Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/21160/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 25.10.2021. Зареєстровано: 26.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 27.10.2021.
Дата набрання законної сили: 23.02.2023
Номер судового провадження: 1-кп/521/884/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020160470002017

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                             Справа № 521/21160/20
		 
		                        Пр-ня по справі № 1кп/521/884/21 
		 
		В И Р О К
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		 
		ВСТУПНА ЧАСТИНА
		м. Одеса, Україна
		25 жовтня 2021 року 
		 
		Малиновський районний суд м. Одеси засідаючи у складі: 
		Головуючого судді  ОСОБА_1 
		із секретарем судового засідання  ОСОБА_2 на стадії судового провадження розглянувши кримінальне провадження № 12020160470002017 від 08.08.2020 року, у відношенні:
		    ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нижньокамськ (у паспорті Нижнєкамськ), Татарстан, РФ, громадянина України, без реєстраційного обліку, проживаючого в АДРЕСА_1 , що має середньо  спеціальну освіту, не офіційно працюючого водієм в таксі, а також різноробочим на будівельних майданчиках в м. Одесі, не одруженого, раніше не судимого, обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК.
		   Сторони кримінального провадження, які приймали участь на стадії судового провадження, -
		   з боку обвинувачення: прокурор ОСОБА_4 
		   з боку захисту: обвинувачений ОСОБА_3 , захисник  адвокат ОСОБА_5 
		   інші учасники судового провадження: потерпіла ОСОБА_6 , представник потерпілої  адвокат Шкода В.
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		 
		1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
		   1.1.Водій ОСОБА_3 07 серпня 2020 року приблизно о 16 годині 27 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем марки «Renault Kango» реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснюючи рух по проїзній частині вулиці Дальницька, з боку вул. Балківська в напрямку вул. Бугаївська в м. Одесі, під`їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, який знаходиться навпроти будинку № 44Б по вул. Дальницька в Малиновському районі м. Одеси, в порушення вимог п. п. 2.3 «б», 18.1, 18.4 «Правил дорожнього руху» затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306, за кермом транспортного засобу уважним не був, постійно не стежив за дорожньою обстановкою, відповідним чином не реагував на її зміни, не переконався у відсутності на пішохідному переході по вул. Дальницька пішоходів, для яких може бути створена небезпека, проігнорував дії транспортного засобу, який зменшив швидкість руху перед нерегульованим пішохідним переходом рухаючись в попутному напрямку, не вжив заходів, що виключають виникнення і розвиток аварійної ситуації, при відсутності будь-яких перешкод технічного або іншого характеру, своєчасно не зменшив швидкість руху керованого транспортного засобу аж до його зупинки, внаслідок чого виїхав на пішохідний перехід де допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6 передньою частиною автомобіля. 
		1.2.Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_6 заподіяні наступні тілесні ушкодження у вигляді: закритого повного вивиху голівки правого плеча, закриті переломи променевої та ліктьової кісток лівого передпліччя в середній третині. Вказані ушкодження спричинені дією тупих твердих предметів, якими могли бути частини кузова транспортного засобу, який рухався в момент контактування з тілом постраждалої. Закритий повний вивих голівки правого плеча, закриті переломи променевої та ліктьової кісток лівого передпліччя в середній третині, як кожен окремо, так і в сукупності, спричинили тривалий розлад здоров`я строком понад 21 день і за цим критерієм, згідно п. п. 2.2.2 і 4.6 «правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості. 
		1.3.Вказаними злочинними діями ОСОБА_3 порушив п. п. 2.3 «б», 18.1, 18.4 «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306, якими встановлено:
		   п. 2.3 «б» «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
		   п. 18.1 «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека»;
		   п. 18.4 «Якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водій інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека». 
		   1.4.Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 286 КК, за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху, особою яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
		 
		   2.Покази і правова позиція обвинуваченого.
		   2.1.Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому злочині не визнав та показав, що дійсно 07 серпня 2020 року приблизно з 16.00 до 17.00 години він рухався по вул. Дальницькій зі сторони вул. Балківської в напрямку вул. Бугаївська на автомобілі марки «Renault Kangoo» д.н. НОМЕР_1 . Попереду нього рухався інший автомобіль. Коли вони під`їжджали до пішохідного переходу, автомобіль, який рухався попереду здійснив різкий маневр. В свою чергу ОСОБА_3 також здійснив маневр і одразу побачив, що збив пішохода. Він вважає, що винним є водій іншого автомобіля, який перешкоджав йому у видимості всієї дороги. Якщо б він не здійснив дуже різкого маневру, то відповідно і ОСОБА_3 не допустив наїзд на пішохода. 
		 
		   3.Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
		   3.1.Незважаючи на правову позицію обвинуваченого ОСОБА_3 , його вина в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК підтверджується наступними дослідженими доказами.
		 
		   I.Усні докази (покази).
		   3.2.Показами потерпілої ОСОБА_6 , яка допитана в судовому засіданні і показала, що до дорожньо-транспортної пригоди обвинуваченого не знала. Підстав його обмовляти у неї не має. Потерпіла показала, що 07 серпня 2020 року приблизно о 16 годині 30 хвилин вона вийшовши з дому направилась до дитячого садочку за своєю дитиною. Для цього, їй потрібно було на трамваї доїхати до зупинки «Застава-1» та потім сісти на маршрутне таксі. Переходячи вулицю Дальницьку на пішохідному переході по ходу руху автомобіля водія ОСОБА_3 з ліва на право, вона перейшла смуги для руху зустрічного транспорту. Потім перейшла трамваї колії, після чого почала рух вже по смугах руху водія ОСОБА_3 . Вона звернула увагу, що крайній автомобіль рухається досить далеко і що вона встигає перейти дорогу. Однак через декілька секунд вона відчула, що її збив автомобіль. Хоча свідомість вона не втрачала, однак сам момент наїзду на неї автомобіля вона не пам`ятає. Одразу після її збиття, вона намагалась встати, однак відчула сильний біль і впала на дорогу. Після цього, були викликані поліція і швидка медична допомога. Обвинувачений можливо відшкодував певні витрати у сумі 2500 гривень у лікарні, однак вказаного факту вона достеменно не знає, оскільки цим питанням займався її чоловік. Цивільний позов підтримує. 
		 
		   II. Документи докази.
		   3.3.Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 07.08.2020 року, який проведений з 18 години 10 хвилин до 18 години 55 хвилин, у присутності водія ОСОБА_3 , зі схемою ДТП, яким зафіксований факт дорожньо-транспортної пригоди на вул. Дальницькій, 44В в м. Одесі та місце розташування транспортного засобу «Renault Kangoo» д.н. НОМЕР_1 на дорозі, погодні умови (ясно, сонячно), стан дорожнього покриття (сухе), вид покриття (асфальтобетон), наявність слідів на транспортному засобі: - подряпина та деформація кришки капоту у нижній частині, правого переднього крила, тріщина лобового скла у правій частині. Відповідно до протоколу місце події знаходиться в зоні дії дорожніх знаків 5.35.1, 5.35.2 «Пішохідний перехід» Правил Дорожнього руху. З місця події вилучений транспортний засіб «Renault Kangoo» д.н. НОМЕР_1 на штраф майданчик № 6, розташований в м. Одесі, вул. Аеропортівська, 29А.
		   3.4.Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 07.08.2020 року, який проведено о 16 годині 30 хвилин, у ОСОБА_3 ознак сп`яніння не виявлено. 
		 
		   ІІІ. Речові докази.
		   3.5.Речовими доказами: 1)вилученим під час огляду місця події 07.08.2020 року транспортним засобом «Renault Kangoo» д.н. НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_3 ; 2)CD-R диск із відеозаписом від 07.08.2020 року з камери відеореєстратора автомобіля марки «Renault Kangoo» д.н. НОМЕР_1 , який добровільно наданий ОСОБА_3 11.08.2020 року. Оцінка наданому відеозапису судом буде надана нижче у вироку. 
		 
		   ІV. Висновками експертів.
		   3.6.Висновком автотехнічної експертизи по дослідженню систем керування та ходової частини автомобіля «Renault Kangoo» д.н. НОМЕР_1 , від 18.11.2020 року № 20-5081, яка проведена Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз, відповідно до висновків якої, ходова частина, рульове керування й гальмівна система автомобіля «Renault Kangoo» д.н. НОМЕР_1 до моменту настання ДТП перебувала в працездатному стані й забезпечували водієві технічну можливість рухатися й утримувати автомобіль у будь-якому обраному ним напрямку, здійснювати гальмування з відомої йому ефективністю. При цьому в цих системах не було несправностей, які могли б обумовити раптове для водія відведення автомобіля від обраного напрямку руху або відмову систем. Оскільки в ході експертного дослідження систем керування та ходової частини несправностей які б привели до втрати управління автомобілем при русі виявлено не було, то розгляд питань слідства яка причина несправностей та чи знаходяться вони в причинному зв`язку з виникненням ДТП безпредметні. 
		   3.7.Висновком транспортно-трасологічної експертизи по дослідженню слідів та ушкоджень на автомобілі «Renault Kangoo» д.н. НОМЕР_1 , від 18.11.2020 року № 20-5081, яка проведена Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз, відповідно до висновків якої, в передній правій частині автомобіля «Renault Kangoo» д.н. НОМЕР_1 зафіксовані сліди, утворені в результаті контактування з об`єктом, що не має рівно міцних металу слідоутворюючих крайок, що мають в своєму складі предмети з тканини, які за своїм виглядом характерні для контакту з тілом (предметом одягу) пішохода. С початку з пішоходом мав місце контакт права кутова частина кузова автомобіля «Renault Kangoo» д.н. НОМЕР_1 після зазначеного контактної взаємодії мало місце закидання тіла пішохода на вітрове скло. 
		   3.8.Висновком автотехнічної експертизи обставин наїзду автомобіля «Renault Kangoo» д.н. НОМЕР_1 на пішохода, від 18.11.2020 року № 20-6317, яка проведена Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз, відповідно до висновків якої, в умовах події, при під`їзді до пішохідного переходу належні дії водія автомобіля «Renault Kangoo» д.н. НОМЕР_1 регламентувались вимогами п.п. 18.1, 18.4 Правил дорожнього руху (ПДР), згідно з якими, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якім вже перебувають пішоходи, водій зобов`язаний дати дорогу пішоходам, для чого повинен заздалегідь зменшити швидкість, а при необхідності зупинитися, щоб не створювати ним перешкоди або небезпеки та якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека. Належним виконанням вимог п.п. 18.1, 18.4 Правил дорожнього руху водій автомобіля «Renault Kangoo» д.н. НОМЕР_1 гарантовано мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода. Дії водія автомобіля «Renault Kangoo» д.н. НОМЕР_1 які не відповідали вимогам п.п. 18.1, 18.4 Правил дорожнього руху знаходяться в причинному зв`язку з виникненням пригоди. 
		   3.9.Висновком судово-медичної експертизи потерпілої ОСОБА_6 , від 08.10.2020 року № 2251, яка проведена КУ «Одеським обласним бюро судово-медичної експертизи», відповідно до висновків якої, у гр. ОСОБА_6 були виявлені наступні тілесні ушкодження: закритий повний вивих голівки лівого плеча, закриті переломи променевої та ліктьової кісток правого передпліччя в середній третині. Зазначені ушкодження утворилися від дії тупих предметів, якими могли бути частини кузова транспортного засобу який рухався в момент контактування з тілом постраждалої, а також внаслідок її подальшого падіння на дорожнє покриття. Вказані тілесні ушкодження не характерні для самоспричинення. Виходячи з характеру тілесних ушкоджень, що малися у гр. ОСОБА_6 , вона могла здійснювати самостійні дії (ходити, бігати, повзати, розмовляти, кричати тощо). Дані ушкодження утворилися незадовго до надходження гр. ОСОБА_6 до стаціонару і таким чином, могли бути заподіяні 07.08.2020 року. Описані ушкодження, як у сукупності, так і окремо, не були небезпечними для життя, а викликають тривалий розлад здоров`я строком понад три тижні (більш ніж на 21 день), і за цим критерієм, відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості. 
		   
		   4.Оцінка доказів судом.
		   І. Питання об`єктивної сторони правопорушення; питання вини (форми вини) як ознаки суб`єктивної сторони правопорушення. 
		   4.1.Факт дорожньо-транспортної пригоди не оспорювався обвинуваченим. Останній не погоджувався, що така пригода стала можливою внаслідок виключно його дій. ОСОБА_3 вважав, що винним у вказаній дорожньо-транспортній пригоді є водій іншого автомобіля, який рухався попереду з державним номером НОМЕР_2 .
		   4.2.Відповідно суду належно відповісти на питання (серед інших), чи дійсно доведена вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК? 
		   4.3.У вказаному провадженні суд не був обмежений у прямих доказах. Суд міг спостерігати обстановку події правопорушення та дії їх учасників досліджуючи відео запис наданий самим обвинуваченим, який був здійснений за допомогою відеореєстратора в його автомобілі.
		   4.4.Суд приймає рішення, щодо винності обвинуваченого виключно з власних переконань, які ґрунтуються на дослідженому судом прямому доказі  відеозапису, а також на досліджених документах доказах, речових доказах, судових експертизах, показах потерпілої і обвинуваченого в частині, що не суперечить обставинам встановленим судом. Натомість властивостями даного правопорушення є безумовно єдиний прямий доказ, який створений самою подією правопорушення і об`єктивно передає події минулого. Відповідно суду було достатньо легко визначити головний факт правопорушення таким, який не підлягав сумніву у своєму доведені. 
		   4.5.Слід відзначити, що на відео зафіксовано безпосередній рух транспортного засобу «Renault Kangoo» д.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 , а також дії всіх інших учасників дорожнього руху. Розпочинається запис із знаходження водія в потоку автомобілів на світлофорному об`єкті по вул. Балківська, після чого колона автомобілів рухається на вул. Дальницька. В процесі руху ОСОБА_3 знаходиться за автомобілем схожим на «SsangYong Korando» з д.н. НОМЕР_2 . При цьому слід відмітити, що ОСОБА_3 достатньо стрімко наздоганяє автомобіль «SsangYong Korando» д.н. НОМЕР_2 . Під`їжджаючи до пішохідного переходу, який чітко позначений як знаками так і дорожньою розміткою, водій ОСОБА_3 не зменшує швидкості, він продовжує рух змінюючи лише свій напрямок руху у вигляді зміни полоси руху з ліва на право. Так дійсно, автомобіль «SsangYong Korando» з д.н. НОМЕР_2 рухався попереду, з певною швидкістю, однак на відео зафіксовано включення стоп сигналів, які свідчать про гальмування. Змінюючи напрямок руху з ліва у праву полосу для руху, водій ОСОБА_3 загалом поводив себе очевидно неправильно не тільки з точки зору встановлених Правил дорожнього руху, але з точки зору здорового глузду, оскільки по-перше не зменшив швидкість руху, по-друге, зміна напрямку руху відбувалась в умовах обмеженої видимості, оскільки йому дійсно перешкоджав такій видимості автомобіль який рухався попереду. Тобто обмежену видимість, собі створив сам водій ОСОБА_3 . 
		   4.6.Думка ОСОБА_3 , що водій автомобіля «SsangYong Korando» з д.н. НОМЕР_2 перешкоджав йому у видимості, та здійснив різкий маневр, на думку суд не витримує жодної критики. Загально відомі і не тільки водіям, наступні Правила дорожнього руху: водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування транспортним засобом у дорозі / п. 2.3. «б» Правил/. Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу. Під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху /п. п. 13.1, 13.3 Правил/. Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним /п. 12.1 правил/.
		   4.7.Вказані правила, є занадто відомі і складають так би мовити правові принципи, які не підлягають жодним сумнівам. Не тільки водіям відоме правило дотримання дистанції таким чином, щоб не допустити будь-якого зіткнення. У даному випадку, зменшення швидкості було вкрай необхідним не тільки тому, що попереду пішохідний перехід але й тому, що така швидкість у автомобіля «Renault Kangoo» вже стала небезпечною і такою, яка не давала можливості водію належним чином реагувати на зміну дорожньої обстановки. Очевидно, що водій ОСОБА_3 не витримав належної дистанції. Відповідно, коли інший водій автомобіля «SsangYong Korando» д.н. НОМЕР_2 зменшив швидкість та здійснив маневр, об`їзд пішохода, водій ОСОБА_3 вже знаходився у такій зоні руху, де неможливо було розумно і безпечно контролювати рух свого транспортного засобу. Результатом стало  наїзд на пішохода ОСОБА_6 . 
		   4.8.Суд також відзначає, що видимість на дорозі була ідеально достатньою для того, щоб побачити пішохода. Якщо бути дуже уважним, пішохода можливо було побачити навіть при наявній дорожній обстановці і при наявному транспортному засобу «SsangYong Korando», що рухався попереду. Тобто при дотриманні Правил дорожнього руху, дотримання дистанції, дотримання розумної швидкості не було жодних перешкод для безпечного руху по дорозі. Погодні умови були найсприятливіші  сухе асфальтобетоне покриття, сонячний, ясний день. 
		   4.9.Відеозапис який став головним доказом у вказаному провадженні і який занадто ясно показав порушення Правил дорожнього руху в діях ОСОБА_3 , став також підставою для відмови стороні захисту у призначенні повторної автотехнічної експертизи під час судового розгляду. Мова іде про те, що не тільки розумних підстав для проведення такої повторної експертизи не існує, однак теоретично, не має підстав і для проведення первинної автотехнічної експертизи. Самі властивості дій водія ОСОБА_3 , їх точна фіксація за допомогою відеозапису і можливість верифікації під час судового розгляду, з урахуванням розумної обізнаності у Правилах дорожнього руху і наявності досвіду у керуванні транспортним засобом надає можливість навіть не експерту зробити свій висновок про те, що дії ОСОБА_3 не відповідали п.п. 2.3 «б», 18.1, 18.4 Правил дорожнього руху. 
		   4.10.Правова позиція водія ОСОБА_3 є очевидним захистом від кримінальної відповідальності за будь-яку ціну, за будь-яких обставин. За логікою обвинуваченого, всі учасники дорожнього руху, які діють не у спосіб як вважає останній, перешкоджають йому у керуванні транспортним засобом. Перешкодою для його безпечного керування транспортним засобом, за такою ж логікою, можуть бути навіть предмети, речі та світові явища (дерева, сонце, ніч, дощ та інш.). Не можна не стверджувати, що обвинувачений повністю розуміє, обставини дорожньо-транспортної пригоди. Однак таке свідоме викривлення подій, штучне створення образу вини іншого, при очевидних і достовірно зафіксованих особистих порушеннях закону, є лише намаганням уникнути відповідальності. 
		   4.11.Таким чином, відповідаючи на поставлене питання, суд стверджує, що вина ОСОБА_3 у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК безсумнівно доведена доказами зібраними під час досудового розслідування і які були досліджені судом за участю всіх учасників судового процесу. 
		   4.12.Суд вважає, що під час судового розгляду було достеменно встановлено, в діях водія ОСОБА_3 вину  у змішаній формі. Тобто мало місце різне психічне ставлення особи у формі умислу і необережності до різних об`єктивних ознак злочину. Суд вважає, що ОСОБА_3 умисно порушив п. п. 18. 1, 18.4 Правила дорожнього руху, які зазначені вище у вироку, однак його ставлення до наслідків було виражено у формі необережності у виді злочинної недбалості, коли обвинувачений не передбачав можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (порушення Правил дорожнього руху), але легковажно розраховував на їх відвернення. За інтелектуальною ознакою, злочинна недбалість ОСОБА_3 характеризувалась відсутністю усвідомлення суспільної небезпечності здійснюваної нею дії (Порушення правил дорожнього руху), а також відсутністю передбачення можливості настання суспільно небезпечних наслідків. За вольовою ознакою злочинна недбалість ОСОБА_3 полягає у тому, що останній маючи реальну можливість передбачити суспільно небезпечні наслідки своєї поведінки, не мобілізував свої психічні здібності для того, щоб здійснити вольові дії, необхідні для запобігання наслідкам у вигляді наїзду на пішохода. 
		 
		   5.Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.
		   5.1.Обставин які пом`якшують покарання обвинуваченого не встановлено.
		   5.2.Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом під час судового розгляду також не встановлено.
		 
		   6.Мотиви призначення покарання.    
		   6.1.Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 і встановлюючи ступінь його вини у вказаному злочині, суд дає оцінку не окремому вчинку обвинуваченого, а і його особистості, наскільки вона проявилася у злочинних діях, наскільки він має нахили до скоєння правопорушень. Окрім того, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, характер, мотиви та обставини вчиненого злочину, а також відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		   6.2.Судом встановлено, що ОСОБА_3 знаходиться у віці 39 років, не одружений, дітей не має. Раніше не судимий. Відомостей про притягнення обвинуваченого до адміністративної відповідальності, під час судового розгляду прокурором не надано. Має середньо  спеціальну освіту. Працює не офіційно водієм у таксі та різноробочим на будівельних майданчика в м. Одесі. Раніше судимих в сім`ї не має. Водійський стаж на час ДТП складає більше 13 років.
		   6.3.Даючи оцінку доводам обвинуваченого, його висловлюванням, висновкам щодо дорожньо-транспортної пригоди, суд вважає, що обвинувачений є особою, яка не тільки не розуміє Правил дорожнього руху, але й свідомо допускає для себе можливість ітераційної поведінки у випадку настання аналогічних подій життя. Суд не побачив у висловлюваннях обвинуваченого жодної самокритичної оцінки, жодної думки або навіть блідого відображення думки про те, що він дійсно міг помилитись в оцінці своїх дій, в оцінці дорожньої обстановки. Тобто вся поведінка обвинуваченого направлена на те, щоб показати нездатність існуючих Правил на дорозі, Правил, які регулюють відносини між всіма людьми, Правил які надають безпеку громадянам і відчуття довіри на дорозі між учасниками дорожнього руху. 
		   6.4.«Ні від кого не можна вимагати, щоб він не робив помилок, але можна вимагати щоб кожен, хто зробив помилку, негайно в ній зізнавався і її виправляв ...»1.
		   6.5.Дійсно, в житті кожного бувають помилки. Не помиляється лише той, хто нічого не робить. Іноді помилки можуть призводити в тому числі до суспільно небезпечних наслідків. Однак у кожному такому випадку, потрібно занадто самокритично оцінити свої дії. Відсутність такої критичної самооцінки, дуже часто призводить до створення нових подій у житті, які так само або навіть ще більше призводять до порушення певних встановлених у суспільстві правил. 
		   6.6.Відповідно призначаючи покарання обвинуваченому, суд виходить з того, що останній жодних розумних висновків щодо своєї суспільно небезпечної поведінки не зробив, обставини події фактично викривляє до неймовірності, дії учасників події трактує виключно у вигідних для себе обставинах, не розуміючи, що факт порушення Правил дорожнього руху настільки очевидний, що не призводить до будь-якої іншої думки окрім тої яка викладена у обвинувальному вироку (думка про винність обвинуваченого поза будь-яким розумним сумнівом).
		   6.7.Суд не погоджується з прокурором щодо виду та строку покарання, яка просила призначити арешт на строк 6 місяців, оскільки вважає, що обвинувачений є особою, яка здатна при порушенні встановлених у суспільстві правил нехтувати ними та вважати свою поведінку єдино вірною і такою, що відповідає як моральним принципам людини, так і нормі закону. Це в свою чергу створює небезпеку для інших громадян, оскільки ОСОБА_3 не розуміє встановлених правил дорожнього руху і використовує їх на власний розсуд, який не має нічого спільного з реальними нормами права. Відповідно суд вважає, що до обвинуваченого необхідно призначити більш суворе покарання, ніж запропоновано прокурором. 
		   6.8.Суд вважає за необхідне враховуючи всі встановлені обставини призначити покарання обвинуваченому у межах санкції ч. 1 ст. 286 КК у вигляді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців. При цьому підстав для застосування ст. 75 КК суд не находить, оскільки як зазначено вище у вироку, особистість обвинуваченого не дає можливості суду зробити висновок, що обвинувачений заслуговує на можливість виправлення без відбуття реального покарання. Дане покарання суд вважає як необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і таким, яке буде слугувати попередженням вчиненню нових правопорушень, так і справедливим, оскільки буде відповідати не критичній поведінці останнього щодо суспільно небезпечних наслідків своїх дій. 
		   6.9.Одночасно суд вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами на максимальний строк. 
		    
		   7.Підстави для задоволення цивільного позову.
		   7.1.При вирішенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_6 , суд керується вимогами Кримінально-процесуального Кодексу України і Цивільного кодексу України.
		   7.2.Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, КПК України не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства / ч. 5 ст. 128 КПК/. 
		   7.3.Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках /ч. 1 ст. 13 ЦПК/. 
		   7.4.Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 матеріальної і моральної шкоди суд вважає необхідним задовольнити частково, з наступних підстав.
		   7.5.Так, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренда тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, що здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого /ч. ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК/.
		   7.6.Завдання матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_6 підтверджується доказами, які досліджені в судовому засіданні та які визнанні судом належними та допустимими. 
		   7.7.Так, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 спричинено тілесні ушкодження у вигляді: закритий повний вивих голівки лівого плеча, закриті переломи променевої та ліктьової кісток правого передпліччя в середній третині. Зазначені ушкодження утворилися від дії тупих предметів, якими могли бути частини кузова транспортного засобу який рухався в момент контактування з тілом постраждалої, а також внаслідок її подальшого падіння на дорожнє покриття. Вказані тілесні ушкодження є середньої тяжкості.
		   7.8.За період лікування в лікарні, а також за післяопераційний період нею та її близькими родичами були витрачені грошові кошти на придбання медикаментів, лікарських засобів та за необхідні медичні послуги і процедури у загальній сумі 32298, 62 гривень. Потерпіла просить стягнути лише 30000 гривень. Вказана сума підтверджується копіями квитанцій. Призначення підтверджується медичною документацією, виписками із медичної карти стаціонарного хворого.
		   7.9.Сторона захисту під час судового розгляду повідомила, що обвинувачений частково відшкодував потерпілий матеріальну шкоду у сумі 10000 гривень. Потерпіла підтвердила таке відшкодування шкоди, однак не могла точно повідомити суму відшкодування, оскільки цим питанням займався її чоловік. Представник потерпілого не підтвердив і не спростував під час судового розгляду такого факту. Відповідно суд вважає, що факт відшкодування обвинуваченим потерпілій суми у 10000 гривень є неспростованим. 
		   7.10.Враховуючи викладені встановлені обставини, суд вважає, що стягненню з ОСОБА_3 підлягає сума у зв`язку з заподіянням шкоди здоров`ю потерпілій ОСОБА_6 в розмірі 20 000 гривень (30 000  10 000 = 20000). 
		   7.11.Що стосується моральної шкоди, судом встановлено наступне. 
		   7.12.Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		   7.13.В судовому засіданні встановлено, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілій ОСОБА_6 заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження, в зв`язку неправомірними діями обвинуваченого ОСОБА_3 . Спричинення тілесних ушкоджень, окрім висновку судово-медичної експертизи № 2251 від 08.10.2020 року, також підтверджується медичною документацією, яка досліджена в судовому засіданні, копіями чеків, квитанцій на оплату медикаментів та медичного лікування.
		   7.14.Суд визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування суд враховує вимоги розумності і справедливості. 
		   7.15.Так, ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження внаслідок вчинення необережного злочину. Від отриманих тілесних ушкоджень остання вимушено на певний час змінила свій спосіб життя. Вимушена була певний час проходити обстеження та лікування отриманої травми. Певну біль і постійне відчуття дискомфорту вона відчуває і досі в місцях травми. Все це призводить не тільки до зміни порядку життя але й впливає на членів її родини, на виховання її дитини, яким вона не може приділити і досі достатньо уваги, оскільки сама потребує медичного догляду. 
		   7.16.Розмір грошового стягнення моральної шкоди потерпілій ОСОБА_6 суд встановлює у сумі 50000 гривен і таким чином позов в частині стягнення моральної шкоди задовольняє повністю. Вказана сума моральної шкоди підлягає стягненню з ОСОБА_3 , з підстав викладених вище у вироку суду і є достатньою та об`єктивною, для компенсації страждань потерпілої.
		 
		   8.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.
		   8.1.Запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законної сили суд вважає за необхідне обрати у вигляді домашнього арешту. Вказаний запобіжний захід на думку суду зможе забезпечити поведінку обвинуваченого, до набрання вироком суду законної сили. Вид та розмір покарання не вимагають більш суворого заходу забезпечення кримінального провадження. Прокурор не наполягав на застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вирком суду законної сили у вигляді тримання під вартою. Окрім того, при всіх наявних особливостях особистості обвинуваченого, підстав ставити під сумнів виконання вироку в частині призначеного покарання не має.
		   8.2.Питання щодо скасування арешту майна, суд приймає на підставі ч. 4 ст. 174 КПК, відповідно до якої, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. 
		   8.3.Питання щодо речового доказу  транспортного засобу «Renault Kango» реєстраційний номер НОМЕР_1 підлягає вирішенню в порядку п. 1 ч. 6 ст. 100 КПК, а саме повертається власнику (законному володільцю). Оскільки вказаний автомобіль не належить обвинуваченому ОСОБА_3 , відповідно на нього не може бути звернено стягнення та воно не може бути забезпеченням цивільно-правових вимог потерпілої, суд вважає за необхідне скасувати арешт з вказаного транспортного засобу, залишивши його у власника (володільця), якому воно було передано під час досудового розслідування. 
		   8.4.Речовий доказ CD-R диск із відеозаписом від 07.08.2020 року з камери відеореєстратора автомобіля марки «Renault Kangoo» д.н. НОМЕР_1 , який добровільно наданий ОСОБА_3 11.08.2020 року, - на підставі ч. 3 ст. 100 залишити в матеріалах кримінального провадження.
		   8.5.Процесуальні витрати по кримінальному провадженню, які пов`язанні з залученням експертів, відповідно до ст. ст. 118, 122, 126 КПК України, належить покласти на обвинуваченого.
		   8.6.Ухвалюючи вирок, суд керується ст. ст. 370, 373, 374 КПК.
		 
		РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
		 
		   1.1.Визнати ОСОБА_3 , винним у скоєні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді обмеження волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців, з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
		   1.2.Початок строку відбуття покарання у вигляді обмеження волі обвинуваченому ОСОБА_3 обчислювати з моменту законного затримання, після набрання законної сили вироком суду.
		   1.3.Затримати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 після набрання законної сили вироком суду.
		1.4.До набрання законної сили вироком суду застосувати до ОСОБА_3 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з забороною обвинуваченому залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 ,упевний періоддоби,а самез 20години 00хвилин до06години 00 хвилин.
		1.5.Роз`яснитиобвинуваченому йогообов`язок,щодо заборонизалишати вказанежитло уперіод доби,а самез 20години 00хвилин до06години 00 хвилин.
		   1.6.Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обов`язки строком на 60 (шістдесят) днів, в межах строку передбаченого ст. 181 КПК, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК:
		   1) прибувати до прокурора або суду за викликом.
		2)не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає /м. Одеса /, без дозволу прокурора або суду.
		3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.
		   1.7.Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_3 що в разі невиконання покладених на нього обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		1.8.Контроль за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом покласти на співробітників ВП № 1 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області.
		   1.9.Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6  задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 - 20 000 (двадцять тисяч) гривень матеріальної шкоди та 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень моральної шкоди. В іншій частині позову  відмовити.
		   1.10.Скасувати арешт майна, який накладений ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси 13.08.2020 року, а саме з: 1) Транспортного засобу «Renault Kango» реєстраційний номер НОМЕР_1 .
		   1.11.Речовий доказ по кримінальному провадженню: 1) транспортного засобу «Renault Kango» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить: ОСОБА_7  залишити у власника (володільця), якій він був переданий під час досудового розслідування.
		   1.12.Скасувати заборону накладену ухвалою слідчого судді від 13.08.2020 року у вигляді заборони розпоряджатись вказаним майном.
		   1.13.Речовий доказ - CD-R диск із відеозаписом від 07.08.2020 року з камери відеореєстратора автомобіля марки «Renault Kangoo» д.н. НОМЕР_1  залишити в матеріалах кримінального провадження.
		   1.14.Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у загальній сумі 2941 (дві тисячі дев`ятсот сорок одна) гривня 92 копійки.
		   1.15.Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК, якщо таку скаргу не було подано.
		   1.16.В частині застосованого запобіжного заходу (домашній арешт), вирок суду відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 534 КПК підлягає негайному виконанню, до набрання законної сили вироком. 
		   1.17.Апеляційна скарга на вирок суду, може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
		   1.18.Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 
		 
		 
		 
		 
		        С У Д Д Я: ОСОБА_8 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		[1]Ганс Гросс (австрійський юрист, основоположник криміналістики), «Керівництво для судових слідчих як система криміналістики» 1908 р. Ч. 1 на 487 стр., Нове видавництво М. 2002 р., С. 24.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		1 Ганс Гросс (австрійський юрист, основоположник криміналістики), «Керівництво для судових слідчих як система криміналістики» 1908 р. Ч. 1 на 487 стр., Нове видавництво М. 2002 р., С. 24.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...