Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 266/1761/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 26.10.2021.
Дата набрання законної сили: 22.10.2021
Номер судового провадження: 61-7690ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		22 жовтня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 266/1761/17 
		провадження № 61-7690св21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		 
		Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
		 
		учасники справи:
		 
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Теміром Ігорем Васильовичем, на постанову Донецького апеляційного суду                      від 07 квітня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Лопатіної М. Ю., Биліни Т. І., Пономарьової О. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		Описова частина
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У травні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до           ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
		 
		Позовна заява ОСОБА_3 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її матір ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 .
		Спадкоємцями за заповітом ОСОБА_4 є вона та відповідачка.
		Вказувала, що вона бажала прийняти спадщину після смерті матері, але                   з заявою до нотаріальної контори для прийняття спадщини у встановлений законом строк не звернулась.
		Відповідачка прийняла спадщину ОСОБА_4 , так як постійно на час смерті останньої мешкала з нею, проте до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини також не заверталась.
		Зазначала, що з 1997 року постійно проживає за межами України - на території Королівства Данія і про смерть матері родичі їй не повідомляли, щоб не погіршувати її моральний стан. Про смерть ОСОБА_4 їй стало відомо від її сина на початку 2015 року, проте приїхати до міста Маріуполя Донецької області вона не мала можливості, оскільки з 13 квітня 2014 року в України оголошено про початок антитерористичної операції.
		Вважала, що велика відстань між містом її проживання у Данії та місцезнаходженням спадкового майна є поважною причиною пропуску нею строку на подання заяви про прийняття спадщини.
		 
		З урахуванням зазначеного та уточнених позовних вимог, ОСОБА_3 просила визначити їй додатковий строк у вісім місяців для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
		 
		Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя від 18 грудня 2020 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
		Визначено ОСОБА_3 додатковий строк в три місяці для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті її матері            ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 447.
		У іншій частині позову відмовлено.
		 
		Додатковим рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя                      від 18 лютого 2021 року  заяву ОСОБА_3 про винесення додаткового рішення задоволено.
		Визначено ОСОБА_3 додатковий строк в три місяці для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті її матері             ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 447, з часу набрання додатковим рішенням законної сили.
		 
		Визначаючи ОСОБА_3 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті її матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд першої інстанції виходив із того, що постійне проживання ОСОБА_3 за кордоном свідчить про те, що                          у спадкоємця за заповітом були реальні перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини, а тому дійшов висновку про те, що позивач довела  поважність причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Донецького апеляційного суду від 07 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Приморського районного суду м. Маріуполя від 18 грудня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
		У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що позивач не надала безспірних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини, не довела наявності об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
		 
		У травні 2021 року ОСОБА_3 в особі адвоката Теміра І. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні її вимог, не звернув уваги на те, що відсутність її перебування на території України після смерті матері  пов`язана з постійним її проживанням на території Королівства Данія, а також не врахував відсутність у неї інформації про смерть матері та залежність отримання цієї інформації від інших осіб. Неможливість приїхати до м. Маріуполя у встановлений законом строк після смерті матері та подання заяви про прийняття спадщини в Посольство України в Королівстві Данія одночасно пов`язано з навмисними діями відповідача щодо неповідомлення про смерть матері. 
		Саме сукупність цих причин була перешкодою для подання заяви про  прийняття спадщини у встановлений законом строк.
		 
		Підставами касаційного оскарження постанови Донецького апеляційного суду від 07 квітня 2021 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 635/4551/18 (провадження                                 № 61-19882св19), від 27 травня 2020 року у справі № 336/1127/17 (провадження № 61-14870св18), від 30 червня 2020 року у справі                              № 431/5782/17 (провадження № 61-43817св18), від 13 грудня 2018 року                у справі № 703/1560/17 (провадження № 61-7643св18).
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		 
		У липні 2021 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		 
		Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
		 
		У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
		 
		 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , після смерті якої  відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 .
		 
		ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є дочками ОСОБА_4 .
		 
		За життя, а саме 22 серпня 2006 року, ОСОБА_4 склала заповіт, згідно з яким заповіла все належне їй майно ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ) та       ОСОБА_2 у рівних частинах кожній.
		 
		Відповідно до листів Другої маріупольської державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Донецькій області                      від 24 квітня 2017 року № 512/01-16 та від 26 травня 2017 року № 646/01-16 інформація щодо заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у спадковому реєстрі відсутня.
		 
		Спадкоємець ОСОБА_2 на час смерті спадкодавця ОСОБА_4 була зареєстрована разом з останньою у житловому будинку АДРЕСА_1 .
		 
		Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,                                 є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права                      у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		 
		Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
		 
		За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
		 
		До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
		 
		Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день смерті особи.
		 
		Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
		 
		Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).
		 
		Частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
		 
		Аналіз вищезазначеної норми закону свідчить про те, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані                  з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
		 
		За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
		 
		Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
		 
		Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
		 
		Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
		 
		Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_3 посилалась як на поважну причину пропуску строку на прийняття спадщини на її постійне проживання за межами України, а саме на території Королівства Данія, а також на те, що вона дізналась про смерть спадкодавця на початку 2015 року, проте приїхати до міста Маріуполя Донецької області вона не мала можливості, оскільки           з 13 квітня 2014 року в України оголошено про початок антитерористичної операції.
		 
		Порядок видачі свідоцтв про право на спадщину регламентовано Главою 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок).
		 
		Згідно з пунктом 2.1 Глави 10 Порядку спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого                  з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів.
		 
		Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа,                     а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини (пункт 3.5 Глави 10 Порядку).
		 
		Пунктом 3.23 Глави 10 Порядку передбачено, що своєчасно надісланою вважається заява, справжність підпису особи на якій засвідчена (або не засвідчена) нотаріально, що направлена поштовим відправленням до закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини і яка надійшла нотаріусу після закінчення цього строку. Нотаріус приймає такі заяви, заводить спадкову справу та у випадку надходження заяви, справжність підпису на якій не засвідчено нотаріально, надсилає лист спадкоємцю,                в якому пропонується надіслати заяву, оформлену належним чином, або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. У таких випадках конверт підшивається у спадкову справу.
		 
		Згідно з пунктом 2.1. розділу IV Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5, спадкова справа заводиться посадовою особою органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми), що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, визначених у статтях 1261, 1262, 1266 ЦК України, осіб, вказаних у заповіті, заінтересованих в охороні цього майна, або вимоги кредиторів.
		 
		Отже, позивач не була позбавлена можливості подати заяву про прийняття спадщини шляхом направлення її поштою до нотаріальної контори або до органів місцевого самоврядування, або подати заяву про прийняття спадщини, звернувшись до консульської посадової особи консульської установи України у Данії на підставі статті 38 Закону України «Про нотаріат», а тому проживання позивача за межами України не може вважатись поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
		 
		Подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду: від 04 березня 2020 року у справі № 640/8507/17 (провадження № 61-28865св18),                        від 04 червня 2020 року у справі № 601/1157/19 (провадження                                    № 61-4901св20), від 02 квітня 2020 року у справі № 420/23/18 (провадження № 61-1883св19).
		 
		Саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.
		 
		Таким чином, необізнаність про смерть спадкодавця не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
		Суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав, передбачених статтею 1272 ЦК України, для визначення позивачу додаткового строку для подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини, оскільки позивач не надала безспірних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини, не довела наявності об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню заяви про прийняття спадщини                  у встановлений законом строк, що у силу статті 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком.
		 
		Посилання як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених         у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі                                 № 635/4551/18 (провадження № 61-19882св19), від 27 травня 2020 року                у справі № 336/1127/17 (провадження № 61-14870св18), від 30 червня           2020 року у справі № 431/5782/17 (провадження № 61-43817св18),                         від 13 грудня 2018 року у справі № 703/1560/17 (провадження                                    № 61-7643св18), не заслуговують на увагу, оскільки у справі, яка переглядається, та у справах, на які посилається заявник, встановлені різні фактичні обставини.
		 
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. 
		 
		Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну  скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
		 
		Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Теміром Ігорем Васильовичем, залишити без задоволення.
		 
		Постанову Донецького апеляційного суду від 07 квітня 2021 року залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:   Г. В. Коломієць     Б. І. Гулько      Д. Д. Луспеник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...