цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди (постанова Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 686/10520/15-ц); в контексті вказаного саме Відповідач мав доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах, а тому перекладення судом такого обов`язку на Позивача було неправомірним.
		7. Блок доводів скарги, які стосуються неправильного застосування (при відсутності висновку суду касаційної інстанції) судами Положення про ремонт суден на відомчих ремонтних базах КНД 31.5.001-96 Верховний Суд не описує і не розглядає, оскільки касаційне провадження з підстави, яка визначена пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України у даній справі не відкривалося. 
		Доводи відзиву Відповідача (узагальнено)
		8. Відповідач заперечує проти задоволення касаційної скарги. Доводи скарги вважає безпідставними та необґрунтованими. З рішеннями судів попередніх інстанцій погоджується і просить залишити  їх без змін. 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій 
		9. 16.09.2011, за результатами проведення процедури відкритих торгів, між Публічним акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (наразі - АТ "Чорноморнафтогаз") в особі начальника департаменту комерції Кудіка В.В., який діяв на підставі довіреності № 11/2 від 01.07.2011, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Російське підприємством "Стан-Комплект" (наразі - ТОВ "СП "Стан-Комплект") в особі генерального директора Грабка І.А., як виконавцем, був укладений Договір № 1042, відповідно до якого виконавець зобов`язався, за технічним завданням замовника (додаток № 1) надати послуги з ремонту допоміжних дизель-генераторів ВДГ-5,-6 на самопідіймальній плавучій буровій установці (СПБУ) "Таврида", а замовник зобов`язався прийняти та сплатити за надані послуги. 
		9.1. В пункті 3.1 Договору № 1042 сторони погодили, що вартість послуг, що виконується за даним договором, згідно калькуляції (додаток № 2) складає 5  233  698, 00 грн, крім того ПДВ 20% - 1 046 739, 60 грн. Загальна вартість послуг з ПДВ складає 6 280 437, 60 грн. 
		9.2. Згідно з пунктом 4.1 Договору № 1042 розрахунок за надані виконавцем послуги проводиться замовником поетапно (додаток № 5), на банківський рахунок виконавця по рахунку-фактурі на оплату послуг, складених на підставі підписаних сторонами актів прийому-здачі наданих послуг, протягом 120 календарних днів від дати підписання сторонами акту здачі-приймання наданого етапу послуг.
		9.3. Пунктом 5.1 Договору № 1042 передбачено, що термін надання послуг - 7 місяців з моменту отримання виконавцем письмової заявки замовника.
		9.4. У пункті 5.5 Договору № 1042 встановлено, що у питаннях забезпечення безпеки під час ремонту, сторони керуються "Положенням про ремонт судів флоту Міністерства транспорту і зв`язку України" КНД 31.5.001-91 (наказ Державного департаменту морського та річного транспорту України від 05.08.1996 № 221), Інструкцією по електропостачанню судів від берегової мережі КНД 31.2.005-95 /Лист Держдепартаменту морського транспорту № 1053 від 21.06.95. Відповідальність за протипожежний стан і живучість СПБУ "Таврида" в цілому в період здійснення ремонту несе замовник. 
		9.5. Пунктом 5.10 Договору № 1042 визначено, що після закінчення надання послуг по відповідному етапу, виконавець оформлює в 2х примірниках акт приймання-передачі наданого етапу послуг (окремо по кожній одиниці устаткування) і передає їх представнику замовника. Акт приймання-передачі наданого етапу послуг оформлюється виконавцем у вигляді калькуляції з додаванням дефектного акту і бухгалтерською довідкою вартості змінно-запасних частин та допоміжних витратних матеріалів.
		Після отримання акту прийому-здачі наданого етапу послуг замовник, при відсутності заперечень, протягом 10 робочих днів з дати отримання підписує їх зі свої сторони, або у разі наявності заперечень, складає мотивовану відмову від підписання акту прийому-здачі наданого етапу послуг.
		9.6. Згідно з пунктом 11.1 цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє протягом 12 місяців від дати укладання. 
		9.7. У пункті 12.1 Договору № 1042 сторони визначили, що до договору можуть вноситися зміни, які оформляються додатковою угодою і підписуються сторонами, за умови що зміни, що вносяться, не суперечать чинному законодавству України.
		9.8. Додатками до Договору № 1042 були Календарний план та Технічне завдання.
		9.9. Разом з цим, 14.09.2012 сторонами була укладена Додаткова угода № 1/978 до Договору № 1042, якою сторони продовжили строк надання послуг за договором та змінили окремі умови договору.
		10. У серпні 2016 року ТОВ "СП "Стан-Комплект" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з АТ "Чорноморнафтогаз" суми заборгованості за Договором № 1042 в розмірі 4 000 845, 30 грн, з яких: 2 102 388, 75 грн сума основного боргу, 1 625 169,39 грн - інфляційні втрати, 273 287,16 грн  3  % річних.
		10.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 у справі №  910/15483/16, яке набрало законної сили, позовні вимоги ТОВ "СП "Стан-Комплект" було задоволено частково. Стягнуто з АТ "Чорноморнафтогаз" 1 827 314,98 грн суми основного боргу, 1 625 169, 36 грн інфляційних втрат та 194 251,77 грн 3 % річних. 
		10.2. Вказаним рішенням, зокрема, встановлено наступні обставини:
		- на виконання умов Договору № 1042 ТОВ "СП "Стан-Комплект" виконано передбачені договором роботи (надано послуги) на загальну суму 6 280 437,59 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином засвідченими копіями актів приймання-передачі виконаних робіт та приймання-здачі наданих послуг, а саме: № 1 від 02.02.2012 на суму 193 283, 14 грн, № 2 від 24.07.2012 на суму 3 184 765, 70 грн, № 3 від 14.12.2012 на суму 275 073, 77 грн, № 4 від 19.12.2012 на суму 2 627 314, 98 грн;
		- виконані ТОВ "СП "Стан-Комплект" роботи (надані послуги) були прийняті АТ "Чорноморнафтогаз" без зауважень, про що в актах містяться відповідні підписи уповноважених представників сторін та відтиски їхніх печаток;
		- в матеріалах справи також наявні належні чином засвідчені підписані обома сторонами та скріплені їхніми печатками копії виконавчих кошторисів на виконання ремонту дизель-генераторів ВДГ-5,-6 СПБУ "Таврида" № 1 (Додаток до акту № 1 від 02.02.2012) на суму 193 283,14 грн, № 2 (Додаток до акту № 2 від 24.07.2012) на суму 3 184 765, 70 грн, № 3 (Додаток до акту № 3 від 14.12.2012) на суму 275 073, 77 грн та № 4 (Додаток до акту № 4 від 19.12.2012) на суму 2 627 314, 98 грн;
		- АТ "Чорноморнафтогаз" взяті на себе зобов`язання, зокрема, в частині проведення своєчасних та в повному обсязі розрахунків за виконані роботи (надані послуги) не виконав, вартість робіт за договором оплатив частково, а саме на суму 4 178 048, 84 грн; з них 193 283, 14 грн за актом № 1 від 02.02.2012 (банківська виписка від 24.04.2012), 3 184 765, 70 грн за актом № 2 від 24.07.2012 (банківська виписка від 06.09.2012) та 800 000,00 грн за актом № 4 від 19.12.2012 (банківська виписка від 01.11.2013);
		- АТ "Чорноморнафтогаз" проти задоволення вимог ТОВ "СП "Стан-Комплект" заперечує частково, вказує на те, що ТОВ "СП "Стан-Комплект" пропущено строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за актом № 3 від 14.12.2012, а тому просить суд відмовити в задоволенні вимог у цій частині; щодо вимог за актом № 4 від 19.12.2012 АТ "Чорноморнафтогаз" вказує, що дійсно розмір простроченої заборгованості складає 1 827 314, 98 грн та просить суд прийняти контррозрахунок фінансових санкцій, наведений ним у відзиві на позовну заяву;
		- жодна зі сторін на наявність недоліків виконаних робіт не посилається, натомість, матеріалами справи підтверджується виконання ТОВ "СП "Стан-Комплект"  передбачених договором робіт на загальну суму 6 280 437, 59 грн, прийняття таких робіт АТ "Чорноморнафтогаз" та оплата їх на суму 4 178 048, 84 грн, що останнім і не заперечується; 
		- у наявному у матеріалах справи висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 20251/17-45 від 13.02.2018, проведеної згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 12.04.2017 у даній справі, судовим експертом Буднік М.М. в межах наданих на дослідження документів документально підтверджується надання ТОВ "СП "Стан-Комплект" послуг за Договором № 1042 на суму 6 280 437, 60 грн, в т.ч. ПДВ - 1 046 739,60 грн;
		- при цьому, у даному висновку за результатами дослідження актів приймання-передачі виконаних робіт, судовим експертом вказано суму вартості виконаних робіт у розмірі 6 280 437,60 грн, в т.ч. ПДВ - 1 046 739,60 грн, натомість, судом при дослідженні первинних документів встановлено вартість виконаних ТОВ "СП "Стан-Комплект" робіт саме на суму 6 280 437, 59 грн.
		11. В подальшому, у січні 2019 року АТ "Чорноморнафтогаз" звернулось у Господарський суд Київської області з позовом до ТОВ "СП "Стан-Комплект" та, з врахуванням заяви про зміну предмету позову, просило суд: 
		- визнати недійсним з моменту укладення Договір № 1042; 
		- визнати недійсною з моменту укладення Додаткову угоду від 14.09.2012 № 1/798 до Договору № 1042.
		11.1. В обґрунтування позовних вимог АТ "Чорноморнафтогаз" посилалося на те, що оспорювані договір та додаткова угода укладені з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, Закону України "Про здійснення державних закупівель", при створенні умов, які унеможливили конкуренцію під час публічної закупівлі, а тому вони порушують публічний порядок і відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемними та підлягають визнанню недійсними відповідно до вимог статті 215 Цивільного кодексу України.
		11.2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2019 у справі №  911/269/19, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2019, у позові АТ "Чорноморнафтогаз" відмовлено.
		11.3. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанції прийшли до висновку, що АТ "Чорноморнафтогаз" не наведено жодної обставини та не надано жодного доказу на підтвердження недійсності Договору  №  1042 та додаткової угоди до нього.
		Вказаними судовими рішеннями, також встановлено що оспорюваний договір укладався за результатами проведення процедур відкритих і двоступеневих торгів, та, зокрема, 06.06.2011 в інформаційному бюлетені "Вісник державних закупівель" номер 67 (513) опубліковано повідомлення (оголошення № 082303) про заплановану закупівлю у формі відкритих торгів "Послуги з монтажу, технічного обслуговування і ремонту двигунів та турбін (послуги з ремонту допоміжних дизель-генераторів ВДГ -5,-6 на самопідіймальній плавучій буровій установці "Таврида")". Переможцем вказаних торгів було визнано ТОВ "СП "Стан-Комплект".
		11.4. За наслідками здійснення касаційного провадження у справі № 911/269/19, постановою Верховного Суду від 19.02.2020, було відмовлено у задоволенні касаційної скарги АТ "Чорноморнафтогаз", однак змінено вказані рішення та постанову, виклавши їх мотивувальні частини в редакції постанови суду касаційної інстанції.
		Приймаючи зазначену постанову Верховний Суд виходив з того, що АТ "Чорноморнафтогаз" було обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки за приписами частини 2 статті 228 Цивільного кодексу України правочини, які порушують публічний порядок є нікчемними, а позовна вимога про визнання недійсним нікчемного договору не може бути задоволена. Також Верховний Суд зазначив, що не перевіряє доводи сторін у частині висновку щодо нікчемності спірного договору, не підтверджує і не спростовує його, оскільки відповідний аналіз має бути зроблений у мотивувальній частині судового рішення в разі звернення АТ "Чорноморнафтогаз" до суду із застосуванням належного способу захисту.
		12. Далі, у березні 2020 року АТ "Чорноморнафтогаз" звернулось у Господарський суд міста Києва із даним позовом (справа № 910/4089/20) в якому знову просить визнати Договір № 1042 недійсним. 
		12.1. Наразі в обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на те, що Договір №  1042 має дефекти змісту правочину, суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності, а тому підлягає визнанню недійсним на підставі частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України. 
		12.2. Позивач вказував, що:
		- Відповідачем не було вчинено дій, які передбачені умовами пунктів 4.1, 5.3, 5.4, 5.9, 5.10 Договору № 1042, а саме щодо виконання робіт з дефектування, щодо складання акту прийому-передачі обладнання при переміщенні товарно-матеріальних цінностей, щодо складання актів огляду судна, щодо складання актів прийому-здачі наданих етапів послуг з бухгалтерськими довідками); крім цього Відповідачем не вчинено дій, які передбачені умовами пункту 28.6.11 Керівництва по освідченню морських суден в експлуатації;
		- надані Відповідачем "акти приймання-передачі виконаних робіт" мають дефекти оформлення, не відповідають умовами Договору № 1042 щодо складання таких актів і більше того, їх було виготовлено відповідно до вимог Додаткової угоди №  1/978, яку укладено лише 14.09.2021;
		- кошти, отримані Відповідачем у сумі 193 283, 14 грн та 3 184 765, 70 грн не відповідають умовам Договору № 1042, оскільки у період з 16.09.2011 по 14.09.2021 (дата змін умов договору) Відповідачем не складались акти приймання-передачі наданого етапу послуг; 
		- виконання робіт мало починатись після отримання письмового замовлення від Позивача, яке відсутнє;
		- оформлення виконавчої документації про виконання робіт здійснено Відповідачем поза межами договірних відносин; 
		- Договір № 1042 є значним правочином і його укладення мало відбуватись виключно на підставі рішення Правління АТ "Чорноморнафтогаз"; 
		- Відповідач не є судноремонтним підприємством, тому не мав виступати в якості підрядника у взаємовідносинах із замовником при виконанні ремонтних робіт;
		- Відповідач мав прямий умисел на незаконне заволодіння майном (грошовими коштами) Позивача.
		13. Заперечуючи проти позову ТОВ "СП "Стан-Комплект" вказувало, що
		- АТ "Чорноморнафтогаз" вже вдруге подає позов про визнання недійсним спірного Договору № 1042 і судовими рішенням у справі № 911/269/19 йому вже було відмовлено у задоволенні позовних вимог; 
		- даний позов є спробою перегляду рішення суду у справі № 910/15483/16, яке набрало законної сили, щодо стягнення з Позивача заборгованості за спірним Договором № 1042; вказаним рішенням чітко встановлено, що сторонами були підписані акти приймання-передачі виконаних робіт на загальну суму 6 280 437, 59 грн, які Позивачем були оплачені частково; 
		- предметом доказування у даній справі є наявність чи відсутність підстав для визнання недійсним правочину, а Позивач переважно торкається питання виконання Договору № 1042 та обставин, які не мають жодного відношення до предмету доказування; 
		- Позивач не довів, яким чином порушення ним зобов`язання щодо оплати коштів за господарським договором впливає на інтереси держави та суспільства; 
		- доводи Позивача про те, що спірний правочин є значним, не відповідають положенням Закону України "Про акціонерні товариства"; 
		- статут АТ "Чорноморнафтогаз" не містить норм про додаткові критерії для віднесення правочинів до значних, а лише визначає межі компетенції органів управління; 
		- Договір № 1042 укладено за результатами проведення закупівлі відповідно до річного плану, тому Позивач ще на етапі оголошення процедури закупівлі мав інформацію про вартість договору; 
		- Положення про ремонт суден на відомчих ремонтних базах та ГОСТ 24166-80 не поширюються на правовідносини сторін; 
		- Відповідач відповідає вимогам Регістра судноплавства України та мав право виконувати ремонтні роботи за Договором № 1042; 
		- Позивач без будь-якого примусу уклав спірний договір на умовах, які відповідали його інтересам.
		13.1. На підтвердження своїх доводів Відповідач надав судам також: 
		- Технічне завдання на надання послуг з ремонту, Калькуляцію вартості послуг з ремонту; 
		- розрахунки № 1 - № 4 трудовитрат та складу робіт по ремонту; 
		- акт №1 приймання-передачі виконаних робіт від 02.02.2012 на суму 193 283, 14 грн; виконавчий кошторис № 1 на суму 193 283, 14 грн; податкову накладну від 02.02.2012 на суму 193 283 ,04 грн; 
		- акт № 2 приймання-передачі виконаних робіт від 24.07.2012 на суму 3 184 765, 70 грн; виконавчий кошторис № 2 на суму 3 184 765, 70 грн; податкову накладну від 24.07.2012 на суму 3 184 765, 70 грн; 
		- акт № 3 приймання-передачі виконаних робіт від 14.12.2012 на суму 275 073, 77 грн; виконавчий кошторис № 3 на суму 275 073, 77 грн; податкову накладну від 14.12.2012 на суму 275 073, 77 грн; 
		- акт № 4 приймання-передачі виконаних робіт від 19.12.2012 на суму 2 627 314, 98 грн; виконавчий кошторис № 4 на суму 2 627 314, 98 грн; податкову накладну від 19.12.2012 на суму 2 627 314, 98 грн.
		13.2. Право Відповідача на здійснення ремонту допоміжних дизель-генераторів ВДГ-5,-6 на самопідіймальній плавучій буровій установці підтверджується Свідоцтвом про відповідність підприємства, виданим 16.08.2011, яким посвідчується, що ТОВ "СУРП "Стан-комплект" відповідає вимогам Регістра судноплавства України, як підприємство, яке виконує: 2201400 - ремонт, монтаж і випробування суднових двигунів внутрішнього згоряння; 22014001 - ремонт, монтаж і пусконалагоджувальні роботи електрообладнання та обладнання автоматизації; 22014000 - ремонт суднових систем і обладнання.
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
		14. Частинами 1 - 3 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
		15. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		15.1. Цивільні права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі Договору № 1042, який за правовою природою є господарським договором підряду.
		15.2. Частиною 1 статті 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
		15.3. Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога Позивача, як замовника за договором підряду, про визнання недійсним укладеного сторонами договору підряду, з підстав того, що роботи за таким договором не виконувались, а сам правочин був спрямований на незаконне заволодіння майном (грошовими коштами) АТ "Чорноморнафтогаз", у зв`язку із чим він не відповідає інтересам держави і суспільства. 
		16. Частиною 1 статті 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
		17. Разом з цим, статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. 
		17.1. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.07.2015 у справі № 6-301цс15 та постанові Великою Палатою Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 916/5073/15).
		17.2. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.
		18. Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		18.1. Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		18.2. Частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		18.3. Таким чином, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними, а також доведено наявність порушеного права.
		19. Відповідно до приписів частини 3 статті 228 ЦК України, на яку посилається Позивач, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
		19.1. Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. 
		Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін. 
		Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору, що укладається, і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. 
		Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою.
		19.2. У частині 3 статті 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) врегульовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
		19.3. Таким чином, здійснивши правовий аналіз частини 3 статті 228 ЦК України, можна дійти висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства (див. висновки Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі №  910/6271/17).
		20. Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2018  у справі №  910/15483/16, яке набрало законної сили, було встановлено, що на виконання умов Договору № 1042 ТОВ "СП "Стан-Комплект" було виконано погоджені сторонами роботи на загальну суму 6 280 437, 59 грн. АТ "Чорноморнафтогаз" вказані роботи були прийняті без зауважень та частково оплачені в сумі 4 178 048, 84 грн. При цьому, судом у справі № 910/15483/16 було також установлено, що АТ "Чорноморнафтогаз" проти задоволення вимог ТОВ "СП "Стан-Комплект" заперечувало лише з мотивів пропуску строків позовної давності та частково не погоджувалось із сумою фінансових санкцій. Жодна зі сторін у справі №  910/15483/16 на наявність недоліків виконаних робіт не посилалася, реальність проведених робіт не заперечувала. 
		21. Безумовно, наявність судового рішення у справі № 910/15483/16 про стягнення з АТ "Чорноморнафтогаз" заборгованості не повинна впливати на виконання завдання господарського судочинства щодо справедливого та неупередженого вирішення судом спору щодо визнання недійсним Договору № 1042. Проте, розглядаючи такий спір, суди не можуть ігнорувати обставини, що встановлені у тій справі, позицію сторін щодо таких обставин, позаяк визнання в одній справі факту належності виконаних робіт, реальності проведених операцій з подальшим запереченням таких подій в іншій справі є нічим іншим як суперечливою поведінкою сторони, яка у господарських правовідносинах заборонена.
		21.1. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово посилався на принцип римського права venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), який базується ще на римській максимі  "ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці". По суті згаданий принцип римського права є вираженням equitable estoppel  однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина спрямована на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище (постанови Верховного Суду у справах № 910/19179/17, №  914/2622/16, № 914/3593/15, № 237/142/16-ц, № 911/205/18).
		21.2. Європейським судом з прав людини у своїй практиці також було неодноразово застосовано принцип "естопель", тобто принцип, який означає категоричне заперечення такої поведінки сторони в процесі, якою вона перекреслює те, що попередньо було нею визнано в цьому та/або іншому судовому процесі ("Хохліч проти України", заява № 41707/98). 
		22. За викладеного, усі аргументи Позивача щодо "нереальності" робіт за Договором № 1042 є такими, що суперечать його попередній поведінці, а тому Верховним Судом відхиляються.    
		23. Більше того, суд касаційної інстанції не може не відмітити, що судом апеляційної інстанції в межах вже і цієї справи встановлено, що Відповідачем належним чином було виконано роботи за Договором № 1042, що підтверджується сукупністю наданих останнім доказів (актами приймання-передачі виконаних робіт, виконавчими кошторисами та податковими накладними). 
		23.1. Як установив апеляційний господарський суд, акт № 1 від 02.02.2012 з боку Позивача підписав В. Глушич - (начальник департаменту бурових робіт), акт № 2 від 24.07.2012 підписаний з боку Позивача В.В. Кудіком (начальник департаменту комерції) та завізований М.М. Цуцманом, Д.І. Ільницьким, В. Глушичем, Р.  Струтинським; акт № 3 від 14.12.2012 підписаний з боку Позивача В.В. Кудіком (начальник департаменту комерції) та завізований С. Шепотько (УР і ЕБ); акт № 4 від 19.12.2012 також підписаний В.В.Кудік та завізований С. Шепотько.
		23.2. Обсяг робіт, який зазначений у актах, повністю відповідає обсягам робіт які зазначені у виконавчих кошторисах №№ 1-4, які також підписані представниками Позивача: першим заступником голови правління - головним інженером Горобець Г.В., начальником департаменту бурових робіт та капітального будівництва - В.Г. Глушко, начальником управління бурових робіт Іванішин В.Я. та Ільницьким Р.Я., начальником УР і ЕБ Струтинським Р.Я., начальником СПБУ "Таврида" Волковим В.О., Шуцманом М.М., заступником начальника СПБУ "Таврида" з механічної частини - Ольчедаєвським Р.П., Головіним Г.В.
		23.3. Отже, вказаними первинними бухгалтерськими документами, оригінали яких були досліджені судом першої інстанції, підтверджується факт виконання Відповідачем робіт за Договором № 1042 та прийняття їх Позивачем без заперечень, а банківськими виписками підтверджується здійснення Позивачем часткових розрахунків за оспорюваним договором.
		24. Таким чином, усі доводи Позивача щодо невідповідності спірного Договору №  1042 інтересам держави і суспільства внаслідок умислу Відповідача на заволодіння майном Позивача (грошовими коштами), дійсно є неспроможними.
		24.1. Доводи касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції неправильно оцінено чи не оцінено обставини неподання Відповідачем інших доказів, колегія суддів Касаційного господарського суду відхиляє, зокрема, з мотивів того, що встановлення нових обставин і переоцінка доказів виходить за межі компетенції касаційного суду.
		25. Доводи скаржника про неврахування апеляційним господарським судом висновків Верховного Суду із постанови від 07.10.2020 у справі № 911/2574/18 також відхиляються, позаяк вказівки, які надані касаційним судом у тій справі стосуються місцевого господарського суду, який переглядатиме справу на новому розгляді і вони не мають жодного відношення до спору у справі № 910/4089/20.
		25.1. Аргументи Позивача про неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду із постанови від 06.06.2018 у справі № 911/615/15 колегією суддів Касаційного господарського суду не приймаються з огляду на неподібність правовідносин у згаданій справі із тими, які склалися між сторонами у справі №  910/4089/20 (різні предмети позовів, відмінні фактичні обставини справ). Більше того, цитуючи текст судового рішення у справі № 911/615/15 скаржник жодним чином не обґрунтовує, які саме висновки Верховного Суду не враховано апеляційним судом, яких норм права такі висновки стосуються, яким чином впливають на розгляд справи №  910/4089/20.
		25.2. Не приймаються й аргументи скарги про неврахуванням судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду із постанови від 25.03.2021 у справі №  911/2961/19, оскільки у тій справі суд касаційної інстанції висловлювався щодо передчасності висновків апеляційного господарського суду про відмову у позові з підстав неналежності обраного способу захисту у випадку коли позивач посилався на усю статтю 228 ЦК України. Верховний Суд у постанові від 25.03.2021 розтлумачив різницю між окремими частинами вказаної статті і здійснене апеляційним господарським судом у справі № 910/4089/20 правозастосування із наданим Верховним Судом тлумаченням повністю узгоджується.
		25.3. Безпідставними визнаються доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним господарським судом висновків Верховного Суду із постанови від 20.03.2019 у справі № 922/1391/18, оскільки знову ж таки, АТ "Чорноморнафтогаз" лише цитує окремі уривки із тексту зазначеної постанови, але жодним чином не обґрунтовує застосовність таких уривків (цитат) до правовідносин, що розглядалися судами у справі № 910/4089/20. 
		25.4. Відхиляє колегія суддів й доводи скаржника про неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду із постанов від 31.05.2018 у справі №  911/639/17 (аналогічні висновки у постановах від 13.02.2018 у справі №  910/1421/16, від 17.04.2018 у справі №  910/1424/16), від 15.02.20108 у справі № 911/1023/17 та від 25.10.2019 у справі №  911/1107/18, оскільки жодних висновків про те, що зверненню Позивача із позовом у даній справі має передувати вирок у кримінальній справі, постанова про адміністративне правопорушення тощо оскаржувана постанова апеляційного господарського суду взагалі не містить. 
		25.6. Посилання АТ "Чорноморнафтогаз" на висновки Касаційного цивільного суду у постанові від 14.02.2018 у справі № 686/10520/15-ц колегією суддів Касаційного господарського суду також не приймаються, оскільки правовідносини у справі №  686/10520/15-ц стосуються відшкодування шкоди, тоді як спір у справі №  910/4089/20 виник щодо визнання недійсним правочину.
		26. Підсумовуючи Верховний Суд констатує, що подана касаційна скарга наповнена лише формальними посиланнями на висновки суду касаційної інстанції у різних категоріях справ і при цьому вона жодним чином не стосується питань права чи правозастосування. По суті касаційна скарга АТ "Чорноморнафтогаз" мотивована незгодою із прийнятими  рішеннями, проте вагомих аргументів такої незгоди вона не містить. 
		26.1. Верховний Суд у прийнятті даної постанови також керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватися лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		27. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 308 ГПК України). Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).
		28. Враховуючи наведені положення закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у даній справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вирішила, що прийняті у справі рішення і постанова повністю відповідають правовим нормам, а тому не можуть бути змінені чи скасовані. Водночас подана АТ "Чорноморнафтогаз" касаційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.
		29. Судові витрати за розгляд касаційної скарги несе скаржник. 
		Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" залишити без задоволення.
		2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22 червня 2021 року і рішення Господарського суду міста Києва від 11 листопада 2020 року у справі №  910/4089/20 залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                               Міщенко І.С.
		 
		Судді                                                                                                         Берднік І.С.
		 
		                                                                                                                      Зуєв В.А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...