Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 278/1167/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 25.10.2021. Зареєстровано: 26.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 28.10.2021.
Дата набрання законної сили: 07.02.2022
Номер судового провадження: 1-кп/278/523/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019060170000072

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		1-кп/278/523/21
		278/1167/19
		 
		В И Р О К
		Іменем України
		 
		   25 жовтня 2021 року                        м. Житомир
		 
		Житомирський районний суд Житомирської області в складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання   ОСОБА_2 , 
		прокурора   ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого   ОСОБА_4 ,
		захисника   ОСОБА_5 ,
		потерпілої   ОСОБА_6 ,
		представника потерпілої   ОСОБА_7 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12019060170000072 по обвинуваченню:
		 
		ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Пялозерської сільської ради, Петровського району, Карело-Фінської РСР, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, пенсіонера, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		 
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Формулювання обвинувачення, висунуте ОСОБА_4 та визнане судом доведеним
		 
		Двадцять третього січня 2019 року близько 14 години ОСОБА_4 , керуючи технічно-справним автомобілем «ВАЗ 2108», державний номерний знак НОМЕР_1 , та рухаючись на 16 км + 500 м автодороги «Житомир-Чернівці» поблизу с. Корчак, Житомирського району, порушив вимоги пунктів 1.5, 2.3 «б», 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху України, а саме проявив неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, не переконався у тому, що зміна напрямку руху його транспортного засобу не створить небезпеки або перешкоди іншим транспортним засобам, невірно оцінив дорожню обстановку і стан транспортного засобу, не дотримався безпечної дистанції та безпечного інтервалу, не обрав безпечної швидкості, з урахуванням дорожніх умов і стану свого транспортного засобу, що унеможливило постійно контролювати його рух і безпечно керувати ним, внаслідок чого допустив занос свого автомобіля та виїхав на смугу зустрічного руху, де лівою кутовою частиною автомобіля зіткнувся із передньою лівою кутовою частиною бампера автомобіля «Volkswagen Caravelle», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_8 , який рухався у зустрічному напрямку.
		Внаслідок цієї ДТП пасажир автомобіля «Volkswagen Caravelle» ОСОБА_6 отримала тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійної рани на чолі, закритого перелому зубовидного відростку, закритого перелому акроміального кінця правої ключиці та забою грудної клітини. 
		   Отже, стороною обвинувачення дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілій тяжкі тілесні ушкодження.
		 
		Пояснення учасників кримінального провадження
		 
		Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 винним себе у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та пояснив, що разом із ОСОБА_9 на автомобілі «ВАЗ 2108» їхав із с. Корчак у напрямку с. Дениші. Дорога була повністю засніжена з однією колією посередині, а тому він їхав зі швидкістю 30-40 км/год. На заокругленні дороги праворуч його знесло на узбіччя, де він переднім та заднім правими колесами потрапив у яму, після чого його викинуло на дорогу та почало заносити, в результаті чого автомобіль став некерованим. Він різко загальмував та виїхав на середину дороги, де автомобіль зупинився через те, що перестав працювати двигун. Перебуваючи у шоковому стані він намагався запустити двигун, щоб здати назад, але не встиг, бо відчув удар у передню частину свого автомобіля. Зустрічний автомобіль «Volkswagen Caravelle», який рухався зі швидкістю понад 70 км/год, він побачив за п`ять метрів до зіткнення. Після зіткнення автомобіль «Volkswagen Caravelle» проїхав ще 60 метрів і перекинувся. Далі він викликав працівників поліції та швидку допомогу. 
		 
		Потерпіла ОСОБА_6 суду пояснила, що 23 січня 2019 року вона їхала на задньому пасажирському сидінні автомобіля «Volkswagen Caravelle» під керуванням ОСОБА_8 . Почула як інша пасажирка ОСОБА_10 крикнула, що на них їде автомобіль і в цей час відбулося зіткнення. Після удару вона втратила свідомість, а коли опритомніла, то побачила, що автомобіль «Volkswagen Caravelle» перекинуло, а вона лежить на землі. Також потерпіла пояснила, що після аварії до неї в лікарню приходив обвинувачений ОСОБА_4 та відшкодував їй витрати на лікування у сумі близько 8000 грн. 
		 
		Водій автомобіля «Volkswagen Caravelle» ОСОБА_8 пояснив, що 23 січня 2019 року він на своєму автомобілі разом з пасажирами їхав у напрямку м. Житомира. Дорога була повністю вкрита снігом, тому він їхав зі швидкість 50-60 км/год. Близько 14 години між селами Дениші та Корчак приблизно за 50 метрів побачив, як зустрічний автомобіль «ВАЗ 2108» занесло, коли відстань між ними була 20-30 м автомобіль обвинуваченого почав перетинати суцільну лінію та передньою частиною виїхав на його смугу руху. Враховуючи, що відстань між ними була досить малою, він не гальмував та з метою уникнення лобового зіткнення, повернув кермо праворуч в надії, що вони роз`їдуться, однак це йому не вдалося і посередині його смуги відбулось зіткнення передніми лівими частинами. Внаслідок удару автомобіль «ВАЗ 2108» зупинився на своїй смузі руху, а його автомобіль протягнуло понад 30 метрів вперед, після чого він наїхав на насип снігу та перевернувся у кювет. 
		 
		Пасажирка автомобіля «Volkswagen Caravelle» ОСОБА_11 пояснила, що 23 січня 2019 року вона на автомобілі сина ОСОБА_8 їхала у м. Житомир. Дорога була засніжена, видимість була близько ста метрів. Коли вони їхали між селами Дениші та ОСОБА_12 приблизно за 10-20 м побачила автомобіль «ВАЗ 2108», який почав перетинати суцільну лінію та передньою частиною виїхав на їх смугу руху. З моменту коли вона побачила автомобіль обвинуваченого на їх смузі і до удару пройшло декілька секунд. Син намагаючись уникнути зіткнення скерував праворуч до узбіччя, але зіткнення все ж відбулося між лівими передніми частинами транспортних засобів. Після удару їх автомобіль перекинувся у кювет. У цей час автомобіль «ВАЗ 2108» знаходився на відстані 100 м від їх автомобіля на своїй смузі руху. 
		 
		Пасажирка автомобіля «Volkswagen Caravelle» ОСОБА_13 пояснила, що 23 січня 2019 року вони повертались із м. Хмельницького додому. Дорога була повністю засніжена, дорожньої розмітки видно не було, а лише сліди від протекторів автомобілів. У дорозі вона дрімала і близько 15 години почула сильний крик ОСОБА_11 . Коли відкрила очі, то побачила автомобіль, який виїхав на їх смугу руху та їхав на них. У цей момент їх водій скерував мікроавтобус вправо, але зіткнення уникнути не вдалось. Від місця зіткнення їх автомобіль проїхав ще приблизно 10 метрів і перевернувся.
		 
		Свідок ОСОБА_14 суду засвідчила, що 23 січня 2019 року близько 15 години на автомобілі «Volkswagen Caravelle» разом з іншими пасажирами їхала із Хмельницька. Почула крик ОСОБА_15 про те, що на них їде автомобіль. Коли повернулась, щоб подивитись на дорогу, то відчула сильний удар, після чого вони проїхали ще деяку відстань та перекинулись у кювет. Перед зіткненням їх автомобіль постійно їхав прямо не зміщаючись у ліву чи праву сторону, але коли вона почула крик ОСОБА_10 , то відчула, що автомобіль почав зміщатись праворуч. 
		 
		Свідок ОСОБА_16  пояснила, що 23 січня 2019 року на автомобілі «Volkswagen Caravelle» під керуванням ОСОБА_8 їхала із м. Хмельницький. В районі с. Дениші побачила зустрічний автомобіль, який дуже швидко їхав. Далі цей автомобіль почав різко гальмувати, його занесло і він виїхав на їхню смугу руху, внаслідок чого автомобілі зіткнулись передніми лівими частинами. 
		 
		Свідок сторонизахисту ОСОБА_17  пояснив, що бачив наслідки ДТП за участю обвинуваченого. Автомобіль останнього стояв у напрямку с. Дениші у своїй смузі руху розвернутий до кювета, інший автомобіль лежав у напрямку м. Житомира. Один від одного вони знаходились на відстані 150-200 метрів. На місці зіткнення будь-яких слідів виїзду цих автомобілів на смугу зустрічного руху чи гальмівного шляху видно не було, бо все відразу засипало снігом. 
		 
		Докази, які підтверджують висунуте ОСОБА_4 обвинувачення
		 
		Попри те, що обвинувачений ОСОБА_4 не визнав себе винним у порушенні Правил дорожнього руху, що призвело до зіткнення транспортних засобів та отримання потерпілою ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, його винуватість у вчиненні вказаного злочину, окрім показань потерпілої, свідків, повністю доведена дослідженими у судовому засіданні доказами та висновками експертиз.
		 
		Протоколом огляду місця ДТП від 23.01.2019 із фототаблицею та схемою, з яких убачається, що згадана ДТП сталася на 16 км + 500 м автодороги «Житомир-Чернівці» поблизу с. Корчак, Житомирського району, де виявлені транспортні засоби «Volkswagen Caravelle» та «ВАЗ 2108».
		Окрім того, на проїзній частині наявний осип, пластикові уламки згаданих автомобілів та сліди ковзання, що зображено у схемі ДТП.
		Також, під час ОМП на автомобілі «Volkswagen Caravelle» виявлені та зафіксовані механічні пошкодження у вигляді пошкодження даху, передніх правої, лівої сторони та задньої частини. У автомобіля «ВАЗ 2108» пошкоджена передня ліва сторона (а.к.п.197-209 т. 1).
		 
		Відповідно до висновку експерта № 3/174 від 03.04.2019 на автомобілі «Volkswagen Caravelle» зафіксовані сліди та пошкодження ударно-динамічного характеру, сконцентровані на лівій бічній частині кузова і виражені слідами згинів, тертя, вдавлювання, відшарування власного лакофарбового покриття, нашарування речовини бежевого кольору, руйнації передньої лівої блок-фари. 
		На автомобілі «ВАЗ-2108» наявні сліди та пошкодження аналогічного характеру, сконцентровані в його передній лівій частині та виражені слідами деформацій згинів, вдавлювання, тертя, відшарування власного лакофарбового покриття, нашарування речовини сірого кольору, руйнації передніх блок-фар, синтетичного матеріалу (пластмаси).
		За даними цього висновку первинний контакт транспортних засобів відбувся між лівою кутовою частиною переднього бампера автомобіля «Volkswagen Caravelle» та лівою частиною переднього бампера автомобіля «ВАЗ 2108».
		З технічної точки місце зіткнення автомобілів по ширині дороги розташовується на проїзній частині в безпосередній близькості зафіксованих пластикових уламків, в межах концентрації осипу, розміром в повздовжньому напрямку 6,6 м в поперечному напрямку 7,2 м (а.к.п. 247-261 т.1).
		 
		Згідно з висновком експерта №1289 від 23.04.2019 пасажир автомобіля «Volkswagen Caravelle» ОСОБА_6 отримала тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійної рани на чолі, закритого перелому зубовидного відростку, закритого перелому акроміального кінця правої ключиці та забою грудної клітини, які виникли від дії твердих тупих предметів під час згаданої ДТП (а.к.п. 275-276 т.1).
		 
		Окрім того, вказані тілесні ушкодження описані у виписці №905 та медичній карті стаціонарного хворої ОСОБА_6 (а.к.п. 277-278 т. 1).
		 
		Експерт ОСОБА_18  у судовому засіданні підтвердила доводи викладені в експертизі №1289 від 23.04.2019 та доповнила, що тяжкі тілесні ушкодження у потерпілої ОСОБА_6 утворилися внаслідок сильного перерозгинання по інерції, яке могло настати лише від ударів автомобілів та виключила можливість отримання таких ушкоджень внаслідок перекидання автомобіля, у якому знаходилась потерпіла, чи отримання їх від удару вантажем.
		 
		Згідно з висновками експерта №3/168 від 05.03.2019 та №3/169 від 04.03.2019 у момент ДТП рульове керування та ходова частина автомобілів «Volkswagen Caravelle» і «ВАЗ 2108» знаходились в технічно працездатному стані. Яких-небудь характерних ознак раптової відмови або технічної несправності систем, вузлів, агрегатів і деталей, що впливають на безпеку дорожнього руху і могли б знаходитися у причинному зв`язку із виникненням аварійної обстановки та даної ДТП, у вказаних автомобілів не встановлено (216-244 т. 1).
		 
		Під часслідчого експериментувід 12.03.2019свідок ОСОБА_4 показав намісці ДТП,що йогоавтомобіль рухавсяу напрямкудо м.Чуднів навідстані 0,7м відкраю проїзноїсмуги зішвидкістю 30-40км/годз увімкненимближнім світломфар.Автомобіль «VolkswagenCaravelle»рухався усмузі рухуу напрямкудо м.Житомира навідстані 1,9-2м відкраю проїзноїчастини зішвидкістю 60-70км/годз увімкненимближнім світломфар.Окрім того, ОСОБА_4 вказав,що зіткненняавтомобілів відбулосяна відстані4,2м відправого краюпроїзної частинив напрямкум.Житомира,а відстаньміж автомобілямиу моментйого виїздуна зустрічнусмугу становила9,7м (а.к.п. 264-268 т. 1).
		 
		У ході слідчого експерименту із ОСОБА_8 від 13.03.2019, що зображено у протоколі слідчої дії, останній відтворив обставини ДТП та вказав, що його автомобіль рухався на відстані 0,55 м від краю проїзної частини у напрямку м. Житомира зі швидкістю 50-60 км/год. У момент виїзду на його смугу руху передня частина автомобіля «ВАЗ» знаходилась на відстані 2,6 м, а задня  2,1 м від краю проїзної частини у напрямку м. Чуднів. Також свідок показав на місці, що зіткнення відбулося на відстані 1 м від краю проїзної частини у напрямку його руху, а відстань між автомобілями у момент виникнення небезпеки становила 12,3 м (а.к.п. 269-274 т. 1).
		 
		Відповідно до висновку експерта № 3/341 від 24.04.2019 у даній дорожній обстановці ОСОБА_4 необхідно було діяти відповідно до вимог п.п. 10.1 та 12.1 ПДР. 
		В умовах місця пригоди, при заданих вихідних даних, дії ОСОБА_4 не відповідали вимогам цих правил.
		З технічної точки зору в причинному зв`язку зі створенням аварійної обстановки та виникненням даної ДТП знаходиться виїзд автомобіля «ВАЗ 2108» на смугу руху автомобіля «Volkswagen Caravelle» в момент знаходження останнього від лінії руху автомобіля «ВАЗ 2108» на відстані значно меншій від відстані необхідної для зниження швидкості або зупинки автомобіля «Volkswagen Caravelle» з метою запобігання зіткненню. 
		Водночас у згаданій ситуації водій ОСОБА_8 повинен був діяти відповідно до п. 12.3 ПДР, яких він дотримався (а.к.п. 281-287 т. 1).
		 
		За інформацією Служби автомобільних доріг у Житомирській області №11-02/263 від 11.02.2019 на 16 км + 700 м автомобільної дороги «Житомир-Чернівці» встановлені дорожні знаки 2.1, 1.23.2 та нанесена горизонтальна розмітка (а.к.п. 262 т.1).
		 
		Згідно з довідкою Житомирського обласного центру з гідрометеорології № 24-03-16/1-148 від 31.01.2019 у день та час ДТП були сильний сніг, який спричинив зниження метеорологічної дальності видимості до 500 м, та помірна ожеледиця (а.к.п. 263 т.1).
		 
		Відповідно до висновків №№ 39, 40 обвинувачений ОСОБА_4 та інший учасник ДТП ОСОБА_8 перебували у тверезому стані (а.к.п.210-211 т. 1). 
		 
		Висновки судущодо доведеностівчинення ОСОБА_4 інкримінованого йомузлочину та мотиви відхилення судом доводів сторони захисту
		 
		Захисник ОСОБА_5 просить визнати недопустимим доказом протокол слідчого експерименту від 12.03.2019, проведений за участю ОСОБА_4 у якості свідка та, як похідне, висновки транспортно-трасологічної експертизи №3/174 від 03.04.2019, експертизи обставин і механізму дорожньо-транспортної пригоди №3/341 від 24.04.2019 та судово-медичної експертизи №1289 від 23.04.2019. Своє клопотання обґрунтовує тим, що надані ОСОБА_4 як свідком під час зазначеного експерименту пояснення не можуть бути покладенні в обґрунтування його винуватості, оскільки у подальшому він набув статусу підозрюваного та обвинуваченого, а вказана слідча дія була проведена за відсутності захисника, тому порушено право ОСОБА_19 на захист.
		За приписами ч. 1 ст. 87 КПК України, недопустимим визнається доказ отриманий внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		Згідно з частиною третьою вказаної статті недопустимими є також докази, що були отримані, зокрема, з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.
		Відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК з метою перевірки та уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. 
		Як убачається зі змісту протоколу слідчого експерименту під час даної процесуальної дії ОСОБА_4 було роз`яснено право не свідчити проти себе і відмовитися давати показання, що можуть стати підставою для підозри чи обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення. Жодних зауважень чи заперечень з приводу порушень його прав при проведенні вказаної слідчої дії останнім зазначено у протоколі не було.
		Крім того, слідчий експеримент було проведено з метою відтворення обставин ДТП, а не одержання від свідка ОСОБА_4 викривальних показань.
		У матеріалах кримінального провадження відсутні дані, які б давали підстави вважати, що при проведенні цього слідчого експерименту слідчим були вчинені діяння спрямовані на порушення прав ОСОБА_4 або що його у будь-якій формі примушували до визнання тих, чи інших обставин, або ж взагалі у винуватості ДТП. 
		З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для визнання протоколу слідчого експерименту від 13.03.2019 проведеного зі свідком ОСОБА_4 недопустимим доказом, а відтак і висновки транспортно-трасологічної експертизи, експертизи обставин і механізму дорожньо-транспортної пригоди та судово-медичної експертизи також не є недопустимими доказами.
		Суд вважає, що посилання захисника на постанови Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №295/13008/15-к та від 21.10.2020 у справі №345/522/16-к є недоречними, оскільки обставини, описані у цих постановах, ґрунтовно різняться від обставин даного кримінального провадження.
		Також не заслуговують на увагу доводи захисника про порушення під час досудового розслідування права обвинуваченого на захист та не відкриття його адвокату матеріалів кримінального провадження.
		Як убачається із реєстру матеріалів досудового розслідування 27 квітня 2019 року ОСОБА_4 вручено повідомлення про підозру і лише 30 квітня повідомлено про завершення досудового розслідування. 
		Суд вважає, що з моменту отримання підозри у обвинуваченого було достатньо часу для залучення захисника. 
		Окрім того, під час судового розгляду обвинувачений скористався таким правом та стороною захисту було ініційовано перед судом ряд клопотань, що свідчить про активну позицію захисника у даному провадженні, а тому суд не вбачає порушення права на захист ОСОБА_4 . 
		 
		Відповідно до ч. 2 ст. 286 КК України кримінально карним діянням є порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження.
		При цьому об`єктивна сторона даного злочину характеризується діяннями, які полягають у порушенні правил безпеки руху у поєднанні із суспільно-небезпечними наслідками, тобто тілесними ушкодженнями у потерпілої особи, а також причинним-наслідковим зв`язком між діяннями та їх наслідками.
		Дослідженими судом доказами поза розумним сумнівом було встановлено, що причиною виникнення згаданої ДТП є саме порушення ОСОБА_4 правил дорожнього руху України.
		Вина ОСОБА_4 у вчиненні згаданої ДТП підтверджена показаннями потерпілої ОСОБА_6 про те, що у результаті виїзду обвинуваченого на їх смугу руху відбулось зіткнення між автомобілями, внаслідок чого вона отримала тілесні ушкодження.
		Окрім того, показаннями свідка ОСОБА_8 та інших свідків, про те, що ОСОБА_4 унаслідок заносу виїхав на зустрічну смугу та не впоравшись з керуванням допустив зіткнення.
		Їх показання є послідовними, узгоджуються між собою та з іншими наведеними у вироку письмовими доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 23.01.2019, під час якого зафіксовано розташування автомобілів, їх пошкодження та слідову інформацію; висновком судово-медичної експертизи та показаннями експерта ОСОБА_18 про причини та механізм утворення тяжких тілесних ушкоджень у потерпілої; даними висновків №3/168 та №3/169, якими підтверджено справність автомобілів у момент зіткнення; висновком №3/174 транспортно-трасологічної експертизи та протоколами слідчих експериментів із ОСОБА_4 і ОСОБА_8 , якими підтверджується, що зіткнення відбулося на смузі руху автомобіля «Volkswagen Caravelle», а також висновком №3/341, згідно з яким обвинувачений ОСОБА_4 , за умови дотримання ним вимог пунктів 10.1, 12.1 ПДР,мав технічну можливість не допустити виникнення ДТП.
		Свідок сторони захисту ОСОБА_20 не був безпосереднім свідком ДТП та лише підтвердив доводи обвинувачення щодо розташування автомобілів після аварії.
		Разом з тим, судом також достеменно було встановлено, що передбачені ст. 286 КК України суспільно небезпечні наслідки у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_6 настали саме внаслідок порушення обвинуваченим пунктів 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху України.
		Відповідно до згаданих пунктів під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
		Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
		Небезпекою дляруху є зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об`єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її) або технічного стану транспортного засобу, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися. 
		Отже, виїзд автомобіля «ВАЗ» під керуванням ОСОБА_4 на смугу зустрічного руху створило об`єктивну небезпеку для руху водію автомобіля «Volkswagen Caravelle» ОСОБА_8 .
		Судом, на підставі висновків експертиз та пояснень експерта ОСОБА_21 встановлено, що водій автомобіля «Volkswagen Caravelle», з урахування його швидкості руху та швидкості руху автомобіля обвинуваченого, а також відстані яка була між ними в момент виникнення небезпеки у виді виїзду ОСОБА_4 на смугу зустрічного руху, не мав технічної можливості шляхом гальмування уникнути зіткнення, навіть якби автомобіль обвинуваченого у момент зіткнення не перебував у русі. 
		Потерпіла ОСОБА_6 та свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_16 також підтвердили, що у момент зіткнення автомобіль обвинуваченого перебував у русі.
		Такі пояснення потерпілої та свідків повністю узгоджуються із висновком експертизи обставин і механізму ДТП №3/341 від 24.04.2019.
		Експерт ОСОБА_21 ,який проводиввказану експертизу пояснив,що підчас їїпроведення використовуваввихідні дані,які містилися у матеріалах кримінального провадження. Після проведення відповідних розрахунків ним було встановлена невідповідність дій обвинуваченого Правилам дорожнього руху, який невірно оцінив дорожню обстановку, не врахував дорожні умови внаслідок чого відбулося зіткнення автомобілів. 
		Окрім того, експерт ствердив, що автомобіль обвинуваченого після зіткнення міг знаходитись за осипом у напрямку його руху, як зафіксовано на схемі ДТП, виключно у випадку, якщо під час зіткнення він перебував у русі.
		Таким чином, показання потерпілої, свідків та експерта ОСОБА_21 , які підтверджуються висновком експертизи, спростовують версію обвинуваченого про те, що його автомобіль перебував у нерухомому стані після виїзду на зустрічну смугу.
		Також, суд вважає, що не прямим доказом вини ОСОБА_4 є надання потерпілій ОСОБА_6 матеріальної допомоги на лікування відразу після аварії, так як обвинувачений відчував винуватість за скоєне, а не лише діяв з морально-етичних міркувань.
		З огляду на викладене, суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_4 , поза розумним сумнівом, вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілій ОСОБА_6 тяжкі тілесні ушкодження.
		 
		Мотиви призначення покарання, вирішення цивільного позову, питання щодо речових доказів та судових витрат
		 
		Призначаючи покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким злочином, особу винного, який раніше не судимий, є пенсіонером за віком, під час судового розгляду переніс інсульт, позитивно характеризується за місцем проживання, під час досудового розслідування частково відшкодував потерпілій витрати на лікування, думку останньої, яка не наполягала на суворості покарання, а також відсутність обставин, що пом`якшуючих та обтяжуючих покарання.
		   На підставі викладеного, враховуючи вищевказані обставини справи, правову позицію прокурора, думку потерпілої та її представника, суд дійшов висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів у виді позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами.
		Разом з тим, враховуючи особу ОСОБА_4 , ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, скоєного із необережною формою вини, думку потерпілої, яка узгоджується із позицією прокурора про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції його від суспільства, суд вважає, що обвинуваченого можливо звільнити від відбування призначеного основного покарання з випробуванням у відповідності до ст. 75 КК України.
		 
		Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 про стягнення з ПАТ Страхова Компанія «Універсальна» матеріальної шкоди у розмірі 57638 грн 16 коп., а з обвинуваченого 200000 грн моральної шкоди, підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
		Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України. 
		Частиною 1 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Також за положеннями ст. 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані, у тому числі, з лікуванням потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я та придбанням лікарських засобів. Такі витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.
		Так,суд стягуєз ПАТСтрахова Компанія«Універсальна» коштивитрачені потерпілою ОСОБА_6 на придбаннялише тихліків,що булипризначені останнійзгідно ізвиписками ізмедичної картки стаціонарногохворого №2476,№18107Обласної клінічноїлікарні ім.О.Ф.Гербачевського та,які підтвердженівідповідними чеками,сума якихскладає 308грн 51коп. 
		Окрім цього, зважаючи на вік потерпілої, глибину її душевних страждань з приводу вимушеного лікування внаслідок ДТП, винуватцем якої є обвинувачений, погіршення стану здоров`я потерпілої та часу на відновлення стану, що існував до вказаних подій, а також виходячи із засад розумності та справедливості, враховуючи вік, стан здоров`я обвинуваченого його матеріальне становище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог потерпілої щодо відшкодування моральної шкоди, а тому стягує на її користь із обвинуваченого грошовий еквівалент цієї моральної шкоди, який, на думку суду, дорівнює 60000 грн.
		Відповідно до ст. 124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого витрати пов`язані із проведенням експертиз у розмірі 5002 грн 01 коп.
		Долю речових доказів у даному кримінальному провадженні суд вирішує у порядку, передбаченому ст. 100 КПК України. 
		   На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 128, ст. 349, ст.ст. 368-371, 373-374 КПК України, суд,
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_4  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки.
		 
		На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити  ОСОБА_4 від відбуванняпризначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку  2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки, а саме буде періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти даний орган про зміну свого місця проживання.
		 
		Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 задовольнити частково.
		Стягнути з ПАТ «СтраховаКомпанія «Універсальна» на користь потерпілої  ОСОБА_6 308 (триста вісім) грн 51 коп. матеріальної шкоди.
		Стягнути з  ОСОБА_4  на користь потерпілої  ОСОБА_6 60000 (шістдесят тисяч) грн моральної шкоди.
		У решті позову відмовити. 
		 
		Стягнути з  ОСОБА_4  на користь держави 5002 (п`ять тисяч дві) грн 01 коп. витрат на залучення експертів під час проведення експертиз.
		 
		Скасувати арешт, накладений ухвалами Богунського районного суду від 25.01.2019 та від 28.01.2019 на автомобілі «ВАЗ 2108», державний номерний знак НОМЕР_1 , «Volkswagen Caravelle», державний номерний знак НОМЕР_2 та повернути вказані речові докази власникам або іншим законним володільцям.
		 
		   На вирок може бути подана апеляція до Житомирського апеляційного суду через Житомирський районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення. Вирок не може бути оскаржено з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися, і дослідження яких визнано судом недоцільним.
		 
		Вирок набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. 
		 
		Потерпілій, яка не була присутня у судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.
		 
		 
		 
		   Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...